Споживчий кредит та перспективи його розвитку в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

КИЇВСЬКИЙЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТОРГОВЕЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра банківської справи

КУРСОВА РОБОТА

з курсу «Гроші та кредит, Грошово-кредитні системи, Центральний банк і грошово-кредитна політика»

на тему «Споживчий кредит та перспективи його розвитку в Україні»

студентки факультету ФФБС

ІІІ курсу, 3 групи

денної форми навчання

Пархомчук Юлії Юріївни

Науковий керівник - Сундук Тетяна Федорівна

Київ 2009

Зміст

Вступ

Економічна сутність споживчого кредиту

Види споживчих кредитів

Механізм здійснення споживчого кредитування в Україні

Аналіз сучасного стану ринку споживчого кредитування в Україні

Досвід розвитку споживчого кредитування в зарубіжних країнах

Висновки та пропозиції

Список використаних джерел

Вступ

споживчий кредит кредитування україна

Актуальність теми. Значну роль у задоволенні виникаючих потреб населення, підвищенні його життєвого рівня, забезпеченні соціально-економічного розвитку країни відіграє така форма кредиту, як споживчий кредит, що надається населенню для задоволення різноманітних споживчих потреб. Всі ланки суспільства прагнуть ефективно функціонувати, а без розвитку всіх напрямків банківської інфраструктури і, насамперед, споживчого кредитування, не можливий нормальний розвиток суспільства, а саме всіх його категорій (верст населення). Тому споживче кредитування набуває все більшої актуальності.

Аналіз досліджуваної теми проводили у своїх працях такі автори: В.Н. Василенко, В.К. Мамутов, І.Г. Брітченко, Н.С. Меджибовська, А. Улановський, Д. Гриньков та інші. Вивчення робіт цих авторів мало велике практичне значення при написанні цієї курсової роботи.

Мета курсової роботи полягає у вивчення сутності споживчого кредиту, характерних рис його основних видів та механізму здійснення споживчого кредитування.

Завдання даної роботи:

вивчити теоретичні та практичні аспекти такого виду банківських послуг, як споживчий кредит;

виявити особливості, переваги та недоліки споживчого кредиту;

проаналізувати сучасний стан та подальший розвиток ринку споживчого кредитування в Україні;

визначити методи удосконалення споживчого кредитування в Україні;

Предметом дослідження курсової роботи виступають комерційні банки та спеціальні фінансово-кредитні інститути, які мають можливість надання споживчих кредитів в Україні.

Об'єкт дослідження курсової роботи є механізм надання комерційними банками та іншими кредитними установами споживчих кредитів населенню.

Методи наукового дослідження: Метод дослідження літературних джерел (існуючі розробки українських та зарубіжних науковців, законодавчі та нормативні акти Верховної Ради України, внутрішньобанківські інструкції та положення), метод аналізу та синтезу (звітні та поточні матеріали комерційних банків), метод статистичного аналізу (дані періодичного друку), графічний метод (побудова діаграм).

Інформаційна база. У ході виконання курсової роботи були використані закони та нормативні акти, постановами та положеннями Верховної Ради України, Національного банку України, спеціальні банківські документи, Інтернет-джерела, а також періодика і спеціальна література, що стосується даної тематики.

Структура курсової роботи. Робота складається з п'яти питань. Так в першому питанні розглядаються теоретичні основи споживчого кредитування населення, історія розвитку, сутність споживчого кредиту та його функції. В другому питанні детально розглядаються види споживчого кредиту, їх характеристика та умови надання. В третьому питанні розглянуті принципи кредитування та механізм споживчого кредитування в Україні. Сучасний стан ринку споживчого кредитування в Україні наведений у четвертому питанні, виявленні основні проблеми та тенденції розвитку. В п'ятому питанні охарактеризовано розвиток споживчого кредитування зарубіжних країн та перспективи розвитку споживчого кредитування в Україні.

Одним з важливих факторів, що впливають на рівень і структуру споживчих витрат, виступає споживчий кредит. Головним спонукальним мотивом, що штовхає людей на користування споживчим кредитом, є потреба в предметах споживання і послугах, яка виникає за нестачі поточних доходів і власних заощаджень. Основними користувачами кредиту виступають чи особи з низькими доходами, чи громадяни, що сподіваються на збільшення своїх доходів.

Перспективними і доцільними є розробка, удосконалення та широкомасштабне практичне застосування банківської системи технологій споживчого кредитування населення як найважливішого інструменту фінансування розширеного суспільного відтворення за допомогою механізмів стимулювання платоспроможного попиту населення.

Механізм впливу споживчого кредиту на економіку країни легко представити наступною логічною послідовністю: впровадження споживчого кредитування - зростання сукупного попиту - зростання сукупної пропозиції - збільшення надходжень до державного бюджету у вигляді податків - покращання рівня соціальної захищеності населення країни. Отже, з одного боку, споживче кредитування - це вирішення проблеми тимчасового дисбалансу готівки та поточних витрат населення. З іншого боку, споживче кредитування сприятиме зростанню можливостей держави підтримувати гідний рівень життя її населення.

Практична цінність результатів дослідження цієї курсової роботи полягає в тому, що вони можуть бути використані для покращення умов існування кредитної системи у національній економіці.Отже, необхідно розглянути споживчий кредит як необхідний елемент функціонування і розвитку суспільства, визначити його роль на формування сучасної ринкової економіки України.

Економічна сутність споживчого кредиту

Якщо з початку звернутися до історії споживчого кредитування ще в Росії до 1917 року, то перші кооперативні заклади дрібного кредиту в Росії були створені в 60-х роках ХІХ ст. - позико-збережні товариства. Вступний внесок в подібне об'єднання був встановлений на рівні 1 крб., а пайовий - 50 крб. Максимальний розмір позики був можливий до 80 крб. терміном на 6 місяців. Однак при нестандартних обставинах позика могла бути продовжена ще на три місяці. Позико - збережні товариства виручали селян, що не могли розплатитися з розтовщиками, допомагали знижувати та ліквідовувати недостачі, перешкоджали тенденції до розорення села. При видачі кредиту в позико - збережних товариствах враховувалась працездатність позичальника, його належність, нравові переваги і т. ін. В якості забезпечення кредиту в заставу допускався придбанний інвертар, надлишки сільськогосподарської продукції та домашня худоба.

До початку ХХ ст. в народному господарстві Росії (територія України входила до складу Росії) були створені умови для успішного розвитку кооперативної організації невеликих сум кредиту, але вже не у формі позико - збережних товариств, що потребували від своїх членів пайові внески, а кредитних, що не потребують паїв. Підйом в розвитку кредитної кооперації, що почався після 1905 року досяг кульмінації до 1912 року.

Кредитні товариства видавали позики, як короткострокові - на один рік, так і довгострокові - терміном на п'ять років з 12% річних. Призначення позик, що видавалися кредитними товариствами, було сільськогосподарським: купівля землі, її оренда, обробіток та удобрення, купівля сільськогосподарських знарядь, худоби, насіння, кормів для худоби та т. ін. Наглядно, що кредитні товариства ризикували видавати й невиробничі позики: на купівлю товарів для продажу,сплати боргів, осбисті витрати та жилі будівлі. Тільки при повній наявності інформації про клієнта можна було дозволити собі кредитування такого великого кола інтересів позичальника.

Розмір відкритого кредиту визначався заможністю двору, що вимірювалася цінністю основного капіталу (земля, будівлі, худоба, інвентар). Вдеяких господарствах кредит по відношенню до капіталу складав всього 4-5%.

Історія створення земельних банків в Росії, де вони відігравали велику роль в розвитку кредитної системи, тісно пов'язана зі своїм соціально-економічним та політичним життям країни другої половини ХІХ - початку ХХ століть. На початку 70 - х років минулого століття були створені одинадцять акціонерних іпотечних (земельних) банків. Значну роль в проведенні аграрної політики в дореволюційній Росії грали державні банки: Державний селянський поземельний банк (заснований в 1882) та Державний дворянський земельний банк (1885 р.).

На державний селянський поземельний банк була покладена задача видавати кошти селянам на купівлю землі поміщиків. Банк видав селянам довгострокові позики теміном на 34,5 року. За 1883 - 1895 р.р. банк видав 15 тис.грн. позик на загальну суму 82 млн.крб. За його участю було придбано та куплено 2,4 млн. десятин землі, головним чином поміщицької.

В наступні року маштаби придбаної банком землі, а також видачі позик, за рахунок яких селяни купували землю, значно виросли.

Деякий застій поземельного кредиту був пов'язаний зі спадом економіки в 1905 - 1907 рр. Відродив та прискорив розвиток цього кредиту еконгомічний підйом 1909 - 1913 р.р.Однак перша світова війна привела до скорочення діяльності іпотечних банків, а потім і її припинення [22, с. 417].

Історія розвитку кредитних відносин у незалежній складалась на базі тих кредитних відносин, які існували в Радянському Союзі з його адміністративно-командною системою господарювання. Але, на жаль, кредитні відносини в Україні після розпаду Радянського Союзу розвивались недостатньо, що негативно вплинуло на розвиток і стан економіки.

З переходом до ринкових умов господарювання змінювався склад як кредиторів, так і позичальників. Основними кредиторами стали комерційні банки, у тому числі колишні державні. А позичальниками дедалі більше ставали приватні та колективні підприємства, приватні підприємці та окремі громадяни. Значні зміни стали відбуватись у формах і видах кредитів, особливо в методах кредитування. Від кредитування численних окремих об'єктів, передбачених банківськими інструкціями в радянський час, комерційні банки перейшли до кредитування суб'єктів, турбуючись насамперед про свої доходи і повернення кредиту. Замість досить складного порядку кредитування, який передбачав значні особливості для підприємств окремих галузей чи підгалузей економіки, кредитування почало здійснюватись в основному на покриття дефіциту оборотного капіталу підприємств.

Якщо в перші роки державної незалежності України кредитування населення на споживчі потреби було майже повністю припинено, то уже приблизно з 1996 р. споживчий кредит почав поступово відновлюватись і набувати розвитку. В Україні після затвердження у вересні 1993 р. Указом Президента України Тимчасового положення про кредитні спілки в Україні почали створюватися кредитні спілки, які стали займатися взаємокредитуванням громадян. Широко розгорнулось кредитування населення під заставу рухомого майна ломбардами та нерухомого - комерційними банками. Повільно, але все-таки зростав продаж торговельними організаціями товарів населенню з розстрочкою платежу [20, с. 320].

Діяльність українських комерційних банків нині зосереджена переважно на роботі з юридичними особами . Це явище тимчасове. У процесі подальшого розвитку ринкових відносин питома вага операцій із фізичними особами неодмінно зростатиме, тож фінансово-кредитні установи нашої держави мають це враховувати. Як свідчить світовий досвід, банківські операції з фізичними особами становлять близько третини загального обсягу всіх операцій, які проводять фіннансово-кредитні установи країн із ринковою економікою. Серед цих банків чимало спеціалізованих, які працюють лише з фізичними особами. Основним засобом задоволення потреб фізичних осіб в кредитуванні виступає споживчий кредит.

Споживчий кредит має багато специфічних рис, пов`язаних із особливостями сфери особистого споживання громадян.

По-перше, цей вид позики відображає відносини між кредитором і позичальником, сенс яких полягає у кредитуванні кінцевого споживання, на відміну від позик, які надають суб`єктам господарювання для виробничих цілей або для придбання активів, що породжують рух вартості ( Наприклад. Акцій, облігацій тощо).

По-друге, на відміну від інших видів кредиту, якими користуються переважно суб`єкти господарювання, споживчі кредити одержують, як правило, фізичні особи.

По-третє, споживчий кредит є засобом задоволення споживчих потреб населення, тобто особистих, індивідуальних потреб людей. Така позика прискорює отримання певних благ ( товарів, послуг), які вони могли б мати (придбати) лише у майбутньому, накопичивши кошти, необхідні для купівлі цих товарно-матеріальних цінностей або послуг, будівництва тощо. Надання споживчих позик населенню з одного боку, підвищує їх платоспроможний попит, життєвий рівень в цілому, а з іншого - прискорює реалізацію товарних запасів, послуг, сприяє створенню основних фондів.

По-четверте, всі види споживчого кредиту мають соціальний характер, оскільки вони сприяють вирішенню суспільних проблем - підвищенню життєвого рівня населення (передусім із низьким та середніми доходами ), утвердженню принципів соціальної справедливості. Саме із цієї причини споживче кредитування здебільшого регулюється державами особливо ретельно. У нашій країні це виражається у тому, що споживчі позики зазвичай надаються на пільгових умовах.

В загалі, для населення споживчий кредит носить тільки позитивний характер, так він прискорює одержання визначених благ (товарів, послуг ), які вони могли б мати ( одержати ) тільки в майбутньому - при умові накопичення суми грошових коштів, матеріальних цінностей або послуг, будівництва або інших [27, с. 150].

Споживчий кредит - кредит, який надається тільки в національній грошовій одиниці фізичним особам-резидентам України на придбання споживчих товарів тривалого користування та послуг і повертається в розстрочку , якщо інше не передбачено умовами кредитного договору [26, с.283].

Субєктами кредитних відносин являються фізичні особи (позичальники ), а в особі кредитора виступають банки, інші кредитні установи ( ломбарди, пункти прокату та інші підприємства та організації ).

Між банком та населенням може існувати й посередник, наприклад торгівельна організація, однак при цьому зміст споживчого кредиту не змінюється.

Обєктом кредитування є витрати, повязані з задоволенням попиту населення поточного характеру, в тому числі придбання товарів в особисту власність, а також витрати капітального (інвестиційного) характеру на будівництво та підтримання нерухомого майна.

Надання споживчого кредиту населенню, з одного боку, збільшує його поточний платоспроможний попит, підвищує його життєвий рівень, а з другого боку прискорює реалізацію товарних запасів, послуг, сприяє створенню основних фондів. В процесі погашення споживчих позик у населення зменшується на відповідну суму платоспроможний попит, що необхідно враховувати при визначенні обсягу та структури товарообігу, платних послуг, динаміки доходів та витрат населення, грошової маси в обігу. Таким чином розмір кредитів тісно повзаний з формуванням купівельного фонду населення та його відповідності обсягу до структури товарного фонду та послуг.

Кредит як економічна категорія не тільки має внутрішню сутність, що проявляється в його структурі, закономірностях руху, формах і видах, а й активно взаємодіє із зовнішнім середовищем, з іншими (некредитними) процесами в економіці і соціальній сфері та помітно впливає на них. Основні напрями та механізми цього впливу визначають окремі його функції.

Перерозподільна функція полягає в тому, що матеріальні та грошові ресурси, які були вже розподілені і передані у власність економічним суб'єктам, через кредит перерозподіляються і спрямовуються у тимчасове користування іншим суб'єктам, не змінюючи їх первинного права власності. Такий перерозподіл не є суто механічним явищем, а має велике економічне значення, а саме:- кошти, вивільнені в одних ланках процесу відтворення, спрямовуються в інші ланки, що прискорює оборот капіталу, сприяє розширенню виробництва;- вільні кошти через кредит спрямовують у ті ланки суспільного виробництва, на продукцію яких передбачається зростання попиту, а отже - одержання вищих прибутків.

Що стосується функції кредиту, пов'язаної із забезпеченням потреб обороту в платіжних засобах, то вона не набула однозначного тлумачення в літературі. Одні автори називають її просто емісійною функцією (Б.С. Івасів), другі - функцією утворення в обороті додаткової купівельної спроможності (А.С. Гальчинський), треті - функцією заміщення справжніх грошей в обороті кредитними операціями (О.І. Лаврушин). Такий різнобій взагалі породжує сумнів у тому, чи виконує кредит подібну функцію. Адже функцію емісії грошей насправді виконує банківська система. А той факт, що банківська система здійснює і кредитну діяльність, не дає жодних підстав поширювати її емісійну функцію на кредит як економічну категорію.

Окремі дослідники визнають також контрольну функцію кредиту, вбачаючи сутність її в тому, "що в процесі кредитування забезпечується контроль за дотриманням умов та принципів кредиту з боку суб'єктів кредитної угоди". Контрольна складова кредиту відзначається високим стимулюючим ефектом і обмеженістю адміністративно-вольового впливу на контрагента, тоді як у контрольній складовій інших економічних інструментів (фінансів, податків, страхування тощо) переважає адміністративно-вольовий, а не економічний вплив.

Контрольно-стимулююча функція кредиту не обмежується відповідними заходами кредитора відносно позичальника. Контрольно-стимулюючий вплив відчуває на собі і кредитор. Можливість вивільнити з обороту кошти і вкласти їх у надійні дохідні позички стимулює кредитора до прискорення обороту свого капіталу, нарощування вільних ресурсів, більш економного їх витрачання, підвищення своєї кваліфікації щодо розміщення вільних ресурсів тощо.

Заслуговує на увагу ще одна функція кредиту, сформульована А.С. Гальчинським, - функція капіталізації вільних грошових доходів. Вона полягає в трансформації завдяки кредиту грошових нагромаджень та заощаджень юридичних і фізичних осіб у вартість, що дає дохід, тобто в позичковий капітал. Така трансформація забезпечується через зворотний рух та платність кредиту. Будь-яка маса вільної вартості, будучи переданою в позичку, не змінюючи власника, приносить йому дохід, тобто набуває форми позичкового капіталу.

Свої функції кредит може успішно виконувати лише в умовах розвинутої ринкової економіки, коли сутність кредиту і закономірності його руху можуть проявитися найбільш повно [20, с. 389].

Недостатня увага українських комерційних банків до роботи з населенням має нині як об`єктивні, так і суб`єктивні причини. Основні з них, безумовно, пов`язані з економічною нестабільністю і законодавчою неврегульованістю. Проте перспективи роботи банків із населенням в Україні величезні [8, c. 223].

Що стосується більш детального регулювання споживчого кредиту зі сторони держави в порівнянні з іншими формами кредиту, то це в основному проявляється в регулюванні процентних ставок, строків, додержання принципів соціальної справедливості, доступності кредитів. Більш детальне регулювання обумовлене тим, що споживчий кредит появя заний з потребами населення, рівнем його життя.

Споживчий кредит є засобом задоволення різних потреб населення. Як зазначалося раніше при споживчому кредиті позичальником є фізичні особи, а кредиторами - кредитні установи, а також підприємства і організації різних форм власності. Споживчий кредит може надаватися як в грошовій так і в товарній формі.

В країнах з ринковою економікою споживчий кредит, як зручна та вигідна форма обслуговування населення, грає велику роль в економіці країни. Тому він підвернутий активному регулюванню зі сторони держави. Регулювання здійснюється як на рівні видачі кредиту так і на рівні його використання і виражається або в заохоченні кредитування кінцевого споживача через процентну ставку, термін кредиту, первинну участь власними коштами в кредитній операції, або шляхом створення більш жорстокого режиму кредитування .

В різних країнах діють різні закони, що регулюють умови кредитування індивідуальних позичальників, однак їх об`єднує спільна мета: заради підвищення рівня життя споживчий кредит повинен бути доступний в необхідному об`ємі [20, c.375].

Отже, крім забезпечення соціальних потреб населення, споживчий кредит відіграє значну роль у формуванні платоспроможного попиту населення, який, у свою чергу, впливає на розвиток економіки країни, полегшуючи процес реалізації продукції, прискорюючи отримання прибутку і доходів державного бюджету. Визначення державою умов надання споживчого кредиту допомагає регулювати грошовий обіг у країні.

Види споживчого кредиту та їх характеристика

Згідно Положення Національного банку України “Про кредитування” №246 від 28.09. 1995р., комерційні банки надають своїм клієнтам різні види кредитів, які можна класифікувати за наступними ознаками [3].

Схема класифікації споживчих кредитів наведена в Додатку А.

За сроками використання:

короткострокові - терміном до 1-го року;

середньострокові - терміном до 3-х років;

довгострокові - терміном більше 3-х років.

Необхідно окремо відмітити срок кредитування - “До запитання”. Такий срок має на увазі, що позичальник повинен повернути кредит наданий банком на протязі 7 днів з дня письмового повідомлення його кредитором.

По забезпеченню:

забезпеченні заставою (майновими правами, майном, цінними паперами);

з іншим забезпеченням (майновими правами, майном, цінними паперами);

бланковий (надається банком тільки в межах існуючих власних засобів (без застави майна або інших видів забезпечення - тільки під зобов`язання повернути кредит) з розрахунку підвищеної процентної ставки надійним позичальникам, які мають стабільні джерела погашення кредиту та перевіриний авторитет в банківських колах).

За ступенем ризику:

стандартні кредити - 2%

нестандартні кредити - 20%

сумнівні - 50%

небезпечні - 75%

безнадійні - 100%

За способом надання:

одноразові - однією повною сумою, яка передбачена кредитним договором;

у вигляді кредитної лінії - декількома частинами, загальна сума яких не перевищує суму договору;

у вигляді відновлювальної кредитної лінії - клієнт може неодноразово брати і погашати будь-які суми за умови, що сальдо по судному рахунку не перевищить ліміту, який обумовлено в кредитному договорі. Клієнтами по даній формі кредитування можуть виступати фізичні особи з стабільним графіком надходження доходів (в першу чергу працівникам банку). Список клієнтів, які не є працівниками банку затверджується кредитним комітетом. Суму ліміту вираховують як ? від сукупного доходу, який отримує позичальник (заробітна плата, премії, інші виплати) за останні три місяці.

Грошові споживчі кредити за термінами погашення класифікуються на:

кредити в розстрочку платежу;

револьверні (відновлювальні) кредити;

кредити без розстрочки платежу.

Кредити на будівництво житла виділені в окрему категорію і мають назву іпотечних кредитів, надаються вони під заставу нерухомості.

Кредит у розстрочку платежу передбачає погашення його і відсотків за ним щомісячно рівними частинами. Терміни погашення таких кредитів - від двох до п'яти років, суми кредиту залежать від об'єкта кредитування, кредити надаються під забезпечення гарантів.

Кредит з розстрочкою платежу основна частина споживчого кредиту. У країнах Західної Європи та США кредити в розстрочку поділяються на прямі і непрямі банківські споживчі кредити. При прямому кредитуванні укладається договір між банком і позичальником. При непрямому посередник має договір з банком, одержує кредит від банку та передає його споживачеві.

У групу револьверних кредитів включають кредити, надані позичальником за єдиним активно-пасивним поточним рахунком у вигляді овердрафту чи кредитною карткою. Надання овердрафту здійснюється під забезпечення ощадним вкладом чи цінними паперами або без забезпечення шляхом видачі чекової книжки.

Кредитна картка представляє собою пластинку з ідентифікатором власника. Умовою отримання картки є платоспроможність клієнта. По кожній картці встановлюється ліміт кредитування.

Від операцій з кредитними картками банк отримує прибуток, який складається з:

комісійні, що справляються з торгівельних організацій при сплаті рахунків за відпущений власнику кредитної картки товар (в основному від 1 до 4% об`єму продаж по кредитній картці);

щорічної плати клієнтів за кредитні картки (якщо вона справляється);

відсотка за кредит, що надається власникам карток в рамках ліміту кредитування [19, с. 247].

Кредитні картки пердбачають участь трьох сторін: банка-емітента кредитної картки, її власника і торгівельної організації, яка приймає кредитні картки в якості платіжного засобу за товари та послуги. Для отримання кредитної картки клієнт повинен надати банку встановлену банком суму грошових коштів. Оплата товарів та послуг може бути проведена і при відсутності грошових коштів на рахунку клієнта, тобто за рахунок банківського кредиту. Банк за свої послуги отримує відсоток від суми кожної операції. Користувачі кредитної картки також повинні перераховувати визначену суму коштів за обслуговування картки та її щорічне поновлення.

Даний варіант постійного надання споживчого кредиту отримує все більше поширення за кордоном. Такі міжнародні фінансові асоціації, як “ВИЗА”, “Америкен Експрес”, “Мастеркард”, надають власникам пластикових карток практично будь-яку послугу в будь-якій сфері обслуговування. Дані кредитні картки акцептуються приблизно в 220 країнах [25, с.247].

Банківські кредитні картки є зручними інструментами і надають клієнту револьверну кредитну лінію, якою можна користуватися по мірі необхідності. Однак банкіри зарубіжних банків дійшли висновку, що в зв`язку з зростанням числа неплатоспроможних позичальників, збільшення числа вкрадених чи таких, які використовуються в цілях шахрайства кредитні картки життєво важливим для банку є ретельне керування і контроль за програмами випуску кредитних карток. Існують свідчення на користь того, що даній області властивий ефект масштабу, оскільки звичайно вигідними є операції з кредитними картками тільки найкрупніших банків. Але не дивлячись на це, кредитні картки мають гарні перспективи в зв`язку з розвитком технології, що дозволяє їх власникам отримувати доступ до повного набору фінансових послуг.

Овердрафт - при користуванні ним оплата чеків відбувається з рахунку клієнта. Якщо ж кошти відсутні на рахунку банк покриває від'ємне сальдо кредитом в рамках встановленого ліміту. Погашення кредиту відбувається за рахунок поточних надходжень або спеціальних внесків клієнтів [16, c. 43].

Спеціальні чекові рахунки використовуються деякими банками, які випускають для своїх клієнтів спеціальні чеки визначеного номіналу. Банк встановлює клієнту ліміт кредитування і на його величину видає чеки. Використання клієнтом чеків веде до вичерпання ліміту кредитування, а надходження на чековий рахунок відновляють ліміт. Плата за чековий кредит справляється у відсотках від використаної суми. Див. рис.2.1

Рис. 2.1 Суть револьверного кредиту за кредитною карткою

Доходи банки за цей кредит отримують із відсотків, що стягуються з торговельних підприємств за оплату торговельних рахунків, відсоткової суми за кредит і плати за картку.

Третя група кредитів, позички без розстрочки платежу, характерна тим, що погашення боргу і відсотків за ним здійснюється одночасно. Ці кредити називаються бріджинг-позички. Це короткострокові кредити приватним особам або сім`ям на покриття поточних потреб в грошових коштах, які повертаються єдиною сумою в кінці терміну кредитування або ж на момент погашення боргової розписки позичальника. За даним кредитом можуть надаватися відносно невеликі суми з терміном погашення, як правило, в межах 30 діб, або іншого незначного періоду часу.

Крім вказаних кредитів, індивідуальним позичальникам надають також обліковий короткостроковий кредит (дисконт векселя), кредит з індивідуальними умовами для придбання дорогих товарів, навчання дітей, персональні позички студентам тощо.

Кредити, що надають фізичним особам вітчизняні можна поділити на дві групи. Перша об'єднує позички, надані для поліпшення житлових умов і домашнього господарювання. Вони порівняно великі за обсягом і надаються на відносно тривалий строк. До першої групи належать позики, видані:

- на будівництво індивідуальних будинків із надвірними будівлями;

- на купівлю у громадян індивідуальних житлових будинків із надвірними будівлями;

- на реконструкцію, капітальний ремонт індивідуальних будинків;

- на будівництво надвірних будівель;

- на будівництво та купівлю садових будинків;

- на купівлю незаселених будинків у сільській місцевості;

- на капітальний ремонт садових будинків і будинків у сільській місцевості;

- на будівництво гаражів;

- на купівлю квартир і капітальний ремонт власної квартири;

- на початковий внесок до житлового або житлово-будівельного кооперативу.

До другої групи належать позики на нагальні потреби і під заставу цінностей та цінних паперів [16, с.42].

Банк надає кредити фізичним особам у розмірах, що визначаються виходячи з вартості товарів та послуг, які є об`єктом кредитування. Розмір кредиту на будівництво, купівлю і ремонт жилих будинків, садових будинків, дач та інших будівель визначається в межах вартості майна, майнових прав, які можуть бути передані банку в забезпечення фізичною особою та сумою її поточних доходів, за винятком обов`язкових платежів, протягом 10 років. Строк кредиту встановлюється залежно від цілей об`єкта кредитування, розміру позики, платоспроможності позичальника, причому він не повинен перевищувати 10 років з дня його надання.

Строк освоєння кредитів, пов'язаних із будівництвом, реконструкцією, капітальним ремонтом об'єктів, неповинен перевищувати 2-х років. Строк освоєння кредитів, наданих на придбання будинків, квартир тощо, не повинен перевищувати 2-х місяців.

Фізичні особи погашають кредити у терміни, встановлені строковим зобов'язанням, шляхом перерахування коштів з особистого вкладу, депозитного рахунку, переказами через пошту або готівкою.

Таким чином, у своїх проявах споживчий кредит розмаїтий, тому в теорії і на практиці розрізняють цілий ряд видів споживчого кредиту. Їм властиві свої особливості. Споживчі кредити класифікуються за певними ознаками: за строками використання (короткострокові, середньострокові, довгострокові), по забезпеченню (забезпечені заставою, з іншим забезпеченням, бланкові), за ступенем ризику (стандартні кредити, нестандартні кредити, сумнівні, небезпечні, безнадійні), за способом надання (одноразові, у вигляді кредитної лінії, у вигляді відновлювальної кредитної лінії) та за терміном погашення (кредити в розстрочку платежу, револьверні (відновлювальні) кредити, кредити без розстрочки платежу). З розвитком людського суспільства чільне місце займає та чи інша форма або навіть вид споживчого кредиту. Але на будь-якому етапі розвитку людства споживчий кредит відіграє досить важливу роль.

Механізм здійснення споживчого кредитування в Україні

Споживчі кредити є одним із видів банківських кредитів. Вони надаються виключно в національній валюті фізичним особам -- громадянам України. Найбільшого поширення кредитування споживчих потреб населення набуло в установах Ощадного банку України. Установи цього банку надають населенню короткострокові й довгострокові споживчі кредити. [4]

Споживче кредитування здійснюється на умовах, визначених принципами кредитування. Принципи банківського кредитування становлять головний елемент системи кредитування, оскільки вони відбивають сутність і зміст кредиту та вимоги об'єктивних економічних законів, зокрема, стосовно сфери кредитних відносин.

До принципів кредитування відносяться: поворотність, терміновість, диференційованість, забезпеченість і платність.

Поворотність є тією особливістю, котра відрізняє кредит як економічну категорію від інших економічних категорій товарно-грошових відносин. Поворотність є невід'ємною рисою кредиту, його атрибутом.

Терміновість кредитування -- це необхідна форма досягнення поворотності кредиту. Принцип терміновості означає, що кредит має бути не тільки повернений, а повернений у суворо визначений термін, тобто в ньому міститься конкретно виражений фактор часу.

Диференційованість кредитування означає, що комерційні банки повинні формально (однозначно) підходити до проблем надання кредиту своїм клієнтам, які претендують на позику. Кредит доцільно надавати лише тим претендентам, котрі в змозі своєчасно його повернути. Тому диференціація кредитування має здійснюватися на основі показників кредитоспроможності, здатності позичальника робити кошти для погашення боргу в ході його поточної виробничої, інвестиційної та інших видів діяльності, достатності власного капіталу, які адекватно відбивають спроможність і схильність позичальника до повернення кредиту в обумовлені контрактом (договорі) терміни.

Оцінка кредитоспроможності суб'єктів, що прагнуть отримати кредит, здійснюється банками до укладання кредитних угод, дає їм можливість, у певній мірі, підстрахувати себе від ризику несвоєчасного повернення кредиту (та пов'язаних із цим збитків, завданих банкові) і, отже, сприяє виконанню (в певній мірі) принципу терміновості кредиту. Диференційованість кредитування, виходячи з кредитоспроможності потенційних позичальників, є необхідною умовою нормального функціонування кредиту на засадах поворотності і платності.

Принцип забезпеченості кредиту передбачає наявність у позичальників юридично оформлених зобов'язань щодо позик, котрі гарантують своєчасне повернення кредиту: зобов'язання щодо застави; угоди-гарантії; угоди-поруки; угоди зі страхування відповідальності за непогашення кредиту. Наявність зобов'язань за банківськими позиками в одній чи одночасно кількох формах передбачається обома сторонами кредитної угоди в тексті цієї угоди.

Принцип платності кредиту означає, що юридична чи фізична особа-позичальник зобов'язана внести до банку певну плату за тимчасово взяті (позичені) у нього для своїх потреб кошти. Реалізація цього принципу на практиці здійснюється за допомогою механізму, яким є банківський відсоток. Ставка банківського відсотка -- це своєрідна «ціна» кредиту. Щодо банку, то платність кредиту забезпечує покриття його витрат, пов'язаних зі сплатою відсотків за залучені в депозити кошти, і витрат на утримання свого апарату, а також отримання прибутків для збільшення ресурсних фондів кредитування та використання на інші власні потреби [39].

Механізм здійснення споживчого кредитування визначається багатьма факторами, що включають стратегію і тактику банку, кваліфікацію банківських працівників, розмір статутного та власного капіталу, кредитну політику банку тощо. Згідно статті 29 Закону “Про банки і банківську діяльність” комерційні банки здійснюють кредитні операції в межах кредитних ресурсів, які вони утворюють в межах своєї діяльності [1].

У банківській практиці механізм споживчого кредитування здійснюється на таких етапах:

Перший етап. До банку подається заявка (клопотання) на споживчого отримання кредиту за формою, визначеною банком. На цьому етапі оцінюються сильні й слабкі сторони майбутнього позичальника та об'єкта кредитування. Крім заявки, клієнт має подати такі документи:

1. Анкету позичальника (стислі відомості про позичальника) за формою, визначеною банком.

2. Копії установчих документів, а також інші документи, що підтверджують правоздатність (для юридичних осіб) і дієздатність (для фізичних осіб) клієнта.

3. Копію статуту.

4. Копію свідоцтва про реєстрацію (переєстрацію).

5. Копії ліцензій, передбачених законодавством.

6. Техніко-економічне обгрунтування одержання кредиту з розрахунком строку окупності та рентабельності об'єкта кредитування із зазначенням спрямування позичкових коштів та розрахунку затрат та надходжень на весь термін користування позикою.

7. Копії контрактів, угод та інших документів, що стосуються кредиту: контракти на придбання та реалізацію товарно-матеріальних цінностей, послуг та виконання робіт, накладні, митні декларації тощо.

8. Завірений податковою адміністрацією бухгалтерський баланс, звіт про фінансові результати, звіт про рух грошових коштів, звіт про власний капітал на останню звітну дату, а також річні баланси за весь період діяльності підприємства, при необхідності - розшифровка окремих статей балансу.

9. Документи, що стосуються забезпечення кредиту:

застава майна - опис закладеного майна, угоди на придбання заставлених ТМЦ, накладні та інші документи, що підтверджують право власності (техпаспорти, техталони - у разі застави транспортних засобів);

застава нерухомості - довідка-характеристика з Бюро технічної інвентаризації, довідка з міської нотаріальної контори, угода купівлі-продажу (передачі, дарування) чи свідоцтво про приватизацію;

гарантія (поручительство) - угода гарантії (поручительства), а також відповідні документи по гаранту;

страхування - страховий поліс, угода страхування, умови страхування, а також необхідні документи по страховій компанії.

10. Довідку з обслуговуючого банку про наявність рахунків позичальника, наявність (відсутність) заборгованості за кредитами та картотекою.

11. Відомості за кредитами, отриманими в інших банках.

До документів, перерахованих у пп. 2 - 4, 7 додаються також оригінали для звіряння.

У разі необхідності позичальник подає (до ухвалення рішення про надання кредиту або в процесі подальшого контролю) внутрішні фінансові та управлінські звіти, звіт про рух касових надходжень, дані про дебіторську та кредиторську заборгованість, податкові та митні декларації, документи про оренду приміщень та інші.

Після ознайомлення з документами працівник банку проводить попередню бесіду з майбутнім кредитоодержувачем, що дозволяє з'ясувати важливі деталі щодо умов надання та погашення споживчого кредиту і процентів. На цьому етапі банк приділяє увагу достовірності документів та інформації, на основі яких вирішується питання про надання споживчого кредиту.

Другий етап. Передбачає вивчення кредитоспроможності клієнта. При цьому аналіз кредитної заявки клієнта та його кредитоспроможності базується на використанні різних джерел інформації, серед яких:

матеріали, отримані безпосередньо від позичальника;

матеріали, що знаходяться в архіві і базі даних самого банку;

відомості, отримані від кредиторів, покупців і постачальників позичальника та інших зовнішніх джерел.

Важливе значення мають архіви банку. Якщо клієнт вже отримував кредит у цьому банку, то в архіві містяться відомості про можливі затримки в погашенні боргу або інші порушення.

Із зовнішніх джерел найбільш важливим є відомості, отримані з інших банків, які обслуговують даного клієнта, та в його ділових партнерів.

Третій етап. Полягає в розробці умов процесу кредитування, підготовці й укладанні кредитного договору. Цей етап називають ще структуруванням кредиту, в ході якого визначають основні умови кредитного договору.

Банк визначає параметри позички: суму кредиту, строк, спосіб видачі і погашення кредиту, забезпечення, рівень процента, інші моменти. Банк повинен запропонувати клієнту той вид кредиту, який найбільшою мірою відповідає характеру кредитованого заходу.

Розробляється також графік погашення кредиту у відповідності зі строками оборотності того виду капіталу, на формування якого видається позичка.

Четвертий етап. Характеризується тим, що відбувається надання кредиту, а також здійснюється контроль за виконанням умов кредитного договору.

Після підписання кредитної угоди працівник кредитного відділу оформляє бухгалтерські документи, які містять вказівки щодо відкриття позичкового рахунку та видачі кредиту. Ці документи повинні містити дозвільні підписи керівника банку або уповноважених ним для виконання зазначених операцій посадових осіб. Оформлені згідно банківських вимог документи передаються в обліково-операційний відділ для виконання.

У разі виявлення фактів використання кредиту не за цільовим призначенням банк має право достроково розірвати кредитний договір, що є підставою для стягнення всіх коштів у межах зобов'язань позичальника за кредитним договором у встановленому чинним законодавством порядку.

П'ятий етап процесу банківського кредитування полягає в поверненні кредиту разом з відсотками. У відповідності з вимогами НБУ відсотки за користування кредитом нараховуються щомісяця. Погашення кредиту і нарахованих за ним відсотків здійснюється платіжним дорученням з поточного рахунку позичальника. Черговість сплати основного боргу та відсотків за кредитом регламентована ст. 12 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, згідно з якою передусім сплачуються відсотки, а потім гаситься основний борг. Погашення кредиту може здійснюватись одночасно або частинами. Позичальник по узгодженні з банком може достроково повернути отриманий кредит.

У разі виникнення у позичальника тимчасових фінансових ускладнень сторони можуть подовжувати строк дії кредитного договору (пролонгація). При прийнятті рішення щодо пролонгування споживчого кредиту складається додаткова угода між банком та позичальником, яка є невід'ємною частиною кредитної угоди.

Однією з форм споживчого кредитування є кредитна картка. Вона являє собою пластинку з ідентифікатором власника (володаря), виготовлену з матеріалу, який важко підробити. Картки емітуються банками і видаються клієнтам, як правило, безкоштовно, або за невелику щорічну плату. Умовою їх одержання є платоспроможність клієнта. По кожній картці встановлюється ліміт кредитування.

Власника кредитної картки обслуговує банк, який її видав, і торговельна організація. Для останньої кредитна картка слугує гарантією відкриття покупцеві кредиту в банку. Обслуговування клієнта за допомогою кредитної картки здійснюється за такою схемою. Торговельні організації передають у банк, який видав кредитну картку, рахунки за товари, продані власнику карток. Банк їх сплачує, тобто перераховує кошти на поточний рахунок торговельної організації. За цю послугу стягується плата у вигляді комісії від вартості сплачених рахунків. Паралельно торговельна організація щомісячно передає власнику картки рахунки за куплені протягом місяця товари. Протягом певного строку (звичайно 25 діб) рахунки можуть бути сплачені безпроцентно, а пізніше -- конвертуються в позичку. Отже, виникають зобов'язання власника кредитної карточки перед банком. Позичка повинна періодично погашатися клієнтом, тому що при непогашенні боргу вичерпується ліміт кредитування. Цей ліміт може бути збільшеним або скороченим залежно від регулярності погашення клієнтом заборгованості банку.

Від операцій з кредитними картками банк отримує дохід, який складається з:

комісії, яка стягується з торговельної організації при сплаті рахунків за відпущені власнику кредитної картки товари;

щорічної плати клієнтів за кредитні картки (якщо вона стягується);

процентів за кредит, що надається власникам карток у межах ліміту кредитування [19].

Отже, правильна організація механізму споживчого кредитування, розробка ефективної та гнучкої системи управління кредитними операціями виступають основою фінансової стабільності й ринкової стійкості комерційних банків (враховуючи те визначальне місце, яке посідають кредитні операції в портфелі банківських активів).

Аналіз сучасного стану ринку споживчого кредитування в Україні

На сьогоднішній день ситуація на ринку споживчого кредитування в Україні є досить складною. Дуже невелика частка банківських установ надає кредити на споживчі цілі. Це пов'язано, насамперед, з кризовою економічною ситуацією в країні і, в першу чергу, у банківському секторі. Основною причиною скорочення споживчого кредитування населення є, по-перше, збільшення ризиків неповернення кредитів. Це, в свою чергу, пов'язано з збільшенням безробіття в країні. Так рівень безробіття населення в Україні у І кварталі 2009 року становив 9,5%, проти 7,1% у відповідному періоді минулого року. Клієнти банків можуть в будь-який момент позбутися робочого місця і будуть не в змозі надалі сплачувати кредит і, так як споживчі кредити є незабезпеченими, це збільшує ризик неповернення і створює додаткові проблеми банку. Також важливим фактором зменшення споживчого кредитування є низька ліквідність банків. У них немає навіть власних ресурсів для надання великого обсягу кредитів. А отримання мінімального прибутку, що було програмою мінімум, у таких умовах може стати програмою максимум [35, 12].

Також такий вид кредитування потребує надання повного пакету документів, серед яких необхідними є трудова книжка та довідка про доходи. А у нинішніх умовах люди погоджуються працювати не по трудовій книжці, що лишає їх змоги отримати кредит.

У міру зростання неповернень за кредитами, виданими населенню в 2004 - 2008 р. (у деяких фінустановах - до 35-40% портфеля), банкіри в червні-вересні активно посилювали вимоги до потенційних позичальників. Так, наприклад, у АБ "Київська Русь" при розгляді кредитних заявок, банк висував умову, що чистий дохід позичальника повинен у два рази перевищувати його щомісячний платіж за кредитом мінімум у півтора-два рази. Чистий дохід розраховується як сукупний дохід за винятком всіх витрат. Істотною вимогою стала офіційно підтверджена платоспроможність клієнта. Труднощі з таким підтвердженням істотно знижують шанси позичальника на позитивне рішення банку про видачу кредиту.

Не гарантує одержання позики і надання офіційно завіреної довідки про солідну зарплату. У міру зростання безробіття і збільшення в Україні кількості компаній-банкрутів банкіри почали ранжувати претендентів не тільки за галузями, які представляють компанії, на які вони працюють, але і за спеціальностями [6, с. 27].

Для того, щоб охарактеризувати стан ринку споживчого кредитування України, проаналізуємо динаміку зміни обсягів наданих споживчих кредитів банками Правекс Банк, Індекс-Банк і Банк Київська Русь. Протягом 2006-2008 рр. найбільше кредитував фізичних осіб «Правекс Банк». Об'єми кредитування перевищували показники інших банків більш, наж на 50% (див. рис. 4.1, дод. Б, В).

Рис. 4.1 Динаміка обсягів наданих споживчих кредитів банками України

У 2006 році обсяги наданих споживчих кредитів «Правекс Банком» перевищували обсяги наданих споживчих кредитів «Індекс-Банком» на 38,2%, а у порівнянні з АБ «Київська Русь» - на 76,6%. У 2007 році простежується схожа динаміка - «Правекс Банком» надано на 26,8% і 82% більше відповідно. У 2009 році також цілком лідирує «Правекс Банк»: обсяги наданих споживчих кредитів більше на 62%, ніж у «Індекс Банк», і на 84,3%, ніж АБ «Київська Русь».

Але з настанням економічної кризи ситуація на ринку споживчого кредитування в Україні кардинально змінилась. На сьогоднішній день припинені операції з видачі усіх видів споживчих кредитів «Правекс Банком», але він надає можливість залишити заявку на оформлення споживчого кредиту, і у випадку зміни політики, банк зв'яжеться з клієнтом для її оформлення.

Таким чином, споживчі кредити в гривні на початок вересня 2009 року видають лише два банки, тоді як місяць тому їх було чотири. За всю історію кризи 2008-2009 року кількість банків, що пропонують такий продукт терміном на рік, жодного разу не було нижче чотирьох установ [37].

За даними компанії Простобанк Консалтинг, з 50 банків-лідерів за активами нецільові кредити готівкою в гривні сьогодні пропонують лише два банки:

ПАТ «Індекс-Банк» кредитує терміном на один, два і три роки, під 55,69%, 56,8%, 60,69% реальних річних, максимальна сума 15 000 гривень, потрібен поручитель, крім того, мінімальний вік позичальника та поручителя повинен бути не менше 25 років.

АБ «Київська Русь» кредитує під реальну ставку в 47,46% терміном на один рік на максимальну суму до 10 000 гривень, при бажаній сумі кредиту більше 5 000 гривень необхідна порука однієї платоспроможної фізичної особи [38];

Розглянемо детальніше діяльність окремо кожного цих банків (Правекс Банк, Індекс-Банк і Банк Київська Русь) у сфері споживчого кредитування.

До початку економічної кризи «Правекс-Банк» надавав споживчі кредити за такими програмами:

1. Послуга «Кредит + картка «Розстрочка-Економ». Кожному клієнтові, який оформив кредит по одному з пакетів кредитування, моментально надається унікальна послуга - кредитна картка «Розстрочка-Економ», на якій буде автоматично встановлено певний кредитний ліміт.

Установлений кредитний ліміт Ви можете використовувати на власний розсуд: переводити в готівку кошти в банкоматах або оплачувати покупки в торговельних мережах по всій Україні 7 днів на тиждень, 24 години на добу.

2. Пакет «Вигідний». Умови кредитування по пакету «Вигідний»:

Сума кредиту 3 000 - 7 000 грн.: строк кредитування - 6-36 місяців, обов'язковий початковий внесок - 0%, відсоткова ставка - 1,67% на місяць, комісія при видачі кредиту - 20 %, комісія щомісяця - 1%, комісія при погашенні кредиту - 2%, максимальна сума кредиту 7 000 грн., трудовий стаж - 6 - 12 місяців, віковий ценз 25-65 років (включно), прописка/реєстрація у межах України.

2. Пакет «Вигідний - мобільні телефони». Умови кредитування по пакету «Вигідний - мобільні телефони»:

Сума кредиту 3 000 - 4 000 грн.: строк кредитування - 6-36 місяців, обов'язковий початковий внесок - 0%, відсоткова ставка - 1,67% на місяць, комісія при видачі кредиту - 20 %, комісія щомісяця - 2%, комісія при погашенні кредиту - 2%, максимальна сума кредиту 3 000 грн., трудовий стаж - 6 місяців, віковий ценз 25-60 років (включно), прописка/реєстрація у межах України, обов'язкове поручительство.

У 2006-2007 роках «Правекс Банк» активно кредитував населення на споживчі цілі з позитивною динамікою змін в обсягах наданих кредитів (0,3%). А з початку 2008 року банк надав клієнтам 120 тис. споживчих кредитів на суму понад 248 млн. гривень. Кредити, надавані громадянам на придбання побутової техніки, мобільних телефонів та ін., а також готівкою на власні потреби, становили найбільшу частку в кредитному портфелі банку. Кредитних карток «Розстрочка» за перший квартал 2008 р. банк видав на 10 тис. більше, ніж за весь 2007 рік. З 1-го січня 2008 цього року банком було проведено більше 260-ти акцій зі споживчого кредитування. Обсяги наданих споживчих кредитів збільшилися майже на 95%. Банк поліпшував умови кредитування, удосконалював існуючі й розробляв нові спрощені й зручні схеми кредитування; регулярно розширював мережу пунктів видачі споживчих кредитів у магазинах-партнерах, відкривав все більше нових відділень у всіх регіонах країни [34, дод. Г].

Також можна зазначити, що більша частина споживчих кредитів була забезпеченою заставою. Станом на 2008 рік обсяг забезпечених споживчих кредитів перевищував обсяг незабезпечених на 17%. Протягом 2007 року відбувалися зміни серед статей забезпечення споживчих кредитів. Так значно зросла кількість незабезпечених кредитів - на 85,6 %, і становила в 2008 році 658209 тис. грн.., коли у 2007 році незабезпечених кредитів було лише на 7689 тис. грн.. у кредитному портфелі «Правекс-Банку». Забезпечення споживчих кредитів за іншими статтями (забезпечені нерухомим майном, грошовими депозитами та іншим майном) також має позитивну динаміку [див. дод. Д, Е].