Управління кредитним портфелем банків

в) наявність на останню звітну збитків у розмірі що перевищує 20% від валюти балансу -- значення 2.3 рентабельність активів (ROA) менше ніж 0,2.

Другий етап. Оцінка об'єктивних факторів ризику.

Оцінка об'єктивних факторів ризику наведена у Додатку Р. Базою для оцінки об'єктивних факторів ризику є заява-анкета клієнта середнього та малого бізнесу - юридичної особи на отримання кредиту.

Відповідно до отриманої загальної суми балів коефіцієнтного аналізу фінансового стану та аналізу об'єктивних факторів ризику визначається внутрішній кредитний рейтинг та клас клієнта середнього та малого бізнесу згідно з Положенням НБУ (табл. 2.1).

Таблиця 2.1 Таблиця відповідності загальної бальної оцінки внутрішньому кредитному рейтингу та класу згідно з Положенням НБУ

Клас відповідно Положення НБУ	ВКР	Інтервал загальної бальної оцінки*
А	ААА	4 300	5 000
	АА	4 000	4 300
	А	3 800	4 000
Б	ВВВ	3 400	3 800
	ВВ	2 900	3 400
	В	2 600	2 900
В	ССС	2 450	2 600
	СС	2 300	2 450
Г	С	2 100	2 300
Д	D	0	2 100

* -- у всіх числових інтервалах: ліва границя є відкритою, права -- закритою.

Визначення додаткових параметрів кредитного проекту та можливості його проведення. Підставою для можливості проведення кредитного проекту є відповідність:

1. Клієнта середнього та малого бізнесу критеріям (вимогам), що встановлені відповідно до кредитних продуктів;

2. Параметрів кредитного проекту, що запитується клієнтом середнього та малого бізнесу: а) встановленим нормативам покриття кредиту виручкою (доходом) від реалізації (етап перший Методики); б) розрахунковому значенню максимального кредитного ліміту; в) структури та розмірів коефіцієнтів покриття забезпеченням суми кредиту відповідно до вимог продуктових Стандартів або Регламенту по роботі з заставним майном в АКБ „Укрсоцбанк".

У разі встановленої невідповідності прийняття рішення на проведення кредитного проекту здійснюється відповідним Кредитним комітетом після проведення додаткового аналізу з боку кредитної експертизи філії або проведення кредитного проекту вимагає проведення корекції, зміни параметрів кредитної операції (кредитний продукт, сума кредиту, строк кредиту, авансовий внесок, обсяг та структура забезпечення).

Визначення відповідності встановленим нормативам покриття кредиту виручкою (доходом) від реалізації за ф.2. -- полягає в оцінці дотримання нормативних значень коефіцієнтів покриття виручкою (доходом) від реалізації до існуючих кредитів та процентів за ними в розрізі оборотний кредит / інвестиційний кредит.

Визначення відповідності виручки (доходу) від реалізації встановленим нормативам покриття виручкою (доходом) від реалізації діючим кредитам та процентам за ними виходячи з строку кредиту, що запитується, розраховується за формулою (2.8):

(2.8)

де, ГН -- середньомісячний обсяг виручки (доходу) від реалізації за останні 6 місяців за ф.№2 (для клієнтів середнього та малого бізнесу з сезонним характером діяльності -- за останні 12 місяців);

К₁ -- нормативне значення коефіцієнту покриття виручкою (доходом) від реалізації існуючих оборотних кредитів;

К₂ -- нормативне значення коефіцієнту покриття виручкою (доходом) від реалізації існуючих інвестиційних кредитів;

СДК_оборот -- розмір діючих оборотних кредитів та процентів за ними, погашення яких припадає на період дії кредиту що запитується;

СДК_інвест -- обсяг діючих інвестиційних кредитів (проектів) та процентів за ними, погашення яких припадає на період дії кредиту що запитується;

n -- строк кредиту що запитується в місяцях, для невідновлювальної кредитної лінії -- строк (період) зниження ліміту.

Нормативні значення коефіцієнтів покриття виручкою (доходом) від реалізації діючих кредитів та процентів за ними (К₁ та К₂) встановлюються диференційовано в залежності від визначеного класу клієнта середнього та малого бізнесу, а також виду кредиту (табл. 2.2).

Таблиця 2.2 Нормативні значення коефіцієнтів покриття виручкою (доходом) від реалізації діючих кредитів та процентів за ними (К₁ та К₂)

Клас клієнта середнього та малого бізнесу	Оборотний кредит	Інвестиційний кредит
А	1,40	3,00
Б	1,70	5,00
В	2,00	10,00

Дотримання відповідності встановлених нормативів покриття свідчить про достатність виручки (доходу) від реалізації на покриття існуючих кредитів і процентів за ними та можливість проведення кредитного проекту, при недотриманні -- кредитний проект потребує додаткового аналізу кредитним експертом.

Визначення максимального кредитного ліміту за кредитним проектом розраховується за формулами (2.9) та (2.10).

(2.9)

(2.10)

де, Кредит _оборот -- максимальний кредитний ліміт оборотного кредиту та процентів за ним на строк, що запитується;

Кредит _інвест -- максимальний кредитний ліміт інвестиційного кредиту та процентів за ним на строк, що запитується.

В разі, якщо сума кредиту, який запитується та процентів за ним менше або дорівнює визначеному максимальному кредитному ліміту за цим кредитом, відповідно до виду кредиту (оборотний кредит / інвестиційний кредит), кредитний проект є можливим для проведення, перевищення ж суми -- потребує додаткового аналізу кредитним експертом.

Відповідність структури та розміру коефіцієнту покриття забезпеченням кредиту -- визначається відповідно до вимог продуктових Порядків (стандартів) або Регламенту по роботі з заставним майном в АКБ "Укрсоцбанк".

Порядок прийняття рішення щодо можливості проведення кредитного проекту здійснюється за наступними правилами:

1. У разі, якщо клієнт середнього та малого бізнесу за результатом проведеного аналізу отримує клас „В", такому клієнту присвоюється статус „РИЗИК" -- обов'язковість проведення кредитної експертизи на етапі видачі кредиту кредитним експертом (виключення становить проведення кредитних операцій за порядками кредитування заставою по яким виступають майнові права на кошти, розміщені на вкладному рахунку в АКБ „Укрсоцбанк");

2. У разі, якщо клієнт середнього та малого бізнесу за результатом проведеного аналізу отримує клас нижче ніж „В" контрагенту присвоюється статус „СТОП" -- відмова у видачі кредиту (виключення становить проведення кредитних операцій за порядками кредитування заставою по яким виступають майнові права на кошти, розміщені на вкладному рахунку в АКБ „Укрсоцбанк");

На наступному етапі готується пакет вихідних форм, який призначений для подання Кредитному комітету (раді, комісії) філії (відділеню) або Головному офісу АКБ "Укрсоцбанк" для прийняття рішення на проведення кредитної операції.

Далі проаналізуємо кредитоспроможність ВАТ „Харків-Авто" за допомогою вищенаведеної методики визначення внутрішнього кредитного рейтингу (класу) клієнтів роздрібного (середнього та малого) бізнесу - юридичних осіб в АКБ "Укрсоцбанк". Зробимо висновки: чи можна надавати кредит цьому підприємству. Сума запрошеного кредиту -- 100 000 грн на строк 12 місяців під 18% річних для придбання обладнання. Для розрахунків візьмемо баланс і звіт про фінансові результати (Додатки З і К відповідно).

Розрахунок внутрішнього кредитного рейтингу ВАТ "Харків-Авто" наведено у Додатку С. Відповідно до отриманої загальної суми балів коефіцієнтного аналізу фінансового стану та аналізу об'єктивних факторів ризику визначили внутрішній кредитний рейтинг та клас ВАТ "Харків-Авто" згідно з Положенням НБУ (клас за НБУ -- "Б"; внутрішній кредитний рейтинг -- "В"). Було також визначено максимальний кредитний ліміт за кредитним проектом, який становив 2 128 тис. грн, тобто сума запрошеного кредиту (100 тис. грн) не перевищує ліміт, а отже, кредитування є можливим. Нормативне покриття даного кредиту грошовими потоками становить 1,75. Таке значення відповідає встановленим нормативам, що свідчить про достатність виручки (доходу) від реалізації на покриття існуючих кредитів та процентів за ними, тобто кредитування можливе. Таким чином, виходячи з вищесказаного, надання кредиту ВАТ "Харків-Авто" в сумі 100 тис. грн є можливим.

В цілому сама методика оцінки кредитоспроможності позичальника - юридичної особи АКБ "Укрсоцбанк" відповідає загальноприйнятим нормам. За методикою банку проводиться оцінка кредитоспроможності клієнта середнього та малого бізнесу, використовуючи коефіцієнтний аналіз (розрахунок 21 коефіцієнта), а також експертний аналіз (проведення анкетування та проставлення бальних оцінок).

Застосування ж більш розширеного підходу до оцінки кредитоспроможності позичальника ускладнене рядом обставин, які напряму пов'язані з недостатністю інформативності української звітності, а також складністю отримання об'єктивніших даних про обороти та прибутковість підприємства.

2.4 Бухгалтерський облік кредитних операцій

Кредити в плані рахунків бухгалтерського обліку відображаються в 1 і 2 класі. У 1 класі обліковуються міжбанківські кредитно-депозитні операції. Кредити, що надані іншим банкам, обліковуються на активних рахунках 12 і 15 розділів, а кредити, одержані від інших банків -- на пасивних рахунках 13 і 16 розділу.

На рахунках 2 класу обліковуються кредити в розрізі контрагентів: суб'єктів підприємницької діяльності, органів державного управління, фізичних осіб. Кредити в поточну і інвестиційну діяльність обліковуються окремо.

Кредити в поточну діяльність -- це кредити, надані позичальникам з метою задоволення тимчасових потреб в засобах для придбання оборотних активів у разі розриву в часі між надходженням засобів і здійсненням витрат. Вони включають всі кредити надані на покупку сировини та інших виробничих запасів, на сезонні витрати та інші цілі.

До кредитів в інвестиційну діяльність відносяться: 1) кредити на будівництво; 2) освоєння землі; 3) на покупку будівель, споруд, устаткування; 4) фінансовий лізинг.

Після укладення кредитного договору кредитний інспектор оформляє бухгалтерські документи, які містять вказівки щодо відкриття кредитного рахунку і видачі кредиту. Ці документи передаються потім в обліково-операційний відділ для виконання. Зразковий перелік цих документів приблизно такий:

1. Розпорядження кредитного відділу;

2. Екземпляр кредитного договору;

3. Договір застави; 4)

4. Термінове зобов'язання;

5. Картка із зразками підписів і відтисненням друку.

У розпорядженні кредитного відділу повинен бути вказаний номер особового кредитного рахунку позичальника, а також загальні рекомендовані параметри і додаткові, які характеризують позичальника і кредитний договір. Термінове зобов'язання є юридичним документом, який служить підставою для погашення кредиту.

Нараховані доходи обліковуються на відповідних рахунках групи, на яких обліковується номінал кредиту. При настанні терміну погашення кредиту і відсутності у клієнта достатньої суми уповноважені підрозділи банку починають проводити роботу з проблемними кредитами.

Розглянемо облік номінала кредиту, нарахування та сплати процентів за ним на прикладі АКБ "Укрсоцбанк".

АКБ "Укрсоцбанк" надає кредит ВАТ "Чумак" 25 жовтня 2006 року на суму 5000 грн з процентною ставкою 30% річних на строк один місяць. Сума кредиту перераховується на поточний рахунок клієнта в іншому банку.

Етап 1. 25 жовтня АКБ "Укрсоцбанк" здійснює проведення:

1. Наданий короткостроковий кредит на поточні потреби:

Д-т 2062 "Короткострокові кредити в поточну діяльність, що надані

суб'єктам господарювання" -- 5000 грн;

К-т 2600 "Кошти на вимогу суб'єктів господарювання" - 5000 грн.

2. Позичальникові нараховуються проценти за користування кредитом:

Д-т 2068 "Нараховані доходи за кредитами в поточну діяльність, що надані суб'єктам господарювання" - 123 грн;

К-т 6026 "Процентні доходи за кредитами в поточну діяльність, що надані суб'єктам господарювання" - 123 грн.

Етап 2. Позичальник 25 листопада 2006 року перерахував проценти за користування кредитом на суму 100 грн, при цьому ним було надано клопотання стосовно продовження терміну кредиту на один місяць з процентною ставкою 30% річних. Здійснюються такі записи:

1. Д-т 2600 "Кошти на вимогу суб'єктів господарювання" - 100 грн;

К-т 2068 "Нараховані доходи за кредитами в поточну діяльність, що надані суб'єктам господарювання" - 100 грн.

2. Д-т 2069 "Прострочені нараховані доходи за кредитами в поточну діяльність, що надані суб'єктам господарювання" - 23 грн;

К-т 2068 "Нараховані доходи за кредитами в поточну діяльність, що надані суб'єктам господарювання" - 23 грн.

3. Позичальникові нараховуються проценти за користування кредитом:

Д-т 2068 "Нараховані доходи за кредитами в поточну діяльність, що надані суб'єктам господарювання" - 123 грн;

К-т 6026 "Процентні доходи за кредитами в поточну діяльність, що надані суб'єктам господарювання" - 123 грн.

Етап 3. Позичальник 25 грудня 2006 року перерахував проценти за користування кредитом на загальну суму 146 грн (23 грн + 123 грн) і частково погасив заборгованість за кредитом на суму 2000 грн.

1. Погашення заборгованості за процентами за попередній період здійснюється бухгалтерськими записами:

Д-т 2600 "Кошти на вимогу суб'єктів господарювання" - 23 грн. (борг за 25 листопада 2006 року);

К-т 2069 "Прострочені нараховані доходи за кредитами в поточну діяльність, що надані суб'єктам господарювання" - 23 грн.

2. Погашення суми процентів за поточний період:

Д-т 2600 "Кошти на вимогу суб'єктів господарювання" - 123 грн;

К-т 2068 "Нараховані доходи за кредитами в поточну діяльність, що надані суб'єктам господарювання" - 123 грн.

2. Часткове погашення заборгованості за кредит:

Д-т 2600 "Кошти на вимогу суб'єктів господарювання" - 2000 грн;

К-т 2062 "Короткострокові кредити в поточну діяльність, що надані суб'єктам господарювання" -- 2000 грн.

Етап 4. Позичальник погашає залишок заборгованості 26 грудня 2006 року:

Д-т 2600 "Кошти на вимогу суб'єктів господарювання" - 3000 грн;

К-т 2062 "Короткострокові кредити в поточну діяльність, що надані суб'єктам господарювання" -- 3000 грн.

Порядок, форма та конкретні строки погашення кредиту передбачаються в кредитному договорі. Погашення кредиту може здійснюватись одноразово і в розстрочку (частково).

Облік сумнівних кредитів та резервів під кредитні ризики.

Створення резервів - це визнання витрат для відображення реального результату діяльності банку з урахуванням погіршення якості його активів або підвищення ризику його операцій.

Банки зобов'язані створювати резерви для відшкодування можливих втрат по основному боргу за всіма видами наданих кредитів в національній та іноземній валюті. З метою розрахунку резерву під кредитні ризики в банку повинні здійснювати класифікацію кредитного портфеля за кожною кредитною операцією залежно від фінансового стану позичальника, стану обслуговування позичальником кредитної заборгованості і з урахуванням забезпечення кредитної операції.

Розглянемо облік проблемних кредитів та формування резервів для покриття можливих витрат за наданими кредитами на прикладі АКБ "Укрсоцбанк".

Станом на 1 січня 2005 р. кредитний портфель (кредити, надані клієнтам банку) складається групами, наведеними в табл. 2.3.

Таблиця 2.3 Групи кредитів

Групи кредитів	Сума, грн	Відсоток ризику	Сума резерву, грн
Стандартні	10 000	1	100
Субстандартні	5000	20	1000
Сумнівні	2000	50	1000
Усього	17 000	100	2100

Етап 1. Банк станом на 1 січня 2005 р. повинен сформувати резерв згідно зі своїм кредитним портфелем, використовуючи бухгалтерські записи:

1. Формування резерву під стандартну заборгованість у розмірі 100 грн:

Д-т 7702 "Відрахування в резерв під заборгованість за кредитами, які надані клієнтам";

К-т 2401 "Резерви під стандартну заборгованість за кредитами, які надані клієнтам".

2. Формування резерву під нестандартну заборгованість у розмірі 2000 грн:

Д-т 7702 "Відрахування в резерв під заборгованість за кредитами, які надані клієнтам";

К-т 2400 "Резерви під нестандартну заборгованість за кредитами, які надані клієнтам".

Етап 2. Протягом місяця у банку відбулися такі зміни за кредитними операціями: 5 січня 2005 р. банк видав нових кредитів на суму 2000 грн; 10 січня 2005 р. поліпшився фінансовий стан позичальника, тому кредит на 800 грн, який був віднесений до "субстандартних" кредитів, перенесено до категорії "стандартні"; 15 січня 2005 р. банк отримав інформацію про безнадійність щодо повернення кредиту на суму 1000 грн, який був віднесений до категорії "сумнівні", і на підставі цього здійснив бухгалтерські проведення зі списання безнадійної заборгованості за рахунок резервів за станом на 15 червня 2004 р.:

Д-т 2400 "Резерви під нестандартну заборгованість клієнтів за кредитами, які надані клієнтам" -- 1000 грн;

К-т "Сумнівна заборгованість за кредитами, які надані клієнтам"-- 1000 грн.

Одночасно здійснюється проведення за дебетом позабалансового рахунка:

Д-т 9611 "Списана у збиток заборгованість за кредитними операціями" -- 1000 грн.;

К-т 9910 "Контррахунок" -- 1000 грн.

Етап 3. Таким чином, станом на 1 лютого 2005 р. кредитний портфель (кредити, які надані клієнтам банку) наведений у табл. 2.4:

Таблиця 2.4 Кредитний портфель на 1 лютого 2005 року

Групи кредитів	Сума, грн	Відсоток ризику	Сума резерву, грн
Стандартні	10 000 + 2000 + 800 = 12 800	1	128
Субстандартні	5000-800 = 4200	20	840
Сумнівні	2000-1000=1000	50	500
Безнадійні	1000	100	1000
Усього	19 000		2468

Таким чином, облік проблемних кредитів та формування резервів для покриття можливих витрат за наданими кредитами надає змогу комерційним банкам здійснювати контроль за механізмом його формування і використання, а також контроль за якістю кредитного портфелю, що забезпечить стабільність банку та захист інтересів кредиторів і вкладників.

3. ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ КРЕДИТНИМ ПОРТФЕЛЕМ БАНКУ

3.1 Комплексна рейтингова методика аналізу кредитоспроможності потенційних позичальників на основі методу фінансових коефіцієнтів

Основою дослідження кредитоспроможності позичальників є визначення їх фінансового стану, в першу чергу шляхом розрахунку фінансових коефіцієнтів.

До основних переваг коефіцієнтного (нормативного) методу варто віднести простоту й оперативність розрахунків, однак він не враховує впливу окремих факторів ризику. Тобто він може бути рекомендований в основному для "відсікання" явно неприйнятних рішень, а оцінку тих, що залишилися варто вести іншими методами.

Крім того, різні коефіцієнти можуть свідчити про різний рівень ризику. У цій ситуації для кожного з коефіцієнтів визначають діапазон відхилень від нормативу (діапазон значень), що відповідає певному рівню ризику. Наприклад, відхилення в межах 25% від нормативу свідчать про мінімальний рівень ризику, 50% -- підвищений, 75% -- критичний, 100% -- неприпустимий.

Аналіз та оцінка кредитоспроможності передбачає, передусім, використання показників, які характеризують діяльність позичальника з погляду можливості погашення його заборгованості. Ці показники є важливими, але мають все ж таки обмежене значення. По-перше, це зумовлено тим, що багато показників, зокрема фінансовий стан позичальника, наявність капіталу та інші показники, звернені до минулого, бо вони обчислюються на базі інформації за минулий період, а прогноз кредитоспроможності на перспективу дає оцінку погашення позик у майбутньому періоді. По-друге, як правило, такі показники обчислюються на підставі даних про залишки ("запас") на звітні дати, але не на підставі даних щодо оборотів ("потік") за певний період, хоча дані про обороти більш повно характеризують можливості погашення позичок.

Перелік елементів кредитоспроможності позичальника і показників, які їх характеризують, може бути широким або скороченим залежно від цілей аналізу, видів кредиту, стану кредитних відносин банку з конкретним клієнтом, результатів господарсько-фінансової діяльності останнього, а також від наявного забезпечення позик тощо.

Для оцінки кредитоспроможності важливою є характер (репутація) позичальника, характеристика його фінансового стану, грошові кошти (рух коштів на рахунках позичальників), діловий ризик. Кредитоспроможність позичальника як комплексне поняття характеризується системою показників, що відображають наявність і розміщення коштів, реальні й потенційні фінансові можливості.

У практиці аналітичної роботи в нашій країні та за кордоном застосовують широке коло показників, які характеризують різні аспекти діяльності підприємства. Дослідженню питань щодо оцінки кредитоспроможності позичальників комерційних банків присвячено багато вітчизняних наукових праць. Тільки за останні роки ця проблема набула широкого висвітлення у монографіях і підручниках українських авторів О. В. Дзюблюка [26], А. М. Мороза [7], В. Т. Сусіденка [77] та інших. Однак проблему ще не можна вважати достатньо вивченою, оскільки й досі в теорії та практиці немає єдиного підходу до визначення системи показників, котрі комплексно характеризували б кредитоспроможність позичальників.

Для оцінки фінансового стану позичальника - юридичної особи НБУ в Положенні "Про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків" рекомендує методику розрахунку таких основних економічних показників діяльності [3]:

1. Платоспроможність (коефіцієнти миттєвої, поточної і загальної ліквідності);

2. Фінансова стійкість (коефіцієнти маневреності власних коштів, співвідношення залучених і власних коштів);

3. Обсяг реалізації;

4. Обороти за рахунками (співвідношення чистих надходжень за рахунками та суми кредиту, наявність рахунків в інших банках, наявність картотеки неплатежів);

5. Склад та динаміка дебіторсько-кредиторської заборгованості;

6. Собівартість продукції;

7. Прибутки та збитки;

8. Рентабельність;

9. Кредитна історія позичальника.

Слід зауважити, що оцінюючи кредитоспроможність підприємств-позичальників, необхідно збільшити кількість фінансових коефіцієнтів. Крім традиційних, доцільно розраховувати коефіцієнти: інвестування; фінансової незалежності (автономії); співвідношення дебіторської та кредиторської заборгованості; оборотність оборотних коштів, матеріальних запасів, готової продукції та кредиторської заборгованості; рентабельність власного капіталу і залучених коштів. Доцільно було б усі показники, які характеризують фінансові ресурси підприємства, а отже, й фінансовий стан, класифікувати за показниками ліквідності, фінансової стійкості, ділової активності, рентабельності. Показники ліквідності дають змогу оцінити кредитоспроможність підприємства залежно від структури його активів, величина котрих співвідносна із зобов'язаннями і вказує на ліквідність його балансу. Основним критерієм є ліквідність оборотних активів, тобто час, необхідний для перетворення їх у грошову масу. Показники фінансової стійкості відображають рівень використання власних і залучених коштів у формуванні ресурсів підприємства, з'ясовуючи його залежність від тих чи інших джерел коштів, а відповідно і спроможність погашати заборгованість (табл. 3.1).

Таблиця 3.1 Коефіцієнти фінансової стійкості підприємства

№	Назва показника	Алгоритм розрахунку
1	Коефіцієнт інвестування	Джерела власних коштів / Сума основних засобів
2	Коефіцієнт фінансової незалежності (автономії)	Джерела власних коштів / Валюта балансу
3	Співвідношення дебіторської та кредиторської заборгованості	Дебіторська заборгованість / Кредиторська заборгованість

Коефіцієнт інвестування характеризує достатність джерел власних коштів щодо вкладених в основні засоби. Якщо коефіцієнт інвестування більший за одиницю, це свідчить про достатність у підприємства власних оборотних коштів.

Коефіцієнт фінансової незалежності дає змогу оцінити частку власників у загальній вартості майна підприємства. Він включений до переліку показників, які характеризують позичальника у перспективі, дає якісну картину фінансової стійкості й солідності підприємства. В економічній літературі цей показник зустрічається під назвою коефіцієнта автономії, котрий є одним із головних при оцінці кредитоспроможності клієнта в зарубіжних країнах. Коефіцієнт фінансової незалежності (автономії) показує ступінь забезпеченості клієнта власними джерелами. Практикою встановлено, що загальна сума заборгованості не повинна перевищувати суму власних джерел фінансування, тобто критичне значення коефіцієнта фінансової незалежності -- 0,5. Чим більше значення коефіцієнта, тим кращий фінансовий стан підприємства (менша залежність від зовнішніх джерел). Збільшення власних джерел коштів, а відповідно, й підвищення значення цього коефіцієнта відбувається переважно за рахунок прибутку, котрий залишається в розпорядженні підприємства.

Глибше вивчаючи фінансову стійкість підприємства, необхідно проаналізувати розміри, тривалість, причини виникнення дебіторської і кредиторської заборгованостей. Їх співвідношення має бути 2 до 1. Якщо таких пропорцій не дотримуються, то фінансовий стан підприємства оцінюється як несприятливий. Це зумовлено тим, що дебіторська заборгованість може бути швидко перетворена в грошові кошти. Тому вона є одним з основних джерел погашення короткострокових зобов'язань підприємства. Наявність кредиторської заборгованості, не забезпеченої дебіторською, -- основна причина неплатоспроможності підприємства.

Показники ліквідності та фінансової стійкості розраховані переважно на основі бухгалтерського балансу й характеризують стан позичальника на час складання звітності, тобто це статистичні оцінки. Показники оборотності ресурсів і рентабельності характеризують ефективність роботи підприємства в динаміці та відображають реальний хід виробничої діяльності (табл. 3.2).

Таблиця 3.2 Коефіцієнти оборотності (ділової активності)

№	Назва показника	Алгоритм розрахунку
1	Оборотність оборотних активів	Виручка від реалізації продукції / Середня величина оборотних активів
2	Оборотність матеріальних запасів	Виручка від реалізації продукції / Середня вартість матеріальних запасів
3	Оборотність готової продукції	Виручка від реалізації продукції / Середня вартість готової продукції
4	Оборотність дебіторської заборгованості	Виручка від реалізації продукції / Середня дебіторська заборгованість
5	Оборотність кредиторської заборгованості	Виручка від реалізації продукції / Середня кредиторська заборгованість

Коефіцієнт оборотності оборотних активів є одним із найважливіших показників ефективності використання оборотного капіталу, вказуючи на швидкість його переходу зі стадії виробничих запасів у готову продукцію та швидкість перетворення останньої у безпосередньо грошову форму. Розраховуючи та оцінюючи цей коефіцієнт, рекомендовано брати до уваги всю сукупну величину оборотних активів незалежно від матеріально-речової структури і джерел їх утворення, з урахуванням їх кругообороту.

Оборотність матеріальних запасів характеризує ефективність виробничо-збутової діяльності підприємства, а її зростання засвідчує оптимізацію формування виробничих запасів і затрат, сприяючи збільшенню обсягів продажу та отриманню вищих доходів. Цей показник відображає забезпеченість виробничого циклу необхідними оборотними активами.

Оборотність дебіторської заборгованості свідчить про швидкість вивільнення коштів з дебіторської заборгованості. Тенденція до збільшення цього показника може вказувати на підвищення ефективності управління комерційними кредитами, наданими підприємством, а також на скорочення періоду, протягом якого дебіторська заборгованість запишається непогашеною, що загалом позитивно позначається і на платоспроможності клієнта банку.

Система загальних і окремих показників оборотності дає змогу з'ясувати, де і з яких причин виникло сповільнення, і вжити відповідних заходів для поліпшення ефективності використання оборотних активів. У практиці України показники оборотності оборотних активів застосовуються доволі широко. Однак, їх здебільшого розраховують щодо оборотних активів у цілому, а окремі показники оборотності визначають рідко; крім того, вони не посіли чільного місця в оцінюванні перспектив розвитку кредитних відносин банку з конкретним позичальником. Отже, як експеримент доцільно використовувати подану вище систему показників оборотності при укладенні кредитного договору, визначенні норм процентної ставки за користування позикою, а також при виборі суб'єкта і методу кредитування.

Показники рентабельності відображають глибинний, якісний бік роботи підприємства, тому для оцінювання здатності клієнта своєчасно погашати свої платіжні зобов'язання ці показники слід розраховувати у динаміці за низку років. Це спонукає банк з'ясовувати загальні тенденції в ефективності роботи позичальника та їх впливу на використання банківських позик.

Рентабельність власних коштів є нормою доходу на власні кошти й важливим показником, котрий характеризує діяльність позичальника та ефективність використання власних джерел фінансування, вказуючи на величину прибутку, який приносить одна гривня ресурсів підприємства.

Рентабельність залучених коштів визначає ефективність політики підприємства у сфері залучення додаткових ресурсів для виробничої діяльності на довго- і короткостроковій основі. Даний показник свідчить, який прибуток отримує підприємство на одну гривню залучених коштів.

Вищеуказані показники рентабельності підприємства наведені в табл. 3.3.

Таблиця 3.3 Коефіцієнти рентабельності (ефективності діяльності підприємства)

№	Назва показника	Алгоритм розрахунку
1	Рентабельність власного капіталу	Чистий прибуток / Середня величина власного капіталу
2	Рентабельність залучених коштів	Чистий прибуток / Довгострокові та поточні зобов'язання

Таким чином, запропонована система показників і коефіцієнтів дає змогу відповісти на низку запитань, які стосуються, по-перше, прогнозу вчасності здійснення майбутніх платежів; по-друге, ліквідності та реальності оборотних активів; по-третє, можливих меж зниження обсягу прибутку, за яких усе ж забезпечується погашення ряду фіксованих платежів; по-четверте, оцінки загального фінансового стану фірми, її стійкості.

Оцінка кредитоспроможності на основі фінансових коефіцієнтів потребує індивідуального підходу до кожного клієнта. Необхідно систематично вести аналітичну роботу з оцінки фінансового стану позичальника. Кредитоспроможність позичальника оцінюють шляхом зіставлення фактичного значення коефіцієнтів і показників, котрі характеризують репутацію позичальника, його фінансовий стан та грошові потоки з їхніми критеріальними рівнями. В результаті такого зіставлення визначають клас підприємства, відповідно до якого банк організовує з ним кредитні відносини. При цьому узагальнюючу оцінку S_j щодо кожного j-го елемента кредитоспроможності (характер (репутація) позичальника, його фінансовий стан, грошові потоки) доцільно розраховувати за формулою (3.1):

 (3.1)

де А_ij -- оцінка i-го одиничною показника в j-й групі;

k_ij -- значущість (вагомість) i-го одиничного показника;

n -- кількість показників для розрахунку кредитоспроможності.

Підсумкову рейтингову оцінку кредитоспроможності позичальника R рекомендується визначати за формулою (3.2):

(3.2)

де К_j -- вагомий коефіцієнту j-го елемента кредитоспроможності відповідно до критеріального рівня;

m -- кількість елементів кредитоспроможності (груп показників).

Згідно з Положенням НБУ "Про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків" за результатами оцінки фінансового стану позичальників класифікують їх з урахуванням рівня забезпечення за кредитними операціями на 5 класів: "А", "Б", "В", "Г", "Д" [3]. Зважаючи на обширність ранжування, пропонується зменшити кількість класів позичальників до трьох -- перший, другий, третій -- і встановити для комерційних банків чіткі правила взаємодії з підприємствами кожного класу. Так, позичальники першого класу мають пільги в кредитуванні, тобто пріоритетне становище організації при виділенні кредитних ресурсів, а також можливість вибору найефективнішої форми кредитування для даного позичальника -- бланкового кредиту, кредитної лінії, овердрафту. Використовуються і традиційні пільги: заниження процентної ставки за кредит, зменшення форм забезпечення, скорочення звітності, котру подають у банк. Крім того, для таких підприємств може бути зменшено кількість перевірок цільового використання кредиту.

Позичальники другого класу кредитоспроможності кредитуються у звичному порядку.

Кредитування підприємств третього класу обмежене низкою умов. Згідно із чинними нормативними документами можна використовувати такі методи кредитного впливу, як підвищення ставки за кредит, кредитування під кілька видів забезпечення, встановлення таких вимог, як щомісячне подання в банк бухгалтерської звітності тощо.

Таким чином, проведений аналіз дає змогу зробити висновок про необхідність урахування таких чинників при оцінюванні кредитоспроможності клієнта:

1. Оцінка кредитоспроможності повинна мати характер експрес-аналізу: проводитися часто, максимально швидко та охоплювати максимум інформації;

2. Доцільно створити незалежні від банків структури для проведення екпрес-аналізу кредитоспроможності підприємств;

3. Оцінюючи кредитоспроможність, банк має з'ясувати такі питання: чи може позичальник виконати зобов'язання вчасно, чи готовий він до цього? Відповідь на перше запитання дає аналіз фінансово-господарських аспектів діяльності підприємств. Друге ж має юридичний характер, а також пов'язане з особистими рисами керівників підприємств;

4. Ефективність аналізу кредитоспроможності залежить від частоти його проведення, компетентності й досвіду банківського працівника.

Однак, як вже зазначалося, коефіцієнтний аналіз при оцінці кредитоспроможності позичальника не враховує впливу окремих факторів ризику, а тому необхідно використовувати більш сучасні та прогресивні методи.

3.2 Модель прогнозування виникнення простроченої заборгованості у підприємств-позичальників АКБ "Укрсоцбанк"

У зв'язку із суттєвим зростанням масштабності кредитних ризиків виникла необхідність вдосконалення існуючих та запровадження нових методик оцінки ризиків та управління ними. Для українських банків управління кредитними ризиками набуває особливого значення, оскільки їх кредитні портфелі часто характеризуються високим рівнем простроченої та безнадійної заборгованості. Причиною цього є певна нестабільність в економічному житті країни, що не може не впливати на функціонування та прибутковість підприємств.

Аналіз вітчизняної та зарубіжної літератури показує, що методи та інструменти управління кредитними ризиками пройшли довготривалий процес розвитку. Треба зазначити, що не існує чіткої класифікації механізмів управління ризиками, а також єдиного погляду щодо їх ефективності.

У праці [67] моделі оцінки кредитного ризику класифікують за математичним апаратом наступним чином:

Економетричні моделі -- моделі, які засновані на основі лінійного і багатовимірного дискримінантного аналізу, регресійного аналізу, аналізу виживання, що дозволяє отримувати оцінки ймовірності настання події (наприклад, дефолту), та ін.

Нейронні мережі -- комп'ютерні алгоритми, що імітують роботу людського мозку через взаємозв'язок пов'язаних "нейронів".

Оптимізаційні моделі, засновані на методах математичного програмування, дозволяють мінімізувати помилки кредитора і максимізувати прибуток із врахуванням різних обмежень.

Експертні методи -- полягають в обробці суджень досвідчених фахівців банківської справи щодо ймовірності виникнення різних значень збитків або тієї чи іншої несприятливої (небажаної) події у процесі банківського кредитування. Одним із наочних прикладів оцінки кредитного ризику експертними методами є рейтингові методи оцінки кредитоспроможності позичальника, досить поширені у вітчизняній банківській практиці.

Гібридні системи -- використовують розрахунки, статистичне оцінювання та імітаційне моделювання і можуть бути побудовані на причинно-наслідкових відношеннях.

Серед методів, які використовуються вітчизняними кредитними інститутами, як було зазначено в першому розділі дипломної роботи, з метою зменшення кредитного ризику, чільне місце слід відвести методам оцінки кредитоспроможності позичальника.

Проблемі оцінки кредитоспроможності присвячується робота [85], де на підставі порівняння структури різних систем аналізу кредитоспроможності пропонується нова, яка складається з трьох елементів: характеру (репутації) позичальника, його фінансового стану, грошових потоків. Оцінювання здійснюється шляхом зіставлення фактичного значення коефіцієнтів і показників з їхніми нормативними значеннями. Внаслідок такого порівняння встановлюється клас позичальника, відповідно до якого банк організовує з ним кредитні відносини.

В роботі [86] основний акцент при оцінці фінансового стану позичальника робиться на методиці аналізу грошових потоків, побудованій на зіставленні припливу і відпливу грошових коштів за період, шляхом співвідношення загального грошового потоку і боргових зобов'язань. Для цього пропонуються чотири методи прогнозування руху грошових коштів з урахуванням особливості діяльності позичальника і рекомендується банкам ввести до складу документів, необхідних для отримання позики, звіт про рух грошових коштів позичальника, який має включати потік коштів від операційної, інвестиційної та фінансової діяльності.

В основу більшості опублікованих методик покладено аналіз фінансового стану позичальника за бухгалтерським балансом. Подібний підхід є дещо спрощеним. Для всебічної оцінки кредитоспроможності позичальника і прийняття обґрунтованого рішення, крім аналізу фінансових показників, необхідно також проводити аналіз грошових потоків і використовувати методи, що ґрунтуються на різноманітних статистичних моделях. Завдання оцінки ризику, пов'язаного з фінансовими можливостями позичальника, може бути розв'язане методом дискримінантного аналізу. На Заході найвідомішими з таких моделей є Z - модель Альтмана і модель нагляду за кредитами Чессера.

Z - модель Альтмана може бути використана як додатковий інструмент для оцінки: 1) ділових кредитів; 2) управління очікуваними надходженнями; 3) процедур внутрішнього контролю; 4) інвестиційних стратегій. Відносно оцінки ділових кредитів Альтман пропонує використовувати його "кількісну" модель як доповнення до "якісного та інтуїтивного" підходу службовців кредитних відділів банків. Але він відзначає, що цого модель не дає бальної оцінки кредиту і не здатна замінити оцінки, які пропонують службовці банку. На його думку, модель і отримані через неї Z - оцінки можуть служити цінним інструментом визначення загальної кредитоспроможності ділових клієнтів.

Модель нагляду за кредитами Чессера призначена для прогнозування випадків невиконання позичальником умов кредитного договору. При цьому в "невиконання умов" Чессер включає не лише непогашення позики, а й будь які інші відхилення, які роблять її менш вигідною для кредитора, ніж було передбачено спочатку. Чессер використовував дані чотирьох комерційних банків з трьох штатів за 1962 -- 1971 рр. Він вибрав дані за 37 успішними кредитами та за 37 невдалими (за якими не були виконані початкові умови). В останньому випадку дані характеризували становище за рік до порушення умов договору. Були також представлені дані за 21 парою кредитів за два роки до порушення умов договору. Таким чином, модель Чессера за даними його вибірок дозволила за рік до порушення умов кредитного договору правильно визначити долю трьох з кожних чотирьох кредитів. За два роки до порушення умов договору точність класифікації складала 57%. Слід зазначити, що і Z - модель Альтмана, і модель нагляду за кредитами Чессера відповідають умовам розвинутої ринкової економіки. Однак, для умов перехідної економіки України необхідно розробляти адекватні моделі, які б враховували галузеві особливості позичальників та строки кредитування. А тому далі, пропонується хоча б частково розв'язати цю проблему. На основі балансових даних позичальників АКБ "Укрсоцбанк" пропонується розробити модель, що дасть змогу відокремити позичальників, які мають прострочену заборгованість за кредитами або за відсотками за ними, від позичальників, у яких такої заборгованості немає. Недоліком такої моделі є те, що не будуть з'ясовуватись причини прострочення заборгованості у того чи іншого позичальника.

Перш ніж, розпочати побудову моделі, необхідно з'ясувати, які саме коефіцієнти включатиме модель для більш точного прогнозування виникнення простроченої заборгованості у підприємств-позичальників АКБ "Укрсоцбанк".

Кількість розрахункових коефіцієнтів, що рекомендується для аналізу фінансового стану, може бути необмежено великою. Деякі комп'ютерні програми для здійснення цього аналізу розраховують 100 і більше коефіцієнтів. Кількість та набір необхідних коефіцієнтів буде визначатися метою фінансового аналізу. З одного боку, чим більше коефіцієнтів розраховується, тим детальніший аналіз можна провести, з іншого боку, із зростанням числа показників, які повинні бути відстежені, завдання аналізу ускладнюються.

Далі, за допомогою компонентного аналізу (методу головних компонент), з'ясуємо, які конкретно коефіцієнти, з чотирьох груп (коефіцієнти ліквідності, ділової активності, рентабельності, фінансової стійкості) будуть виділені для подальшого аналізу. Суть методу полягає в заміні системи R вхідних корельованих між собою чинників на R нових некорельованих показників (головних компонент). Іншими словами, розглядається перетворення змінних Х у нову множину попарно некорельованих змінних, серед яких перша відповідає напрямку максимально можливої дисперсії, друга -- напрямку максимально можливої дисперсії в підпрострорі, який ортогональний першому напрямку, і т.д. Таким чином, в одержаній системі головні компоненти будуть уже не лише некорельованими, а й упорядкованими за величиною їх дисперсій, причому перша головна компонента має найбільшу дисперсію, друга -- трохи меншу і т.д., остання компонента -- найменшу.

Розглянемо алгоритм методу головних компонент у випадку трьох факторних ознак.

Нехай задана деяка матриця спостережень над n об'єктами:

(3.3)

де х_ij (i = 1,2, ... , n; j = 1, 2, 3) -- значення спостереження j-ї ознаки для і-го об'єкта; n - обсяг вибірки (загальна кількість досліджуваних об'єктів).

Обчислюємо основні статистичні оцінки параметрів тривимірного розподілу досліджуваної сукупності:

; (3.4)

; (3.5)

(3.6)

; (3.7)

де х_j, S_j² (j = 1, 2, 3) -- відповідно, середнє значення, дисперсія та середньоквадратичне відхилення j-ї ознаки досліджуваної сукупності спостережень;

r_jv (j, v = 1, 2, 3) -- парний коефіцієнт кореляції між j-ю та v-ю ознаками.

На основі (3.4 -- 3.7) одержуємо матрицю оцінок парних коефіцієнтів кореляції:

(3.8)

Перетворимо матрицю R у діагональну матрицю L власних значень характеристичного многочлена, який після відповідних обчислень набуває вигляду:

Введемо позначення: Г = л - 1.

Одержуємо неповне кубічне рівняння:

(3.9)

де б = r₁₂ ² + r₁₃ ² + r₂₃ ², в = r₁₂ , r₁₃, r₂₃.

Розв'язок рівняння (3.9), враховуючи виконання нерівності (в² - б³ / 27) < 0, буде мати вигляд:

; , (3.10)

де

Звідси одержуємо власні значення л_j = Г_j + 1 (j = 1, 2, 3), причому л₁ > л₂ > л₃, а також матрицю власних значень:

(3.11)

Власні значення характеризують вклади відповідних головних компонент у загальну (сумарну) дисперсію вхідних факторних ознак х₁, х₂, х₃. Перша головна компонента має найбільший вплив на сумарну дисперсію, друга -- менший, третя -- найменший, причому вклад j-ї головної компоненти визначається:

(3.12)

де К = л₁ + л₂ + л₃ = 3.

На основі статистичних даних щодо позичальників банку за допомогою компонентного аналізу дослідимо взаємозв'язок між коефіцієнтами по чотирьом групам показників:

1. Показники ліквідності (х₁ -- коефіцієнт загальної ліквідності; х₂ -- коефіцієнт поточної ліквідності; х₃ -- коефіцієнт миттєвої ліквідності).

2. Показники фінансової стійкості підприємства (х₁ -- коефіцієнт інвестування; х₂ -- коефіцієнт фінансової незалежності (автономії); х₃ -- співвідношення дебіторської та кредиторської заборгованості; х₄ -- коефіцієнт покриття; х₅ -- коефіцієнт фінансової залежності).

3. Показники оборотності (ділової активності) -- (х₁ -- оборотність оборотних активів; х₂ -- оборотність матеріальних запасів; х₃ -- оборотність готової продукції; х₄ -- оборотність дебіторської заборгованості; х₅ -- оборотність кредиторської заборгованості).

4. Показники рентабельності (ефективності діяльності підприємства) --(х₁ -- рентабельність власного капіталу; х₂ -- рентабельність залучених коштів).

Вихідні дані (вибірка) для визначення взаємозв'язку між коефіцієнтами першої, другої, третьої та четвертої груп показників наведено у Додатку Т.

1. Обчислимо для коефіцієнтів, які складають групу показників ліквідності позичальника, середні значення і середньоквадратичні відхилення S₁, S₂, S₃ досліджуваних факторних ознак:

= 1,631; S₁ = 0,734;

= 0,336; S₂ = 0,164;

= 0,067; S₃ = 0,091;

а також суми добутків:

= 5,280; = 1,681; = 0,192.

Матриця парних кореляцій після відповідних розрахунків має вигляд:

тобто r₁₂ = - 0,203; r₁₃ = 0,878; r₂₃ = - 0,274.

Отже, коефіцієнт загальної ліквідності та коефіцієнт миттєвої ліквідності є в значній мірі корельованими між собою. У свою чергу, коефіцієнт загальної ліквідності майже некорельований із коефіцієнтом поточної ліквідності. Аналогічна ситуація і з коефіцієнтами поточної та миттєвої ліквідності.

Далі знаходимо значення б, в, л та Г_l (l = 1, 2, 3):

Звідси визначаємо власні значення:

Таким чином, вклад у сумарну дисперсію першої головної компоненти дорівнює 62,70% (1,881 / 3 · 100%); другої -- 37,07% (1,112 / 3 · 100%); третьої -- 0,23% (0,007 / 3 · 100%). Для економічної інтерпретації достатньо залишити першу компоненту (коефіцієнт загальної ліквідності), яка має найбільший сумарний вклад (62,70%).

2. Обчислимо для коефіцієнтів, які складають групу показників фінансової стійкості підприємства, середні значення і середньоквадратичні відхилення S₁, S₂, S₃, S₄, S₅ досліджуваних факторних ознак:

= 1,341; S₁ = 0,776;

= 1,238; S₂ = 1,064;

= 0,403; S₃ = 0,320;

= 3,824; S₄ = 8,360;

= 0,085; S₅ = 0,152.

а також суми добутків:

= 16,367; = 6,600; = 49,038;

= 0,601; = 4,633; = 41,935;

= 2,072; = 10,640; = 0,064; = 2,013

Матриця парних кореляцій після відповідних розрахунків має вигляд:

тобто r₁₂ = - 0,028; r₁₃ = 0,482; r₁₄ = - 0,035; r₁₅ = -0,458; r₂₃ = - 0,105;

r₂₄ = - 0,061; r₂₅ = 0,631; r₃₄ = - 0,178; r₃₅ = - 0,573; r₄₅ = - 0,097.

Отже, коефіцієнт інвестування та коефіцієнт співвідношення дебіторської і кредиторської заборгованостей, а також коефіцієнт фінансової незалежності (левериджу) та коефіцієнт фінансової залежності тісно корельовані між собою. Інші показники майже не корельовані.

Далі знаходимо значення б, в, л та Г_l (l = 1, 2, 3):

Звідси визначаємо власні значення:

Таким чином, вклад у сумарну дисперсію першої головної компоненти дорівнює 45,58%; другої та четвертої -- 31,72%; третьої та п'ятої -- 22,70. Для економічної інтерпретації достатньо залишити першу (коефіцієнт інвестування), другу (коефіцієнт фінансового левериджу); четверту (коефіцієнт покриття) та п'яту (коефіцієнт фінансової залежності) компоненти.

3. Обчислимо для коефіцієнтів, які складають групу показників оборотності (ділової активності) підприємства, середні значення і середньоквадратичні відхилення S₁, S₂, S₃, S₄, S₅ досліджуваних факторних ознак:

= 10,107; S₁ = 6,737;

= 14,125; S₂ = 6,526;

= 235,521; S₃ = 436,403;

= 448,409; S₄ = 861,624;

= 21,366; S₅ = 24,519.

а також суми добутків:

= 1 836,483; = 16 191,330; = 101 391,100;

= 3 780,484; = 22 288,290; = 112 907,600;

= 4 416,127; = 92 479,190; = 29 916,360;

= 303 155,700.

Матриця парних кореляцій після відповідних розрахунків має вигляд:

тобто r₁₂ = 0,930; r₁₃ = - 0,259; r₁₄ = 0,966; r₁₅ = 0,981; r₂₃ = - 0,385;

r₂₄ = 0,882; r₂₅ = 0,874; r₃₄ = - 0,256; r₃₅ = - 0,191; r₄₅ = 0,981.

Отже, оборотність оборотних активів, оборотність матеріальних запасів, оборотність дебіторської заборгованості, а також оборотність кредиторської заборгованості є в значній мірі корельованими між собою. До того ж висока кореляція спостерігається також між такими показниками як оборотність матеріальних запасів та оборотність дебіторської заборгованості; оборотність дебіторської заборгованості та оборотність кредиторської заборгованості.

Далі знаходимо значення б, в, л та Г_l (l = 1, 2, 3):

Звідси визначаємо власні значення:

Таким чином, вклад у сумарну дисперсію першої головної компоненти дорівнює 67,24%; другої та четвертої -- 19,94%; третьої та п'ятої -- 12,82%. Для економічної інтерпретації достатньо залишити першу компоненту, тобто оборотність оборотних активів.

4. Обчислимо для коефіцієнтів, які складають групу показників рентабельності (ефективності діяльності підприємства), середні значення і середньоквадратичні відхилення S₁, S₂, S₃ досліджуваних факторних ознак:

= 0,480; S₁ = 0,470;

= 0,329; S₂ = 0,502;

= 0,042; S₃ = 0,034;

а також суми добутків:

= 2,101; = 0,349; = 0,179.

Матриця парних кореляцій після відповідних розрахунків має вигляд:

тобто r₁₂ = 0,221; r₁₃ = 0,938; r₂₃ = 0,243;

Отже, рентабельність власного капіталу та рентабельність продажу є в значній мірі корельованими між собою.

Далі знаходимо значення б, в, л та Г_l (l = 1, 2, 3):

Звідси визначаємо власні значення:

Отже, вклад у сумарну дисперсію першої головної компоненти дорівнює 64,63%; другої -- 36,73%; третьої -- (- 1,40%). Для економічної інтерпретації достатньо залишити першу компоненту (рентабельність власного капіталу), яка має найбільший сумарний вклад (64,63%).

Таким чином, за допомогою методу головних компонент було виділено із чотирьох груп фінансових показників -- головні (незалежні) коефіцієнти, які будуть використані для подальшого аналізу та оцінки кредитоспроможності позичальника - юридичної особи АКБ "Укрсоцбанк". Отже, розроблена модель включатиме показники:

1. Коефіцієнт загальної ліквідності (К_з.л.), тобто відношення оборотних активів (Ф.1, 260) до поточних зобов'язань (Ф.1,620);