Банківське кредитування підприємств

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

Підприємництво - це господарська діяльність, зв'язана з виробництвом і реалізацією продукції, виконанням робіт, наданням послуг, необхідних споживачу. Вона має регулярний характер і відрізняється свободою у виборі напрямків і методів діяльності, самостійністю в прийнятті рішень, відповідальністю за прийняті рішення і їхні наслідки. Цей вид діяльності не виключає ризику, збитків і банкрутств. Підприємництво чітке задоволення суспільних потреб. Це найважливіша передумова і причина зацікавленості в орієнтовано на одержання прибутку, чим в умовах розвитий конкуренції досягається і результатах фінансово - господарської діяльності.

Будь-яке підприємство має потребу у фінансуванні. Під фінансуванням підприємства розуміють залучення необхідного для придбання основних і оборотних фондів підприємства капіталу, іншими словами, покриття потреби в капіталі.

У цьому плані особливу роль грають кредити, перетворюючи, власне кажучи, в основне джерело, що фінансує народне господарство додатковими грошовими ресурсами. З переходом від командно-адміністративної до ринкової економіки монополізована, державна банківська структура стає більш динамічної і гнучкою. Банківська система ґрунтується на приватній і колективній власності й орієнтована на подолання конкуренції . В умовах формування ринкового середовища, значного спаду промислового та сільськогосподарського виробництва велика увага в організаційній та структурній перебудові економіки приділяється комерційним банкам та банківській системі в цілому.

Провідна роль у вирішенні значних проблем належить саме кредитним відносинам та банкам, що пояснюється не лише збільшенням їхньої ролі в розвитку економіки, але й наявною можливістю швидко й ефективно реагувати на впроваджувані нові механізми господарювання. Проведений об'ємний аналіз ситуації, яка склалася в банківській сфері, свідчить, що банки зазнають фінансового краху в зв'язку з надзвичайно ризикованою кредитною політикою.

Основна причина банківських банкрутств - неповернення раніше виданих кредитів. За наявними даними більше половини виданих пакетів неповністю чи невчасно повертаються позичальникам. З огляду на економічну та політичну нестабільність в Україні, найкращою гарантією повернення кредиту є його забезпечення оскільки при виникненні негативних явищ, єдиним джерелом повернення кредиту для банку є реалізація заставленого майна.

І все-таки необхідність забезпечення повернення наданих кредитів змушує кредитні установи звертатися до такої форми, як застава. Останнім часом саме застава стала найбільш популярною формою забезпечення зобов'язань, але через малий досвід роботи з нею та недосконалість законодавства змушують ставитись до неї досить обережно, тобто приймати тільки ті майно позичальника, яку відповідає вимогам ринкових відносин. Для цього потрібно також враховувати ті, що вартість майна постійно змінюється, тому на цьому етапі важливо якомога точніше визначити його вартість у майбутньому.

Отже, метою роботи є вивчення теоретичних, методологічних та практичних аспектів визначення та оцінки форм забезпечення повернення банківських кредитів.

Об'єкт дослідження у роботі - банківське кредитування підприємств та його роль у формуванні ринкової економіки України. Також необхідно дослідити перспективу банківських кредитів та їз розвиток в Україні.

Методологічну та теоретичну основу роботи складають існуючі розробки українських та зарубіжних науковців, законодавчі та нормативні акти Верховної Заради України, Національного банку, внутрішньобанківські інструкції та положення. Інформаційну основу складають звітні та поточні матеріали комерційного банку, дані періодичного друку, інші джерела інформації.

Розділ I. Економічна сутність банківського кредитування підприємств

1.1 Суть,види банківського кредиту та їх характеристика

Банківський кредит - це рух позичкового капіталу, який надається банкам у позику на умовах забезпеченості, цільового характеру, терміновості, поворотності та платіжності. Він виражає економічні відносини між кредиторами і суб'єктами кредитування, якими можуть бути як юридичні, так і фізичні особи.

Банківський кредит пов'язаний з акумулюванням тимчасово вільних грошових ресурсів, їх перерозподілом, а також з емісією грошових знаків в обіг через систему кредитування. Поворотна форма руху грошових ресурсів створює можливість перерозподілити їх неодноразово.

Банківський кредит - основна форма кредиту. Ступінь і спрямованість його впливу на економічні процеси залежать від використання певних методів кредитування які застосовуються до конкретних економічних умов.

Банківський кредит надається головним чином комерційними банками для вирішення наступних задач:

збільшення основного і обігового капіталу господарюючих суб'єктів;

накопичення сезонних (тимчасових) запасів товарно-матеріальних цінностей, незавершеного виробництва, виробничої продукції і товарів;

задоволення споживчих потреб населення;

викупу державного майна;

для інших цілей за умов невідповідності надходжень і видатків у процесі кругообігу власного капіталу.Банки можуть надавати кредити як в національній так і в іноземній валюті Якщо кредит надається на льготних умовах, компенсація втрат комерційним банкам здійснюється за рахунок установи(законодавчої або виконавчої влади), яка прийняла це рішення, або за рахунок коштів відповідних бюджетів.

Надання банківського кредиту Національним банком України регламентується законом про цей банк. Звичайно НБУ та його відділення не здійснюють кредитування суб'єктів господарювання за виключенням випадків, що наведені в законі про цей банк.

Банківський кредит може бути прямий та опосередкований. Прямі (банк - позичальник) кредитні відносини є більш поширенішими. Значно вужче застосовується опосередковане банківське кредитування, тобто надання позик через посередника.

Система банківського кредитування представляє собою модель, що відповідає характеру ринкових відносин, переходу від централізованих до децентралізованих методів кредитування економічних субєктів. Вона охоплює принципи, обєкти та методи кредитування, механізми надання та погашення позик, а також банківський контроль в процесі кредитування.

Сучасна система кредитування побудована на ліберальній основі: клієнт не закріпляється за банком, а сам вибирає кредитну установу, послугами якої він хотів би користуватися; йому надано право відкривати позичкові рахунки не в одному, а декількох банках. Лібералізація системи кредитування розширює можливості клієнта в отриманні кредиту та створює умови для розвитку міжбанківської конкуренції. В свою чергу, комерційні банки при проведенні кредитної політики, виходять з необхідності забезпечення поєднання інтересів банку, його акціонерів, вкладників та клієнтів із врахуванням загальнодержавних інтересів.

Система банківського кредитування побудована на договірній основі, коли всі питання, що виникають з приводу кредитування, вирішуються безпосередньо між банком і позичальником. Згідно з договором кожна з сторін приймає на себе певні зобовязання за виконання умов договору. В умовах ринкових відносин змінився характер кредитних договорів, коли активну роль стали виконувати обидва їхні субєкти на паритетних засадах в межах правового поля діяльності кредитора і позичальника.

Комерційні банки здійснюють кредитні операції за рахунок власних і залучених коштів тобто в межах наявних кредитних ресурсів. Основними джерелами формування банківських кредитних ресурсів є власні кошти банку (фонди банку, нерозподілений прибуток), залишки на розрахункових та поточних (валютних рахунках, залучені кошти юридичних та фізичних осіб на депозитні рахунки до запитання та строкові, міжбанківські кредити та кошти, отриманні від випуску цінних паперів. Установи банку мають право продавати (купувати) кредитні ресурси у банків інших систем за умови більшої вигоди, але з дозволу вищого органу управління банком.

Важлива умова кредитування це пріоритетність надання кредитів, яка повинна зумовлюватися виключно ефективністю проектів (заходів) кредитування, рівнем кредитного ризику та розміром очікуваного банком прибутку.

У процесі кредитування рекомендується надавати перевагу позичальникам, які забезпечують вчасне та повне виконання договірних зобовязань і зберігають свої кошти на депозитах та інших рахунках в інвестиційному банку.

Обовязковою умовою кредитування повинна бути участь власних коштів позичальника у фінансуванні комерційного контракту (цільової програми, технічного проекту). Отже, бажано, щоб позичальник кредитор приймали участь у фінансуванні проекту чи контракту на рівних засадах, хоча, як правило, банк надає позику на більшу суму в межах 70-90% вартості контракту чи проекту. Але жоден з виданих кредитів не може перевищувати 25% власних коштів банку, а загальний обсяг наданих кредитів не може перевищувати восьмикратного розміру власних коштів комерційного банку.

З розвитком кредитної системи банківський кредит розвивається швидкими темпами (порівняно з комерційним), в ньому відбуваються суттєві зміни. Головна з них-- зосередження зростаючої частки позикового капіталу у великих банках і використання значної частки національних кредитних ресурсів провідними компаніями.

1.2 Умови та порядок отримання банківського кредиту підприємствами

Кредитні взаємовідносини банку і суб'єктів господарської діяльності регулюються кредитним договором, який укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі після згоди банку на видачу позики позичальнику.

До укладання кредитного договору позичальник, який бажає отримати в банку, що його обслуговує, кредит, з'ясовує в цьому банку можливість позитивного вирішення цього питання. Отримавши позитивну відповідь, позичальник звертається в банк офіційно з клопотанням - заявою, де вказує мету отримання кредиту, його суму, строк використання, передбачене забезпечення, економічну характеристику заходів, що кредитуються і джерела погашення банківського кредиту.

Разом із клопотанням - заявою позичальник подає банку такі документи:

техніко - економічне обгрунтування кредитованого заходу;

копії контрактів між продавцями і покупцями;

копії договорів оренди землі, приміщень, обладнання тощо;

розрахунки очікуваних доходів від здійснення кредитованого заходу, за рахунок яких сплачуватиметься майбутній кредит;

бухгалтерські і фінансові звіти ( форма №1 „Баланс підприємства”, форма №2 „Звіт про фінансові результати”, форма №3 „Звіт про рух грошових коштів”, форма №4 „Звіт про власний капітал” ) за звітний рік та квартал;

виписки за рахунками позичальника, відкритими в інших банках;

висновки аудиторських фірм про фінансовий стан позичальника;

договір застави, поручництва, гарантії,страхування;

бізнес - план нового здійснюваного заходу;

розрахунки надходження і витрачання грошових коштів;

розрахунок одержання та розподілу прибутку.

У разі потреби банк може вимагати від позичальника інші документи і відомості, які підтверджують економічне становище підприємства, його платоспроможність і забезпечення повернення кредиту.

Оформляючи одержання довгострокового кредиту на фінансування капітальних витрат, позичальник подає в банк документи, необхідні для відкриття кредитування капітальних вкладень, а також контракт на побудову, договори на постачання необхідного виробничого обладнання, документи на відведення земельної ділянки, проектно - технічну документацію на заходи, які здійснюватимуться, бізнес - план, розрахунок дохідності та окупності капітальних витрат, що кредитуються.

Після одержання клопотання - заяви і необхідних документів для надання кредиту, вивчення цих документів банк оцінює економічне становище та ділову репутацію позичальника, його кредитоспроможність, можливість видачі йому кредиту та своєчасність погашення.

Кредитоспроможність позичальника оцінюється на основі кількох показників, які характеризують дохідність підприємства, його платоспроможність, ліквідність, забезпеченість власними джерелами. Вибір показників для оцінки кредиспроможності позичальника залежить від форм власності, галузі економіки, особливості фінансово - економічної діяльності. Оцінюючи кредитоспроможність позичальника, велику увагу приділяють розрахунку та аналізу коефіцієнтів, які характеризують ефективність вкладень у виробництво, ліквідність балансу, забезпеченість власними джерелами, платоспроможність.

Визнаючи кредитоспроможність клієнта банк аналізує умови, в яких працює підприємство - позичальник, тобто вивчає види його діяльності, конкурентоспроможність продукції, ринки збуту, постачальників, покупців.

Після розрахунку та аналізу відповідних показників, вивчення умов роботи клієнта банк здійснює загальну оцінку фінансового стану позичальника шляхом розрахунку інтегрального показника і на рівні колективу приймає рішення про доцільність видачі підприємству кредиту. У разі позитивного вирішення банк укладає з позичальником кредитний договір.

Кредитний договір - це документ, що укладається між банком і позичальником про взаємні зобов'язання щодо видачі, використання і погашення позик. У ньому вказується найменування сторін, вид кредиту, який видається, його мета, сума, строк видачі, розмір оплати, умови забезпечення і зобов'язання сторін: з одного боку - за своєчасністю і повною видачею кредиту, з іншого - за цільовим використанням, своєчасністю погашення позики і відсотків за нею. У цьому договорі обумовлюються також відповідальність сторін за порушення умов договору та їх юридичні адреси.

Після укладення кредитного договору банк відкриває позичальнику позиковий рахунок, на який зараховується передбачена договором сума кредиту.

1.3 Порядок погашення банківського кредиту підприємствами

Порядок, форма і строки погашення кредиту позичальником передбачаються, як правило, у кредитному договорі. Проте якщо передбачена у договорі сума позики видається позичальнику частково в порядку оплати окремих видів витрат, контрактів і ці частки позики оформляються терміновими зобов'язаннями, то вони погашаються у строки і в сумах, передбачених у цих зобовязаннях.

Позика може погашатись одноразово або в розстрочку. Одноразове погашення позики передбачає повернення боргу в повній сумі в строк, встановлений в кредитному договорі. При погашенні позики в розстрочку передбачається періодичність повернення боргу, узгодженна з часом надходження виручки від продажу продукції та інших надходжень грошових коштів і відповідно до строків, вказаних у термінових зобовязаннях. Можливі і інші способи погашення позики, які необхідно передбачити у кредитному договорі, наприклад метод “амортизаційного” погашення кредиту. Цей метод передбачає погашення основної суми боргу і відсотків за ним систематично у визначених розиірах та в установленні строки. Разом з останнім платежем погашається залишок кредиту і відсотки за ним.

На сьогоднішній день встановлення процентної ставки зе кредити не регулюється нормативними документами. Плата за користування довгостроковим кредитом визначається банками з урахуванням строку банківського кредитування, наданих позикоотримувачам гарантії своєчасного повернення кредиту, попиту та пропозицій кредитних ресурсів, а також наявності кредитного ризику. Процентні ставки, що встановлюються банком, мають забезпечувати повне покриття їх витрат та отримання прибутку від госпрозрахункової діяльності.

Сума боргу і відсотки за ним погашаються в такій послідовності: спочатку сплачуються нараховані відсотки за користування позикою, потім погашається прострочена заборгованість з позики, далі кошти спрямовуються на погашення основної суми кредиту.

Погашення кредиту і відсотків з ним здійснюється платіжним дорученням позичальника з його поточного рахунка, а за умови визнання боргу позичальником - платіжною вимогою банку в порядку, встановленим чинним законодавством.

Позичальник не звільняється від повернення боргу з позики і сплати відсотків за нею при настанні будь - яких несприятливих обставин, у тому числі й незалежних від нього.

У разі неможливості погашення позичальником заборгованості з позики і відсотків за нею у строки, передбаченні кредитним договором, банк в окремих випадках за клопотанням позичальника може надати йому відстрочення погашення боргу під підвищений відсоток з укладенням додаткової угоди.

У разі відмови банку в наданні відстрочення погашення кредиту він реалізує своє право на повернення боргу і відсотків за ним за рахунок гарантів або забезпечення, прийнятого від позичальника при видачі йому кредиту. При цьому борг повертається в певному порядку. Якщо позика видана під заставу майна, банк погашає борг з вартості заставленного майна в порядку, передбаченому в договорі застави. Як правило, це погашення здійснюється шляхом зарахування виручки від продажу заставленного майна на позичковий рахунок позичальника. При видачі позики під гарантію банк стягує суму боргу в безперечному порядку своїм розпорядженням з рахунка гаранта. У такому самому порядку стягується сума боргу зі страхової компанії, якщо забезпеченням позики було страхове свідоцтво.

У разі несвоєчасного погашення боргу за кредитом і сплати відсотків за ним та відсутності домовленості між банком і позичальником про відстрочення повернення кредиту банк має право застосувати штрафні санкції в розмірах, передбачених кредитним договором.

Якщо підприємство - позичальник використовує одержаний кредит не за цільовим призначенням, надає банку недостовірну звітність, банк має право достроково стягнути з позичальника видану суму банківського кредиту.

У разі відмови позичальника від погашення боргів за позикою банк має право стугнути їх у претензійно - позовному порядку.

При систематичному невиконанні позичальником кредитних зобов'язань банк може поставити питання про банкрутство цього позичальника.

Розділ II. Аналіз практики банківського кредитування підприємств

2.1 Тенденції та проблеми формування ринку банківського кредитування в Україні

Ринок кредитних послуг в Україні характеризується суттєвим збільшенням обсягів кредитних вкладень за рахунок як внутрішніх джерел (нарощування статутного капіталу банків, вкладів фізичних, юридичних осіб), так і зовнішніх запозичень ( наприклад, лише за 2006 рік приріст приватних негарантованих державою кредитів, залучених у вільно конвертованих валютах від неризидентів, становив 9,2 млрд. доларів США, або 41,6 % і на початок 2007 року їх загальний обсяг дорівнював 22,1 млрд. доларів США ).

Кредитні операції, з одного боку, стимулюють розвиток економіки, вони найприбутковіші для банків, а з другого - найризиковіші, тобто такі, яким постійно властивий певний рівень неповерненості.

На відміну від початкових етапів формування банківської системи України, останні п'ять років для розвитку кредитних відносин були доволі сприятливими, оскільки темпи інфляції, розмір дефіциту державного бюджету, виявилися незначними та прогнозованими. Економіка почала функціонувати на фінансових, а не бартерних розрахунках, кількість банків, що перебувають під особливим режимом нагляду з боку НБУ, значно змешилася. Крім того, на вітчизняному банківському ринку почали функціонувати великі іноземні банки.

За таких умов обсяг кредитного портфеля банківських установ України впродовж 2002 - 2006 років зріс у 8,4 раза. При цьому показник зростання протягом зазначеного періоду кредитів фізичних осіб сягнув аж 55 разів. Дані про структуру кредитних вкладень і темпи їх зростання наведено у таблиці2.1.

Доволі потужне зростання обсягу кредитного портфеля за п'ять років ( із 32,1 млрд. грн. до майже 270 млрд. грн. ), як це видно з таблиці, не єдина особливість зазначеного періоду. Позитивним виявилося і те, що питома вага кредитів, наданих фізичним особам, суттєво зросла - із 4,3 на початок 2002 року до 28,8 % на початок 2007 року. Хоча в банках і поступово налагоджується кредитна дисципліна, однак сума прострочених кредитів збільшилася в 2,4 раза і виявилася досить значною - понад 4,4 млрд. грн., що не може не турбувати як банки, так і урядовців та всіх громадян України.

Таблиця 2.1 Структура кредитних вкладень банківської системи України впродовж 2002 - 2007 років (млрд. грн.)

Станом на	Кредитний портфель, усього	Кредити суб'єктам господарювання	Кредити фізичним особам	Строкові	Прострочені
01.01.2002	32,1	26,6	1,4	30,2	1,9
01.01.2003	46,7	38,2	3,2	44,6	2,1
01.01.2004	73,4	57,9	8,9	70,9	2,5
01.01.2005	97,2	72,9	14,6	94,0	3,1
01.01.2006	156,4	109,0	33,1	153,0	3,4
01.01.2007	269,7	167,7	77,8	265,2	4,4

Зміни, що відбулись останнім часом у сфері кредитування, зумовленні низкою чинників. Серед них основні такі:

1. зростання рівня платоспроможності населення;

2. високий рівень дохідності кредитів фізичних осіб;

3. збільшення обсягів споживчого кредитування акціонерів банківських установ з метою розвитку їх власного бізнесу;

4. сприяння більшістю зарубіжних банків, які почали діяльність на українському ринку, розвитку споживчої, а не виробничої сфери. Важливим у їх кредитній політиці є також розпорошення кредитного ризику шляхом надання незначних за розміром кредитів окремим позичальникам.

У банківській системі Львівщини зміни у структурі наданих кредитів, темпах їх зростання відбувалися адекватно до змін у всій Україні ( див. таблицю 2.2). Так темпи зростання загального обсягу кредитних вкладень упродовж 2002 - 2006 років становили 8,1 раза, а кредитів фізичним особам - 71 раз.

Таблиця 2.2 Структура кредитних вкладень банківських установ Львівщини впродовж 2002 - 2007 років (млрд. грн.)

Станом на	Кредитний портфель, усього	Кредити суб'єктам господарювання	Кредити фізичним особам	Строкові	Прострочені
01.01.2002	0,91	0,88	0,03	0,86	0,05
01.01.2003	1,37	1,28	0,09	1,29	0,08
01.01.2004	2,02	1,75	0,27	1,96	0,06
01.01.2005	2,75	2,22	0,53	2,64	0,11
01.01.2006	4,31	3,13	1,18	4,19	0,12
01.01.2007	7,35	4,77	2,58	7,18	0,17

2.2 Особливості кредитування малих підприємств

Процес становлення малого підприємництва в молодій українській державі особливо актуальний сьогодні. В умовах гігантизму, вкрай невідлагоджених господарських зв'язків та кризової економіки в цілому малий бізнес виступає одним із засобів вирішення багатьох соціально-економічних завдань. Він сприяє послабленню монополістичних тенденцій шляхом розвитку внутрішньогалузевої конкуренції у національній економіці.

Особлива роль малих підприємств полягає у підтримці і розвитку деяких галузей, зокрема, торгівлі, послуг та громадського харчування. Однак, не зважаючи на всі позитивні зрушення, мале підприємництво стикається з великою кількістю перешкод. Процес становлення малого приватного бізнесу в економіці України потребує подальшого ґрунтовного дослідження.

Про те навіть сучасні дослідження не дають вичерпної оцінки тих глибинних перетворень, які відбуваються у секторі малого приватного бізнесу, оскільки він перебуває у постійній динаміці. Щоразу науковці-дослідники феномену підприємництва стикаються з якісно новими його проявами.

Крім того, слід зазначити, що стан товарного ринку в Україні, на якому діють суб'єкти малого підприємництва, суттєво відрізняється від економічно розвинутих країн. Розвинутим ринковим відносинам притаманні переважаючий вплив попиту з швидкою реакцією на нього, пріоритет приватної власності, розвинута ринкова інфраструктура, дієвість та усталеність законодавства, фінансова стабільність, доступність засобів виробництва, традиції використання договірних відносин, інформаційна відкритість, офіційно мінімальна криміналізація.

Зовсім інша (якщо не сказати - протилежна) ситуація спостерігається сьогодні в економіці України. В цілому правове, соціально-економічне середовище для малого підприємництва стає, на жаль, дедалі не сприятливішим. Крім того, відбувається активний процес концентрації капіталу з одночасним встановленням фінансового і управлінського контролю за самостійними підприємствами з боку великих компаній й відповідних монопольних угруповань.

Мале підприємництво є невід'ємною складовою частиною сучасного ринкового господарства, надає економіці певну гнучкість, мобілізує крупні фінансові і виробничі ресурси населення, акумулює в собі потужний антимонопольний потенціал, служить серйозним фактором розв'язання соціальних завдань. Але, на його розвиток в Україні негативно впливають проблеми недосконалості й обтяжливості системи оподаткування, адміністративні перешкоди у сфері підприємництва, неврегульованість питань фінансування і кредитування, зокрема мікрокредитування малого підприємництва, практична відсутність державної фінансової допомоги, нерозвиненість інфраструктури підтримки підприємництва. Усунення цих проблем та створення сприятливих умов для розвитку малого підприємництва потребує впровадження в практику господарювання нових методів регулювання економіки, які повинні враховувати ринкові відносини.

Найчастіше серед факторів, що стримують розвиток малого бізнесу, підприємці називають недосконалу дозвільну систему, великий рівень бюрократизації та корупції, завелику кількість контрольно-наглядових органів та несистематизованість перевірок, низький рівень інформованості, недосконалість та часті зміни законодавства. Але ми також розуміємо, що доступність кредитних ресурсів є одним із основних чинників, які дають поштовх розвитку економіки. Кредитування є ринковим фактором, який забезпечує фінансування галузей економіки, яких найбільше потребує суспільство. Останнім часом відчувається тенденція збільшення обсягів кредитування для розвитку виробництва, надання послуг, що не може не радувати. Робота з банками корисна підприємцям не лише завдяки отриманню додаткових коштів для розвитку. Співпраця дозволяє з точки зору професіонала-фінансиста оцінити переваги та недоліки конкретних проектів, опанувати нові для суб'єктів малого бізнесу технології фінансового аналізу, управління грошовими потоками тощо.

Безперечно, кредитування малого бізнесу в Україні зростає досить швидкими темпами. Переважна більшість комерційних банків України, мають в своєму складі підрозділи або програми, що спеціалізуються на мікрокредитуванні. Сьогодні нами вже накопичено значний досвід кредитування малого бізнесу, банк має висококваліфікований персонал, використовує технології кредитування, надані Європейським банком реконструкції та розвитку, фондом "Євразія", Німецько-Українським фондом. Проте, як показує динаміка росту підприємництва в Україні, цього замало. Підприємці потребують нижчих кредитних ставок, довших термінів кредитування, більш гнучких вимог щодо забезпечення кредитів. І в цьому банкам потрібна підтримка держави. Слід зазначити, що визначена законодавством процедура оформлення та надання мікрокредитів в Україні майже нічим не відрізняється від процедури кредитування «великого бізнесу». Таким чином, адміністративні витрати (наприклад, із розрахунку на 1000 грн. кредиту) в десятки і сотні разів вищі при кредитуванні малих підприємств. Підвищений ризик також пов'язаний в високим ступенем тінізації цього сектора економіки, залежністю бізнесу від однієї людини, високою вразливістю до змін зовнішнього економічного середовища. З огляду на це, ставки для малого та великого бізнесу, що відрізняються лише на 1-2 пункти, є на межі ринкових та пояснюються не економічним зиском, а скоріше "роботою на перспективу". Для подальшого поліпшення умов кредитування необхідні додаткові зовнішні чинники. Такими чинниками можуть стати удосконалення законодавчої бази з метою захисту прав кредитора, зменшення ризиків, а отже, здешевлення кредитів. Введення в дію низки законів та інших нормативних актів, спрямоване на спрощення кредитних процедур, містить велику кількість суперечностей, що гальмують процес кредитування. Часто норми та механізми, які існують на папері, не можуть бути застосовані на практиці.

Вже декілька років перебуває на розгляді Закон України «Про організацію формування та обігу кредитних історій». Безперечно, наявність інформації про кредитні історії підприємств значно зменшує ризик при наданні ним кредитів. Отже, впровадження в дію цього Закону та створення кредитних бюро сприятиме прозорості щодо кредитних історій позичальників, знизить ризики кредитора, підвищить якість кредитного портфелю, зробить кредити доступнішими для сумлінних позичальників. Шляхом розв'язання цієї проблеми може стати запровадження єдиного реєстру обтяжень майна та реєстрації правочинів, де реєстраторами можуть виступати комерційні банки.

Ще однією суттєвою проблемою, яка може бути розв'язана шляхом законодавчих перетворень, є надто довга та трудовитратна, а отже - дорога, процедура списання проблемних кредитів. Особливо це відчувається при роботі приватними фірмами і приватними підприємцями.

2.3 Аналіз кредитних програм, що пропонуються підприємствам КБ України

Серед кредитних програм, що пропонує Надра Банк представникам малого та середнього бізнесу - експрес-кредит, мікрокредит, агроуніверсал, кредитування комерційного автотранспорту та комерційної нерухомості, кредитна лінія з режимом вільного та траншевого кредитування, кредит під заставу депозиту, овердрафт, автопакет та багато ін.( див. додаток табл. 2.3 )

Розглянемо деякі з них.

Експрес-кредит Отриманий кредит можна використати на придбання необхідного обладнання для торгової точки або офісу, партії товару за вигідною ціною чи будь-які інші цілі.

Умови кредиту:

Максимальна сума кредиту: до 30 000 грн.

Валюта: гривня.

Термін кредитування: до 2 років.

Форма видачі: готівкова.

Вид забезпечення: без застави.

Відсоткова ставка (річна): 36%.

Одноразова комісія: 5% від суми кредиту.

Чому це вигідно?

Відсутність застави;

Оформлення кредиту протягом 24 годин;

Мінімальний пакет документів, необхідних для оформлення кредиту (паспорт; ідентифікаційний номер/код; свідоцтво про державну реєстрацію; ліцензії, патенти, дозволи (якщо є); договори оренди приміщень, транспорту, договори про спільну діяльність, інші договори, пов'язані з господарською діяльністю (якщо є); свідоцтво платника єдиного податку або торговий патент);

Зручна схема погашення кредиту - щомісяця рівними платежами;

Кредит можна одержати навіть при невеликих термінах роботи Вашого бізнесу (від 3- х місяців мінімум).

Мікрокредит. Спеціально для приватних підприємців та підприємств малого і середнього бізнесу банк пропонуємо ефективне, доступне й зручне фінансування бізнесу. Оформивши кредит від НАДРА БАНКУ,можна отримати кошти на розвиток діючих проектів або відкриття нових напрямів діяльності за найбільш вигідними умовами.

Умови оформлення кредиту:

Сума кредиту: від 100 до 250 000 доларів США (в еквіваленті).

Валюта: гривня або долар США, євро - за наявності експортно-імпортних операцій.

Термін кредиту:

під заставу товарів в обороті - до 2 років;

під заставу рухомого майна - до 3 років;

під заставу автотранспорту - до 5 років;

під заставу нерухомого майна - до 10 років.

безготівкова - шляхом нарахування на Поточний рахунок в рамках оформленого Бізнес-пакету, Тарифного пакету або Пакету послуг «Ласкаво просимо!» (для фізичних осіб).

5. Вид кредиту: разова видача.

6. Застава: рухоме і нерухоме майно, майнові права, товари в обігу і переробці, цінні папери.

Відсоткові ставки по кредиту:

Валюта	до 3 років	від 3 до 5 років	від 5 до 10 років
гривня	19,9%	20,4%	20,9%
долар США	15,5%	15,7%	15,9%
євро	15,5%	15,7%	15,9%

Чому це вигідно?

Кредит видається навіть при невеликих термінах роботи Вашого бізнесу (від 3-х місяців мінімум).

Можливість погашати кредит щомісяця рівними платежами або за графіком, залежно від сезонності Вашого бізнесу.

Заставою може виступати рухоме або нерухоме майно, автотранспорт або товари в обігу.

Можливість при погашенні тіла кредиту одержання відстрочки до 6-ти місяців - при необхідності.

Оперативне ухвалення рішення про кредитування.

Банківська комісія за дострокове погашення кредиту відсутня.

Кредитування комерційного автотранспорту. Якщо бізнес вийшов на рівень, коли використання автомобіля або розширення існуючого автопарку стає необхідною умовою для подальшого розвитку власної справи і збільшення доходів,то можна скористатися кредитуванням комерційного автотранспорту.

Чому це вигідно?

Можливість одержання кредиту без початкового внеску.

Відсутність нотаріального оформлення застави.

Можливість погашати кредит щомісяця рівними платежами або за графіком залежно від сезонності Вашого бізнесу.

Якщо Ви не займаєтеся підприємницькою діяльністю, але маєте стабільний прибуток і бажаєте відкрити свою справу для додаткового заробітку - скористайтеся кредитуванням комерційного автотранспорту.

Ви можете оформити кредитну лінію для оплати страхових платежів на весь термін дії кредиту.

У разі необхідності при погашенні тіла кредиту Ви можете отримати відстрочку до 3-х місяців.

Кредит можна отримати навіть при незначних термінах роботи Вашого підприємництва (від 3-х місяців).

Якщо брати кредит на придбання нового автотранспорту, то його умови такі:

Термін кредитування: до 7 років (в залежності від виду автотранспорту).

Валюта: гривня.

Форма видачі: безготівкова - шляхом нарахування на Поточний рахунок в рамках оформленого Бізнес-пакету або Пакету послуг «Ласкаво просимо!» (для фізичних осіб).

Сума кредиту: від 15 000 грн. до 1 250 000 грн. (при оформлені кредиту на суму понад 500 тис. грн. початковий внесок від 20%).

Застава: автомобіль, що купується.

Обов'язкові умови: страхування за програмою КАСКА в акредитованій Банком страхової компанії.

Відсоткові ставки по траншевій кредитній лінії на оформлення КАСКО: (в місяць) 2.53%.

Можливі додаткові витрати при оформленні кредиту:

Страхові послуги - згідно із чинними тарифами страхової компанії.

Послуги оцінної компанії - згідно із чинними тарифами оцінної компанії.

Послуги нотаріуса - відсутні.

Марка автомобіля	Мінімальний початковий внесок	Термін кредиту
Легкові автомобілі, мікроавтобуси, автобуси (іноземних марок, крім Dacia і авто китайського виробництва)	від 15%	до 7 років
Вантажні автомобілі (іноземних марок, крім авто китайського виробництва)	від 15%	до 7 років
Автомобілі, мікроавтобуси, автобуси, вантажні автомобілі (країн СНГ і китайського виробництва, Dacia, Таврія, Славута)	від 15%	до 5 лет

Відсоткові ставка по кредиту:

Розмір початкового внеску	до 2 років	від 2 до 3 років	від 3 до 5 років	від 5 до 7 років
25% і більше від вартості авто	19,9%	20,1%	20,3%	20,5%
15% і більше від вартості авто	20,3%	20,5%	20,7%	20,9%

Якщо брати кредит на придбання автомобіля, що був у використанні, то його умови такі:

Термін кредитування: до 5 років (в залежності від виду автотранспорту).

Валюта: гривня.

Форма видачі: безготівкова - шляхом нарахування на Поточний рахунок в рамках оформленого Бізнес-пакету або Пакету послуг «Ласкаво просимо!» (для фізичних осіб).

Сума кредиту: від 15 000 грн. до 1 250 000 грн.

Застава: автомобіль, що купується.

Обов'язкові умови: страхування за програмою КАСКО в акредитованій Банком страхової компанії.

Відсоткові ставки по траншевій кредитній лінії на оформлення КАСКО: (в місяць) 2.53%.

Можливі додаткові витрати при оформленні кредиту:

Страхові послуги - згідно із чинними тарифами страхової компанії.

Послуги оцінної компанії - згідно із чинними тарифами оцінної компанії.

Послуги нотаріуса - відсутні.

Кредитування комерційної нерухомості.

Можна скористатися пропозицією, спеціально розробленою для підприємців і підприємств малого і середнього бізнесу, - довгостроковим кредитом на придбання комерційної нерухомості.

Чому це вигідно?

Кредит можна отримати навіть при невеликих термінах роботи Вашого бізнесу (від 3-х місяців мінімум).

У Вас буде можливість погашати кредит щомісяця рівними платежами або за графіком, залежно від сезонності Вашого бізнесу.

Заставою за кредитом виступає нерухомість, що купується.

Оперативне ухвалення рішення щодо кредитування.

Відсутність банківської комісії за дострокове погашення кредиту.

Тривалий термін кредитування.

При оформлені кредиту можливі додаткові витрати:

Страхові послуги - згідно із чинними тарифами страхової компанії.

Послуги оцінної компанії - згідно із чинними тарифами оцінної компанії.

Послуги нотаріуса - відсутні!

Овердрафт. При овердрафті банк надає кредит, видаючи клієнтові гроші з поточного рахунку клієнта понад наявні на рахунку залишки, в межах певного ліміту. Сума ліміту, тобто максимальна сума овердрафту, встановлюється при відкритті поточного рахунку. Овердрафт зручний для клієнта тим, що дає змогу кредитувати лише ту суму, яка йому необхідна в даний момент, виплачуючи відсоток лише за фактично витрачені кошти.

Банк пропонує два види овердрафту:

бланковий овердрафт від оборотів на поточному рахунку;

бланковий овердрафт від залишків на поточному рахунку.

У першому випадку при розрахунку ліміту овердрафта враховується регулярність і обсяг надходжень на Ваш рахунок. У другому випадку розрахунок ліміту здійснюється на підставі залишків на Вашому поточному рахунку.

Чому це вигідно?

Ліміт кредитування перераховується щокварталу на підставі надходжень на Ваш поточний рахунок і може бути збільшений шляхом підписання додаткових угод.

При розрахунку ліміту кредитування враховуються також Ваші додаткові доходи - при наявності позитивної історії кредитування малого і середнього бізнесу.

Можливість здійснити необхідні грошові розрахунки по поточному рахунку при відсутності на ньому коштів у рамках ліміту, встановленого Банком.

Щоквартальне перерахування ліміту дозволяє рідше турбувати Вас для підписання додаткових угод.

Зручна схема погашення кредиту: тіло кредиту - наприкінці терміну, відсотки - щомісяця.

Простота й швидкість розрахунку ліміту овердрафта.

Оперативне прийняття рішень про кредитування і надання кредиту.

З початку року банк видав представникам малого і середнього бізнесу кредити на придбання комерційної нерухомості на суму більше 70 млн. грн., а на придбання комерційного автотранспорту - більше 150 млн. грн. Безперечно, що це лише окремі кредитні програми, пропоновані Надра Банком клієнтам - малому та середньому бізнесу, проте з кожним роком їх стає дедалі більше.

Розділ III. Перспективні види банківських кредитів та їх розвиток в Україні

3.1 Практика застосування лізингового кредиту в Україні

За економічної кризи більшість підприємств України неспроможна владно здійснювати технічне оновлення виробництва. Відтак виникає обєктивність лізингового бізнесу, що уможливлює залучення приватних інвестицій для підприємств.

Термін "лізинг" походить від англійського дієслова "to lease", що означає "брати в оренду".Будь-яка лізингова операція має фінансовий (кредитний) характер. Власник майна (лізингодавець) надає користувачу (лізингоодержувачу) фінансову послугу: він купує майно у власність і за рахунок періодичних внесків лізингоодержувача покриває його повну вартість та отримує певний прибуток у вигляді лізингової маржі. В економічному розумінні лізинг - це кредит, який надається в товарній формі лізингодавцем лізингоодержувачу. Суб'єктами кредитних відносин тут виступають: у ролі кредитора - лізингодавець, позичальника - лізингоодержувач. З економічного погляду лізинг має певну схожість з банківським кредитом, який надається на придбання основних фондів. Кредитні та лізингові відносини між позичальником (лізингоодержувачем) та кредитором (лізингодавцем) будуються на умовах терміновості, оплати, повернення, матеріального забезпечення (застави).Разом з тим між банківським кредитом та лізингом є певні відмінності (табл. 7.3).Сутність лізингу проявляється у його функціях:

фінансовій;

виробничій;

збутовій.

Фінансова функція полягає:

- у звільненні підприємства від одномоментної повної оплати придбаних основних фондів та наданні їх на умовах довгострокового кредиту;- у використанні підприємством податкових та амортизаційних пільг.Оскільки орендну плату зараховують до складу валових витрат, то відповідним чином зменшується оподатковуваний прибуток підприємства.Застосування механізму прискореної амортизації сприяє не тільки зменшенню оподатковуваного прибутку в лізингоодержувача, а й прискоренню технічного оновлення виробництва.

Виробнича функція полягає в оперативному вирішенні проблеми переоснащення виробництва не через купівлю машин та обладнання, а через їх тимчасове використання на умовах лізингу. Це ефективний засіб для забезпечення доступу підприємств до нових технологій та техніки.

Збутова функція полягає в розширенні кола споживачів та освоєнні нових сегментів ринку за рахунок залучення насамперед тих підприємств, що неспроможні відразу придбати те чи інше майно.Об'єктом лізингу може бути будь-яке нерухоме майно, що його можна віднести до основних фондів, яке не заборонене до вільного обігу на ринку і щодо якого немає обмежень на передачу в лізинг (оренду).

До об'єктів лізингу належать:

машини та обладнання;

засоби обчислювальної техніки;

транспортні засоби;

виробничі будівлі та споруди;

інші основні фонди.

Не можуть бути об'єктами лізингу:

об'єкти оренди державного майна, крім окремого, індивідуально визначеного майна державних підприємств;

земельні ділянки та інші природні об'єкти.Класичному лізингу притаманний тристоронній характер взаємовідносин: лізингодавець, лізингоодержувач, постачальник.

Лізингодавець - суб'єкт підприємницької діяльності, у тім числі банківська (небанківська) фінансова установа, яка передає в користування об'єкти лізингу згідно з договором.

Лізингоодержувач - суб'єкт підприємницької діяльності, який отримує в користування об'єкти лізингу за договором.Постачальник лізингового майна - суб'єкт підприємницької діяльності, який виготовляє машини, обладнання тощо і (або) передає власне майно, яке є об'єктом лізингу. Лізингодавцями можуть бути:

лізингові компанії;

комерційні банки;

філії, підрозділи підприємств-виробників обладнання;

державні й місцеві органи (комітети з управління майном; відділи постачання). Лізингоодержувачі - це:

юридичні особи, зайняті виробництвом тієї чи іншої продукції;

фізичні особи, що займаються підприємницькою діяльністю.До категорії продавців майна належать:

виробники машин та обладнання;

оптово-збутові організації;

торгові фірми;

власники майна та інші учасники угоди. Крім основних учасників, у лізинговому бізнесі беруть участь посередники, тобто особи, що репрезентують економічні інтереси як продавців, так і покупців об'єктів лізингу. До таких належать:

страхові компанії;

брокерсько-дилерські фірми;

сервісні центри з обслуговування машин та устаткування;

інші посередники.

Залучення посередників у лізинговий бізнес приводить до скорочення терміну оборотності капіталу, унаслідок чого підвищується дохідність виробництва. Для кожного із учасників лізингової діяльності цей вид підприємницької діяльності має певні переваги.Для продавия майна лізинг є зручним засобом вирішення не тільки виробничо-технічних, а й фінансових проблем. Наприклад, за умов надвиробництва лізинг виступає як дійовий інструмент відшкодування вкладеного капіталу, оскільки оплата продукції підприємства здійснюється відразу після підписання угоди.

3.2 Факторингове кредитування підприємств

Факторинг є відносно новою для українського ринку послугою, яка має попит у світі та динамічно розвивається в Україні.

Факторинг - форма кредитування, яка виражається в наданні експортерові, що продав товар на умовах кредиту, різноманітних послуг, у т. ч. Інкасування дебіторської заборгованості клієнта. Беручи на себе вимоги свого клієнта до його боржників, факторингова фірма зобовязується або вручати гроші клієнта в міру стягування їх із боржників, або виплатити йому готівкою при укладанні угоди. Найпоширеніша форма - короткострокове кредитування. Операція факторингу звільняє експортера від кредитних ризиків, до посередника переходять облік і стягування боргу з несумлінного платника.

Факторинг - унікальний фінансовий інструмент, який може ефективно вирішувати велику кількість завдань, що стоять перед підприємством, у тому числі: економічні, продажу, маркетингові та фінансові.

Економічні:

Збільшення оборотності обігових коштів і, як наслідок, зменшення потреби в них

Захист від втрат

Захист від втраченої вигоди

Продажу:

Розв”язання проблеми взаємозалежності між одержанням коштів продавцем і оплатою покупцем

Необхідність збільшення обсягів продажів

Знизити ризики при продажах в кредит

Наведення порядку в платіжній дисципліні дебіторів

Можливість підтримки більших складських запасів і розширення асортименту у покупців і дилерів.

Маркетингові:

Захист своєї ринкової частки

Розвиток бізнесу (сегмент, ринок, галузь)

Утримання свого ринку й недопущення на нього конкурентів

Одержання конкурентних переваг

Виведення на ринок нових продуктів, торговельних марок

Не втратити потенційного покупця

Розвити нові сегменти для своїх товарів

Поліпшення іміджу у свого постачальника завдяки з регулярності та точності в розрахунках

Можливість забезпечення товаром свого покупця незалежно від строку платежу (наприклад, якщо у покупця тимчасовий дефіцит обігових коштів)

Фінансові:

Отримати довгострокове необмежене беззаставне фінансування

Поліпшення ліквідності балансу, зменшення кредитного навантаження

Прогнозованість та стабільність грошових надходжень

Гарантія надходжень коштів від покупців у встановлений строк

Зменшення дефіциту обігових коштів

Зниження вартості обігових коштів

Оптимізація оплати ПДВ

Факторинг є симбіозом фінансових, страхових та інформаційних послуг, спрямованих на підтримку зростання обсягів продажу клієнтами товарів, робіт, послуг. Іншими словами, викуповуючи заборгованість дебіторів клієнта, фактор надає йому комплекс взаємопов`язаних послуг, зокрема:

фінансування поставок з відстроченням платежу,

покриття кредитних та процентних ризиків, ризику ліквідності,

управління дебіторською заборгованістю,

інформаційне обслуговування клієнта.

Основні переваги факторингового фінансування для клієнта:

Фінансування надається на строк фактичного відстрочення платежу

Сума фінансування не збільшує заборгованість за кредитами у балансі клієнта при тому, що зменшується обсяг дебіторської заборгованості

Фінансування погашається з коштів, що надходять від дебіторів

Фінансування супроводжується сервісом, який включає кредитний менеджмент, захист від ризиків, консалтинг

Фінансування не потребує надання заставного забезпечення

Розмір фінансування може збільшуватися в міру зростання обсягів продажу клієнта

Факторинг дозволяє постачальнику мінімізувати ризики, пов'язані із відстроченням оплати придбання товару або послуги, зменшує необхідність у відволіканні значних адміністративних ресурсів для отримання оплати від покупця за поставлені товар або послугу та дозволяє постачальникові отримати кошти за рахунок своєї дебіторської заборгованості і направити їх у оборот та подальший розвиток бізнесу.

Фінансовий механізм факторингу надає принципово нові можливості для розвитку підприємства у порівнянні з тим, коли постачальник самостійно обслуговує свій товарний кредит. Ефективність факторингу полягає в тому, що банк контролює платіжну дисципліну боржників та управляє дебіторською заборгованістю клієнта з використанням сучасних технологій ведення бізнесу.

Висновок

банківське кредитування україна

Управління в цілому та управління в банківській справі зокрема є сьогодні одними з найбільш актуальних дисциплін в економічній науці. Кожний рік в різних країнах світу з`являються сотні нових банків, які прагнуть потіснити вже існуючі і зайняти місце під сонцем, завоювати свою долю на ринку.

В той самий час лібералізація банківського законодавства призвела до інтернаціоналізації банківської справи, а також до зростання конкуренції між банками та іншими кредитно-фінансовими установами. Вистояти та вийти з оптимальними показниками діяльності без створення системи ефективного менеджменту в цій сфері просто таки неможливо.

Кредит виник на певному етапі розвитку людського суспільства, як явище випадкове, зумовлене особливими взаємовідносинами між товаровиробниками - коли продавцю потрібно було продати товар, а в покупця не було грошей, щоб його купити. Тому й виникла потреба у передачі продавцем покупцеві товару з відстрочкою платежу, тобто - у кредит.

Отже, кредит - це економічні відносини, що виникають між кредитором і позичальником із приводу вартості, що передається в тимчасове користування.

Кредит це кошти чи інші речі, об'єднані родовими ознаками, передані в борг однією стороною іншій стороні. Таким чином, під кредитними правовідносинами розуміються всі правовідносини, що виникають унаслідок надання (передачі), використання і за умови повернення коштів чи інших речей.

Банківський кредит відіграє специфічну роль в економіці: він не тільки забезпечує безперервність виробництва, але і прискорює його. Кредит також сприяє економії витрат обертання.

Роль кредиту в різних фазах економічного циклу не однакова. В умовах економічного підйому, економічної стабільності кредит виступає фактором росту. Перерозподіляючи величезні грошові і товарні маси, кредит харчує підприємства додатковими ресурсами. Його негативний вплив може, однак, проявитися в умовах надвиробництва товарів. Особливо помітно такий вплив в умовах інфляції. Нові платіжні засоби, що входять за допомогою кредиту в оборот, збільшують і без того надлишкову масу грошей, необхідних для обертання.

Акціонерно-комерційні банки, керуючись статутом банку, Законом України “Про банки і банківську діяльність“, нормативними документами НБУ та іншими законодавчими нормами надає короткострокові і довгострокові кредити платоспроможнім підприємствам, організаціям і іншим господарським структурам, які мають самостійний баланс і власні кошти і кошти обігу, задоволення споживчого попиту населення, інших напрямків господарської діяльності. Надання кредитів здійснюється в межах наявних кредитних ресурсів за умови обов'язкового дотримання економічних нормативів діяльності.

Під формою забезпечення повернення кредиту розуміють конкретне джерело погашення наявного боргу, юридичне оформлення права кредитора на його використання, організацію контролю банку за достатністю та придатністю цього джерела. Форми забезпечення повернення кредиту гарантують кредитору збереження та мобільність його позикового фонду.

Недостатньо кваліфікована оцінка реальної вартості заставного майна , як в теперішньому так і в майбутньому , теж негативно впливає на діяльність банків. Через це банк не може реалізувати заставлене майно, якщо стався випадок неповернення кредиту, або в кращому випадку реалізувати його за ціною, меншою від наданого кредиту. Це змушує банки застосовувати крім застави паралельно і додаткові гарантії, які при інших умовах дають можливість зменшити кредитний ризик

Таким чином, дивлячись на існуючі труднощі, застава як форма забезпечення повернення кредиту у порівняння з поручительством, гарантією та інших має свої переваги, але вище наведені проблеми змушують комерційний банк з обережністю ставитися до неї і використовувати у комплексі з іншими формами більшого забезпечення безпеки кредитування і розвитку банківської справи.

З метою підвищення надійності та стабільності банківської системи, захисту кредиторів і вкладників комерційних банків та відповідно до статті 24 Закону України “Про банки і банківську діяльність” Національний банк України встановлює порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків. Формування такого резерву відбувається в обов'язковому порядку за всіма наданих кредитів у національній та іноземній валютах, установам, підприємствам, організаціям та фізичним особам, а також за міжбанківськими кредитами здійснюється тільки у період до повного формування комерційним банком суми резерву.