Проте не всі співвідношення між показниками мають однозначне трактування. Приміром, швидше зростання активності банківської установи порівняно з темпами збільшення вхідного капіталу, з одного боку, свідчить про розширення можливостей банку щодо залучення коштів, а з другої про підвищення загального ризику банку. Тому необхідно розглянути і проаналізувати всі можливі пари відібраних на першому етапі показників і впорядкувати їх, орієнтуючись на досягнення стратегічних цілей банківської установи, в результаті чого можна отримати нормативне (еталонне) впорядкування показників, економічно обґрунтоване стосовно діяльності того чи іншого банку.

На третьому етапі шляхом попарного порівняння та впорядкування показників провадиться ранжирування, за результатами якого будується динамічний норматив. Зауважимо: показники впорядковуються з огляду на мету, поставлену перед конкретним об'єктом управління, відтак для різних рівнів управлінської ієрархії вибір показників та процедура впорядкування відрізнятимуться. Формуючи динамічний норматив, розглядають кожну пару показників діяльності банку та обирають той, що має зростати швидше. Надалі його порівнюють із третім показником та обирають «найшвидший» уже із цієї пари, і так далі. Процедура повторюється доти, доки не буде знайдено показник, який має зростати найшвидшими темпами, і саме він стає першим у ординальному впорядкуванні показників. У такий же спосіб упорядковують решту показників, у результаті чого отримують ранжований ряд показників діяльності банку (ординальну шкалу) [13].

Зрозуміло, що внаслідок різноманітності економічних показників не всі з них можна безпосередньо порівняти як із позиції цільової спрямованості, так і з погляду інтерпретації співвідношень, а тому застосування розглянутого способу впорядкування не завжди можливе. Відтак за результатами аналізу динамічних співвідношень отримують один із двох імовірних результатів:

– лінійний динамічний норматив (якщо всі обрані показники можна однозначно інтерпретувати і впорядкувати за темпами зростання);

– нелінійний динамічний норматив (який формується за результатами побудови графу або матриці нормативних співвідношень (преференцій) у тому разі, коли не всі попарні порівняння показників мають однозначну економічну інтерпретацію).

В останньому випадку процедура ранжирування економічних показників ускладнюється, і для виявлення пріоритетних (за темпами зростання) співвідношень застосовують графічні методи аналізу, формуючи граф преференцій, вершинами якого є показники, а дугами - співвідношення між ними (темпи зростання). Якщо кількість відібраних показників значна, побудова та наочне зображення графа ускладнюються, а наочніше інтерпретацію можна отримати за допомогою матриці преференцій, кожний елемент якої відображає нормативне співвідношення темпів зростання показників. Побудова графу та матриці преференцій по суті є одним із методів згортання економічної інформації. Кожен елемент матриці преференцій (a_ij ) визначається так:

a_ij =1, якщо i-й показник має зростати швидше, ніж j-й;

a_ij = - 1, якщо i-й показник має зростати повільніше ніж j-й;

a_ij=0, якщо нормативне співвідношення між i-м та j-м показником не виявлено.

Сформована таким чином матриця є динамічним нормативом фінансового стану банку і виконує роль еталону (ідеальної моделі, орієнтира) його розвитку. При цьому слід відрізняти нормативне впорядкування від дескриптивного (від фактичного ряду співвідношень між показниками), яке є відображенням результатів прийнятих та реалізованих управлінських рішень. В ідеалі всі фактичні співвідношення темпів зростання показників мають відповідати порядку, встановленому в динамічному нормативі, але на практиці така відповідність трапляється рідко.

Відтак порівняння фактичного впорядкованого ряду співвідношень із нормативом дає змогу з'ясувати, наскільки реальний розвиток банку відповідає ідеальному, а за кількістю виявлених відхилень (інверсій) формується узагальнена оцінка його фінансової стійкості. За такого методичного підходу до побудови і трактування динамічної моделі стає очевидним, що інтегральна оцінка характеризує міру наближення до еталону і не залежить від досягнутого в минулому.

Якщо динамічний норматив лінійний, то інтегральна оцінка розраховується за формулою:

		(2.1)

де Z - коефіцієнт фінансової стійкості;

n - кількість показників у динамічному нормативі;

m_i - кількість інверсій у фактичному впорядкуванні для і-го показника:

		(2.2)

де b_ij=1, якщо ri>rj; при i<j або ri<rj при i>j;

b_ij=0 - в інших випадках.

Для нелінійного нормативу методика обчислення інтегрального показника складніша і складається з кількох етапів:

– розрахунок темпів зростання показників протягом періоду, який аналізується (співвідношення значень у звітному та базовому періодах);

– побудова матриці нормативних (еталонних) співвідношень темпів зростання;

– побудова матриці фактичних співвідношень темпів зростання;

– побудова матриці відповідності фактичних та нормативних співвідношень;

– обчислення інтегрального показника стійкості, який дає змогу оцінити ступінь наближення фактичних співвідношень до нормативних значень [8].

Узагальнення методичних підходів до побудови динамічного нормативу дає підстави стверджувати, що порівняно з іншими прийомами аналізу цей метод має низку суттєвих переваг:

– зводить до мінімуму втрату інформативності, оскільки в ньому кожний показник зберігає своє значення;

– усуває ефект взаємного погашення позитивних і негативних змін у діяльності банку, зафіксованих у значеннях різних показників;

– виражає динаміку показників у їх взаємозв'язку;

– не залежить від досягнутого в минулому;

– може бути нормативним або дескриптивним залежно від цілей аналізу;

– має комплексний характер, оскільки до нормативу можна включити показники, які характеризують будь-які аспекти банківської діяльності, незважаючи па застосовувані при ньому одиниці виміру;

– дає змогу визначати цілі діяльності банку, котрі жодним окремим показником описати неможливо;

– дає змогу оцінити ступінь реалізації поставлених цілей і налагодити контроль за процесом їх досягнення;

– відкриває можливість аналізу інтегральних показників, які відображають емерджентні властивості системи (банку), тобто є системним.

Принципи побудови динамічного нормативу покладено в основу формування методики аналізу фінансової стійкості банку.

2.4 Математичне забезпечення моделі оптимізації фінансової стійкості комерційного банку

Задача даної дипломної роботи полягає у створенні власної моделі по оцінці, оптимізації та прогнозу фінансової стійкості АППБ «Аваль».

Для створення даної моделі використовується баланс АППБ «Аваль» за 2003-2005 роки, та додаткова інформація про нормативи, яка знаходиться в інструкціях Національного банку України.

Спочатку визначимо основні змінні моделі, які характеризують окремі складові активів та пасивів банку:

C - власні кошти (капітал) банку;

C_o - статутний капітал банку;

D - поточні рахунки клієнтів;

S - строкові зобов'язання перед клієнтами та запозичені кошти;

Z - інші пасиви;

A - високоліквідні активи (кошти в касі та на коррахунках у банках);

R - обов'язкові резерви в НБУ;

K - кредитно-інвестиційний портфель банку;

N - низько-ліквідні активи;

V - величина «операційні витрати мінус операційні доходи».

Таким чином, балансове рівняння для вищезазначених змінних можна представити у вигляді наступної формули:

		(2.3)

Відповідно, нормативні вимоги до ліквідності, достатності капіталу, розміру обов'язкових резервів, прибутковості тощо перетворюються на обмеження математичної моделі [10].

Зокрема, вимоги до обов'язкових резервів можна задати формулою:



		(2.4)

де ₁, ₂, ₃ - відповідні коефіцієнти резервування для окремих груп зобов'язань банку.

Вимоги до платоспроможності та достатності капіталу банку можна визначити наступними співвідношеннями:

		(2.5)
		(2.6)
		(2.7)

де r₁, r₂, r₃ - коефіцієнти ризику окремих груп активів, які використовуються при розрахунку нормативу адекватності капіталу;

P₁, P₂ - нормативні вимоги до платоспроможності.

Вимоги формули 2.5 стосуються того, що капітал банку за мінусом неліквідних активів (вкладення в основні фонди, нематеріальні активи тощо) повинен бути не меншим за розмір статутного капіталу банку.

Нормативні вимоги до ліквідності комерційного банку можна описати за допомогою наступних співвідношень:

		(2.8)
		(2.9)
		(2.10)
		(2.11)

де L₁ - норматив миттєвої ліквідності (не менше 20%);

L₂ - нормативне значення вимог до коефіцієнта ліквідності по термінових зобов'язаннях (не менше 25%);

L₃ - вимоги до крос-коефіцієнта ліквідності (тобто кредитно-інвестиційні вкладення банку не повинні перевищувати 100% його зобов'язань перед клієнтами);

L₄, L₅ - обмеження на коефіцієнт ефективності використання ресурсів у кредитно-інвестиційні операції банку (повинен бути в межах 65-85%).

Обмеження на не збитковість комерційного банку має такий вигляд:

		(2.12)

де i₁ - процентна ставка за залученими коштами (платними пасивами);

i₂ - процентна ставка за наданими кредитами (дохідними активами).

Крім названих, накладаються обмеження на невідємність значень наступних змінних:

– високоліквідні активи;

		(2.13)

– обов'язкові резерви;

		(2.14)

– кредитно-інвестиційний портфель банку;

		(2.15)

– низько ліквідні активи;

		(2.16)

– капітал банку;

		(2.17)

– поточні зобов'язання;

		(2.18)

– строкові зобов'язання;

		(2.19)

– інші пасиви;

		(2.20)

Цільова функція максимізації прибутку банку або прибутковості його капіталу, відповідно, описується формулами 2.19 та 2.20:

		(2.21)
		(2.22)

При використанні формули 2.21 також доцільно встановити обмеження на максимальну величину прибутку банку, бо інакше максимальне значення прибутку досягається за умови нульового обсягу платних пасивів та обсягу наданих кредитів, що прямує до нескінченності. Розв'язавши поставлену задачу, визначимо співвідношення між різними видами активів та пасивів, що задовольняють встановленим обмеженням та забезпечують високу прибутковість роботи банку [17].

3 ПРАКТИЧНА РЕАЛІЗАЦІЯ ОЦІНКИ ТА ОПТИМІЗАЦІЇ ФІНАНСОВОЇ СТІЙКОСТІ КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ

3.1 Характеристика інформаційного забезпечення моделі оцінки та оптимізації фінансової стійкості банків

Важливою умовою ефективного рішення задачі є організація інформаційної бази. При її проектуванні необхідно враховувати достатність інформаційного забезпечення для виконання всіх автоматизованих функцій, так як форми документів повинні бути відповідні до технічних характеристик та вимог в даній предметній області та вимог користувача-замовника[2].

В процесі вивчення предметної області і створенні вимог до розробляємої інформаційної системи була визначено сукупність необхідного інформаційного забезпечення.

Для створення даних моделей використовується зовнішня інформація, до якої відноситься баланс аналізуємого банку та ряд нормативних документів, в яких зазначаються певні нормативи та обмеження, які в подальшому використовуються для оцінки, або використовуються як обмеження. При проектуванні даних моделей використовуються як нормативи НБУ, тобто загально встановлені для всіх комерційних банків України, так і внутрішні нормативи чи документи (внутрішня інформація), які банк встановлює безпосередньо для себе, але ці внутрішньобанківські нормативи, мають повністю бути підпорядковані нормативам, які встановлені НБУ.

3.2 Алгоритм функціонування та структурно-логічна схема оцінки фінансової стійкості комерційного банку

В даній випускній роботі програмна реалізація розробки виконана за допомогою MS Excel.

Microsoft Excel XP - це складний табличний процесор, який входить до складу Microsoft Оffiсe і використовується для організації розрахунків та аналізу ділових даних.

MS Excel досить потужний програмний засіб за допомогою якого можна коректно створювати різні моделі [5].

В MS Excel можливо працювати з 4 основними типами документів: електронними таблицями (робочими листками), робочими книгами, діаграмами, макротаблицями.

Робочий лист слугує для організації та аналізу даних. Одночасно на декількох листках дані можливо вводити, редагувати, виконувати з ними обчислення. До книги можливо добавляти листки діаграм для графічного представлення даних та модулі для створення і зберігання макросів, що використовуються для виконання спеціальних задач. Саме в даній дипломній роботі і використовуються різні типи діаграм для подальшого обґрунтування отриманих результатів, та наглядного перегляду розрахованих даних, а також використовуються графіки для проведення прогнозу.

Робоча книга являє собою електронний еквівалент папки-швидкозшивателя. Книга складається з листків, імена яких виводяться на ярличках в нижній частині екрану. В книгу можливо помістити декілька типів документів, наприклад робочий листок з електронною таблицею, листок діаграми, листок макросів тощо.

Діаграма являє собою графічне вираження зв'язків між числами електронних таблиць. Вона дозволяє показати кількісне співвідношення між величинами, що співставляються [4].

Макротаблиця (макрос) - це послідовність команд, яку приходиться постійно здійснювати користувачу в повсякденній роботі. Макроси дозволяють автоматизовувати операції, які досить часто здійснюються. Саме в даній дипломній роботі це досить коректно використано в моделі оптимізації фінансової стійкості, коли користувачу не потрібно виконувати функцію «Пошук рішення», а потрібно лише натиснути вбудовану кнопку, а додаток вже сам прорахує вихідні дані, опираючись на нововведену вхідну інформацію.

Табличний процесор MS Excel має широкий набір вбудованих функцій (близько 200), які поділяються на такі категорії: фінансові, дати і часу, математичні, статистичні, перегляду та посилань, функції роботи з базами даних, логічні, інформаційні тощо [5].

Вбудовані функції мають єдиний формат, де аргументами можуть бути числа, текст, функції, адреси комірок, імена блоків тощо.

Для розв'язання задач, які поставлені в даній дипломні роботі використовується велика кількість формул різних категорій, які точно розраховують поставлені перед ними цілі.

Побудова нормативної динамічної моделі складається з кількох етапів, що зображено на рисунку 3.1.



57

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рисунок 3.1 - Структурно-логічна схема формування нормативної динамічної моделі

3.3 Характеристика отриманих результатів моделі оцінки фінансової стійкості комерційного банку

Вибираючи аналітичні показники для формування динамічного нормативу, на нашу думку. слід керуватися такими основними принципами:

– для об'єктивного оцінювання фінансової стійкості банку необхідно гармонійно поєднати два напрями аналізу: перший - пряме регулювання і контроль за дотриманням економічних нормативів НБУ: другий - ініціативна оцінка діяльності банку (саморегулювання) на основі комплексної системи показників (встановлення лімітів);

– до оцінки фінансової стійкості банку слід включати основоположні напрями аналізу, які описують найсуттєвіші сторони діяльності установи і за допомогою системи показників можуть бути виражені кількісно;

– перелік показників має формуватися із сукупності значимих співвідношень, які комплексно характеризують кожну складову фінансової стійкості банку та описують емерджентні властивості системи «Банк»;

– показники повинні бути технологічно значимими. Важливо, щоб відображені в них банківські операції мали неперервний характер, а отже, в ефективно працюючому банку вони завжди матимуть значні обсяги (величини). В такому разі динаміка обраних співвідношень найповніше характеризуватиме зміни рівня фінансової стійкості банківської установи.

У ході реалізації розглянутої методики до динамічного нормативу включено сім коефіцієнтів, для розрахунку яких використано показники, наведені в таблиці 3.1

Таблиця 3.1 - Перелік показників для побудови динамічного нормативу фінансової стійкості банку

№	Назва показника	Методика розрахунку	Позначення	Значення
1	Капітал	Сума основного та додаткового капіталу банку	К	1,437136294
2	Активи, зважені за ризиком	Сумарні активи і позабалансові зобовязання, зважені за ступенем кредитного ризику та зменшені на суму створених відповідних резервів за активними операціями	AR	1,214234696
3	Активи високоліквідні	Сума коштів у касі та на кореспондентських рахунках в інших банках	AS	1,624420404
4	Чистий прибуток	Чисті активи банку - сума балансових активів, зменшена на розрахункову сумурезервів за всіма активними операціями банку	A	1,194419923
5	Активи загальні	Прибуток після сплати податків	NP	1,558858705
6	Кредитний портфель	Сума всіх наданих банком кредитів	Vkp	1,163166808
7	Поточні рахунки	Сума залишків на поточних рахунках банку	FL	1,025139274

Кожен із відібраних показників є або чисельником, або знаменником спів віл ношень, за допомогою яких обчислюються значення відповідних нормативних виразів (Додаток Б). Це означає, що динаміка прийнятих до розрахунку показників визначає й динаміку власне нормативного співвідношення. Наприклад, зниження темпів зростання власного капіталу банку порівняно з темпами збільшення сумарних активів і позабалансових інструментів, зважених за ступенем кредитного ризику та зменшених на суму створених резервів, свідчить про зниження рівня адекватності регулятивного капіталу (норматив платоспроможності) і його наближення до граничної межі, встановленої НБУ. Ясна річ, що відповідно до нормативів регулювання банківської діяльності в Україні темпи зростання власного капіталу банку мають бути вищими, ніж темпи зростання активів, зважених за ризиком. Аналогічний висновок можна зробити і щодо коефіцієнті миттєвої ліквідності, методика розрахунку якого реалізується централізовано.

Іншу групу утворюють співвідношення, які централізовано не регулюються, проте справляють суттєвий вплив на фінансову стійкість банку. До них належать коефіцієнти, котрі характеризують ефективність і ризик. Зокрема для позитивної оцінки ефективності роботи банку необхідно, щоб темпи зростання його чистого прибутку були вищими, ніж темпи збільшення власного капіталу та активів, а показники ризику, навпаки знижувалися: активи зростали нижчими темпами, ніж сласний капітал. Для збільшення кількості практично обґрунтованих співвідношень та з метою перетворення графа преференцій в одну компоненту зв'язності введено додатковий коефіцієнт (питома вага кредитного портфеля в активах банку) за такими нормативними співвідношеннями: темпи зростання обсягу кредитного портфеля мають перевищувати темпи збільшення загальних активів. За результатами аналогічних відношень темпів зростання окремих показників та розрахованих на їх основі коефіцієнтів (додаток В) сформовано динамічний норматив, який трактується як своєрідний еталон фінансової стійкості банку [13].

На наступному етапі за результатами виявлених співвідношень темпів зростання окремих показників формується граф преференцій, який дає змогу наочно відобразити динамічний норматив і є результатом ординального впорядкування аналітичних показників фінансової стійкості банку (Додаток Г)

Після побудови нормативу здійснюється фактичне впорядкування обраних показників, яке відображає реальний фінансовий стан банку, котрий є наслідком прийнятих реалізованих управлінських рішень. У процесі порівняння фактично впорядкованого ряду показників та динамічного нормативу зясовують кількість інверсій і за поданими вище формулами обчислюють інтегральну оцінку фінансової стійкості банку, що в даному випадку становить 5,14.

З точки зору методики важливим є те, що використання динамічного нормативу дає змогу провадити факторний аналіз і визначити (спираючись на будь-який із його прийомів - логарифмічний, диференціальний, інтегральний, ланцюгових підстановок) вплив кожного окремого фактора на приріст результативного показника. Отже, сформований динамічний норматив можна розглядати як факторну модель, що дає змогу виявити вплив кожного фактора на приріст інтегральної оцінки фінансової стійкості банку. За допомогою цієї моделі можна з'ясувати, на скільки відсотків відносно базового рівня під дією динаміки кожного із факторів змінилася інтегральна оцінка, а також визначити частку її приросту чи зменшення внаслідок зміни окремих показників.

3.4 Характеристика отриманих результатів методики оптимізації фінансової стійкості комерційного банку

Практична реалізація моделі оптимізації фінансової стійкості комерційного банку проведена за допомогою реальних даних балансу (Додаток А) АППБ «Аваль», за 2005 рік. Вхідні дані моделі подані в наступній таблиці, дивись таблицю 3.2.

Таблиця 3.2 - Вхідні дані для оптимізації фінансової стійкості комерційного банку

Показники	Умовна позначка	Значення, тис.грн.
Високоліквідні активи	A	1779955
Кредитно-інвестиційний портфель банку	K	9138680
Низьколіквідні активи	N	940807
Усього активів		11859442
Поточні зобовязання	D	4143390
Строкові зобовязання	S	6037697
Інші пасиви	Z	375145
Усього зобовязань		10556232
Капітал банку	C	1303211
Статутний капітал	Co	1000000
Показник "операційні витрати мінус операційні доходи"	V	177894

Для розв'язання моделі використовується ряд додаткових даних та обмежень моделі. Використовуючи ці дані, за допомогою вбудованої функції MS Excel є можливість досить легко прегрупувати активи та пасиви банку, адже дана надбудова враховує всі зауваження тієї чи іншої моделі і опираючись на них виводить скореговані результати. Вхідні дані по обмеженням містяться в наступній таблиці (таблиця 3.3)

Таблиця 3.3 - Додаткові дані та обмеження моделі по оптимізації фінансової стійкості комерційного банку

Показники	Умовна позначка	Розрахункове значення	Нормативне значення
Обовязкові резерви, тис.грн.	R	731247,52	A
за поточними рахунками	a1	331471,2	12%
за строковими рахунками	a2	362261,82	10%
за іншими зобовязаннями	a3	37514,5	14%

Для ефективного функціонування модної також використовуються нормативи платоспроможності та достатності капіталу, також нормативи ліквідності та обмеження на збитковість, всі ці нормативи відображені в наступних таблицях(таблиці 3.4 - 3.6)

Таблиця 3.4 - Нормативи платоспроможності та достатності капіталу

Показники	Умовна позначка	Розрахункове значення	Нормативне значення
1	2	3	4
Норматив адекватності капіталу	P1	13,99%	12%
ризик високоліквідних активів	r1	177995,5	10%
ризик кредитних, інвестиційних та інших активів	r2	9138680	100%
Співвідношення капіталу і зобовязань перед клієнтами, %	P2	12,80%	10%
Обмеження на обсяг капіталу	Co	362404	1000000

Таблиця 3.5 - Нормативи ліквідності, що використовуються при розрахунку фінансової стійкості комерційного банку

Показники	Умовна позначка	Розрахункове значення	Нормативне значення
Миттєва ліквідність	L1	0,429589056	0,5
Коефіцієнт ліквідності за терміновими зобовязаннями	L2	-0,391446441	0,25
Крос-коефіцієнт ліквідності	L3	0,897613388	1,0
Коефіцієнт ефективнисті використання активів	L4	0,770582629	0,65	0,85

Таблиця 3.6 - Обмеження на не збитковість моделі по оптимізації фінансової стійкості

Показники	Умовна позначка	Поточне значення	Нормативне значення
Середня процентна ставка за дохідними активами	і2	22%	K*i2-(D+S)*i10
Середня процентна ставка за платними пасивами	і2	16%

Також досить важливо визначити цільові функції моделі, за якими буде відбуватися перегрупування активів та пасивів (таблиця 3.7)

Таблиця 3.7 - Значення цільових функцій по оптимізації фінансової стійкості

Показники	Умовна позначка	Поточне значення	Мета оптимізації
Чистий прибуток, тис.грн.	F	381696	Максимізація
Прибутковість власного капіталу, %	F'	15,64%	Максимізація

В результаті проведення оптимізації, використовуючи формули 2.21 та 2.22 також доцільно встановити обмеження на максимальну величину прибутку банку, бо інакше максимальне значення прибутку досягається за умови нульового обсягу платних пасивів та обсягу наданих кредитів, що прямує до нескінченності. Розв'язавши поставлену задачу, визначимо співвідношення між різними видами активів та пасивів, що задовольняють встановленим обмеженням та забезпечують високу прибутковість роботи банку.

Виконавши всі ці перетворення з балансовими показниками банку отримуємо результуючі дані, наведені в таблиці 3.8.

Таблиця 3.8 - Визначення раціональної структури балансу АППБ «Аваль» за розрахунками моделі оптимізації фінансової стійкості комерційного банку

Показники	Поточна структура, %	«Ідеальна» структура, %	Оптимальна структура, %	Відхилення оптимальних значень від поточних, тис.грн
1	2	3	4	5
Високоліквідні активи	15,00	35,00	30,01	-1620774
Кредитно-інвестиційний портфель	77,05	65,00	69,99	1203715
Низько ліквідні активи	7,93	0,00	0,00	940807
Усього активів	100,00	100,00	100,00	0
Поточні зобов'язання	34,93	25,00	17,70	2454355
Строкові зобов'язання	50,91	40,00	67,94	-441636
Інші пасиви	3,16	0,00	3,93	0
Усього зобов'язань	89,01	65,00	89,58	0
Капітал банку	10,98	35,00	10,41	310205,5

Більш наглядно розраховані дані можна побачити на рисунках 3.1-3.4

Рисунок 3.1 - Поточна структура активів АППБ «Аваль»

Рисунок 3.2 - Оптимальна структура активів АППБ «Аваль»

Рисунок 3.3 - Поточна структура пасивів АППБ «Аваль»

фінансова стійкість комерційний банк

Рисунок 3.4 - Оптимальна структура пасивів АППБ «Аваль»

Крім того також беруться до уваги відомості про вимоги до ліквідності, платоспроможності, ризиковості окремих груп активів, розміру обов'язкових резервів у Національному банку України та про відсоткові ставки, а також величину «операційні витрати мінус операційні доходи», тобто обмеження, які будуть використані у розрахунках моделі.

У загальному випадку модель є розв'язуваною. Оптимум задачі досягається, і оптимальні значення змінних моделі можуть використовуватися як планові показники реструктуризації банківського балансу з метою підтримання його ліквідності, платоспроможності, надійності та фінансової стійкості в цілому.

Таким чином, буде підтримано ліквідний та платоспроможний стан банку задля забезпечення загальної фінансової стійкості досягається лише за умови ефективного здійснення ним окремих фінансових угод (банківських операцій).

Взагалі, задачу забезпечення заданого рівня фінансової стійкості банку можна розглянути і як задачу аналізу дерева станів банку з метою пошуку управлінських рішень, що призводять до реалізації сценаріїв, які порушують фінансову стійкість банку. За результатами розв'язання цієї задачі зі сценаріїв, які не призводять до порушення стійкості банку, можна обрати сценарій, що забезпечує максимізацію прибутку банку.

Отже, найбільш важливим результатом задачі є виявлення допустимої множини траєкторії змін, станів банку і, як наслідок, - множини парето-оптимальних, тобто не домінуючих за жодним з обраних критеріїв рішень.

Управлінські рішення не можуть прийматися ізольовано одне від одного. Для одержання оптимальних рішень необхідний інтегрований підхід. Але він не може бути реалізований без певної демократизації завдання в межах ієрархічної системи, в якій рішення нижніх рівнів ієрархії погоджені з рішеннями верхніх рівнів. Більш того, протягом деякого часу повинні бути погоджені й розглянуті зв'язки. Таким чином, декомпозиція цілей, завдань фінансового менеджменту, шляхів їх досягнення й агрегування є найважливішими етапами динамічної компенсації активно-пасивного дисбалансу при забезпеченні стійкої роботи фінансово кредитної установи.

Будь-яке багатоетапне завдання раціонального управління можна вирішувати по-різному: або будувати оптимальне управління крок за кроком. Другий спосіб, безумовно, простіший, особливо в разі великої кількості етапів прийняття управлінських рішень: оптимізація їх для одного етапу здебільшого простіша від оптимізації всього процесу. Більш того, такий підхід дає змогу фіксувати проміжні стани (чи їх набори) як проміжні орієнтири. У випадках різких відхилень від намічених траєкторій, саме враховуючи ці стани варто вибирати нові послідовності управляючих впливів. Необхідно зазначити, що кожне прийняте поетапно управлінське рішення не відособлене (в іншому разі, більший виграш у деякий фіксований момент часу може позбавити банк можливості поліпшити свій стан вже у найближчому майбутньому.

Підсумувавши все вищезазначене, слід сказати, що запропоновані підходи дозволяють вирішити лише частину проблем аналізу й управління фінансовою діяльністю банку. Проте завдання, яке вирішується стосовно забезпечення достатнього рівня фінансової стійкості комерційного банку, є одним із найважливіших завдань банківського аналізу та менеджменту.

ВИСНОВКИ

Роль і значення банків у сучасному світі загальновідомі. Як специфічний фінансовий інститут, вони забезпечують безперебійний грошовий обіг та обіг капіталу. Акумулюючи кошти і зберігаючи суспільні заощадження, банки фінансують державу, підприємства і приватних осіб, відповідають за ефективне функціонування платіжної системи та кредитні відносини суб'єктів господарювання, надають найрізноманітніші фінансові послуги.

Об'єднані в економічну й організаційно-правову структуру - національну банківську систему, - вони здійснюють управління грошовими ресурсами, реалізовуючи економічні інтереси суспільства. Тому в досягненні стратегічних цілей і в поточній діяльності кожен банк керується не лише власними інтересами, а й виконує функції, відведені йому системою. Від нього залежить її нормальне функціонування, що у свою чергу впливає на економічне здоров'я держави загалом.

Ось чому суспільство, держава кровно зацікавлені у високоефективному управлінні діяльністю кожного банку. Корисність діяльності визначається насамперед тим, наскільки надання банківських послуг, що відповідають суспільному попиту, якісне і конкурентоспроможне в ціновому відношенні. Для цього сучасний банківський менеджмент орієнтується на підвищення ролі банку, освоєння ним нових функцій, наприклад, функцій гаранта або організації, що надає агентські, акумулятивні, посередницькі та інші послуги.

Вітчизняна банківська система відіграла ключову роль у подоланні загальноекономічної кризи, спричиненої докорінною перебудовою суспільного устрою. Серед основних досягнень - подолання гіперінфляції, успішне здійснення грошової реформи, проведення ефективної монетарної політики, яка дала змогу стабілізувати . національну валюту і відновити довіру населення до банківської системи загалом.

Зрозуміло, фінансова стійкість того чи іншого банку - не подарунок долі, а результат наполегливої праці фахівців банківської справи, їх професійної майстерності, здатності компетентно, на науковій основі вирішувати чисельні проблеми, які постійно виникають у процесі фінансово-кредитних відносин. За останні раки українські вчені та практики розробили чимало оригінальних методик аналізу основних показників банківської діяльності. Деякі з них висвітлено на сторінках «Вісника НБУ». Цього разу увага була приділена методиці аналізу фінансової стійкості банку за допомогою динамічного нормативу, яка. на наш погляд, є новим словом у вітчизняній економічній науці й має важливе практичне значення.

Об'єктивне оцінювання фінансового стану комерційних банків та створення методики комплексного аналізу їх діяльності - один із пріоритетних напрямів досліджень у банківській сфері. Щоправда, універсальної методики досі не розроблено ні у вітчизняній, ні в зарубіжній науці, а застосовувані методичні прийоми ґрунтуються здебільшого на використанні значної кількості як абсолютних так і відносних показників. Відтак отримання інтегральної оцінки всієї сукупності розрахункових величин виявляється доволі складною справою.

Для аналізу фінансової діяльності банку використовуються різноманітні показники. Провідну роль серед них відіграють. аналітичні коефіцієнти, для більшості з яких характерна множинність способів кількісного відображення одних і тих же економічних величин. Незважаючи на те. що коефіцієнтний аналіз є доволі простим, доступним і легко реалізується на практиці, він усе ж не є оптимальним методичним підходом до вирішення проблеми комплексного аналізу діяльності банку, .адже відсутність форм урахування зв'язків між окремими коефіцієнтами, їх відносна автономність, різні рівні критичних значень та непорівнюваність унеможливлюють формування інтегральних, узагальнюючих оцінок. Аналіз за методом коефіцієнтів ускладнюється ще й тим, що одні аналітичні показники характеризують діяльність банку з позитивного боку, а інші - з негативного, тобто одні й ті ж значення коефіцієнтів можуть бути наслідком різних причин.

В результаті написання даної випускної роботи було створено модель за допомогою якої можна оцінити та оптимізувати фінансову стійкість комерційного банку. Задача вважається виконаною, оскільки в процесі розробки досліджувався метод оцінки фінансової стійкості на основі динамічного нормативу, який показав позитивні результати на прикладі балансових даних АППБ «Аваль». Також була проведена оптимізація фінансової стійкості шляхом перегрупування активів та пасивів банку.

ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ

1. Банковский менеджмент / Под ред. д.э.н., проф. А.А. Кириченко. - К., 1998. -464 с.

2. Банківський менеджмент: Посібник. - К.: Видавничий центр «Академія», 2001. - 320 с.

3. Банківські операції: Підручник / за ред.. В.І. Міщенка, Н.Г.Слав'янської. - К.: Знання, 2006. - 727 с.

4. Інформатика та комп'ютерна техніка: Навчальний посібник / За заг. ред. к.е.н., доц. М.В. Макарової. - Суми: ВТД «Університетська книга», 2003. - 642 с.

5. Экономическая информатика. Учебник для вузов / Под ред. д.э.н., проф. В.В. Евдокимова. - СПб.: Питер, 1997. - 592 с.

6. Васькович І.М. Деякі аспекти фінансової стійкості комерційних банків // Формування ринкових відносин в Україні. - 2004. - №2. - с. 40-43.

7. Забродський В.А., Кизил Н.А. Диагностика финансовой устойчивости функционирования производственно-экономических систем: Научное издание: - Х.: Бизнес Информ, 2000. - 108 с.

8. Киселёв В.В. Управление банковским капиталом: теория и практика: Научное издание:. - М.: Экономика, 1997. - 256 с.

9. Клюско Л.А. Регулювання фінансової стійкості комерційних банків на основі прогнозування тенденцій динаміки основних показників їх діяльності // вісник НБУ. - 2000. - №5. - с. 55-57

10. Коваленко В.В. Методи аналізу та управління фінансовою стійкістю комерційних банків // Вісник УАБС. -2002. - №2. - с. 39-48.

11. Коваленко В.В. Методологія оцінки фінансової стійкості комерційних банків: вітчизняний та зарубіжний досвід //Проблеми і перспективи розвитку банківської системи України. Т.8:Збірник наукових праць. - Суми: Мрія -1АТД; УАБС, 2003. - 364 с.

12. Піонтковська Я.О. Деякі аспекти оцінки стійкості банківської системи України // Проблеми і перспективи розвитку банківської системи України. Т.8:Збірник наукових праць. - Суми: Мрія -1АТД; УАБС, 2003. - 364 с.

13. Примостка Л.П. Методика аналізу фінансової стійкості банку за допомогою динамічного нормативу // Вісник НБУ. - 2002. - №10. - с. 40-45.

14. Роуз Питер С. Банковский менеджмент. Пер. с англ. со 2-го изд. -М.: «Дело Лтд», 1995. - 768 с.

15. Скорик М.Л. напрямки підвищення фінансової стійкості та прибутковості комерційних банків: Спеціальність 08.04.01 - фінанси, грошовий обіг і кредит. Дисертація на здобуття наукового ступеня к е н: Наукове видання. - Одеса:, 2003. - 183 с.

16. Терехов Є.М. карткові платіжні інструменти як засіб підвищення фінансової стійкості банків України: Спеціальність 08.04.01 - фінанси, грошовий обіг та кредит: Дисертація на здобуття наукового ступеня к е н: Наукове видання. - Суми:, 2003. - 204 с.

17. Фетисов Г.Г. Методологические основы формирования устойчивости банковской системы // Финансы и кредит. - 2002. - №15. - с.2-14.

18. Шеремет А.Д., Щербакові Г.Н. Финансовый анализ в коммерческом банке. - М.: Финансы и статистика. - 2000. - 256 с.

Размещено на Allbest.ru