Венчурне інвестування в Україні та фактори, які стримують його розвиток

Размещено на http://www.allbest.ru

Венчурне інвестування - це особлива система вкладення коштів у нові проекти. Його головна і принципова відмінність від традиційного полягає в тому, що необхідні кошти можуть надаватися під перспективну ідею без гарантованого забезпечення наявним майном, заощадженням; або іншими активами підприємця. Єдиною заставою служить спеціально обумовлена частка акцій у вже існуючій або лише створюваній фірмі.

За кордоном, головним чином у США і деяких країнах Західної Європи, механізми венчурного фінансування підприємницьких проектів широко використовуються на практиці вже не одне десятиліття і набувають усе більш значного поширення [3, с.14].

Варто підкреслити, що в нашій державі процес формування згаданої інфраструктури відбувається досить повільно, і, як свідчить аналіз, він ще не набув системного характеру. До цього часу відсутня низка необхідних організацій та центрів, що мають виступати як важливі елементи названої структури, не сформована мережа, яка б створила передумови для забезпечення функціонування всього життєвого циклу інновацій, не налагоджені інформаційне обслуговування, страхування відповідальної діяльності охорона та захист інтелектуальної власності тощо. Разом із тим, за нашим переконанням, без такої мережі будь-які зусилля в промисловості, спрямовані на розвиток інноваційної діяльності, будуть носити тільки локальний характер.

Саме відсутністю розгалуженої інноваційної інфраструктури можна пояснити той факт, що в Україні при наявності значних фундаментальних та технологічних розробок, розвинутої науково-виробничої бази, а також кваліфікованих наукових і інженерно-технічних кадрів фіксується досить низька активність інноваційного процесу з тенденціями до його подальшого згасання. Існує досить значний за обсягом та спектром пласт сучасних досліджень регулювання інвестиційно-інноваційних процесів в економіці України. А саме проблемами розвитку венчурного інвестування займаються такі вчені, як Л.Антонюк, А.Поручник, В.Савчук, І.Баранецький, В. Денисюк, О.Красовська та ін. Однак питання венчурного інвестування потребують подальших досліджень.

Метою дослідження є вивчення стану українського венчурного бізнесу та розроблення пропозицій щодо його правового врегулювання на засадах інноваційного розвитку економіки.

При написанні роботи використовувався діалектичний підхід до пізнання економічних явищ і процесів, прийоми індукції та дедукції, аналізу і синтезу.

Розвиток національної індустрії венчурного капіталу залежить від державної підтримки як найголовнішої складової на шляху розвитку загальної нноваційної політики, яка складається з двох компонентів: формування сприятливого правового середовища шляхом економічного стимулювання венчурного інвестування інноваційного розвитку та прямої державного інвестування.

Із 2005 року зберігається тенденція, коли майже 80% усіх фондів, у яких сконцентровано більше ніж 90% зареєстрованої емісії цінних паперів, належать до венчурних. На них в Україні не діють жорсткі умови диверсифікації. За своїм призначенням венчурні фонди відповідають європейській, а не американській моделі і можуть інвестувати не лише в підприємства "хай-тек технологій", але не які завгодно інші, не заборонені законодавством.

Українські венчурні фонди зовсім не займаються телекомунікаціями (0,01% портфеля цінних паперів), тоді як для американських та європейських венчурних фондів це один з напрямків. Суттєві 8% портфеля припадає на фінансову сферу, по 7% - на промисловість та споживчі товари.

З точки зору інтенсивного розвитку інвестиційного бізнесу в Україні, можна позитивно ставитись до венчурних інститутів спільного інвестування, бо вони знайшли відповідну бізнесову нішу і забезпечують непогані прибутки. венчурний інвестування бізнес економіка

Заходи держави відіграють важливу роль у формуванні інноваційної сфери. Успішний світовий досвід визначає роль держави та різноманітних заходів підтримки розвитку венчурного інвестування як каталізатора запуску процесу венчурного інвестування в державі. Так було в США, Фінляндії, Ізраїлі та в усіх розвинутих країнах.

Також світовий досвід підтверджує доцільність створення сприятливих умов для розвитку венчурного інвестування. Головними проблемами в Україні є нестабільне зовнішнє середовище, нерозвиненість венчурної інфраструктури, низька ліквідність венчурних інвестицій у зв'язку з нерозвиненістю фондового ринку, наявність в основному іноземного венчурного капіталу, слабка інформаційна підтримка. Отже, потрібно розвивати фондовий ринок для забезпечення ліквідності венчурних інвестицій, створювати біржові майданчики з торгівлі цінними паперами високотехнологічних підприємств, а також залучати пенсійні фонди до венчурного інвестування (це збільшить розмір коштів, що можуть бути вкладені у венчурні проекти) [1,с.92].

Стратегії різних венчурних компаній відрізняються. Одні з них ризикують частіше, забезпечуючи собі контрольний пакет акцій у високотехнологічній структурі, яка тільки розпочала свій бізнес. Прогнозуючи її майбутні успіхи і швидке зростання капіталізації, венчурні інвестори найбільш інтенсивно фінансують такі підприємства саме на початковому етапі. Є венчурні компанії, які обирають стратегію постійної присутності в бізнесі підприємств, які вони інвестують. Така стратегія характерна для відо­мих високотехнологічних компаній, які мають власні фонди венчурного інвестування. Їхньою головною метою є робота на перспективу - пошук та реалізація нових перспективних ідей і розробок, які можуть призвести до суттєвих здобутків у власному бізнесі; знаходження висококваліфікованих інтелектуальних кадрів та залучення їх до розширення свого бізнесу; пошук інших ринків збуту тощо[1,с.90].

Сфера застосування венчурного капіталу є досить широкою і не обов'язково обмежена інноваціями. Він приваблює інвесторів, оскільки дозволяє рівномірно розподіляти їх ризики при фінансуванні інноваційних проектів і малих та середніх компаній. Дохідність та ризикованість будь-якого проекту зменшуються за стадіями його життєвого циклу та залежить від галузі промисловості. Однак досвід країн, де венчурні інвестиції відіграють принципову рать у фінансуванні інноваційних процесів, свідчить про те. що все ж таки найбільш ефективними є венчурні інвестиції в малі високотехнологічні фірми, які реалізують високоризикові проекти, на стадії їх старту.

Фактори, що впливають на ринок венчурних інвестицій в Україні, можна представити у вигляді таких, що позитивно впливають, прискорюючи формування ринку венчурного капіталу і таких, що гальмують цей ринок, впливаючи негативно. В Україні сьогодні не дуже багато проектів, які є цікавими з точки зору венчурного інвестора. Це спричинено недостатньою кількістю малих інноваційних фірм, і в першу чергу - у сфері високотехнологічного бізнесу. Такі проекти бувають іноді невідомі широкому загалу. Ось перелік факторів, які гальмують розвиток венчурного ринку:

1. Капіталізація фондового ринку просувається досить низькими темпами.

2. Відсутність відповідної законодавчої бази. Потрібно прийняти в Україні Закон про венчур, який має визначити умови розвитку ринку венчурного капіталу та забезпечити привабливий інвестиційний клімат для учасників високо ризикового процесу венчурного фінансування.

3. Відсутність мотивації у створенні венчурних фондів і компаній в Україні спричинена недостатньою увагою держави до цієї проблеми.

4. Сьогодні маркетингові дослідження в інноваційній сфері в Україні майже не ведуться, що спричинено, між іншим, також існуючими недоліками у системі захисту інтелектуальної власності. Недосконала інформаційна база гальмує розвиток венчурного підприємництва.

5. Нестача висококваліфікованих фахівців в інноваційній сфері, які були б спроможні забезпечити ефективний менеджмент як венчурного бізнесу, так і всіх інших суб'єктів інноваційного підприємництва. У вищих навчальних закладах слід передбачити підготовку та перепідготовку інноваційних менеджерів з обов'язковим проходженням стажування в закордонних венчурних компаніях та фондах [2,с.62].

Ми погоджуємося з тим, що низька активність венчурного інвестування в країні пов'язана з небажанням ризикувати у досить нестабільному зовнішньому середовищі, відсутністю розвиненої інфраструктури. Банки не прагнуть інвестувати в довгострокові ризиковані проекти до того ж без гарантій. Пенсійні фонди за законодавством України можуть інвестувати тільки в державні цінні папери, банківські депозити, нерухомість й акції квотованих компаній. Страховий бізнес в Україні хоч і охоплює багато компаній, але він менш розвинений ніж у США і Західній Європі. Що стосується фондового ринку, то він суттєво відстає від потреб часу. Отже, венчурні фонди, по-перше, не є інститутом спільного інвестування (інвестиційним фондом) і їх потрібно розглядати як один із видів інститутів венчурного інвестування; по-друге, основним їх призначенням є інвестування інноваційного, а не існуючого бізнесу.

Прийняття окремого нового закону України щодо діяльності венчурних фондів та впровадження системи економічного стимулювання їхньої діяльності в інноваційному напрямку забезпечить реалізацію державної політики стимулювання інвестиційної діяльності та інноваційного розвитку шляхом залучення та ефективного використання коштів венчурних інвесторів.

Література:

1. Москвін С.О. Венчурні фонди інноваційного розвитку //Актуальні проблеми економіки.-2009.-№2.-с.89-95

2. Лапко О.О. Фактори, що впливають на ринок венчурних інвестицій // Економіка і прогнозування.-2007.-№3.-с.54-63

3. Кутрань К.В., Венчурне інвестування в умовах фінансової кризи // Економіка і держава.-2009.№9.-с.14-16

Размещено на Allbest.ru