Управління капіталом банку

Размещено на http://www.allbest.ru/

Університет банківської справи Національного банку України

Інститут магістерської та післядипломної освіти

Індивідуальне завдання

з курсу «Фінансовий менеджмент у банку»

на тему:

«Управління капіталом банку»

Студентки

заочної форми навчання

групи 506БСмз

Таланчук Майї Сергіївни

Київ

2010План

1. Суть і призначення власного капіталу банків

2. Види банківського капіталу

3. Порядок розрахунку регулятивного капіталу та мінімальні вимоги до капіталу

4. Розрахунки та висновки по банку «Хрещатик»

1. Суть і призначення власного капіталу банків

Власний капітал банку при обчисленні економічних нормативів поділяють на капітал першого та другого рівня (основний та додатковий):

До основного капіталу відносять:

- зареєстрований статутний капітал банку;

- емісійні різниці;

- результати минулих років (нерозподілений прибуток);

- результати минулого року, що очікують затвердження (розподілу).

До додаткового капіталу належать:

- загальні резерви банку;

- резервний фонд;

- результати переоцінки основних засобів;

- результат поточного року (нерозподілений прибуток).

Власний капітал банку являє собою грошові кошти, внесені акціонерами (засновниками інших сфер діяльності власний капітал комерційного банку займає незначну питому вагу у сукупному капіталі приблизно 8--10 %). У комерційних банках власний капітал має інше призначення, ніж в інших сферах підприємництва. банку, а також кошти, утворені в процесі подальшої діяльності банку. Порівняно з підприємствами Якщо в останніх це -- забезпечення платоспроможності і виконання більшості оперативних функцій підприємств та організацій, то власний капітал комерційного банку слугує насамперед для страхування інтересів вкладників і меншою мірою -- для фінансового забезпечення своєї оперативної діяльності.

Розмір власного капіталу є важливим фактором забезпечення надійності функціонування банку і повинен перебувати під контролем органів, що регулюють діяльність комерційних банків. Однією з вимог, яку висуває НБУ до комерційних банків, є підвищення рівня капіталізації, що сприяє збільшенню рівня фінансової стабільності і надійності банківської системи України в цілому

Призначення банківського капіталу виражається в його функціях. Власний капітал комерційного банку виконує такі функції:

1.Захисна: власний капітал слугує насамперед для страхування інтересів вкладників і кредиторів банку, а також для покриття поточних збитків від банківської діяльності. На сьогоднішній день це основна функція капіталу, оскільки в умовах, коли значна частина ресурсів вкладається в ризикові активи (кредити і цінні папери), навіть порівняно невеликі втрати можуть призвести до банкрутства банку.

2.Забезпечення оперативної діяльності: є другорядною для капіталу банку. Ця функція має вагу на перших етапах діяльності банку коли за рахунок власного капіталу формується його інфраструктура і розгортається його діяльність (фінансування придбання комп'ютерної та оргтехніки, будівництво (оренда) офісів і т. п.).

3.Регулююча: через фіксацію розміру власного капіталу регулюючі органи впливають на діяльність банку в цілому. Розмір власного капіталу банку служить порогом допуску на банківський ринок (мінімальний розмір статутного капіталу) та регулятором розширення масштабів діяльності банку (прийняття банком додаткових ризиків, без яких неможливе отримання додаткових прибутків) регулюючі органи ставлять у залежність від адекватного нарощення капіталу.

2. Види банківського капіталу

Поняття «банківський капітал» вживається в економічній літературі й на практиці досить часто, і залежно від контексту в цей термін вкладається різний зміст. Банківський капітал ототожнюється з такими термінами, як «власний капітал», «власні кошти», «банківські ресурси» тощо. Не вдаючись до аналізу всіх точок зору на поняття «банківський капітал», дамо таке визначення, яке, на нашу думку, найкраще відбиває його суттєві риси: банківський капітал-- це грошові кошти та виражена у грошовій формі частка матеріальних, нематеріальних і фінансових активів, що перебувають у розпорядженні банків і використовуються ними для здійснення операцій з розміщення коштів та надання послуг з метою одержання прибутку.

Глибшому розумінню поняття «банківський капітал» сприяє його поділ на окремі складові з подальшим групуванням їх за однорідними ознаками, тобто класифікація видів банківського капіталу. Залежно від мети та завдань, які ставляться під час класифікації, використовуються різні її критерії. Однак при цьому слід враховувати, що, мобілізуючи вільні грошові кошти одних суб'єктів ринку та передаючи їх різними способами іншим суб'єктам, банки завжди керуються головною метою своєї діяльності -- одержання прибутку.

Найпоширенішою є класифікація банківського капіталу за джерелом його утворення. Розрізняють:

· залучений;

· позичений;

· власний;

Залучений капітал -- це грошові кошти юридичних та фізичних осіб, залучені банком на вклади. Операції, пов'язані з залученням коштів на вклади, мають назву депозитних, а таке залучення -- депозитним. Запозичення коштів на міжбанківському ринку, у центральному банку, або через продаж власних боргових зобов'язань на грошовому ринку має назву недепозитного, а отриманий у такий спосіб банківський капітал-- позиченим. Спільним для залученого та позиченого банківського капіталу є те, що це чужі для банку кошти, його зобов'язання перед вкладниками і кредиторами. Власний капітал банку являє собою грошові кошти та виражену у грошовій формі частину майна, які належать його власникам, забезпечують економічну самостійність і фінансову стійкість банку, використовуються для здійснення банківських операцій та надання послуг з метою одержання прибутку. Порівняно з іншими сферами підприємницької діяльності власний капітал банку має незначну питому вагу у сукупному банківському капіталі. Це пояснюється специфікою діяльності банків як фінансових посередників, що здійснюють мобілізацію тимчасово вільних коштів на грошовому ринку з подальшим їх розміщенням серед юридичних та фізичних осіб. Тому власний капітал у банківській діяльності має дещо інше призначення, аніж в інших сферах підприємництва.

Залежно від організаційно-правової форми діяльності банку його власний капітал поділяється на акціонерний і пайовий. Акціонерний власний капітал формується початково від випуску та розміщення акцій. У разі продажу акцій за ціною вищою, ніж номінальна вартість, засновники (акціонери) банку одержують емісійний дохід, який є складовою власного капіталу. Подальше зростання акціонерного капіталу відбувається як за рахунок капіталізації частки прибутку й деяких інших коштів, так і через додаткову емісію акцій. Зауважимо, що іноді акціонерним називається власний капітал, який належить акціонерному банку на правах власності, а значить, і його акціонерам. Іноді акціонерний капітал в економічній літературі розглядається у вузькому значенні-- як мобілізований шляхом емісії акцій.

Пайовий власний капітал початково формується за рахунок внесків коштів та майна (паїв) у статутний капітал банку. Пайові банки організовуються на засадах товариств з обмеженою відповідальністю і кооперативних банків, у яких відповідальність кожного учасника обмежена розміром його внеску. У разі виходу учасника з пайового банку йому виплачується вартість частини майна банку, пропорційна його частці у статутному капіталі.

За формою інвестування виокремлюють формування власного капіталу в грошовій, матеріально-речовій формі та у формі фінансових активів. Чинним законодавством України передбачено формування власного капіталу банків лише у грошовій формі в національній та вільно конвертованій іноземній валюті (для засновників чи учасників банків-нерезидентів). Грошова форма найбільш поширена, універсальна і ліквідна, тобто легко трансформується в інші форми. Власний капітал у матеріально-речовій формі формується у вигляді будівель, споруд, обладнання тощо. Власний капітал у формі фінансових активів складається з акцій, облігацій тощо. У вітчизняній банківській практиці формування власного капіталу банків за рахунок фінансових активів не здійснюється.

Рис. 2.1. Класифікація видів власного капіталу банку

Залежно від форми власності розрізняють такі види власного капіталу банку: приватний, заснований на власності фізичної особи; колективний -- заснований на власності колективу, різних видів господарських товариств та підприємств; державний, який на правах власності належить державі.

За ознакою резидентності розрізняють власний капітал національний, що сформований та належить за правом власності юридичним та фізичним особам-резидентам України, та іноземний, який сформований та належить на правах власності юридичним та фізичним особам-нерезидентам.

За характером використання розрізняють власний капітал, що нагромаджується, та власний капітал, що споживається. Перший використовується для виробничих потреб, тобто для здійснення банківських операцій та надання послуг, а другий -- споживається, тобто використовується, зокрема, на матеріальне стимулювання та соціальний розвиток колективу банку.

Залежно від характеру використання в банківській діяльності власний капітал банку поділяється на робочий та неробочий. Робочим є власний капітал, який приносить банкові дохід, а неробочим -- капітал, вкладений в активи, які не тільки не приносять банкові доходів, а іноді й спричинюють збитки.

Залежно від способу розрахунку виокремлюють балансовий та регулятивний власний капітал. Балансовий власний капітал розраховується як різниця між балансовою вартістю активів та зобов'язань банку. Регулятивний власний капітал використовується органами банківського нагляду для обчислення економічних нормативів діяльності банків та деяких інших потреб. Обчислення регулятивного власного капіталу проводиться за досить складною формулою, яка постійно коригується Національним банком України. За основу беруть показник балансового власного капіталу, який потім коригується (як правило, зменшується) на різноманітні статті балансу, що характеризують банківські ризики.

Виходячи з порядку і джерела формування розрізняють: статутний капітал; резервний капітал та інші спеціальні фонди і резерви; нерозподілений прибуток; субординований капітал.

3. Порядок розрахунку регулятивного капіталу та мінімальні вимоги до капіталу

Регулятивний капітал є одним з найважливіших показників діяльності банків, основним призначенням якого є покриття негативних наслідків різноманітних ризиків, які беруть банки на себе в процесі своєї діяльності, та забезпечення захисту вкладів, фінансової стійкості й стабільної діяльності банків. Регулятивний капітал банку складається з основного (1-го рівня) капіталу та додаткового (2-го рівня) капіталу. Основний капітал вважається незмінним і таким, що не підлягає перепродажу, перерозподілу та повинен повністю покривати поточні збитки. Додатковий капітал має менш постійний характер і його величина піддається змінам.

Основний капітал складається з таких елементів:

· фактично сплачений зареєстрований статутний капітал;

· дивіденди, спрямовані на збільшення статутного капіталу;

· емісійні різниці (емісійний дохід);

· резервні фонди, які створюються згідно із законами України;

· загальні резерви, що створюються під невизначений ризик під час проведення банківських операцій;

· прибуток минулих років;

· прибуток минулих років, що очікує затвердження.

Загальна величина основного капіталу визначається з урахуванням величини очікуваних (можливих) збитків за невиконаними зобов'язаннями контрагентів та зменшується на суму:

· недосформованих резервів під можливі збитки за кредитними операціями, операціями з цінними паперами, дебіторською заборгованістю, простроченими понад 30 днів та сумнівними щодо отримання нарахованими доходами за активними операціями;

· коштів, розміщених на кореспондентських рахунках у банках (резидентах і нерезидентах), які визнані банкрутами або ліквідовуються за рішенням уповноважених органів, або які зареєстровані в офшорних зонах;

· нематеріальних активів за мінусом суми зносу;

· капітальних вкладень у нематеріальні активи;

· збитків минулих років і збитків минулих років, що очікують затвердження;

· збитків поточного року.

Додатковий капітал складається з таких елементів:

· резерви під стандартну заборгованість інших банків;

· резерви під стандартну заборгованість клієнтів за кредитними операціями банків;

· результат переоцінки статутного капіталу з урахуванням індексу девальвації чи ревальвації гривні;

· результат переоцінки основних засобів;

· прибуток поточного року;

· субординований борг, що враховується до капіталу (субординований капітал).

Під час розрахунку суми капіталу сума додаткового капіталу не повинна перевищувати суму основного капіталу. Субординований борг -- це звичайні незабезпечені боргові капітальні інструменти (складові капіталу), які відповідно до угоди не можна взяти з банку раніше як через п'ять років, а в разі банкрутства чи ліквідації повертаються інвестору після погашення претензій усіх інших кредиторів. При цьому сума таких коштів, уключених до капіталу, не може перевищувати 50 % розміру основного капіталу з щорічним зменшенням на 20 % від його первинної вартості протягом п'яти останніх років дії угоди. Розмір субординованого капіталу не може перевищувати 50 % розміру основного капіталу.

Для визначення розміру регулятивного капіталу банку загальний розмір капіталу 1 і 2-го рівнів додатково зменшується на балансову вартість таких активів:

· акції та інші цінні папери, з нефіксованим прибутком у портфелі банку на продаж та інвестиції, випущені банком;

· інвестиції в капітал (що не консолідуються) інших банків та фінансових установ у розмірі не менше 10 % їх статутного капіталу та в дочірні установи;

· кошти, що вкладені банком в інші банки на умовах субординованого боргу.

Сума регулятивного капіталу показує реальну суму капіталу, яку комерційний банк використовує в господарському обороті і яка визначає його фінансовий стан. Стан капіталу банку (як і будь-якої установи або фірми) характеризується його розміром, структурою (відносними частками його складових) і темпами зростання як капіталу в цілому, так і окремих його складових. Крім аналізу структури капіталу, дуже важливо визначити ефективність його використання. Аналіз проводиться за допомогою таких показників:

· прибуток на капітал;

· величина кредитних вкладень на 1 грн капіталу.

Ці показники розраховуються у такий спосіб:

Під час аналізу наведених показників порівнюються дані на звітну дату з даними на відповідну дату минулого року. На наступних етапах аналізу власного капіталу банку докладно аналізуються достатність банківського капіталу та зміни, які відбулися в його складових.

У процесі аналізу банківського капіталу недостатньо виявити за балансом комерційного банку суму його власного капіталу та визначити розмір регулятивного капіталу. Потрібно знати, чи достатньо цих коштів для нормального функціонування банку, захисту інтересів його клієнтів. Капітал банку допомагає:

· забезпечувати довіру суспільства до стабільності окремої індивідуальної банківської установи та до системи комерційних банків;

· підтримувати обсяги, типи та характер операцій, що проводяться;

· забезпечувати можливість покриття збитків;

· давати змогу банку і надалі задовольняти законні кредитні потреби банківського суспільства.

Достатність капіталу -- це здатність банку захистити інтереси своїх кредиторів та власників від незапланованих збитків, розмір яких залежить від обсягу ризиків, що виникають у результаті виконання банком активних операцій. Для оцінки достатності капіталу банку Національним банком затверджені відповідні нормативи капіталу комерційного банку. Аналізуючи стан капіталу, насамперед необхідно визначити відповідність його розміру вимогам Національного банку України. Відповідно до Інструкції НБУ «Про порядок регулювання діяльності банків в Україні» № 368 від 28.08.2001 р. мінімальний розмір регулятивного капіталу банку (Н1) для діючих банків має становити не менше 10 млн. євро.

Національний банк залежно від економічного становища країни, стану світових фінансово-кредитних і валютних ринків та відповідно до змін курсу національної валюти може переглядати мінімальний розмір регулятивного капіталу. У разі значного підвищення значення нормативу мінімального розміру регулятивного капіталу для банків установлюється перехідний період для нарощування капіталу згідно з розробленими банками програмами капіталізації.

Другим нормативним показником є норматив адекватності регулятивного капіталу платоспроможності (Н2). Норматив адекватності регулятивного капіталу Н2 є одним із основних економічних нормативів діяльності банків та базується на положеннях "Базель І". Даний норматив відображає здатність банку своєчасно і в повному обсязі розрахуватися за своїми зобов'язаннями, що випливають із торговельних, кредитних або інших операцій грошового характеру. Чим вище значення показника адекватності регулятивного капіталу, тим більша частка ризику, що її приймають на себе власники банку, і менша частка ризику кредиторів / вкладників банку. Значення Н2 визначається як співвідношення регулятивного капіталу та зважених за коефіцієнтами ризику та платоспроможності сумарних активів і позабалансових інструментів і має бути не меншим ніж 10%.

Норматив адекватності основного капіталу (НЗ) установлюється з метою визначення спроможності банку захистити кредиторів і вкладників від непередбачуваних збитків, яких може зазнати банк у процесі своєї діяльності залежно від розміру різних ризиків. Показник адекватності основного капіталу банку розраховується як відношення основного капіталу до загальних активів банку, зменшених на суму створених відповідних резервів за активними операціями банків. Для розрахунку нормативу адекватності основного капіталу загальний розмір основного капіталу коригується (зменшується) на суму:

· недосформованих резервів під можливі збитки за активними операціями банків, нематеріальних активів за мінусом суми зносу;

· капітальних вкладень у нематеріальні активи;

· збитків минулих років і збитків минулих років, що очікують затвердження;

· збитків поточного року.

Нормативне значення нормативу НЗ має бути не меншим ніж 9 %. Під час аналізу достатності капіталу насамперед визначається виконання економічних нормативів за трьома показниками, встановленими НБУ. Додатковими показниками достатності капіталу можуть бути:

К1 -- визначає рівень капіталу в структурі загальних пасивів. Рекомендовані значення -- у межах 0,15--0,20.

К2 -- співвідношення чистого капіталу і загальних активів:

Значення цього показника має бути не меншим 0,04.

К3 -- коефіцієнт достатності капіталу -- показує максимальну суму збитків, за яких капіталу, що залишився (чистий нетто-капітал), вистачить для забезпечення надійності коштів вкладників та інших кредиторів банку. Передбачається, що капітал банку повинен на 25--30 % покривати його зобов'язання.

К4 -- коефіцієнт маневрування -- дає змогу зробити якісну оцінку власного капіталу. Брутто-капітал містить як відвернені (іммобілізовані) власні кошти, так і фактичні залишки нетто-капіталу, які можна використати для кредитування. Якщо значення К4 від'ємне, це свідчить не лише про відсутність власних ресурсів, вкладення яких дає дохід, а й про використання депозитів не за призначенням, оскільки останні покривають власні витрати банку.

Оптимальне значення цього показника -- від 0,5 до 1,0.

К5 -- коефіцієнт достатності капіталу -- характеризує залежність банку від його засновників. Сума коштів, які інвестуються в розвиток установи, повинна удвічі перевищувати внески засновників.

Мінімальне значення цього показника -- 0,15, максимальне -- 0,5.

К6 -- коефіцієнт захищеності капіталу розраховується за формулою:

Найбільшу частку в сумі капіталу комерційного банку становить статутний капітал. Показник статутного капіталу-- один з основних показників розвитку банку. Статутний капітал являє собою вартість вкладів акціонерів (засновників, учасників) банку, внесених з метою формування його активів для початку чи подальшої банківської діяльності, а також гарантування інтересів вкладників банку. Статутний капітал формується під час створення комерційного банку за рахунок внесків засновників банку і випуску акцій. Розмір статутного капіталу комерційного банку визначається його засновниками, але він не може бути меншим установленого Національним банком України рівня. При цьому необхідно зауважити, що частка одного акціонера в загальній сумі статутного капіталу не повинна перевищувати 35 %. Внески до статутних капіталів банків роблять юридичні особи-- акціонери банків тільки за рахунок наявних вільних власних коштів у грошовій формі.

Загальну характеристику масштабів діяльності банку дає показник приросту статутного капіталу:

Цей показник дає можливість визначити темпи експансії, тобто розширення діяльності банку й зміцнення його статусу.

Рівень покриття активів за рахунок акціонерного капіталу характеризується особливим показником-- мультиплікатором капіталу (М):

Капітал банку являє собою гарантійний фонд покриття можливих витрат. З цього випливає, що чим вище числове значення мультиплікатора капіталу, тим істотнішим є потенційний ризик втрат банку. Для середнього банку мультиплікатор капіталу становить 14--15 %, а для великого банку, фінансового центру -- 20--25 %.

Цей показник можна проаналізувати і в динаміці.

Резервний капітал банку -- це грошові ресурси, що резервуються банком для забезпечення непередбачених витрат, спеціальних потреб та покриття збитків. Резервний капітал на відміну від статутного капіталу, формується в процесі подальшої діяльності комерційного банку. Він призначений для:

· покриття збитків комерційного банку за операціями, які він проводить;

· виплати дивідендів за привілейованими акціями, коли для цього недостатньо прибутку.

Наявність резервного капіталу забезпечує фінансову стійкість комерційного банку, що, у свою чергу, позитивно впливає на підвищення його платоспроможності і зменшення вірогідності банкрутства. Резервний капітал формується в порядку, установленому загальними зборами учасників, засновників (акціонерів). Мінімальний розмір резервного капіталу не може бути меншим 25% статутного капіталу, а розмір відрахувань -- меншим 5% чистого прибутку. Коли резервний капітал досягає встановленого розміру, то відрахування до нього припиняються. У разі використання коштів з резервного капіталу відрахування від чистого прибутку на його формування поновлюються.

4. Розрахунки та висновки по банку «Хрещатик»

банк капітал розрахунок

На підставі даних по конкретному банку розрахувати/оцінити:

· величину регулятивного капіталу банку;

· дотримання нормативів капіталу та відповідність їх вимогам Національного банку України;

· оцінити достатність регулятивного капіталу з т. з. дотримання банком обов'язкових економічних нормативів;

· проаналізувати структуру та динаміку балансового капіталу банку;

· оцінити вплив основних чинників на рівень капіталізації банку;

За результатами проведеного аналізу необхідно надати пропозиції щодо підвищення рівня капіталізації банку.

За допомогою економічних нормативів діяльності банків в Україні забезпечується стабільна діяльність банків та своєчасне виконання ними зобов'язань перед вкладниками, а також запобігається неправильному розподілу ресурсів і втраті капіталу через ризики, що притаманні банківській діяльності. Економічні нормативи є основним стовпом пруденційного регулювання банків в Україні. Їх розрахунок здійснюється, в основному, на базі регулятивного капіталу.

Існуючі нормативи капіталу поділяються на:

o мінімальний розмір регулятивного капіталу (Н1), (10 млн. євро)

o адекватність регулятивного капіталу/ платоспроможність (Н2), (не менше 10%)

o співвідношення регулятивного капіталу до сукупних активів (Н3); (не менше 9%)

Визначення регулятивного капіталу:

Дані беремо з сайту національного банку.

Розрахунок:

Статутний капітал+ Резерви, капіталізовані дивіденди та інші фонди банку+ Резерви під інші фінансові активи+ Резерви під інші активи+ Резерви під знецінення цінних паперів в портфелі банку на продаж+ Резерви під знецінення кредитів+ Резерви під знецінення коштів в інших банках+ Резерви під заборгованість за кредитами+ Резерви переоцінки необоротних активів+Субординований борг - Основні засоби та нематеріальні активи- Прибуток/(Збиток) після оподаткування =

617 760+36 354+3 686+0+25+176 375+853+4 280+17 601+103 350-275 485-(86 174-1 955-3 442)=604 022 000 грн.

Норматив Н1 щодо розміру регулятивного капіталу відповідає встановленим вимогам НБУ, за останніми змінами даний норматив повинен бути не менший 10 млн. євро. Щодо діяльності банку «Хрещатик», то Н1 становить 54 172 376, 68 євро (курс 11,15), що перевищу нормативне значення більш ніж у п'ять разів. Банк є достатньо капіталізований, про що також говорить вагома частка статутного капіталу, що в свою чергу забезпечить надійну діяльність та функціонування на ринку банківських послуг і в кризовий період.

Визначення достатності (адекватності) регулятивного капіталу. Значення Н2 визначається як співвідношення регулятивного капіталу та зважених за коефіцієнтами ризику та платоспроможності сумарних активів і позабалансових інструментів.

Коефіцієнт ризику 0%

Грошові кошти та їх еквіваленти 1 595 947тис.грн.

Коефіцієнт ризику 50%

Кошти в інших банках 173 536947тис.грн.

Цінні папери в портфелі банку на продаж 193 306947тис.грн.

Цінні папери в портфелі банку до погашення 175 464947тис.грн.

Коефіцієнт ризику 100%

Кредити та заборгованість клієнтів 4 120 293947тис.грн.

Цінні папери в портфелі банку на продаж 193 306947тис.грн.

Основні засоби та нематеріальні активи 275 485947тис.грн.

Коефіцієнт ризику 50% = 173 536+193 306+175 464/2= 271 153 тис. грн.

Коефіцієнт ризику 100% = 4 120 293+193 306+275 485 = 4 609 697 тис. грн.

Сума активів зважених на ризик = 271 153+4 609 697 = 4 880 850 тис. грн.

Н2 = Регулятивний капітал/ Сума активів зважених на ризик =

= 604 022/4 880 850 = 0,124 * 100% = 12,4%

Н2 відображає здатність банку своєчасно і в повному обсязі розрахуватися за своїми зобов'язаннями, що випливають із торговельних, кредитних або інших операцій грошового характеру. Чим вище значення показника адекватності регулятивного капіталу, тим більша частка ризику, що її приймають на себе власники банку; і навпаки: чим нижче значення показника, тим більша частка ризику, що її приймають на себе кредитори/вкладники банку.

Норматив адекватності регулятивного капіталу встановлюється для запобігання надмірному перекладанню банком кредитного ризику та ризику неповернення банківських активів на кредиторів/вкладників банку.

Для банку «Хрещатик» норматив Н2 становить 12, 4 %, що не менше встановлених НБУ 10%.

Питома вага в сумарних активах належить кредитам, наданим юридичним і фізичним особам, що в свою чергу безпосередньо впливає на значення даного нормативу, оскільки ступінь ризику даних активів найвищий, тому банку треба звернути велику увагу на якість свого кредитного портфеля і на розроблення ефективної системи ризик-менеджменту.

Н3 це співвідношення регулятивного капіталу до сукупних активів, який відображає розмір регулятивного капіталу, необхідний для здійснення банком активних операцій і Нацбанк встановлює мінімальний коефіцієнт співвідношення регулятивного капіталу до сумарних активів. Значення Н3 має становити не менше 9%.

Сумарні активи = 6 453 624 тис. грн.

Н3 = 604 022/6 453 624 = 0,094 * 100% = 9,4%

Н3 становить 9,4%, що не менше норми проте також є не значно високим, що свідчить про непропорційність збільшення активних операцій та капіталу банку.

Отже з вище обчислених показників можемо зробити висновок, що банк «Хрещатик» дотримується встановлених нормативних значень і за розміром регулятивного капіталу є достатньо капіталізованим, проте з врахуванням розміру сумарних активів та їх структури, вважаємо за доцільне звернути увагу на необхідність підвищення капіталізації банку і пошуку шляхів її реалізації.

Тенденція зміни балансового капіталу нерівномірна, оскільки в другому кварталі порівняно з першим відбулося зниження загальної суми на 3% з 657 317 тис. грн. до 643 981 тис. грн. , а в третьому кварталі збільшення, що не дає змогу зробити реальні прогнози щодо реальних змін за рахунок збиткових позицій , на кінець третього кварталу він становив 671 330 тис. грн.. Найбільшу питому вагу склав статутний капітал 94%. Основний мінус резерви переоцінки цінних паперів, які спричинені зниженням котирування акцій, оскільки кризові явища не несуть відголос на фондовому ринку.

На рівень капіталізації банку впливає багато чинників, основні з них це збільшення капіталу за рахунок розміщення акцій власної емісії, збільшення показника адекватності капіталу через консолідацію банківської системи (консорціумне кредитування, створення банківських об'єднань, злиття банків, реорганізація банків), збільшення капіталу за рахунок субординованого боргу (шляхом випуску депозитних сертифікатів, банківських облігацій та єврооблігацій), збільшення капіталу за рахунок прибутку; зменшення обсягів ризикових активів.

Размещено на Allbest.ru