Основи організації та функції банківської системи
Загальні відомості про банківську систему: процес становлення, принципи побудови, механізм функціонування. Центральний банк, його поняття та функції. Статус та функції Національного банку України. Комерційні банки, їх види й правові основи організації.
Рубрика | Банковское, биржевое дело и страхование |
Вид | реферат |
Язык | украинский |
Дата добавления | 08.04.2011 |
Размер файла | 68,5 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Реферат на тему
«Основи організації та функції банківської системи»
ПЛАН
Вступ
Основна частина
1. Загальні відомості о банківській системі: процес становлення, принципи побудови, механізм функціонування
2. Центральний банк:поняття та функції
3. Статус та функції Національного банку України
4. Комерційні банки, їх види й правові основи організації
5. Практичне завдання
Висновок
Використана література
Вступ
В умовах перехідної економіки, на етапі формування та розвитку ринкових інститутів банківська система України ще сповна не мобілізувала й не реалізувала усі властиві їй стимулюючі можливості. Нерозв'язаними залишаються проблеми: підвищення рівня капіталізації банків; ефективності функціонування банківської системи та способів оцінювання цієї ефективності; удосконалення державної стратегії розвитку банківської системи, яка б сприяла її надійній та ефективній діяльності. Відтак банківська система потребує удосконалення, розробки фундаментальних та прикладних засад її подальшого зміцнення, усунення негативних проявів, які мають місце в сучасній банківській практиці. У зв'язку з цим виникає об'єктивна необхідність проаналізувати теоретичні основи, охарактеризувати банківську систему, запропонувати практичні рекомендації для поліпшення управління її розвитком, спрямувати цей розвиток у необхідне для економіки та суспільства русло.
Не зменшуючи значимості наукових напрацювань в рамках загальної теорії банківської системи, досліджень стосовно зарубіжних банків, окремих проблем функціонування вітчизняної банківської системи, зокрема її платоспроможності та ліквідності, слід все ж констатувати, що залишаються недостатньо вивченими особливості, тенденції і перспективні напрями розвитку банківської системи України. В умовах трансформацій, які відбуваються в країні, вони потребують глибшого розроблення як у теоретичному, так і в методично-практичному аспектах.
Актуальність зазначених проблем, недостатній рівень вивчення економічною наукою теоретичних і дослідження практичних питань функціонування та розвитку банківської системи України в умовах перехідної економіки обумовили вибір теми дисертаційного дослідження. Банківська система є невід'ємною частиною фінансової системи тому, що інститути банківського права, кредитування, фінансові капіталовкладення, цінні папери та біржа, тісно пов'язані з фінансовим правом.
Отже метою функціонування банківської системи повинно бути економічне та правове забезпечення стабільного розвитку і діяльності банків в Україні і створення належного конкурентного середовища на фінансовому ринку, забезпечення захисту законних інтересів вкладників і клієнтів банків, створення сприятливих умов для розвитку економіки України та підтримки вітчизняного товаровиробника в чому ми повинні впевнитися.
Основна частина
1. Загальні відомості о банківській системі: процес становлення, принципи побудови, механізм функціонування
У процесі становлення ринкової економіки в Україні важливого значення набуває вдосконалення банківської системи в державі та чітке правове регулювання всієї банківської діяльності.
Останнім часом банківська система України зазнала докорінних змін, створено дворівневу банківську систему, дедалі більшого розвитку набуває діяльність комерційних банків та спеціалізованих кредитно-фінансових інститутів, розширюються нетрадиційні сфери застосування банківського капіталу, істотно змінюється характер взаємовідносин банків з клієнтурою.
Банківська система є складовою кредитної системи держави і становить сукупність різних за організаційно-правовою формою та спеціалізацією банківських установ, що функціонують у межах єдиною фінансової системи та єдиного грошово-кредитного механізму в певний проміжок часу.
Банківська система - це законодавчо визначена чітко структурована і субординована сукупність фінансових посередників, які здійснюють кредитні і фінансові операції на професійній основі і функціонально взаємопов'язані в самостійну економічну структуру.
Згідно з положеннями Закону України «Про банки і банківську діяльність» банківська система має бути дворівневою, функціонувати заради безперебійного задоволення потреб економіки країни, забезпечення суспільного нагляду і регулювання банківської діяльності з метою стабілізації грошей. В дворівневій банківській системі верхній (вищий) рівень посідає Національний Банк України, емісійний центр, який є банком банків і обслуговує лише банківські заклади й урядові структури.
Мережа комерційних банків покликана задовольняти потреби підприємств, фірм і сімейних господарств щодо банківських послуг і складає нижчий рівень банківської системи України. Комерційні банки розвиваються як багатофункціональні заклади, що здійснюють всі види кредитних і фінансових операцій. Оскільки банківська система України діє в умовах ринкової конкуренції, то є провідні принципи її організації (рис.1)
Процес становлення банківської системи України охоплює два періоди:
1. Етап формування провідних інститутів (1991-1993 рр.);
2. Етап стагнації і наростання кризових явищ.
Зокрема, в роки першого періоду швидко зростала чисельність банків, збільшувався персонал їх працівників та зростали обсяги операцій з клієнтами. Вже тоді було сформовано дворівневу структуру банківської системи, розроблено основні нормативно - законодавчі акти, розпочалося впровадження нових банківських технологій, нагромаджувався досвід регулювання монетарної сфери.
Водночас, кількісні та якісні зміни гальмувалися загальною економічною кризою, наростанням тіньового обороту капіталу,відсутністю системи страхування депозитів і кредитів та відпливом капіталу за межі України.
Рис. 1. Принципи функціонування дворівневої банківської системи
Негативні процеси стагнації й кризи банківської системи зумовили скорочення кількості банків із зареєстрованих у 90-і рр. 238 комерційних банків до 158 усередині 2002 року. Прогресивним явищем могло стати об'єднання банківських установ з метою нарощування виробництва їх специфічного продукту - банківських послуг. Але дозволом Закону України «Про банки і банківську діяльність» створювати холдингові компанії і банківські союзи скористалися лише три пари банків. Під тиском інших негативних економічних процесів відбувається уповільнення нарощування банківського капіталу і погіршення фінансового стану банків. Невирішеними залишаються проблеми кредитного потенціалу комерційних банків, їх кількість і диверсифікація банківського продукту.
Банківська система в ринковій економіці виконує три провідні функції:
Реалізуючи трансформаційну функцію, банки мобілізують вільні кошти і передають їх різним суб'єктам економічних відносин. При цьому в процесі взаємодії всієї сукупності банків, у тім числі і центрального, трансформуються кошти грошового ринку за строками, розмірами, ступенем ризику, клієнтами і регіонами. Емісійною функцією оперативно змінюється грошова маса в обігу у відповідності до змін попиту на гроші. Це ключова функція банківської системи, що реалізується методами й інструментами грошово-кредитної політики. При цьому з 2000 року в Україні відсутні інфляційні випадки емісії гривні, а темп зростання грошової маси реалізується оптимально до потреб реального зростання виробництва і скорочення незайнятості та забезпечення стабільності гривні. Стабілізаційна функція забезпечує сталість банківської діяльності і грошового ринку. Вона проявляється в регламентації діяльності усіх ланок грошово-кредитної системи та створенні дієвого механізму державного контролю і нагляду за дотриманням законодавства у діяльності банків.
Характерними рисами банківської системи, що виокремлюють її з поміж інших суб'єктів ринкових відносин, є її дворівнева побудова, поглиблене централізоване регулювання діяльності кожного окремого банку і банківської діяльності в цілому, централізований механізм контролю і регулювання руху банківських резервів, наявність загальносистемної інфраструктури і гнучке поєднання високого рівня централізації управління банківської системи зі збереженням повної економічної самостійності і відповідальності за результати своєї діяльності кожного окремого банку. На вищому рівні у дворівневій системі зосереджується відповідальність за вирішення макроекономічних завдань грошово-кредитної сфери і підтримання сталості грошей. Банки другого рівня, що складають основу всієї банківської системи і забезпечують обслуговування економічних суб'єктів, діють на засадах комерційного розрахунку і конкуренції з метою отримання прибутку.
Отже, склад сучасної банківської системи охоплює два рівні: центральний (національний) банк - емісійний центр, з його організаційною структурою, як вищий рівень; і базовий нижчий рівень: ділові (комерційні) банки зі своєю організаційною структурою (філіями, відділеннями). Структура національної банківської системи у кожній країні визначається рівнем розвитку продуктивних сил, потребами задоволення розширеного відтворювального процесу в національній економіці, законодавством даної країни. Тому банківські системи в кожній країні істотно різняться.
2. Центральний банк: поняття та функції
Центральний банк - це емісійний, розрахунковий і касовий центр, що здійснює нагляд за усією кредитною системою і використовується як найважливіший інструмент кредитно-грошової політики держави. Головне його призначення - управління грошовим оборотом для забезпечення стабільного функціонування національної грошової одиниці та неінфляційного розвитку економіки. В ринковій економіці центральний банк, як правило, своїми операціями не націлений на комерційну діяльність і отримання прибутку, є юридично незалежним від виконавчих органів влади, в практичній діяльності керується лише державними інтересами й чинним законодавством. Він самостійно розробляє конкретні заходи щодо реалізації визначених урядом пріоритетів грошово-кредитної політики, бере безпосередню участь у формуванні пропозиції грошей, здійснює емісію готівки.
Як емісійний центр банківської системи центральний (національний) банк забезпечує професійний нагляд над усією кредитною системою і є провідним інструментом реалізації кредитно-політики держави. Концентруючи тимчасово вільні чи і резерви інших банків, його структури здійснюють емісію ефективно реалізувати урядові програми і стимулювати економічну кон'єктуру в країні.
Механізм діяльності національного банку можна відобразити такою схемою:
Емісія банкнот - найдавніша функція центрального банку, його монопольне право на організацію і регулювання готівкового грошового обігу. Хоч готівковий обіг у країнах з ринковою економікою становить лише 5-10% загальної грошової маси, але грошова одиниця посідає особливе місце в грошовій системі як єдиний законний платіжний засіб на території країни. Функцію емісійного центру готівкового обігу в Україні виконує Національний банк України. З 1996 р. він емітує гривні у вигляді банкнот і розмінні монети - копійки.
У функції банку банків центральний банк забезпечує касове, розрахункове й кредитне обслуговування комерційних банків. Якщо у комерційних банків з'являється потреба у поповненні каси готівкою, то вони отримують її в обмін на безготівкові резерви, переважно векселі. Надлишки готівки комерційні банки здають до центрального банку для зарахування на їхні рахунки. Центральний банк виконує роль кредитора останньої інстанції двома способами: 1) прямого, якщо кредит він надає безпосередньо банкові, який звернувся з кредитною заявкою під фіксований процент; 2) тендерного (аукціонного) методу, коли на основі кредитних заявок комерційних банків організовуються торги. Тендери бувають кількісні, коли банки у заявці вказують лише кількісну суму кредиту, і умовні - у заявках вказується не тільки сума кредиту, а й процентна ставка. Останнім часом значно зросла роль рефінансування комерційних банків на основі операцій з цінними паперами на умовах угоди РЕПО. Вона означає, що комерційний банк для збільшення свого кредитного потенціалу продає цінні папери центральному банкові і, водночас, бере зобов'язання викупити їх у вказаний термін або на вимогу другої сторони.
Здійснення грошово-кредитного регулювання означає використання монетарних інструментів з метою впливу на обсяг і структуру банківських резервів, рівень процентної ставки, ухвалу положень нормативних актів, інструкцій і директив, застосування превентивних і протекціоністських заходів для уникнення негативних наслідків від тієї чи іншої економічної ситуації, затвердження нормативів ліквідності банків, диверсифікації банківських ризиків. З цим пов'язаний нагляд за діяльністю банків. Центральний банк уповноважений регулювати розумний доступ до банківської системи, регулярно отримувати від банків звітність, здійснювати інспекцію, застосовувати заходи примусового впливу, призупиняти діяльність банків, організовувати їх реорганізацію та ліквідацію. Для цього центральний банк використовує політику врахування векселів (дисконтну політику), операції на відкритому ринку, регулювання обов'язкових резервів і селективне регулювання кредиту. У функції банкіра і фінансового агента уряду центральний банк тісно взаємодіє з фінансовими органами держави у вирішенні загальних проблем монетарної і фіскальної політики. Зокрема, йому належить провідна роль у організації касового виконання державного бюджету, в тому числі у надходженні грошових коштів до бюджету і їх видачі в процесі виконання бюджету. В умовах незбалансованості бюджету уряд може звертатися до фінансування дефіциту трьома методами: 1) податковим фінансуванням; 2) борговим фінансуванням; 3) емісією. Податкове фінансування на грошову базу не впливає. Боргове фінансування не справляє помітного впливу на грошову базу, за виключенням випадків купівлі державних боргових зобов'язань центральним банком. Фінансування емісією грошей означає купівлю державних боргових зобов'язань центральним банком, а, отже, стає емісією не-отовареної маси грошей, що спричиняє зростання пропозиції грошей і здатне провокувати інфляційне зростання цін. В сукупності взаємопереплетення і взаємодія функцій центрального банку роблять його провідником монетарної політики країни і ключовим елементом всієї грошової системи. В Україні провідником монетарної політики є Національний банк України.
3. Статус та функції Національного банку України
Національний банк України покликаний забезпечувати стабільне функціонування національної грошової одиниці за допомогою проведення належної емісійної політики, виконання функцій банка банків і банкіра уряду, банківського нагляду і грошово-кредитного регулювання економіки. Провідними інструментами його дії виступають облікова ставка процента і норма обов'язкового резервування коштів комерційних банків.
Механізм операцій національного банку на відкритому ринку
Реалізуючи свої функції, Національний банк України надає:
1. кредити комерційним банкам;
2. веде рахунки банків-кореспондентів
3. здійснює розрахунково-касове обслуговування комерційних банків та інших кредитних закладів;
4. купує та продає цінні папери, що їх випускає держава;
5. надає кредити банкам під заставу векселів та інших видів цінних паперів;
6. виступає гарантом кредитів, які надаються суб'єктам зовнішньоекономічної діяльності;
7. купує і продає іноземну валюту та платіжні документи в іноземній валюті;
8. проводить операції з резервними фондами грошових знаків.
У відповідності із законодавчо закріпленими функціями Національний банк України:
· приймає участь у розробці основних напрямів розвитку
Реалізація політики офіційної облікової ставки національного банку народного господарства України, прийнятті державного бюджету, прогнозує грошові доходи і видатки населення та забезпечує нормальний процес їх реалізації
· розробляє основні напрямки єдиної грошово-кредитної політики країни;
· контролює кредитні ресурси, створені коштом статутного та інших фондів, державного бюджету, коштів на депозитних рахунках, а також переданих за плату Ощадним банком коштів, що виникають за рахунок вкладів населення;
· продає і купує кредитні ресурси на договірних засадах;
· утворює фонд регулювання кредитних ресурсів банківської системи за рахунок частини залучених банками ресурсів і депозитів, визначає розміри формування цього фонду;
· організовує і здійснює касове виконання державного бюджету України;
· зосереджує на рахунках своїх установ валютні кошти валютного фонду Кабінету Міністрів України, бере участь у Механізм дії норм обов'язкових резервів розробці зведеного валютного плану, забезпечує проведення єдиної валютної політики, представляє інтереси України у відносинах з банками інших країн, у міжнародних банках, розробляє порядок і правила здійснення операцій в інвалюті, із золотом і коштовними металами, встановлює офіційний курс іноземних валют до національної валюти, публікує їх у пресі, організовує роботу валютного ринку
· спільно з комерційними банками здійснює обслуговування державного боргу, виконує операції, пов'язані з розміщенням державних позик їх по гашенням і виплатою відсотків за ними;
· реєструє новостворені комерційні банки;
· дає дозвіл комерційним банкам на відкриття їх філій і представництв як на території України, так і за її межами;
· визначає порядок видачі ліцензій на проведення операцій комерційними банками;
· готує кадри для банківської системи у середніх спеціальних та вищих навчальних закладах, проводить перепідготовку банківських спеціалістів на договірних умовах.
Отже, функціонування Національного банку і системи комерційних банків України дозволяє ефективно обслуговувати всіх суб'єктів ринкових відносин, чітко розмежувати адміністративно-регулюючі та операційні функції, створити оптимальні умови для функціонування всіх елементів кредитної системи.
4. Комерційні банки, їх види й правові основи організації
Комерційні банки - кредитні установи, що здійснюють універсальні банківські операції для підприємств, установ і населення головним чином за рахунок грошових коштів, залучених у вигляді внесків і депозитів. Зосереджуючи тимчасово вільні кошти і грошові вклади, комерційні банки надають їх у строкове використання позичальникам у формі кредитів, виступають посередниками у взаємних платежах і розрахунках між підприємствами, установами і фізичними особами, беруть участь у регулюванні грошового обігу країни, в тому числі і у випуску в обіг нових грошей, здійснені операції із золотом, чужоземною валютою тощо. Посередництво у кредитах і платежах робить комерційні банки учасниками безготівкових розрахунків, які акумульовані кошти перетворюють у капітал і створюють додаткові платіжні засоби.
При цьому комерційні банки не можуть самостійно здійснювати емісію готівкових коштів, що є монополією Національного банку. Законодавством України комерційним банкам забороняється брати участь у сфері матеріального виробництва і торгівлі матеріальними цінностями.
Водночас, вони на договірних засадах здатні здійснювати кредитне, розрахунково-касове й банківське обслуговування своїх клієнтів, розміщувати грошові вклади, вести рахунки банків-кореспондентів.
Принципи банківського кредитування
Назва принципу |
Економічний зміст |
|
строковість |
Повернення позики у строки, що передбачені кредитною угодою. |
|
поворотність |
Надання чужої власності у тимчасове користування позичальника і повне повернення вартості основного боргу |
|
платність |
За користування позикою позичальник сплачує банківській установі додаткову суму у вигляді процентів |
|
Цільовий характер |
Вкладення позичених коштів у конкретно вказані господарські проценти |
|
забезпеченість |
Відповідність між заборгованістю за позикою і вартістю майна, що є заставою за позику. |
|
Диференційований підхід |
Практично індивідуальний підхід до визначення величини позичкового процента для будь-якого позичальника. |
Провідними аспектами діяльності комерційних банків України стали: а) фінансування капітальних вкладів за дорученням клієнтів; б) випуск платіжних документів і цінних паперів (чеків, акредитивів, векселів, акцій, сертифікатів, облігацій тощо;; в; купівля-продаж і зберігання цінних паперів держави й інших емітентів; п видача гарантій та інших зобов'язань за третіх осіб; д) касове виконання державного бюджету; є) купівля і продаж іноземної валюти і дорогоцінних металів; є) здійснення довірчих і консалтингових операцій; ж) придбання прав вимоги, тощо.
Комерційні банки в залежності від різних критеріїв класифікуються так:
1. За формою власності комерційні банки поділяються на унітарні та колективні. Унітарні банки мають одного власника в особі держави чи приватної особи. До унітарних банків України належать Ощадбанк і Ексімбанк, статутні фонди яких сформовано за рахунок бюджетних коштів і коштів державних установ. Створення приватних банків законодавством України не передбачене. Тому всі інші банки засновано як банки з колективною формою власності. В її структурі частка одного засновника не може перевищувати 35% статутного фонду.
2. Залежно від організаційної форми розрізняють комерційні банки відкритого і закритого типу та як товариства з обмеженою відповідальністю. Акціонерні банки відкритого і закритого типу в Україні охоплюють 84% загальної кількості банків, з них 59% становлять акціонерні товариства відкритого типу. Товариства з обмеженою відповідальністю створюють статутний фонд банку за рахунок паїв. Їх чисельність становить близько 16% від загальної кількості комерційних банків.
3. За розміром активів комерційні банки поділяються на малі, середні та найбільші. Середні банки, а їх в Україні найбільше, володіють активами понад 10млн грн. До числа найбільших банків відносять такі банки, активи яких охоплюють понад 1млрд грн.: Промінвестбанк, Укрсоцбанк, Приватбанк, банк «Аваль», Ощадбанк. На їх долю приходиться май же половина активів банківської системи України.
4. За ознакою наявності філій кваліфікують багатофілійні, малофілійні і безфілійні комерційні банки. Приміром, Ощадбанк володіє близько 15 000 філій, що розміщені у всіх адміністративних районах України.
5. Залежно від діапазону операцій розрізняють універсальні банки, банки з клієнтською спеціалізацією, банки з галузевою спеціалізацією, банки з функціональною спеціалізацією. Універсальні банки виконують практично всі види кредитних, розрахункових, фінансових, комісійних операцій для своїх клієнтів. В Україні більшість комерційних банків фактично діють як універсальні, бо майже всі мають потенційні юридичні можливості для впровадження всіх видів банківського продукту і залучення до обслуговування різних типів клієнтів.
6. До банків з клієнтською спеціалізацією відносять кооперативні банки, засновниками і клієнтами яких є кооперативи. Процес творення кооперативних банків, що був помітним у 1990-1993 рр., нині перестав діяти.
7. Деталізація і диференціація банків залежно від спеціалізації з обслуговування конкретного типу клієнтури здійснюється так: біржові, страхові, кооперативні та інші банки. Банки з галузевою спеціалізацією переважно обслуговують клієнтів певної галузі. Такими є банки: Промінвестбанк, Укрсоцбанк, Легбанк, Енергобанк, банк «Надра», Автозазбанк, Укрнафтобанк та ін.
8. Функціональна спеціалізація банків формує інвестиційні, інноваційні, ощадні, іпотечні та інші банки. В Україні таким є Укрінбанк. Дуже актуальна проблема створення іпотечних банків, інвестиційних та інших функціональних банків.
9. У відповідності до ознак надходження акціонерного капіталу, що формує статутний фонд комерційного банку, вони класифікуються як банки без іноземного капіталу, із 100-процентним іноземним капіталом, змішаною формою власності.
Дозвіл на створення комерційного банку надає Національний банк України шляхом реєстрації на підставі таких документів:
1) Заява про реєстрацію
2) Висновки аудиторської фірми про фінансовий стан
3) Економічне обґрунтування
4) Відомості про професійну придатність керівників.
Ефективність діяльності банків, досягнення їх основних цілей значною мірою залежить від рівня управління та організаційної структури комерційного банку. Організаційна структура банку складається як логічний результат взаємовідносин рівнів управління й функціональних підрозділів і визначається, насамперед характером здійснюваних ним операцій. На цій підставі розрізняють універсальні банки і спеціалізовані.
Банківські операції пов'язані з рухом особливого товару -грошей.
В сучасній банківській практиці розрізняють чотири групи банківських операцій:
Пасивні операції відображають діяльність банку, за допомогою якої формуються банківські ресурси:
1. Внески:
1.1. До запитання
1.2. Строкові
1.3. Заощаджу вальні
2. Депозити
2.1. до запитання
2.2. строкові
3. Придбані ресурси
3.1. міжбанківські послуги
3.1 емісія цінних паперів
Активні операції проводяться банками з метою прибуткового використання і розміщення залучених у ході пасивних операцій коштів:
1. Операції з цінними паперами
2. Кредитні операції.
Банківські послуги - це певні сукупні дії банків, спрямовані на задоволення потреб клієнтів з метою збільшення доходу від банківської діяльності. Вони здійснюються банком за дорученням клієнта, за його рахунок та, як правило, від його імені. Оскільки банк виступає агентом свого клієнта, то банківські послуги називають агентськими, комісійними. Це тому, що банк за їх виконання отримує комісійну винагороду, розмір якої визначається угодою між банком і клієнтом.
Застосовується кілька класифікацій банківських послуг. Найпоширенішою є їх поділ на:
1. Традиційні, що є супутніми традиційним банківським операціям. До них належать:
· Розрахунково-касові;
· Кредитні;
· Валютні;
· депозитні операції тощо;
2. нетрадиційні банківські послуги. Тобто раніше вони не належали до характерних банківських операцій, а з'явилися у практиці відносно недавно. До них відносять:
гарантійні;
посередницькі (брокерські);
трастові (довірчі);
консалтингові та ін.;
3. інші операції банків. Провідними серед них є:
операції з векселями;
факторингові;
лізингові;
консорціумні;
фондові;
валютні;
міжбанківські операції;
операції фінансування капітальних вкладень;
розрахунково-касові операції
Важливе місце у вартості банківського продукту посідають комісійні операції комерційних банків:
ь переказні;
ь акредитивні;
ь інкасові;
ь довірчі;
ь торгівельно-комісійні операції.
комерційний банк центральний система
Практичне завдання
Визначити ціну облігації за формуло
якщо:
Номінальна ціна облігації =400
Відсотковий дохід,% =22
Кількість років до погашення =4
Ставка відсотка,% =25
Ціна облігації визначається сумою теперішньої вартості майбутніх доходів за рахунок купонних платежів і теперішньої вартості самої облігації
У зв'язку з тим, що дисконтна ставка вища від відсоткового доходу (купонної ставки) облігації, ціна облігації менша від номінальної вартості. тобто облігацію потрібно продавати з дисконтом. У разі , якщо дисконтна ставка була б меншою від купонної, ціна облігації перевищувала б її номінальну вартість і облігації можна було б продавати із премією. У моєму випадку ціна облігації дорівнює 164, 02
Висновок
Банки являються однією із найважливіших структур ринкової економіки. Банківська діяльність суттєво перевищує ефективність суспільного виробництва, сприяє зросту виробництва суспільної праці.
Україна на сьогоднішній день знаходиться у стані переходу до нової економічної системи, що заснована не на командно-розподільних, а на ринкових відносинах. Ринковій економіці потрібна відповідна банківська система, яка поступово починає складатися.
Відомо що кредитно-банківська система має життєво важливе для любої країни світу, вона служить об'єктом пильного нагляду і регулювання як зі сторони НБУ так і зі сторони вищих органів державної влади й управління.
На сьогоднішній день банківська система України представлена двома рівнями, такими як НБУ та інші банки.
Національний банк встановлює правила та проводить реєстрацію інших банків, видає ліцензії на ведення валютних операцій, здійснює нагляд за діяльністю інших банків в Україні. Як банк-банків тобто центральний банк, веде рахунки інших банків, здійснює їх розрахунково - касове обслуговування, надає кредити банкам, встановлює правила існування міжбанківського кредитного ринку в Україні. НБУ організовує касове виконання бюджету банківської системи України, надає кредити уряду. Головною метою Центрального банку є забезпечення стабільності грошової одиниці, це є чітко вказано в Основному Законі України - Конституції.
Другою ланкою банківської системи є інші банки. Вони є основною ланкою грошово-кредитної системи і відносяться до особливої категорії ділових підприємств. Інші банки заохочують вкладення капіталів, заощаджень населення і інші вільні кошти, які вивільняються в процесі господарської діяльності, й пропонують їх у тимчасове користування іншим опонентам, які потребують додаткового капіталу. Головною метою інших банків є отримання максимального прибутку.
Правові норми, що регулюють банківську діяльність містяться як у загальних так і спеціальних, присвячених регулюванню тільки банківських відносин, нормативних актах. До них належать Конституція України, закони
України і постанови Верховної Ради України, укази і розпорядження Президента України, Постанови Кабінету Міністрів, постанови, положення, інструкції НБУ та Міністерства фінансів України.
Отже, можна зробити висновок, що сукупність всіх правових норм, що регулюють організацію банківської системи, діяльність Національного банку України, діяльність інших банків різних форм власності і проведення банківських операцій, становлять визначених комплекс норм і предметну єдність. Крім того, норми банківського права включають також норми інших галузей національного права.
На ціни облігацій значний вплив здійснюють рейтинги, які виробляються і закріплюються на ринку агентствами. В практичному завданні я визначила ціну облігації, яка дорівнюється 164,02гр.од.
ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА
1. Бедринець М.Д. Кредитні спілки в системі фінансового забезпечення діяльності малого бізнесу // Фінанси України. - 2001.
Вітлиньський В.В., Пернарівський О.В. Оцінка кредитоспроможності позичальника та ступеня кредитного ризику банку Фінанси України. - 1999.
Гнат В.М. Теоретичні аспекти стратегії комерційного банку Фінанси України. - 2000.
Гроші та кредит: Підручник За ред. проф. Б.С.Івасіва. - К.: КНЕУ, 1999.
Гроші та редит За ред. М.І.Савлука. -К.: Либідь, 1992. -с.189.
Дзюблюк О.В. Структурні аспекти вдосконалення банківської системи України Фінанси України. - 1999.
Загорський В.С., Вівчак О.Д. Стратегія становлення банківської системи Фінанси України. - 2001.
Закони України «Про банки і банківську діяльність» Законодавчі та нормативні акти з банківської діяльності. - К., 1996.
Шевцова О.Й. Банківська система в контексті економічного розвитку та економічної безпеки Проблеми і перспективи розвитку банківської системи України: Суми: УАБС НБУ,2005.
Размещено на Allbest.ru
Подобные документы
Сутність валютного ринку, його види, функції та учасники. Механізм формування валютного курсу. Інфраструктура українського валютного ринку, тенденції його функціонування. Організаційні та правові основи банківської діяльності. Роль банківської системи.
контрольная работа [2,4 M], добавлен 13.12.2013Організаційно-правові основи функціонування, головні функції та керівні органи Національного Банку України. Принципи за якими здійснює банківський нагляд Центральний Банк України. Роль НБУ у проведенні грошово-кредитної політики та банківського нагляду.
курсовая работа [40,9 K], добавлен 09.01.2014Базові поняття про банк та банківську систему. Види комерційних банків. Проблеми взаємовідносин Національного банку України та комерційних банків. Функції банківської системи. Проблеми інтеграції банківської системи України в світові фінансові структури.
научная работа [45,4 K], добавлен 28.02.2010Поняття грошової системи та грошового обігу. Структура і функції грошово-кредитної системи. Кейнсіанська та монетаристська концепції. Ефективність функціонування Національного банку України. Правові основи створення та діяльності комерційних банків.
курсовая работа [98,3 K], добавлен 14.05.2009Створення Національного Банку України (НБУ) після проголошення незалежності України. Законодавча база, правовий статус і принципи діяльності національного банку України. Структура й функції національного банку України та особливості його діяльності.
реферат [22,3 K], добавлен 25.11.2007Організаційно-правова основа та статус Національного банку України, його функції та напрями діяльності. Принципи, за якими здійснює банківський нагляд ЦБ України, його структура та основні елементи. Грошово-кредитна політика НБУ в ринкових умовах.
курсовая работа [50,5 K], добавлен 12.07.2009Економічна сутність, структура й функції, процес становлення, сучасний стан банківської системи. Виявлення проблем у її функціонуванні, розробка заходів для перспективного розвитку. Правовий статус і діяльність Національного та комерційних банків України.
курсовая работа [2,2 M], добавлен 27.10.2014Правовий статус Національного банку України як органу державного управління. Характеристика адміністративних заходів впливу, що застосовуються за порушення банківського законодавства. Правові основи прийняття рішення про реєстрацію комерційного банку.
контрольная работа [33,0 K], добавлен 09.07.2012Сутність комерційного банку. Поняття банківської діяльності та банківського законодавства. Банківська система та її елементи. Характерні риси та особливості розвитку банківської системи України.
курсовая работа [349,1 K], добавлен 04.09.2007Національний та комерційні банки. Роль бухгалтерського обліку в управлінні банком, його види та призначення. Регулювання і функції фінансового обліку. План рахунків і принципи його побудови. Параметри і форми аналітичного обліку, банківська документація.
реферат [4,9 M], добавлен 22.04.2009