Банківські операції

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

АКАДЕМІЯ МУНІЦИПАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ

КОНРОЛЬНА РОБОТА

«Банківські операції»

Варіант 8

Виконала Іванець Оксана Олександрівна

студентка 4 курсу, спец. «Фінанси та кредит»

заочної форми навчання група ФК-3

Київ - 2010

ЗМІСТ

1.Характеристика банківських ресурсів

2.Основні критерії надійності комерційних банків

3.Способи врахування ризику неповернення боргу

4. Задача

Список використаної літератури

1. Характеристика банківських ресурсів

Для здійснення комерційної і господарської діяльності банки повинні мати у своєму розпорядженні певну суму грошових коштів тобто ресурсів.

Ресурси комерційного банку -- це сукупність грошових коштів, що перебувають у його розпорядженні і використовуються для виконання активних операцій. Операції, з допомогою яких комерційні банки формують свої ресурси, називаються пасивними. Таким чином, банківські ресурси можна вважати банківським капіталом.

Згідно зі статтею 4 Закону "Про банки і банківську діяльність" держава самостійно формує та використовує власні банківські ресурси, які складаються з коштів банків, залишків коштів на поточних рахунках підприємств, установ та організацій, вкладів населення, коштів на бюджетних рахунках, коштів у міжбанківських розрахунках та інших грошових ресурсів.

Згідно з існуючими у банківській практиці традиціями ресурси комерційних банків поділяють на власні, залучені та позичені кошти.

Структура ресурсів комерційних банків України станом на 1.01.01 характеризується такими даними (табл. 2.1).

Таблиця 2.1

Як видно з табл. 2.1, головним джерелом банківських ресурсів є залучені й позичені кошти, частка яких становить 76,3% від загальної суми ресурсів. На власний капітал припадає 23,7% усіх банківських ресурсів. Головною складовою власного капіталу є фонди банку, серед яких провідним є статутний фонд. Якщо всі фонди формують 43% власного капіталу банків, то статутний фонд дорівнює 57,0% від загальної суми капіталу.

Серед залучених і позичених ресурсів переважають депозити до запитання (61,1%). На строкові депозити припадає близько 40% зовнішніх для банків ресурсів.

Залучені ресурси банків існують у двох основних юридично-правових формах: у формі депозитів та формі короткострокових боргових цінних паперів.

Характеристика залучених банківських ресурсів.

1. Кошти до запитання суб'єктів господарської діяльності - поточні рахунки суб'єктів, кошти за довірчими операціями, кошти в розрахунках, розподільчі рахунки суб'єктів господарської діяльності, цільові кошти до запитання, кошти для розрахунків платіжними картками.

2. Строкові кошти суб'єктів господарської діяльності - короткострокові й довгострокові депозити суб'єктів господарської діяльності, кошти отримані за операціями ДЕПО.

3. Кошти до запитання фізичних осіб - поточні рахунки, кошти за довірчими операціями фізичних осіб, кошти в розрахунках, кошти фізичних осіб для розрахунків платіжними картками.

4. Строкові кошти фізичних осіб - короткострокові та довгострокові депозити фізичних осіб.

5. Кошти бюджету й позабюджетних фондів України - кошти бюджетів України до розподілу, кошти Державного бюджету України, бюджетні кошти клієнтів, які утримуються з Державного бюджету України, кошти місцевих бюджетів та бюджетні кошти клієнтів, що утримуються з місцевих бюджетів, кошти позабюджетних фондів.

6. Кредиторська заборгованість - кредиторська заборгованість за операціями з клієнтами банку, сума транзитних рахунків за операціями з клієнтами банку.

7. Цінні папери власного боргу (крім субординованого боргу) - прості векселі, емітовані банком, ощадні (депозитні) сертифікати, емітовані банком.

Запозичені банківські ресурси також характеризуються двома юридично-правовими формами реалізації: кредити, отримані від інших банків (в тому числі НБУ), та цінні папери субординованого боргу.

Характеристика запозичених банківських ресурсів.

1. Кошти НБУ - коррахунок НБУ в комерційному банку, короткострокові кредити, отримані від НБУ-(овердрафт за коррахунком, за операціями РЕПО, через аукціони, ломбардні кредити, стабілізаційний кредит, інші кредити), довгострокові кредити, отримані від НБУ (через аукціон, за рахунок коштів міжнародних фінансових організацій, стабілізаційний кредит, інші довгострокові кредити).

2. Кошти інших банків - кошти до запитання інших банків (кореспондентські рахунки), строкові депозити інших банків (депозити овернайт, гарантійні депозити, короткострокові та довгострокові депозити), кредити, отримані від інших банків (овердрафт за коррахунками, кредити овернайт, за операціями РЕПО, інші короткострокові та довгострокові кредити, отримані від інших банків, фінансовий лізинг від інших банків).

3. Кредиторська заборгованість за операціями з банками - кредиторська заборгованість за операціями з готівкою, інша кредиторська заборгованість за операціями з банками.

4. Цінні папери субординованого боргу - боргові цінні папери, випущені банком, що відносяться до категорії інвестиційних (більше одного року) - банківські облігації, як правило, безстрокові або конверсійні.

У складі депозитів помітна частка вкладів населення (24,2%). Меншою є частка коштів, які комерційні банки позичають на міжбанківському ринку (8,0%).

Оскільки дані, наведені в таблиці, характеризують структуру банківських ресурсів за станом на початок року, то серед власних ресурсів немає такого показника, як прибуток поточного року. Він з'являється у банків протягом господарського року. Особливістю структури банківських ресурсів на внутрішньорічні дати є висока питома вага міжбанківських кредитів і кредитів Національного банку, які надаються для рефінансування окремих видів активних операцій комерційних банків (наприклад, операцій з цінними паперами).

Одним із ресурсів банківської системи є гроші в обігу, але цей ресурс не належить комерційним банкам. Емісія грошей здійснюється Національним банком України, і тому вона використовується як ресурс для здійснення його активних операцій. Однією з них є кредитування комерційних банків. Поки що НБУ обмежено кредитує комерційні банки. За балансом НБУ на початок 2001 р. кредит комерційним банкам та іншим позичальникам становив 679,6 млн грн, або 5,45% від суми готівкових коштів, що випущені в обіг НБУ, тоді як кредити уряду становлять 10 651,8 млн грн, або 85,5% від випущеної в обіг готівки.

Не набув ще свого колишнього значення такий вид банківських ресурсів, як вклади населення. У СРСР кошти населення становили понад 90% загальних ресурсів банківської системи. Таку приблизно роль вони відіграють і в інших провідних країнах світу, а в Україні становлять лише трохи більше 24%. Потенційні можливості для підвищення ролі заощаджень населення у банківських операціях існують, але їх реалізація залежить від подолання такого негативного явища, як недовіра певного прошарку громадян України до банків у зв'язку з відсутністю належного механізму гарантування вкладів і депозитів.

2.Основні критерії надійності комерційних банків

Надійність банку визначають як здатність до виконання взятих ним на себе зобов'язань. Аналітично цей показник являє собою суму декількох показників, взятих з різними ваговими коефіцієнтами, що визначають ступінь впливу конкретного фактора на надійність банку. Зауважимо, фактори, які зумовлюють надійність банку, умовно можна поділити на:

· зовнішні,

· внутрішні.

До зовнішніх належать фактори, обумовлені впливом зовнішнього середовища на банк, тобто такі, що визначаються станом фінансового ринку, національної й світової економіки, політичним кліматом у країні, а також форс-мажорними обставинами.

Якщо дія зовнішнього середовища відносно стабільна, то стан банку визначається внутрішніми (ендогенними) факторами. До них відносять:

· фактори, зумовлені професійним рівнем персоналу та якістю менеджменту,

· стратегією банку, забезпеченістю власним капіталом, внутрішньою політикою банку.

Крім того, до цієї групи факторів належать якість фінансової звітності, склад акціонерів, масштаби діяльності банку та рівень її прозорості, публічна активність, рівень консервативності кредитно-інвестиційної та депозитної політики банківської інституції. З точки зору оцінки надійності банку останній є досить важливим фактором. Ризикована політика (наприклад, залучення ресурсів під високі проценти) може містити як економічні, так і кримінальні ризики. Консервативний банк своєю політикою засвідчує, як мінімум, намір існувати й завтра, і післязавтра.

На світових способах оцінки надійності базується рейтингування банків Комісією банківського аналізу Українського товариства фінансових аналітиків (КБА УТФА). При цьому під надійністю банку розуміють його здатність опиратися несприятливим факторам. Крім надійності, використовується поняття ймовірності дефолту. Слід зазначити, що надійність та ймовірність дефолту - поняття не тотожні. Адже банк, який має високий рівень надійності (опірності), може зіштовхнутися із сильними впливами негативних та малопередбачуваних факторів, які здатні призвести до його банкрутства. Водночас фінансові установи із задовільним рейтингом можуть продовжувати працювати, оскільки внаслідок збігу обставин зможуть уникнути впливу таких факторів. Рівень опірності банку впливу негативних факторів залежить від конкретних показників: достатності капіталу, якості активів, ліквідності, рентабельності, ступеня диверсифікації клієнтської бази тощо. Всі ці показники повністю піддаються кількісному та якісному аналізу за динамічними та публічними даними.

Фактори, які визначають рівень надійності комерційного банку, та рекомендовані значення окремих з них представлені у табл. 1.

3. Способи врахування ризику неповернення боргу

ресурс комерційний банк ризик

У процесі проведення кредитних операцій банки стикаються з кредитним ризиком, тобто з ризиком несплати позичальником основного боргу і процентів, належних кредитору. Для кожного виду кредитних операції характерні свої специфічні причини і чинники, що визначають міру ризику. Зокрема, кредитний ризик може виникнути при погіршенні фінансового положення позичальника, виникненні непередбачених ускладнень в його роботі, відсутності необхідних організаторських якостей у керівника позичальника, недостатньої професійної підготовленості банківського працівника, що прийняв рішення про кредитування і інші обставини.

Існує декілька способів захисту від кредитного ризику:

§ лімітування кредитів,

§ диверсифікація кредитних вкладень,

§ вивчення і оцінка кредитоспроможності позичальника,

§ вимога від клієнтів достатнього і якісного забезпечення по виданих кредитах,

§ оперативність при стягненні борга, страхування кредитних операцій.

Лімітування кредитів - це спосіб встановлення сум граничної заборгованості по позиках конкретному позичальнику. Воно здійснюється шляхом встановлення лімітів кредитування, які являють собою зазделегідь встановлену граничну суму кредиту, яку позичальник має право отримати в банку.

У практиці роботи колишніх державних банків використовувалися різні види лімітів і їх різновиди, вихідний, внутрішньоквартальний, ліміт видач, контрольна цифра, плановий розмір кредиту. Акціонерні комерційні банки використовують таку форму лімітування кредитів, як кредитна лінія, яка являє собою юридично оформлене зобов'язання банку перед позичальником надавати йому протягом певного періоду кредити в межах узгодженого ліміту.

Кредитна лінія звичайно відкривається при тривалій і тісній співпраці між банком і позичальником. Вона містить ряд переваг як для банку, так і для клієнта. Позичальник отримує можливість точніше оцінювати перспективи розвитку своєї діяльності, скоротити накладні витрати і втрати часу, пов'язані з веденням переговорів і укладанням кожної окремої кредитної угоди. Банк має аналогічні вигоди. Крім того, він детально знайомиться з діяльністю позичальника. Відкривши кредитну лінію, банк незалежно від ситуації на ринку позикових капіталів зобов'язується надати кредит відповідно до укладеної угоди.

Диверсифікація позик, як спосіб захисту від кредитного ризику, являє собою розподіл грошових коштів, що позичаються між різними суб'єктами (юридичними і фізичними особами). Чим більшому числу позичальників буде переданий у тимчасове користування позичковий капітал конкретного банку, тим, при інших рівних умовах, меншою буде міра ризику неповернення боргу, оскільки імовірність банкрутства багатьох позичальників значно нижче за імовірність банкрутства одного або трьох позичальників. Для дотримання комерційними банками принципу диверсифікації кредитів Національний банк України встановив їм такий економічний норматив, як максимальний розмір ризику на одного позичальника. Величина цього ризику не повинна перевищувати 10 % власних коштів банку.

Страхування кредитних операцій, як спосіб захисту від кредитного ризику, означає, що банки повинні створювати страхові фонди як на мікро- так і на макрорівні, а також страхувати окремі високо ризиковані кредитні операції в спеціалізованих страхових організаціях.

4. Задача

Підприємство “Алькор” звернулось до банку по короткосроковий кредит на придбання паливно-мастильних матеріалів у сумі 5 000 грн під забезпечення товарними запасами на суму 8 240 грн. Термін кредиту 6 місяців. Процентна ставка 24% річних.

· Які основні моменти передбачає договір застави майна?

· Оформити графік погашення такого кредиту, якщо:

§ Дата видачі кредиту 10/05/05,

§ Погашення боргу відбуватиметься наприкінці строку,

§ Відсотки сплачуватимуться щомісячно.

Розвязок:

· Які основні моменти передбачає договір застави майна?

1. Вартість майна, що передається під заставу, встановлюється за домовленістю сторін, але не нижче вартості, визначеної за Методикою оцінки вартості об'єктів приватизації

2. Майно, що передається під заставу, не підлягає вилученню і вільне від зобов'язань, крім тих, що передбачені Договором

3. Воно повинно бути занесене і не підлягає занесенню до Державного реєстру національного культурного надбання.

4. На строк дії Договору майно залишається у володінні (користуванні) Заставодавця.

Пункт про те

· Оформити графік погашення такого кредиту, якщо:

§ Дата видачі кредиту 10/05/05,

§ Погашення боргу відбуватиметься наприкінці строку,

§ Відсотки сплачуватимуться щомісячно.

Розрахунок ведеться за формулою

Графік погашення

Список літератури

Банківська справа (2000)» Навчальний посібник / Тиркало Р., Гуцал І., Чайковський Я., Андрушків Т., Галапуп Н. - Т.: Карт-бланш, 2001.- 314 c.

Банківські операції: Підручник./А. М. Мороз, М. І. Савлук, М. Ф. Пуховкіна та ін.;--К.:КНЕУ,2002

Дзюблюк О. Управління ліквідністю комерційного банку / О. Дзюблюк // Вісник

НБУ. - 1997. - № 9. - C. 49-56.

Размещено на Allbest.ru