Проблема незалежності центрального банку

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Реферат

на тему:

«Проблема незалежності центрального банку»

ПОЛТАВА 2011

Зміст

Вступ

1. Поняття незалежності центральних банків

2. Класифікація незалежності центральних банків

3. Переваги незалежності центральних банків

Висновок

Література

Вступ

Питання незалежності центральних банків є дискусійним, особливо в країнах з ринковим типом економіки. Для центральних банківських інституцій України воно має не лише теоретичний, а й практичний інтерес. Від відповіді на це питання залежить визначення правового становища, завдань, функцій, повноважень та принципів організації НБУ в майбутньому законі про Національний банк України.

Центральні банки в більшості країн світу постійно користуються підтримкою держави, що дає можливість забезпечити платіжну систему потужними засобами телекомунікації, необхідної для здійснення розрахунків між суб'єктами ринку. Центральні банки спроможні реєструвати усі платіжні операції, якісно проводити зарахування взаємних зобов'язань банків тощо. Центральний банк здійснює макроекономічний нагляд за функціонуванням всієї банківської системи, а також за діяльністю кожного банку окремо. Завдяки цьому він може оперативно вживати превентивні заходи, спрямовані на стабілізацію фінансового стану учасників ринку платіжних послуг та здійснювати санацію того чи іншого ринку з метою недопущення розладу розрахункової системи через банкрутство або неліквідність її учасників.

Лише центральний банк згідно зі своїм статусом наділений необхідною ліквідністю й абсолютною платоспроможністю. Цим ризик неплатежів при розрахунках з участю центрального банку зводиться практично до мінімуму.

Проте в різних країнах роль центрального банку в розрахунках та їх регулюванні неоднакова. Причини цього різні. Зокрема, чимале значення має рівень кваліфікації учасників платіжних відносин, які проводять розрахункові операції. Є відмінності й у правовій базі та підходах окремих держав до здійснення суб'єктами ринку фінансової діяльності.

1. Поняття незалежності центральних банків

Діяльність центрального банку у сучасній політичній та економічній системі є звичною, хоч в історичному розрізі цей спеціальний інститут грошової влади почав створюватися порівняно недавно - на зламі XVІІІ-XІX століть. Не існує єдиної думки щодо причин його виникнення, та все ж переважна частина дослідників сходиться на тому, що основною причиною його появи стала необхідність на певному етапі економічного і соціально-політичного розвитку централізації емісійної діяльності, оскільки проблема макроекономічної стабільності в частині забезпечення передусім цінової стабільності дедалі більше актуалізувалася.

Формування сучасного типу центрального банку відбувається в умовах глобалізації як процесу підвищення цілісності світового господарства, взаємозалежності країн та тенденції до конвергенції. В умовах глобалізації орієнтація на внутрішню рівновагу стає домінуючим принципом монетарної політики, який поступово підкоряє всі інші аспекти монетарної політики у ринковій економіці, зокрема мобільність капіталів та валютний курс. Водночас орієнтація на внутрішню рівновагу стає фундаментальною передумовою для розвитку процесів глобалізації.

Історично перша форма незалежності центральних банків сформувалася в епоху існування золотого стандарту, коли, з одного боку, процес емісії був централізованим, а з другого - розмінність банкнот на золото дозволяла забезпечити відносну автономію центрального банку, оскільки останній, будучи зобов'язаний підтримувати фіксований золотий паритет, змушений був узгоджувати внутрішню грошову пропозицію зі станом золотих резервів.

Незалежність центрального банку часів існування золотого стандарту зазнала краху саме через втручання в емісійний процес з боку держави, що, врешті-решт, і призвело до збоїв у функціонуванні механізму золотого стандарту.

Згідно з теорією раціональних очікувань, зростання інфляції обумовлюється недовірою до монетарного органу, що здійснює грошово-кредитну політику на свій розсуд. Для подолання цієї проблеми виникла потреба проведення грошово-кредитної політики на основі встановленого правила, якого має дотримуватися центральний банк. Це, власне, і є емпіричною основою незалежності центрального банку.

Незалежність центрального банку слід розуміти не як його незалежність ні від кого і ні від чого, а як юридично закріплену відсутність прямого підпорядкування уряду та наявність власних фінансових джерел для забезпечення виконання своїх функцій. В Україні за роки незалежності і розбудови ринкової економіки створена система центрального банку, яка відповідає критеріям світової банківської практики. Формально-юридичним завершенням створення системи центрального банку держави став Закон "Про Національний банк України".

2. Класифікація незалежності центральних банків

Беручи за основу незалежність центрального банку від виконавчої влади в зарубіжній літературі, прийнято розрізняти декілька класифікацій незалежності центрального банку. Насамперед фахівці вирізняють політичну та економічну незалежність центрального банку, де серед множини суб'єктивних факторів оцінки незалежності центрального банку зазвичай беруть за основу процедуру призначення (обрання) керівництва банку, право держави на втручання в монетарну політику та правила, що регулюють можливість прямого або опосередкованого фінансування державних витрат центральним банком країни.

За такою класифікацією найбільш незалежним у проведенні монетарної політики прийнято вважати центральний банк Німеччини Бундесбанк, незалежність якого визначена законом про Бундесбанк. Бундесбанк не зобов'язаний автоматично фінансувати державні витрати, виділяти уряду грошові засоби, надавати йому перевагу у виділенні кредитів та має повну автономію при прийнятті рішень з питань монетарної політики, поки його дії не будуть йти врозріз з напрямками кредитно-фінансової політики уряду.

Класифікація незалежності центрального банку:

Політична незалежність - автономія (самостійність) центрального банку при встановленні цільових орієнтирів грошової маси.

Економічна (фінансова) незалежність - самостійність центрального банку у виборі інструментів монетарної політики.

Головними ознаками незалежності є:

При політичній незалежності - чіткий порядок призначення членів керівного органу або Голови центрального банку та формалізовані критерії відбору кандидатів; гарантований захист керівництва центрального банку від зняття з посади (окрім випадків порушення кваліфікаційних вимог або втрати репутації); не збігається термін повноважень Голови центрального банку з політичним циклом; схвалення урядом прийнятого центральним банком рішення.

При економічній: відсутність зобов'язання центрального банку автоматично видавати кошти уряду для фінансування державних витрат і надавати йому переваги у наданні кредитів.

Будь-яке втручання уряду у прийняття рішень з питань монетарної політики центральним банком ущільнює автономію останнього.

Ступінь незалежності центрального банку від виконавчої влади в різних країнах неоднакова, тому у спеціальній літературі прийнято розрізняти цільову та інструментальну незалежності.

Цільова незалежність надає центральному банку право самостійно обирати власну мету або множину цілей. При цьому встановлення єдиної мети створює кращі передумови для забезпечення підзвітності центрального банку щодо результатів здійснюваної ним політики та покращує координацію економічної політики в цілому

Інструментальна незалежність полягає у спроможності центрального банку використовувати повний спектр інструментів монетарної політики без обмежень з боку органів державної влади. Центральний банк повинен мати достатньо повноважень щодо вибору інструментів монетарної політики та діяти в рамках визначених цілей і залежно від рівня незалежності.

Центральні банки практично всіх провідних країн вважають інструментальну незалежність найважливішим аспектом загальної незалежності, у той час як цільова незалежність може бути визначальною тільки за певних обставин.

Як цільова, так і інструментальна незалежності повинні бути законодавчо підкріплені політичною та економічною (фінансовою) незалежністю центрального банку.

Іншою стороною незалежності має бути підзвітність центрального банку та відповідно ефективна система комунікацій із суспільством. Це робить політику центрального банку прозорою та дозволяє підтримувати довіру до нього. Крім того, регулярні звіти про результати діяльності, які надаються в органи державного управління, а також для широкої громадськості у ЗМІ та на веб-сайті у мережі Інтернет можуть слугувати захистом від можливого зовнішнього політичного тиску.

3. Переваги незалежності центральних банків

незалежність центральний банк

Узагальнення сучасних теоретичних підходів щодо питання незалежності центральногобанку дало змогу виявити її переваги, а саме:

1. Незалежність центрального банку дозволяє знизити рівень інфляції та її мінливість, що сприяє прискоренню економічного зростання [4]. При недостатній незалежності центрального банку політичні маніпуляції провокують зростання грошової маси та, відповідно, підвищують мінливість інфляції. Дуже показовими ці явища є в період передвиборчої кампанії, коли прагнення забезпечити більше економічне зростання та зменшення безробіття у короткостроковому періоді переважно за рахунок стимулювання споживання супроводжується тиском на центральний банк з метою пом'якшення монетарної політики.

2. Дозволяє зменшити невизначеність при прийнятті економічних рішень, уникнути появи інформаційної асиметрії, впливає на стабільність фінансової системи та сприяє економічному зростанню у довгостроковому періоді.

3. Сприяє вищій стабільності та передбачуваності монетарної політики, підвищує гнучкість реакції на економічні шоки. Це, у свою чергу, сприяє зниженню інфляційних очікувань та покращує зростання інвестицій в економіку країни, сприяє підвищенню економічного добробуту суспільства в цілому.

4. Сприяє підвищенню довіри до монетарної політики, покращенню репутації центрального банку. Це є важливим для будь-якої економічної системи, особливо в період фінансово-економічної кризи, оскільки спостерігається значний психологічний аспект впливу рішень центрального банку на економічну поведінку учасників ринку. Цей аспект недостатньо враховується на практиці, хоча від нього багато в чому залежить ефективність заходів центрального банку. Саме тому політика центрального банку має бути прозорою (транспарентною).

Під прозорістю (транспарентністю) монетарної політики слід розуміти розкриття інформації про внутрішні процеси прийняття рішень, тобто пояснення того, як проголошена економічна інформація використовується при прийнятті рішень щодо монетарної політики. При цьому важливим є розкриття центральним банком інформації про цілі та кількісні орієнтири монетарної політики, стратегію та тактику монетарної політики, механізм та процедури прийняття рішень; результати та ефекти здійснюваної політики. Ринок має розуміти дії центрального банку та механізм досягнення мети здійснюваної політики.

Отже, незалежність центрального банку в цілому визначається наступними факторами:

Незалежність від урядових органів. Ця умова є обов'язковим. Якщо центральний банк зобов'язаний виконувати вказівки урядових органів, то він не зможе підтримувати стабільність цін, оскільки буде зазнавати утиску з боку уряду;

Особиста незалежність членів органів керування центрального банку. Незалежність органів керування центрального банку буде забезпечуватися в тому випадку, якщо вони призначаються на досить корорткий термін. У випадку їхнього повторного призначення виникає небезпека зменшення ступеня їхньої особистої незалежності;

Юридичний статус банку, що визначається, зокрема, можливостями внесення змін у статут (закон) центрального банку. Чим складніше внести зміни в статут, тим надійніше забезпечується незалежність центрального банку.

Важливим фактором, що визначає можливості центрального банку підтримувати стабільність цін, є сформовані взаємини з державними органами влади. Регулярні контакти між представниками центрального банку і державних органів влади підвищують ступінь довіри останніх до дій центрального банку і сприяють досягненню ним головної мети

- забезпечення стабільності цін. Таким чином, виконанню даної задачі може сприяти звітність, що представляється періодично парламенту центральним банком про свою діяльність.

У країнах, для яких традиційно характерний централізм і сильна політична влада, центральний банк звичайно юридично більш залежний від уряду. У федеративних же державах центральний банк користується набагато більшою самостійністю. Крім того, у федеративних державах чітко просліджується прагнення належним чином представити інтереси регіонів у керівних органах центрального банку.

Висновок

Отже, незалежність політики центрального банку забезпечує розв'язання трьох головних питань: підвищення довіри до центрального банку та його монетарної політики з боку населення та суб'єктів господарювання, встановлення цінової та фінансової стабільності.

У деяких країнах з ринковою економікою центральний банк позбавлений самостійності при виборі цілей монетарної політики - вони визначаються спільно з урядом. Коли цілі уряду та центрального банку - економічне зростання та стабільність цін - не суперечать одна одній, відсутність незалежності при виборі орієнтирів монетарної політики не призводить до небажаних наслідків.

Набагато більше значення з точки зору здійснення ефективної монетарної політики має незалежність центрального банку при виборі інструментів монетарної політики, тобто, чи має центральний банк контроль над рівнем процентних ставок та рівнем кредитів.

Іншими словами, чи повинен центральний банк прямо чи опосередковано кредитувати уряд. Лише у випадку повної незалежності центрального банку у виборі інструментів монетарної політики існує мінімальна ймовірність використання урядом грошової емісії для фінансування бюджетного дефіциту.

З огляду на зарубіжний досвід існує ряд моделей відносин між центральним банком та урядом. І не існує підстав вважати ту чи іншу модель ідеальною та такою, що повністю б відповідала умовам нашої країни, адже кожна модель має свої переваги та недоліки.

Але залишається важливим той факт, аби незалежність центрального банку мала не декларативний характер, а дозволяла реально здійснювати контроль над фінансовою системою та нести відповідальність за прийняті рішення.

Література

1. Адамик Б. ТІ. Національний банк і грошово-кредитна політика , Карт-бланш, 2002.- 278 с.

2. Алексеєнко М. Д. Капітал банку: питання теорії і практики КНЕУ, 2002.- 276 с.

3. Банківські операції / За ред. А. М. Мороза.- К.: КНЕУ, 2000.- 450 с.

Братко А. Г. Центральний банк в банковской системе Росси Спарк, 2001.-335 с.

Васильченко 3. М. Комерційні банки: реструктуризація та резація-К.: Кондор, 2004- 528 с.

Васюренко О. В. Банківські операції.- К: Т-во «Знання», КОО, 255 с.

Гальчинський А. Теорія грошей.- К.: Основи, 1998.- 413 с.

Гриценко О. Г. Гроші та грошово-кредитна політика.- К.: С 1996.-180 с.

Гроші та кредит/ За ред. Б. С. Івасіва- К.: КНЕУ, 1999.- 404 >

Гроші та кредит / М. І. Савлук, А. М. Мороз, М. Ф. Пуховкіна К.: КНЕУ, 2002.-530 с.

Размещено на Allbest.ru