Банківські резерви та проблеми їх формування

У 2004-2005 роках збільшуються інфляційні тенденції (див. табл. 2.1.), через що Національний банк України посилив резервні вимоги до комерційних банків, одночасно спростивши диференціацію норм резервування. Залежно від ситуації на грошово-кредитному ринку Національний банк України змінював рівень обов'язкових резервів, який щоденно на початок операційного дня зберігався на кореспондентському рахунку банку в Національному банку України. На 01.01.2005 р. розмір зазначеного показника було встановлено на рівні не менше як 60%, з 15.04.2005 р. - не менше як 80%, з 01.09.2005 р. - не менше як 100%, з 01.10.2005 р. - не менше як 90% від суми визначеного та сформованого обсягу обов'язкових резервів за попередній звітний період.

Завдання забезпечення стабільності гривні як умови сталих темпів економічного зростання привело до наступного зниження нормативів обов'язкового резервування в 2006-2007 роках. Натомість, уже з кінця 2007 року НБУ, враховуючи посилення інфляційних і з метою стримування інфляційного тиску та упередження накопичення ризиків, виникнення дисбалансів у фінансовій сфері з 20 листопада 2007 року до складу зобов'язань банків, які підлягають обов'язковому резервуванню, було введено кошти, залучені банками від банків-нерезидентів та фінансових організацій-нерезидентів.

Таким чином, в період з 2000 до 2007 року політика обов'язкових резервних вимог Національного банку України була переважно спрямована на монетарне забезпечення сталого економічного розвитку України шляхом поступового зниження нормативів обов'язкового резервування. Наростання ж інфляційних тенденцій з 2004 року зумовило застосування жорстких вимог дотримання встановленої норми резервування.

3.2 Основні напрямки вдосконалення банківських резервів

Сучасні резервні вимоги - досить складне явище. Щодо нього існує загальноприйнята термінологія. Резервні вимоги, мінімальні або обов'язкові резерви (reserve requirements, minimum reserves, legal reserves) - це відрахування кредитних установ від обсягу залучених ресурсів відповідно до встановлених правил. Резерви можуть зберігатися як на рахунках центрального банку, так і на рахунках самого банку.

Резервна база (reserve base) - обсяг зобов'язань кредитної установи, який виступає основою для розрахунку резервних вимог.

Резервний коефіцієнт, або норма резервування (reserve ratio) - встановлене центральним банком або законодавчою владою співвідношення обов'язкових резервів до бази резервування. Коефіцієнти можуть диференціюватися згідно з обсягом кредитної установи (резервного класу), видів зобов'язань (термінові депозити, рахунки до запитання, боргові цінні папери), резидентності кредиторів банку та інших умов.

Період розрахунку резервів (calculation period) - період часу у днях, протягом якого розраховується резервна база. Зазвичай розрахунковий період дорівнює місяцю. У Канаді резервний період складає два півмісячних. У США - два тижні.

Період підтримки або зберігання резервів (maintenance or holding period) - період часу у днях, протягом якого резерви зберігаються. Відповідно до стандарту Європейської Системи Центральних Банків період підтримки резервів складає один місяць, починаючи з двадцять четвертого календарного дня поточного місяця і закінчуючи двадцять четвертим календарним днем наступного. В США період підтримки резервів триває від четверга до середи двох останніх тижнів місяця.

Період підтримки та період розрахунку резервів можуть не збігатися. Резерви у зв'язку з цим формуються у три групи відповідно до лага між двома періодами:

такі, що запізнюються (lagged reserves) - період розрахунку резервів передує періоду їх зберігання;

такі, що напівзапізнюються (semi-lagged reserves) - період розрахунку резервів частково збігається з періодом їх підтримки;

своєчасні резерви (contemporaneous reserves) - періоди розрахунку та підтримки резервів збігаються.

На практиці своєчасні резерви майже не використовуються. Специфіка більшості світових розрахункових систем така, що з моменту виникнення зобов'язання до моменту його обліку в резервній базі минає принаймні два дні. Отже, у кращому разі резервні вимоги можуть бути такими, що напівзапізнюються. Для розрахунку резервів, що напівзапізнюються, необхідний прогноз обсягу резервної бази протягом періоду розрахунку. Це, безумовно, ускладнює роботу банку, оскільки додає невизначеності в управління ліквідністю. Щоб уникнути зайвих складнощів, більшість центральних банків віддає перевагу резервам, що запізнюються.

Усереднення (averaging) - вимога підтримки резервів не на щоденній, а на середній хронологічній базі, наприклад середньомісячній.

Вирахування з резервів (lump-sum allowance) - сума, на яку кредитна установа, що користується пільгами, може скоротити резерви. Частіше за все такими пільгами користуються невеликі банки з незначним обсягом залучених ресурсів. У такій спосіб невеликі регіональні банки, які виконують здебільшого функції розрахункових агентів, звільнюються від адміністративних витрат, пов'язаних з управлінням резервами. У країнах єврозони одночасні мінімальні відрахування у резерви складають 100 000 євро, що звільняє багато банківських установ від необхідності формувати резерви.

Виплати за резервами (remuneration of reserves) - відсоткові платежі, що нараховуються на суму резервів. Резервні вимоги знерухомлюють активи і не несуть жодного прибутку кредитній установі. В якості компенсації центральні банки іноді нараховують на резерви відсоток, обсяг якого відповідає короткостроковій ринковій ставці. Таким чином резервні вимоги виступають у формі рефінансування. Однак слід зауважити, що така практика є радше винятком, аніж правилом.

Питання про необхідність резервування як одного з каналів трансмісії залишається відкритим ще на досить тривалий час.

Рання практика застосування НБУ політики обов'язкових резервних вимог в поєднанні з прямим кредитуванням Уряду ще раз довела тезу про виняткову обережність застосування даного інструменту в практиці грошово-кредитного регулювання, тим більше - в умовах перехідної економіки.

Розглянуті приклади застосування політики обов'язкових резервних вимог в Україні дозволяють зробити наступні висновки:

- від політики «проб та помилок» у відношенні обов'язкових резервних вимог НБУ поступово перейшов до більш професійного та виваженого застосування даного інструменту: від простого регулювання розміру обов'язкових резервних вимог до використання інших складових цього механізму;

- відбувається розширення переліку активів для задоволення обов'язкових резервних вимог для досягнення цілей регулювання ліквідності комерційних банків;

- широко починає застосовуватися диференціація норм обов'язкового резервування для досягнення цілей стимулювання різних напрямків банківської активності.

ВИСНОВКИ

Комерційні банки формують резерви на покриття можливих втрат за активами у національній та іноземній валютах, включаючи розміщені депозити, надані кредити, придбані цінні папери, дебіторську заборгованість та інші активи. НБУ визначає розміри, порядок формування та використання резервів банків та кредитних установ для покриття можливих втрат за кредитами, резервів для покриття валютного, відсоткового та інших видів фінансового ризику банків.

Під час створення комерційного банку та здійснення ним діяльності формується цілий ряд фондів. Порядок створення комерційними банками фінансових фондів регулюється ст. 22 Закону України «Про банки та банківську діяльність». До фондів банку належать наступні: статутний (капітал); резервний; страховий; інші фонди. Резервний фонд комерційного банку утворюється за рахунок відрахувань від прибутку і використовується для покриття втрат від операційної діяльності, поповнення статутного фонду (капіталу) і виплат дивідендів при умові, що поточного прибутку виявляється для цього недостатньо. Страховий фонд, що створюється за рахунок розподіленого прибутку, також є цільовим резервом грошових коштів, що призначаються для фінансування витрат щодо усунення наслідків стихійного лиха й неочікуваних для банку обставин. Комерційні банки утворюють також інші фонди, які призначаються для розширення матеріально-технічного забезпечення діяльності банків, вирішення соціальних питань.

В другому розділі роботи досліджено особливості створення резервів комерційного банку «Daniel». Статутний капітал повністю формується із коштів засновників. Засновниками банку є чотири юридичні особи. Статутний капітал на 31 грудня 2008 року становить 49 310 000 гривень. За четвертий квартал 2008 року та перший квартал 2009 року обсяг резервів даного комерційного банку не змінювався і становив 290 тис.грн. Натомість, в другому кварталі поточного року обсяг фондів та резервів різко зріс за рахунок чистого прибутку і склав 9648 тис.грн. Таким чином, ці фонди комерційного банку зросли на 9619 тис. грн. або у 33,27 рази.

Протягом року банком створювались резерви для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями та заборгованістю з банками. Резерв для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями формується щомісячно, виходячи із якісного стану кредитного портфеля банку за останній робочий день звітного місяця. Станом на кінець дня 31 грудня 2008 року розмір таких резервів складає 890 тис. грн., крім того, банком сформовано резерв за позабалансовими зобов'язаннями в сумі 298 тис. грн.

Список використаних джерел

1. Закон України «Про банки і банківську діяльність», 2001.

2. Закон України «Про Національний банк України», 1999.

3. Банківська енциклопедія /За ред. A.M. Мороза. -К.: Ельтон, 2004. -333с.

4. Банківські операції. Підручник: -- 2-ге вид., випр. і доп./ А. М. Мороз, М. І. Савлук, М. Ф. Пуховкіна та ін.; За ред. д-ра екон. наук, проф. А. М. Мороза. -- К.: КНЕУ, 2007. -- 476 с.

5. Банківський менеджмент: Навч. посіб. / О.А. Кириченко, І.В. Гіленко, С.Л. Роголь. та ін.; За ред. О.А. Кириченка. -- 3-тє вид., перероб. і доп. -- К.: Знання-Прес, 2008. -- 438 с.

6. Вітлінський В. В., Верченко П. І. Аналіз, моделювання та управління економічним ризиком. -- К.: КНЕУ, 2007. -- 292 с.

7. Економічний аналіз: Навч. посібник / За ред. акад. НАНУ, проф. М. Г. Чумаченка. -- 2-ге, перероб. і доп. -- К.: КНЕУ, 2003. -- 556 с.

8. Інструкція з бухгалтерського обліку операцій з цінними паперами в банках України: Постанова Правління НБУ № 355 від 20.08.2003.

9. Інструкція про порядок регулювання діяльності комерційних банків в Україні: Постанова Правління НБУ № 368 від 28.08.2001.

10. Ковалев В. В. Финансовый анализ: Управление капиталом. Выбор инвестиций. Анализ отчетности. -- 2-е изд., перераб. и доп. -- М.: Финансы и статистика, 2007. -- 512 с.

11. Кох Т. У. Управление банком / Пер. с англ.: в 5-ти кн. -- Уфа: Спектр, 2006. -- Кн. 2. -- 164 с.

12. Маршалл Дж. Ф., Бансал В. К. Финансовая инженерия: Полное руководство по финансовым нововведениям / Пер. с англ. -- М.: ИНФРА-М, 2008. -- 784 с.

13. Мертенс А. В. Инвестиции: Курс лекций по современной финансовой теории. -- К.: Киев. инвест. агентство, 2007. -- 406 с.

14. Миллер Р. Л., Ван-Хуз Д. Д. Современные деньги и банковское дело / Пер. с англ. -- М.: ИНФРА-М, 2008. -- 856 с.

15. Положення про порядок розрахунку резерву на відшкодування можливих збитків банків від операцій із цінними паперами: Постанова Правління НБУ № 629 від 30.12.1999.

16. Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків: Постанова Правління НБУ № 279 від 06.07.2000 зі змінами і доповненнями від 19.03.2003.

17. Примостка Л.О. Аналіз банківської діяльності: сучасні концепції, методи та моделі: Монографія. -- К.:КНЕУ, 2008. -- 316 с.

18. Примостка Л. О. Банківський менеджмент. Хеджування фінансових ризиків: Навч. посібник. -- К.: КНЕУ, 2007. -- 108 с.

19. Центральний банк і грошово-кредитна політика: Підручник /За ред. A.M. Мороза, М.Ф. Пуховкіної. -К.: КНЕУ, 2008. - 568с.

20. Синки Дж.Ф. Управление финансами в коммерческих банках /Пер. с англ. - М.: 2008. -947с.

21. Словник банківських термінів. Банківська справа: термінологічний словник /А. Загородній, О. Сліпушко, Г. Вознюк, Т. Смовженко. -К.: Вид-во «Аконіт», 2007. -605с.

ДОДАТКИ

Додаток А

Інформація за основними сегментами банківської діяльності (тис. грн.)

Размещено на Allbest.ru