Кредитний ризик комерційних банків. Поняття, підходи до визначення

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Кредитний ризик комерційних банків. Поняття, підходи до визначення

Кредитний ризик - це можливе падіння прибутку банку і навіть втрата частини його акціонерного капіталу в результаті неспроможності позичальників погашати й обслуговувати борг. По джерелах свого виникнення ризики можуть бути розділені на дві основні групи.

Це ризики, що залежать і не залежні від діяльності:

Ш Систематичний або ринковий ризик виникає для всіх учасників споживчого, фінансового й іншого видів ринків. Ця форма ризику визначена окремими сторонами економічного розвитку країни, прийняттям політичних рішень по окремих питаннях економіки, змінами кон'юнктури цих ринків і інших аналогічних факторів, на які підприємство вплинути не може. До цієї групи господарських ризиків можуть бути віднесені валютний ризик, процентний ризик, інфляційний ризик, податковий ризик і частково інвестиційний ризик у частині зміни макроекономічних показників.

Ш Несистематичний або специфічний ризик присутній господарській діяльності конкретного суб'єкта і визначається рівнем його менеджменту. Вона може бути зв'язана з недосконалістю функціонального поділу праці менеджерів. Низькою кваліфікацією окремих з них, надмірною прихильністю власників і головних менеджерів до агресивних ризикових операцій, неоптимальною структурою активів чи підприємства недооцінкою комерційних партнерів і конкурентів.

Виникнення кредитного ризику супроводжується проявами таких ризиків:

Ш Ризик випадкової загибелі або псування заставленого майна.

Цей ризик зв'язаний з можливою втратою матеріальних активів у всьому їхньому різноманітті стихійних лих, техногенних катастроф, а також недотримання належних умов збереження матеріальних активів. Масштабність втрат активів в процесі реалізації цього ризику визначає його високу значимість у загальному портфелі господарських ризиків.

Ш Комерційний ризик.

Цей ризик визначається несумлінністю комерційних партнерів або недотриманням ними узятих на себе зобов'язань. А також неповерненням активів у виді авансових платежів за товар постачальником, депозитних внесків комерційними банками, товарів або грошей по споживчому кредиті і неплатоспроможністю клієнтів.

Ш Економічний ризик.

Цей ризик визначається порушенням ходу економічної діяльності і не досягненням запланованих основних економічних показників. Цей ризик генерується як ситуацією на споживчому ринку у виді несприятливої кон'юнктури, так і економічними прорахунками менеджерів самого підприємства. Проявами цього виду ризику виступає невиконання запланованого обсягу реалізації товарів, перевищення запланованої суми витрат обігу.

Ш Ціновий ризик.

Це один з найбільш небезпечних видів ризику він впливає на можливість втрати доходів і прибутків від діяльності. Виявляється в підчищенні рівня цін при незмінному рівні ціни Їхньої реалізації на споживчому ринку, тарифів на послуги сторонніх організацій, устаткування, малоцінних і швидкозношуваних предметів і т.п.

Ш Валютний ризик.

Виявляється в безпосереднього впливу зміни обмінною курсу іноземної валюти і зниження ж цього обмінного курсу.

Ш Процентний ризик.

Він складається в непередбаченій зміні процентної ставки на фінансовому ринку. Причиною виникнення цього виду ризику є зміна кон'юнктури грошового ринку під впливом державного регулювання дисконтної ставки. А також обсягу пропозиції вільних грошових ресурсів комерційними банками, зниженням попиту суб'єктів, що господарюють, на ці ресурси. Процентний ризик виявляється у фінансових втратах від зниження надходження коштів, у процесі використання фінансових активів, в емісійній діяльності у ряді інших випадків.

Ш Інфляційний ризик.

В умовах високих темнів інфляції він виділяється в самостійний вид господарських ризиків. Цей вид ризику характеризує можливість знецінення реальної наданих кредитів. Цей вид ризику на сучасному етапі носить постійний характер і супроводжує практично всі фінансові операції, йому повинно приділятися особлива увага.

Ш Інвестиційний ризик.

Він характеризує можливість виникнення непередбачених фінансових втрат у процесі інвестиційної діяльності. Відповідно до видів цієї діяльності виділяють і види інвестиційного ризику. При реальному інвестуванні - це порушення календарною плану робіт, низька якість здійснюваного виконання робіт, порушення проектної документації, що часто приводить до перевищення розмірів запланованого бюджету капітальних вкладень. Ризик фінансового інвестування виявляється в зниженні курсової вартості акцій і інших фондових інструментів, зниження ліквідності цих активів, банкрутство або неплатоспроможність окремих емітентів. Тому що ці види інвестиційних ризиків зв'язані з можливої втрати частини капіталу, вони також входять у групу найбільш небезпечних господарських ризиків.

Ш Податковий ризик.

Він включається в групу політичних ризиків, але його винятково важлива роль у діяльності визначає необхідність виділення в самостійний вид господарських ризиків. Цей вид господарських ризиків має ряд характерних проявів:

Ж це імовірність уведення нових податкових платежів;

Ж можливість збільшення рівня ставок діючих податкових платежів;

Ж зміна умов і термінів сплати окремих податкових платежів і падання податкового кредиту;

Ж імовірність скасування діючих податкових пільг.

Будучи зовсім непередбаченим, як свідчить вітчизняна фіскальна практика, він робить істотний негативний вилив на результати діяльності.

Ш Ризик неплатоспроможності.

Цей ризик генерується в основному діяльністю підприємств. Причиною його виникнення є низький рівень ліквідності оборотних активів.

Невідповідність термінів надходження і витрат коштів, при плануванні їхніх потоків. Перевищення планових обсягів інвестиційних ресурсів. По своїх фінансових наслідках цей вид господарського ризику може викликати порушення справи про банкрутство торгового підприємства і тому відноситься до найбільш небезпечних.

Ш Ризик утрати фінансової стійкості.

Цей вид господарського ризику генерується недосконалою структурою капіталу, найчастіше надмірною часткою позикових коштів. Його небезпека полягає в тім, що він формує умови неплатоспроможності й одночасно перекриває шлях до кредитних ресурсів, необхідних для виходу зі стану неплатоспроможності. За рівнем погрози банкрутства, цей вид господарського ризику, необхідно віднести, до найбільш небезпечним.

Ш Ризик фінансових утрат через несвоєчасне здійснення розрахунково-касових операцій.

2. Ризик підробки фінансових документів співробітниками.

3. Контроль за кредитним ризиком

Банки зобов'язані здійснювати розрахунок резервів під стандартну та нестандартну заборгованість (кредити, що належать до категорії «під контролем», «субстандартні», «сумнівні», «безнадійні») (з урахуванням строків погашення боргу за кредитними операціями) протягом місяця, у якому здійснено кредитну операцію.

Для визначення розміру відрахувань до резерву банк проводить оцінку фінансового стану позичальника з урахуванням поточного стану обслуговування позичальником / контрагентом кредитної заборгованості кожного разу під час укладання договору про здійснення кредитної операції, а надалі для:

банків - не рідше, ніж один раз на місяць;

інших юридичних осіб - не рідше ніж один раз на три місяці;

фізичних осіб - періодичність оцінки їх фінансового стану визначається банками самостійно з урахуванням стану обслуговування боргу та строковості кредиту, але не рідше ніж один раз у рік (або за результатами фінансового року).

Якщо обслуговування кредитної заборгованості відбувається із простроченням або пролонгацією, то оцінки фінансового стану позичальника - фізичної особи мас відбуватися постійно (щомісяця або щокварталу) протягом періоду несвоєчасного погашення боргу - крім випадків, нав'язаних з поважними причинами (документально підтверджені факти відрядження, хвороба тощо).

Для відшкодування можливих втрат за кредитними ризиками банків здійснюється класифікація позичальників - юридичних осіб за результатами оцінки їх фінансового стану. Це такі класи.

Клас «А» - фінансова діяльність добра, що свідчить про можливість своєчасного виконання зобов'язань за кредитними операціями, зокрема погашення основної суми боргу та відсотків за ним відповідно до умов кредитної угоди; економічні показники в межах установлених значені, (відповідно до методики оцінки фінансового стану позичальника, затвердженої внутрішніми документами банку); вище керівництво позичальника мас відмінну ділову репутацію; кредитна історія позичальника - бездоганна;

Позичальники-банки (резиденти) і банки-нерезиденти, що зареєстровані в країнах - членах СНД, дотримуються економічних нормативів. Одночасно можна зробити висновок, що фінансова діяльність і надалі проводитиметься на високому рівні. До цього класу можуть належати інші позичальники-банки (нерезиденти), що мають кредитний рейтинг не нижче ніж показник А, підтверджений у бюлетені однієї з провідних світових рейтингових компаній (Fitch IВСА, Standart & Роог's, Мооdу's).

Клас «Б» - фінансова діяльність позичальника цієї категорії близька за характеристиками до класу «А», але ймовірність підтримування її на цьому рівні протягом тривалого часу є низькою. Позичальники/контрагенти банку, які належать до цього класу, потребують більшої уваги через потенційні недоліки, що ставлять під загрозу достатність надходжень коштів для обслуговування боргу та стабільність одержання позитивного фінансового результату їх діяльності; крім того, позичальники-банки (резиденти) і банки-нерезиденти, що зареєстровані в країнах - членах СНД, дотримуються економічних нормативів. Аналіз коефіцієнтів фінансового стану позичальника може свідчити про негативні тенденції в діяльності позичальника. Недоліки в діяльності позичальників, які належать до класу «Б», мають бути лише потенційними. За наявності реальних недоліків клас позичальника потрібно знизити. До цього класу можуть належати інші позичальники-банки (нерезиденти), що мають кредитний рейтинг не нижче ніж «інвестиційний клас», що підтверджений у бюлетені однієї з провідних світових рейтингових компаній (Fitch IВСА, Standart & Роог's, Мооdу's).

Клас «В» - фінансова діяльність задовільна і потребує більш детального контролю, крім того, позичальники-банки (резиденти) і банки країн - членів СНД дотримуються економічних нормативів. Надходження коштів і платоспроможність позичальника свідчать про ймовірність несвоєчасного погашення кредитної заборгованості в повній сумі та в строки, передбачені договором, якщо недоліки не будуть усунені. Одночасно спостерігається можливість виправлення ситуації і покращення фінансового стану позичальника. Забезпечення кредитної операції має бути ліквідним і не викликати сумнівів щодо оцінки його вартості, правильності оформлення угод про забезпечення тощо. До цього класу можуть належати позичальники-банки (нерезиденти), що мають кредитний рейтинг не нижче ніж показник В, підтверджений у бюлетені однієї з провідних світових рейтингових компаній (Fitch IВСА, Standart & Роог's, Мооdу's).

Клас «Г» - фінансова діяльність незадовільна (економічні показники не відповідають установленим значенням) і спостерігається її нестабільність протягом року; є високий ризик значних збитків; ймовірність повного погашення кредитної заборгованості та відсотків/комісій за нею с низькою; проблеми можуть стосуватися стану забезпечення за кредитом, потрібної документації щодо забезпечення, яка свідчить про наявність (схоронність) і його ліквідність тощо. Якщо під час проведення наступної класифікації немає безсумнівних підтверджень поліпшити протягом одного місяця фінансовий стан позичальника банку або рівень забезпечення за кредитною операцією, то його потрібно класифікувати на клас нижче (клас «Д»). До цього класу належить позичальник / контрагент банку, проти якого порушено справу про банкрутство.

Клас «Д» - фінансова діяльність незадовільна і є збитковою; показники не відповідають установленим значенням, кредитна операція не забезпечена ліквідною заставою (або безумовною гарантією), ймовірності виконання зобов'язань позичальником / контрагентом банку практично немає. До цього класу належить позичальник / контрагент банку, що визнаний банкрутом в установленому чинним законодавством порядку.

Якщо банк здійснює довгострокове кредитування під інвестиційний проект, розрахунок ефективності якого (у тому числі доходу, що планується отримати від його реалізації) забезпечує погашення кредиту і відсотків/комісій за ним відповідно до умов кредитної угоди, а також за умови, що бізнес-план реалізації інвестиційного проекту виконується, то клас позичальника може бути підвищено на один рівень.

Для оцінки фінансового стану позичальника - фізичної особи банки встановлюють показники та їх оптимальні значення залежно від виду кредиту (на придбання або будівництво житла, придбання транспортних засобів, товарів тривалого використання, на інші потреби), його обсягу й строку, виду забезпечення (застави) за кредитом.

Класифікація позичальників - фізичних осіб за результатами визначення їх кредитоспроможності (фінансового стану) здійснюється з урахуванням рівня забезпечення за кредитними операціями:

Клас «А» - сукупний чистий дохід позичальника значно перевищує внески на погашення кредиту і відсотків/комісій за ним, високою є ймовірність збереження такого співвідношення протягом дії кредитної угоди; обсяг, якість і ліквідність забезпечення за кредитами, що видаються на строк більше одного року, достатні або позичальник мас високу особисту кредитоспроможність (що підтверджується документально) і заслуговує па безперечну довіру; немає жодних свідчень про можливість затримки з поверненням кредиту і відсотків/комісій за ним відповідно до умов кредитної угоди.

Клас «Б» - основні характеристики аналогічні або близькі до класу «А», однак імовірність їх підтримування на такому самому рівні є низькою або наявна тенденція (або інформація) щодо можливості їх зниження. Обсяг, якість і ліквідність забезпечення за кредитами, що видаються на строк більше одного року, достатні для погашення в повному обсязі кредиту і відсотків/комісій за ним.

Клас «В» - сукупні обсяги доходів і витрат позичальника свідчать про досягнення граничної межі в забезпеченні погашення боргу, зміну місця роботи (з погіршенням умов), зростання обсягу зобов'язань позичальника, що свідчить про підвищення ймовірності несвоєчасного та/або в неповній сумі погашення кредиту і відсотків/комісій за ним. Обсяг, якість і ліквідність забезпечення за кредитами, що видаються на строк більше одного року, достатні для погашення в повному обсязі кредиту і відсотків/комісій за ним.

Клас «Г» - фінансовий стан позичальника нестабільний. Наявна тенденція і періодично виникають проблеми із своєчасною сплатою боргу за кредитами та відсотками/комісіями за ним через нестабільність доходів позичальника або зростання витрат та/або зобов'язань. Сукупний чистий дохід позичальника в окремі періоди не забезпечує сплату боргу за кредитом та відсотків/комісій за ним. Є проблеми щодо забезпечення за кредитом (низький рівень його ліквідності або його обсяг недостатній тощо).

Клас «Д» - фінансовий стан позичальника незадовільний. Доходи не забезпечують сплату боргу за кредитом та відсотків/комісій за ним. Кредит не забезпечений ліквідною заставою. Практично немає змоги сплатити борг за кредитом та відсотки/комісії за ним, у тому числі за рахунок забезпечення кредиту.

Якщо немає достовірної фінансової звітності, що підтверджує оцінку фінансового стану позичальника - юридичної особи, або відповідних документів та інформації щодо оцінки фінансового стану фізичної особи, а також належним чином оформлених документів, на підставі яких здійснювалася кредитна операція, то такі позичальники мають класифікуватися не вище класу «Г».

Для визначення категорії заборгованості (стандартна чи нестандартна) банк здійснює щомісяця оцінку стану обслуговування боргу:

а) за станом погашення позичальником / контрагентом - юридичною особою кредитної заборгованості за основним боргом (у тому числі за операціями репо) та відсотків/комісій за ним на підставі кредитної історії позичальників та їх взаємовідносин з банком обслуговування боргу є:

«добрим»:

якщо заборгованість за кредитом і відсотки/комісії за ним сплачуються в установлені строки або з максимальною затримкою до семи календарних днів або кредит пролонговано без пониження класу позичальника та відсотки/комісії за ним сплачуються в установлені строки або з максимальною затримкою до семи календарних днів або кредит пролонговано з пониженням класу позичальника до 90 днів та відсотки/комісії за ним сплачуються в установлені строки або з максимальною затримкою до семи календарних днів;

«слабким»:

якщо заборгованість за кредитом прострочена від 8 до 90 днів та відсотки/комісії за ним сплачуються з максимальною затримкою від 8 до 30 днів або кредит пролонговано з пониженням класу позичальника на строк від 91 до 180 днів, але відсотки/комісії сплачуються в строк або з максимальною затримкою до 30 днів;

«незадовільним»:

якщо заборгованість за кредитом прострочена понад 90 днів або кредит пролонговано з пониженням класу позичальника понад 180 днів;

б) за станом погашення позичальником-фізичною особою кредитної заборгованості та відсотків/комісії за ним обслуговування боргу є:

«добрим»:

якщо заборгованість за кредитом і відсотками/комісією за ним сплачуються в установлені строки або з максимальною затримкою до семи календарних днів (або з максимальною затримкою до 30 днів у разі документально підтверджених фактів відрядження, хвороби тощо) або кредит пролонговано на строк до 90 днів та відсотки/комісії за ним сплачуються н установлені строки або з максимальною затримкою до семи календарних днів (або з максимальною затримкою до 30 днів у разі документально підтверджених фактів відрядження, хвороби тощо);

«слабким»:

якщо заборгованість за кредитом прострочена (була прострочена) від 8 до 90 днів та відсотки/комісії за ним сплачуються (були сплачені) із затримкою від 8 до 30 днів (або з максимальною затримкою від 31 дня до 120 днів у разі документально підтверджених фактів відрядження, хвороби тощо) або кредит пролонговано на строк від 91 дня до 180 днів, але відсотки/комісії сплачуються в строк або з максимальною затримкою до семи календарних днів (або з максимальною затримкою до 30 днів у разі документально підтверджених фактів відрядження, хвороби тощо);

«незадовільним»:

якщо заборгованість за кредитом прострочена понад 90 днів (або з максимальною затримкою до 120 днів у разі документально підтверджених фактів відрядження, хвороби тощо) або кредит пролонговано понад 180 днів.

Якщо одна з вимог кожного підпункту, що характеризує групу кредитної операції за станом обслуговування боргу позичальниками / контрагентами (юридичними і фізичними особами), не виконується, то така операція зараховується до групи на один рівень нижче».

Відповідно до перелічених критеріїв здійснюється класифікація кредитного портфеля за ступенем ризику та визначається категорія кредитної операції.

Залежно від категорії кредитної операції банк визначає суму забезпечення - гарантії чи застави, що береться до розрахунку резервів під кредитні ризики з урахуванням коефіцієнтів.

На підставі класифікації валового кредитного ризику та враховуючи прийняте забезпечення, банк визначає чистий кредитний ризик за кожною кредитною операцією і зважує його на встановлений коефіцієнт резервування.

Списану кредитну заборгованість за основним боргом, нараховані, але не отримані відсотки за списаною простроченою заборгованістю за рахунок резервів під стандартну та нестандартну заборгованість комерційний банк має враховувати на позабалансових рахунках. Комерційні банки зобов'язані продовжувати роботу з такими клієнтами щодо повернення ними боргу протягом не менше 3-х років.

У разі нестачі коштів загального резерву для погашення кредиторської заборгованості комерційний банк покриває отримані у звітному році збитки від кредитної діяльності за рахунок зменшення своїх фондів, нерозподіленого прибутку минулого року, які направляються на створення додаткового резерву.

Формування резерву для відшкодування можливих втрат від дебіторської заборгованості мас таку послідовність:

Ж За результатами інвентаризації дебіторська заборгованість розподіляється за групами ризику.

Ж Розмір резервів диференціюється залежно від класифікації дебіторської заборгованості за групами ризику окремо для заборгованості, що виникла на підставі договорів з урахуванням кількості днів прострочення для заборгованості, що виникла не на підставі договорів, а залежно від часу її перебування на балансі.

Ж щомісячно за результатами інвентаризації дебіторської заборгованості за станом на 25-е число з'ясовуються суми заборгованості, на які потрібно створити резерви за кожними рахунками.

Ж Безнадійна дебіторська заборгованість, що обліковується на балансових рахунках як сумнівна заборгованість, погашення якої не відбувається протягом наступних 180 днів, списується за рахунок резервів.

Ж Дебіторську заборгованість, списану за рахунок резервів комерційні банки мають враховувати за позабалансовими рахунками.

банк ризик позичальник резерв

Список літератури

1. Положення про порядок здійснення аналізу фінансового стану підприємства /Зареєстрованого від 08.02.01 р. №121/5312 зі змінами і доповненнями.

2. Положення про порядок формування і використання резерву для відшкодування можливих втрат за позиками комерційних банків / Постанова Правління НБУ від 27.03.98 №122 зі змінами і доповненнями.

3. Положення про порядок формування і використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків /затв., Постановою Правління НБУ від 19.03.03 р №119 зі змінами і доповненнями.

4. Прокопенко І.Ф., Ганін В.І., Соляр В.В., Маслов С.І., Основи банківської справи: Навчальний посібник - К.: ЦНЛ, 2005 - 410 стор.

5. Петрук О.М. Банківська справа: Навчальний посібник / за редакцією Бутинця Ф.Ф. - К.: Кондор, 2004 р. - 461 с.

Размещено на Allbest.ru