Надання та погашення довгострокових позик

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

1 Теоретичні та методологічні основи надання та погашення довгострокових позик

1.1 Загальна характеристика довгострокових позик

1.2 Технологія надання та погашення довгострокових позик

1.3 Проблеми погашення довгострокових позик в комерційних банках України

Висновки до першого розділу

2. Аналіз системи організації надання та погашення довгострокових позик

2.1 Фінансово-економічна характеристика банку ПАТ КБ «Приватбанк»

2.2 Аналіз основних фінансових показників банку

2.3 Особливості організаційної структури банку

2.4 Технологія контролю за погашенням довгострокових позик банку

Висновки до другого розділу

3. Основні напрями вдосконалення практики надання та погашення довгострокових позик в комерційних банках

Висновки до третього розділу

Висновки

Список використаної літератури

Додатки

Вступ

Актуальність роботи обґрунтована необхідністю зменшення впливу не повернення кредитів до комерційного банку.

Діяльність українських комерційних банків нині зосереджено переважно на роботі з юридичними особами. Це явище тимчасове. У процесі подальшого розвитку ринкових відносин питома вага операцій із фізичними особами неодмінно зростатимуть, тож фінансово-кредитні установи нашої держави мають це враховувати. Як свідчить світовий досвід, банківські операції з фізичними особами становлять близько третини загального обсягу всіх операцій, які проводять фінансово-кредитні установи країн із ринковою економікою. Серед цих банків чимало спеціалізованих, які працюють лише з фізичними особами.

Треба зазначити, що банківська система держави, як і інші сфери економічної діяльності України, перебувають в умовах, які суттєво відрізняються від умов у переважній більшості розвинутих країн своєю складністю. Це зумовлено дією різноманітних факторів : затяжною економічною кризою, незавершеністю нормативно-правової бази, відсутністю стабільних господарських зв'язків, що в свою чергу лише покращує ґрунт для загострення ризиків.

Метою цієї роботи є розкриття багатогранної суті предмету дослідження, його впливу на сферу кредитних відносин та, способів його мінімізації. В ній будуть розглянуті точки зору сучасних українських економістів - як спеціалістів з банківської справи, так із економічного ризику.

Мета роботи досягається на базі вирішення наступних задач дослідження:

теоретичне обґрунтування необхідності дослідження довгострокових позик;

систематизація основних показників діяльності комерційного банку;

виявити проблемні місця у системі захисту від кредитного ризику в досліджуваній банківській установі;

напрацювати рекомендації щодо удосконалювання повернення позик в досліджуваній банківській установі.

Об'єктом дослідження виступає ЗАТ КБ «ПриватБанк».

Предметом дослідження виступає надання та погашення довгострокових позик.

Теоретичною та методологічною базою дослідження є баланс комерційного банку, звіт про фінансові результати діяльності банку, звіт про власний капітал банку, звіт про прибутки і збитки банку, інструкції та положення Національного Банку України.

1. Теоретичні та методолічні основи надання та погашення довгострокових позик

1.1 Загальна характеристика довгострокових позик

Для нормального функціонування будь-якої ланки ринкової економіки потрібно, щоб учасники, приймаючи рішення, мали правдиву та об'єктивну інформацію про майно, грошовий та фінансовий стан, результати роботи - прибутки, доходи чи збитки, а також про особливості їх досягнення, як на своєму підприємстві, так і партнерів. Таку інформацію надає лише система бухгалтерського обліку.[1]

До довгострокових зобов'язань відносяться довгострокові (строком більше 1 року) позики банків, облігації та векселі, видані підприємством. Перевагою фінансування за рахунок довгострокових джерел є небажання власників збільшити кількість акціонерів, а також відносно нижча собівартість кредиту в порівнянні з вартістю акціонерного капіталу, яка виражається в ефекті фінансового важеля. Використання та повернення цих кредитів потребує суворого контролю за їх станом та рухом, а для цього необхідні детальні дані по кожній позиції, про їх суму, строки повернення, нараховані проценти за користування. Для аналізу ефективності довгострокових кредитів потрібні відомості про конкретні напрямки їх використання, про витрачені суми на кожен напрям, про очікувану економічну ефективність, про окупність довгострокових вкладень.[1]

До довгострокових зобов'язань відносяться також орендні зобов'язання, які виникають при фінансовій оренді, тобто коли орендар отримує право власності на майно по закінченні строку оренди або викуповує його за мінімальною ціною.

Довгострокові облігації випускаються на строк більше одного року і є додатковим джерелом залучених засобів для фінансування діяльності підприємства. Облігації відображаються в обліку за вартістю майбутніх надходжень. Якщо ця вартість більша номінальної вартості облігацій, то остання продається з премією, якщо ж менша, то при продажу облігації виникає знижка до її номінальної вартості. Як премія, так і знижка повинні бути поступово списані (амортизовані) протягом строку довгострокової заборгованості [1].

Складні операції з виникнення, погашення, продажу або переуступки довгострокових зобов'язань неможливі без точного та динамічного обліку всіх ситуацій, що виникають за такими боргами. Джерелом інформації для управління довгостроковим залученим капіталом є дані аналітичного обліку по рахунках класу 5 "Довгострокові зобов'язання".

Під зобов'язаннями розуміють заборгованість підприємства, котра виникає внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, викличе скорочення (зменшення) ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди.

Для визнання зобов'язань довгостроковими повинні бути виконані дві умови:

1) термін погашена протягом 12 місяців з дати балансу;

2) походження: виникають не в ході операційного циклу.

Для визначення балансової вартості зобов'язань використовують такі види оцінок:

історична собівартість;

поточна собівартість;

вартість погашення;

теперішня вартість.

Історична собівартість зобов'язання - сума надходжень активів в обмін на зобов'язання або суми грошових коштів чи їх еквівалентів, що, як очікується, будуть сплачені з метою погашення зобов'язань під час звичайної діяльності підприємства.

Поточна вартість зобов'язання - недисконтована сума грошових коштів чи їх еквівалентів, яка була б необхідна для погашення зобов'язання на поточний момент.

Сума погашення - недисконтована сума грошових коштів або їх еквівалентів, яка, як очікується, буде сплачена для погашення зобов'язання в процесі звичайної діяльності підприємства.

Теперішня вартість - дисконтована сума майбутніх платежів (за вирахуванням суми очікуваного відшкодування), яка, як очікується, буде необхідна для погашення зобов'язання в процесі звичайної діяльності підприємства.

Визначення теперішньої вартості довгострокових зобов'язань має свої особливості і залежить від умов та виду зобов'язань. Вона визначається як дисконтна вартість майбутніх платежів (за вирахуванням суми очікуваного відшкодування), яка буде необхідна для погашення зобов'язань в процесі звичайної діяльності підприємства. Таким чином, дисконтуванню підлягають суми довгострокових кредитів, облігаційних позик, довгострокових відсоткових векселів, платежів з довгострокової оренди, позик небанківських фінансово-кредитних установ, що дозволяє привести всі майбутні відтоки ресурсів у вигляді погашення довгострокових зобов'язань до одного часового знаменника та показати інвестору реальну вартість довгострокових зобов'язань на поточний момент, коли він буде приймати своє рішення про те, як можуть бути використані гроші у вигляді інвестицій.[1]

Вартість грошей в часі полягає в тому, що "одна гривня сьогодні має більшу цінність, ніж ця сама гривня через рік". Тому всі операції позики та кредитування мають бути пов'язані з оплатою за користування засобами в розмірі певного відсотка, який, як мінімум, повинен компенсувати знецінювання грошей у часі, тобто щоб сума, надана у борг сьогодні, коштувала б не менше після повернення. Таким чином, завжди маємо у фінансовій угоді три величини:

теперішня вартість (TV) - початкова сума грошей, яка сьогодні надається в борг (або інвестується);

майбутня вартість (MV) - сума, яка буде повернута через деякий період (початкова сума плюс плата за користування нею).

ставка (м або n) - плата за користування засобами (коефіцієнт, який визначається у відсотках та показує відношення приросту початкової суми до базової величини, за яку може бути вибрана TV або MV).

В залежності від того, яка з трьох величин невідома, процес її вирахування називається дисконтуванням або нарощуванням. У випадку нарощування ставка вираховується за формулою:

m- плата за користування засобами;

MV- сума, яка буде повернута через деякий період;

TV- початкова сума грошей, яка сьогодні надається в борг.

а в випадку дисконтування:

.

Підприємство-позикодавець більше цікавить сума нарощування, а позикоутримувачі - дисконтування.

Довгострокові зобов'язання оцінюються за дійсною вартістю, визначення якої залежить від умов та виду зобов'язання, звідси дисконтуванню підлягають суми:

довгострокових кредитів;

облігаційних позик;

довгострокових відсоткових векселів;

платежів по довгостроковій оренді;

позичок небанківських фінансово-кредитних установ.

1.2 Технологія надання та погашення довгострокових позик

Облік розрахунків за довгостроковими позиками банків та іншими залученими позиковими коштами у інших осіб, які не є поточним зобов'язанням, ведеться на рахунку 50 "Довгострокові позики".

Цей рахунок балансовий, пасивний, призначений для обліку джерел засобів.[2]

По кредиту рахунку 50 "Довгострокові позики" відображаються суми одержаних довгострокових позик, а також переведення короткострокових відстрочених позик до складу довгострокових, по дебету - погашення заборгованості за ними та переведення до поточної заборгованості за довгостроковими зобов'язаннями.

Рахунок 50 "Довгострокові позики" має такі субрахунки:

501 "Довгострокові кредити банків у національній валюті";

502 "Довгострокові кредити банків в іноземній валюті";

503 "Відстрочені довгострокові кредити банків у національній валюті";

504 "Відстрочені довгострокові кредити банків в іноземній валюті";

505 "Інші довгострокові позики в національній валюті";

506 "Інші довгострокові позики в іноземній валюті".

На субрахунках 501, 502 відображаються суми довгострокової заборгованості банкам за наданий кредит відповідно в національній та іноземній валюті.

На субрахунках 503, 504 відображаються суми відстроченої заборгованості банкам за кредит, термін погашення якого відстрочено, відповідно в національній та іноземній валюті.

На субрахунках 505, 506 відображаються суми довгострокової заборгованості щодо зобов'язання із залучення позикових коштів (крім кредитів банків), відповідно в національній та іноземній валюті.

Аналітичний облік ведеться за позикодавцями (банками) в розрізі кожного кредиту (позики) окремо та строками погашення кредиту (позики). При відображенні в бухгалтерському обліку операцій, пов'язаних з довгостроковими позиками, необхідно враховувати наступні правила:

суми відсотків за користування кредитом списуються на субрахунок 792 "Результат фінансових операцій" з субрахунку 951 "Відсотки за кредит";

частина довгострокового зобов'язання, яка підлягає погашенню в терміни до 12-ти місяців, списується на рахунок 61 "Поточна заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями".

Типові проводки по рахунку 50 "Довгострокові позики" представлені в таблиці 1.1. [3]

Таблиця 1.1-Бухгалтерські проводки з обліку довгострокових позик

№ оп.	Зміст господарської операції	Кореспондуючі рахунки
		Дебет	Кредит
1	2	3	4
1	Отримано довгострокову позику: - в національній валюті - в іноземній валюті	311 "Поточні рахунки в національній валюті", 312 "Поточні рахунки в іноземній валюті"	50 "Довгострокові позики"
2	Здійснено поточні фінансові інвестиції за рахунок довгострокових позик	35 "Поточні фінансові інвестиції"	50 "Довгострокові позики"
3	Відображено фактичну собівартість акцій власної емісії, викуплених у його учасників за рахунок довгострокової позики	45 "Вилучений капітал"	50 "Довгострокові позики"
4	Погашено за рахунок довгострокових позик: - довгострокові векселі видані - довгострокові зобов'язання за облігаціями	51 "Довгострокові векселі видані" 52 "Довгострокові зобов'язання по облігаціям"	50 "Довгострокові позики" 50 "Довгострокові позики"
5	Переведено короткострокові позики у розряд довгострокових у зв'язку зі зміною умов кредитування	60 "Короткострокові позики"	50 "Довгострокові позики"
6	Відображено довгострокову позику (частину) у складі поточної заборгованості по довгострокових зобов'язаннях	50 "Довгострокові позики"	61 "Поточна заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями"
7	Нараховані відсотки за користування кредитом	951 "Відсотки за кредит"	684 "Розрахунки за нарахованими відсотками"
8	Перерахування відсотків	684 "Розрахунки за нарахованими відсотками"	311 "Поточні рахунки в національній валюті"

1.3 Проблема погашення довгострокових позик

Однією з головних проблем кредитної діяльності банків у сучасних умовах є несвоєчасне погашення наданих позик.

У процесі аналізу своєчасності повернення кредитів треба:

-визначити загальну суму простроченої заборгованості за позиками банку і процентів за ними;

-проаналізувати зміни цієї суми в динаміці;

-розглянути структуру простроченої заборгованості у розподілі клієнтів;

-проаналізувати давність її виникнення;

-з'ясувати причини виникнення простроченої заборгованості у кожному випадку;

-визначити суму і частку кредитів, погашених через рахунок прострочених позик у загальній сумі кредитів;

-проаналізувати заходи, яких вживає банк для стягнення простроченої заборгованості і процентів.[2]

Аналіз погашення позик проводиться за обсягом прострочених позик, переоформлених кредитів, резервів на покриття сумнівних боргів за кредитами та фактами списання безнадійних позик. Структура «кредитного портфеля» банку може вважатися задовільною у тому разі, якщо питома вага кредитів без забезпечення, сумнівних до повернення, прострочених і пролонгованих становить не більше 30 %. За вищої частки «проблемних» кредитів кредитна діяльність банку оцінюється як «ризикована».

Окремі банки застосовують більш жорсткі критерії оцінювання якості кредитного портфеля. Наприклад, у банку «АВАЛЬ» питома вага сумнівних, пролонгованих та прострочених кредитів вважається критичною в разі перевищення 20 % від загальної суми кредитного портфеля. При цьому сума пролонгованих кредитів коригується на коефіцієнт 0,5. Критерій оцінки якості кредитного портфеля залежить від виду кредитної політики банку при встановленні ліміту кредитування для інших банків (консервативна, компромісна, агресивна).[2]

Аналіз стану погашення кредитів проводиться за допомогою табл. 1.2

Таблиця 1.2- Аналіз погашення наданих, тис. грн.

Показник	На початок звітного періоду	На кінець звітного періоду	Відхилення
	Короткостр. кредити	Довгостр. кредити	Короткост. кредити	Довгострокові кредити	Короткострокові кредити	Довгострокові кредити
	Сума	%	Сума	%	Сума	%	Сума	%	Сума	%	Сума	%
Кредити надані, всього	23229,8	100	2454,4	100	84365,8	100	20440	100	+61136	--	17 986	--
У тому числі: поточна заборг.	17 073,9	73,5	1575,8	64,2	52 644,3	62,4	11303	55,3	570,4	11,1	+9727	8,9
Пролонгов. кредити	3647,1	15,7	493,3	20,1	15 860,8	18,8	4864,8	23,8	213,7	+3,1	+4371	+3,7
Простроч. кредити	1115,0	4,8	304,3	12,4	6243,0	7,4	1022,0	5,0	+5128	+2,6	+717,7	-7,4
сумнівні до повер. кредити	1393,8	6	81,0	3,3	9617,7	11,4	3250,0	15,9	+8223,9	+5,4	+3169	12,6

 

Як видно з даних табл. 1.2, погашення наданих позик у звітному періоді порівняно з попереднім періодом погіршилося. Це стосується як короткострокових позик, так і довгострокових. Так, частка «проблемних» позик (пролонгованих, прострочених та сумнівних до повернення) зросла протягом звітного періоду з 26,5 до 37,6 %, тобто на 11,1 %. При цьому вищими темпами зростала частка сумнівних до повернення кредитів (+5,4 процентного пункту) та пролонгованих кредитів (+3,1 % процентного пункту). При цьому абсолютний приріст сумнівних короткострокових кредитів становив +8223,9 тис. грн, а пролонгованих кредитів -- +12 213,7.

Стан повернення довгострокових кредитів оцінюється ще гірше. Так, питома вага довгострокових кредитів «сумнівних до повернення» збільшилася на 12,6 процентного пункту і становила 15,9 %, довгострокових прострочених кредитів зменшилась на 7,4 процентного пункту і становила 23,8 %. Загальна питома вага «проблемних» довгострокових кредитів у звітному періоді становила 44,7 % проти 35,8 % у базисному періоді.[2]

Загальний висновок за результатами аналізу такий. Нарощуючи обсяги кредитних вкладень, банк веде недостатню роботу щодо їх повернення. Тенденція з поверненням позик може призвести до банкрутства банку.

Збільшення питомої ваги пролонгованих позик у звітному періоді порівняно з часткою прострочених позик може свідчити про приховування фактів неповернення позик пролонгацією. Тому необхідно детальніше проаналізувати пролонговану кредитну заборгованість. При цьому особливу увагу звертають на кількість та термін пролонгацій.

Аналіз даних табл. 5.5 свідчить, що сума пролонгованих кредитів за звітний період зросла на 16 585,2 тис. грн. Загальний стан пролонгованих кредитів погіршився. Про це свідчить той факт, що частка договорів, пролонгованих більше двох разів, збільшилася з 34,5 до 52,8 %, зокрема, пролонговані кредити на термін більше шести місяців збільшилися на 11,7 процентного пункту (з 26,4 % до 38,1 %). Безумовно, це значно погіршило оборотність позик. Під час більш детального аналізу цієї групи кредитів необхідно виявити сумнівні до повернення кредити та факти неодноразового переоформлення кредитів.[2]

Крім того, потрібно розглянути правильність оформлення продовження кредиту та його необхідність за матеріалами кредитної справи для виявлення фактів приховування простроченої заборгованості.

Найбільшу увагу у процесі аналізу погашення позик слід приділяти такій групі кредитів, як «прострочені». Обсяг та тривалість простроченої заборгованості аналізуються залежно від терміну її виникнення та частки кожної групи в загальній сумі прострочених кредитів. Прострочені кредити доцільно групувати за термінами прострочення: від 1 до 30 днів; від 31 до 90 днів; від 91 до 180 днів; понад 181 день. Збільшення частки прострочених кредитів понад 181 день свідчить про підвищення вірогідності втрати цих коштів.

З метою недопущення виникнення простроченої заборгованості банки повинні проводити оперативний аналіз поточної (непростроченої) заборгованості. Контроль за термінами погашення позик ведеться в розрізі окремих позичальників за їх кредитними справами.

Контроль та оперативність при стягненні боргу передбачає обов'язок банку підтримувати з позичальником контакти протягом усього терміну користування позикою. Банк повинен уважно стежити за станом справ у клієнта і в разі виникнення у нього проблемних ситуацій, які можуть привести до несплати боргу, вжити відповідних заходів до захисту своїх інтересів.[2]

Страхування кредитних операцій, як спосіб захисту від кредитного ризику, означає, що банки повинні створювати страхові резерви як на мікро-, так і на макрорівні, а також страхувати окремі високоризиковані кредитні угоди в спеціалізованих страхових організаціях.

Далі в процесі аналізу необхідно вивчити факти списання безнадійних позик за рахунок резерву на покриття втрат від кредитів, з'ясувати підстави для списання та визначити питому вагу списання кредитів у загальному обсязі прострочених позик, частку списаних кредитів у загальному обсязі позик та питому вагу цих кредитів у сумі створеного резерву.

Частка списаних позик показує ефективність роботи банку з безнадійними кредитами і впливає на підвищення якості кредитного портфеля банку, звільняючи його від ризиків, зменшує частку прострочених позик, підвищує надійність повернення страхових кредитів.

З табл. 1.3 видно, що банк списує безнадійні позики за рахунок резерву на покриття втрат від кредитних ризиків. Це дало змогу банку списати 6,2 % позикової заборгованості, 32,3 % усієї простроченої та сумнівної до повернення заборгованості і тим самим підвищити якість свого кредитного портфеля.[2]

Таблиця 1.3-Аналіз списаних кредитів

Показники	На 1.01.2001 р.	На 1.01.2002 р.	Відхилення
1. Списані кредити, тис. грн	1258,5	6498,0	+5239,5
2. У тому числі за рахунок резерву	1258,5	6498,0	+5239,5
3. Питома вага списаних кредитів, %
у загальному обсязі позик	4,9	6,2	+1,3
у сумі прострочених та сумнівних до повернення кредитів	43,5	32,3	-11,2
у резерві	60	48,5	-11,5

За аналізований період обсяг списаних кредитів збільшився на 5239,5 тис. грн. Питома вага списаних кредитів у загальному обсязі виданих кредитів збільшилася з 4,9 % на початок періоду до 6,2 % на кінець періоду, тобто на 1,3 процентного пункту. Це свідчить про погіршення якості кредитного портфеля. Дані таблиці показують, що в аналізованому банку створено достатній резерв на покриття можливих втрат від неповернення кредитів. Сума списаних (збиткових) кредитів була в межах створеного резерву і становила лише 48,5 % від його розміру. Зменшення частки списаних кредитів з суми прострочених та сумнівних до повернення кредитів може розцінюватись як поліпшення роботи працівників банку щодо повернення проблемних позик. довгостроковий позика банк

Необхідно також проаналізувати залишки заборгованості за поточними позиками за термінами погашення, що залишилися, та визначити частку позик зі строком погашення до одного місяця, від одного до шести місяців, від шести місяців до одного року, понад рік. Метою такого аналізу є визначення строків надання кредитів для коригування політики банку в цьому напрямі.[2]

Таблиця 1.4-Аналіз залишків кредитної заборгованості,тис грн.

Термін погашення	На 1.01.01 р.	На 1.01.02 р.	Відхилення
	Сума	%	Сума	%	Сума	%
До 1 місяця	8730,0	34	21 691,8	21	+12 961,8	-13
Від 1 до 6 місяців	14 894,1	58	75 565,3	72	+60 671,2	+14
Від 6 місяців до 1 року	1799,8	7	6498,0	6	+4698,2	-1
Більше 1 року	260,3	1	1051,1	1	+790,8	--
Усього	25 684,2	100	104 806,2	100	+79 122	--

Дані табл 1.4 свідчать, що найбільша частина кредитної заборгованості має тривалість від одного до шести місяців (72 %) і тільки 21 % кожної заборгованості -- тривалістю до одного місяця, більше шести місяців має тільки 6 % позикових зобов'язань та більше одного року -- 1 % зобов'язань. Водночас на початок року строкова заборгованість тривалістю до одного місяця становила 34 %, від одного до шести місяців -- 58 %, від шести місяців до одного року -- 7 %, більше одного року -- 1 %. Тобто в аналізованому періоді має місце погіршення показників за рахунок збільшення тривалості поточної заборгованості.[2]

Загальний висновок, який випливає з наведених даних, -- це погіршення стану погашених кредитів банку. Питома вага прострочених та пролонгованих кредитів збільшується, середня тривалість поточної заборгованості зростає, збільшилася частка списаних кредитів. Банку слід вести обережнішу політику щодо надання кредитів, проводити активну роботу з контролю за їх поверненням, ретельно оцінювати кредитоспроможність позичальників.

Висновки до першого розділу

Отже, під зобов'язаннями розуміють заборгованість підприємства, котра виникає внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, викличе скорочення (зменшення) ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди.

Порядок формування та відображення в звітності інформації про зобов'язання визначає П(С)БО 11 "Зобов'язання".

Для визнання зобов'язань довгостроковими повинні бути виконані дві умови:

1) термін погашена протягом 12 місяців з дати балансу;

2) походження: виникають не в ході операційного циклу.

Кредит - економічні відносини, що виникають між кредитором і позичальником з приводу одержання останнім позики в грошовій або товарній формі на умовах повернення в певний строк зі сплатою відсотку.

Облік розрахунків за довгостроковими позиками банків та іншими залученими позиковими коштами у інших .осіб, які не є поточним зобов'язанням, ведеться на рахунку 50 "Довгострокові позики".

Цей рахунок балансовий, пасивний, призначений для обліку джерел засобів.

По кредиту рахунку 50 "Довгострокові позики" відображаються суми одержаних довгострокових позик, а також переведення короткострокових відстрочених позик до складу довгострокових, по дебету - погашення заборгованості за ними та переведення до поточної заборгованості за довгостроковими зобов'язаннями.[2]

Рахунок 50 "Довгострокові позики" має такі субрахунки:

501 "Довгострокові кредити банків у національній валюті";

502 "Довгострокові кредити банків в іноземній валюті";

503 "Відстрочені довгострокові кредити банків у національній валюті";

504 "Відстрочені довгострокові кредити банків в іноземній валюті";

505 "Інші довгострокові позики в національній валюті";

506 "Інші довгострокові позики в іноземній валюті".

При обліку довгострокових векселів слід бути дуже уважним: згідно з п. 7 П(С)БО 11 вони будуть відноситись до розряду "Інших довгострокових зобов'язань", а в облікових регістрах - на одноіменному рахунку 55 "Інші довгострокові зобов'язання" векселів не буде. Облік розрахунків з постачальниками, підрядниками та іншими кредиторами за матеріальні цінності, виконані роботи, отримані послуги та за іншими операціями, заборгованість за якими забезпечена виданими векселями та не є поточним зобов'язанням, ведеться на рахунку 51 "Довгострокові векселі видані".

Для обліку розрахунків з іншими особами за випущеними та сплаченими власними облігаціями строком погашення більше дванадцяти місяців з дати балансу призначений рахунок 52 "Довгострокові зобов'язання за облігаціями".

Для узагальнення інформації про стан розрахунків з орендодавцями за необоротні активи, передані на умовах довгострокової оренди призначений рахунок 53 "Довгострокові зобов'язання з оренди".

Для узагальнення інформації про розрахунки з іншими кредиторами та за іншими операціями, заборгованість за якими не є поточним зобов'язанням та облік яких не відображається на вищезгаданих рахунках класу 5 "Довгострокові зобов'язання", призначено рахунок 55 "Інші довгострокові зобов'язання". Зокрема, на цьому рахунку відображається відстрочена відповідно до законодавства заборгованість з податків, зборів (обов'язкових платежів), фінансова допомога на зворотній основі тощо.[2]

2. Аналіз системи організації надання та погашення довгострокових позик

2.1 Фінансово- економічна характеристика банку « ПАТ КБ Приватбанк»

ПриватБанк створений у вигляді відкритого акціонерного товариства з обмеженою відповідальністю та зареєстрований Національним банком України 19 березня 1992 року за № 92. У вересні 2000 року він був реорганізований в закрите акціонерне товариство. Основна діяльність ПАТ КБ “ПриватБанк” (далі ПриватБанк) спрямована на надання банківських послуг юридичним і фізичним особам на території України і здійснюється згідно ліцензії Національного банку України, нормативно-правових актів України та Статутом банку. З самого початку своєї діяльності він зарекомендував себе як надійний та стабільний банк.[4]

На сьогоднішній день ПриватБанк є одним з банків, які найбільш динамічно розвиваються в України, і займає лідируючі позиції банківського рейтингу країни. За станом на 1 січня 2010року розмір чистих активів ПриватБанку складає 22 058 млн. грн. Статутний фонд банку складає 1 130 млн. грн., власний капітал - 2 034 млн. грн. Кредитний портфель банку складає 16,095 млрд. грн., в тому числі кредити фізичним особам - 6,356 млрд. грн. Фінансовий результат ПриватБанку за підсумками роботи 2009 року складає 475,655 млн. грн.[4]

В ході дослідження ринку банківських послуг, проведеного компанією GFK-USM, 19,8% опитаних жителів України назвали ПриватБанк найбільш привабливим для себе українським банком. ПриватБанк також має найбільш високий рівень впізнаваємості серед населення і найвищий показник привабливості: більше 26% опитаних, які знають бренд ПриватБанку, вважають його послуги і якість обслуговування найбільш привабливими.

ПриватБанк також є лідером серед українських комерційних банків за кількістю клієнтів: його послугами користується понад 16% населення України.

ПриватБанк має генеральну ліцензію Національного банку України на проведення банківських операцій та здійснює весь спектр банківських послуг, які є на вітчизняному ринку, з обслуговування корпоративних та приватних клієнтів відповідно до міжнародних стандартів. Довгостроковий інтерес клієнта - головний пріоритет у роботі банку. З клієнтами працює висококваліфікована команда спеціалістів та персональні менеджери, які несуть відповідальність за забезпечення якісного обслуговування, оперативне та точне задоволення потреб клієнта. Запроваджуючи нові види банківських послуг та постійно вдосконалюючи комплекс банківського обслуговування, на сьогодні банк обслуговує 309 тисяч корпоративних клієнтів та приватних підприємців і понад 9 мільйонів рахунків фізичних осіб. Обсяг залучених банком коштів юридичних осіб на 1 квітня 2009 року становить15 017 млн. грн, у тому числі депозитний портфель юридичних осіб - 10 564 млн. грн. Обсяг коштів фізичних осіб, залучених ПриватБанком, станом на 1 квітня 2009 року становить 12,6 млрд. грн, у тому числі депозитний портфель фізичних осіб - 9,278 млрд. грн.[4].

Основну частину корпоративних клієнтів, що обслуговуються банком, складають підприємства малого і середнього бізнесу. При цьому значну долю вжитку банківських продуктів забезпечують крупні фінансові і промислові корпорації. Особлива увага протягом року приділялася обслуговуванню компаній, що мають широку мережу структурних підрозділів, - мережевих корпорацій. Галузева характеристика клієнтської бази банку свідчить, що велику частину складають підприємства, основний вид діяльності яких торгівля і комерційна діяльність. Значну долю серед корпоративних клієнтів займають підприємства харчової, транспортної, сільськогосподарської і будівельної галузей.

У ході дослідження ринку банківських послуг в 2008 році, проведеного компанією GFK Ukraine, 23,3% жителів України назвали «ПриватБанк» найбільш привабливим для себе українським банком. «ПриватБанк» також є самим популярним і впізнаваним банківським брендом України - 64% жителів країни знають «ПриватБанк» без підказки. Банк також є лідером серед українських комерційних банків за кількістю клієнтів: його послугами користується понад 23% населення України. На сьогоднішній день банк обслуговує 334 тисячі корпоративних клієнтів, приватних підприємців - 347 тисяч і понад 12,5 мільйонів рахунків фізичних осіб. Обсяг залучених банком коштів юридичних осіб на 1 січня 2009 року становить 20,7 млрд. грн, у тому числі депозитний портфель юридичних осіб - 12430 млрд. грн. Обсяг коштів фізичних осіб, залучених ПриватБанком на 1 січня 2009 року, становить 32754 млрд. грн., у тому числі депозитний портфель фізичних осіб - 27,1 млрд. грн.[5]

У 2009-му році Global Finance сьомий рік поспіль визнає «ПриватБанк» кращим банком в Україні, так само як й інші впливові видання у різні роки віддавали «ПриватБанку» звання "The Bank of Year" (журнал "The Banker") та «Кращий банк» (журнал "Euromoney"). На звітну дату Приватбанк є учасником системи гарантування вкладів населення. Згідно Закону України "Про першочергові заходи щодо запобігання негативним наслідкам фінансової кризи та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" №639-VI від 30.10.2008 г, розмір повернення коштів по вкладам, враховуючи відсотки, за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з 05.11.08 г. збільшено до 150 000 гривень.[5]

2.2 Аналіз основних фінансових показників «ПриватБанк»

Для аналізу фінансового стану ПриватБанка були взяті показники економічної діяльності банку за останні три роки (на 01.01.2008р., на 01.01.2009р., на 01.01.2010р.). Обсяг фінансово-аналітичної інформації дав можливість дослідити та прослідкувати динаміку тенденцій економічного розвитку банку, а також сприяв більш повній і об'єктивній оцінці показників.[6]

За рік, що минув, обсяги банківських зобов'язань збільшилися на 32,7% (за 2008 рік - на 62,0%) і на 01.01.2010 р. становили 28 574.0 млн. грн. (43,4% із них - в іноземній валюті). Частка зобов'язань у пасивах за рік зменшилася з 87,1 до 86,3%.Як і раніше, основну роль у ресурсному забезпеченні банків продовжували відігравати вклади населення. За 2009 рік їх обсяг збільшився на 28,3% і на 01.01.2010р. дорівнював 41 2069 млн. грн., або 35,5% від усіх зобов'язань фізичних осіб. Позитивним є те, що приріст вкладів відбувався в основному за рахунок строкових депозитів, які за рік збільшилися на 33,6% і на 01.01.2010 р. становили 33 2037 млн. грн. Такі зміни в динаміці і структурі вкладів за строками сприяють стабільності ресурсного забезпечення банків, що створює необхідні умови для довгострокового кредитування економіки.[6]

Проаналізувавши баланс ПриватБанку за період з 01.01.2008р по 01.01.2010рр., зазначимо, що зобов'язання банку зросли на 7 887 853 923.79 грн., або 143,52%. Такі зміни пов'язуються зі збільшенням коштів клієнтів на 4 055 965 865.грн. та коштів банків на 1 559 381 256.грн.

У 2009 році ризик високих темпів зростання дещо знизився. Активи збільшувалися нижчими, ніж 2008 року, темпами. Абсолютний приріст активів та основних їх складових не перевищив відповідного показника 2008 року. Так. загальні активи збільшилися на 34,1% (у 2008році - на 55,7%) і на 1 січня 2009 року досягли обсягу 141 5 млрд. грн. (38,.8% із них - в іноземній валюті).[5]

Основною частиною активів банків є кредитний портфель (68,7%). За 2009 рік він збільшився на 32,3% (за 2008 рік - на 57,1%) і на 01.01.2009р. становив 97 2 млрд. грн. (45% коштів - у іноземній валюті). Збільшення відбулося в основному за рахунок зростання обсягів кредитів, наданих суб'єктам господарювання, (на 14 9 млрд. грн.. або на 25,7%): кредитів, наданих фізичним особам (на 5 7 млрд. грн.. або на 64,4%); кредитів, наданих іншим банкам та строкових депозитів, розміщених у інших банках та в НБУ на 3,2 млрд. грн.. або на 48,1%).

Розглянувши балансові показники діяльності ПриватБанк протягом 2008-2010 років, зазначимо, що банк зберігає позицію одного з лідерів за показником розміру активів. Так, станом на 01.01.2009р. загальні активи банку склали 14 982 344 049.97 тис. грн. Їхній обсяг зріс на 8 664 400 тис. грн.(133%) порівняно з 2008 роком. Така тенденція пов'язана з нарощенням кредитних та інвестиційних операцій. Разом з тим відбулося значне збільшення у статті “Основні засоби та нематеріальні активи” - 218,19%, що свідчить про покращення матеріально-технічної бази банку та про те, що він динамічно розвивається.[5]

Одним із основних завдань для банків України є забезпечення фінансової стійкості та якісного розвитку за рахунок підвищення рентабельності діяльності.

Проведемо Аналіз фінансових результатів ЗАТ КБ „ПриватБанк” за даними звітності 2008-2010 років .Для цього побудуємо таблицю 1 і розрахуємо темп росту і темп приросту, враховуючи, що базисний рік це 2007р. (на 28.02.2008), звітний - це 2008 р. (на 28.02.2009).

Таблиця 2.1 - Зведений баланс КБ «ПРИВАТБАНК»

Найменування статті	Сума(грн)на 28.02.2008	Темп росту на 28.02.2009	Темп росту на 28.02.2010	Темп приросту показника,%
Активи
Готiвковi кошти в касi	654 872 273	880 704 295	1 337 371 049	204,2%	104,2%
Кошти в НБУ		1 108 495 340	1 381 723 297
Кошти на коррахунках "Ностро"	740 948 471	369 892 897	374 626 123	50,6%	-49,4%
Межбанкiвськi кредити	628 021 157	2 292 660 192	2 363 832 108	376,4%	276,4%
Вкладення в ОВДП		76 693 752	51 760 143
Межбанкiвськi кредити	628 021 157	2 292 660 192	2 363 832 108	376,4%	276,4%
Кредити юридичним особам	5 950 286 426	6 644 475 963	9 922 406 903	166,8%	66,8%
Кредити фiзичним особам	2 033 159 188	3 031 775 128	6 821 350 683	335,5%	235,5%
Нарахованi доходи	393 401 715	289 666 683	337 277 713	85,7%	-14,3%
Цiннi папери	192 891 769	709 672 036	138 404 608	71,8%	-28,2%
Основнi засоби банка	455 688 761	745 779 628	1 103 813 087	242,2%	142,2%
Розрахунки по госп. дiяльн.	55 458 275			0,0%	-100,0%
Дебiторська заборгованiсть	192 096 036	333 515 806	1 453 492 375	756,6%	656,6%
Валютнi операцiї	276 431 950	1 022 256 872	3 962 990 879	1433,6%	1333,6%
Резерви пiд кредити	-851 987 297	-1 326 018 572	-1 895 954 082	222,5%	122,5%
Усього Активи:	10 721 268 722	16 179 570 021	27 353 094 884	255,1%	155,1%
Пасиви
Кошти на коррахунках "Лоро"	45 785 351	-7 261 149	132 469 675	289,3%	189,3%
Мiжбанкiвськi депозити	363 080 571	177 496 869	2 112 908 998	581,9%	481,9%
Кредити Нацiонального Банку	18 609 706	533 940 143		0,0%	-100,0%
Кредити мiжнарод. фiнанс.орг.	605 591 865	18 520 209	529 099 693	87,4%	-12,6%
Поточнi рахунки юр. осiб	2 190 090 858	3 102 809 674	3 296 245 646	150,5%	50,5%
Кошти бюджету	19 255 511	15 802 700	67 057 122	348,2%	248,2%
Депозити юридичних осiб	971 500 589	2 540 419 613	2 943 261 114	303,0%	203,0%
Поточнi рахунки фiзичних осiб	1 106 403 526	1 255 661 325	2 328 389 299	210,4%	110,4%
Депозити фiзичних осiб	3 653 954 831	5 111 161 318	8 374 254 635	229,2%	129,2%
Розрахунки за цiнними паперами	179 336 715	50 346 342	21 020 360	11,7%	-88,3%
Нарахованi витрати	73 848 902	145 259 521	266 017 019	360,2%	260,2%
Кредиторська заборгованiсть	195 689 577	509 104 021	983 793 461	502,7%	402,7%
Валютнi операцiї	276 431 950	1 022 256 872	3 962 990 879	1433,6%	1333,6%
Кошти на коррахунках "Лоро"	45 785 351	-7 261 149	132 469 675	289,3%	189,3%
Усього Пасиви:	9 699 579 952	14 475 517 459	25 017 507 900	257,9%	157,9%
Капітал
Статутний капiтал банка	700 000 000	1 020 526 000	1 130 000 000	161,4%	61,4%
Резерви банку	185 530 721	371 088 446	638 269 072	344,0%	244,0%
Результат минулих рокiв	70 398 679	176 637 863	513 778 318	729,8%	629,8%
Результат поточного року	9 759 371	135 800 253	53 539 595	548,6%	448,6%

Порівняно з попереднім роком у 2008-му сумарний прибуток банків збільшився на 52.7%. Дещо поліпшилися показники ефективності діяльності в цілому по системі. Так, рентабельність активів підвищилася з 1.04 до 1.07%. капіталу - із 7.61 до 8.43%. Протягом 2009 року банківські доходи зростали вищими темпами, ніж витрати, що обумовило поліпшення співвідношення цих показників, яке за підсумками 2010 року становили 20 0723 млн. грн. Цього досягнуто за результатами року дорівнювало 93,7% (у 2008 році- 94,1%). Протягом 2009 року в структурі доходів сталися такі зміни: на 0.6 відсоткового пункту зменшилася частка процентних доходів, на 1,8 - комісійних. Водночас частка інших операційних доходів на 2.6 п.п. зросла. Незмінною залишилася частка результату від торговельних операцій. Як бачимо, в умовах зменшення ролі процентних доходів у зв'язку зі зниженням процентних ставок за кредитами банки переорієнтувалися на інші джерела доходів, зокрема - на операційні доходи.[6]

Надійність та фінансова стійкість банку протягом 2007-2010 років підвищилась. Про це свідчить зростання власного капіталу швидкими темпами. Також слід сказати, що показники маневреності та незалежності власного капіталу не перевищували допустимих значень, що свідчить про те, що банк є фінансово стійким.

Як вже зазначалося, позитивною тенденцією в діяльності ПриватБанку є збільшення рівня капіталізації банку. Це забезпечує підвищення інвестиційного потенціалу, розширення операцій з різними групами клієнтів, зміцнює довіру до банку.

Щодо управління ліквідністю, то ця позиція - одне з пріоритетних завдань банківського менеджменту. Разом із стандартним набором інструментів банк використовує і власні методики, щодо визначення запасів ліквідності, оцінок, розрахунків ризиків, тощо, забезпечуючи точний аналіз та якісне управління. Розроблено план управління ліквідністю у випадку кризових ситуацій, здійснюється довгострокове та оперативне прогнозування цієї позиції, моделюється стан ліквідності та зміни зовнішніх і внутрішніх факторів.

Що стосується управління фінансовими ризиками, то у банку дотримуються процедури визначення та затвердження лімітів, регулярно проводиться моніторинг кредитного портфеля, сформовано необхідні страхові резерви під активні операції.

Важливою складовою запобігання надмірним кредитним ризикам є формування достатніх резервів. Формування резервів під можливі витрати з активних операцій здійснюється банком згідно з вимогами НБУ та відповідно до нарощування обсягів кредитування. Загальний обсяг сформованих резервів під кредитні ризики станом на 01.01.2009 рік становив 1 286 911 170.74 тис. грн.[5]

Для визначення ефективності діяльності ПриватБанку проведемо розрахунок деяких показників (табл. 2) та проаналізуємо структуру та динаміку змін показників доходів та витрат банку.

Таблиця 2.2 - Динаміка основних показників ефективності фінансової діяльності ПриватБанку протягом 2008-2010 років

Показник	2008p.	2009p.	2010p
Рентабельність капіталу	0,73%	1,29%	1,40%
Рентабельність активів	0,09%	0,15%	0,19%

Проаналізувавши дані таблиці слід зазначити, що спостерігається позитивна тенденція до підвищення показників ефективності діяльності банку. Так, рентабельність активів поступово зростає, проте, показник ще не досягає рекомендованого значення (0,75%-1,5%). Рентабельність капіталу підвищилась з позначки 0,73% у 2008 році до рівня 1,40% у 2009 році. Така тенденція свідчить про зростання платоспроможності банківської установи.

Протягом 2008-2010 років доходи банку збільшилися на 3 121 437 тис. грн. В основному, такі зміни відбулися за рахунок збільшення процентних доходів на 2 227 783 тис.грн., комісійних доходів - на 340 448 тис. грн. та торговельних доходів - на 407 278 тис. грн. Найбільшими темпами зростали торговельні доходи - 302,80% та інші банківські операційні доходи- 302,80%.

2.3 Особливості організаційної структури банку

Функціонування банку забезпечує гнучка організаційна структура управління (ОСУ), яка обумовлена тим, що ПриватБанк є міжрегіональним універсальним та системним банком із розгалуженою мережею філій та відділень по всій території Україні та за її межами.

ОСУ ПриватБанку є однієї з найбільш прогресивних як серед банків України, так і банків Східної Європи. По суті вона є комбінованою, тому що містить ознаки широко розповсюджених у світовій практиці видів ОСУ:

- горизонтальна (площинна), оскільки в ній виділено лише 3 рівні управління:

- вищий - (Головний офіс);

- середній - (Головні регіональні управління, Регіональні управління, Самостійні філії);

- нижчий (відділення).

лінійно-функціонально-штабна, тому що в ОСУ сформовано штаби при Голові Правління, при Директорах ГРУ, РУ та філій;

-дивізіональна клієнто- і функціонально-орієнтована, тому що виділено підтримуючі й бізнесові дивізіони (напрямки), які зорієнтовані на комплексне обслуговування певних груп клієнтів або виконання комплексу однорідних функцій;[7]

В структурі ЗАТ «Приватбанку виділяються:

- бізнесові доходні напрямки, котрі отримують дохід у результаті прямого контакту із клієнтами. Їх 9 на 2008 р;

- бізнесові керуючі (витратні) напрямки, які займаються, в основному, управлінням і координацією діяльності РП та частково вступають у прямий контакт із клієнтами. Їх на 2008р. є 10;

- підтримуючі напрямки, що забезпечують необхідні умови, для функціонування інших напрямків діяльності підрозділів банку, при цьому не вступаючи в прямий контакт із клієнтами. Таких напрямків у банку 15.

Для підготовки, обговорення та прийняття стратегічних і важливих тактичних рішень безпосередньо під керівництвом Голови Правління функціонують колегіальні органи:

-Правління Банку;

- Стратегічний комітет;

- Кредитний комітет;

-Бюджетний комітет;

- Комітет з питань безпеки.

- дивізіональна продуктова, тому що в межах окремих бізнесів виділяються підрозділи, що спеціалізуються на розробці й просуванні до клієнтів однорідних продуктів або послуг;

- дивізіональна регіональна, оскільки регіональна мережа структурних підрозділів ПриватБанку представлена у всіх адміністративно-територіальних центрах України та Автономній Республіці Крим, підрозділи банку функціонують також у всіх містах обласного підпорядкування, районних центрах та в найбільш перспективних населених пунктах.[7]

Станом на 01.01.2010р. до складу ПриватБанку входять:

- Головний офіс, розташований у м. Дніпропетровськ - Україна;

-Регіональні підрозділи у складі 37 філій, у тому числі філія на Кіпрі, та 3236 відділення.

Представництва:

- м. Київ, Україна;

- м. Москва, Російська Федерація;

- м. Алмати, Республіка Казахстан;

- м. Лондон, Велика Британія;

- м. Пекін, Китайська Народна Республіка.

- мережна - наявність пов'язаних (дочірніх) банків і компаній;

- проектно-матрична, тому що в межах ОСУ банку часто створюються тимчасові проектні групи для реалізації конкретного проекту або робочі групи для вирішення важливих завдань.[7]

2.4 Технологія контролю за погашенням довгострокових позик банку

Особлива увага в процесі кредитування надається своєчасності сплати позичальником чергових внесків в погашення позики і відсотків по ній. Оскільки по кожній позиці існує ризик непогашення боргу через непередбачені обставини, банк прагне видавати кредити найнадійнішим клієнтам. Проте він не повинен упускати можливостей розвивати свої позикові операції і за рахунок надання кредитів, пов'язаних з підвищеним ризиком, оскільки вони приносять вищий дохід. Враховуючи назад пропорційну залежність між рівнями ризику і прибутковості позикових операцій, банк повинен будувати свою кредитну політику так, щоб забезпечувався баланс між обережністю і ризиком. Надмірна обережність позбавляє банк багатьох прибуткових можливостей, а надмірна ризикована створює загрозу втрати не тільки доходу від відсотків, але і позичених засобів. [7]

В той же час неприйняття своєчасних заходів до недопущення фінансових проблем у позичальника приводить не тільки до несплати позики і відсотків. Збиток в цьому випадку для банку значно більше. По-перше, підривається репутація банку, оскільки велика кількість прострочених кредитів може привести до падіння довіри вкладників і інвесторів і до загрози неплатоспроможності банку. По-друге, втрати від позикових операцій підвищують загрозу відходу з банку кваліфікованих працівників через зниження можливостей їх матеріального стимулювання. По-третє, банк вимушений виробляти додаткові витрати, пов'язані із стягненням проблемної позики. По-четверте, певна частина позикового банківського капіталу заморожується в непродуктивних активах. Названі втрати за своїми розмірами можуть набагато перевищити прямий збиток від непогашення боргу.

Труднощі з погашенням позик можуть виникати з різних причин, найпоширенішими з яких є: помилки і упущення самого банку, допущені при розгляді кредитної заявки, розробці умов кредитного договору і подальшому контролі; неефективна робота клієнта, що одержав позику; чинники, які не знаходяться під контролем банку.[7]

Серед причин непогашення позик, залежних від самого банку, слід зазначити: необгрунтовано ліберальне відношення до позичальника при розгляді заявки на кредит; неякісно проведена оцінка кредитоспроможності позичальника; погана структуризація позики; помилки в оцінці забезпеченості позики; неповне віддзеркалення в кредитному договорі умов, що забезпечують інтереси банку; відсутність контролю за позичальником в період погашення кредиту (обстежень, перевірок забезпечення і ін.).

Основні причини виникнення проблемних позик (позик, по яких виникають труднощі з їх погашенням і сплатою відсотків), залежні від клієнта, пов'язані із слабким керівництвом , погіршенням якості продукції і роботи, помилками в оцінці ринків збуту, із слабкістю контролю за станом фінансів, що виявляється в зростанні дебіторської заборгованості, непродуктивних витрат і ін.

До чинників виникнення труднощів з погашенням кредиту, які не знаходяться під контролем банку, відносяться: погіршення економічної кон'юнктури, зміна політичної ситуації і законодавства і т.д. [7]

Якнайкращою мірою є розробка спільно з позичальником плану заходів для відновлення стабільності позичальника і усунення недоліків в його роботі. Якщо цей захід не дасть необхідних результатів, банк повинен забезпечити свої інтереси, зажадавши платіж по позиці, продажі забезпечення, пред'явлення претензій до гаранта і т.п. Самий крайній захід - постановка питання про оголошення позичальника банкротом, але це якнайменше бажаний шлях як для банку, так і для клієнта.

У роботі по стягненню проблемних позик банк повинен діяти швидко, без зволікання, оскільки якщо позичальник затримає розрахунки за своїми зобов'язаннями перед іншими організаціями і підприємствами (постачальники, податкова служба, страхова організація) раніше, ніж виникне вимога банку, останньому доведеться перебувати в довгій черзі кредиторів, що вимагають відшкодування довга.

Залежно від форми забезпечення кредиту банк застосовує різні способи примусового стягнення боргу і відсотків але йому у разі відсутності у позичальника найближчим часом реальні перспектив розрахуватися з ним.

Якщо позика видана під заставу майна, банк одержує задоволення своїх вимог до позичальника з вартості закладеного майна в порядку, визначеному в договорі застави. Звичайно це здійснюється шляхом зарахування виручки від реалізації продукції на позиковий рахунок позичальника, минувши його розрахунковий рахунок, до повного погашення позикової заборгованості. Проте загальна сума прямих зарахувань на позиковий рахунок виручки від реалізації продукції не повинна перевищувати суми, вказаної в договорі застави. [7]

При видачі позики під гарантію (поручительство) банк пред'являє до стягнення суму боргу своїм розпорядженням (вимогою) в безперечному порядку з рахунку гаранта.

У випадку, якщо забезпеченням позики є страхове свідоцтво (поліс), банк одержує страхове відшкодування від органів страхування (державних або акціонерних) в межах термінів, визначених правилами страхування.

Якщо забезпеченням позики служить переуступка вимог, банк пред'являє до оплати вимоги і рахунки позичальника третій особі і поступаючи засоби направляє на погашення кредиту.

Як вже було відмічено, кожен банк розробляє і здійснює свою кредитну політику, яка складається під впливом поточних і перспективних задач банку, а також економічної кон'юнктури. В процесі проведення кредитних операцій банк дотримується виробленої політики і тому періодично аналізує склад і структуру виданих позик або кредитний портфель. Від структури і якості кредитного портфеля банку в значній мірі залежать його стійкість, репутація і фінансовий успіх. Тому банку необхідно ретельно аналізувати якість позик, проводити незалежні експертизи крупних кредитні проектів і заходів, виявляти випадки відхилення від напряму кредитної політики. Банківські працівники, що займаються позиковими операціями, зобов'язані направляти свої зусилля на виявлення у складі кредитного портфеля крупних і особливо крупних кредитів, а також проблемних позик, що вимагають підвищеної уваги.