Санація банку

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

Банкрутство та ліквідація комерційного банку характеризуються набагато масштабнішими негативними економіко-соціальними наслідками, ніж банкрутство такого самого за розмірами промислового підприємства. Неспроможність банківської установи погасити свої зобов'язання за пасивними операціями призводить до збитків для клієнтів, вкладників, акціонерів та держави. Загалом фінансова криза та ліквідація банку мають такі негативні наслідки.

Підприємства, касово-розрахункове обслуговування яких здійснював банк, повністю або частково втрачають кошти, що були на розрахунковому рахунку. Через це затримуються або зриваються платежі, на боржника накладаються санкції, виробництво стає неритмічним або зупиняється взагалі, працівники не одержують заробітної плати, а держава - податків.

Інвестори, які є держателями корпоративних прав банку, втрачають свій капітал.

Фізичні особи, які є клієнтами банку, втрачають свої заощадження, а отже, і довіру до фінансово-кредитної системи держави в цілому, що тягне за собою соціально-політичні втрати.

З огляду на значення банківського сектора як для всієї економіки держави, так і для фінансово-господарської діяльності окремих підприємств є сенс з'ясувати особливості санації, банкрутства та ліквідації комерційних банків. На прикладі фінансово-кредитної сфери можна простежити особливості координації, інформативного та методологічного забезпечення процесів санації, реорганізації та ліквідації суб'єктів господарювання. Відповідною роботою керує єдиний центр - НБУ, який забезпечує науковий підхід та певний рівень об'єктивності.

Спробуємо далі систематизувати велику за обсягом інформацію з питань фінансового оздоровлення комерційних банків, висвітлюючи заходи, спрямовані на виведення банківської установи з кризи чи її ліквідацію.

Перш ніж розглядати механізм санації, реорганізації та ліквідації банків, спинимося на основних причинах та симптомах кризи, які є типовими для вітчизняних фінансово-кредитних установ, розкриємо специфічні причини збитковості, втрати ліквідності, а отже - фінансової кризи банку:

· дефіцит прибуткових банківських операцій;

· нав'язування банкам фіскальних функцій, що відлякує нинішніх та потенційних клієнтів;

· збільшення обсягу обов'язкових резервів, а отже, і частки активів, що не приносять доходів;

· дефіцит прибуткових та неризикованих інвестиційних проектів (дефіцит надійних об'єктів кредитування);

· внутрішні причини (низький рівень менеджменту, високі витрати, ризикована валютно-кредитна політика тощо).

Труднощі, з якими стикаються комерційні банки щодо здійснення профілактичних антикризових заходів, зумовлюються насамперед відсутністю в переважної їх більшості служб контролінгу. За браком об'єктивної інформації про реальний фінансовий стан кожного банку не можна оперативно нейтралізувати ризики та попереджувати фінансову кризу. У багатьох банках усупереч відповідній Постанові Правління НБУ не запроваджено внутрішнього аудиту, а там, де він є, виконується суто формально.

Симптоми кризи комерційного банку бувають прямі та непрямі. До перших належать такі:

· порушення банками обов'язкових економічних нормативів та недодержання вимог щодо резервування;

· різкі коливання залишків коштів на кореспондентських рахунках, особливо якщо мінімальні залишки наближаються до нуля;

· наявність неоплачених документів клієнтів;

· грубі порушення правил бухгалтерського обліку та звітності;

· здійснення ризикованої кредитної та процентної політики;

· збиткова діяльність;

· часті зміни складу керівництва;

· негативна інформація міністерств і відомств, громадян, засобів масової інформації; скарги клієнтів на роботу банку.

Відповідні непрямі симптоми полягають ось у чому:

· банк працює на високоризикованих і ненадійних ринках, які мають обмежені перспективи розвитку;

· строки залучення та розміщення коштів не збалансовані;

· частка міжбанківських кредитів у складі залучених банком ресурсів занадто висока;

· агресивна реклама стосовно залучення коштів на умовах, вигідніших за ринкові.

Основним показником кризи більшості комерційних банків є проблемні кредити. За оцінками експертів, нині такі кредити в банківській системі України становлять близько 20% кредитного портфеля. Проте у світовій практиці навіть 8 - 10% вважають загрозливою межею, за якою можлива системна банківська криза.

Санація комерційного банку

банк банкрутство комерційний оздоровлення

Наслідком фінансової кризи банківської установи є втрата ліквідності та платоспроможності, а отже - порушення норм і вимог чинного банківського законодавства та нормативних актів НБУ. З першими ознаками фінансової кризи комерційного банку система банківського нагляду НБУ вживає ряд примусових та непримусових заходів впливу, спрямованих на фінансове оздоровлення банку з метою забезпечення ліквідності, платоспроможності та стабільності банківської системи, захисту інтересів вкладників і кредиторів. Санація банків в Україні, як правило, здійснюється з ініціативи та під контролем НБУ. Питання санації регулюються Положенням про застосування Національним банком України заходів впливу до комерційних банків за порушення банківського законодавства. Банкам, які перебувають у фінансовій кризі, надає допомогу Управління по роботі з проблемними банками.

Рішення про санацію банку може прийматися в таких основних випадках:

1. З ініціативи комерційного банку в рамках непримусових заходів впливу НБУ.

2. З ініціативи НБУ в рамках непримусових та примусових заходів впливу на комерційний банк.

3. За погодженням усіх сторін у ході провадження справи про банкрутство.

Підставою для застосування НБУ непримусових та примусових заходів впливу можуть бути:

· результати перевірок діяльності комерційних банків з боку НБУ та відповідного рівня системою банківського нагляду;

· матеріали правоохоронних органів, місцевих державних податкових адміністрацій та інших органів, що характеризують рівень додержання комерційними банками законодавчих актів з питань банківської діяльності;

· результати перевірок діяльності комерційних банків зовнішніми аудиторськими організаціями чи внутрішнім аудитом;

· інші матеріали, що характеризують діяльність комерційних банків (статистична звітність, щоденні баланси тощо).

Управління по роботі з проблемними банками систематично аналізує фінансово-господарський стан банків за системою Camel, оцінюючи стан банку за спеціальною рейтинговою системою. У разі одержання незадовільних оцінок банки стають «клієнтами» Управління.

Згідно з нормативними актами НБУ непримусові заходи впливу застосовуються до комерційних банків у разі незначного рівня підвищеного ризику та глибини проблем у фінансово-кредитній діяльності і мають характер добровільності їх вирішення й розуміння наявності проблем з боку комерційного банку. До непримусових заходів впливу належать:

· лист із зобов'язаннями;

· письмове попередження.

Лист із зобов'язаннями - це письмове визнання комерційним банком своїх проблем і недоліків та порушень у роботі. Лист має містити перелік заходів, що їх банк зобов'язується вжити для вирішення й усунення недоліків із зазначенням конкретних строків виконання цих заходів. Лист із зобов'язаннями застосовується тоді, коли на відповідному рівні системи банківського нагляду вважають, що зазначені проблеми усвідомлюють Правління та Рада комерційного банку, що сам банк здатний до фінансового оздоровлення. Лист із зобов'язаннями можна інтерпретувати як інструмент стимулювання комерційного банку до фінансового оздоровлення з власної ініціативи. Він може містити в собі програму або навіть план санації банку. НБУ рекомендує відбивати в листі такі основні інструменти та умови санації:

· механізми поліпшення практики кредитування та управління кредитними ризиками;

· рішення про тимчасове обмеження на збільшення активів банку;

· рішення про обмеження розміру позик, які надаються дочірнім компаніям чи інсайдерам банку;

· рішення стосовно тимчасового обмеження розміру відсотків, які банк може виплачувати за депозитами;

· тимчасове припинення виплати дивідендів;

· рішення про обмеження розміру суми, яку банк може виплачувати своїм працівникам у формі заробітної плати та премій.

Контроль за виконанням листа із зобов'язаннями здійснюється у процесі аналізу звітів комерційного банку, під час нарад чи перевірок.

Письмове попередження. Згідно з Положенням НБУ, якщо банк не виконує свої зобов'язання або якщо його проблеми є настільки серйозними, що можуть призвести до підвищення ризику діяльності, втрати платоспроможності та загрожують інтересам вкладників і кредиторів, він отримує з боку системи банківського нагляду НБУ відповідного рівня письмове попередження. В останньому НБУ повідомляє про своє занепокоєння станом справ у банку, вказує на конкретні заходи, яких необхідно вжити для налагодження справ, указує на конкретні коригуючі дії, до яких має вдатися банк, аби усунути наслідки небезпечної чи неправильної банківської практики, конкретних порушень пруденційних правил банківської справи та строки їх усунення. Іншими словами, письмовим попередженням НБУ пропонує комерційному банку провести комплекс заходів щодо подолання фінансової кризи та фінансового оздоровлення. У противному разі банку загрожують примусові заходи впливу.

Зауважимо, що непримусові заходи впливу застосовуються в рамках системи раннього попередження та реагування на фінансову кризу і є виправданими, якщо банк перебуває у фазі кризи, яка за умови переведення його на режим антикризового управління безпосередньо не загрожує його функціонуванню.

Функціонування банку в режимі фінансового оздоровлення

У разі, якщо комерційний банк перебуває на другій фазі кризи, яка загрожує подальшому його існуванню і потребує негайного проведення фінансової санації, то він може бути переведений на режим фінансового оздоровлення з ініціативи НБУ. Режим фінансового оздоровлення - це система непримусових та примусових заходів впливу на комерційний банк, спрямованих на збільшення обсягу капіталу до необхідного рівня протягом визначеного НБУ періоду з метою відновлення ліквідності та платоспроможності і усунення порушень, які призвели комерційний банк до збиткової діяльності або скрутного фінансового стану, а також наслідків цих порушень.

Комерційний банк переводиться в режим фінансового оздоровлення відповідно до постанови Правління НБУ за наявності підстав, підтверджених висновками системи банківського нагляду та відповідного регіонального управління Національного банку України. Банк може бути переведений в режим фінансового оздоровлення на строк не більш як 12 місяців. За наявності обгрунтованих підстав для успішного завершення виконання програми санації цей строк може бути продовжений ще на 6 місяців.

Підставами для переведення комерційного банку у режим фінансового оздоровлення можуть бути такі:

· віднесення банку до категорії проблемних;

· відсутність необхідного рівня капіталу;

· порушення встановлених норм банківського законодавства.

Після прийняття постанови Правління НБУ про переведення комерційного банку в режим фінансового оздоровлення вона надсилається керівництву банку, який у 20-денний строк з дня отримання постанови розробляє санаційну концепцію та програму фінансового оздоровлення.

Основою санаційної концепції мають бути санаційні заходи, спрямовані на локалізацію та «лікування» причин кризи, а не наслідків їх прояву. В цілому, санаційні заходи слід здійснювати в двох напрямках:

1. Нейтралізація можливих причин кризи та зумовлених ними «слабких місць».

2. Виявлення та розвиток сильних сторін об'єкта санації.

Програма фінансової санації розробляється безпосередньо банком і має містити такі пункти:

· аналіз чинників, що призвели до погіршення фінансового стану та збиткової діяльності банку;

· каталог санаційних заходів з розрахунком економічного ефекту від їх здійснення і календарним графіком реалізації заходів;

· прогнозні показники діяльності банку на період завершення проведення заходів фінансової стабілізації;

· бюджет витрат щоквартально в цілому по банку та з розподілом за філіями.

Програма фінансового оздоровлення затверджується Радою та Правлінням комерційного банку і надсилається для узгодження відповідному регіональному управлінню НБУ. Регіональне управління проводить її експертизу на предмет ефективності та відповідності вимогам НБУ і подає разом з висновками відповідному департаменту системи банківського нагляду. Після цього здійснюється комплекс заходів щодо реалізації програми.

Найважливішою складовою програми фінансового оздоровлення банку є каталог санаційних заходів. Основні групи та види санаційних заходів, до яких може вдатися комерційний банк, наведено нижче.

Враховуючи ту обставину, що збитки від кредитних операцій, як правило, є основною причиною кризи, у програмі санації слід передбачити заходи щодо зниження кредитних ризиків. До таких заходів можна віднести:

· диверсифікацію кредитного портфеля;

· перманентну роботу з підвищення кваліфікації фахівців кредитних відділів;

· виконання вимог НБУ щодо формування страхових (резервних) фондів;

· супроводження кредитів (контроль за цільовим та ефективним використанням коштів позичальника);

· створення банку даних недобросовісних позичальників;

· поширення практики консорціумного кредитування.

Класифікація санаційних заходів:

1. Реструктуризація капіталу:

· санація балансу;

· збільшення власного капіталу;

· поповнення резервів;

· конверсія боргу у власність;

· диверсифікація пасивів;

· реорганізація (злиття, приєднання, поділ, перетворення тощо)

2. Зниження витрат:

· на утримання (поточний ремонт) власних та орендованих основних засобів, нематеріальних активів, службових приміщень;

· на придбання основних фондів та їх технічне переозброєння;

· на маркетинг і рекламу;

· на представницькі потреби;

· на утримання службового легкового автотранспорту та мобільних засобів зв'язку;

· на сплату клієнтам підвищених відсотків за депозитами;

· на господарські цілі та службові відрядження,

· на утримання обслуговуючого та основного персоналу, включаючи оптимізацію штатного розпису

3. Відновлення або поліпшення ліквідності та платоспроможності

· залучення коштів власників (збільшення статутного капіталу);

· одержання стабілізаційної позики;

· залучення коштів на міжбанківському ринку капіталів;

· продаж власної іноземної валюти, цінних паперів та інших дохідних активів;

· припинення нарахування та виплати дивідендів акціонерам (учасникам);

· припинення нарахування та сплати відсотків за депозитами працівників банку і членів їхніх родин

4. Реструктуризація активів

· ліквідація збиткових філій;

· диверсифікація активів у напрямі підвищення їх ліквідності;

· інвентаризація заборгованості;

· реалізація предметів застави;

· заміна заставленого майна на більш ліквідне;

· оголошення боржників банкрутами;

· інші методи рефінансування заборгованості клієнтів

5. Запровадження або підвищення ефективності системи банківського контролінгу

· запровадження системи внутрішнього аудиту;

· стратегічне планування;

· бюджетування, аналіз та контроль;

· система раннього попередження та реагування;

· система управління ризиками

Важливий напрямок фінансового оздоровлення комерційного банку пов'язаний з підвищенням рівня його ліквідності. Це значною мірою залежить від ефективності управління нею. У ході антикризового управління ліквідністю та фінансуванням комерційного банку за доцільне вважається врахування рекомендацій так званого Базельського комітету. Рекомендації зводяться до необхідності прогнозування ймовірних змін у структурі активів і пасивів, позабалансових вимог і зобов'язань банківських установ за трьома сценаріями:

· за звичайного стану фінансів;

· за умов кризової ситуації в окремому банку;

· за загальної кризи на грошово-кредитному ринку.

У разі виникнення потреби в негайній мобілізації коштів за рахунок реалізації активів Базельський комітет рекомендує банкам розробляти орієнтовні графіки їх продажу з урахуванням особливостей кожного із зазначених варіантів, які тією чи іншою мірою можуть впливати на рівень ліквідності кожного з елементів активів.

Підкреслимо, що комерційному банку, який переведений у режим фінансового оздоровлення, забороняється:

· залучати вклади фізичних осіб, відкривати нові депозитні рахунки та поповнювати діючі;

· розширювати коло фізичних і юридичних осіб - клієнтів банку з обслуговування їх операцій на ринку цінних паперів, у тому числі пов'язаних з веденням рахунків депозитарного обліку;

· придбавати корпоративні права (розміщувати кошти у статутні фонди) інших юридичних осіб;

· надавати гарантії, поручительства, бланкові та пільгові кредити;

· виконувати нові довірчі операції (залучати та розміщувати кошти, здійснювати управління цінними паперами) за дорученням клієнтів на період фінансового оздоровлення.

У разі переведення комерційного банку в режим фінансового оздоровлення Національний банк України відкликає в комерційного банку ліцензію на проведення операцій з касового виконання Державного бюджету, у тому числі ведення бюджетних рахунків клієнтів та рахунків державних позабюджетних фондів. Може бути відкликана також ліцензія на проведення банківських операцій, пов'язаних з випуском цінних паперів та обслуговуванням відповідних операцій клієнтів.

Зауважимо, що режим фінансового оздоровлення є привентивним заходом впливу НБУ на комерційний банк перед застосуванням санкцій, передбачених Законом України «Про банки і банківську діяльність». Контроль за діяльністю комерційного банку, який переведений у режим фінансового оздоровлення, здійснюється всіма рівнями системи банківського нагляду НБУ.

У разі ефективного виконання заходів, передбачених програмою фінансового оздоровлення, поліпшення фінансового стану та додержання економічних нормативів діяльності комерційного банку, який діє у режимі фінансового оздоровлення, банк переводиться в загальний режим роботи. Підставою для завершення фінансового оздоровлення комерційного банку є досягнення ним необхідного рівня обсягу капіталу, що має підтверджуватись матеріалами звітності та актами інспекторських перевірок. Рішення про відміну режиму фінансового оздоровлення і переведення комерційного банку в загальний режим діяльності приймається Правлінням НБУ за поданням відповідного департаменту системи банківського нагляду на підставі клопотання відповідного регіонального управління НБУ (або без наявності такого) та оформлюється відповідною постановою.

У разі, якщо програма фінансового оздоровлення не виконана протягом встановленого строку й основні показники діяльності банку не поліпшилися або погіршились, Правління НБУ за поданням відповідного департаменту системи банківського нагляду та на підставі висновку регіонального управління НБУ приймає рішення про відміну режиму фінансового оздоровлення та про ліквідацію комерційного банку.

Призначення тимчасової адміністрації для управління комерційним банком

У разі, коли стан комерційного банку загрожує інтересам вкладників, кредиторів і акціонерів, перешкод антимонопольним діям, а також у випадку надання банком недостовірної звітності в НБУ останній має право усувати керівництво суб'єкта банківської діяльності від управління і призначати тимчасову адміністрацію для управління банком на період фінансового оздоровлення.

Усунення керівництва комерційного банку від управління та призначення тимчасової адміністрації здійснюється, якщо фінансова криза банку є прямим наслідком особистих дій його менеджменту.

Регіональне управління, на території якого функціонує комерційний банк, передає копію Постанови про призначення тимчасової адміністрації Правлінню або Раді комерційного банку. Одночасно дається письмове розпорядження регіональній розрахунковій палаті про заборону прийняття до виконання платіжних документів за підписами керівників, які усунуті з посади. Тимчасова адміністрація (адміністратор) призначається на визначений постановою строк та діє в межах установлених повноважень.

Метою діяльності тимчасової адміністрації та головним її завданням є приведення справ комерційного банку у відповідність до чинного законодавства, відновлення платоспроможності, забезпечення усунення виявлених порушень, причин і умов, які призвели до погіршення фінансового стану, і здійснення інших заходів щодо санації комерційного банку.

Членами тимчасової адміністрації можуть бути особи, які мають вищу економічну або юридичну освіту і досвід роботи, необхідний для виконання функцій тимчасової адміністрації банку, а саме:

· службовці НБУ (призначаються наказом Національного банку України за їхньою згодою);

· особи, які здійснюють професійну діяльність як керуючі санацією чи розпорядники майна;

· представники аудиторських чи консалтингових фірм (за домовленістю сторін).

Зазначимо, що керівником та членами тимчасової адміністрації не можуть бути особи, котрі мають відносини з комерційним банком як акціонери (засновники), працівники банку чи його кредитори.

Тимчасова адміністрація перевіряє договірну, бухгалтерську, звітну, касову і канцелярську документацію, матеріали Правління та ревізійної комісії щодо справ банку, а також перевіряє у присутності члена Правління комерційного банку касу та інші цінності банку.

Керівник тимчасової адміністрації виконує обов'язки керівника комерційного банку, а в разі потреби організовує комплексну перевірку діяльності комерційного банку і звірку фінансової звітності з реальним станом справ силами тимчасової адміністрації, із залученням зовнішнього аудиту.

Загальна тривалість діяльності тимчасової адміністрації не може перевищувати 12 місяців. В окремих випадках установлений строк діяльності тимчасової адміністрації (адміністратора) може бути продовжений на 3 місяці.

Реорганізація як метод фінансового оздоровлення комерційних банків

Основною причиною кризи комерційних банків є недостатній рівень їх капіталізації. З метою вирішення даної проблеми можна вдатися до реорганізації комерційних банків, спрямованої на їх укрупнення. Підвищуючи вимоги до мінімального розміру капіталу, НБУ вимушує дрібні банки до реорганізації злиттям, приєднанням або поглинанням. Консолідація є невід'ємною частиною процесів зростання та оздоровлення банківських систем країн з перехідною економікою. У 1997 році в Україні відбулося три випадки злиття, в яких була задіяна невелика сума банківського капіталу. За оцінками фахівців, політика НБУ щодо подальшої капіталізації банків значною мірою спрямована на стимулювання процесів реорганізації банків, саме тому можна очікувати на активізацію цих процесів.

Проте причиною збитковості комерційного банку може бути збитковість окремих філій. Тоді фінансове оздоровлення може здійснюватися реорганізацією, спрямованою на розукрупнення (виокремлення, поділ). Ідеться про виокремлення збиткових філій або, якщо банк збитковий, - рентабельних структурних підрозділів.

Реорганізація комерційного банку відбувається за рішенням вищого органу комерційного банку. Таке рішення може бути прийнято акціонерами (учасниками) комерційного банку як з власної ініціативи, так і за вимогою НБУ в зв'язку із застосуванням санкцій за порушення банківського законодавства. До загальних передумов реорганізації комерційних банків слід віднести такі:

· банк-правонаступник зобов'язаний виконувати вимоги щодо формування статутного фонду, додержуватися економічних нормативів, не мати збитків і його фінансовий стан не повинен загрожувати інтересам вкладників і кредиторів;

· реорганізація комерційного банку не повинна призвести до збиткової діяльності банку-правонаступника, порушення ним вимог НБУ стосовно формування статутного фонду, економічних нормативів, виникнення ситуації, що загрожує інтересам вкладників і кредиторів;

· реорганізація не повинна призвести до перешкод у забезпеченні права клієнта вільно вибирати банк.

Банки, які в результаті реорганізації припиняють свою діяльність як юридичні особи, виключаються з Республіканської книги реєстрації банків, валютних бірж і інших кредитних установ і втрачають всі ліцензії, надані Національним банком України.

Реорганізація комерційних банків, спрямована на їх консолідацію. Під час реорганізації комерційного банку злиттям чи приєднанням активи і пасиви банку, який реорганізується, в повному обсязі передаються банку-правонаступнику, що створюється в результаті реорганізації (злиття), чи банку, до якого здійснюється приєднання. Банк, що реорганізується, виключається з Республіканської книги реєстрації банків, валютних бірж та інших фінансово-кредитних установ, закриваються відповідні кореспондентський та субкореспондентський рахунки і номер МФО.

У разі злиття знову створений банк-правонаступник затверджує відповідно до чинного законодавства України нові установчі документи й одержує нову назву. Відповідна реєстрація здійснюється на загальних засадах відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність».

Загальний порядок реорганізації комерційних банків злиттям чи приєднанням такий самий, як і для звичайних підприємств (див. розд. 8). Проте укрупнення комерційних банків має свої особливості. Зокрема, реорганізація комерційних банків здійснюється лише з попередньої згоди НБУ. Для одержання такої згоди зі спільним клопотанням до відповідного регіонального управління НБУ звертаються:

· у разі приєднання - банк, що реорганізується, і банк-правонаступник;

· у разі злиття - банки, що реорганізуються, і засновники банку-правонаступника.

Пакет стандартних документів, які подаються у регіональні управління НБУ для одержання згоди на злиття чи приєднання, включає в себе:

а) рішення вищого органу кожного з банків, що реорганізується, про обраний шлях реорганізації;

б) установчий договір засновників банку-правонаступника;

в) аудиторський висновок за підсумками перевірки фінансово-господарської діяльності банків, що реорганізуються;

г) прогнозний баланс банку-правопопередника на дату передання активів і пасивів і розрахунок економічних нормативів по ньому;

д) баланси і розрахунки економічних нормативів банків, що реорганізуються, на останню звітну дату;

е) угода між банками, що реорганізуються, і засновниками банку-правонаступника про умови проведення реорганізації;

є) аудиторський висновок про фінансовий стан і платоспроможність засновників банку-правопопередника, бухгалтерську і фінансову звітність учасників (акціонерів) банку на останню звітну дату (для перевірки можливості виконання засновниками, акціонерами (учасниками) банку своїх зобов'язань щодо формування статутного фонду.

У разі одержання згоди на злиття у регіональному управлінні НБУ за місцезнаходженням новоствореного банку відкривається тимчасовий рахунок засновникам банку-правонаступника для внесків у статутний фонд (якщо створення банку-правонаступника здійснюється зі збільшенням розміру статутного фонду) і для перерахування залишків засобів із кореспондентських рахунків банків, що реорганізуються, на день складання передавального балансу.

Після перерахування залишків засобів із кореспондентських рахунків банків, що реорганізуються, на тимчасовий рахунок засновників банку-правонаступника (злиття) регіональною розрахунковою палатою блокується кореспондентський рахунок банків, що реорганізуються, до ухвалення рішення НБУ про виключення останніх із Республіканської книги реєстрації банків, валютних бірж та інших фінансово-кредитних установ.

Після проведення реорганізації пакет документів, який містить рішення вищого органу банку-правонаступника про створення банку (злиття), передавальний баланс, розрахунок економічних нормативів, інші документи необхідні для реєстрації новоствореного банку-правонаступника із висновком регіонального управління направляється в НБУ.

Реорганізація поділом. Під час реорганізації комерційного банку поділом активи і пасиви банку, що реорганізується, в повному обсязі передаються комерційним банкам-правонаступни­кам, які створюються в результаті реорганізації.

Банк, що реорганізується, виключається з Республіканської книги реєстрації банків, валютних бірж та інших фінансово-кредитних установ, закриваються його кореспондентський і субкореспондентські рахунки і номер МФО. Новостворені банки реєструються на загальних підставах відповідно до вимог Закону України «Про банки і банківську діяльність».

На підставі поданих регіональним управлінням НБУ документів приймається рішення про виключення банку, що реорганізується, з Республіканської книги реєстрації банків, валютних бірж та інших фінансово-кредитних установ.

Реорганізація комерційного банку виокремленням. Іноді з метою санації можна вдатися до реорганізації банківських установ, спрямованої на їх розукрупнення. Під час реорганізації комерційного банку виокремленням частина активів і пасивів банку, що реорганізується, передається банку-правонаступнику або кільком банкам-правонаступникам, які створюються в результаті реорганізації. Банк, що реорганізується, вносить зміни в установчі документи відповідно до чинного законодавства України і нормативних актів НБУ.

Реорганізація комерційного банку виокремленням не повинна призвести до збиткової діяльності банку, що реорганізується, порушення ним економічних нормативів і виникнення стану, що загрожує інтересам вкладників і кредиторів. Як правило, за такої форми реорганізації, зі складу банку виокремлюються філії.

Реорганізація банку виокремленням, яка призводить до зменшення статутного фонду банку, що реорганізується, здійснюється лише за попередньої згоди НБУ. У разі реорганізації виокремленням філії без передання частки статутного фонду банк, що реорганізується, і засновники банку-правонаступника звертаються з клопотаннями до відповідного регіонального управління НБУ для одержання позитивного висновку щодо можливості проведення реорганізації і подають набір стандартних документів:

а) рішення вищого органу банку, що реорганізується, про ви-

окремлення філії (філій);

б) аудиторський висновок про результати фінансово-господарської діяльності банку, що реорганізується;

г) баланс банку, що реорганізується, на останню звітну дату і розрахунок економічних нормативів по ньому;

д) прогнозний баланс банку-правонаступника на дату передачі активів і пасивів та розрахунок економічних нормативів по ньому;

е) баланс філії, що підлягає передачі банку-правонаступника на останню звітну дату;

є) угоду про умови проведення реорганізації між банком, який реорганізується, та засновниками банку-правонаступника;

ж) установчий договір засновників банку-правонаступника.

Окрім цього, до регіонального управління НБУ подаються інші документи, необхідні для реєстрації нового комерційного банку. Реєстрація банку, створеного в результаті реорганізації без передання частки статутного фонду банку, що реорганізується, здійснюється на загальних підставах. У разі реорганізації виокремленням без передання частки статутного фонду після реєстрації до Республіканської книги реєстрації банків, валютних бірж та інших фінансово-кредитних установ новоствореного банку-правонаступника і відкриття відповідного кореспондентського рахунку перераховується частина залишку засобів із кореспондентського рахунку банку, що реорганізується, у розмірі, визначеному угодою про умови проведення реорганізації, здійснюються інші заходи, передбачені цією угодою.

У разі реорганізації виокремленням з переданням частки статутного фонду відкривається тимчасовий рахунок засновникам банку-правонаступника для перерахування частини залишку засобів із кореспондентського рахунку банку, що реорганізується, за розподільним балансом і внесків часток у статутний фонд новими засновниками.

Реорганізація комерційного банку перетворенням здійснюється в тому самому порядку, який передбачений для реорганізації підприємств інших галузей виробництва.

Заходи щодо оздоровлення банківської системи України

Запобігання фінансовій кризі та санація окремих банків залежить від загального макро - та мікроекономічного клімату, в якому функціонує вся банківська система. За таких обставин важливим є впровадження заходів щодо усунення чи нейтралізації причин кризи банківської системи.

З метою усунення проблемних явищ у банківській системі України, подолання їх негативних наслідків потрібна програма санації банківської системи. Така програма може враховувати Комплексні заходи з оздоровлення банківської системи, передбачені урядовими документами і бути спрямована на нейтралізацію слабких місць в діяльності системи та мобілізацію існуючих резервів і шансів. Основу санаційної (антикризової) програми банківської системи України можуть становити такі заходи:

· оздоровлення санаційноспроможних банківських установ та ліквідація нежиттєздатних структур;

· вдосконалення й чітке регламентування механізмів санації та банкрутства банківських установ;

· методологічне та законодавче забезпечення процесів укрупнення банківських установ; сприяння капіталізації банків залученням ними додаткового акціонерного капіталу, капіталізації їх прибутку та реорганізації злиттям або приєднанням;

· організація в банках відділів контролінгу, які б виконували інформаційну, планову, консалтингову, координаційну, аналітичну та контрольну функції (контролінг істотно відрізняється від внутрішнього аудиту, запровадження якого рекомендують нормативні акти НБУ);

· запровадження дієвої системи заходів раннього попередження та реагування на виникнення фінансових проблем у діяльності комерційних банків, а також впровадження чітких принципів швидкого розпізнавання таких проблем (відповідна система має бути складовою системи контролінгу в банківських установах);

· переорієнтація фінансових потоків на операції у сфері реальної економіки, у тому числі на участь у санації промислових підприємств;

· розширення присутності іноземного капіталу в банківській системі та введення ефективних важелів репатріації прибутків;

· розробка та запровадження стандартизованої методики оцінювання вартості майна, що передається заставодавцем у забезпечення банківської позички, та ефективного механізму стягнення й реалізації предметів застави;

· удосконалення економічних нормативів щодо визначення банківського капіталу, мінімального рівня капіталу, з урахуванням рівня ризиків, які бере на себе банк, й упровадження механізмів запобігання знеціненню власного капіталу;

· сприяння створенню і функціонуванню незалежних рейтингових агентств; співпраця з міжнародними рейтинговими агентствами з питань присвоєння міжнародних кредитних рейтингів банкам України;

· посилення контролю за діяльністю комерційних банків, які перебувають у режимі фінансового оздоровлення, вчасно вирішувати питання щодо подальшої діяльності таких комерційних банків з урахуванням реальних заходів щодо оздоровлення;

· створення і підтримання в належному стані бази даних щодо позичальників, інсайдерів та великих кредитів (це має бути складовою системи управління кредитними ризиками).

Упровадження зазначених антикризових заходів дасть змогу нейтралізувати найістотніші причини кризи як окремих банківських установ, так і фінансово-кредитної системи України в цілому.

Размещено на Allbest.ru