Документарні форми міжнародних розрахунків

Розглянемо схема розрахунків з використанням розрахункових чеків наведену на рис. 2.2 [11].

7а 12

Рис. 2.2 - Документообіг при розрахунках чеками

Платник разом із заявою на видачу чекової книжки подає в свій банк платіжне доручення на депонування коштів.

Банк депонує кошти на аналітичному рахунку “Розрахунки чеками”.

Банк платника видає чекову книжку тільки своєму клієнту, який має поточний рахунок і кошти на ньому.

Платник видає постачальнику чек, в якому вказує: найменування постачальника, дату і місце заповнення чека, суму.

Виписуючи чек, чекодавець переносить залишок ліміту з корінця попереднього чека на корінець виписаного чека і виводить новий залишок ліміту. Чеки підписуються особою, яка має право підписувати розрахункові документи, та повинні мати відбиток печатки чекодавця (крім фізичних осіб).

Постачальник відвантажує покупцеві товар одразу або після зарахування коштів на рахунок.

Чекодержатель здає в банк чеки разом з трьома примірниками реєстрів - якщо рахунки чекодавця і чекодержателя ведуться в одній установі банку, і в чотирьох примірниках - якщо рахунки чекодавця і чекодержателя ведуться в різних установах банків.

Перший примірник реєстру чеків має завірятися підписами та відбитком печатки чекодержателя згідно з карткою зразків підписів. Банк чекодержателя зобов`язаний перевірити правильність складання реєстру і реквізитів чеків та своєчасність пред`явлення його до оплати. Реєстр вміщує таку інформацію: номер рахунку чекодавця, його ідентифікаційний код за Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України ; назву банку-емітента та його код; назву чекодержателя, номер його рахунку та ідентифікаційний код за Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України; назву банку чекодержателя та його код; суму чека; номер чека; загальну суму реєстру.

Після перевірки правильності даних та реквізитів чека, якщо чекодавець і чекодержатель обслуговуються в одній установі банку, сума чека зараховується на рахунок постачальника. У разі здійснення клієнтами різних банків розрахунків розрахунковими чеками банк чекодержателя приймає чеки з реєстром чеків і разом з другим та третім примірниками цього реєстру інкасує їх до банку-емiтента. У цьому разі кошти на рахунок чекодержателя зараховуються тільки після отримання їх із банку-емітента. Прийняті на інкасо розрахункові чеки обліковуються за відповідним позабалансовим рахунком групи “Документи та цінності, що прийняті і відіслані на інкасо”. Останній примірник реєстру чеків повертається чекодержателю з відміткою про оплату, якщо клієнти обслуговуються в одній установі банку, або з відміткою про дату прийняття його на інкасо, якщо клієнти обслуговуються в різних банках.

9. Чеки з другим і третім примірниками реєстру інкасуються спецзв'язком у банк-емітент.

10. Банк-емітент, отримавши розрахунковий чек разом з двома примірниками реєстру чеків, перевіряє: належність чека до цього банку; відповідність підписів та відбитка печатки чекодавця заявленим банку в картці зі зразками підписів та відбитка печатки; чи не перевищує сума чека граничної суми ліміту чекової книжки; належність номера чека до номерів чеків виданої чекової книжки та дотримання строків дії чекової книжки; відповідність оформлення чека вимогам цього розділу. Зробивши перевірку, банк-емітент списує кошти з аналітичного рахунку ”Розрахунки чеками”.

Банк-емітент може відмовитись від оплати чека у таких випадках:

– чек заповнений з порушенням або має виправлення і підчистки, факсиміле замість підпису;

– реєстр чеків заповнений з порушенням або має виправлення і підчистки, факсиміле замість підпису;

– чек виписаний чекодавцем на суму більшу, ніж задепонована на аналітичному рахунку “Розрахунки чеками”.

У разi відмови банку-емітента сплатити чек чекодержатель має право пред`явити до чекодавця у встановленому порядку претензію, а у разі її повного або часткового відхилення - позов. У разi порушення клієнтом порядку розрахунків чеками банк може позбавити його права користування цією формою розрахунків, якщо це передбачено умовами договору на розрахунково-касове обслуговування.

11. Банк-емітент перераховує суму чека банку постачальника в той же день через електронну систему платежів. Оплачений чек разом з примірником реєстру залишається в банку-емітенті. На чеку ставиться штамп банку “Проведено”.

Банк чекодержателя зараховує кошти на поточний рахунок постачальника і списується сума реєстру, врахованого на позабалансовому рахунку “Документи і цінності, відіслані на інкасо” на підставі видаткового позабалансового ордера.

12. Банк чекодержателя надає постачальнику виписку про зарахування коштів на його поточний рахунок.

Експортери представляють на інкасо векселі і чеки, виставлені імпортерами в іноземних банках, якими користуються зарубіжні організації при інкасовому дорученні (Додаток Г). Експортер може одержати від фірми-імпортера в оплату поставки товарів чек, виписаний цією фірмою на відповідний іноземний банк. Якщо чек виписаний наказу експортера, то останній проводить наступний передавальний напис на користь банку-ремітенту: “Платити наказу (назва банку-ремітента)/ Pay to the order of ..(назва банку-ремітента)”, нижче вказується назва організації експортера, та закріплюється підписами обох сторін [10].

Чеки, що поступають в банк-ремітент з інобанка і виписані наказу експортера, передаються експортеру з експедиції банку під розписку. По чеках, виписаних наказу банку-ремітенту, що поступив з інобанка, банк-ремітент сповіщає свого клієнта про надходження такого чека супровідним листом. Чеки, виписані наказу банку, можуть поступати від експортера при інкасовому дорученні.

Відповідальний виконавець перевіряє оформлення чека, звертаючи увагу на правильність я безперервність ряду передавальних написів, а також на дотримання термінів для пред'явлення до платежу векселів і чеків. Після перевірки чеків на обороті кожного чека, направленого на інкасо, проводиться наступний напис:

“Платіть наказу будь-якого банку, банкіра або Траст Компані. Попередні індосаменти гарантируются” /“Pay to order any Bank, Banker or Trust Company. Prior endoresements guaranteed”. Банк-ремітент ( ставлять два підписи).

Після оформлення чеки прямують на інкасо іноземним банкам. Облік і контроль за своєчасною оплатою чистого інкасо проводиться так само, як і по документарні інкасо. На інкасо також можуть бути направлені іноземному банку тратти, що акцептуються. За місяць до настання терміну оплати тратта вилучається з валютного сховища. При цьому складається витратно-прибутковий ордер по позабалансових рахівницях, і сума тратти списується з позабалансового рахунку 99375 і прибуткує по позабалансовому рахунку 99361*На позабалансовому рахунку 99361 тратти, відіслані інобанку для оплати, враховуються до моменту отримання платежу. У випадку, якщо експортер надав покупцю відстрочення платежу по тратті, він сповіщає про це банк-ремітент, указуючи при цьому вибраний спосіб пролонгації. Пролонгація може бути оформлений залежно від законодавства, діючого в країні платежу [8].

Проста пролонгація - письмове сповіщення платника експортером про надання ним відстрочення платежу.

Пряма пролонгація - зміна термінів оплати безпосередньо на тратті, що акцептується, і повторний напрям цієї тратти для реакцепта.

Непряма пролонгація є пролонгацією, при якій експортер виписує новий комплект і спрямовує його знов для акцепту з інструкціями видати платнику раніше тратти, що акцептуються.

Облік і контроль за своєчасним надходженням оплати тратт проводиться відповідальним виконавцем в порядку, передбаченому для документарного інкасо. При цьому контрольний термін для отримання, платежу розраховується відповідальним виконавцем від терміну оплати тратти плюс кількість днів для отримання платіжного доручення інобанка.

У контракті експортером може бути передбачено отримання платежів строго в терміни, обумовлені в тратті. В цьому випадку платіж повинен бути одержаний від інобанка в строк, в тратті. При неотриманні платежу до вказаного терміну не пізніше. Якщо в сповіщенні інобанка міститься вказівка про досконалий протест, то оформлення протесту (як правило, протягом трьох днів від дати оплати) створює умову для отримання векселедержателем можливості реалізувати свої права по векселю в порядку спрощеного судочинства векселів (в неакцепті або неплатежі). Відповідальний виконавець банку запрошує у клієнта-довірителя інструкції відносно розпорядження опротестованими векселями, які можуть бути або повернені через банк-ремітент довірителю, або по розпорядженню останнього передані в країні платника уповноваженому представнику довірителя. При цьому опротестовані векселі знімаються з обліку в банку.

При неотриманні вказівок від клієнта-довірителя протягом встановленої кількості днів банк-ремітент просить інобанк повернути опротестовані векселі і передати їх клієнту.

Інкасування векселя полягає у виконанні банком доручення клієнтів векселедержателя стягти з боржника платіж. Усі операції, пов'язані з інкасуванням векселів здійснюються згідно з відповідним договором, за їх виконання банк дістає комісійну винагороду.

2.3 Аналіз проведення інкасо

Для того щоб говорити про ефективність проведення інкасо, необхідно визначити недоліки та переваги як чистого так і документарного інкасо [7].

Недоліки інкасо:

- документи передаються через банк, тому він не зможе отримати їх у своє повне розпорядження до платежу чи акцепту тратти;

- ймовірність ризику змін у фінансовому становищі покупця, тобто ризик того, що до моменту отримання документів банком імпортера покупець виявиться неплатоспроможним. Відмова покупця оплатити документи призводить до необхідності пошуку інших покупців або транспортування товару до країн експортера, що у всіх випадках пов'язано зі значними технічними трудностями, часовими та грошовими витратами;

- значний розрив у часі між відвантаженням товару та отриманням платежу, що сповільнює обіг овість коштів продавця.

Переваги інкасо:

- імпортер реалізує платіж (акцепт, тратту) і майже одночасно з цим отримує відвантажений товар у своє повне розпорядження;

- не відбувається відволікання грошових коштів з його активного обігу;

- імпортер має можливість інспектування товару за отримання попередньої згоди експортера;

- для експортера документарне інкасо менш ризиковане, ніж розрахунки банківським переказом, оскільки документи не переходять у розпорядження імпортера до здійснення ним платежу чи акцепту тратти;

- можливість вручити покупцеві документи, а отже і товари, проти одночасної сплати належної суми або акцепту векселя.

- зниження ризику втрати документів в дорозі або отримання їх несанкціонованими сторонами;

- у випадку неоплати/неакцепта інкасуючий банк за наявності відповідних інструкцій експортера може організувати зберігання, страхування та перепродаж товару;

- можуть використовувати як юридичні, так і фізичні особи;

- простота проведення операції та порівняно невеликі витрати.

Виходячи з вищезазначеного виділяють особливості інкасо [7,8, 10]:

- виконуючи інкасове доручення продавця, банки водночас не беруть на себе ніяких зобов'язань щодо цієї операції. В обов'язки банків не входить забезпечення того, що експортер безумовно отримає платіж за товар, відвантажений на адресу іноземного покупця;

- за документарним інкасо банки несуть відповідальність лише за те, що документи переслані та вручені, а сплачені кошти направлені покупцю;

- банки відповідальні за те, щоб відповідне представлення документів покупцю відбулося незалежно від комерційної угоди, що є основою при здійсненні розрахунків;

- бакн-ремітент не зобов'язаний перевіряти правильність оформлення документів; він перевіряє тільки їх наявність та відповідність переліку, що додається;

- інкасуючий банк перевіряє отримані документи на відповідність за зовнішнім виглядом інкасовому дорученню і не має зобов'язань здійснювати їх подальшу перевірку. Він повинен слідкувати, щоб акцепт тратти за текстом, формою та реквізитам був повним та правильним, він не несе відповідальності за справжністю будь-яких підписів чи за повноваженням особи, що підписала акцепт на такий підпис;

- банки не несуть відповідальності: за дії третіх сторін, які беруть участь у виконанні інкасової процедури, за затримки, що виникли не з їхньої вини, в передачі повідомлень, за наслідки стихійних лих;

- всі розбіжності щодо кількості та якості товарів, що постачаються, мають з'ясовуватися безпосередньо між продавцем та покупцем;

- за можливості банки контролюють правильність виконання інкасових доручень до тих пір, поки документи не будуть оплачені. Однак вони не можуть бути відповідальними у випадку, якщо довіритель не отримає повідомлення про затримку з тієї чи іншої причини і буде в результаті мати збитки.

- без чітких та детальних інструкцій інкасуючий банк не здійснює ніяких дій зі зберігання та страхування товару.

- якщо інкасове доручення залишається несплаченим чи вексель неакцептованим та інкасуючий банк не отримує нових інструкцій протягом дев'яноста днів, він уповноважений повернути документи в той банк, з якого прийшли документи на інкасо.

Висновки за розділом 2

В цьому розділі розглянули форми інкасових розрахунків, а в особливості чистого інкасо та документарного, подані їхні визначення. Наведено форми міжнародних розрахунків за інкасо, етапи розрахунків, вказано учасників інкасових розрахунків. Розглянемо схема розрахунків з використанням розрахункових чеків та інкасування векселів, а також облік та контроль чистого інкасо.

Також можна зробити висновок, для того щоб інкасові розрахунки відбувались в тому порядку, що вигідні сторонам, необхідно слідкувати за правильністю оформлення усіх документів, пов'язаних з цими рорахунками.

Аналіз інкасових форм розрахунків дає змогу говорити, що наряді з перевагами інкасо існують і їх недоліки. Проте використання інкасо доцільно, особливо в наступних випадках:

- наявності стабільних відносин між контрагентами;

- готовності та спроможності імпортера здійснювати платіж не викликає ніякого сумніву.

- стабільність політичних, економічних та правових умов в країні імпортера;

- міжнародному платіжному обігу країни імпортера не заважають чи не загрожують валютний контроль та валютні обмеження;

- товар, що постачається, не виготовляється в одиничному екземплярі;

- інкасо використовується на принципах взаємності.

РОЗДІЛ 3. ДОСЛІДЖЕННЯ РЕЗЕРВНОГО АКРЕДИТИВУ В МІЖНАРОДНИХ РОЗРАХУНКАХ

3.1 Організація проведення резервного акредитиву на прикладі ЗАТ КБ “ПриватБанку”

Акредитив - це тверде зобов'язання банка (банка-емітента), видане на підставі доручення свого клієнта-покупця (апліканта, імпортера), виплатити продавцеві товарів або послуг (бенефіціару, експортеру) визначену грошову суму за умови своєчасного подання передбачених в акредитиві документів, що підтверджують відвантаження товару або виконання послуг [6].

Для відкриття акредитива клієнт подає до банку-емітента заяву про відкриття акредитива за формою, наведеною в додатку Д, не менше ніж у трьох примірниках, заповнену згідно з вимогами додатку Є, а також детальнішу процедуру оформлення акредитиву відповідно до [4].

Заява містить умови акредитива, які складаються так, щоб, з одного боку, вони давали змогу банкам без ускладнень їх контролювати, з другого - забезпечували б інтереси сторін, які використовують акредитив.

Акредитив має містити лише ті умови, які банк може перевірити документально.

Резервний акредитив - це безвідкличне незалежне зобов'язання банку-емітента, надане в документарній формі (або у вигляді повідомлення) бенефіціару на прохання наказодавця акредитива або за дорученням іншого банку, або від власного імені, сплатити кошти за наказодавця акредитива (принципала) або за себе, або акцептувати і сплатити виставлені бенефіціаром переказні векселі (тратти), або уповноважити інший банк провести такий платіж, або акцептувати і сплатити переказні векселі (тратти), або надати повноваження іншому банку здійснити негоціацію у разі отримання платіжної вимоги разом з документами, що підтверджують невиконання зобов'язань наказодавця акредитива (якщо це було передбачено умовами резервного акредитива), та/або отримання переказного векселя (тратти) [3].

Резервний акредитив може застосовуватися в тих випадках, коли законодавство країни Вашого контрагента не дозволяє випуск гарантій.

Підпорядкованість резервних акредитивів “Уніфікованим правилам і звичаям для документарних акредитивів” усуває також проблеми, пов'язані з тим, що гарантії звичайно підкоряються законодавству конкретної країни (країни банку-гаранта).

Етапи роботи з застосуванням резервного акредитива [20]:

При укладанні контракту, за яким планується використання резервного (стенд-бай) акредитиву, ми рекомендуємо обговорити наступні умови:

1. Забезпечуване зобов'язання. Це дуже важлива умова. У договорі обов'язково повинне бути чітко визначене зобов'язання, що буде забезпечуватися резервним акредитивом, наприклад:

– якщо забезпечується платіж на користь експортера, то повинне бути обговорене зобов'язання покупця (імпортера) здійснити платіж на адресу продавця (експортера) протягом визначеного терміну від дати відвантаження чи одержання товару;

– якщо забезпечується повернення авансового платежу, то повинне бути обговорене зобов'язання продавця (експортера) повернути авансовий платіж покупцю (імпортеру) у випадку невиконання зобов'язань із відвантаження (постачання) товару протягом визначеного терміну від дати авансового платежу, підписання контракту чи іншої дати;

– якщо забезпечується виконання контракту, то повинне бути обговорене зобов'язання підрядчика зробити визначені дії у визначеному обсязі і протягом визначеного терміну.

2. Сума. Резервні акредитиви, що забезпечують зобов'язання виконати платіж чи повернути авансовий платіж відкриваються, як правило, на 100% суми забезпечуваного платежу. Резервні акредитиви, що забезпечують виконання зобов'язань за контрактом, як правило, відкриваються на 3% - 5% (до 10%) від вартості контракту.

3. Термін дії. Резервні акредитиви, як правило, відкриваються на термін, що перевищує термін забезпечуваного зобов'язання на 10 - 30 днів (для оформлення й представлення вимоги платежу, якщо буде потрібно).

Наприклад, умовами контракту передбачається, що імпортер оплачує закордонному продавцю поставлений товар протягом 30 днів від дати відвантаження товару, а термін відвантаження товару встановлений у 40 днів від дати укладання контракту. Тоді термін дії резервного акредитиву може скласти 80 днів (40 днів на відвантаження + 30 днів на платіж + 10 днів на надання документів за акредитивом).

4. Банк-емітент. Для резервних акредитивів, що забезпечують зобов'язання з повернення авансового платежу й виконання контрактних зобов'язань за клієнтів ПриватБанку, банком гарантом указується ПриватБанк.

Для резервних акредитивів, що забезпечують оплати на користь українського експортера, банком-емітентом, як правило, виступає банк покупця. У цьому випадку в контракті необхідно вказати основні реквізити ПриватБанку для авізування акредитиву: СВІФТ код - PBANUA2X і номер телексу - 143512 avizo ux.

5. Підтверджуючий банк. Якщо фінансова стабільність банку-емітента за резервним акредитивом викликає сумнів, то необхідно обговорити необхідність підтвердження акредитиву і підтверджуючий банк - ПриватБанк або першокласний європейський/американський банк.

6. Розподіл банківських витрат. Банківські витрати можуть бути розподілені між сторонами. Найчастіше банківські витрати в банку бенефіціара оплачуються за рахунок бенефіціара. Можливо й інший розподіл комісій, наприклад, усі витрати оплачуються за рахунок наказодавця.

7. Підпорядкованість Уніфікованим правилам і звичаям для документарних акредитивів. Уніфіковані правила є практично міжнародним стандартом з проведення акредитивних операцій.

Класичний резервний акредитив, який забезпечує оплату товару, що експортується, відкривається іноземним банком та авізується українському експортеру аналогічно авізуванню звичайного експортного акредитиву.

Як правило, текст і умови резервного акредитиву складаються під визначений договір.

Можливі наступні варіанти створення тексту резервного акредитиву:

- Ми готуємо проект - використовуючи багаторічний досвід і наявні наробітки в цій області, ми забезпечимо максимальну відповідність умов акредитива умовам контракту і Ваших потреб;

- Ви надаєте проект (підготовлений самостійно чи запропонований іноземним партнером) - у цьому випадку ми проаналізуємо умови акредитиву і висловимо рекомендації з їх доробки (якщо буде потрібно).

У залежності від складності проекту може стягуватися комісія “Підготовчі операції за акредитивом”. (Дивіться Тарифи ПриватБанку за резервними акредитивами Додаток Є ).

Комісії з акредитиву поділяються на наступні групи:

- операційні - як правило, являють собою винагороду банку за виконання окремих операцій, наприклад, внесення змін, перевірку документів та ін.

- процентний доход - являє собою винагороду банку за ризик та/або надані фінресурси і виражається, як правило, у відсотках річних. Наприклад, процентний доход може стягуватися підтверджуючим банком при підтвердженні акредитиву без надання покриття, а також при здійсненні операцій з фінансування експорту.

Операційні комісії “ПриватБанку” за резервними акредитивами, що забезпечують оплату експортованого товару, оплачуються відповідно до тарифів, приведених нижче.

На етапі передачі акредитива бенефіціару оплачуються комісії за авізування акредитиву і можливо комісії іншого авізуючого банку (якщо акредитив отриманий банком бенефіціара не прямо з банку-емітента, а від іншого авізуючого банку і комісії цього банку повинні оплачуватися бенефіціаром).

У процесі роботи з контракту, оплата за яким забезпечена резервним акредитивом, експортер повинен контролювати:

- термін дії резервного акредитива. Термін, що залишився до дати закінчення акредитиву повинен бути достатнім для підготовки і представлення вимоги платежу й інших документів, передбачених умовами акредитиву.

- суму заборгованості покупця. У випадку багаторазових постачань товару сума поточної заборгованості покупця не повинна перевищувати суму резервного акредитиву.

При порушенні покупцем контрактних зобов'язань, забезпечених резервним акредитивом, необхідно зробити вимогу платежу.

Вимога платежу здійснюється у випадку порушення покупцем контрактних зобов'язань, виконання яких забезпечено резервним акредитивом.

Для зажадання платежу за резервним акредитивом, відкритим на Вашу користь, необхідно:

– оформити вимогу платежу відповідно до умов акредитиву (може вимагатися проста заява про невиконання контрагентом зобов'язань, іноді в тексті акредитива цитується текст такої вимоги);

– підготувати інші необхідні документи, зазначені в акредитиві (наприклад, копії рахунків, транспортних документів);

– одержати в банку підтвердження підписів на вимозі платежу (якщо це потрібно умовами акредитива).

Вимога платежу, як правило, направляється через банк.

Якщо це допускається умовами акредитиву, вимога платежу може бути спрямоване по SWIFT чи телексом паралельно паперовим документам.

Варто мати на увазі, що якщо резервний акредитив підкоряється Уніфікованим правилам і звичаям, то він може обслуговувати зовнішньоторговельні операції на суму, у кілька разів перевищуючу суму акредитиву, якщо передбачається відвантаження товару частинами. У цьому випадку акредитив відкривається на суму, рівну сумі одного відвантаження і діє протягом усього терміну дії контракту.

3.2 Механізм використання резервного акредитиву

Резервний акредитив (Standby Letter of Credit) - як і гарантія, служить забезпеченням зобов'язання чи оплати виконання інших контрактних зобов'язань [15].

Фактично, резервний акредитив - це гарантія, оформлена у вигляді акредитиву.

У зв'язку з тим, що при видачі банківських гарантій виникають певні труднощі, пов'язані з відмінностями національних законодавств, якими регламентується надання гарантій, пропонуємо використовувати такий банківський продукт, як резервний акредитив (стенд-бай).

Резервні акредитиви застосовуються насамперед у США і заміняють там прийняті у нас гарантії, які відповідно до юрисдикції більшості штатів США не можуть бути видані банками. Однак і в Європі цей вид акредитива набуває поширення у зовнішньоекономічних операціях. Резервний акредитив є універсальним інструментом забезпечення платежу. За економічним змістом він подібний до банківських гарантій і порук. Проте останні підпорядковуються національним правилам і національному законодавству, резервні ж акредитиви - Уніфікованим правилам та звичаям для документарних акредитивів (публікація Міжнародної торговельної палати № 600, редакція 2007 р.) або Міжнародним процедурам стенд-бай (ISP98), публікація Міжнародної торговельної палати № 590 (редакція 1998 року) [18].

Діапазон застосування резервних акредитивів вельми широкий. Ось найтиповіші ситуації:

- обігових коштів покупця цілком достатньо для своєчасної оплати товарів, однак постачальник наполягає на використанні безпечнішої, ніж переказ, форми розрахунків. У такому випадку сторони можуть домовитися про платежі за зовнішньоекономічним договором на умовах комерційного кредиту шляхом переказу на умовах товарного кредиту за відкритим рахунком;

- потрібно підсилити гарантованість платежу. Як забезпечення виставляється резервний акредитив, що покриває одне чи декілька відвантажень. Якщо покупець вчасно розраховується за зовнішньоекономічним договором, резервний акредитив не використовується. Якщо ж він не розраховується за певну партію товару, продавець може звернутися до банку з вимогою здійснити платіж;

- коли є потреба в забезпеченні зобов'язань експортера за акредитивом, яке передбачає здійснення банком-емітентом авансового платежу, або в забезпеченні зобов'язань щодо виплати неустойок і штрафів на користь імпортера.

Механізм надання резервного акредитива такий же, як і при наданні банківської гарантії, але завдяки тому, що він підпорядковується Уніфікованим правилам та звичаям для документарних акредитивів, значно спрощується процедура його надання та обслуговування.

Резервний акредитив може використовуватися і як документарний акредитив, і для додаткового забезпечення платежів на користь експортера (скажімо, при розрахунках у формі інкасо або банківського переказу). Але такий акредитив (як аналог авансової гарантії або гарантії виконання) може виступати і як забезпечення повернення раніше виплаченого імпортером (замовником) авансу або виплати неустойок та штрафів на користь імпортера при неналежному виконанні експортером контракту. Таким чином, резервний акредитив (як і банківську гарантію), на відміну від документарного акредитива, можна віднести до непрямого забезпечення платежу. Такий акредитив може бути реалізовано лише у тому випадку, якщо наказодавець резервного акредитива не виконає свої зобов'язання [7].

Виходячи з вищевикладеного розглянемо документарний акредитив [9].

Документарний акредитив - це форма розрахунків, за якої бенк-емітент за дорученням свого клієнта (апліката, заявника, наказодавця, емітента акредитива) або від свого імені зобов'язаний:

- здійснити платіж третій особі (бенефіціару) за поставлені товари, виконані роботи та надані послуги;

- надати повноваження іншому (виконуючому) банку здійснити цей платіж проти передбачених документів при дотриманні строків та умов акредитива.

Документарний акредитив є поширеною формою міжнародних розрахунків.

Як зазначалось вище, на сьогодні міжнародні розрахунки із застосуванням документарного акредитива регулюються Уніфікованими правилами і звичаями для документарних акредитивів, публікація Міжнародної торговельної палати № 500, в редакції 1993 р. (далі - Правила по акредитивах). Слід зауважити, що часто на практиці використовується коротка англійська абревіатура - UCP500.

Відповідно до ст. 1 Правил по акредитивах вони застосовуються до всіх документарних акредитивів, включаючи резервні акредитиви, тією мірою, якою Правила по акредитивах можуть бути до них застосовані. Правила по акредитивах є обов'язковими для всіх зацікавлених сторін при відсутності прямо вираженої домовленості про інше.

Стаття 2 Правил по акредитивах визначає акредитив як будь-яку угоду, як би вона не була названа або позначена, згідно з якою банк (банк-емітент), діючи на прохання і на підставі інструкцій клієнта або від свого імені:

1. має здійснити платіж третій особі (бенефіціару) або його наказу, або сплатити чи акцептувати переказні векселі (тратти), виставлені бенефіціаром, або

2. уповноважує інший банк провести такий платіж, або акцептувати і сплатити переказні векселі (тратти), або

3. надає повноваження іншому банкові негоціювати проти передбачених документів, якщо дотримано всіх умов акредитива.

На завершення дамо кілька порад для роботи з акредитивами, а також наведемо деякі проблеми, що можуть виникнути у контрагентів:

- Бажано ще на стадії підписання договору з іноземним контрагентом проконсультуватися з банком з приводу правильного зазначення в договорі умов стосовно акредитива.

- Необхідно враховувати, що банки мають справу з документами, а не з товарами. Для них обов'язковими є лише сформульовані умови акредитива. Банки не відповідають за дійсність документів або за якість і кількість відвантажених товарів. Якщо документи відповідають умовам, зазначеним в акредитиві, вони можуть прийняти їх і розпочати процедуру оплати, визначену в ньому. Банки не несуть відповідальності за відстрочення щодо пересилання повідомлень з вини іншої сторони внаслідок стихійного лиха або дій третьої сторони, що бере участь у проведенні угоди.

- Формулювання акредитива має бути простим, але досить докладним. Чим більше деталей обумовлено в акредитиві, тим скоріше продавець може відмовитися від такого формулювання через складність виконання всіх зазначених умов. Водночас імпортер зацікавлений у тому, щоб детальніше визначити, за що платитиме.

- У документах, що їх подає продавець, дуже важливо визначити умови, що стосуються митної процедури (очищення), а також відобразити умови угоди між покупцем і продавцем. До таких необхідних документів належать товарно-транспортна накладна, що підтверджує відвантаження товарів, інвойс, а також інші документи, залежно від умов угоди (сертифікат походження, документ про страхування, сертифікат про огляд, копії надісланих покупцеві телеграм з інформацією про відвантаження тощо). Ціни потрібно зазначати у валюті акредитива. Документи треба оформляти тією мовою, якою складено сам акредитив, якщо інше не обумовлено в акредитиві [13].

- Для відкриття акредитива користуватися послугами банку, що має досвід роботи з такими операціями.

- Вибираючи вид акредитива, треба з'ясувати питання про стандартні методи оплати в країні продавця.

- Термін дії акредитива має бути достатнім для того, щоб продавець здійснив поставку товарів.

- Відкриваючи акредитив, слід точно дотримувати всі подробиці торговельної угоди.

- До підписання контракту необхідно переконатися в кредитоспроможності покупця і довідатися про його ділову практику. Ваш банк може надати допомогу в цьому пошуку.

- Уважно вивчіть акредитив, щоб пересвідчитися у можливості виконання обумовлених у ньому вимог щодо графіка поставок, виду товарів, пакування і документації. Усі положення акредитива мають відповідати погодженим умовам угоди, в тому числі адреса покупця, виплачувана сума і маршрут транспортування товару.

- Упевніться, що товар точно відповідає описові, наведеному в акредитиві, а опис товару в інвойсі відповідає описові в акредитиві.

Треба не забувати, що необхідно виконати всі умови, обумовлені в акредитиві, інакше платіж за акредитивом може бути не здійснено.

Висновки за розділом 3

У третьому розділі даної роботи проаналізовано та досліджено резервний акредитив. Та виходячи з викладеного, можна стверджувати, що Українські банки рідко використовують цей вид акредитиву.

Слід зазначити, що акредитив, згідно зі ст. 3 Правил по акредитивах, за своєю природою є угодою, відокремленою від договору купівлі-продажу або іншого договору, на якому він може базуватися, і банки жодною мірою не пов'язані і не зобов'язані займатися такими договорами, навіть якщо в акредитиві є яке-небудь посилання на такий договір. Інакше кажучи, платіж у межах акредитива обумовлений виконанням не умов контракта, а умов акредитива.

Також важливо відмітити, що при операціях з акредитивами всі зацікавлені сторони мають справу лише з документами, але не з товарами, послугами та/або іншими видами виконання зобов'язань, яких можуть стосуватися документи (ст. 4 Правил по акредитивах).

При використанні документарного акредитива, контрагенти залучають для забезпечення угоди банк (або банки), щоб розподілити ризики. Тобто банк (банки) виконують роль посередників у розрахунках та (або) організацій, що фінансують. Документарний акредитив не можна назвати просто формою міжнародних розрахунків. Він є досить гнучким фінансовим інструментом, за допомогою якого українські підприємства можуть здійснювати успішні операції на зовнішньому ринку з найменшим для себе ризиком і з ефективним використанням грошових ресурсів. Існують декілька видів цих акредитивів.

ВИСНОВКИ

У зв'язку з тим, що Україна вибрала приоритетним напрямом свого розвитку - інтеграцію до Євросоюзу, можна зробити висновок, що тема цієї роботи є актуальною та протягом ще декількох років матиме змогу розвитку в нашій державі.

Так як, сучасна світова економіка характеризується значною інтегрованістю, то з цим стає поширеною співпраця між суб'єктами підприємництва, розташованими у різних країнах. Одним з основних моментів у здійсненні зовнішньоекономічних договорів (контрактів) є взаєморозрахунки між сторонами - резидентами різних країн, які через їх специфіку прийнято називати міжнародними розрахунками.

Вітчизняні комерційні банки, прилучаючись до міжнародного співробітництва, опановують різні форми розрахунків, прийнятих у світовій банківській практиці. Все більше уповноважених банків України (на сьогодні - близько вісімдесяти) самостійно встановлюють кореспондентські відносини з іноземними. І все ж сфера зовнішньоекономічної діяльності наших банків поки що одна з найменш розвинутих. Українське законодавство, яке регулює діяльність комерційних банків України щодо виконання операцій, пов'язаних із міжнародними розрахунками, містить нормативні акти, що у ряді випадків обмежують можливості здійснення таких операцій. З іншого боку, у вітчизняній банківській практиці ще досить погано освоєні основні міжнародно-правові положення, які регулюють окремі форми міжнародних розрахунків і значною мірою визначають характер міжбанківських взаємовідносин.

На жаль, через брак практичного досвіду у цій галузі як перед банками, так і їхніми клієнтами постає ряд серйозних проблем, що призводить до різного роду помилок і затримок у розрахунках [12]. Ситуація ускладнюється ще й тим, що українські банки мають недостатню внутрішню інструктивно-методологічну базу. Іноземним підприємцям часто важко визначити фінансове становище, надійність та технічні можливості свого українського партнера. Але, використовуючи різноманітні форми акредитивів та інкасо, експортери та імпортери можуть звести до мінімуму труднощі та проблеми, які виникають у міжнародній торгівлі, а саме: експортер має змогу, використовуючи акредитивну форму розрахунків, звести до незначних ризики, спричинені його поганою обізнаністю з вимогами, стандартами нового освоюваного ринку збуту, політичною та економічною стабільністю в країні імпортера, незнанням місцевих законів щодо розрахунків в іноземній валюті, специфіки перевезення, страхування товару, оформлення документації на його ввезення та відправку.

Імпортер, у свою чергу, скориставшись акредитивною формою розрахунків, може звести до мінімуму ризики, пов'язані із закупівлею товару у незнайомих країнах, незнанням особливостей валютного законодавства країни-експортера (зокрема, стосовно можливості ввезення товару), невпевненістю у добропорядності експортера.

Як уже згадувалося, широкі можливості відкриваються при використанні акредитива та інкасо не лише як однієї з форм міжнародних розрахунків, але і як фінансового інструмента. При цьому учасники зовнішньоекономічної діяльності можуть розраховувати на такі можливості, як-от: одержання авансу для виконання контракту, отримання кредиту під виставлений на їхню користь акредитив, торговельне фінансування угоди та ін.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Про банки і банківську діяльність: Закон України від 07.12.2000р.// Голос України.- 2001.- № 12.- С. 4-10.

2. Про міжбанківські розрахунки в Україні: Інструкція, затверджена постановою Правління НБУ від 27.12.99 р. // Законодавчі і нормативні акти з банківської діяльності. -2000.-№3.- С.3-86.

3. Про затвердження положення про порядок здійснення уповноваженими банками операцій за документарними акредитивами в розрахунках за зовнішньоекономічними операціям: Постанова Правління Національного банку України від 03.12.2003 № 514

4. Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті: Постанова Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22.

5. Про порядок здійснення операцій з чеками в іноземній валюті: Положення АБ “Синтез” від 2006 року.

6. Порядок бухгалтерського обліку операцій за документарними акредитивами в розрахунках за зовнішньоекономічними операціями: Додаток до протоколу Правління АКБ “ІНДУСТРІАЛБАНК” від 29.12.2006

7. Банківські операції: Підручник/ За ред. В.І. Міщенка, Н.Г. Слав'янської. - К.: Знання, 2006. - 727 с.

8. Бутузова Н.А. Расчеты по инкассо// Международные банковские операции.-2008.-С. 86-93.

9. Малых А.В. Документарный аккредитив в международной торговле//финансы и кредит.-2007.-№ 47. -С.29-39.

10. Международные расчеты по коммерческим операциям: В 3-х ч. Ч.2.Инкассо. Перевод. - М.:1994. - 80 с.

11. Н.Г. Маслак, А.О. Єпіфанов, І.В.Сало Операції комерційних банків: Навчальний посібник. - Суми: ВТД “Університетська книга”, 2007. -523 с.

12. Озель Д. Акредитив у сучасній практиці господарювання// Банківська справа.- 2005. - № 3.- С.76-83.

13. Практическое руководство по проверке документов по акредитивам. Прочие документиы// Международные банковские операции. - 2006.- № 2. С.78-84.

14. Соболев А. Все об аккредитиве// Финансовая консультация.- 2005.-№19. - С.25-31.

15. Соколова О. Акредетиви. Що це таке і якими вони бувають// Все про бухгалтерський облік. -2005.- № 36. - С.9-14.

16. Унифицированные правила по инкассо.- М.: Консалтбанкир,1996. - 64 с.

17. Сайт Верховної ради України http:// www.rada.gov.ua.

18. Сайт НБУ http:// www.bank.gov.ua.

19. Сайт ПФТС http:// www.pfts.com.

20. Сайт Приватбанка http://www.privatbank.ua

21. Сайт Банку Південний http://bank.com.ua

Додатки

Додаток А

Тарифи на деякі банківські послуги для юридичних осіб Банку Південний

5.	ІНКАСО У ІНОЗЕМНІЙ ВАЛЮТІ
5.1	Оформлення чистого інкасо	USD 50 (у гривні за курсом НБУ)
5.2	Поштові витрати	За тарифами кур`єрської пошти
6.	ДОКУМЕНТАРНЕ ІНКАСО
6.1	Прийняття, перевірка, направлення документів для акцепту та/або платежу	USD 50+0,05% від суми документів (у гривні за курсом НБУ)
6.2	Видача документів проти платежу або акцепту	USD 50+0,05% від суми документів (у гривні за курсом НБУ)
6.3	Протест	USD 50+2 % від опротестованої суми (у гривні за курсом НБУ)
6.4	Видача документів без платежу або акцепту	USD 20 (у гривні за курсом НБУ)
6.5	Зміна умов інкасо, включаючи ануляцію	USD 30 (у гривні за курсом НБУ)
6.6	Поштові витрати	за тарифами кур'єрської пошти
6.7	Телекомунікаційні витрати	USD 5 за повідомлення (у гривні за курсом НБУ)
6.8	Консультації по документарним інкасо	за домовленістю
7.	АКРЕДИТИВИ
7.1	ДОКУМЕНТАРНІ АКРЕДИТИВИ У НАЦІОНАЛЬНІЙ ВАЛЮТІ
7.1.1	Відкриття акредитива: -з покриттям -без покриття	150 грн. + 1,2% річних від суми за сторок дії акредитиву за домовленістю
7.1.2	Авізування акредитива	150 грн.
7.1.3	Зміна умов акредитива (включаючи ануляцію), у т.ч. їх авізування	150 грн.
7.1.4	Перевірка документів	200 грн.
7.1.5	Виконання акредитива	100 грн. + 0,05 % від суми документів
7.1.6	Плата за документи з розбіжностями	50 грн.
7.1.7	Консультації за акредитивною формою розрахунків	за домовленістю
7.2	ДОКУМЕНТАРНІ АКРЕДИТИВИ У ІНОЗЕМНІЙ ВАЛЮТІ
7.2.1	Відкриття акредитива: -з покриттям -без покриття	USD 50+1,2% річних від суми за сторок дії акредитиву (у гривні за курсом НБУ) за домовленістю
7.2.2	Авізування акредитива	USD 70 (у гривні за курсом НБУ)
7.2.3	Зміна умов або ануляція акредитива (у тому числі їх авізування)	USD 50 (у гривні за курсом НБУ)
7.2.4	Запити за акредитивом в інші банки	USD 50 (у гривні за курсом НБУ)
7.2.5	Попереднє авізування акредитива	USD 50 (у гривні за курсом НБУ)
7.2.6	Підтвердження акредитива: -з покриттям -без покриття	USD 100+1,2% річних від суми за строк дії акредитиву (у гривні за курсом НБУ) за домовленістю
7.2.7	Перевірка документів	USD 100 (у гривні за курсом НБУ)
7.2.8	Виконання акредитива	USD 50+0,05% від суми документів (у гривні за курсом НБУ)
7.2.9	Негоціація, акцепт або відстрочений платіж	USD 75+1,2% річних від суми за строк дії (у гривні за курсом НБУ)
7.2.10	Перекази коштів, пов' язані з відкриттям, підтвердженням або виконанням акредитива	USD 25 (у гривні за курсом НБУ)
7.2.11	Переведення акредитива	USD 100+1,2% річних від суми за строк дії акредитиву (у гривні за курсом НБУ)
7.2.12	Плата за документи, які надані з розбіжностями	USD 50 (у гривні за курсом НБУ)
7.2.13	Поштові витрати	за тарифами кур'єрської пошти
7.2.14	Телекомунікаційні витрати	USD 5 за повідомлення (у гривні за курсом НБУ)
7.2.15	Консультації по акредитивній формі розрахунків	за домовленістю
7.3	Перевірка та юридичний аналіз документів щодо предмету забезпечення	100,00 грн., у т.ч. ПДВ
8.	ГАРАНТІЇ
8.1	ГАРАНТІЇ У НАЦІОНАЛЬНІЙ ВАЛЮТІ
8.1.1	Відкриття гарантії	за домовленістю
8.1.2	Виконання гарантії	300 грн. + 0,1 % від суми платежу
8.1.3	Авізування гарантії	150 грн.
8.1.4	Зміна умов або ануляція гарантії (у тому числі їх авізування)	150 грн.
8.1.5	Запити по гарантії в інші банки	50 грн.
8.1.6	Консультації за розрахунками з використанням гарантії	за домовленістю
8.2	ГАРАНТІЇ В ІНОЗЕМНІЙ ВАЛЮТІ
8.2.1	Відкриття гарантії	за домовленістю
8.2.2	Виконання гарантії	USD 100 + 0,1 % від суми платежу (у гривні за курсом НБУ)
8.2.3	Авізування гарантії	USD 70 (у гривні за курсом НБУ)
8.2.4	Зміна умов або ануляція гарантії (у тому числі їх авізування)	USD 50 (у гривні за курсом НБУ)
8.2.5	Перекази коштів, пов`язані з відкриттям або виконанням гарантії	USD 25 (у гривні за курсом НБУ)
8.2.6	Телекомунікаційні витрати	USD 5 за повідомлення (у гривні за курсом НБУ)
8.2.7	Поштові витрати	За тарифами кур`єрської пошти
8.2.8	Запити за гарантією у інші банки	USD 50 (у гривні за курсом НБУ)
8.2.9	Консультації за розрахунками з використанням гарантій	за домовленістю
8.3	Перевірка та юридичний аналіз документів щодо предмету забезпечення	100,00 грн., у т.ч. ПДВ
10.	ОПЕРАЦІЇ З ЦІННИМИ ПАПЕРАМИ
10.3	Операції з векселями: -доміціляція та інкасування векселів; -авалювання векселів банком за комерційними операціями; -авалювання векселів за акцизом -авалювання векселів за ПДВ	за домовленістю за домовленістю за домовленістю за домовленістю
10.4	Підготовчі операції за договорами авалювання векселів під заставу	Від 68 грн. до 700 грн.

Додаток Б

Тарифи ЗАК КБ “ПриватБанку” за резервними акредитивами

Послуга	Тариф, ГРН
1. За підготовчі операції	350
2. Відкриття / пролонгація / збільшення суми	0,3% від суми / суми збільшення, але не < 300 і не > 4500
3. Внесення змін / ануляція	200
4. Комісія за зобов'язання	за узгодженням, але не < 100 в місяць* або його частину
5. Оформлення на паперовому носії**	150
6. Авізування / запит про автентичність	0,1% від суми, але не< 200 і не > 2500
7. Авізування змін, включаючи ануляцію	200
8. Платіж	0,15% від суми, але не < 400 і не > 2500
9. Відправлення повідомлень в інші банки	50
10. Відправлення документів	тариф кур'єрської або поштової служби + 25

* Місяцем вважається період з першого до останнього дня включно будь-якого календарного місяця в році.

** Стягується додатково до тарифу за пунктами 2, 3 за оформлення на паперовому носії.

Размещено на Allbest.ru