Качество кредитных портфелей коммерческих банков России

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

Переконлива посмішка партнера та міцне рукостискання не має жодної юридичної сили. Проте часто їм приділяється набагато більше уваги, ніж безпосередньо укладанню договору - гаранту партнерських, трудових та інших відносин. Без відповідних юридичних знань складно проаналізувати усі аспекти, побачити кожен недолік документу, що підписується. Тим паче складно підприємцям, котрі без підтримки юристів, власноруч намагаються скласти договір - неврахування всіх умов, передбачених законодавством та діловою практикою, може спричинити серйозні проблеми у майбутньому.

Договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення відповідних прав та обов'язків. Залежно від правових відносин, які вони регулюють, договори можуть бути цивільними, господарськими, адміністративними та трудовими, окрему групу становлять міжнародні договори. Зважаючи на актуальність у підприємницькій діяльності господарських договорів, саме їх законодавчому врегулюванню ми вирішили приділити особливу увагу.

Законодавче регулювання господарських договорів

До прийняття Господарського кодексу України (ГКУ) умови, порядок укладання, зміни та розірвання договорів у сфері підприємницької діяльності регламентувалися Цивільним кодексом України (ЦКУ). Сьогодні кодекс, норми якого застосовуються при укладанні договору, визначається відповідно до суб'єктів, між якими він укладається. З'ясувавши, хто виступатиме як сторони договору, визначають і вид договору, що укладається.

Учасниками цивільних відносин, що регулює ЦКУ, є фізичні і юридичні особи. Якщо договір укладається між суб'єктом підприємницької діяльності (далі - СПД) і особою, що не є суб`єктом підприємництва, застосовуються норми ЦКУ.

За умови державної реєстрації фізичних осіб як СПД, вони фігурують у сфері правовідносин як фізичні особи - підприємці, до діяльності яких застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність, а саме ГКУ. У випадку, якщо договір укладається між суб`єктами підприємництва, застосовуються норми Господарського кодексу України. Якщо відносини суб`єктів підприємництва не можуть бути урегульовані положеннями договору чи нормами ГКУ, застосовуються норми цивільного законодавства.

Усна та письмова форми договору

В усній формі можуть бути укладені договори:

які повністю виконуються сторонами у момент їх укладання, за винятком договорів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також договорів, для яких недотримання письмової форми спричиняє їх недійсність;

якщо юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного договору з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів.

Договір укладається письмово:

між юридичними особами;

між фізичною та юридичною особою, крім випадків, передбачених для договорів, що можуть укладатися усно;

між фізичними особами на суму, що у двадцять і більше разів перевищує розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян (на сьогодні 17 грн.), крім випадків, передбачених для договорів, що можуть укладатися усно.

реєстрація договір господарський

Умови господарського договору

Відповідно до законодавства, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, ціну та строк дії договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких, за заявою хоча б однієї зі сторін, має бути досягнуто згоди. Крім істотних умов виділяють також звичайні умови, які передбачаються у законі чи іншому нормативному акті і стають обов'язковими для сторін внаслідок самого факту укладення договору. Від істотних вони відрізняються тим, що не потребують окремого погодження і про них не обов'язково застерігати у тексті договору. Також існують випадкові умови - такі, що погоджені сторонами з метою вирішення питань, не врегульованих законодавством.

При розробці договору важливу роль відіграють типові або примірні договори. Типовий договір застосовується у випадках, передбачених законодавством, а його форма затверджена органом державної влади. Хоча від змісту типового договору сторони відступати не можуть, проте вони можуть конкретизувати його умови. Примірні форми договорів мають, швидше, рекомендаційний характер і за взаємною згодою сторони мають право змінювати окремі його умови або доповнювати його зміст.

Розробка проекту господарського договору

Перед укладанням договору необхідно чітко визначити, які функції він виконуватиме. Для цього слід заздалегідь продумати модель майбутньої операції: що вимагається від вас, а що від вашого контрагента, який потрібен термін виконання угоди та які будуть наслідки недодержання сторонами умов договору. Лише після цього можна розпочинати розробку проекту договору.

Кожен договір має свої структурні особливості, проте є загальна структура документа, встановлена законодавством та діловим звичаєм. Вона використовується як основа при розробці конкретного проекту договору.

1. Визначення сторін

З цього починається кожен договір - визначення сторін та їх повноважень укладати відповідний договір. У господарському договорі зазначають повні найменування сторін - суб'єктів підприємницької діяльності, ПІБ (за потребою - посада) особи, яка представляє інтереси СПД, та підстави, що підтверджують повноваження цієї особи укладати договір від імені СПД. Найчастіше від імені юридичної особи уповноваженою особою на укладення договору виступає директор підприємства, повноваження якого укладати договори прямо зазначені у статуті юридичної особи. Проте це можуть бути й інші особи, що діють на підставі доручення, де вказано, що дана особа має право укладати договір від імені СПД юридичної особи. Право підпису документів (наприклад бухгалтером) ще не означає, що ця особа має право укладати угоду від імені підприємства.

Крім того, в договорі обов'язково має бути зазначено податковий статус обох сторін. Його можна зазначити в цьому пункті.

2. Предмет договору

Предмет договору врегульовує ті правові відносини, заради яких, власне, і укладається договір. Наприклад, при продажу торговельного обладнання укладається договір купівлі-продажу, предметом якого є обов'язок сторони “А” належно продати торговельне обладнання, а сторони “В” належно прийняти та оплатити його. Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також містити вимоги до їх якості.

3. Права та обов'язки сторін

В цьому пункті договору визначаються права та відповідні їм обов'язки сторін, що зазначаються окремими підпунктами. Праву однієї сторони відповідає обов'язок іншої. Наприклад, якщо одна сторона договору зобов'язана належно передати товар, то інша має право вимагати його належне передання. Цей пункт договору потрібно досконало розробити, тому що визначення прав і обов'язків сторін безпосередньо впливає на їх відповідальність за невиконання умов договору.

4. Ціна договору

Ціна у господарському договорі є істотною умовою. Зазвичай вона зазначається у гривнях, проте у зовнішньоекономічних договорах (контрактах), за згодою сторін, вона може визначатися і в іноземній валюті. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Після укладення договору зміна ціни допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у швидші строки, порівняно з нормативними.

5. Порядок здійснення розрахунків

Порядок здійснення розрахунків можна визначити в попередньому пункті, але якщо він ускладнений кількістю господарських операцій, бажано його виділити окремим пунктом.

6. Відповідальність сторін

Тут визначаються межі відповідальності сторін за невиконання (неналежне виконання) умов договору. Зазвичай до сторони, що належно не виконала умови договору, застосовуються санкції у вигляді штрафу та (або) пені. Слід зазначити, що пеня не може перевищувати подвійну облікову ставку НБУ за кожен день прострочення виконання зобов'язань.

7. Порядок вирішення спорів

Цей пункт є звичайною умовою господарського договору. Тут зазначається, що у разі неможливості досягнення згоди сторін шляхом проведення двосторонніх переговорів будь-яка з них вправі передати спір на розгляд господарського суду у встановленому чинним законодавством України порядку. Цим пунктом може бути регламентовано порядок вирішення спорів сторонами у досудовому порядку.

8. Форс-мажорні обставини

Також звичайна умова договору. Вона передбачає ненастання відповідальності сторони за невиконання своїх зобов'язань за договором у тій мірі, в якій затримку чи перешкоду виконанню таких зобов'язань спричинено виникненням і дією обставин непереборної сили (форс-мажор). Під ними маються на увазі стихійні лиха, епідемії, епізоотії, війна чи військові дії будь-якого характеру, блокади, ембарго, пожежа, страйки на підприємствах сторін, акти нормативно-правового характеру органів державної влади чи місцевого самоврядування та інші обставини надзвичайного характеру, які сторони не могли передбачити під час укладення та виконання договору та які перебувають поза контролем сторін і перешкоджають виконанню ними договірних зобов'язань.

9. Строк договору

Істотна умова договору, яка визначає термін, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки. При укладенні довготривалого договору в цьому пункті може бути зазначено, що у разі закінчення терміну дії договору, він може бути пролонгований (подовжений) на певний строк. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за порушення його умов, що мали місце під час дії договору.

10. Додаткові умови (заключні положення)

Тут зазначаються всі додаткові умови. Приміром, це можуть бути положення про можливі додатки до договору (калькуляції, акти здачі-приймання виконаних робіт, звіти про проведену роботу тощо). Також тут може бути визначено, з якого часу договір набуває чинності, умови щодо можливості виконання зобов'язання за договором третьою особою, умови внесення змін до договору та розірвання договору та ін.

Підписаний договір скріплюється печатками усіх сторін. Деякі види господарських договорів підлягають обов'язковому нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації. Наприклад договір оренди земельної ділянки, застави, найму (оренди) будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на один рік і більше тощо.

Ділова практика склалася так, що СПД фізичні особи не зобов'язані мати печатку. А ось спеціальної норми, що прямо надає право СПД фізичній особі не застосовувати печатку при укладенні договорів, чинним законодавством не передбачено. Відповідно до п. 1 ст. 181 ГКУ, за загальним правилом господарський договір, який викладається у формі єдиного документа, повинен підписуватися сторонами та скріплюватися печатками. Питання обов'язкового використання печатки СПД фізичною особою при укладенні господарських договорів на сьогодні залишається відкритим.

На вимогу однієї зі сторін, або відповідного органу державної влади договір може бути визнано недійсним повністю або в окремих частинах у випадках, якщо:

договір не відповідає вимогам закону;

договір укладався з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства;

договір укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (не уповноваженою особою).

Зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються (якщо інше не передбачено законом або договором). Сторона договору, яка бажає змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це іншій стороні за договором. Сторона договору, яка отримала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

Размещено на http://www.allbest.ru/