Екологічне страхування

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Академія муніципального управління

Контрольна робота

на тему:

„Екологічне страхування”

Виконала:

Студентка 51 МОз групи

Спеціальності „Менеджмент організації”

Заочної форми навчання

Красновид Ольга В'ячеславівна

Київ-2007

ПЛАН

Вступ

Поняття, цілі та завдання екологічного страхування

Види та функції екологічного страхування

Формування страхових екологічних фондів

Висновок

Вступ

Україна перебуває на шляху до ринкової економіки, на шляху до такої системи при якій кожна людина мала б право займатися тією діяльністю, яка йому по душі. Економічні перетворення поступово рухаються в перед. Екстенсивний шлях розвитку економіки цілеспрямовано розвивався в Україні з 30-х років минулого сторіччя й панує по теперішній час, неминуче повинен був породити екологічну кризу. Прямі втрати, пов'язані з техногенними аваріями й хронічними захворюваннями від забруднення навколишнього середовища, становлять в Україні 4-6% валового національного продукту. На частку цих факторів доводиться 15-25% випадків передчасної смертності. Щорічно спостерігається значна кількість аварійних забруднень. Так, в 2005 р. було зафіксовано більше 250 випадків. Близько 90% з них склали аварійні збори забруднених стоків у поверхневі водойми.

Негативні наслідки погіршення якості середовища проявляються, зокрема, у збитку здоров'ю людини (передчасна смерть, фізичні й психічні розлади), у збитку майну фізичних і юридичних осіб, а також у руйнуванні природних ресурсів.

Неможливо не помітити, що процес формування ринкових відносин супроводжується зниженням відповідальності суб'єктів господарювання за аварійне забруднення навколишнього середовища, частка якого в загальному обсязі забруднення становить від 20 до 30%. У той же час приватизація господарських об'єктів здійснюється без обліку вартості відверненого й фактичного забруднення повітря, землі, водних, лісових та інших видів природних ресурсів.

Особливу тривогу викликає відсутність екологічної експертизи приватизаційних проектів, що при відсутності обліку екологічних витрат виробництва у внутрішньому національному обороті та у зовнішньоекономічній діяльності приводить до зниження вартості приватизованих об'єктів і створює умови для експорту в Україну екологічно небезпечних виробництв, технологій, екологічно брудної продукції. У цих умовах вироблення довгострокової структурної політики й механізму її реалізації неможлива без обліку реально сформованої екологічної ситуації, а також екологічно небезпечних тенденцій у розвитку приватнопідприємницької діяльності.

Відповідно до статті 16 Конституції України забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу є обов'язком держави.

Поняття, цілі та завдання екологічного страхування

Одним з елементів механізму структурної перебудови економіки України повинне стати екологічне страхування, що представляє систему відносин, що виникають у процесі антропогенної (виробничої) діяльності, між страховиком і страхувальником по попередженню збитку і його відшкодуванню у випадку аварійного забруднення навколишнього середовища.

Відповідно до статті 49 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” від 25 червня 1991 року № 1264-XII в Україні здійснюється добровільне і обов'язкове державне та інші види страхування громадян та їх майна, майна і доходів підприємств, установ і організацій на випадок шкоди, заподіяної внаслідок забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів. Порядок екологічного страхування та екологічного аудиту визначається законодавством України.

Одночасно із цим законом набула чинності Постанова Верховної Ради України „Про Основні напрями державної політики України у галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки”, в якій сказано, що для запобігання екологічним катастрофам створюється Державна система запобігання аваріям, катастрофам та надзвичайним ситуаціям.

Метою створення єдиної Державної системи запобігання аваріям, катастрофам та надзвичайним ситуаціям і реагування на них є систематичний контроль за екологічно небезпечними об'єктами і процесами техногенного середовища для регулювання стану безпеки та розвитку техногенних навантажень, запобігання аваріям, катастрофам та надзвичайним ситуаціям, їх прогнозування та мінімізація наслідків.

Одним із завдань цієї системи є впровадження обов'язкового екологічного страхування для екологічно небезпечних виробництв.

Ціль екологічного страхування - утворення страхових фондів для попередження екологічних аварій і катастроф; відшкодування збитків, заподіяних юридичній і фізичній особам у наслідку забруднення навколишнього середовища; забезпечення умов проживання населення й функціонування підприємців всіх форм власності в зонах надзвичайних екологічних ситуацій.

Суб'єктами екологічного страхування можуть бути фізичні і юридичні особи, а як об'єкт можна розглядати будь-який екологічний ризик забруднення навколишнього середовища й потенційного економічного збитку, заподіюваного забрудненням виробничими, побутовими й іншими відходами та транспортними засобами.

Види та функції екологічного страхування

Розходження в об'єктах екологічного страхування є основою його розподілу на види. Відповідно до цього критерію всю сукупність страхових відносин можна підрозділити на наступні види:

страхування відповідальності на випадок аварійного забруднення навколишнього середовища;

майнове страхування фінансових збитків, обумовлених аварійним забрудненням навколишнього середовища;

особисте страхування життя, здоров'я, працездатності й пенсійного забезпечення громадян на випадок настання аварійного забруднення навколишнього середовища.

Виходячи із цільової настанови екологічного страхування, можна визначити наступні його основні функції :

Формування екологічної відповідальності фізичних і юридичних осіб за результати антропогенної діяльності як найважливішої складової екологічної культури населення.

Стимулювання протиаварійних заходів за рахунок диференціації страхових тарифів і грошових виплат підприємствами за безаварійну роботу.

Забезпечення компенсаційних гарантій постраждалим (третім особам і працівникам підприємств-страхувальника) незалежно від фінансового становища підприємства-винуватця аварійного забруднення навколишнього середовища.

Забезпечення стійкості фінансового становища підприємства при необхідності відшкодування збитку потерпілим від аварійного забруднення навколишнього середовища й витрат на відновлення власного виробництва.

Забезпечення реалізації правових гарантій екологічного захисту фізичних і юридичних осіб за рахунок сформованих страхових фондів.

Головною методологічною проблемою екологічного страхування є визначення вихідної бази для розрахунку страхових тарифів (розміри збитків, заподіяних майну та фізичним особам, методика їхнього розрахунку, визначення системи нормативів для розрахунку). При розрахунку тарифів необхідно враховувати серйозне відставання технологій виробництва, що застосовуються в Україні в порівнянні зі світовою практикою, відсутність необхідної кількості й належної якості контрольно-вимірювальних приладів, низький технічний рівень і аварійний стан багатьох очисних споруджень. Все це в комплексі спричиняється високий ступінь забруднення землі, вод і атмосфери. Тому, навіть не проводячи попередніх розрахунків, можна прогнозувати можливість великого обсягу виплат відшкодування по страхуванню екологічних ризиків і, відповідно необхідність установлення високих тарифів.

Специфіка формування екологічного страхування в Україні (нерозробленість правової бази, відсутність висококваліфікованих експертів і юристів, а також спеціальних методик з розрахунку тарифних ставок і резервних фондів) повинна бути врахована при визначенні строків страхування. Тому доцільно починати екологічне страхування з короткострокового з поступовим переходом до довгострокового. Виникає також питання: на який строк після настання страхової події може поширюватися відповідальність страховика? Страхові компанії будуть, прагнути скоротити його, тому що це полегшує їм розрахунок необхідних розмірів резервів і тарифних ставок. Але тоді страхування вступає в протиріччя з інтересами потерпілих і суспільства, які зацікавлені в покритті збитків незалежно від строків їхнього виникнення. Очевидно, при проведенні екологічного страхування в Україні, доцільно було б орієнтуватися й на загальні строки позовної давності по цивільному законодавству.

Досвід ряду закордонних країн (США, Англія, Франція, Італія, Голландія, Швеція), а досвід по суті чималий, тому що в США та інших європейських країнах страхування відповідальності за шкоду, заподіяну навколишньому середовищу було введено в 60-ті роки; показує, що економічна відповідальність підприємств-забруднювачів повинна бути передбачена нормами цивільного права й забезпечується спеціальними страховими фондами. Порівняно недавно в західних країнах з'явився новий вид страхування - економічне. Там, де штрафи відчутно б'ють по кишенях власників шкідливих виробництв, вони прагнуть не тільки обзавестися очисними спорудженнями, але й застрахуватися на випадок аварії. Трапилася аварія - заплатив штраф - одержав страховку. Якщо підприємство довгий час працює без негативних наслідків і вдосконалює систему безпеки, страховий внесок зменшується, страхова сума збільшується, можливі навіть грошові виплати підприємству від страхової компанії за дотримання екологічних норм. Підприємцеві в таких умовах стає вигідна безаварійна робота.

Формування страхових екологічних фондів

Створення ринку екологічних послуг вимагає формування страхових фондів. У систему страхових екологічних фондів необхідно включити :

- державний страховий екологічний фонд;

- екологічні фонди страхових компаній.

Державний страховий екологічний фонд може бути сформований за рахунок відрахувань страхових компаній, відрахувань підприємств, що формують свої власні страхові фонди, відрахувань із фондів взаємного екологічного страхування, створених об'єднаннями підприємств на галузевій або регіональній основі, а також фінансових джерел, акумульованих через систему оподатковування й штрафів. За рахунок засобів цього фонду повинен забезпечуватися страховий захист інтересів третіх осіб (постраждалих) від заподіяння їм збитку аварійним забрудненням навколишнього середовища у випадку, коли відповідальність страховика не наступає, а також здійснюється фінансування привентивних заходів на національному рівні.

Екологічні фонди страхових компаній можуть формуватися за рахунок внесків страхувальників і забезпечувати їхній страховий захист при постійних і одиничних випадках забруднення навколишнього середовища, а також економічне стимулювання екологічно безпечних виробництв.

екологічне страхування аудит фонд

Висновок

На закінчення необхідно відзначити, що закордонні страховики відносять екологічне страхування до числа найбільш складних видів страхових операцій. В Україні тільки що почався процес формування ринку екологічних страхових послуг, страховики поки ще не мають достатнього досвіду як по страхуванню відповідальності, так і по страхуванню ризиків, пов'язаних з діяльністю промислових підприємств. У зв'язку із цим можна припустити, що вони зіштовхнуться зі значними труднощами в освоєнні цього виду страхування. Очевидно, що для нормального формування ринку страхових екологічних послуг необхідне не тільки економіко-правове, методологічне й методичне забезпечення екологічного страхування, але й своєчасне навчання кадрів страховиків.

Знову ж таки необхідно звернути увагу на „неконкретність” нашого законодавства. На основі Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” можна зробити висновок, що екологічне страхування є добровільним. А для декого це автоматично означає „необов'язковим”. Отже, можна не страхувати своє виробництво і працівників від нещасних випадків екологічного характеру.

У разі екологічної катастрофи керівництво виробництва виплачує штраф, але такий недостатньо високий, що дійсно краще заплатити, ніж застрахуватися. Штрафи за заподіяння екологічної шкоди слід зробити істотно великими, щоб підприємці були зацікавлені у страхуванні. Тут доречно буде розглянути досвід зарубіжних країн, про який уже було сказано вище.

Список використаної літератури

1. Закон України “Про охорону навколишнього природного середовища” від 25 червня 1991 року № 1264-XII;

2. Конституція України зі змінами від 8 грудня 2004 року N 2222-IV

3. Постанова Верховної Ради України “Про Основні напрями державної політики України у галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки” від 5 березня 1998 року N 188/98-ВР;

4. Т.В. Гусєва, А.Є. Хачатуров та ін. Добровільна екологічна діяльність. Невикористовувані можливості. - М.: Дєло, 2000

5. Білявський Г.О. та ін. Основи загальної екології: Підручник /Г.О.Білявський, М.М. Падун, Р.С. Фурдуй. - К.: Либідь, 1993.

6. Джигирей В.С. Екологія та охорона навколишнього природного середовища: Навч. посіб.-2-ге вид., стер. - К.: Т-во «Знання», КОО, 2002. - 203 с.

7. Экология города: Учебник. - К.: Либра, 2000. - 464 с.

Размещено на Allbest.ru