Банківські операції

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВІ ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ДОНЕЦЬКИЙ ІНЖЕНЕРНО-ЕКОНОМІЧНИЙ КОЛЕДЖ

КОНТРОЛЬНАЯ РАБОТА

БАНКІВСЬКІ ОПЕРАЦІЇ

ВСТУП

1 Операції комерційного банку по безготівковому обслуговуванню розрахунків фізичних осіб

2 Транспортування валютних цінностей і інкасація грошей

Практичне завдання

Література

1 ОПЕРАЦІЇ КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ ПО БЕЗГОТІВКОВОМУ ОБСЛУГОВУВАННЮ РОЗРАХУНКІВ ФІЗИЧНИХ ОСІБ

Безготівкові розрахунки в господарському обороті України регулюються інструкцією Національного банку, яка розроблена згідно із Законом України «Про банки і банківську діяльність», іншими законодавчими актами України та нормативними актами Національного банку України, де визначаються загальні принципи організації безготівкових розрахунків у національній валюті України, їх форми, стандарти документів та порядок їх обігу, що впроваджуються в господарський оборот України.

Юридичні особи, їх філії, відділення, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності відкривають поточні рахунки, інші рахунки для зберігання грошових коштів і здійснення всіх видів банківських операцій у будь-яких банках України за своїм вибором і за згодою цих банків. Безготівкові розрахунки між підприємствами, фізичними особами здійснюються через банки шляхом перерахування коштів з поточних рахунків платників на поточні рахунки одержувачів коштів.

Безготівковими розрахунками, відповідно до Постанови Національного банку України №135 «Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті», є безготівкові розрахунки між підприємствами, фізичними особами, які здійснюються через банки шляхом перерахування коштів з поточних рахунків платників на поточні рахунки одержувачів коштів.

Усі інші види розрахунків вважаються готівковими, що і підтвердив Вищий арбітражний суд України в листі від 11.05.2000 р. №01-8/206 «Про деякі питання практики вирішення спорів за участю податкових органів».

Перелік безготівкових форм розрахунків наведений у Постанові Національного банку України №135 «Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті»:

1) платіжні доручення;

2) платіжні вимоги-доручення;

3) чеки;

4) акредитиви;

5) векселі;

6) платіжні вимоги.

Види безготівкових розрахунків фізичних осіб. Платіжне доручення - це документ, що являє собою письмово оформлене доручення своєму банку, який його обслуговує, на перерахування певної суми коштів зі свого рахунка.

Найпоширеніша форма безготівкових розрахунків - платіжне доручення, що використовується у таких випадках:

- при оплаті за фактично відвантажену продукцію (виконані роботи, надані послуги);

- при передоплаті або авансуванні (визначення передоплати й авансу див. нижче);

- при завершенні розрахунків за актами звіряння взаємної заборгованості підприємств, фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності;

- для перерахування сум, що належать фізичним особам (заробітна плата, пенсії, грошові доходи колгоспників тощо), на їхні рахунки, відкриті в установах банків;

- для здійснення грошових переказів через підприємства зв'язку;

- в інших випадках за угодою сторін.

Щоб перерахувати кошти зі свого рахунка на рахунок одержувача платіжним дорученням, платнику необхідно оформити це доручення і подати до банку, в якому відкрито рахунок платника, з якого здійснюватиметься платіж.

Посилання у платіжному дорученні на відповідний документ обов'язково містить його назву, дату і номер. Якщо документ немає свого номера, необхідно зазначити «б/н». Приклади посилань на документи у платіжних дорученнях наведені нижче. Крім того, для заповнення платіжного доручення платнику необхідно знати таку інформацію про одержувача:

- точне найменування одержувача (згідно із засновницькими документами);

- код одержувача;

- назва банку одержувача, місцезнаходження банку, код банку (МФО);

- номер рахунка одержувача.

Розрахунки на підставі розрахункових чеків. Чеки застосовуються для здійснення розрахунків у безготівковій формі між фізичними особами з метою скорочення розрахунків готівкою за отримані товари, виконані роботи та надані послуги. Застосування чека в платіжному обороті в значній мірі спрощує розрахунки, що дозволяє зменшувати витрати по обігу дійсних грошей і прискорювати розрахунки, так як усі чеки оплачуються по пред'явленню.

Як засіб обігу і розрахунку чек виникає із функції грошей, як платіжного засобу, але не є дійсними грошима, а тільки заміщує їх в платіжному обороті. Обіг чеку, як засобу платежу обмежено, тому що, по-перше, чек - це грошове зобов'язання приватного порядку і не може використовуватись як всезагальний засіб платежу. По-друге, чек виступає лише як письмовий дозвіл банку розпоряджатися засобами на поточному рахунку чекодавця у банку і не може бути як засіб кредиту, тобто на суму чека не нараховують проценти, хоча він і виступає у ролі кредитних грошей.

Форма безготівкових розрахунків за допомогою розрахункових чеків між фізичними особами має такі ж позитивні й негативні сторони, як і між юридичними особами.

Порядок переказу вкладів та коштів. Установи комерційних банків виконую за доручення своїх клієнтів переказів вкладів та коштів, внесених готівкою. За виконання цих операцій комерційні банки отримують від клієнтів винагороду у вигляді комісійних.

Клієнт банку має право внести плату за переказ готівкою або списати її з й особового рахунку за вкладом. Установи банку здійснюють іменні перекази. Розпорядження про переказ надається клієнтом банку тільки у письмовій формі. Вкладник має право подати заяву про переказ до банку, де зберігається його вклад, або до банку, куди переказують вклад, або переслати заяву поштою рекомендованим листом

Вкладник має право подати до установи банку, де зберігається вклад, доручення і на періодичний переказ певних сум із вкладу. Такі перекази виконують як на і ім'я самого вкладника, так і на ім'я іншої особи. Термін дії такого доручення не повинен перевищувати 3-х років.

Впровадження системи електронних розрахунків (пластикові картки). Ключову роль у переведенні масових платежів на безготівкову основу відіграють пластикові картки. Самі по собі вони не є грішми і не здійснюють обігу. Вони лише є підтвердженням того, що їхні власники мають на своїх рахунках певну суму грошей, яку можуть привести в рух з допомогою карток і погасити свої зобов'язання. Тому емісія карток не збільшує загальної маси грошей в обігу. Проте вона може прискорити їх обіг, збільшити залучення готівки в банківський оборот, підвищити рівень грошово-кредитної мультиплікації, що може спричинити збільшення пропозиції грошей та інфляційні процеси.

У світовій практиці вже існує багато видів пластикових карток, які різняться характером емітента (банки, небанківські структури), характером власника (приватна особа, корпорація), функціональним призначенням (кредитна картка, дебетна картка), технологією використання (картки з магнітною смугою, картка з мікросхемою або смарт-картка), за ступенем пільг для користувачів («стандартні», «золоті», «платинові»). Для організації НСМЕП в Україні найбільший інтерес викликає класифікація банківських пластикових карток за їх функціональним призначенням та технологією використання.

Одним із функціональних призначень банківських пластикових карток є здійснення за їх допомогою платежів, завдяки чому всі їх можна назвати платіжними. Проте деякі з них мають ще й інше призначення - забезпечувати кредитування власника картки. Тому цю групу карток прийнято називати кредитними, а всі інші - дебетовими.

Кредитними називаються картки, видача яких супроводжується відкриттям їх власником кредитних ліній, за рахунок і в межах яких здійснюються платежі чи видача готівки за допомогою цих карток. Тому власникам їх відкриваються окремі позичкові рахунки, які функціонують незалежно від інших їхніх рахунків (поточних чи ощадних). При видачі кредитних карток банки-емітенти уважно вивчають кредитоспроможність своїх клієнтів і тільки після цього визначають, чи можливо реалізувати кредитну картку конкретному клієнту і якого розміру ліміт кредитної лінії йому встановити. Тому такі картки реалізуються звичайно найбільш надійним клієнтам, які мають високу кредитоспроможність. Через такі обставини та високі кредитні ризики цей вид карток у банківській практиці України використовується вкрай обмежено.

За кредитними картками їх власники можуть здійснювати платежі за товари та послуги (будь-які чи тільки певного виду), одержувати готівку в банківських установах чи в банкоматах, одержувати певні пільги від банків-емітентів (страхування життя, скидки при бронюванні авіаквитків, оплаті місць у готелях, телефонних розмов тощо), використовувати як засіб самоідентифікації та ін.

Умови надання кредиту та порядок здійснення платежів за кредитними картками визначають банки-емітенти. Вони можуть помітно різнитися залежно від окремих емітентів.

Дебетними називаються пластикові картки, за допомогою яких платежі здійснюються списанням коштів безпосередньо з поточного рахунку власника картки, а не за рахунок наданого кредиту.

Платіжна дебетна картка досить зручна і проста у користуванні: її можна швидко оформити, за нею майже немає обмежень при одержанні готівки з поточного рахунку, нею можна внести готівку на рахунок, сума платежів за цією карткою не обмежується лімітом кредитної лінії .

Дебетні картки теж бувають кількох видів. Залежно від спрямованості операцій, що здійснюються такою карткою, виділяють:

- картки для операцій з готівкою, за допомогою яких власники можуть отримати готівку зі своїх рахунків безпосередньо в банку або через автоматичні пристрої (банкомати), мережа яких може охоплювати всю країну та інші держави. Такі картки відкривають власнику доступ до свого поточного рахунку на засадах самообслуговування будь-де і в будь-який час, тому що банкомати працюють без вихідних і цілодобово;

- картки для оплати товарів (послуг) через термінали в торговельних залах. Наявність терміналу та мережі електронного зв'язку дає можливість продавцеві товару швидко ідентифікувати платника, а останньому - негайно переказати гроші з його рахунку на рахунок торговельної організації. Ці картки технологічно спроможні істотно витіснити готівку зі сфери масових платежів. Все залежатиме від сфери розвитку мережі терміналів (має бути 100-відсоткове охоплення структур, які продають населенню товари та послуги) та високого рівня довіри до банків - організаторів цих платежів;

- чекові гарантійні картки, що використовуються для ідентифікації чекодавця і гарантування платежу за чеком. Гарантування забезпечується наявними на поточному рахунку власника картки коштами та правом на кредит, наданим йому банком у разі недостатності для оплати чека власних коштів. Ці картки широко застосовуються у країнах з розвинутим чековим обігом. Як зазначалося вище (3.3), в Україні чековий обіг не розвинутий і немає підстав очікувати його широкого розвитку у майбутньому. Тому цей вид дебетної картки навряд чи знайде широке застосування в нашій країні.

Смарт-картка характеризується тим, що замість магнітної смуги в неї вмонтована мікросхема, яка, власне, є мікропроцесором, здатним самостійно обробляти і запам'ятовувати зміну інформації, зокрема визначати вільний залишок коштів на поточному рахунку чи залишок ліміту кредитної лінії на позичковому рахунку платника. Поява смарт-картки відкрила можливість для створення «електронного гаманця», за допомогою якого платник може автономно здійснювати всі свої платежі в безготівковій формі, не звертаючись кожного разу до банку - емітента картки за підтвердженням його платоспроможності.

Смарт-картка має й інші переваги. У неї значно ширші функціональні можливості, оскільки мікросхема спроможна утримувати набагато більший обсяг інформації, оперативно її обробляти і поновлювати. Вона значно надійніша, ніж картка з магнітною смугою.

Оскільки розвиток масових електронних платежів потребує значних інвестицій, постає питання, чи окупляться ці затрати. Це залежить від тієї вигоди, яку одержать їх учасники - фізичні особи, торговельні організації, окремі банки та банківська система в цілому, оскільки левову частину цих витрат візьме на себе кожний із них.

Фізичні особи одержують такі вигоди від застосування пластикових карток у масових платежах:

- позбавляються ризиків, пов'язаних з втратою, крадіжкою, пошкодженням готівки і водночас збережуть майже всі переваги платежів готівкою (негайність, простота платежу);

- поліпшаться умови для планування і контролю сімейних бюджетів, для оперативної капіталізації частини доходів, оскільки за залишками коштів на рахунках, що перевищують суми, призначені для поточних електронних платежів, нараховуються проценти;

- підвищується престиж власника картки у суспільстві, що має позитивне значення для працевлаштування, для професійного зростання тощо.

Продавці (торговельні організації) мають такі вигоди від застосування пластикових карток:

- зростають обсяги реалізації завдяки залученню більшої кількості і з більшою платоспроможністю покупців;

- скорочуються витрати на інкасацію та конвертацію виручки;

- скорочуються витрати на підтримання безпеки магазинів і підвищується її рівень;

- зростає якість, технологічність обслуговування покупців та рейтинг торговельної організації.

Для окремих банків застосування пластикових карток у масових платежах має такі вигоди:

- збільшується залучення коштів, зростають кредитні ресурси банків і можливості збільшувати їх доходи;

- зростають доходи банків, оскільки за всі операції з картками вони стягують плату;

- зростає імідж банків, підвищується конкурентоспроможність тих із них, які застосовують електронні засоби платежів.

Проте перехід на карткові платежі вимагає від банків також значних первинних витрат на технічне і програмне забезпечення, підготовку кадрів, лінії зв'язку тощо.

Для банківської системи в цілому широке застосування пластикових карток у сфері масових платежів має такі вигоди:

- зросте залучення грошових коштів у внутрішньобанківський оборот, посилиться керованість грошового обороту в цілому, підвищиться роль банківської системи в розвитку економіки;

- знизиться частка готівки в грошовій масі, скоротяться витрати на її друкування і забезпечення обігу (касові витрати);

- з'явиться додатковий стимул для переведення банківської справи на сучасні електронні технології, що сприятиме зростанню попиту на новітню комп'ютерну техніку, програмне забезпечення, системи зв'язку, висококваліфіковані кадри і дасть тим самим поштовх до розвитку вітчизняного виробництва та зайнятості.

Послуга «електронний переказ» - це поєднання останніх досягнень в галузі інформаційних технологій з великим досвідом Державного підприємства «Укрпошта» щодо пересилання грошових переказів. Система «електронний переказ» побудована з використанням сучасних крипто захищених засобів передачі, сертифікованих на державному рівні. На сьогодні цією послугою охоплені всі обласні центри, великі районні центри та курортні регіони. У найближчих планах Укрпошти доведення цієї послуги до кожного районного центру України, а за цим і до кожного населеного пункту. Скористатися новою послугою пошти - можуть фізичні особи для переказу грошей в межах України . Ваш адресат одержить повідомлення про надходження грошей на протязі трьох годин. Додаткові послуги які надаються при пересиланні грошей електронним переказом: повідомлення про вручення (просте, рекомендоване, телеграфне, електронною поштою) доставка додому.

Відносно електронних переказів в іноземній валюті, то всесвітньо відома американська компанія WesternUnіon здійснює перекази більше ніж у 160 краін світу за декілька хвилин.

Щоб скористатися послугами WesternUnіon, не потрібно відкривати рахунок у банку. Для здійснення грошового переказу відправнику необхідно знати ім'я одержувача, його адресу і країну призначення. Система надає переказу контрольний номер MTSN (money transfer сontrol number) і вже через 15 хвилин після відправлення грошового переказу людина можете одержати гроші. При одержанні переказу одержувач повинний знати ім'я відправника, країну відправлення, орієнтовну суму переказу і бажано його номер.

WesterneUnіon має власну комп'ютерну мережу, що дозволяє обслуговувати клієнтів швидко, надійно й ефективно.

Можна відправляти або одержувати гроші як у межах України, так і по всьому світі. Перекази за кордон здійснюються відповідно до чинного законодавства України.

2 ТРАНСПОРТУВАННЯ ВАЛЮТНИХ ЦІННОСТЕЙ І ІНКАСАЦІЯ ГРОШЕЙ

Інструкція з організації перевезення валютних цінностей та інкасації коштів в установах банків України розроблена відповідно до Законів України «Про банки і банківську діяльність» і «Про Національний банк України» , інших законодавчих та нормативно-правових актів Національного банку України і визначає порядок здійснення перевезення валютних цінностей та інкасації коштів в установах банків України. Пересилання валютних цінностей установ банків здійснюють суб'єкти господарювання згідно із законодавством України. Національний банк України відповідно до чинного законодавства України здійснює контроль за дотриманням правил і порядку проведення операції з перевезення валютних цінностей та інкасації коштів. Під час здійснення операції з перевезення валютних цінностей та інкасації коштів застосовуються бланки єдиної форми, що виготовлені друкарським способом або з використанням комп'ютерної техніки, за винятком бланків суворої звітності, із відображенням обов'язкових реквізитів.

Відповідальність за довірені установою банку та його клієнтами валютні цінності та кошти, що перевозяться та інкасуються підрозділом перевезення валютних цінностей та інкасації коштів згідно з укладеними договорами і чинним законодавством України, несе установа банку, якій належить цей підрозділ. Створення належних умов для забезпечення захисту життя і здоров'я працівників підрозділів перевезення валютних цінностей та інкасації коштів, схоронності валютних цінностей та коштів під час їх перевезення та інкасації покладається на керівника установи банку, який несе за це персональну відповідальність у порядку, встановленому чинним законодавством України.

Банківські метали - золото, срібло, платина, метали платинової групи, доведені до найвищих проб відповідно до світових стандартів, у зливках і порошках, що мають сертифікат якості, а також монети, вироблені з дорогоцінних металів;

Бригада інкасації - визначена керівником установи банку або керівником підрозділу перевезення валютних цінностей та інкасації коштів залежно від складності виконуваних операцій, ступеня ризику і умов, у яких здійснюється перевезення валютних цінностей та інкасація коштів, кількість працівників підрозділу перевезення валютних цінностей та інкасації коштів;

Валютні цінності - матеріальні об'єкти, визначені законодавством України про валютне регулювання як засоби валютно-фінансових відносин, до яких належать:

- валюта України - грошові знаки у вигляді банкнот, казначейських білетів, монет та в інших формах, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території України, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обмінові на грошові знаки, які перебувають в обігу, кошти на рахунках, у внесках у банківських та інших кредитно-фінансових установах на території України;

- платіжні документи та інші цінні папери (акції, облігації, купони до них, бони, векселі (тратти), боргові розписки, акредитиви, чеки, банківські накази, депозитні сертифікати, ощадні книжки, інші фінансові та банківські документи), виражені у валюті України;

- іноземна валюта - іноземні грошові знаки у вигляді банкнот, казначейських білетів, монет, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території відповідної іноземної держави, а також вилучені з обігу та такі, що вилучаються з нього, але підлягають обмінові на грошові знаки, які перебувають в обігу, кошти у грошових одиницях іноземних держав і міжнародних розрахункових (клірингових) одиницях, що перебувають на рахунках або вносяться до банківських та інших кредитно-фінансових установ за межами України;

- платіжні документи та інші цінні папери (акції, облігації, купони до них, векселі (тратти), боргові розписки, акредитиви, чеки, банківські накази, депозитні сертифікати, інші фінансові та банківські документи), виражені в іноземній валюті або банківських металах;

- золото та інші дорогоцінні метали у вигляді зливків, пластин та монет, а також сертифікати, облігації, варанти та інші цінні папери, номінал яких виражено в золоті, дорогоцінне каміння.

Власні сили - касир у супроводі осіб, які надають йому допомогу під час завантаження (розвантаження) цінностей в автотранспорт та здійснюють заходи його особистої охорони або бригада інкасації, підрозділу перевезення валютних цінностей та інкасації коштів установи банку. Водій оперативного автомобіля - працівник підрозділу перевезення валютних цінностей та інкасації коштів, який має право на керування оперативним автомобілем.

Готівкова виручка - сума фактично одержаних готівкових коштів від реалізації продукції (товарів, виконаних робіт, наданих послуг) та позареалізаційні надходження.

Депозитна система (депозитний банкомат) - система з обладнанням для внесення на зберігання цінностей до приймального блока, яка відповідає вимогам Державного стандарту України ДСТУ 4012.2-2001.

Доручення - цивільно-правовий договір, за яким одна сторона (повірений) зобов'язується здійснити від імені і за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії (придбавати майно, здійснювати платежі, здійснювати операції з валютними цінностями та коштами тощо).

Заїзд - захід, що передбачає поетапне здавання коштів з маршруту інкасації значних їх партій з метою посилення схоронності цінностей.

Інкасація - збирання та доставка коштів до каси установи банку.

Інкасатор - посадова особа підрозділу перевезення валютних цінностей та інкасації коштів із спеціальною компетенцією, яка доставляє валютні цінності та кошти з кас установ банків, підприємств, установ та організацій усіх форм власності до кас установ банків та у зворотному напрямку.

Інкасатор-провідник спеціального вагона Національного банку - посадова особа, призначена на посаду згідно з наказом Національного банку, на яку покладаються обов'язки з приймання, здавання, завантаження та розвантаження валютних цінностей та спеціальних вантажів, а також забезпечення належного технічного та санітарного стану спеціального вагона Національного банку.

Інкасаторський пункт - організований установою банку, технічно укріплений пункт приймання інкасаторами банку опломбованих інкасаторських сумок від клієнтів банку.

Інкасаторська сумка - спеціальні мішки, кейси, інші засоби транспортування готівки, які забезпечують її схоронність і не дають змоги їх несанкціонованого відкриття.

Кошти - гроші в національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.

Місце - відповідна кількість монет, корінців, пачок банкнот, цінних паперів, банківських металів, дорогоцінних металів та дорогоцінного каміння, що упаковані одним із дозволених методів.

Начальник групи інкасації - посадова особа, на яку згідно з наказом Національного банку покладаються обов'язки організації роботи бригади з приймання, здавання, завантаження, розвантаження валютних цінностей та спеціальних вантажів, а також доставки їх за місцем призначення спеціальними вагонами і оперативними автомобілями Національного банку.

Оперативний автомобіль підрозділу перевезення валютних цінностей та інкасації коштів - автомобіль, обладнаний відповідно до вимог Державного стандарту України ДСТУ 3849-99, або спеціалізований панцерований автомобіль, обладнаний відповідно до вимог Державного стандарту України ДСТУ 3975-2000 та Державного стандарту України ДСТУ 3849-99.

Для перевезення валютних цінностей - доставка підкріплень, вивезення і доставка надлишків, непридатних та зношених банкнот і монет, доставка валютних цінностей та спеціальних вантажів до операційних (оборотних) кас (сховищ) банків, обмінних пунктів, підприємств, установи та організації повинні мати:

Письмовий дозвіл Національного банку - документ, який видає Національний банк у порядку і на умовах, визначених Законом України «Про банки і банківську діяльність» та Положенням про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 17.07.2001 №275 і зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 21.08.2001 за №730/5921, на підставі якого банки мають право здійснювати окремі операції, передбачені статтею 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність».

Підкріплення - поповнення запасів готівки у сховищах, оборотних касах, касах банків, банкоматах.

Підрозділ перевезення валютних цінностей та інкасації коштів установи банку - структурна одиниця банку (департамент, управління, відділ, сектор, дільниця), що не має статусу юридичної особи і виконує функції, визначені банком відповідно до отриманого письмового дозволу, узгодженого з територіальним управлінням за місцем знаходження підрозділу/

Посвідчення на оперативний автомобіль служби інкасації Національного банку - установленої форми документ, що надає право на в'їзд та перебування оперативного автомобіля в зоні дії заборонних знаків та забороняє догляд вантажу і документів на цей вантаж.

Працівник підрозділу перевезення валютних цінностей та інкасації коштів - інкасатор, інкасатор-провідник, водій оперативного автомобіля підрозділу перевезення валютних цінностей та інкасації коштів, а також керівники департаментів, управлінь, відділів, дільниць, секторів та їх заступники, інші працівники, на яких покладено обов'язки з організації або здійснення перевезення валютних цінностей та інкасації коштів.

Приміщення для приймання-передавання готівки та інших валютних цінностей інкасаторам - окреме приміщення, що обладнується як правило поряд з боксом інкасації та призначене для здійснення приймання-передавання готівки та інших валютних цінностей інкасаторам.

Спеціальний вантаж - банкнотний папір, акцизна марка, заготовки для монет. Уповноважена особа - особа, якій відповідно до встановленого порядку (наказом або розпорядженням керівника установи банку) надані (передані) повноваження щодо здійснення конкретних дій.

У період існування Радянського Союзу й однорівневої банківської системи функції з інкасації грошей та перевезення цінностей виконувала аналогічна структура Держбанку. Після проголошення в 1991 р. Україною незалежності і створення Національного банку України служба інкасації грошей та перевезення цінностей стала одним із його функціональних і територіальних підрозділів.

Нині у структурі всіх регіональних управлінь Національного банку України та республіканського банку Криму функціонують відділи інкасації та перевезення цінностей. У 320 найбільших районах при відділах і філіях комерційних банків організовані дільниці інкасації та перевезення цінностей відповідних регіональних управлінь Національного банку України.

Загальна чисельність апарату інкасації Національного банку України становить 3,9 тис. осіб, кількість маршрутів із підкріплення готівкою і вивезення залишків - 853 од. На перевезенні цінностей зайнято 1841 од. автотранспорту, в тому числі для перевезення значних обсягів готівки використовується 76 од. автотранспорту великовантажних броньованих автомобілів. Інкасується до 60 % усієї грошової маси, яка надходить до кас банків.

Служба інкасації та перевезення цінностей має професійно підготовлений персонал. Працівники служби інкасації в повному обсязі забезпечені сучасною автоматичною і напівавтоматичною зброєю, засобами індивідуального захисту й оперативного радіозв'язку ультракороткохвильового діапазону. Сучасний стан інкасації дає можливість Національному банку України:

- проводити єдину державну політику у галузі грошового обігу через зміцнення грошової одиниці;

- оперативно забезпечувати інкасацію грошового виторгу, який надходить до кас торговельних та побутових підприємств, установ і організацій усіх форм власності, за умови охоплення всієї їхньої мережі без поділу на економічно вигідні та невигідні;

- повністю забезпечувати потреби Національного банку України та його установ у перевезеннях усіх видів цінностей, включаючи вивіз зношених грошей та тих, що вилучено з обігу, а також надавати послуги комерційним банкам щодо перевезення цінностей;

- забезпечувати надійну схоронність цінностей під час їх перевезення та інкасації (всі працівники служби інкасації і перевезення цінностей, що безпосередньо виконують цю роботу, є матеріально відповідальними особами);

- оперативно перевозити значні обсяги цінностей під час проведення державою: грошової реформи, організаційних заходів при упровадженні в обіг цінних паперів (сертифікатів, векселів, облігацій тощо), інших масштабних фінансових заходів;

- забезпечувати найнижчий рівень витрат під час перевезення та інкасації однієї умовної тисячі цінностей, який досягається завдяки: високому рівню раціоналізації інкасації і перевезень цінностей; вдалому поєднанню аналітичного центру в особі управління перевезення цінностей та організації інкасації Національного банку України і його технічних виконавців у особі підрозділів інкасації та перевезення цінностей; низькій питомій вазі адмінперсоналу; централізованому технічному обслуговуванню; наявності раціонально складеної схеми використання спеціального автотранспорту (зайнятого на основних маршрутах та чергового, в разі виходу з ладу основного); забезпеченню максимального завантаження точками інкасації на одну одиницю автотранспорту.

Зазначені та інші фактори обумовлюють можливість установлення низьких тарифів на послуги з інкасації та перевезення цінностей.

За всієї значущості служби інкасації та перевезення цінностей її перебування у структурі Національного банку України викликає певні зауваження.

По-перше, служба інкасації та перевезення цінностей надає послуги суб'єктам господарювання тільки на платній основі, порушуючи таким чином Закон України «Про банки і банківську діяльність», яким Національному банку України забороняється комерційна діяльність.

По-друге, на сьогодні служба інкасації та перевезення цінностей Національного банку України поєднує в собі дві значні функції: забезпечення перевезень цінностей всередині банківської системи та інкасаційне обслуговування суб'єктів господарювання. В умовах обмеженості наявних матеріальних та людських ресурсів це, з одного боку, дає змогу маневрувати ними, а з іншого - негативно впливає на ефективне виконання кожної з цих функцій.

По-третє, в умовах використання прибутків служби інкасації та перевезення цінностей на загальні потреби Національного банку

України знижуються її можливості щодо підтримання матеріальної бази, а відтак і заінтересованість у підвищенні ефективності та оптимізації роботи служби.

Необхідно зазначити, що низка великих комерційних банків, зокрема банк «Україна», Укрсоцбанк, Промінвестбанк України, проводять певну політику щодо створення власних підрозділів інкасації грошового виторгу. Зауважимо, що отримання певних доходів від цієї діяльності є цілком закономірним в умовах існуючого економічного стану країни.

Зазначені та інші обставини обумовлюють необхідність проведення реорганізації служби інкасації Національного банку України. Основна мета її полягає у відносному відокремленні інкасаторської служби від НБУ з поступовим залученням до цієї діяльності заінтересованих комерційних банків. Існує кілька способів такого відокремлення.

Перший - через створення самостійного державного об'єднання. У цьому разі в Україні з'явиться додаткова воєнізована структура, що з погляду безпеки внутрішнього державного устрою є недоцільним.

Другий - створенням одного з таких видів структур ринкового типу, як акціонерна компанія (товариство), холдингова компанія, комерційне об'єднання при Національному банку України.

Наведені вище аргументи свідчать, що найсприятливішим варіантом реорганізації нині діючої служби інкасації є створення холдингової акціонерної компанії, але для цього необхідно внести певні зміни до чинних правових актів.

Зокрема, передумовою створення холдингової компанії є корпоратизація підприємств. Згідно з указом Президента України «Про корпоратизацію підприємств» корпоратизації підлягають державні підприємства, закриті акціонерні товариства, понад 75 % статутного фонду яких є державною власністю.

Служба інкасації Національного банку України сьогодні є структурним підрозділом Національного банку України без права юридичної особи. Тому для проведення корпоратизації і створення холдингової компанії необхідно внести зміни до структури НБУ і реорганізувати службу інкасації в самостійне підприємство при Національному банку України з правами юридичної особи.

Зазначений указ не поширюється на підприємства, які не підлягають приватизації. До таких можна віднести і службу інкасації, що є ланкою в ланцюгу емісійної системи і забезпечує випуск та зберігання грошових знаків. Декретом Кабінету Міністрів України від 31 грудня 1993 року «Про перелік майнових комплексів державних підприємств, організацій, їх структурних підрозділів основного виробництва, приватизація або передача в оренду яких не допускається», крім емісійної системи, підприємств і установ, що забезпечують випуск та зберігання грошових знаків, заборонена приватизація і транспортних засобів спеціального призначення, до яких, безперечно, належать і автомобілі служби інкасації. Отже, навіть створення самостійного підприємства інкасації буде недостатнім, оскільки корпоратизація таких підприємств законодавством не передбачається. У зв'язку з цим названі правові акти також потребують змін.

Після усунення зазначених правових перешкод доцільно прийняти постанову Верховної Ради про створення холдингової компанії «Укрінкасація». Водночас треба врахувати, що створення на базі служби інкасації Національного банку України акціонерної компанії за участю комерційних банків може призвести і до негативних наслідків. Зокрема зростуть (не менш як у 2-5 разів) витрати на інкасацію і, як наслідок, тарифи на ці послуги. Зазначені витрати будуть відноситись на собівартість, що, у свою чергу, призведе до підвищення рівня цін на товари і послуги. Вибірковість при визначенні клієнтів звузить коло торговельних підприємств, охоплених інкасацією, що викличе зростання залишків готівки в касах госпорганів, зниження надходжень до кас банків, збільшення обсягу готівкової емісії. Як наслідок, це спричинить додаткові витрати держави (в тому числі й валютні) на виготовлення, перевезення та зберігання додаткових обсягів коштів.

Отже, реорганізація системи інкасації Національного банку України необхідна. Передумовою для змін в організації служби інкасації є та обставина, що низка комерційних банків України, зокрема «Україна», Укрсоцбанк, Промінвестбанк, виявляють активність стосовно створення власних підрозділів інкасації грошового виторгу та перевезення цінностей, які забезпечать надання їхнім клієнтам усього комплексу банківських послуг.

Зважаючи на те, що дільниці інкасації Національного банку України функціонують і розташовані переважно в орендованих приміщеннях, які належать відділенням банку «Україна», Промінвестбанку, інших банків, Правління НБУ постановило на першому етапі реорганізації служби інкасації ліквідувати районні дільниці служби інкасації, розташовані в приміщеннях, що орендуються в комерційних банках, відповідно до методики, розробленої департаментом готівково-грошового обігу Національного банку України.

ПРАКТИЧНЕ ЗАВДАННЯ

Визначити розмір кредиту, отриманого клієнтом банку, за наступних умовах: строк кредиту складає три місяця (з 15.05 по 15.08), процентна ставка - 30% річних. Кредит наданий під заставу 500 акцій. курсова вартість яких в день видачі кредиту становить 10 грн. за акцію. Сума кредиту складає 70% курсової вартості застави. За обслуговування боргу банк стягує 0,8% номінальної суми кредиту.

Рішення. Користуючись вихідними даними, знаходимо ставку проценту (30% річних) за пропонований період (з 15.05 по 15.08):

безготівковий валютний цінність інкасація

30% / 4 = 7,5%;

Кредит наданий під залог 500 акцій, курсова вартість яких на день видання кредиту складала 10 грн. за акцію, що складає 70% курсової вартості кредиту:

5000 / 100 * 70 % = 3500 грн.;

За обслуговування боргу банк знімає 0,8 % від номінальної вартості кредиту:

3500 / 100 * 0,8% = 28 грн.;

Процент по всьому боргу за 3 місяці складає:

3500 / 100 * 7,5% = 262,5 грн.;

Відповідно розмір кредиту з відсотками банку та обслуговуванням боргу складає:

3500 грн. + 262,5 грн. +28 грн. = 3790,5 грн.

ЛІТЕРАТУРА

1. Національний Банк і грошово-кредитна політика. Частина 1. А.М. Мороз, М.Ф. Пуховкіна Підручник. За редакцією доктора економічних наук, професора А.М. Мороза та кандидата економічних наук, доцента М.Ф. Пуховкіної.

Размещено на Allbest.ru