Пластикові картки

Размещено на Allbest.ru

Зміст

Вступ

1. Основні поняття

1.1 Види платіжних карт

1.2 Емітенти та еквайєри

1.3 Платіжна система

2. Технічні засоби

2.1 Види пластикових карток

2.2 POS - термінали

2.3 Банківники

2.4 Процесинговий центр і комунікації

2.5 Кредитні картки та Internet

3. Стандарти електронних розрахунків

3.1 Стандарт SET

3.2 Платежі без кодування: система First Virtual

3.3 Digital Cash

Вступ

Пластикова картка - це персоніфікований платіжний інструмент, що надає особі, яка користується карткою, можливість безготівкової оплати товарів і / або послуг, а також отримання готівкових коштів у відділеннях (філіях) банків і банківських автоматах (банківниках). Приймаючі картку підприємства торгівлі / сервісу та відділення банків утворюють мережу точок обслуговування картки (чи прийомну мережу).

Особливістю продажу і видач готівки за картками є те, що ці операції здійснюються магазинами і, відповідно, банками "в борг" - товари і готівка надаються клієнтам відразу, а кошти у їх відшкодування надходять на рахунки обслуговуючих підприємств частіше за все через деякий час (не більше декількох днів). Гарантом виконання платіжних зобов'язань, що виникають у процесі обслуговування пластикових карток, є банк-емітент, що випустив їх. Тому картки протягом усього терміну дії залишаються власністю банку, а клієнти (держателі карток) отримують їх лише у користування. Характер гарантій банку-емітента залежить від платіжних повноважень, що надаються клієнту і фіксуються класом картки.

При видачі картки клієнтові здійснюється її персоналізація - на неї заносяться дані, що дозволяють ідентифікувати картку та її власника, а також здійснити перевірку платоспроможності картки при прийомі її до оплати або видачі готівки. Процес затвердження продажу або видачі готівки по картці називається авторизацією. Для її проведення точка обслуговування робить запит платіжній системі про підтвердження повноважень пред'явника картки і його фінансових можливостей. Технологія авторизації залежить від схеми платіжної системи, типу картки і технічної оснащеності точки обслуговування. Традиційно авторизація проводиться "вручну", коли продавець або касир передає запит по телефону оператору (голосова авторизація), або автоматично, картка розміщується в POS-термінал або торговий термінал (POS - Point Of Sale), дані зчитуються з картки, касиром вводиться сума платежу , а держателем картки зі спеціальної клавіатури - секретний ПІН-код (ПІН - Персональний Ідентифікаційний Номер). Після цього термінал здійснює авторизацію або встановлюючи зв'язок з базою даних платіжної системи (on-line режим), або здійснюючи додатковий обмін даними з самою карткою (off-line авторизація). У разі видачі готівкових грошей процедура носить аналогічний характер з тією лише особливістю, що гроші в автоматичному режимі видаються спеціальним пристроєм - банківником, який і проводить авторизацію.

1. Основні поняття

1.1 Види платіжних карт

При здійсненні розрахунків власник картки обмежений низкою лімітів. Характер лімітів і умови їх використання можуть бути дуже різноманітними. Однак в загальних рисах все зводиться до двох основних сценаріїв.

Держатель платіжної картки повинен завчасно внести на свій рахунок у банку-емітенті деяку суму. Її розмір і визначає ліміт доступних коштів. При здійсненні розрахунків з використанням картки синхронно зменшується і ліміт. Контроль ліміту здійснюється при проведенні авторизації, що при використанні платіжної картки є обов'язковою завжди. Для відновлення (або збільшення) ліміту власникові картки необхідно знову внести кошти на свій рахунок.

Для забезпечення платежів власник картки може не вносити заздалегідь кошти, а отримати в банку-емітенті кредит. Подібна схема реалізується при оплаті за допомогою кредитної картки. У цьому випадку ліміт пов'язаний з величиною наданого кредиту, в рамках якого власник картки може витрачати кошти. Кредит може бути як одноразовим, так і поновлюваним. Відновлення кредиту в залежності від договору з власником картки відбувається після погашення або всієї суми заборгованості, або деякої її частини.

Як кредитна, так і дебетова картки можуть бути також корпоративними. Корпоративні картки надаються компанією своїм співробітникам для оплати або інших службових витрат. Корпоративні картки компанії пов'язані з яким-небудь одним її рахунком. Картки можуть мати розділений і нерозділений ліміти. У першому випадку кожному з власників корпоративних карток встановлюється індивідуальний ліміт. Другий варіант більше підходить невеликим компаніям і не припускає розмежування ліміту. Корпоративні картки дозволяють компанії детально відстежувати службові витрати співробітників.

Сімейні картки у певному сенсі аналогічні корпоративним - право здійснення платежів в рамках встановленого ліміту надається членам сім'ї власника картки. При цьому додатковим користувачам надаються окремі персоналізовані картки.

1.2 Емітенти та еквайєри

Банк-емітент, випускаючи картки і гарантуючи виконання фінансових зобов'язань, пов'язаних з використанням випущеної ним пластикової картки як платіжного засобу, сам не займається діяльністю, що забезпечує її прийом підприємствами торгівлі та сфери послуг. Ці завдання вирішує банк-еквайєр, що здійснює весь спектр операцій із взаємодії з точками обслуговування карток: обробку запитів на авторизацію, перерахування на розрахункові рахунки точок коштів за товари та послуги, надані за картками, прийом, сортування та пересилання документів (паперових і електронних), що фіксують здійснення операцій з використанням карток, розповсюдження стоп-листів (переліків карток, операції з яким з тих чи інших причин на сьогоднішній день припинені) та ін. Крім того, банк-еквайєр може здійснювати видачу готівки по картках, як у своїх відділеннях, так і через належні йому банківники. Банк може і суміщати виконання функцій еквайєра і емітента. Слід зазначити, що основними, невід'ємними функціями банку-еквайєра є фінансові, пов'язані з виконанням розрахунків і платежів точкам обслуговування. Що ж до перерахованих вище технічних атрибутів його діяльності, то вони можуть бути делеговані еквайєром спеціалізованим сервісним організаціям - процесинговим центрам.

Виконання еквайєрами своїх функцій тягне за собою розрахунки з емітентами. Кожен банк-еквайєр здійснює перерахування коштів точкам обслуговування за платежами держателів карток банків-емітентів, що входять в дану платіжну систему. Тому відповідні кошти (а також, можливо, кошти, що відшкодовують видану готівку) повинні бути потім перераховані еквайєру цими емітентами. Оперативне проведення взаєморозрахунків між еквайєрами та емітентами забезпечується наявністю в платіжній системі розрахункового банку (одного чи кількох), в якому банки - члени системи відкривають кореспондентські рахунки.

1.3 Платіжна система

Платіжною системою будемо називати сукупність методів і суб'єктів, які їх реалізують, що забезпечують в рамках системи умови для використання банківських пластикових карток домовленого стандарту в якості платіжного засобу. Одне з основних завдань, що вирішуються при створенні платіжної системи, полягає у виробленні та дотриманні загальних правил обслуговування карток, що входять в систему емітентів, проведення взаєморозрахунків і платежів. Ці правила охоплюють як суто технічні аспекти операцій з картками - стандарти даних, процедури авторизації, специфікації на обладнання та ін., так і фінансові сторони обслуговування карток - процедури розрахунків з підприємствами торгівлі та сервісу, що входять до складу приймальної мережі, правила взаєморозрахунків між банками, тарифи і т.д.

Таким чином, з організаційної точки зору ядром платіжної системи є заснована на договірних зобов'язаннях асоціація банків. До складу платіжної системи також входять підприємства торгівлі та сервісу, які утворюють мережу точок обслуговування. Для успішного функціонування платіжної системи необхідні і спеціалізовані нефінансові організації, що здійснюють технічну підтримку обслуговування карток: процесингові і комунікаційні центри, центри технічного обслуговування і т.п.

Процесинговий центр - спеціалізована сервісна організація - забезпечує обробку запитів, що надходять від еквайєрів (або безпосередньо з точок обслуговування) на авторизацію та / або протоколів транзакцій - фіксованих даних про проведені за допомогою карток платежі і видачу готівки. Для цього центр веде базу даних, яка, зокрема, містить дані про банки - члени платіжної системи і власників карток. Центр зберігає відомості про ліміти власників карток і виконує запити на авторизацію в тому випадку, якщо банк-емітент не веде власної бази (off-line банк). В іншому випадку (on-line банк) процесинговий центр пересилає отриманий запит у банк-емітент картки, що авторизується. Очевидно, що центр забезпечує і пересилання відповіді банку-еквайєру. Крім того, на основі накопичених за день протоколів транзакцій процесинговий центр готує і розсилає підсумкові дані для проведення взаєморозрахунків між банками-учасниками платіжної системи, а також формує і розсилає банкам-еквайєрам (а, можливо, і безпосередньо в точки обслуговування) стоп-листи. Процесинговий центр може також забезпечувати потреби банків-емітентів у нових картках, здійснюючи їх замовлення на заводах і наступну персоналізацію. Слід зазначити, що розгалужена платіжна система може мати декілька процесингових центрів, роль яких на регіональному рівні можуть виконувати й банки-еквайєри.

Комунікаційні центри забезпечують суб'єктам платіжної системи доступ до мереж передачі даних. Використання спеціальних високопродуктивних ліній комунікації обумовлено необхідністю передачі великих обсягів даних між географічно розподіленими учасниками платіжної системи при авторизації карток у торговельних терміналах, при обслуговуванні карток у банківника, при проведенні взаєморозрахунків між учасниками системи та в інших випадках.

пластиковий карта безготівковий платіжний

2. Технічні засоби

2.1 Види пластикових карток

Пластикова картка являє собою пластину стандартних розмірів (85.6 мм 53.9 мм 0.76 мм), виготовлену зі спеціальної, стійкої до механічних і термічних впливів пластмаси. З проведеного в попередніх розділах розгляду випливає, що одна з основних функцій пластикової картки - забезпечення ідентифікації особи, що її використовує, як суб'єкта платіжної системи. Для цього на пластикову картку наносяться логотипи банка-емітента і платіжної системи, що обслуговує картку, ім'я власника картки, номер його рахунку, термін дії картки та ін. Крім цього, на картці може бути присутня фотографія власника і його підпис. Алфавітно-цифрові дані - ім'я, номер рахунку та ін. - можуть бути ембосовані, тобто нанесені рельєфним шрифтом. Це дає можливість при ручній обробці карток, що приймаються до оплати, швидко перенести дані на чек з допомогою спеціального пристрою, імпринтера, що здійснює "прокатування" картки (в точності так само, як виходить другий екземпляр при використанні копіювального паперу).

Графічна інформація дає можливість візуальної ідентифікації власника картки. Картки, обслуговування яких базується на такому принципі, можуть з успіхом використовуватися в банківській платіжній системі - як клубні, магазинні картки і т.п. Однак для використання в банківській платіжній системі візуальної "обробки" виявляється явно недостатньо. Стає необхідним занесення даних на картці у вигляді, що забезпечує проведення процедури автоматичної авторизації. Ця задача може бути вирішена за допомогою різноманітних фізичних механізмів.

В картках зі штрих-кодом в якості ідентифікаційного елементу використовується штриховий код, аналогічний коду, що застосовується для маркування товарів. Зазвичай кодова смужка покрита непрозорим складом, і зчитування коду відбувається в інфрачервоних променях. Картки зі штрих-кодом досить дешеві і, в порівнянні з іншими типами карток, відносно прості у виготовленні. Остання особливість обумовлює їх слабку захищеність від підробки і робить тому малопридатними для використання в платіжних системах.

Картки з магнітною смугою є на сьогоднішній день найбільш поширеними - в обігу перебуває понад два мільярди карт подібного типу. Магнітна полоса розташована на зворотній стороні картки і, відповідно до стандарту ISO 7811, складається з трьох доріжок. Дві перші потрібні для зберігання ідентифікаційних даних, а на третю можна записувати інформацію (наприклад, поточне значення ліміту платіжної картки). Однак через невисоку надійності багаторазово повторюваного процесу запису / зчитування, запис на магнітну смугу, як правило, не практикується, і такі карти використовуються тільки в режимі зчитування інформації. Захищеність карт з магнітною смугою істотно вище, ніж у карток зі штрих-кодом. Однак і такий тип карт дещо вразливий для шахрайства. Так, у США в 1992 р. загальний збиток від махінацій з кредитними картами з магнітною смугою (без урахування втрат з банківниками) перевищив один мільярд доларів. Тим не менш, розвинена інфраструктура існуючих платіжних систем і, в першу чергу, світових лідерів "карткового" бізнесу - компаній VISA і MasterCard / Europay є причиною інтенсивного використання карток з магнітною смугою і сьогодні. Відзначимо, що для підвищення захищеності карток системи VISA та MasterCard / Europay використовуються додаткові графічні засоби захисту: голограми і нестандартні шрифти для ембосування.

На лицьовому боці картки з магнітною смугою зазвичай вказуються: логотип банку-емітента, логотип платіжної системи, номер картки (перші 6 цифр - код банку, наступні 9 - банківський номер картки, остання цифра - контрольна, останні чотири цифри нанесені на голограму), термін дії картки, ім'я власника картки; на зворотному боці - магнітна смуга, місце для підпису.

В смарт-картах носієм інформації є вже мікросхема. У найпростіших з існуючих смарт-карт - карт пам'яті - об'єм пам'яті може мати величину від 32 байт до 16 кілобайт. Ця пам'ять може бути реалізована або у вигляді ППЗУ (ЕРRОМ), яке допускає одноразовий запис і багаторазове зчитування, або у вигляді ЕСППЗУ (EEPROM), що допускає і багаторазове зчитування, і багаторазовий запис. Карти пам'яті поділяються на два типи: з незахищеною (повнодоступною) і захищеною пам'яттю. У картах першого типу немає жодних обмежень на читання і запис даних. Доступність всієї пам'яті робить їх зручними для моделювання довільних структур даних, що є важливим у деяких додатках. Картки з захищеною пам'яттю мають область ідентифікаційних даних і одну або кілька прикладних областей. Ідентифікаційна область карт припускає лише одноразовий запис при персоналізації, і надалі доступна тільки на зчитування. Доступ до прикладних областей регламентується і здійснюється при пред'явленні відповідного ключа. Рівень захисту карт пам'яті вище, ніж у магнітних карт, і вони можуть бути використані у прикладних системах, в яких фінансові ризики, пов'язані з шахрайством, відносно невеликі. Що ж стосується вартості карт пам'яті, то вони дорожчі, ніж магнітні картки. Проте останнім часом ціни на них значно знизилися у зв'язку з удосконаленням технології і зростанням обсягів виробництва. Вартість карти пам'яті безпосередньо залежить від вартості мікросхеми, яка визначається, в свою чергу, ємністю пам'яті.

Одним з видів карт пам'яті є карти-лічильники, в яких значення, збережене в пам'яті, може змінюватися лише на фіксовану величину. Подібні карти використовуються в спеціалізованих програмах з передоплатою (плата за використання телефону-автомата, оплата автостоянки і т.д.).

Карти з мікропроцесором являють собою, по суті, мікрокомп'ютери і містять всі відповідні основні апаратні компоненти: центральний процесор, ОЗУ, ПЗУ, ППЗУ, ЕСППЗУ. Параметри найбільш потужних сучасних мікропроцесорних карт порівнянні з характеристиками персональних комп'ютерів початку вісімдесятих. Операційна система, яка зберігається в ПЗУ мікропроцесорної карти, принципово нічим не відрізняється від операційної системи ПК та надає широкий набір сервісних операцій і засобів безпеки. Операційна система підтримує файлову систему, що базується в ЕСППЗУ (ємність якого зазвичай перебуває в діапазоні 1 - 8 Кбайта, але може досягати і 64 Кбайт) і забезпечує регламентацію доступу до даних. При цьому частина даних може бути доступна тільки внутрішнім програмам картки, що разом з вбудованими криптографічними засобами робить мікропроцесорну карту високозахищеним інструментом, який може бути використаний у фінансових додатках, що пред'являють підвищені вимоги до захисту інформації. Саме тому мікропроцесорні карти (і смарт-карти взагалі) розглядаються в даний час як найбільш перспективний вид пластикових карт. Крім того, смарт-картки є найбільш перспективним типом пластикових карт також з точки зору функціональних можливостей. Обчислювальні можливості смарт-карт дозволяють використовувати, наприклад, одну й ту саму карту і в операціях з on-line авторизацією, і як багатовалютний електронний гаманець. Їх широке використання в системах VISA і Europay / MasterCard почнеться вже в найближчі рік-два, а протягом десятиліття смарт-карти повинні повністю витіснити карти з магнітною смугою (принаймні, такі плани ...).

Крім описаних вище типів пластикових карток, які використовуються у фінансових застосуваннях, існує ще низка карток, створених на інших механізмах зберігання даних. Такі картки (оптичні, індукційні та ін.) використовуються в медичних системах, системах безпеки тощо.

2.2 POS - термінали

POS-термінали, або торгові термінали, призначені для обробки транзакцій при фінансових розрахунках з використанням пластикових карток із магнітною смугою і смарт-карт. Використання POS-терміналів дозволяє автоматизувати операції з обслуговування картки та істотно зменшити час обслуговування. Можливості та комплектація POS-терміналів варіюють в широких межах, однак, типовий сучасний термінал оснащений пристроями читання як смарт-карт, так і карт із магнітною смугою, енергонезалежною пам'яттю, портами для підключення ПІН-клавіатури (клавіатури для набору ПІН-коду), принтера , з'єднання з ПК або з електронним касовим апаратом.Крім того, зазвичай POS-термінал буває оснащений модемом з можливістю автодозвону. POS-термінал володіє "інтелектуальними" можливостями - його можна програмувати. В якості мов програмування використовується асемблер, а також діалекти C і Basic'а. Все це дозволяє проводити не тільки on-line авторизацію карток із магнітною смугою і смарт-карт, але і використовувати при роботі зі смарт-картами режим off-line з накопиченням протоколів транзакцій. Останні під час сеансів зв'язку передаються у процесинговий центр. Під час сеансу зв'язку POS-термінал може також приймати та запам'ятовувати інформацію, передану ЕОМ процесингового центру. В основному це бувають стоп-листи, але подібним чином може здійснюватися і перепрограмування POS-терміналів.

Вартість POS-терміналів в залежності від комплектації, можливостей, фірми-виробника може змінюватися від кількох сотень до кількох тисяч доларів, проте зазвичай не перевищує півтори - дві тисячі. Розміри і вага POS-терміналу порівняні з аналогічними параметрами телефонного апарату, а найчастіше бувають і менше.

2.3 Банківники

Банківник - банківські автомати для видачі та інкасування готівкових грошей при операціях з пластиковими картками. Крім цього, банківник дозволяє держателю картки отримувати інформацію про поточний стан рахунку (у тому числі і виписку на папері), а також, в принципі, проводити операції по перерахуванню коштів з одного рахунку на іншій. Очевидно, банківник забезпечений пристроєм для читання карти, а для інтерактивної взаємодії з держателем картки - також дисплеєм і клавіатурою. Банківник оснащений персональною ЕОМ, яка забезпечує управління ним і контроль його стану. Останнє дуже важливо, оскільки банківник є сховищем готівкових грошей. На сьогоднішній день більшість моделей розраховано на роботу в on-line режимі з картками з магнітною смугою, однак, з'явилися й пристрої, здатні працювати зі смарт-картами і в off-line режимі. Для забезпечення комунікаційних функцій банківники оснащуються платами X.25, а в деяких випадках - модемами.

Грошові купюри в банківнику розміщуються в касетах, які, у свою чергу, знаходяться у спеціальному сейфі. Число касет визначає кількість номіналів купюр, які видаються банківником. Розміри касет регулюються, що дає можливість заряджати банківник практично будь-якими купюрами.Банківники - стаціонарні пристрої солідних габаритів і ваги. Приблизні розміри: висота - 1.5 - 1.8 м, ширина і глибина - близько 1 м, вага - близько тонни. Більш того, з метою припинення можливих розкрадань їх монтують капітально. Банківники можуть розміщуватися як в приміщеннях, так і безпосередньо на вулиці і працювати цілодобово.

2.4 Процесинговий центр і комунікації

Процесинговий центр - спеціалізований обчислювальний центр, що є технологічним ядром платіжної системи. Процесинговий центр функціонує в достатньо жорстких умовах, гарантовано обробляючи в реальному масштабі часу інтенсивний потік транзакцій. Дійсно, використання платіжної картки призводить до необхідності on-line авторизації кожної угоди в будь-якій точці обслуговування платіжної системи. Для операцій з кредитною карткою авторизація необхідна не у всіх випадках, але, наприклад, під час отримання грошей в банківника вона також проводиться завжди. Не менші вимоги до обчислювальних можливостей процесингового центру висуває і підготовка даних для проведення взаєморозрахунків за підсумками дня, оскільки обробці підлягають протоколи значної (якщо не переважної) частини транзакцій, а необхідний термін виконання розрахунків невеликий - кілька годин.

Крім обчислювальних потужностей, процесинговий центр, якщо він здійснює весь спектр сервісних функцій, повинен бути оснащений також обладнанням для персоналізації пластикових карток (включаючи, можливо, й смарт-карти), а також мати базу для технічного супроводу та ремонту POS-терміналів і банківників. Таким чином, підтримка надійного, стійкого функціонування платіжної системи потребує, по-перше, наявності істотних обчислювальних потужностей в процесинговому центрі (або центрах - у розвинутій системі), і по-друге, розвинутої комунікаційної інфраструктури, оскільки процесинговий центр системи повинен мати можливість одночасно обслуговувати достатньо велику кількість географічно віддалених точок. Крім того, неминуча також маршрутизація запитів, що ще більше посилює вимоги до комунікацій. На закінчення зазначимо ще одне джерело повідомлень - електронні документи, якими обмінюються банки-учасники з розрахунковим банком, а, можливо, і один з одним при регулярному проведенні взаєморозрахунків. Очевидно, що для ефективного вирішення викладених проблем необхідне використання високопродуктивних мереж передачі даних з комутацією пакетів. Зі структурної точки зору мережа передачі даних при цьому стає внутрішнім невід'ємним елементом платіжної системи.

2.5 Кредитні карти і Internet

Транзакції за кредитними картками зараз сягають 90% від загального обсягу транзакцій, що здійснюються в Internet. Використання кредитних карток для здійснення операцій через Internet полегшується тією обставиною, що власники карток вже звикли до "безкарточних" транзакцій телефоном або поштою.

Безумовно, електронна комерція потенційно містить лазівки для крадіжок і зловживань, як, втім, і інші, більш традиційні види торгівлі. Слід, однак, відзначити, що використання кредитних карток у кіберпросторі є з багатьох точок зору набагато безпечнішим, ніж у звичайному світі. Наприклад, копірки від сліпів можуть бути легко викрадені зі сміттєвого ящика в ресторані або магазині. У будь-якому випадку дані про номери кредитних карток, що зробили придбання покупців якийсь час знаходяться в магазині, що дає безпринципним співробітникам можливість скористатися ними в шахрайських цілях. Прослуховування телефонної лінії для отримання номерів кредитних карток з технічної точки зору також представляється набагато легшим завданням, ніж перехоплення і декодування транзакції в Internet. Тим не менш, покупці хочуть більшої безпеки. Постачальникам необхідно переконатися у платоспроможності замовника, перш ніж здійснювати відвантаження товару за заявкою. Тому автоматизація розрахунків з пластикових карт через Internet на основі єдиних стандартів для продавців, банків і процесингових компаній є єдиним способом для просування в життя електронної комерції. І запровадження таких стандартів вже не за горами.

3. Стандарти електронних розрахунків

3.1 Стандарт SET

Абревіатура SET розшифровується як Secure Electronic Transactions - безпечні (або захищені) електронні транзакції. Стандарт SET, спільно розроблений компаніями Visa і MasterCard, обіцяє збільшити обсяг продажів за кредитними картками через Internet. Сукупна кількість потенційних покупців - держателів карток Visa і MasterCard в усьому світі - перевищує 700 мільйонів чоловік. Забезпечення безпеки електронних транзакцій для такого пулу покупців могло б призвести до помітних змін, що проявлятимуться у зменшенні собівартості транзакції для банків та процесингових компаній. До цього слід додати, що і American Express оголосила про намір впровадити стандарт SET.

Для того, щоб здійснити транзакцію відповідно до стандарту SET, обидві сторони, що беруть участь в операції - покупець і торгова організація (постачальник) - повинні мати рахунки в банку (чи іншій фінансовій організації), що використовує стандарт SET, а також мати у своєму розпорядженні сумісне з SET програмне забезпечення. У такій якості можуть виступати, наприклад, Web-браузер для покупця і Web-сервер для продавця - обидва, очевидно, з підтримкою SET.

3.2 Платежі без кодування: система First Virtual

З огляду на проблеми, що виникають у зв'язку з необхідністю пересилання номерів кредитних карток через Internet (необхідність кодування і забезпечення гарантій від розшифровки третіми особами), можна сформулювати альтернативний підхід. Він полягає в повній відмові від пересилання інформації, що відноситься до кредитних карток, через Internet. Компанія First Virtual (США) розробила систему, використовуючи яку, покупець ніколи не вводить номер своєї кредитної картки. На додаток до платіжної системи First Virtual підтримує власну систему електронної пошти, InfoHaus. Це пов'язано з тим, що основними видами товарів у First Virtual є програмне забезпечення та інформація, на підтримку яких і орієнтована система електронної пошти.

Digital Cash

Digital Cash, що використовує цифрову або електронну готівку, - найбільш радикальна форма електронної комерції. Мабуть, тому її розповсюдження здійснюється досить повільно. Розглянуті вище системи традиційні в принциповому плані - звичайні грошові транзакції реалізовані в них в електронному Internet-варіанті. У той же час електронна готівка - новий тип грошей. Вони потенційно можуть призвести до радикальних змін у грошовому обігу і його регулюванні.

Список використаної літератури і адреси в INTERNET

http: //www.citforum.ru/marketing/articles/art_8.shtml

http: //www.bbin.ru/cards

http: //www.ruskredit.ru/ruswcard

Размещено на Allbest.ru