Діяльність бірж
Особливості формування, становлення та розвитку біржової справи в Україні, характеристика видів та типів існуючих бірж, а також механізм біржової торгівлі і її правове забезпечення. Рівноправність учасників торгів та застосування вільних ринкових цін.
Рубрика | Банковское, биржевое дело и страхование |
Вид | курсовая работа |
Язык | украинский |
Дата добавления | 10.12.2010 |
Размер файла | 60,7 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
49
Размещено на http://www.allbest.ru/
Размещено на http://www.allbest.ru/
Зміст
Вступ
І. Формування і діяльність бірж
1.1 Історія зародження біржової справи
1.2 Основи створення та діяльності бірж
ІІ. Типи і види бірж
2.1 Товарна біржа
2.2 Фондова біржа
2.3 Валютна біржа
2.4 Біржа праці.
ІІІ. Механізм біржової торгівлі
3.1 Види біржових угод
3.2 Біржові операції
3.3 Правове забезпечення біржової торгівлі
ІV. Становлення біржової справи в Україні.
Висновки
Література
Вступ
Формування ринкової економіки, провідним інститутом є біржа, об'єктивно примушує нас розвивати діяльність бірж. Об'єктивними умовами, що підштовхують є розвал економіки та фінансової системи, нерозривність ринкових відносин між виробниками та споживачами. Нині коли відсутня інформація про виробничі зв'язки, технологічні ланцюги, попит та пропозицію, адміністративно-наказовий апарат уже не діє і лише біржа здатна стати швидким та провідним інформаційним центром.
Особливо оперативно з'ясувати стан попиту та пропозиції здатні спеціалізовані біржі, в яких брокерські контори перетворюються в заочних оптових посередників. Саме біржі забезпечують придбання необхідного обладнання сировини та матеріалів.
Без урахування біржового обміну не тільки не можна визначити співвідношення між прибутком ризиком і капіталом, оцінити реальну вартість національного багатства країни, її виробничих фондів і природних ресурсів, а й вирішувати проблеми мобілізації фінансових коштів для інвестицій.
Біржова діяльність розгортається за несприятливих економічних умов, що зумовлює перепрофілювання і навіть закриття деяких бірж, але уже зараз бірж України займають провідні позиції у формуванні міцної інформаційної бази формування не тільки ринкової економіки, а й сприяння зайнятості, соціальному захисту населення, розвитку малого та середнього бізнесу.
Основними принципами діяльності бірж України є рівноправність учасників торгів, застосування вільних ринкових цін, гласність та публічність проведення біржових операцій. Установлюючи обов'язкові для всіх учасників торгів правила, біржі України створюють умови для прискорення товарообігу та регулювання цін.
Особливості формування, становлення та розвитку біржової справи в Україні, характеристика видів та типів існуючих бірж, а також механізм біржової торгівлі і її правове забезпечення будуть розглянуті і деталізовані у наступних розділах даної роботи.
І. Формування і діяльність бірж
1.1 Історія зародження біржової справи
Біржа як економічна категорія відображає сукупність економічних відносин постійно функціонуючого ринку, на якому концентрується інформація про той чи інший товар (попит і пропонування, якісні характеристики тощо), відбувається його купівля-продаж за зразками, формуються ціни, а також здійснюється торгівля цінними паперами та іноземною валютою.
Прообрази біржі існували ще в часи стародавнього Риму і Греції. Вже тоді було започатковано формалізовану торгівлю у визначеному місці, виникли центральні ринкові установи, де укладалися контракти на поставку товарів у договірні строки. І хоч тогочасні цивілізації загинули, але основоположні принципи центральної ринкової структури збереглися і проявилися у середньовічних ярмарках та їхній спеціалізації, формалізації торгових процесів, які завершилися наприкінці XVI -- на початку XVII ст. появою біржі.
Поняття «біржа» спочатку тлумачилося трояко: а) як великий торговельний центр середньовічного міста, що розміщувався в досить великому будинку й на примітному місці; б) як проміжок часу для торгів, зборів, зібрання купецтва, пошуку партнерства і визначення ціни; в) як самі зібрання купецької гільдії та будинки, де вони відбувалися. Наприклад, у бельгійському місті Брюгге біржею називалася площа, до якої прилягав великий будинок маклерської фірми, гербом якої було зображення трьох шкіряних мішків з грошима [7].
Перші біржі були товарними. Вони витіснили купівлю-продаж товарів з рук у руки й започаткували торгівлю на замовлення. Пізніше з виникненням акціонерних товариств і зростанням маси облігацій з'являється новий тип бірж, де відбувається торгівля цінними паперами.
Прообразом біржі сучасного типу була Амстердамська. Виникнувши в 1608 р. як універсальна біржа, вона зберегла цей характер до наших днів. Тут уперше виникла торгівля за зразками та пробами товарів, були визначені середньозважені якісні нормативи торгівлі, зокрема стандарти партій товарів тощо. З часом це зробило зайвим доставку продукції, що продається, на біржу.
На Амстердамську біржу в пору її розквіту потрапив молодий цар Росії Петро І, який заснував такого типу біржу в Санкт-Петербурзі. Однак традиційно в Роси існувала велика ярмаркова торгівля. Це зменшувало економічну необхідність біржі, тому широкого розвитку біржова торгівля набула лише через 100 років [3].
В Україні перша велика біржа виникла в Одесі у 1796 р. Потім подібні установи були створені в Харкові, Києві, Миколаєві, Катеринославі, Юзівці та інших містах. Про те, що в Україні колись добре вміли торгувати, свідчить розвиток ярмаркової і біржової торгівлі у Києві, який став у другій половині XIX ст. одним із найбільших центрів по продажу зерна, хутра, скла й металовиробів. Ще на початку XIX ст. він посідав провідне місце в Європі з торгівлі цукром, оборот якого щорічно сягав 60--80 млн. рублів. Операції з хлібом також сягали 40 млн. рублів, а за обсягами торгівлі металами, сільськогосподарськими машинами та обладнанням Київ поступався лише Петербургу, Москві й Варшаві. В цілому на початку 1914 р. у Російській імперії функціонувало 115 бірж, внесок яких у прискорення розвитку промисловості, сільського господарства і торгівлі не можна перебільшити. 17 з них виникли і активно діяли у найбільш розвинених центрах України.
Біржова діяльність у тогочасній Україні здійснювалася на основі статуту, що затверджувався загальними зборами учасників біржі, відповідного дозволу місцевих властей і принципу самоврядування. Члени біржі, що могли бути представниками усіх соціальних станів, обирали голову управи й біржовий комітет. Відповідно до діючих тоді біржових правил вони мали право здійснювати торговельні операції й щорічно вносили до біржового комітету пайові внески. Через щорічні збори члени біржі брали участь у колективній розробці планів діяльності на майбутнє і у вирішенні поточних питань фінансово-господарської діяльності біржі. Проте після жовтня 1917 р. угоди з цінними паперами були заборонені, а біржа як важливий інструмент функціонування економіки ліквідована. Лише з переходом до політики непу вона спочатку відродилася з ініціативи органів споживчої кооперації, а потім за активної участі державних органів знову посіла чільне місце в нагромадженні коштів для відбудови й розвитку економіки Наприклад, в Україні за 1922--1930 рр. було створено 17 товарних бірж, які швидко збагатили перелік біржових товарів продукцією машинобудування, хімічної та електротехнічної промисловості, стали впроваджувати механізм страхування, виступили не лише центрами оптової торгівлі, а й осередками ціноутворення і концентрації оперативної інформації про рівень попиту й пропозиції. В основі тогочасних біржових операцій були угоди з реальним товаром і постачанням у теперішній час Поряд з цим практикувалися угоди з реальним товаром і поставкою в майбутньому укладання угод на строк для постачання товарів, що виготовлятимуться в майбутньому [6].
Швидкому поширенню біржової торгівлі сприяли також ряд декретів Ради Народних Комісарів та Ради з праці й оборони, якими надавалося право створювати фондові біржі та фондові відділи при товарних біржах для торгівлі іноземною валютою і траттами (переказними векселями, чеками), банкнотами, цінними паперами держави та акціонерних і кооперативних товариств, благородними металами в злитках.
Отже, в період непу в колишньому СРСР для розвитку біржової справи створювалися необхідні передумови. Вона посідала чільне місце в ринковій економіці того часу і сприяла швидкому розвитку продуктивних сил. Проте нав'язаний країні курс на розбудову адміністративно-командної економіки повернув її в інше русло -- спочатку до обмеження, а потім і повної ліквідації бірж. Внаслідок цього напрацьований роками досвід біржової торгівлі, відповідні професійні уміння й навики було цілковито втрачено, а рівень-оптової торгівлі всередині і на міжнародному ринку протягом усіх років існування радянської влади ніс на собі відбиток невігластва й неефективності. Лише повне банкрутство адміністративно-командної системи зумовило повернення бірж у господарське середовище.
1.2 Основи створення та діяльності бірж
Біржа як добровільне об'єднання зацікавлених юридичних і фізичних осіб утворюється шляхом укладання засновниками угоди, що визначає порядок і принципи її заснування, склад засновників, їх обов'язки і строки сплати пайових, вступних та періодичних внесків. Згідно з Законом України «Про товарну біржу» її засновниками і членами не можуть бути тільки державні органи, що покликані контролювати біржову діяльність. Розмір статутного фонду має становити не менш як 10 млн. крб.
Біржа діє на основі статуту, який затверджено зборами засновників і зареєстровано відповідно до Закону України «Про підприємництво»[8].
У статуті визначаються такі основоположні елементи становища товарної біржі: найменування, місцезнаходження і склад засновників; предмет і цілі діяльності біржі; види фондів, що утворюються біржею, та їх розміри; органи управління, порядок їх утворення та компетенція, організаційна структура біржі; порядок прийняття у члени біржі та припинення членства; права та обов'язки членів біржі і самої біржі перед третіми особами, а також членів біржі перед біржею і біржею перед її членами; порядок і умови застосування санкцій; майнова відповідальність членів біржі і порядок припинення її діяльності.
Структуру біржі та її підрозділів можна зобразити за схемою (рис. 1).
Для управління біржею створюються, як і в будь-якому акціонерному товаристві, такі органи управління: по-перше, загальні збори її членів. Це вищий орган управління, головним завданням якого є розробка і впровадження стратегічних проблем розвитку та обрання ради біржі (біржового комітету), який приймає найвідповідальніші рішення і діє у період між загальними зборами в межах, що їх визначено статутом. Біржовий комітет (рада) обирає голову, його заступника, виконавчий комітет і призначає президента. Практика США та інших країн свідчить, що президентом біржі не повинен бути її член. Він сам і набраний ним обслуговуючий персонал є найманими працівниками, головним завданням яких є надання послуг членам і клієнтам біржі, що дає змогу забезпечувати найефективніший торговельний процес біржі. Загальні збори членів товарної біржі обирають ревізійну комісію, яка здійснює повсякденний контроль за фінансово-господарською діяльністю біржі.
По-друге, для повсякденного управління і забезпечення функцій бірж» створюються біржові комітети, розрахункова палата, біржовий арбітраж, котирувальна комісія та інші підрозділи й допоміжні служби, що необхідні для її діяльності. Зокрема, винятково важливу роль відіграють комітети біржі з кожного виду біржового товару, а також біржовий арбітраж (для вирішення спорів між членами біржі, клієнтами і членами), плановий (виробляє і контролює виконання правил торгівлі), фінансовий, страховий, дисциплінарний та ін. Вони створюються і формують свій склад лише за погодженням з членами біржі. Серед функціональних відділів провідні позиції займає розрахункова палата. До неї надходить інформація про всі укладені угоди від продавців і покупців самостійно. Тут проходить процес її уточнення і виправлення, а якщо угода визнана безпомилковою, то і реєстрація, яка безпосередньо розвиває прямий зв'язок між продавцем і покупцем.
Це дає змогу розрахунковій палаті виступати посередником і третьою стороною стосовно кожного продавця й покупця. За укладені й реалізовані угоди вона стягує комісійні платежі, щоденно обліковує з урахуванням зміни біржових цін залишки грошей на рахунках кожного з клієнтів і при зменшенні страхових сум кожного клієнта вимагає додаткових страхових внесків. Крім цього, вона реєструє закриття (ліквідацію) угод, а якщо вони до настання строку постачання товару не закриті, то дає у відділ постачання необхідну інформацію щодо потреби контролю за виконанням договірних зобов'язань клієнтами.
Біржа не може нормально функціонувати без брокерських компаній і брокерів. Брокерська компанія -- це приватне. кооперативне, акціонерне чи інше підприємство, що забезпечує виконання доручень членів біржі шляхом відшукування контрактів і надання здійснених ними операцій до реєстрації на біржі. Аналогічні функції можуть виконувати й брокери -- фізичні особи, зареєстровані на біржі. Вони так само виконують заявки клієнтів, а повідомлення про це передають до компанії і далі -- до клієнта. Брокери зобов'язані зберігати комерційну таємницю і одночасно не обслуговувати двох або більше клієнтів, інтереси яких суперечать один одному. Щоб мати високу кваліфікацію знавця ринку товарів, брокери спеціалізуються «а інформації про певні види товарів. Не будучи безпосередньо пов'язаними з постачальниками чи збутовими структурами конкретних фірм, брокери укладають угоди від імені конкретних покупців і продавців, за що отримують плату або в процентах від вартості угоди, або фіксованими ставками від укладеної угоди.
Основним функціональним центром товарної біржі є торговий зал. Без сумніву -- це найінтенсивніше діюча частина біржі. Сучасна біржа має бути оснащена належною електронно-обчислювальною системою, яка дасть їй змогу оперативно фіксувати хід торгів, обробляти інформацію, аналізувати динаміку цін, кількість угод та інші показники в розрізі кожного дня, тижня й місяця за багато років функціонування даної біржі. Ця інформація за умов ринкової економіки купується й оперативно поширюється засобами масової інформації так, що кожен власник персонального комп'ютера у будь-якій країні світу може її використати для прийняття тих чи інших рішень. Водночас продана інформація становить одне із джерел доходів біржі.
Звичайно, на біржі концентрується насамперед інформація про рівень цін на її біржові товари. Тут орієнтиром формування цін у процесі купівлі-продажу є котирувальні ціни, що реєструються на біржі. Окрім цього, біржа виконує важливу роль у збиранні, узагальненні й поширенні інформації про фінансовий стан членів біржі, щоб відвернути фінансове розорення учасників торгів, брокерських фірм унаслідок махінацій неплатоспроможних клієнтів.
Процес створення біржі доцільно розбити на три етапи.
Перший етап пов'язаний із з'ясуванням того, що можуть і хочуть отримати ініціатори на ранній стадії розвитку біржі (вигідно продати, купити, обміняти товар, отримати інформацію про стан попиту й пропонування, платоспроможність і надійність контрагента за угодою тощо), і в майбутньому -- при наступному просуванні до ринку (застрахуватися від несприятливих коливань цін на ринку, користуватися пільговим кредитуванням під укладені біржові угоди, отримати інформацію про попит та пропонування товарів практично в усьому світі).
На другому етапі необхідно заздалегідь визначити товари, на реалізації яких буде спеціалізуватися товарна біржа. Наприклад, біржовий синдикат дев'яти бірж України «Метал України» здійснює координацію матеріально-технічного постачання та збуту ресурсів для гірничо-металургійного виробництва. Відповідна спеціалізація характерна й для інших бірж [11].
Біржовий товар -- товар певного роду та якості, стандартний контракт чи коносамент (розписка, що засвідчує прийняття вантажу до перевезень і видається капітаном судна вантажовідправнику) на вказаний товар, допущений в установленому порядку до біржової торгівлі. Біржовим товаром не можуть бути нерухомість та об'єкти інтелектуальної власності. Головними ознаками біржового товару є: стандартність, взаємозамінність, низький рівень монополізації, масовість виробництва, стабільність попиту в майбутньому. Важливим є вибір міста, в якому створюватиметься біржа. Воно мусить мати не лише достатні потужності для виробництва певного біржового товару, а й відповідний рівень розвитку транспорту, зв'язку, інформаційних систем, складських приміщень, вантажних майданів та іншу інфраструктуру.
На третьому етапі ініціатори створення біржі вибирають її потенційних засновників, фундаторів. Критерієм вибору є вклад у формування статутного капіталу, можливості залучення на біржові торги матеріальних ресурсів, високий престиж, широкі зв'язки з підприємствами, організаціями, громадськістю тощо.
З імовірними фундаторами проводяться попередні переговори, ділові зустрічі, з'ясовуються можливі обсяги продажу (закупівлі) товарів.
Важливо визначити статус біржі як організатора торгів. Основна увага має зосереджуватися на організації самого процесу торгів -- від пропонування до остаточного укладення угод. Який вигляд має, скажімо, звичайна біржа будівельних матеріалів? Насамперед це -- добре оформлене приміщення, оснащене комп'ютерами, телексами, великим електронним табло, постійно діючі брокерські контори, увага до відвідувачів та бажання допомогти як продавцям, так і покупцям. Статутом передбачено рівноправну участь у торгах іноземних фірм.
У процес розбудови системи біржової торгівлі нині активно включилися Спілка малих підприємств України, республіканське акціонерне товариство «Українська біржа», біржовий синдикат «Метал України» та ін [11]. Серед найважливіших проблем, які вирішують ці та інші акціонерні спілки, -- створення нових комерційних банків, формування комп'ютерно-інформаційних центрів, забезпечення зовнішньоекономічних контактів тощо. Спілка малих підприємств України видає власну газету «Біржа», де поряд з рекламою, біржовим бюлетенем знайомить з досвідом практичної діяльності.
Отже, процес формування біржових структур в Україні започатковано, але його необхідно прискорити. Біржа найближчим часом має стати провідним інструментом ринкової економіки і замінити громіздкі, неповороткі адміністративно-командні структури.
ІІ. Типи і види бірж
Залежно від масштабів державного втручання у біржову торгівлю можна визначити три основні типи бірж:
1. Приватні біржі. Їх членами є вільні акціонерні товариства та приватні компанії, які мають право зі свого середовища обрати адміністративні та виконавчі органи. Прикладом може бути Амстердамська біржа. Такого типу біржі діють і в Україні. Зокрема, з 10 діючих у Києві товарних і фондових бірж до типу приватних можна цілковито віднести Києво-Печерську товарну біржу, яка заснована 1992 р. з ініціативи Спілки незалежних бірж і діє на засадах приватного капіталу. Вона розпочала регулярне співробітництво більш як із 20 біржами країн СНД [4]. На перспективу ця біржа передбачає проведення об'єднаних регіональних торгів за єдиним лотом, вдосконалення структури брокерської мережі та ін. Право участі в торгах Києво-Печерської біржі може отримати кожен підприємець, яким зробив відповідний місячний внесок і взяв участь у створенні страхового фонду біржі.
Держава не втручається в діяльність таких бірж. Сьогодні значна частина бірж є приватними. Вони краще задовольняють потреби у веденні торгових операцій і обмежують спекуляцію.
2. Публічні товарні біржі -- це державні організації оптової торгівлі. Управління ними здійснюється особливими бюро, які .обираються маклерами й затверджуються урядом. Відвідувачі тут являють собою лише публіку, яка не бере ніякої участі в управлінні. Такою, приміром, є Паризька біржа. Управляє нею синдикативна камера, яка складається з синдика та його помічника.
3. Переважає нині такий тип біржі, коли держава здійснює лише обмежене втручання, розробку законодавства, яким регламентується біржова торгівля, прийняття інших законодавчих актів. Через них, прямо не втручаючися у внутрішні справи та функції бірж, держава підтримує їхню діяльність, гарантує виконання умов біржових угод. а також забезпечує уніфікацію правил торгівлі.
Становлення організованого ринку товарів і капіталів в Україні гальмується, зокрема, тим, що більшість угод на прямий товарообмін і договорів поставок укладається безпосередньо агентами підприємств з постачання та збуту на регіональних ярмарках. Хоч оборот ярмаркової торгівлі зростає, і ця форма товарообміну має велике значення, проте тут укладаються переважно угоди про закупівлю партій товарів і на довгострокові періоди. Водночас у товаровиробників виникає досить часто потреба у продажу чи закупівлі малих партій товарів, причому оперативно.
Для задоволення таких потреб функціонує розгалужена мережа підприємств, що спеціалізується на дрібнотоварній торгівлі. Однак пропоновані в них товари, як правило, не є дефіцитними, а часто й застарілими. З середини 1990 р. єдино можливим місцем для вільного придбання дефіцитних товарів стали аукціони. Аукціон -- публічний продаж товарів, де речі купуються тією особою, яка запропонувала за неї найбільшу суму грошей. До участі в діяльності аукціону допускаються всі ті, хто своєчасно подали заявку на участь та інші необхідні документи і внесли в установленому порядку суму застави у 10% від початкової ціни об'єкта продажу. Особам, допущеним до участі в аукціоні, видається квиток учасника, який включає номер лота і основні умови аукціону. Для осіб, які не є учасниками аукціону, продаються вхідні квитки, ціна яких встановлюється продавцем.
Аукціонна торгівля дещо поліпшила можливості підприємств задовольнити свої поточні потреби, але вона проводилася безсистемне, часто за відсутності достовірної інформації про асортимент, стандарти та технічні характеристики товарів. Про стан аукціонної торгівлі свідчить і те, що загальний обсяг досяг лише 0,1% загальної безлімітної торгівлі.
В умовах масового переходу підприємств до вільної господарської діяльності й розвитку бартерних відносин гостро постало питання про негайне відкриття бірж як демократичних швидкодіючих торгово-посередницьких інститутів ринкової економіки. Щоб стати членом біржі, слід лише подати заяву до біржового комітету, дотримуватися вимог статуту, сплатити вступний внесок та щорічні членські внески. У разі виходу з біржі вступний внесок повертається повністю.
Проте чи вигідно виходити з біржі? Адже її члени одержують повноцінну безкоштовну інформацію, офіс у приміщенні біржі, а також мають своїх постійних представників та брокерів. При розгляді заяв на торги переваги надаються також членам біржі та тим, хто виробляє продукцію або може поставити товари і сприяє діяльності біржі.
На торги допускаються лише покупці: члени біржі -- безплатно, а всі інші мають сплатити за вхід певну суму грошей. Зібрані кошти витрачаються на відшкодування витрат біржі на організацію торгів. При цьому реальна можливість придбати потрібний товар, інформацію, яку можна ефективно використати для розвитку виробництва, набагато цінніші, ніж вартість сплаченого. Вже нині біржі поряд з бартерними операціями розпочинають лізинг, продаж технологій тощо, що посилює їхню заінтересованість у біржових торгах.
Багатопрофільність біржових операцій зумовила функціонування трьох основних видів бірж: товарних, фондових і валютних.
2.1 Товарна біржа
Товарна біржа -- особливий ринок, на якому здійснюється оптова торгівля масовими однорідними товарами і зароджується попит та пропонування цих товарів у масштабах регіону, республіки, співдружності країн й світового ринку. Відмітною особливістю торгівлі на біржі є те, що товари безпосередньо не переходять з рук у руки. Угоди укладаються на основі пред'явлення та огляду встановлених форм документів, що регламентують номенклатуру. обсяг, терміни, форму доставки, а також ціну товару і деякі інші умови. Так діють вже 63 товарних біржі України.
Головною метою їхньої діяльності стало наповнення товаропровідної мережі тими матеріальними ресурсами, які можна реалізувати за вільними цінами. Товарна біржа особливо важлива для малих і середніх фірм та інших підприємницьких структур, що зароджуються. Водночас це не суперечить тому, що біржа як самостійне підприємство ринкової економіки дбає про піднесення прибутковості своєї діяльності. Про це недвозначно заявило понад 45% товарних бірж. Щоб забезпечити стабільність своєї діяльності, вони шукають оптимального поєднання торгового процесу з отриманням нормального прибутку. Інакше втрачається будь-який сенс біржових торгів, які стали найзручнішим видом оптової торгівлі. Саме це і є головною об'єктивною причиною швидкого розвитку системи товарних бірж.
За своїм статутом товарні біржі виступають як торговельно-господарські організації з правом юридичної особи, які створюються союзами підприємців і торговців, щоб формувати оптовий ринок шляхом організованої й регульованої біржової торгівлі, здійснюваної у формі гласних публічних торгів. Товарні біржі можуть створювати союзи, об'єднання, асоціації, мати філіали та інші відособлені підрозділи.
Безпосередньо сферою діяльності товарної біржі є організація та регулювання біржової торгівлі. Правилами, які виробляє кожна біржа, передбачено ряд умов, які, зокрема, зобов'язують учасників торгів безумовно виконувати взяті зобов'язання, гарантується рівноправність і свобода вибору та дій для всіх учасників, вимагається обов'язкова підзвітність законодавчим і податковим структурам, наявність системи та уніфікованих форм документів, регламент ведення торгів, порядок фінансових розрахунків і ряд інших. При цьому біржа не має права займатися іншою діяльністю, в тому числі здійснювати вклади в банки, купувати акції тих підприємств, які не беруть участі в біржових операціях. Водночас біржі покликані координувати свою діяльність, захищати інтереси своїх членів і здійснювати спільні програми з іншими товарними біржами, але не можуть створювати монопольні об'єднання.
Основними характеристиками товарної біржі є такі:
1) створення на них сприятливих умов для здійснення купівлі-продажу не самих товарів, а контрактів на їхні поставки;
2) укладання контрактів щодо стандартизованих товарів, тобто таких, які можна продавати великими партіями за зразками або технічними умовами, описаними в контрактах;
3) регулярність торгів, що допомагає зосередити на біржі велику кількість покупців та продавців й визначити базисні ринкові ціни;
4) вільна купівля-продаж контрактів, коли покупець вільно вибирає продавця, а продавець -- покупця;
5) дія вільних ринкових цін, які складаються під впливом реального співвідношення попиту та пропонування;
6) здійснення торгів за єдиними біржовими правилами;
7) активна й безпосередня участь у торгах біржових посередників (брокерів);
8) наявність типізації контрактів і мінімальних партій поставок» що значно спрощує ведення торгів;
9) збір, обробка й поширення інформації, пов'язаної з кон'юнктурою ринку.
Залежно від того, яку участь у біржових торгах беруть відвідувачі, товарні біржі поділяються на відкриті й закриті. В торгах на закритих біржах беруть участь лише біржові брокери, а на відкритих крім них, торгові угоди укладають також відвідувачі. Сучасні біржі на Заході в основному закриті [9].
За характером операцій розрізняють товарні біржі реального товару й ф'ючерні. Продаж контрактів на біржах реального товару супроводжується, як правило, наступною поставкою товарів. На біржу з реальним товаром він доставляється у строго визначених розмірах і продається у вигляді біржових одиниць, що відповідають або вмісту транспортного засобу (вагон), або ж місця за обсягом і вагою (кіпа бавовни). Фактичні величини продажу називаються лотами, тобто партіями. Кожна партія має бути числом, що є кратним біржовій одиниці. Це означає, що самі партії не можуть встановлюватися продавцем і покупцем довільно і мати індивідуалізовані обома сторонами параметри. Головним наслідком стандартизації кількісної сторони біржової торгівлі є демонополізація попиту і пропозиції, недоцільність виробництва і споживання некратних біржових одиниць і партій у виробництві, постачанні і замовленнях, а отже, і неможливість висунення якихось особливих вимог щодо кількості й ціни.
Щоб біржовий механізм працював нормально, визначено такі головні ознаки біржового товару:
а) стандартність. Без неї не можна досягти демонополізації умов виявлення попиту й пропозиції товарів і забезпечити вільну конкуренцію. Якщо товар неповторний і не може бути відтворений, то його місце не на біржі, а на аукціоні, де й встановиться ціна загальновизнаним способом;
б) первинна обробка. За американськими правилами цілком готові товари, кінцеві продукти промислового виробництва також не повинні допускатися до продажу на біржі, тому що збільшення чи зменшення їх виробництва значною мірою може маніпулювати цінами на них. Ідеальним біржовим товаром має бути той продукт, що пройшов первинну переробку, тобто сировина і напівфабрикати;
в) серійність і масовість виробництва. Щоб стати біржовим товаром, продукт має бути масовим і не монополізованим. Товаровиробник за цих умов не повинен бути монополістом, тобто одним продавцем чи покупцем.
На ф'ючерних біржах здійснюються переважно спекулятивні угоди та страхування від несприятливих змін цін. Ф'ючерні угоди не супроводжуються поставками товарів. Їх результатом є ліквідація контрактів і розрахунки між брокерами на базі різниці цін. Переважна більшість бірж у світі є ф'ючерними, а 95--97% обороту бірж становить торгівля ф'ючерними контрактами [10].
Економічний механізм діяльності ф'ючерної біржі спирається на передбаченні цін на певний товар. Добре знання процесу ціноутворення і взаємодії чинників, що його визначають, дає можливість прогнозувати рух цін у майбутньому. Тому діяльність ф'ючерних бірж стабілізує товарний ринок і господарські зв'язки, забезпечує швидке досягнення збалансованості попиту і пропозиції на ринку. І навпаки, перебої у функціонуванні даного механізму здатні привести до порушення збалансованості товарного ринку. Тому діяльність ф'ючерних бірж чітко регламентується законодавством і правилами їхньої діяльності.
Перші успішні спроби запровадити ф'ючерну торгівлю вже зроблено в Росії, Казахстані й Азербайджані [2]. Україна відстає у запровадженні цієї ефективної форми торгівлі, без якої біржі не здатні відігравати відчутну роль в національній економіці. Адже ф'ючерні ринки дають первинну інформацію про ціни. Вони також страхують від ризику коливання цін, що вносить в оптову торгівлю елементи надійності, плановості й гарантованості щодо отримання закуплених товарів у визначений строк.
Біржі реального товару нині збереглися лише в країнах з недостатнім рівнем розвитку ринкової економіки. В Україні вони також переважають. Це свідчить про те, що складний процес еволюції економіки України до ринку лише започатковано.
Після того, як угоди з реальним товаром будуть цілком стандартизовані й уніфіковані, вони поступово переростуть у форвардні, а потім і в ф'ючерні контракти. Щоб ф'ючерні біржі посіли в біржовій торгівлі належне місце, необхідно виробити відповідну законодавчу та нормативно-технічну базу, погодити форми документації, організувати систему сертифікації біржових контрактів, розбудувати систему біржового складування та варантообігу (варант -- довіреність, яку видають товарні склади про прийняття товару на зберігання, за якою він може бути проданий на біржі), вирішити інші організаційні проблеми.
Найважливішими передумовами формування ринку ф'ючерних контрактів в Україні є:
а) наявність у достатній кількості трьох класичних біржових товарів -- зерна, металу, цукру, попит на які не спадає ні на внутрішньому, ні на світовому ринках. Їхня якість має цілком відповідати світовим стандартам;
б) створення високопрофесійних центрів сертифікації. Наприклад, у Донецькому інституті кольорових металів, в науково-дослідних інститутах зернових культур та цукрових буряків вже склався достатньо кваліфікований організаційний та інтелектуальний потенціал для авторитетних експертиз [8]. Центрами визнаних у світі експертиз здатні стати академічні й дослідні інститути;
в) наявність розгалуженої взаємозв'язаної транспортно-складської інфраструктури. Навіть її нинішній рівень можна легко пристосувати до впровадження загальної схеми ф'ючера.
Для того, щоб здійснити перехід до ф'ючерних контрактів, потрібно розробити і прийняти Закон України про біржову торгівлю ними, положення про державну комісію, яка здійснюватиме нагляд за їх укладанням, положення про арбітражне врегулювання спорів, а також залучити в сферу торгівлі дилерів Заходу. На міжбіржовому рівні необхідно скласти типовий примірник ф'ючерного контракту, затвердити правила торгівлі ним, порядок скасування угод, що застрахувало б торговців від ризику.
На товарних біржах здійснюється також опціонна торгівля. Опціон -- привілей, який купують, сплативши додатково певну суму грошей для отримання товару за заздалегідь встановленою ціною протягом певного строку. Опціонна торгівля на товарній біржі означає можливість через сплату певної суми грошей -- премії -- одержати привілейовані гарантії отримання товару за наперед визначеною ціною і протягом обумовленого строку. Здебільшого це -- торгівля коштовностями, валютою, іпотекою, індексами акцій, відсотковими ставками, індексами цін тощо.
Загалом же діяльність товарних бірж в Україні ще мало помітна. Загальними рисами товарних бірж є невисока ділова активність, незначна кількість укладених угод, низький рівень ліквідності тощо. Тому товарні біржі ще не стали центрами ціноутворення, оптової торгівлі та формування переважної більшості господарських зв'язків. А серед найбільших бірж світу передусім слід назвати «Чикаго Борд оф Трейд». Тут визначаються ціни та укладаються контракти на пшеницю, кукурудзу, овес, соєві, боби, срібло, золото. Значний обсяг торгівлі припадає на державні цінні папери, банківські депозити, іпотеку, індекси курсів акцій та муніципальних облігацій.
Друга за величиною біржа в світі -- «Чикаго Меркентайл ексчейндж». Продаж товарів тут -- тільки невелика частина її обороту. Так, у 1989 р. товарних угод було укладено лише близько 8 млн. із загальної кількості 87 млн.
Решта 79 млн. угод припадає на контракти, що стосуються торгівлі валютою, євродоларами, депозитами, державними цінними паперами та індексами цін. Крім цього, було укладено понад 17 млн. опціонних угод.
Наступними за обсягом біржової торгівлі йдуть: «Нью-Йорк Меретайл ексчейндж», Паризька біржа «Матіф», Лондонська міжнародна фінансова біржа, Нью-Йоркська товарна біржа, Сіднейська ф'ючерна біржа, Лондонська біржа металів [5]. Для провідних бірж світу характерна спеціалізація. Наприклад, у США нині діють 8 бірж, які спеціалізуються на продажу рослинницької продукції, продуктів тваринництва, коштовностей, металевих руд, енергоносіїв, сирої нафти, газу, продуктів нафтопереробки [2]. Є спеціальна біржа, яка регулює всю фінансову інфраструктуру, тобто підтримує конвертованість валют.
Звичайно, надто малий строк минув з часу відновлення біржової торгівлі в Україні, щоб можна було досягти такого рівня спеціалізації. Проте цей процес швидко зростає. Тому незабаром поряд з біржовим синдикатом «Метал України», «Нікополю» (м. Нікополь), «Південна Пальміра» (м. Одеса) з'являться нові спеціалізовані центри, які вивчатимуть попит та пропонування, формуватимуть ціни, здійснюватимуть інформаційне обслуговування клієнтів [6].
Товарні біржі посядуть також належне їм місце у системі оптової торгівлі. Але для цього належить ще багато зробити. В тім числі й держава має взяти активну участь у формуванні вільних від монополізму цін, у стимулюванні насичення й збалансування ринку товарів. В умовах лібералізації цін і свободи вибору партнерів можливі банкрутства деяких бірж, особливо тих, що торгують небіржовим товаром. І навпаки, біржі хлібопродуктів, металів, лісу, нафтопродуктів та інші. що торгують класичним товаром, успішно розвиватимуться.
біржа торги україна рівноправність торгівля
2.2 Фондова біржа
Фондова біржа -- установа, яка створена для забезпечення сприятливих умов вільної купівлі-продажу цінних паперів за ринковими цінами на регулярній та упорядкованій основі.
Фондова біржа може формувати сукупність брокерських місць, власники яких беруть участь у біржових зборах, використовують технічні засоби та обладнання, мають право на отримання відповідних послуг тощо. У даній операції власник, сплативши вартість брокерського місця, вступає у взаємовідносини з фондовою біржею як із комерційною організацією. Більшість авторів схиляється до думки, що фондову біржу слід організовувати у вигляді акціонерного товариства закритого типу із порівним поділом акцій між акціонерами та із спрощеною процедурою розширення статутного фонду і прийняття нових членів-акціонерів [7,10]. На цій основі доцільно також формувати систему органів управління: раду директорів, яка обирається із складу всіх акціонерів--членів біржі, і біржову раду. До їх складу доцільно вводити спостерігачів від державних органів, представників емітентів цінних паперів та асоціацій робочого персоналу, що забезпечує процес торгів (маклерів, брокерів).
У широкому розумінні категорія фондова біржа -- це організація, асоціація чи група осіб, яка встановлює, підтримує й забезпечує на постійній основі торгове місце та відповідні організаційно-правові й технічні умови для покупців і продавців цінних паперів. За своїм економічним змістом і функціями вона покликана максимально концентрувати попит і пропозицію цінних паперів, сприяти формуванню їх біржового курсу. В основі її діяльності лежить відповідність операцій, що здійснюються, реєструються й виконуються, вимогам чинного законодавства України, положенням статуту. Установчого договору і правил біржі.
Фондова біржа може бути створена не менш як 20 засновниками. Ними можуть бути лише ті торговці цінними паперами, які мають дозвіл на здійснення комерційної і комісійної діяльності за цінними паперами і за умови внесення ними до статутного фонду не менше 500 грн.
Учасники фондової біржі зацікавлені в тому, щоб на ній була присутня якомога більша кількість учасників торгів, більш вільною була процедура прийняття у членство нових організацій і фізичних осіб, які здатні збільшити оборот. Однак допуск нових учасників залежить від правової форми біржі. Якщо. приміром, це публічна біржа (особливості її правових засад ми розглянули вище), то процедура вимагає перевірки відповідним органом біржі тих положень, що пред'являються до кожного з її членів, а також рекомендацією інших членів біржі і затвердження наглядовим державним органом.
Коли ж фондова біржа е асоціацією, громадським об'єднанням, то вступ до її членства вирішується виборними органами управління. Суттєво спрощується процедура прийняття у членство на приватній біржі. В акціонерних біржах прийняття нових членів насамперед передбачає внесення новим членом коштів до статутного фонду товариства, а не вступного внеску.
Як основний структурний елемент національного ринку цінних паперів фондова біржа виконує функції організатора торгів цінними паперами і надає місце для їх проведення, створює необхідну інфраструктуру, здійснює позитивний вплив на економіку країни в цілому. Наприклад, Українська фондова біржа має вже достатню кількість висококваліфікованих фахівців, відкрила 26 брокерських контор і 22 філії майже в усіх областях, встановила сучасне електронне обладнання і вже розпочала електронні торги цінними паперами [3].
Фондова біржа як ключовий елемент фондового ринку забезпечує розміщення довгострокових капітальних ресурсів, визначає найважливіші функції ефективного використання фінансових ресурсів, інформує всіх учасників економічної діяльності про стан кон'юнктури. Основними характерними рисами її діяльності стали: ліквідність, неперервність і публічність ринку й ринкової інформації, довір'я широкої публіки.
Предметом торгівлі на фондових біржах є акції та облігації акціонерних товариств, компаній, а також облігації державних позик.
Купівля-продаж тут здійснюється шляхом обміну усними інструкціями між продавцями та покупцями. Ціни формуються за законом співвідношення попиту й пропонування.
Як ринок цінних паперів фондова біржа виникла ще у XVIII ст. але відігравати помітну роль стала лише з масовим розвитком акціонерних товариств та зростанням обігу цінних паперів [5]. Нині в світі функціонує близько 200 фондових бірж, які слугують центрами мобілізації розпорошених вільних капіталів, вкладання їх на тривалий строк в облігації та акції. Фондова біржа тісно взаємодіє з усією системою короткострокового кредиту. Власники цінних паперів у будь-який час можуть реалізувати їх на біржі, незважаючи на те, що реальний капітал закріплено на фабриках і заводах.
У переважній більшості фондові біржі діють як установи закритого типу. Члени біржі обирають біржовий комітет, утворюють спеціальну комісію, яка здійснює експертизу і приймає рішення про допуск цінних паперів до торгів. Організовують фондові біржі акціонери: банки, підприємства, організації та приватні особи. Самостійною торгівлею цінними паперами на них мають право займатися лише їхні члени -- засновники. Ціни, за якими продаються цінні папери, тобто їхні курси, регулярно друкуються в щоденних біржових бюлетенях для загального ознайомлення. Біржова котировка при цьому включає мінімальну й максимальну ціну.
Як ринок цінних паперів фондові біржі стали надзвичайно важливим елементом ринкової економіки та ринку капіталів. Вони створюють стимули для мобілізації фінансових ресурсів і спрямування їх у довгострокові інвестиції; здійснюють фінансування державних програм і боргів; організовують вторинний ринок цінних паперів, який дає змогу перепродавати вже випущені та циркулюючі в обороті цінні папери; визначають реальні ринкові ціни акцій та облігацій тих або інших компаній; об'єктивно визначають споживну вартість засобів виробництва, забезпечують ефективний розпродаж майна як широкого загалу підприємств, так і окремих громадян; стимулюють найефективніший обіг та використання вільних капіталів.
При непередбачених гігантських стрибках цін підприємцям вигідніше мати наявні вільні кошти. Тобто не купувати акції, а надавати кошти у короткостроковий кредит, плата за який сягала суми 9 і більше процентів за тиждень. Досить вигідною орієнтацією за умов інфляції є також закупівля товарів, а після місячної притримки продаж їх за цінами, що приносять надприбутки.
У централізованій системі розподілу в колишньому СРСР для отримання фінансових коштів на будь-які цілі (реконструкцію, модернізацію, розширення виробництва перспективної продукції тощо) необхідно було звертатися із заявами-проханнями спочатку в міністерства, потім у Мінфін СРСР, далі в Держплан і лише потім -- у Держбанк. У середньому це забирало 1,5 року дорогоцінного часу і нерідко відбивало будь-яке бажання дбати про науково-технічний прогрес та й взагалі проявляти ініціативу. Зовсім іншу ситуацію створює фондова біржа, тому що, випустивши на ринок акції, підприємство може вигідно їх продати і лише за 1,5 місяця одержати потрібні йому кошти [2]. Природно, що потім воно з прибутку розрахується з акціонерами дивідендами. Сплата дивідендів дисциплінує весь процес позики й оптимізує її використання.
Нормальний процес функціонування фондових бірж допоможе швидко залучити в господарський оборот численні неліквіди та наднормативні запаси матеріально-сировинних ресурсів, стратегічні запаси продукції та різноманітного майна Міністерства оборони, гігантські обсяги невстановленого обладнання, готової продукції, що були вироблені понад план і не знайшли свого споживача. Мобілізуючи вільні кошти, фондова біржа здатна до 2000 р. ліквідувати численні довгобуди й прискорити сам процес капітального будівництва.
Не менш важливо й те, що лише біржа зможе сприяти виходу вітчизняних товарів на міжнародний ринок, а іноземних -- на наш. Вона встановлює ділові відносини між партнерами, захищає покупців через систему котировки цін та здійснює багато іншого корисного, що в цілому нормалізує й стабілізує ринок.
Важливою функцією фондової біржі є акумуляція ділової інформації й надання її тим підприємствам, що стали на шлях акціонування виробництва або здійснюють інші форми роздержавлення. При цьому слід ширше використовувати світовий досвід, забезпечувати високий рівень професіоналізму та етики біржових працівників шляхом жорсткого відбору тих, хто допускається до діяльності на фондовій біржі.
Для широкої розбудови фондових бірж в Україні є всі необхідні передумови. Передусім це -- значний надлишок вільних грошей у одних громадян та підприємств і водночас гостра нестача їх в інших, нагальна потреба ефективного переливу капіталу для здійснення структурних зрушень у суспільному відтворенні, необхідність швидкого подолання науково-технічного відставання, пошуки власної спеціалізації на світовому ринку тощо.
Біржа є універсальним надбанням розвитку товарного виробництва, і її діяльність не може замінити жоден адміністративний орган. Тому потрібно прискорити процес роздержавлення й приватизації, щоб поряд з іншими секторами з'явився потужний сектор кооперативного й акціонерного виробництва, виникли ринкові інститути, які сприятимуть вільному переливу капіталів та формуванню нового способу фінансування капіталовкладень за допомогою випуску в обіг цінних паперів. Для цього вже формуються законодавча і нормативна основи. готуються в країні та за кордоном кадри, розгортається комп'ютерна матеріально-технічна база й системи зв'язку тощо.
2.3 Валютна біржа
Валютна біржа -- ринок, на якому здійснюються операції купівлі-продажу іноземних валют, зливків та виробів з благородних металів. Головним завданням валютних бірж України є: організація і проведення операцій з купівлі й продажу іноземної валюти, сприяння формуванню і регулюванню ринкового курсу гривні.
Питання розбудови ринку та входження економіки України у світове господарство, становлення конвертованості національної грошової одиниці сьогодні не можуть вирішуватися без валютної біржі. Лише валютна біржа здатна забезпечити вільне плавання курсів валют; без неї не можна подолати монополію Національного банку та Зовнішекономбанку [11]. Функції валютної біржі могли б виконувати й незалежні комерційні банки, якби вони одержали право вільного ведення операцій з усіма валютами.
Валютна біржа -- не лише місце торгівлі валютами, а й важливий організуючий чинник банківської політики. Вона організовує валютні торги й проводить розрахунки в іноземній валюті та грошових одиницях України відповідно до домовленостей, визначає поточний ринковий курс іноземних валют по відношенню до національної грошової одиниці, організовує операції Національного банку з метою регулювання (підтримки) поточного валютного курсу національної грошової одиниці.
Право на участь у торгах валютної біржі (і право стати її членами) мають лише зареєстровані банки та фінансові підприємства, що одержали офіційний дозвіл (ліцензію) Національного банку. Для цього вони направляють пакет документів на ім'я Голови біржової ради: заяву, копію статуту, копію свідоцтва про реєстрацію, річний баланс та баланс фінансово-господарського стану за останній квартал, реєстраційну картку, список кореспондентських рахунків, показники обсягу банківського обслуговування клієнтів, список ділерів, уповноважених проводити операції, і вносять вступний членський внесок, який не повертається.
Члени валютної біржі мають право брати участь у біржових операціях за свій рахунок і від власного імені, а також за дорученням клієнтів. Для купівлі (продажу) іноземної валюти клієнт подає на біржу заяву, вказує мету використання валюти (наприклад, на купівлю товарів і послуг, реалізацію права на інтелектуальну діяльність, для переведення за кордон дивідендів тощо). Придбана валюта відноситься на спеціальний рахунок клієнта в уповноваженому банку з правом її використання протягом 60 днів на цілі, вказані в заяві. Якщо ж вона за цей строк не буде реалізована, то уповноважений банк зобов'язаний продати її на наступних біржових торгах. При цьому, коли поточний курс долара виявиться вищим, ніж був на день придбання валюти, курсова різниця перераховується на користь Національного банку України, якщо ж нижчий, то збитки відносяться на рахунок клієнта. Відсотки на спеціальному рахунку не нараховуються.
Для встановлення ринкового курсу за початкову ставку приймається курс, зафіксований на попередніх торгах. Залежно від співвідношення попиту й пропонування маклер надалі підвищує його або ж понижує. Коли зниження (підвищення) курсу перевищує 10% від початкового, то маклер має право оголосити перерву в біржових торгах для проведення нарад з Національним банком України, а за необхідності -- і з членами біржі для прийняття стабілізаційних заходів. Якщо з'ясується, що подібні коливання мають спекулятивний характер, то біржові торги можуть припинятися. Мінімальна величина купівлі (продажу) валюти становить 10 тис. дол.
У травні 1994 р. на Придніпровській товарній біржі вперше в Україні відбулися пробні торги валютними ф'ючерами, а починаючи з червня їх проводять регулярно, тричі на тиждень -- понеділок, середу, п'ятницю. Створено тут також розрахункову палату, яка виступає гарантом виконання зобов'язань за контрактами. Вона обслуговує учасників торгів як біржовий мінікліринговий банк. Членами розрахункової палати можуть бути лише члени Придніпровської товарної біржі. Розрахункова палата складається з 20 членів, серед яких банки: «Новий», «Дніпросервіс» та фірми: «Інфотех», «Вісімдесят», «Дал-інвест», «Ельф» та ін [8]. Члени розрахункової палати можуть виступати на торгах і як продавці, і як покупці. За їх посередництвом у торгах можуть брати участь державні підприємства, комерційні структури, приватні особи, які заплатили певний процент комісійних.
На початку торгів контракти укладалися лише з рублями. Проте торгівля фінансовими ф'ючерами -- справа перспективна, тому біржа швидко розширює діапазон торгів з іноземними валютами. Покупців і продавців приваблює можливість не тільки застрахуватися від збитків і стабілізувати свої доходи, тобто зафіксувати наперед курс майбутньої купівлі-продажу, а й перспектива отримати доход, доповнений за рахунок гри на курсах валют. Торгівлю валютними опціонами розпочала й Українська фондова біржа. Щоб отримати права на продаж відповідних іноземних валют, усі бажаючі мають внести заставу в українській грошовій одиниці.
Оформлення укладених угод і безпосередні розрахунки здійснюються за допомогою біржових посвідчень і операційних листів як невід'ємних частин біржових посвідчень у двох примірниках. У них вказано банківські заклади, в яких відкрито кореспондентські рахунки учасників торгів, строки й способи проведення розрахунків, відповідальність за порушення умов і строків розрахунків. Тих учасників, які не мають на своїх рахунках достатньої кількості для продажу (купівлі) іноземної валюти, до торгів не допускають.
Подобные документы
Історія діяльності та відмінні риси біржової системи України. Учасники біржових торгів та їх взаємодія. Основні завдання та функції бірж у період нової економічної політики. Проблеми формування біржового механізму на сучасному етапі його розвитку.
реферат [20,1 K], добавлен 26.07.2009Особливості біржової торгівлі, види угод і операцій у торгово-посередницькій діяльності. Дослідження та методи поточного спостереження, аналіз та прогнозування біржової кон'юнктури. Внутрішня система проведення торгових операцій в біржовій торгівлі.
реферат [38,3 K], добавлен 03.06.2010Визначення стану фондового ринку України на основі розвитку електронної біржової торгівлі. Характеристика ринку цінних паперів, засади активного збільшення обсягів торгів. Напрямки інтернет-трейдингу, особливості і умови розвитку електронної торгівлі.
статья [13,6 K], добавлен 18.02.2014Економічна природа біржі. Класифікація бірж та їх функції. Етапи становлення та розвитку біржової та фондової торгівлі. Особливості розвитку фондової й валютної біржі в Україні, організаційно-правові аспекти діяльності та напрямки підвищення ефективності.
курсовая работа [84,9 K], добавлен 23.01.2011Порядок підготовки та механізм здійснення товарообмінної операції на товарній біржі, форми проведення торгів на сучасних біржах. Учасники біржових торгів та їх взаємодія. Стан та аналіз діяльності українських бірж, перспективи їх подальшого розвитку.
контрольная работа [342,0 K], добавлен 10.08.2009Історія розвитку фондових бірж на території України. Операції з цінними паперами. Рівень розвитку ринку цінних паперів в Російській імперії. Історія діяльності товарних бірж в Україні. Основний обсяг внутрішнього фондового ринку, статутний фонд бірж.
контрольная работа [29,4 K], добавлен 10.11.2010Географічна концентрація ф’ючерсної біржової торгівлі, її розвиток. Характеристика груп присутніх у біржовій залі учасників біржової торгівлі. Вирішення питання членства на фондових та валютних біржах. Роль трейдерів, відмінності дилерів та брокерів.
реферат [23,7 K], добавлен 18.12.2010Функції фондової біржі. Організація та проведення біржових торгів. Учасники фондових бірж. Аналіз розвитку біржових торгів в Україні та діяльності Української фондової біржі. Регулювання фінансових ринків у Євросоюзі. Програми розвитку фондового ринку.
курсовая работа [683,1 K], добавлен 27.04.2014Дослідження особливостей функціонування та проблем розвитку фондового ринку. Аналіз динаміки показників діяльності вітчизняних фондових бірж як центральної ланки фондового ринку. Вивчення світового досвіду біржової торгівлі фінансовими інструментами.
статья [48,1 K], добавлен 24.10.2017Вивчення економічної сутності фондових бірж. Розгляд структури ринку цінних паперів; історія становлення, основні проблеми та перспективи його розвитку в Україні в сучасних умовах. Дослідження динаміки показників біржової активності в останні роки.
курсовая работа [244,6 K], добавлен 20.11.2011