Банківська система як регулятор економічного розвитку

Саме за рахунок гнучкості у реакціях на ситуацію у різних сферах економіки виважена монетарна політика дозволяє центральному банку, застосовуючи практично незмінний арсенал інструментів, впливати на одні і ті ж самі показники монетарного сектора з різною метою. Хоча зовнішні та внутрішні шоки за своєю інтенсивністю можуть переважати адаптивні реакції з боку монетарної влади, політика центрального банку має реалізовуватись таким чином, щоб болісність макроекономічних потрясінь була найменшою.

Макроекономічні шоки нерідко носять іманентний характер розвитку економічної системи, який проявляється у циклі ділової активності. Оскільки на різних стадіях економічного циклу обсяг реального виробництва зазнає змін, зазнає змін і попит на гроші. В такому випадку центральний банк має збалансувати попит на грошовому ринку пропозицією, але у такий спосіб, щоб еластичність реального виробництва по фактору зростання грошової пропозиції максимально перевищувала еластичність інфляції по цьому ж фактору. Виходячи .зі своїх грошово-політичних цілей (та соціально-економічної доктрини), центральний банк в умовах рецесії може вдаватись до пропозиції грошей, опираючись на імператив повної зайнятості, нехтуючи іншими показниками грошового ринку. Проінфляційна політика центрального банку в даному випадку носитиме антициклічний характер. Якщо центральний банк опирається на імператив жорсткої дезінфляції, він може провокувати проциклічність економічного розвитку. Збалансоване зростання, тобто помірне зростання виробництва у реальному вимірі в останній час виявилось найпопулярнішим імперативом монетарної політики. Хоча це не передбачає часткову відмову від зростання задля отримання інфляції і навпаки.

Політика кредитної експансії та політика кредитної рестрикції формально переплітаються щодня. Тому розрізняють "вузьку" та "широку" монетарну політику. Під "вузькою" монетарною політикою розуміють спрямованість монетарних заходів центрального банку на підтримання зовнішньої та внутрішньої стабільності національної валюти. Крім того, "вузька" монетарна політика спрямована на забезпечення бажаного рівня вартості грошей, тобто підтримання певного рівня процентної ставки. "Широка" монетарна політика передбачає застосування інструментів центрального банку з метою впливу на сукупну грошову масу. "Вузька" та "широка" монетарна політика щільно переплітаються, оскільки заходи по впливу на сукупну грошову масу пов'язані з впливом на вартість грошей.

Стабільність функціонування фінансових ринків та банківської системи є суттєвою передумовою стабільності національних грошей. В цьому розумінні, для підвищення безпеки функціонування сфери фінансового посередництва центральні банки застосовують різноманітні схеми банківського нагляду. Хоча інтенсивність наглядових функцій центральних банків в світі різниться, банківський нагляд та вимоги до безпеки в останній час розглядаються як важливий засіб проведення монетарної політики.

Оцінюючи ефективність монетарної політики в порівнянні з іншими способами державного втручання в економіку, спеціалісти ФРС з міста Атланта та спеціалісти Стенфордського університету дійшли таких висновків:

- монетарна політика є більш гнучка порівняно з фіскальною, бюджетною, структурною політикою уряду, оскільки дозволяє швидко реагувати на цінові та інші ринкові сигнали;

- поведінка економічних агентів в залежності від змін у напрямах реалізації монетарних заходів центрального банку є більш передбачуваною;

- поведінка економічних агентів більш схильна реагувати на імпульси саме монетарної політики;

- лаги між політичними рішеннями грошової влади та ефектом від них є більш короткими ніж лаги між політичним рішенням інших органів державного регулювання та ефектом від них.

Ефективність монетарної політики залежить від багатьох чинників. Зокрема, відлагоджена дія механізмів монетарної трансмісії на реальний сектор економіки базується на самій структурній та інституціональній організації реального сектора економіки. Отже, особливості розвитку реального сектора економіки передбачають межі ефективного застосування монетарних важелів регулювання.

IV. Грошово-кредитна політика України

Грошово-кредитне регулювання економіки є однією з найважливіших функцій Національного банку, яка виконується у відповідності до економічних інтересів та цілей держави.

В основу грошово-кредитної політики покладено здійснення комплексу заходів, спрямованих на розширення або звуження ліквідних коштів і обсягів кредитування банків та інших кредитних установ. Відтак метою грошово-кредитної політики є регулювання пропозиції та попиту на позиковий капітал через ефективне управління грошовою масою.

Основними економічними інструментами грошово-кредитної політики НБУ є такі:

-- визначення та регулювання обов'язкових резервів для комерційних банків;

-- облікова політика;

-- рефінансування комерційних банків;

-- управління золотовалютними резервами;

-- операції з цінними паперами на відкритому ринку;

-- регулювання імпорту та експорту капіталу. Метод регулювання норм обов'язкового резервування вважається найбільш дійовим з точки зору ступеня впливу Національного банку на обсяг грошових ресурсів комерційних банків і їхні кредитні можливості. На сьогодні розмір обов'язкових резервів єдиний для банків та фінансово-кредитних установ і встановлюється у вигляді певного процента від загальної суми залучених ресурсів, за винятком отриманих міжбанківських кредитів, які не підлягають резервуванню. Резервні кошти зберігаються на рахунках банків в НБУ і не можуть бути використані ними на фінансування власних операцій. Таким чином, якщо Національному банку необхідно зменшити пропозицію грошей в економіці, норму обов'язкового резервування буде підвищено. І навпаки, при недостатніх обсягах грошей в обігу Національний банк може збільшити кредитні можливості банків шляхом зниження розміру обов'язкових резервів.

Облікова політика НБУ ґрунтується на переобліку і купівлі векселів та інших цінних паперів, дисконтованих раніше комерційними банками. При цьому центральний банк утримує з векселя обліковий процент (дисконт), від розміру якого залежить обсяг кредитування в економіці. Так, підвищення дисконту означає, що НБУ здійснює політику кредитної рестрикції -- тобто політику “дорогих грошей”, зниження дисконту спричиняє “подешевлення” грошей, а отже проведення політики кредитної експансії.

Політика рефінансування комерційних банків ґрунтується на наданні Національним банком кредитним установам позик під визначені види забезпечення за встановленою ставкою рефінансування.

Зміни умов надання фінансових ресурсів комерційним банкам за допомогою облікової політики та політики рефінансування справляють значний вплив на стан грошового ринку та ринку капіталів з точки зору динаміки кількості грошей в обігу.

Управління золотовалютними резервами забезпечується шляхом здійснення Національним банком валютних інтервенцій, тобто операцій з купівлі-продажу валютних цінностей на валютних ринках з метою виливу на курс національної валюти щодо інших валют і також на загальний попит та пропозицію грошей в економіці. Так, для задоволення попиту на національну валюту НБУ купуватиме іноземні валютні цінності, а для скорочення пропозиції національних грошей -- продаватиме їх.

Операції НБУ з цінними паперами на відкритому ринку вважаються досить важливим інструментом підвищення ефективності політики рефінансування та облікової політики. Ці операції є найбільш гнучким засобом регулювання платоспроможності, ліквідності та кредитного потенціалу комерційних банків шляхом розміщення державного боргу. На сучасному етапі, в умовах заборони прямого кредитування розриву між бюджетними витратами та доходами в Україні, операції на відкритому ринку практично залишаються чи не єдиною формою внутрішнього фінансування держави в період хронічної дефіцитності Державного бюджету. Механізм використання цього інструменту полягає в купівлі-продажу Національним банком облігацій внутрішньої державної позики, казначейських зобов'язань, власних зобов'язань (депозитних сертифікатів) НБУ, а також визначених Правлінням НБУ комерційних векселів, інших паперів та боргових зобов'язань. Купівля головним банком цінних паперів на відкритому ринку буде означати збільшення грошової маси, а відтак і кредитних можливостей банків; операції з продажу призведуть до скорочення грошових ресурсів та відповідних кредитних обмежень.

На сьогодні Національний банк України функціонує як повноцінний і самостійний орган державного управління в сфері монетарної та фінансово-кредитної діяльності. З прийняттям в 1999 р. Закону України “Про Національний банк України” процес законодавчого забезпечення функціонування НБУ можна вважати здійсненим. Національний банк як структура першого рівня вітчизняної банківської системи виконує функції та здійснює відповідні операції, притаманні центральним банкам розвинутих країн. Зокрема, найважливіше завдання НБУ -- забезпечення стабільності національної грошової одиниці -- виступає також основною функцією головних банків держав з розвиненою ринковою економікою як в Європі, так і в Америці та Азії. У своїй поточній діяльності Національний банк є достатньо незалежним від втручання тих чи інших гілок влади. Разом з тим НБУ має і активно використовує широкий арсенал адміністративних та економічних важелів впливу на фінансово-кредитну систему з метою підтримки її ліквідності та захисту інтересів кредиторів. Саме ефективне використання всіх можливих засад регулятивного та наглядового впливу дозволяє Національному банку України утримувати вітчизняну банківську систему в найбільш керованому стані порівняно з іншими країнами СНД та забезпечує її відносну фінансову стійкість і необхідну ринкову стабільність навіть в умовах серйозних кризових явищ в економіці.

Висновок

Підводячи підсумки всього написаного, можна з упевненістю стверджувати, що банківська система дійсно має великий вплив на розвиток економічної системи.

Центральний банк, наприклад, проводячи свою грошово-кредитну політику, здійснює вплив на національну валюту та підтримує її, бо без стабільної національної грошової одиниці неможливий здоровий економічний розвиток будь-якої країни.

Банки займаються кредитною діяльністю, тобто надають гроші для розвитку підприємств та поліпшення добробуту фізичних осіб, що позитивно впливає на економіку країни.

При цьому вплив на економіку може бути як позитивним, так і негативним: “Ось якої думки з цього приводу Німецька консультативна група з економіки, що тривалий час працює при Уряді України. “Існує загроза, --говориться в її дослідженні, --що за нинішньої ситуації, коли основні чинники зростання ВВП та промислового виробництва ще не утвердили себе достатнім чином, надто жорстка грошово-кредитна політика може задушити будь-які позитивні імпульси зростання”. З цим важко не погодитися.” [9].

Таким чином, у зв'язку з великим впливом на економіку, банківська система потребує також чималої уваги і підтримки з боку уряду.

Примітка: найновіша інформація, яка була доступна на день здачі цієї роботи на сайті Національного банка України щодо тенденцій грошово-кредитного розвитку наведена у додатку 2.

Список літературних джерел

Бакун О. Банківська система й економічна криза //Вісник податкової служби України. - 1998. - №6. - с.49-52.

Васюренко О. В. Банківські операції: Навч. посіб. - К.: Т-во “Знання”, КОО, 2000. - 243с.

Волынский Г., Мурашко И. Банки и современная банковская система // Бизнес-информ. - 1995. - №31-32, август. - с.39-41.

Вступ до банківської справи /Під ред. Савлука М. І., Київ, Лібра, 1998, 344 с.

Довга С. Роль банків на ринку цінних паперів в Україні //Банківська справа. - 2000. - №4. - с.8-11.

Закон України “Про банки і банківську діяльність” (березень 1991р.)

Кіреєв О., Жабська І. Система комерційних банків України: підсумки року //Вісн. НБУ. - 1999. - №3. - с.21-27.

Козюк В. В. Центральний банк: грошово-кредитна політика: Навч. посібник. - Тернопіль: Джура, 1999. - 256с.

Кучма Л. Д. Банки повинні підтримувати економіку: З виступу Л. Д. Кучми на нараді з питань діяльності фінансово-кредитних установ //Уряд. кур'єр. - 2000. - №118, 4 липня. - с.3.

Лютий І. Роль грошово-кредитної політики НБУ в стабілізації кредитного ринку //Банківська справа. - 2000. - №3. - с.7-10.

Национальный банк и его операции //Основы банковского дела /Под ред. А. Н. Мороза. - К.: Изд. Литра, 1994.

Національний банк України (www.bank.gov.ua)

Остапець А. І., Остапець А. В. Банківська система України: стан і проблеми розвитку //Фінанси України. - 2000. - №8. - с.114-117.

Петренко К. В. Фінансова стійкість банківської системи України //Фінанси України. - 2000. - №11. - с.126-127.

Сутоняко О. Роль комерційних банків у становленні національної економіки //Закон і бізнес. - 1996. - 12 червня - с.4.

Щербак О. Денежно-кредитная политика НБУ //Бизнес-информ. - 1994. - №42-43. - с.26-29.

Додаток 1. Організаційна структура комерційного банку. [2]

Размещено на http://www.allbest.ru/

Додаток 2. Основні тенденції розвитку грошово-кредитного ринку України з 09.04.2001 по 13.04.2001 року. [12]

Монетарна база збільшилась на 5.5 % і на 13.04.2001 становить 17.7 млрд.грн.

Грошова маса (М3) збільшилась на 0.8 % і складає 33.6 млрд.грн.

Обсяг готівки поза банками (М0) збільшився на 3.3 %і становить 13.7 млрд.грн.

Депозити юридичних осіб зменшились на 1.6 % і на 13.04.2001 складають 12.0 млрд.грн. Депозити фізичних осіб в національній валюті залишаються на тому ж рівні і складають 4.0 млрд.грн. Середня процентна ставка за депозитами збільшилась з 9.0 % до 12.7 %.

Кредитні вкладення комерційних банків збільшились на 2.0 % і складають 21.7 млрд.грн., в т.ч. в нацвалюті - 12.1 млрд.грн. Середня процентна ставка за кредитами збільшилась з 32.0 % до 33.8 %. Середня процентна ставка на міжбанківському кредитному ринку збільшилась з 20.0 % до 27.8 %.

Рівень монетизації становить 15.78.

Через постійно діючу лінію рефінансування надано банкам кредитів "овернайт" на суму 273.7 млн.грн., середня ставка становила 24.5 %.

За результатами проведених тендерів сума наданих короткострокових кредитів банкам становила 0.1 млн.грн. під ставку 21 %.

Через аукціони з первинного розміщення ОВДП до державного бюджету було залучено 0.182 млн.грн. Середньозважена доходність розміщених ОВДП склала 18%.

Размещено на Allbest.ru