Види страхової діяльності в Україні

План

Вступ

1. Особисте страхування

2. Страхування життя

3. Змішане страхування життя

4. Пенсійне страхування

5. Критерії надійності договору страхування життя

Список літератури

Вступ

Страхова галузь України, як і вся її економіка, зазнає нині безпрецедентних змін - політичних, юридичних, економічних, соціальних, технологічних. Важливого значення набуває вироблення стратегії розвитку страхових відносин між дійовими особами ринку - страховиками та страхувальниками. У перших - досягнення надійності та платоспроможності на час їх дії за рахунок розширення страхового поля та точного визначення страхових тарифів. У других - ріст довіри до страховиків. Страхування життя є необхідним атрибутом ринкової економіки.

Саме страхування життя в розвинених країнах світу є важливим інструментом соціального захисту населення і могутнім джерелом інвестування національних економік. У розвинутих країнах страховий бізнес забезпечує дієвий захист соціальних і майнових прав та інтересів громадян від ризиків, сприяє підтриманню соціальної стабільності суспільства та економічної безпеки держави; він є потужним засобом акумулювання коштів для інвестування в економіку. Тобто страхування на Заході є нормою життя. У нас ще на клієнтів страхових компаній позирають як на диваків.

Страхування життя в країнах з розвинутою економікою є надійним джерелом інвестиційних надходжень і займає від 30 до 40 % на ринку страхових послуг. Страхування життя в США та передових країнах Західної Європи має багаторічну історію. Наявність страхових полісів у населення є одним з чинників його добробуту і надає людям упевненості у завтрашньому дні. При цьому людина покладається виключно на власні сили для забезпечення свого майбутнього.

Наразі страхування розвивається за рахунок фактичної відсутності конкуренції, яке багато в чому пояснюється побоюваннями потенційних конкурентів перед неврегульованістю законодавства і необхідністю дуже великих стартових вкладень при тому, що віддача починається через 5 - 10 років. Україна стоїть на порозі реформування галузей страхування, де не останню роль відіграє страхування життя.

Отже, метою нашого дослідження є оцінка ринку страхування життя в Україні і визначення перспектив його розвитку.

Досягнення нашої мети здійснюватиметься через виконання наступних завдань:

1. визначення сутності понять страхування та страхового ринку, виду страхової послуги як страхування життя;

2. характеристика законодавчого підґрунтя здійснення "лайфового" страхування;

3. аналіз кон'юнктури на страховому ринку України;

4. виокремлення проблемних питань функціонування страхових компаній на ринку „лайфового" страхування;

5. розробка та методологічний аналіз питань щодо реформування галузі.

Об'єктом нашого дослідження є страховий ринок України.

Предметом - вид страхового продукту - страхування життя

1. Особисте страхування

Договори особистого страхування можуть укладатися у відношенні майнових інтересів громадян, які не суперечать діючому законодавству, пов'язаних з життям, здоров'ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням.

До видів страхової діяльності в особистому страхуванні відносяться:

-страхування життя;

- пенсійне страхування;

- страхування від нещасних випадків та хвороб;

- медичне страхування.

Кожен з цих видів страхової діяльності має свій конкретний об'єкт страхування та перелік страхових ризиків, на випадок настання яких укладаються угоди страхування.

Особисте страхування пов'язане із страхуванням життя на ви¬падок смерті особи, яка уклала договір страхування. При цьому метою укладання договору страхування є захист майнових інтересів не стільки самого страхувальника, скільки членів його сім'ї, бо страхові виплати здійснюються після смерті страхувальника його нащадкам або призначеній для отримання суми особі (особам).

Світова страхова практика та законодавство інших країн підрозділяють страхування життя та інші види особистого страхування, висуваючи різні вимоги до страхування життя та угод інших видів особистого страхування, а також різні вимоги до страхових компаній, які займаються проведенням страхування життя та компаній, які здійснюють інші види страхування. Це пов'язано з тим, що при страхуванні життя, в силу характеру страхового ризику (дожиття до закінчення терміну страхування або смерті на протязі цього терміну), а також довгостроковості розподілу страхового ризику та значних страхових сум, передбачається дещо інший порядок оцінки страхового ризику, встановлення розміру страхової суми та розрахунку страховиком ціни страхової послуги - страхової премії, яка підлягає сплаті страхувальником згідно угоди страхування.

Особливістю страхування життя є також те, що страховик, який концентрує страхові внески на протязі тривалого часу, щоб зацікавити страхувальника в укладанні угоди, включає до розрахунку страхового тарифу і гарантовану страхувальнику доходність, причиною появи якої є прибуток від інвестиційної діяльності страховика.

Іншою принциповою рисою, яка відрізняє угоди страхування життя з умовою страхової оплати дожиття страхувальника до закінчення терміну страхування - право страхувальника на отримання викупної суми при достроковому припиненні договору страхування.

Для збереження довгострокових вкладень громадян за договорами страхування життя, державними органами нагляду за страховою діяльністю до страховиків, які проводять таке страхування, пред'являються особливі вимоги: відповідний розмір статутного капіталу, встановлення особливого порядку формування страхового резерву та напрямків розміщення коштів страхових резервів.

Угоди страхування життя, пов'язані з інтересом страхувальника в отриманні страхової виплати: при дожитті страхувальника до закінчення терміну страхування або віку, встановленого угодою страхування; у випадку смерті страхувальника.

Велика кількість видів страхування життя пов'язана з конкретним страховим інтересом страхувальника при укладанні угоди. Так, зацікавленість страхувальника в забезпеченні свого рівня доходів при виході на пенсію передбачає укладання угоди страхування на дожиття до пенсійного віку з виплатою щомісячних або щорічних сум (пенсій) страховиком. Інтерес страхувальника в забезпеченні майнових інтересів членів сім'ї у випадку його смерті передбачає укладання угоди страхування, яка передбачає страхову виплату у вигляді періодичних сум або одноразово.

В договорах страхування життя досить різними є умови встановлення термінів сплати страхових внесків: одноразовим платежем, на протязі певного періоду сплати страхових внесків, який може бути менше терміну страхування. Різні також умови встановлення порядку та термінів здійснення страхових виплат (одноразово, на протязі певного проміжку часу або всього терміну життя).

Широко розповсюдженні договори страхування життя не самих страхувальників, а третіх осіб, які називаються в угодах страхування застрахованими особами. Однак в кінці такої угоди завжди обумовлюється страхувальник: батьки при страхуванні дітей, роботодавець в страхуванні працівників тощо. При цьому бенефіціар за угодою у таких договорах може бути призначений тільки застрахованою особою.

При страхуванні від нещасних випадків і медичному страхуванні, яке відноситься до інших видів страхування, ніж страхування життя не передбачається зобов'язання страховика по виплаті страхової сум по закінченні терміну страхування та дожитті страхувальника д терміну, встановленого в угоді страхування. Страхові виплати за цим видами страхування пов'язані з конкретними зобов'язаннями страхувальника, із завданням шкоди його життю і здоров'ю. В страхувань від нещасних випадків та хвороби такими обставинами, як правило, тимчасова або постійна втрата загальної, або професійної працездатності та сплата страхової пенсії, наприклад при інвалідності. В медичному страхуванні підставою для виникнення страхового зобов'язання стосовно виплати страхового забезпечення є факти звернення страхувальника за отриманням медичної допомоги в лікарні та понесені зв'язку з цим витрати в розмірах, передбачених угодою страхування або організація надання страхувальнику медичної допомоги в лікарня у випадках, передбачених угодою страхування.

Виплати страхового забезпечення згідно з договорами особистого страхування відбуваються незалежно від виплат по соціальному страхуванню або забезпеченню, а також від сум, які компенсуються винними особами в порядку відшкодування спричиненої шкоди. Тому страхувальник, наприклад, при встановленні інвалідності в результаті нещасного випадку на виробництві при виконанні ним службових обов'язків, має право на отримання державної пенсії по інвалідності сум, які утримані з роботодавця в порядку відшкодування збитку, також виплат згідно з договором страхування від нещасних випадків, які передбачають страхову виплату при встановленні інвалідності.

2. Страхування життя

Страхування життя пов'язане з наступними ризиками: смерть страхувальника (застрахованої особи); тимчасова і постійна втрата працездатності; закінчення трудової діяльності у зв'язку з виходом на пенсію за віком; дожиття страхувальника до закінчення терміну страхування або обумовленого договором віку. Настання цих подій, крім останньої, може суттєво знизити сімейний доход страхувальника, і в зв'язку з цим виплата відповідних сум за особистим страхуванням матеріальною підтримкою для сім'ї у важкі періоди життя.

Імовірність настання таких випадків в житті сприяє розвитку відповідних видів страхування. Важливими моментами визначенні поняття "нещасний випадок" є раптовість та короткочасність його для застрахованого.

Змішане страхування життя - найбільш розповсюджений вид страхування, бо до ризику дожиття до закінчення терміну страхування можуть бути приєднані й інші ризики, пов'язані з життям, здоров'ям, працездатністю страхувальника.

Страхування дітей дозволяє забезпечити інтереси дитини (застрахованої особи). При цьому виді страхування страхувальниками виступають батьки або інші родичі дитини, а застрахованими - діти. Умови страхування не вимагають документального підтвердження ступеня споріднення страхувальника і дитини. На користь однієї дитини може бути укладено декілька договорів одним чи різними страхувальниками.

Пенсійне страхування проводиться для осіб похилого віку з метою забезпечення громадян додатковим доходом при виході на пенсію.

Страхування рент здійснюється з метою отримання додаткового доходу в обумовлені терміни або довічно шляхом виплати ренти на накопичену суму.

Страхування на випадок смерті гарантує виплату відповідної суми у випадку смерті страхувальника.

Змішане страхування життя є одним з основних видів особистого страхування. Договори страхування укладаються з працездатними фізичними особами. Однак страхова компанія має право ввести обмеження щодо застрахованих осіб, наприклад, інвалідів, а також ввести вікові обмеження. Наприклад, застрахованими особами не можуть бути громадяни молодше 16 років та старше 70 років. Такі обмеження дають змогу страховій компанії суттєво знизити ступінь ризику смерті та, відповідно, розмір страхової премії. Існують також обмеження страхової відповідальності у випадках смерті від певних хвороб в початковий період страхування. Страхувальник при укладанні договору може призначити одержувача страхової суми на випадок своєї смерті. Ним може бути будь-яка фізична особа, незалежно від ступеня споріднення по відношенню до страхувальника.

Крім індивідуального, застосовується також колективне страхування життя. Договір колективного страхування життя укладається з юридичними особами (підприємствами, установами, організаціями тощо) на користь працівників колективу, які є застрахованими особами.

Для укладання договору змішаного страхування життя страхувальник (фізична або юридична особа) складає заяву, в якій вказується вся необхідна інформація, яка дозволяє визначити розмір страхової премії та умови страхування, які задовольнять страхувальника. Страхувальник несе відповідальність за достовірність наданої інформації.

Інформація, яка вказана в угоді, вважається вірною, а страхувальник, підписавши угоду, несе за неї відповідальність. При укладанні угоди страхування страховик повинен пояснити страхувальнику, які події визнаються страховими, а які - ні. Крім того, страховик повиненчітко визначити перелік обставин, за яких подія, що настала, не по тягне за собою виплату страхового забезпечення. До таких обставин відносяться:

- смерть застрахованої особи, яка настала в результаті здійсненні нею (або особою, яка знаходилася з нею у прямому причинному зв'язку) навмисного злочину;

- смерть застрахованої особи, яка настала в результаті керування автомобілем у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп'яніння, а також керування іншою особою, яка знаходилася в аналогічному стані;

- смерть застрахованої особи, яка настала в результаті спроби або наслідків спроби самогубства.

Страхова компанія може розширити цей перелік, що повинно бути відображено в договорі страхування.

Страхова премія, яку повинен сплачувати страхувальник, розраховується на підставі тарифних ставок, які враховують вік страхувальника (застрахованої особи), термін страхування, а також періодичність сплати внесків. Якщо до переліку страхових випадків внесені нещасний випадок або захворювання, тарифні ставки розраховуються з урахуванням особливостей даних ризиків. Періодичність сплати внесків встановлюється за бажанням страхувальника: одноразово або в розстрочку (щомісячно, щоквартально, раз на півріччя щорічно), при цьому також визначається форма розрахунків. І

На протязі строку страхування договір може припинити свою дію у випадку смерті страхувальника (застрахованої особи), виплати страхового забезпечення в розмірі страхової суми, а також з ініціативи страховика або страхувальника. Припинення угоди страхування з ініціативи страховика може мати місце, наприклад, у випадку втрати довіри до страхувальника, коли інформація, передана страхувальником викликає недовіру, хоча страховий випадок ще не настав. В цьому випадку поверненню страхувальнику підлягає сума страхового резерву, сформованого з метою виконання страховиком зобов'язання про вести страхову виплату згідно з угодою страхування, в розмірі викупної суми. Розірвання угоди з ініціативи страхувальника може статися з самих різних причин як об'єктивного, так і суб'єктивного характеру У зв'язку із створенням резервів внесків, страхувальник набуває право на отримання викупної суми, яка накопичилася на момент припинення сплати внесків. За умовами договору, який діяв не менше шести місяців, передбачена виплата викупної суми.

Виплата страхового забезпечення при настанні тимчасової втрати працездатності в результаті нещасного випадку може відбуватись двома способами:

як одноразова виплата у відповідності з таблицею;

шляхом множення кількості лікарняних днів на встановлений процент від страхової суми.

3. Змішане страхування життя

Одним із найпопулярніших видів особистого страхування є змішане страхування життя. Змішане страхування життя дає змогу поєднувати в одному договорі і на одну особу страхування на випадок дожиття і на випадок смерті. Отже, змішане страхування життя поєднує в собі два ризики, які суперечать один одному: з одного боку - дожиття до певної дати або події, а з іншого - смерть. Проте фактично присутній лише один ризик: людина або доживе до кінця дії договору, або ні. Страхувальник, який укладає договір змішаного страхування життя, не тільки забезпечує, й створює накопичення.

Він має впевненість у тому, що в будь-якому разі не втратить своїх внесків.

Як правило, у змішаному страхуванні життя страхувальник, який сплачує внески, і застрахований є однією й тією самою особою. Умовами договору страхування може передбачатися відповідальність страховика і при настанні нещасного випадку із застрахованою особою. Але йдеться не про факт нещасного випадку, а про його наслідки, які призвели до постійної втрати загальної працездатності. За тимчасову втрату працездатності (наприклад, пов'язану з легким пораненням, опіками) страхова компанія страхової суми не виплачує.

Постійна втрата працездатності виявляється, як правило, після трьох місяців від дня нещасного випадку, який її спричинив. Це може бути виражене, наприклад, у тривалому порушенні функцій пошкодженого органу.

Отже, втрата працездатності, яка мала місце протягом трьох місяців і в цих межах відновлена, не вважається постійною.

При укладанні логовору страхування важливе значення має стан здоров'я страхувальника, оскільки договори страхування, як правило, не укладаються з непрацюючими інвалідами І групи. Можуть бути передбачені й інші обмеження

(стосовно інвалідів ІІ групи, хворих онкологічними, хронічними захворюваннями або на СНІД).

Страхова сума встановлюється при укладанні договору страхування страхувальником, але страхова компанія може обмежити його можливості встановленням мінімальної страхової суми. Страхувальникові може бути надано право під час дії договору страхування за згодою страховика зменшити або збільшити розмір страхової суми. При цьому в договір страхування вносяться зміни.

Страховий внесок, який має бути сплачений страхувальником страховій компанії, залежить від розміру страхової суми і тарифної ставки, яка, в свою чергу, залежить від строку страхування і його варіанта (якщо страхова компанія пропонує страхувальникові можливість вибору), віку страхувальника, і має бути сплачений за один раз, щорічно, щоквартально або щомісячно готівкою або безготівково.

Факт укладання договору страхування засвідчується страховим полісом (свідоцтвом). У страховому полісі вказуються строк дії договору страхування, початок і закінчення дії договору, страхова сума, розмір страхового внеску, а також особа (особи), яка в разі смерті застрахованого має право одержати страхову суму.

При дожитті застрахованого до закінчення дії договору страхування страхова компанія виплачує йому обумовлену в договорі страхову суму.

Виплати, які були пов'язані із наслідками нещасних випадків під час дії договору, не впливають на її розмір.

Якщо протягом дії договору застрахований помер, це також тягне за собою обов'язок страховика виплатити обумовлену в договорі суму. Але страхова компанія не несе відповідальності з виплати страхової суми, якщо смерть застрахованої особи сталася протягом перших 6 місяців дії договору від злоякісних пухлин або серцево-судинного захворювання. Страхова компанія не несе відповідальності і в тому випадку, коли смерть застрахованої особи є наслідком скоєння умисного злочину або пов'язана із керуванням самохідним засобом у стані будь-якого сп'яніння. У цьому випадку сплачується не страхова, а викупна сума, яка залежить від фактично сплаченого внесками періоду страхування на день смерті застрахованого.

Якщо договором страхування встановлено відповідальність страховика при пошкодженні організму страхувальником внаслідок нещасного випадку, то виплата при цьому становить частину страхової суми, яка залежить від ступеня втрати здоров'я. Відсоток утрати здоров'я визначається за спеціальною таблицею, яка розробляється страховою компанією. Для підтвердження факту нещасного випадку і визначення його наслідків страхувальник має подати до страхової компанії довідку лікувальної установи. Повна страхова сума виплачується за 100 % -вої втрати загальної працездатності від нещасного випадку.

При дожитті до закінчення строку строку страхування або при втраті здоров'я одержувачем страхової суми є застрахована особа або за її дорученням, оформленим у нотаріальному порядку, інша особа.

У випадках, коли застрахований помер до одержання страхової суми за дожиттям, або у зв'язку із втратою здоров'я, страхова сума виплачується призначеній ним особі чи спадкоємцям, якщо вони не причетні до його смерті.

Для одержання страхової суми страхувальник має подати до страхової компанії заяву, страховий поліс та квитанцію про сплату останнього внеску, якщо він був сплачений готівкою. Крім того, відповідно до конкретного страхового випадку необхідно подати й інші документи.

У разі настання смерті страхувальника користонабувач або спадкоємець має подати до страхової компанії копію свідоцтва про смерть страхувальника, посвідчення своєї особи або свідоцтво про спадщину. Виплата страхової суми здійснюється на основі заяви страхувальника (користонабувача, спадкоємця) і страхового акта у строки, визначені згідно з укладеним договором страхування, готівкою, поштовим переказом, чеком на одержання суми в банку, перерахуванням у вклад на ім'я одержувача.

4. Пенсійне страхування

При пенсійному страхуванні основні виплати страхового забезпечення здійснюються при досягненні застрахованою особою пенсійного віку. Ця умова не є обов'язковою, бо, виходячи з принципу свободи угоди, сторони, які уклали договір страхування (страховик і страхувальник), можуть самі визначити вік, з якого необхідно починати виплату страхового забезпечення (ренти).

У випадку, коли угодою встановлюється, що зобов'язання страховика здійснювати страхові виплати настає при досягненні застрахованою особою пенсійного віку, страхові виплати дійсно набувають значення додаткової пенсії. Страхування додаткової пенсії покликане доповнювати систему державного пенсійного забезпечення, якого в сучасних умовах недостатньо для того, щоб гарантувати нормальний рівень життя громадянам пенсійного віку.

Пенсійне страхування пов'язане з довгостроковістю угоди і дожиттям застрахованої особи до певного віку, встановленого угодою. Однак угода страхування додаткової пенсії може також включати й інші види ризиків, наприклад, від нещасного випадку та на випадок смерті.

Договір пенсійного страхування може бути укладений як з громадянами (фізичними особами), так і з юридичними особами - спілками, товариствами, підприємствами тощо. Договір страхування пенсії також може бути укладений однією особою на користь іншої. Страховою подією є досягнення застрахованою особою пенсійного віку.

Договори страхування можуть бути укладені з дієздатними громадянами. Максимальний вік застрахованої особи на момент укладання договору страхування для жінки звичайно обмежений 54 роками, а для чоловіків - 59 роками, тобто за рік до пенсійного віку. Однак існують програми пенсійного страхування, які передбачають виплату пенсії з наступного місяця після моменту сплати страхового внеску. На страхування, як правило, приймаються громадяни незалежно від стану здоров'я на момент укладання угоди.

Страхова сума встановлюється в договорі страхування в розмірі суми періодичних страхових виплат. В угодах пенсійного страхування вони можуть називатися пенсіями. Іноді в угоді страхування може бути передбачена участь застрахованої особи в прибутку, який страхова організація отримує в результаті інвестування страхових внесків з цього виду страхування.

Страхова премія може бути внесена або періодичними платежами, або одноразово. При сплаті внесків в розстрочку може бути здійснена їх індексація для того, щоб страховик і страхувальник коригували розмір взаємних зобов'язань з урахуванням їх реальної вартості.

Розмір премії, який необхідно внести, щоб забезпечити певний розмір пенсії, встановлюється з таблиць, які розраховуються страховиком згідно з існуючими статистичними даними. На практиці страхувальник часто сам вказує розмір внесків з урахуванням власних економічних можливостей. При цьому, згідно з бажанням страхувальника та при згоді страховика, страхову суму по цій угоді можна змінити як у бік зменшення при несприятливій для страхувальника економічній ситуації, так і в бік збільшення.

Розмір пенсії, який буде отримувати застрахована особа, залежить від таких обставин:

Розмір внесених страхових платежів.

Кількість років, які пройшли з моменту укладання договору страхування (та першого внеску) до початку пенсійних виплат: чим більше період накопичення, тим більше накопичена сума і тим вище може бути розмір пенсії за інших рівних умов.

Вік застрахованої особи: чим старше застрахована особа, тим менше період накопичення і тим більше страховий внесок, який повинний бути сплачений.

Від статі застрахованої особи: ця обставина впливає на розмір пенсії, бо вона пов'язана з тривалістю життя застрахованої особи та визначає тривалість періоду виплат пенсій і необхідний для цього страховий фонд.

Звичайно, розмір страхового внеску для жінок в 1,5 рази вище, ніж для чоловіків. Однак існують програми страхування, в яких розмір страхового внеску не залежить від статі. В цих програмах таблиці тарифів розраховуються за об'єднаною таблицею смертності. Якщо застрахована особа вмерла, встигнувши отримати декілька пенсій, нащадкам сплачується різниця між обумовленою раніше компенсацією і вже отриманою застрахованою особою пенсією. Як правило, пенсійні виплати перераховуються на особистий рахунок застрахованої особи в банку або переказується поштою.

5. Критерії надійності договору страхування життя

Ще один дуже цікавий факт, отриманий за результатами соціологічного опитування. Незважаючи на те, що в анкеті ніде не згадувалося про те, що страхування життя - це довгостроковий вид страхування, респонденти інтуїтивно відчули, що період дії договору повинний бути тривалим. Очікувалося, що найбільше часто буде зустрічатися відповідь один рік, але частина респондентів 32% віддали перевагу безстроковому варіанту страхового полісу, а недовіра до страхування дала свій результат: 41% респондентів бажає укласти договір на невеликий термін - від одного до трьох років.

Найважливіший результат, отриманий у ході цього соціологічного дослідження, це в цілому позитивний інтерес населення до страхування життя, а також той факт, що платоспроможні громадяни і підприємства є потенційними страхувальниками [4, 131].

Страхування життя в усьому світі - один з найбільш ефективних інструментів вирішення соціальних проблем. У багатьох країнах уже давно склалася система взаємодоповнюючого соціального захисту населення: державне соціальне забезпечення, групове страхування співробітників підприємств, індивідуальне страхування. Страхові виплати по договорах страхування життя і пенсійного страхування в багатьох країнах світу складають основну частину валового доходу населення пенсійного віку. На частку довгострокових видів страхування в західних країнах припадає 35-78% загального обсягу страхових внесків. В Україні ж цей показник за підсумками 2001 року склав 0,52%. Крім вирішення соціальних проблем, довгострокове страхування життя є могутнім джерелом інвестицій в економіку, оскільки воно дозволяє акумулювати значні фінансові ресурси населення, що, на відміну від банківських ресурсів, носять довгостроковий характер. У європейських країнах частка страхових платежів по довгостроковому страхуванню життя досягає 6-10 відсотків ВВП. Щорічно питома частка страхових платежів і кількість укладених договорів зі страхування життя в загальній структурі страхових платежів на ринку страхування в Україні зменшується. Починаючи з 1995 року стрімко падає абсолютна величина страхових платежів по страхуванню життя. У порівнянні з 1994 роком цей показник зменшився на 389%, страхові виплати на 916%, сформовані страхові резерви на 157%, середній розмір страхового платежу на одного громадянина України на 369%. Загальна кількість договорів страхування життя зменшилася на 462%.

Стан ринку страхування життя в Україні практики оцінюють як депресивну стагнацію. Страхування життя має на українському ринку страхових послуг найменшу частку -- 0,66%, а в розвинених країнах -- 30 -- 40%. У Німеччині на страхування життя населення щороку скеровує 2,7% ВВП, у Франції -- 5,9%, а в Україні -- лише 0,006%. Статистика також свідчить, що за страхуванням життя Україна посідає місце в дев'ятому десятку країн після Зімбабве й Кенії (20--25 коп. страхових платежів на душу населення). Тож потенціал для зростання солідний.

1990 року в структурі страхових платежів Держстраху СРСР на надходження від народного господарства припадало 37,1% загального обсягу, від населення -- 62,9%. При цьому в складі надходжень життя. Такі договори мала переважна більшість працездатного населення Союзу (68,3%), а в Україні страхували своє життя 71,4% населення. 1995 р. Україна створила "дику" методику формування резервів щодо страхування життя, яка відбила в страхувачів будь-яке бажання займатися цим видом діяльності, а в страхувальників -- і найменше бажання укладати договори з так званого змішаного страхування життя. Адже було встановлено норму, що виключила з переліку умов страхування таку страхову подію, як тимчасова чи постійна втрата працездатності внаслідок нещасного випадку. Через кілька років помилку (чиюсь недоумкуватість) виправили, але втрачену довіру відновити важко.

Утім, і нині чинна методика далека від ідеальної. Приміром, договорами страхування заборонено передбачати можливості часткових страхових виплат до закінчення терміну їх дії чи до моменту страхового випадку, що загалом суперечить світовій практиці страхування.

Соціологічні дослідження Ліги страхових організацій України свідчать, що наші клієнти віддають перевагу страхуванню у вітчизняних компаніях. У майбутньому західний і вітчизняний досвід страхування життя може знадобитися при запровадженні обов'язкового недержавного пенсійного страхування, обов'язкового державного соціального медичного страхування. Українські страхувачі вже мають солідний практичний доробок, достатні страхові резерви, надійних перестрахувачів в особі провідних компаній світу.

І все-таки, як свідчить статистика, домінують на ринку страхування життя України страхові компанії, які є представниками іноземних страхувачів або інвесторів ("ЕККО", "Граве-Україна", "Юпітер" тощо). Можна констатувати, що експансія зарубіжних страхових компаній на український ринок уже розпочалася. За словами окремих експертів, страхування життя в Україні дуже привабливе для закордонних страхових компаній. Адже вони не мають жодних проблем зі створенням і реєстрацією в Україні національних страхових компаній, а по суті -- товариств зі стовідсотково іноземним капіталом. Мало того, законодавство країни не передбачає ніяких обмежень для переказування за кордон каналами перестрахування премій, зібраних за договорами страхування життя. Зате перед вітчизняними страхувачами рідна держава спорудила нездоланні законодавчо-нормативні бар'єри, а для громадян не створила сприятливих механізмів соціального самозахисту.

Щоб страхування життя в Україні отримало додатковий імпульс розвитку, необхідно дозволити страховим компаніям укладати договори страхування у вільно конвертованій валюті, що забезпечило б надійніше зберігання коштів страхувальників і дозволило б виплачувати гарантований інвестиційний дохід. Необхідно також удосконалити методику формування резервів зі страхування життя, запровадити податкові пільги для страхових компаній при інвестуванні коштів страхувальників, що дозволило б пропонувати останнім більш привабливі програми нагромадження капіталу. Страхувачі повинні працювати в таких самих умовах, як і державний Пенсійний фонд.

Рік 2002 виявився не занадто вдалим для страховиків життя. Досить сказати, що жоден із законодавчих актів, які настільки активно лобіювались учасниками цього ринку, так і не був прийнятий. Утім, навіть незважаючи на те, що ніяких законодавчих змін даної галузі торік не відбувалося, страховикам життя вдалося за дев'ять місяців збільшити збір платежів на 60% (на 5,8 млн грн.) у порівнянні з аналогічним періодом 2001 р. Настільки вражаючий ріст був досягнутий в основному за рахунок появи на ринку нових і активізації деяких "старих" страховиків, що мають довгострокові плани і використовують сучасні технології роботи. Хоча частка платежів по цьому виді в загальному обсязі ринку, як і раніше, залишається мізерно малою. По зведеннях Міністерства фінансів, обсяг премій, зібраних страховиками життя за 2002 рік, склав 15,7 млн грн. (0,5% ринку).

З виплатами ж по страхуванню життя склалася інша ситуація: у процентному відношенні їхній обсяг скоротився більше, ніж у чотири рази. За оцінками експертів, такий розвиток подій цілком закономірний. Скорочення показника по виплатах свідчить про реструктуризацію ринку і збільшення питомої ваги довгострокових накопичувальних договорів, що укладаються на 10 і більше років. Основна частка виплат по таких договорах припаде на період з 2010 року.

Утім, якщо в цілому по ринку показник виплат впав, те в окремих компаніях їхня частка, як і раніше, залишається дуже високою. Наприклад, у СК "Надія", уже не перший рік утримуючої одну з лідируючих позицій по зібраних платежах у рейтингах Ліги страхових організацій України, збитковість досягає 80%. Це говорить про те, що компанія займається скоріше ризиковим, ніж довгостроковим накопичувальним страхуванням. Даний факт демонструє одну з характерних рис страхування життя по-українськи. Адже досить велика кількість операторів цього ринку сьогодні продовжують продавати саме ризикові продукти, що включають ризики смерті з будь-якої причини, інвалідності, нещасливого випадку, критичних захворювань і т.д., що аж ніяк не є метою класичного довгострокового (накопичувального) страхування. Однак, як відзначають експерти, погоди на ринку вони зараз не роблять.

Незважаючи на те, що дозвіл Мінфіну на страхування життя сьогодні мають біля двох десятків компаній, реально працює на ринку не більш половини ліцензіатів. Багато операторів у вичікуванні кращих часів грішать кептивним страхуванням, інші надають перевагу ризиковим продуктам, які зв'язані з ризиками смерті, інвалідності і т.д. Утім, у міру розвитку ринку експерти прогнозують реанімацію багатьох нині бездіяльних компаній, а також поява нових і посилення конкуренції. Так, уже наприкінці 2002 року Мінфіном було видано дві нові ліцензії -- ALICO-AIG Life (український підрозділ American Inter-national Group, Inc.) і СК "Надра-Життя", створеної банком "Надра". Експерти прогнозують і подальше збільшення кількості компаній, причому значна їхня частина буде організована при банках. У 2003 очікується створення ще декількох нових компаній -- представників вітчизняних фінансових груп. Крім того, можна прогнозувати вихід на ринок і двох-трьох операторів з європейськими коренями [19].

Відзначимо, що поява новачків, і зокрема ALICO-AIG Life, вже внесла лепту в ряди старожилів, яким тепер прийдеться потіснитися. За деякими прогнозами, американський високорейтинговий страховик здатний уже в 2003 році зібрати обсяг премій, еквівалентний зборам всіх інших компаній разом узятих, а можливо, і більше, прибравши до рук найбільш ласих клієнтів в особі міжнародних фірм, працюючих в Україні.

Список використаної літератури

1. Демченко О. Проблеми страхування від нещасних випадків// Соціальний захист.- Заруба О.Д. Страхова справа: Пiдручник.- К.: Знання, 1998.- 321с.- 2002.- №3.- С. 25-27

2. Основы страховой деятельности: Учебник/ Отв. ред. Т.А.Федорова.- М.: БЕК, 2002.- 768с.

3. Страхові послуги: Навч.-методич. посібник/ За заг. ред. Т.М. Артюх.- К.: КНЕУ, 2000.- 124с.

4. Страхові послуги: Навч.-методич. посібник/ За заг. ред. Т.М. Артюх.- К.: КНЕУ, 2000.- 124с.

5. Страхування: Підручник/ За ред. Осадця С.С.- К.: КНЕУ, 2002.- 599с.