Факторинг: суть, види, сума виплат, комісійна винагорода. Факторингові операції

Размещено на http://www.allbest.ru/

12

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ЧОРТКІВСЬКИЙ ІНСТИТУТ ПІДПРИЄМНИЦТВА І БІЗНЕСУ

Кафедра економічних наук

Контрольна робота

на тему:

Факторинг: суть, види, сума виплат, комісійна винагорода. Факторингові операції

Виконав:

Студент групи ОПс-51

Бартків І.М.

Чортків 2010

Зміст

Вступ

1. Види факторингу

2. Сума виплат. Комісійна винагорода

3. Факторингові операції

Висновки

Список використаної літератури

факторинг фінансування комісійний торгівля

Вступ

Факторинг - це достатньо новий вид послуг у області фінансування, яким займаються спеціальні факторингові компанії, що тісно пов'язані з банками або є їх дочірніми філіалами, або самі банки.

Факторинг (factor - в перекладі з англійського «агент, посередник») є різновидом торгово-комісійної операції, що поєднується з кредитуванням оборотного капіталу клієнта, що пов'язане з переуступкою клієнтом-постачальником факторингової компанії (чинник-фірмі) неоплачених платіжних вимог за поставлену продукцію, виконані роботи, надані послуги і, відповідно, права отримання платежу по них. Він включає інкасування дебіторської заборгованості клієнта, кредитування і гарантію від кредитних і валютних ризиків.

Метою факторингового обслуговування є своєчасне інкасування боргів для скорочення втрат, унаслідок затримки платежу, і запобігання появі сумнівних боргів, підвищення ліквідності і зниження фінансового ризику для клієнтів, які не хочуть брати на себе роботу по перевірці платоспроможності своїх контрагентів, по веденню бухгалтерського обліку відносно своїх вимог і зацікавлені, по можливості, в найшвидшому отриманні грошей по рахівницях.

У основі факторингу лежить покупка банком (факторською компанією) рахунків-фактур клієнта на умовах негайної оплати частини вартості (70-90%) відфактурованних поставок і оплати решти частини (за вирахуванням відсотка за кредит) в строго обумовлені терміни незалежно від надходження виручки від дебіторів. Тому факторингові операції називають також кредитуванням продажів постачальника або наданням факторингового кредиту постачальнику.

Відповідно до конвенції про міжнародний факторинг, операція вважається факторингом в тому випадку, якщо вона задовольняє якій-небудь з наступних чотирьох ознак:

Наявність кредитування у формі попередньої оплати боргових вимог.

Ведення бухгалтерського обліку постачальника, раніше всього обліку реалізації.

Інкасування його заборгованості.

Страхування постачальника від кредитного ризику.

1. Види факторингу

Класичний факторинг в тій формі, в якій він практикується у всьому світі, припускає наявність комерційного кредиту в товарній формі, що надається продавцями покупцям у вигляді відстрочення платежу за продані товари і оформляється відкритим рахунком. Відкритий рахунок, коли покупець не видає продавцю ніякого боргового зобов'язання, припускає ризик. Страхування і управління ризиками комерційного кредиту здатні здійснити саме факторингові компанії через передбачувані ними послуги.

В даний час виділяють декілька видів факторингових операцій.

Внутрішні (якщо постачальник і його клієнт, тобто сторони за договором купівлі-продажу, а також чинник-фірма знаходяться в одній і тій же країні) або міжнародні.

Відкриті (якщо боржник повідомлений про участь в операції чинник-фірми) або закриті (конфіденційні). Повідомлення боржника при відкритому факторингу здійснюється шляхом відповідного запису на рахунку-фактурі, підтверджуючої, що правонаступником по виникаючому боргу є чинник-фірма і що платежі повинні здійснюватися в її користь. При конфіденційному факторингу ніхто з контрагентів клієнта не обізнаний про кредитування його продажів чинник-фірмою.

З правом регресу, тобто зворотної вимоги до постачальника відшкодувати сплачену суму, або без права регресу. Дані умови пов'язані з ризиками, які виникають при відмові платника від виконання своїх зобов'язань, тобто кредитними ризиками. При висновку факторингової угоди з правом регресу постачальник продовжує нести певний кредитний ризик по боргових вимогах, проданих їм чинник-фірмі. Остання може скористатися правом регресу і при бажанні продати постачальнику будь-яку неоплачену боргову вимогу у разі відмови клієнта від платежу (його неплатоспроможності). Дана умова передбачається у випадку, якщо постачальники упевнені, що у них не можуть з'явитися сумнівні боргові зобов'язання, або що вони достатньо ретельно оцінюють кредитоспроможність своїх клієнтів, розробивши власну достатньо ефективну систему захисту від кредитних ризиків, або через специфіку своїх клієнтів. І в тому, і в іншому випадку постачальник не вважає потрібним оплачувати послуги із страхування кредитних ризиків. Проте гарантована для постачальника своєчасна притока грошових коштів може забезпечуватися тільки при висновку угоди без права регресу. Необхідно відзначити, що якщо боргова вимога визнана недійсною, чинник-фірма у будь-якому випадку має право регресу до постачальника.

З умовою про кредитування постачальника у формі попередньої оплати (до 80% переуступлених ним боргових вимог), або оплати вимог до певної дати. Основною перевагою попередньої оплати є те, що її розмір є фіксованим відсотком від суми боргових вимог. Таки образом, постачальник автоматично одержує більше коштів при збільшенні об'ємів своїх продажів. У відсутність попередньої оплати сума перезданих боргових вимог (за мінусом витрат) перераховується постачальнику на певну дату або після закінчення певного терміну.

У сучасних умовах найбільш універсальною системою фінансового обслуговування клієнтів є конвенційний (відкритий) факторинг. За клієнтом практично зберігаються тільки виробничі функції. Оскільки в цьому випадку клієнти чинник-фірм можуть відмовитися від збереження власного штату службовців, що виконують ті функції, які приймає на себе чинник-фірма, то виникає достатньо істотна економія засобів. Ця економія в поєднанні з вигодами від «дисконтування фактур» компенсує високу вартість обслуговування (0,75-3% річного обороту залежно від розміру капіталу, фінансового положення і кредитоспроможності клієнта).

2. Сума виплат. Комісійна винагорода

При укладенні факторингового договору між факторинговою фірмою і постачальником визначаються терміни і обставини, при настанні яких факторинговий відділ повинен здійснити платіж на користь постачальника, але не більше граничної суми.

У світовій практиці звичайно використовуються три методи встановлення граничних сум.

Визначення загального ліміту. Платнику встановлюється періодично відновлюваний ліміт, в межах якого чинник-фірма автоматично оплачує переуступлені платіжні вимоги. У разі перевищення суми заборгованості над сумою ліміту всі платежі в рахунок погашення боргу поступатимуть факторинговому відділу до тих пір, поки він не компенсує суму платежів, здійснених на користь постачальника, і тільки потім - постачальнику.

Встановлюється сума, на яку протягом якого-небудь терміну може бути вироблена відвантаження товарів одному платнику. Якщо постачальник не перевищує ліміт, то він застрахований від появи сумнівних боргів.

Страхування по окремих операціях використовується у разі, коли специфіка виробничої діяльності постачальника припускає ряд окремих операцій на крупні суми, а не серію поставок товарів одним і тим же покупцям. Гранична сума в цьому випадку є всією сумою кожного замовлення, з поставкою товару протягом певного періоду часу.

Основною метою багатьох підприємств, що вдаються до послуг факторингової компанії, є отримання додаткових засобів, оскільки за факторинговим договором постачальнику негайно оплачується частина (70-90%) суми платіжних вимог, що акцептуються покупцем. Сплата решти частини (10-30%) за вирахуванням комісійної винагороди, здійснюється окремим платіжним дорученням після надходження засобів від платника або на обумовлену в договорі дату.

Комісійна винагорода факторингової компанії складається з двох елементів: платня за обслуговування, платню за надані в кредит засоби.

3. Факторингові операції

Факторинг - це достатньо новий для України фінансовий інструмент, розвиток якого потребує створення інституційних умов, насамперед, податкового законодавства і нормативно-правової бази, що дозволяє стягувати заборгованість за договорами факторингу. Факторингові операції є гнучким інструментом функціонування торгівлі, максимально враховуючи інтереси сторін комерційних угод.

До основних переваг факторингу належить: - забезпечення фінансової ліквідності; - прискорення обігу капіталу; - різні терміни погашення заборгованості; - зниження рівня заборгованості по кредитах. Актуальність розвитку факторингових відносин в Україні зумовлена станом розрахунків та наявних боргових зобов"язань. Загальні обсяги дебіторської та кредиторської заборгованості всіх суб"єктів господарювання станом на 1 травня 2004 року1 склали відповідно 301,7 млрд. грн. та 374,4 млрд. гривень.

За 4 місяці 2004 року дебіторська заборгованість суб"єктів господарювання зросла на 9,9%, кредиторська заборгованість - на 8,5% Дебіторська заборгованість за 4 місяці 2004 року порівняно з аналогічним періодом минулого року зросла на 21,4%, кредиторська - на 20,3%. Кредиторська заборгованість перевищує дебіторську в 1,2 рази. Конкуренція на товарних ринках і ринках послуг змушує йти на більш гнучкі взаємовідносини між постачальником і покупцем.

Зниження рівня ціни, покращання якості товарів та послуг, розширення товарної номенклатури, організація безоплатної доставки, бонуси і т.і. - це лише деякі з послуг, до яких змушений звертатися постачальник. Товарний кредит є вигідним усім учасникам ринку: і виробникові, і дистриб"юторові, і роздрібному продавцеві. Інвестуючи кошти до каналів просування, більшість торгових компаній сьогодні здатна розширити об"єми продажу товарів.

Таким чином, товарний кредит сьогодні стає одним із основних інструментів розвитку компаній.

Однак стримуючим фактором розвитку товарного кредиту є необхідність інвестування постачальником значних коштів у оборотний капітал, а також організаційні питання побудови продажу в кредит, починаючи з того, кому продавати, як відстежувати прихід платежів, що робити, якщо покупець не платить і т.і. Тому побудова продажу в кредит потребує не тільки інвестицій в оборотний капітал, але також значний об"єм ресурсів витрачається на побудову технологій

Альтернативою самостійному розвитку товарного кредиту і є факторинг. Факторинг віднесено до фінансової послуги, та державне регулювання факторингових компаній здійснюється Держфінпослуг. За даними Держфінпослуг в Україні станом на 1 липня 2004 року зареєстровано лише 7 фінансових компаній, які відповідно до законодавства можуть надавати факторингові послуги. З них тільки одна фінансова компанія позиціонує себе на ринку фінансових послуг як факторингова компанія.

В національному законодавстві відносини, що виникають при укладанні факторингових угод регулюються Цивільним Кодексом України (глава 73). Визначення факторингу також дає Закон України "Про банки і банківську діяльність" та Закон України "Про податок на додану вартість". Однак розвиток факторингу стримується через відсутність чіткої законодавчої бази.

За даними Нацбанку, на 01.07.03 у структурі кредитів, наданих СПД факторинг становить лише 0,1% загального обсягу, або 36 млн. грн. Утім, можна очікувати, що до кінця року обсяги факторингових операцій досягнуть 150-200 млн. грн. за основними гравцями. При цьому, на думку фахівців, факторингові послуги дешевшатимуть. За даними Світового банку2 в світі спостерігається збільшення обсягів факторингових операцій. У 2003 році їх об"єм перевищував 760 млрд. євро.

З 1998 року по 2003 рік обсяги факторингових операцій збільшилися на 6,6%. Аналогічний показник по країнах Європи становив 84,9%. В окремих країнах Європейського Союзу та колишнього СРСР обсяги факторингових операцій за цей період збільшилися в 3-11 разів.

У Прибалтійських країнах обсяги факторингових операцій збільшилися в 9,6 разів і становили в 2003 році 2,26 млрд. євро (7.8% від ВВП у 2002 році); в Угорщині - у 8,9 рази (1,14 млрд. євро, 0,9% від ВВП); у Польщі - 3,2 рази (2,58 млрд. євро, 1,4% від ВВП).

У 2003 році зовнішньоторговельний оборот товарами становив 46, 1 млрд. дол. США, що на 32 % більше, ніж у 2002 році. За 4 місяці 2004 року зовнішньоторговельний оборот товарами збільшився на 41,9 % (імпорт - на 34%, експорт - на 49,9 % ) Національне законодавство України щодо регулювання правовідносин міжнародного факторингу відсутнє. Така ситуація породжує комплекс проблем, які стримують взаємовідносини суб"єктів міжнародного товарного обігу. Прийняття нормативних актів щодо створення інституційно-сприятливих умов для розвитку міжнародних факторингових відносин сприятиме збільшенню зовнішньоторговельних операцій за участю факторингу. До короткострокових наслідків приєднання до Конвенції УНІДРУА про міжнародний факторинг можна віднести зниження рівня ризиковості зовнішньоторговельних операцій, розширення джерел фінансування українських підприємств за рахунок експортно-імпортного факторингу. Довгострокові наслідки. Приєднання до Конвенції стане основою для розробки національного законодавства в даній галузі. Після її прийняття більшість держав увели факторинг у систему свого цивільного права. Приєднання до Конвенції дозволить розширити визначення факторингових операцій від цесії з обов"язковою оплатою (ЦКУ) до визначення п.1 Конвенції, що включає: - фінансування постачальника, включаючи позику і попередній платіж; - ведення обліку (бухгалтерських книг) по належних сумах; - пред"явлення до оплати грошових вимог; - захист від неплатоспроможності боржників.

Література

1. Абрамова І.М. Проблеми розвитку підприємництва в Україні// Фінанси України.-1999.-№4.

2. Базилевич В.Д. Страховий ринок України. -К.: Знання, 1998.

3. Базилевич В.Д. Страхова справа. -К.: Знання, 1997.

4. Базилевич В.Д. Антимонопольні заходи держави й створення конкурентного середовища на страховому ринку України. //Фінанси України.-1998.-№8.

5. Балашов О.В., Козлова Г.М. Фінансові важелі управління фірмою. //.Фінанси України.-1996.-№8.

6. Безгубенко Л.М. До питання про суть фінансів. //Фінанси України -1998-№1.

7. Бескид Й.М. Теоретичні підвалини дослідження суті державного бюджету України// Фінанси України.-1998.-№1.

8. Бондаренко В.Д. Визначення сутності фінансів із точки зору філології та історії фінансової науки. //Фінанси України.-1999.-№ 11.

9. Буковинський С.А. Фінансова стабілізація як основа фінансової політики. //Фінанси України.-1997.-№4.

10. Бутко М.ІІ., Білокур К.О. Фінансові ресурси регіону в умовах ринкової трансформації. //Фінанси України. -1998. -№10.

Размещено на Allbest.ru