Основні банківські операції

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

1. Зміст та характеристика пасивних операцій банку

Пасивні операції - це операції з мобілізації pecypciв комерційного банку. За видом банківських pecypciв розрізняють пасивні операції з формування власних, залучених (депозитних) та позичених (не депозитних) pecypciв.

- Операції з формування власних pecypciв охоплюють:

- операції з формування статутного капіталу банку;

- операції з формування резервного фонду банку;

- операції з формування страхових фондів банку;

- операції з формування інших фондів банку спеціального призначення, які створюються за рахунок прибутку банку i використовуються відповідно до рішення, прийнятого вищою управлінською ланкою комерційного банку;

- операції, пов'язані з формуванням i розподілом банківського прибутку.

Операції з формування залучених pecypciв називають пасивними депозитними операціями. Вони відображають процес залучення й обліку в банківському балансі тимчасово вільних коштів юридичних, фізичних осіб, банків, які зберігаються на різноманітних рахунках (строкових i до запитання). Вкладниками можуть бути як юридичні та фізичні особи, що постійно обслуговуються в даному банку (клієнти банку), так і юридичні і фізичні особи, що не належать до постійних клієнтів цього банку, а обслуговуються в іншому банку.

У банківській практиці України передбачена можливість вибору банку для постійного обслуговування i для проведення окремих депозитних операцій на вигідних умовах в інших банках. 3 цією метою банки відкривають рахунки до запитання (поточні, бюджетні) та на строк (депозитні). Наявність залишку грошових коштів на цих рахунках дає можливість банку, що обслуговує власників рахунків, використовувати ці залишки як ресурси для здійснення активних операцій з метою отримання доходу. Пасивні депозитні операції створюють можливість користування тимчасово вільними грошовими коштами інших банків, які зберігаються на кореспондентських рахунках (кошти до запитання) та строкових депозитах (кошти на строк).

Отже, пасивні депозитні операції можна класифікувати:

1) за категорією вкладника:

- операції із залучення тимчасово вільних коштів юридичних осіб - на поточні, бюджетні, депозитні рахунки;

- операції із залучення тимчасово вільних коштів фізичних осіб - на поточні, депозитні рахунки;

- операції із залучення тимчасово вільних коштів банків-кореспондентів - на кореспондентські та депозитні рахунки;

2) за строком:

- операції із залучення тимчасово вільних коштів - на рахунки до запитання (поточні, бюджетні, кореспондентські) з метою подальшого використання для поточних розрахунків;

- операції із залучення тимчасово вільних коштів - на строкові депозитні рахунки для зберігання протягом обумовленого договором періоду.

Kpiм мобілізації власних та залучених pecypciв, комерційні банки можуть використовувати можливості міжбанківського ринку капіталів, а також залучати кошти інвесторів через емісію та розміщення власних незабезпечених боргових зобов'язань. Мобілізовані у такий спосіб ресурси являють собою позичені ресурси банку або ресурси не депозитного характеру. Ця частина банківських pecypciв є найоперативнішою щодо залучення. Позичені ресурси комерційного банку мобілізуються через здійснення пасивних кредитних та пасивних інвестиційних операцій.

Пасивні кредитні операції - це операції комерційного банку, пов'язані з отриманням кредитів на міжбанківському ринку (в інших комерційних банків та в НБУ). Комерційні банки в Україні можуть отримувати кредит в інших банків на визначених договорами умовах строком від одного дня (кредити овернайт) до кількох місяців. Крім власне міжбанківських кредитів, комерційні банки можуть звертатись за кредитом до кредитора останньої інстанції - Національного банку України, який сьогодні надає кредити під заставу державних цінних паперів i комерційних векселів. Згідно з чинним законодавством НБУ може здійснювати продаж комерційним банкам кредитів через кредитні тендери, проводити операції з переобліку комерційних векселів, що раніше були обліковані комерційним банком, та видавати кредити овернайт через постійно діючу лінію рефінансування.

Пасивні інвестиційні операції - це операції комерційного банку, пов'язані з випуском i розміщенням власних незабезпечених боргових зобов'язань. Банки можуть емітувати облігації, які поповнюють банківські ресурси коштами інвесторів на строк обігу цих цінних паперів.

Мобілізовані через здійснення пасивних операцій грошові кошти засновників банку, акціонерів, учасників, вкладників, кредиторів та інвесторів акумулюються на кореспондентському рахунку банку (якщо вони надійшли в безготівковій формі) або в касі (якщо вони надійшли готівкою). Розміщують банки мобілізовані ресурси за різними напрямками через проведення активних операцій. [2, стор. 7-10]

Капітал банку, його структура і формування.

До власних ресурсів комерційних банків, або до банківського капіталу, належать фонди, які створюються банками для забезпечення фінансової сталості, комерційної і господарської діяльності, а також прибуток поточного і минулого років. [2, стор. 42]

Відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність» від 07.12.2000 р. капітал банку включає основний капітал і додатковий капітал.

Основний капітал складається зі сплаченого і зареєстрованого статутного капіталу і розкритих резервів, які створені або збільшені за рахунок нерозподіленого прибутку, надбавок до курсу акцій і додаткових внесків акціонерів у капітал, загального фонду покриття ризиків, що створюється під невизначений ризик при проведенні банківських операцій, за винятком збитків за поточний рік і нематеріальних активів. Розкриті резерви включають і інші фонди такої самої якості, які повинні відповідати таким критеріям:

1) відрахування до фондів мають здійснюватися з прибутку після оподаткування або з прибутку до оподаткування, скоригованого на всі потенційні податкові зобов'язання;

2) фонди і рух коштів до них та з них повинні окремо розкриватись в опублікованих звітах банку;

3) фонди мають бути у розпорядженні банку для покриття збитків з метою необмеженого і негайного використання у разі появи збитків;

4) збитки не можуть безпосередньо покриватися з фондів, а повинні проводитися через рахунок прибутків і збитків.

За умови затвердження Національним банком України додатковий капітал може включати:

1) нерозкриті резерви (такі резерви не відображаються в опублікованому балансі банку, однак вони повинні мати такі самі якість і природу, як і розкритий капітальний резерв);

2) резерви переоцінки (основні засоби та нереалізована вартість «прихованих» резервів переоцінки в результаті довгострокового перебування у власності цінних паперів, відображених у балансі за історичною вартістю їх придбання);

3) гібридні (бopг/кaпiтaл) капітальні інструменти, які повинні відповідати таким критеріям:

- мають бути незабезпеченими, субординованими і повністю сплаченими;

- не можуть бути погашені з ініціативи власника;

- можуть вільно брати участь у покритті збитків без пред'явлення банку вимоги про припинення торговельних операцій;

- дозволяють відстрочення обслуговування зобов'язань щодо сплати відсотків, якщо рівень прибутковості не дає змоги здійснити такі виплати;

4) субординований борг (звичайні незабезпечені боргові капітальні інструменти, які за умовою контракту не можуть бути забрані з банку раніше, ніж через п'ять років, а у разі банкрутства чи ліквідації повертаються інвестору після погашення претензій усіх інших кредиторів). При цьому сума таких коштів, уключених у капітал, не може перевищувати 50% розміру основного капіталу зі щорічним зменшенням на 20% від його первинної вартості протягом п'яти останніх років угоди.

Національний банк України має право визначати постановою інші статті балансу банку для включення до додаткового капіталу, а також умови і порядок такого включення. Додатковий капітал не може бути більшим 100% основного капіталу. [1, стор. 13-14]

За підсумками року на основі фінансової звітності банки зобов'язані коригувати розмір статутного капіталу на індекс девальвації чи ревальвації гривні за рахунок та в межах валових доходів або валових витрат банку відповідно до методики, установленої НБУ.

Мінімальний розмір статутного капіталу банку, створеного з участю іноземного капіталу, має бути не меншим за суму, еквівалентну 8 млн євро на день підписання установчого договору за офіційним курсом НБУ, за умови, що частка іноземного капіталу у статутному капіталі банку становить до 50%.

Якщо частка іноземного капіталу у статутному капіталі банку становить 50% і більше, то мінімальний розмір статутного капіталу з участю іноземного капіталу має бути не меншим від суми, еквівалентної 15 млн євро на день підписання установчого договору за офіційним курсом НБУ.

Статутний фонд комерційного банку у формі Акціонерного Товариства створюється шляхом випуску та продажу двох видів іменних акцій - звичайних та привілейованих. Власники звичайних акцій беруть участь в управлінні банку і поділяють з ним усі його доходи, збитки та ризики. Якщо комерційний банк не одержує прибутку, власники звичайних акцій не отримують дивідендів, їм нічого не гарантується і при ліквідації банку. Однак збитки власників звичайних акцій не можуть бути більшими, ніж первісна вартість їхніх інвестицій, а дохід, у разі прибуткової діяльності банку, вони можуть отримувати значний, тому що розподіл залишку прибутку відбувається тільки між власниками простих (звичайних) акцій.

Власники звичайних акцій вкладають свій капітал на весь період функціонування комерційного банку. Вони, як правило, не можуть продати їх назад банку-емітенту. В окремих випадках, якщо збори акціонерів ухвалять рішення про скорочення числа учасників банку, частка простих акцій може бути викуплена банком-емітентом. Звичайні акції вільно купуються та продаються на вторинному ринку цінних паперів (фондовій біржі).

Привілейовані акції дають право їхнім власникам на отримання фіксованого розміру дивідендів, що не залежить від одержаного банком прибутку. Власники привілейованих акцій у разі ліквідації комерційного банку та розподілу його майна мають переваги порівняно з власниками звичайних акцій: їм повертається вартість привілейованих акцій, однак після того, як будуть задоволені грошові вимоги кредиторів банку.

Власники привілейованих акцій не беруть участі в управлінні комерційним банком.

Для реєстрації випуску акцій банк-емітент складає проспект емісії. Проспект емісії готується засновниками банку (при першій емісії) та правлінням банку (при наступних емісіях). У проспекті емісії повідомляється про банк, його фінансове становище, вміщуються відомості про майбутній випуск цінних паперів. Проспект емісії має бути засвідченим незалежною аудиторською фірмою.

Комерційні банки повинні дотримуватися нормативу, регулятивного капіталу (адекватності капіталу). Від банків вимагається підтримувати їх регулятивний капітал (капітал, зважений на ризики) на рівні, що становить не менше 8% зважених до ризику активів і позабалансових зобов'язань. Для банку, що розпочинає операційну діяльність, цей норматив протягом перших 12-ти місяців має становити не менше 15%, протягом наступних 12-ти місяців - не менше 12%. НБУ може встановлювати мінімальний коефіцієнт співвідношення регулятивного капіталу до сукупних активів.

Комерційні банки зобов'язані формувати резервний фонд на покриття непередбачених збитків за всіма статтями активів та позабалансовими зобов'язаннями.

Розмір відрахувань до резервного фонду має бути не менше 5% від прибутку банку до досягнення ним 25% розміру регулятивного капіталу банку.

Крім peзepвного фонду, у комерційних банках створюються спеціальні фонди, призначені для виробничого та соціального розвитку банку. Їх формування здійснюється за рахунок прибутку.

Прибуток є ресурсом внутрішнього походження. Він створюється у вигляді залишку прибутку після сплати податків та відрахування до фондів банку. За його рахунок сплачуються дивіденди акціонерам. Якщо після сплати дивідендів за ставкою, що встановлена зборами акціонерів, виникне їх залишок, то він може бути використаний на поповнення статутного фонду банку. Ця операція (капіталізація) може бути здійснена і без сплати дивідендів акціонерам, але таке рішення мають ухвалити загальні збори акціонерів.

Банківський власний капітал поділяється на капітал-брутто та капітал-нетто. Власний капітал-брутто - це сума всіх фондів банку та нерозподіленого прибутку за балансом. Власний капітал-нетто - це капітал-брутто за мінусом вкладень банку в господарську діяльність підприємств та організацій, акцій АТ, витрат майбутніх періодів, відвернених коштів. Тобто капітал-нетто - це та частина власних коштів банку, що може бути використана як кредитні ресурси. [2, стор. 45-51]

Формування депозитних ресурсів.

Більша частина ресурсів комерційного банку формується за рахунок залучених та позичених коштів, а не власних.

Банки залучають вільні грошові кошти юридичних та фізичних осіб через виконання депозитних операцій, з допомогою яких використовують різні види банківських рахунків.

Депозит (вклад) - це грошові кошти в національній та іноземній валюті, передані їх власником або іншою особою за його дорученням у готівковій або безготівковій формі на рахунок власника для зберігання на певних умовах. Операції, пов'язані з залученням грошових коштів на вклади, називаються депозитними.

Практично усі клієнтські рахунки є депозитними. Депозитним може бути будь-який відкритий клієнту у банку рахунок, на якому зберігаються його грошові кошти. За формою використання рахунків вони поділяються на: депозити (вклади) до запитання; термінові, або строкові, депозити; умовні депозити.

Вклади (депозити) до запитання розміщуються у банку на розрахунковому або поточному рахунку клієнта. Вони використовуються для здійснення поточних розрахунків власника рахунку з його партнерами. На вимогу клієнта кошти з поточного рахунку в будь-який час можуть вилучатися через видачу готівки, виконання платіжного доручення, сплату чеків або векселів. Вклади до запитання є нестабільними, що обмежує можливість їх використання банком для позичкових та інвестиційних операцій. Тому власникам поточних рахунків сплачується низький депозитний процент або не сплачується зовсім.

Строкові вклади - це кошти, що розміщені у банку на певний строк і можуть бути знятими після закінчення цього терміну або після попереднього повідомлення банку за встановлений період (не менше одного місяця). Вилучення строкових вкладів відбувається переказуванням грошей на поточний рахунок або готівкою з каси банку. Строкові вклади є для банків кращим видом депозитів, оскільки вони стабільні і зручні в банківському плануванні. За ними сплачується високий депозитний процент, рівень якого диференціюється залежно від терміну, виду внеску, періоду повідомлення про вилучення, загальної динаміки ставок грошового ринку та інших умов. Строкові вклади є джерелом одержання прибутків Їх власниками.

Однією з форм строкових вкладів є сертифікати.

Сертифікати бувають депозитні та ощадні. Депозитні сертифікати надаються юридичним, а ощадні фізичним особам. [2, стор. 52-56]

Залучення ресурсів на міжбанківському ринку.

До позиченого капіталу комерційного банку належать кошти, отримані від емісії та продажу облігацій, та кредити, отримані в інших банків, у тому числі в НБУ.

На відміну від звичайних акцій облігації не дають права їх власникам на участь у керуванні комерційним банком. Кошти, отримані банком за допомогою випуску облігацій, не можуть вважатися власним капіталом. Вони свідчать про надання власниками облігацій зазначених коштів у розпорядження емітента у формі довгострокової позики. Власник облігації набуває права на одержання фіксованого прибутку за нею протягом терміну дії позики. З настанням терміну погашення облігації банк повертає власнику номінальну вартість цього цінного паперу.

Облігації, якщо це передбачено умовами емісії, можуть бути конвертовані в прості акції. Тоді залучені з їх допомогою кошти переходять у власний капітал комерційного банку. Конвертованість облігацій дає змогу підвищити їх привабливість у колі покупців, оскільки останні можуть придбати акції банку в найвигідніший момент. Власники облігацій ризикують менше, ніж власники акцій, бо у разі банкрутства комерційного банку кредиторам кошти повертаються раніше, ніж звичайним акціонерам.

Необхідно відрізняти кошти, мобілізовані комерційним банком за допомогою облігацій, від вкладів і депозитів. Якщо перші називаються в банківській практиці позичковими, або позиченими, то другі - залученими. При випуску облігацій банк відіграє активну роль, ініціатива випуску належить йому, тоді як при залученні вкладів роль банку пасивна.

Одним із джерел поповнення ресурсів комерційного банку є міжбанківський кредит. Кредитними ресурсами торгують фінансово стійкі комерційні банки, в яких завжди є надлишок ресурсів. Ці банки для одержання прибутку прагнуть розмістити вільні ресурси в інших банках. Крім фінансової вигоди, банки-кредитори одержують можливість установлення ділових партнерських стосунків.

Банкам вигідно розміщувати кредитні ресурси в інших банках порівняно з кредитуванням суб'єктів господарської діяльності, оскільки перші вирізняються, як правило, вищою надійністю. Проте в Україні з другої половини 1994 р. у банківській системі склалася кризова ситуація, однією з причин якої було неповернення окремими банками міжбанківських кредитів. Тому нині комерційні банки дуже обережно підходять до вирішення питань про видачу міжбанківських кредитів.

При укладенні договору на міжбанківський кредит банк-позичальник повинен повідомити банку-кредитору значення своїх економічних нормативів (платоспроможності, ліквідності).

Операції на відкритому ринку НБУ проводить, здійснюючи короткострокове та середньострокове рефінансування банків через кількісний або процентний тендер, а також через постійно діючу лінію рефінансування (кредит «овернайт»).

Кредит «овернайт» надається в розмірі не більше як 85% від балансової вартості наданих під забезпечення кредиту державних цінних паперів. Кредити «овернайт» надаються за щоденно оголошеною НБУ процентною ставкою і за умови укладення щокварталу між комерційним банком і НБУ кредитної угоди.

НБУ проводить тендери з короткострокового рефінансування банків за допомогою операцій на відкритому ринку в першу, другу та третю середу місяця, починаючи з першого повного тижня. Тендери із середньострокового рефінансування банків проводяться в четверту середу, починаючи з першого повного тижня.

Одним із засобів рефінансування комерційних банків є операції РЕПО. Вони використовуються як інструмент оперативного управління ліквідністю банківської системи та здійснення НБУ грошово-кредитної політики. Учасниками операцій РЕПО можуть бути банки, які мають ліцензію на здійснення банківських операцій, та письмовий дозвіл НБУ на операції за дорученням клієнтів або від свого імені та на депозитарну діяльність і діяльність з ведення реєстрів власників іменних цінних паперів.

НБУ у межах визначених на відповідний період основних монетарних показників для регулювання ліквідності банківської системи може проводити з банками операції «прямого» та «зворотного» РЕПО на визначену суму та на відповідний строк.

НБУ залежно від строку може здійснювати такі види операцій «прямого» та «зворотного» РЕПО:

- нічне РЕПО (термін дії один день);

- відкрите РЕПО (строк операції в договорі не визначається, кожна зі сторін договору може вимагати виконання операції РЕПО в будь-який час, але з обов'язковим повідомленням про дату завершення дії цього договору);

- строкове РЕПО (термін операцій чітко визначений).

2. Кредитування суб'єктів господарювання в поточну діяльність

Кредитування клієнтів здійснюється банками з урахуванням певних особливостей, що притаманні окремим видам позичок. Найсуттєвішими є особливості надання і погашення таких кредитів: під заставу цінних паперів, контокорентного, споживчого й іпотечного.

В умовах ринкової економіки суб'єкти господарської діяльності володіють значною кількістю державних і підприємницьких цінних паперів, які можуть використовуватися для забезпечення банківських кредитів. Позички під заставу цінних паперів - зручна форма кредитних відносин між кредитором і позичальником, бо вони ґрунтуються на відносно нескладній операції прийняття до застави і визначення вартості цінних паперів. Витрати на зберігання такої застави незначні, оскільки цінні папери зберігаються в банку на окремому рахунку «депо». Не є трудомістким й оцінювання їхньої заставної вартості. Воно здійснюється через котирування цінних паперів на фондовому ринку. Одержувачем кредиту може бути будь-яке платоспроможне підприємство, якому на правах власності належать цінні папери зовнішніх емітентів, тобто інших банків, підприємств, органів державної влади.

Перш ніж надати клієнту кредит під заставу цінних паперів, банк повинен з'ясувати:

- якість цінних паперів (тобто справжність і платоспроможність їхніх емітентів);

- можливість реалізації цінних паперів на вторинному ринку (наприклад, не реалізуються на фондовій біржі цінні папери пайових товариств і акціонерних товариств закритого типу);

- котирування цінних паперів на фондовій біржі.

Після надання кредиту банк стає власником цінних паперів на термін дії застави. Дивіденди, що надходять за акціями, зараховуються на рахунок клієнта.

Комерційні банки використовують таку форму економічних відносин з клієнтами, як контокорентний кредит. Він надається в національній або іноземній валюті відповідно до потреб клієнта в обсязі, який не перевищує встановлений ліміт. Для цього клієнту відкривається контокорентний рахунок (поточний рахунок з овердрафтом). На ньому щоденно відбиваються всі платежі клієнта і надходження на його адресу коштів.

Споживчі кредити є одним із видів банківських кредитів. Вони надаються тільки в національній валюті фізичним особам - громадянам України. Найбільшого поширення кредитування споживчих потреб населення набуло в установах Ощадного банку України. Установи цього банку надають населенню короткострокові й довгострокові споживчі кредити.

Короткострокові кредити надаються громадянам на строк до одного року на такі споживчі цілі:

- придбання товарів широкого вжитку і тривалого користування і транспортних засобів;

- нагальні потреби (лікування, навчання, весілля, народження дитини, непередбачені обставини тощо).

Об'єктами довгострокового кредитування є:

а) будівництво (будинків, квартир, гаражів та ін.).

б) купівля (будинків, квартир, гаражів та ін.).

в) реконструкція та капітальний ремонт (будинків, квартир, гаражів та ін.).

г) поточні потреби (придбання товарів тривалого користування, меблів, транспортних засобів, побутової техніки та ін.).

Термін користування довгостроковим кредитом установлюється залежно від об'єкта кредитування, розміру позички та фінансового стану позичальника. При цьому термін користування кредитом, одержаним на будівництво та купівлю житла, не повинен перевищувати 10 років, а за іншими видами кредитів - 5 років.

Для отримання кредиту позичальник подає до установи банку такі документи: заяву, паспорт, довідку про присвоєння ідентифікаційного коду; анкету позичальника, довідки з місця постійної роботи і про доходи, документи, що підтверджують право власності на майно позичальника, письмовий розрахунок погашення кредиту (економічне обґрунтування).

Іпотечний кредит - довгострокові позички, що надаються банками під заставу нерухомості - землі і будівель виробничого й житлового призначення. В основу цього кредиту покладена іпотека, що в перекладі з грецької мови означає застава, причому не будь-якого майна, а саме нерухомого (здебільшого будівель і землі). Надання кредитів здійснюється на підставі кредитних договорів, які укладаються індивідуальними позичальниками з установою банку за місцем проживання. Підписаний договір офіційною підставою для безпосереднього перерахування банком грошових ресурсів на користь позичальника.

Кредит надається, переважно, в безготівковій формі, розрахункового чека, в окремих випадках - готівкою. Новий кредит надається лише при умові повної сплати заборгованості за раніше одержаними кредитами або при наявності додаткового ліквідного майна та реальних можливостей щодо своєчасного погашення кредиту й сплати процентів.

Для одержання кредиту позичальник звертається до банку з кредитною заявкою, до складу якої входить певний пакет документів. Склад необхідних документів залежить від характеру кредитної операції, і для різних клієнтів він може бути різним.

Склад необхідних документів: заяву на одержання кредиту; паспорт; довідку про присвоєння ідентифікаційного коду; анкету позичальника; довідку з місця постійної роботі позичальника із зазначенням посади та отримуваного доходу (середньомісячного заробітку) і розміру відрахувань із нього. Індивідуальний підприємець подає декларацію про доходи завірену податковою адміністрацією; документи, що підтверджують інші доходи для визначення платоспроможності позичальника; документи, що підтверджують право власності на майно позичальника або майнового поручителя; письмовий розрахунок погашення кредиту (економічне обґрунтування);

Погашення кредиту здійснюється в строки, передбачені кредитним договором. Банк може дозволити позичальникові сплачувати платежі за основним боргом нерівними частинами. У цьому випадку до кредитного договору складається графік погашення кредиту, який підписується позичальником і погоджується з банком. Графік є невід'ємною частиною кредитного договору.

У разі порушення строків платежів за кредитом чи процентів та виникнення простроченої заборгованості установа комерційного банку застосовує до позичальника санкції, обумовлені кредитним договором: нарахування пені, припинення кредитних відносин, пред'явлення всієї заборгованості до дострокового стягнення та інше.

Порядок надання та погашення кредиту. Кредитний договір АБ «Енергобанк»

Кредити в АБ «Енергобанк» надаються на комерційній основі юридичним та фізичним особам за умови дотримання принципів строковості, повернення, платності та цільової направленості.

Надання кредитів здійснюється при умові дотримання всіх економічних нормативів встановлених Національним банком України. Підприємствам з безперервним циклом виробництва, а також позичальникам зі стійким фінансовим станом і відмінною репутацією надаються кредитні лінії. Всі кредити відображаються у «Балансовому звіті» за сумою основного боргу мінус резерви на потенційні збитки. Резерв під кредитні ризики формується під стандартну заборгованість та нестандартну заборгованість за кредитами (кредити під контролем, субстандартні, безнадійні, сумнівні). Сформовані резерви відображаються на балансових рахунках:

- №1591 «Резерв під стандартну заборгованість інших банків»;

- №2400 «Резерв під нестандартну заборгованість за кредитами, які надані клієнтам»;

- №2401 «Резерв під стандартну заборгованість за кредитами, які надані клієнтам».

Банк формує резерв щомісячно, сума нарахованого резерву відображається у «Звіті про фінансові результати», «Відрахування у резерви». В якості забезпечення кредиту може виступати застава, гарантія, порука чи договір страхування. Вартість майна та майнових прав позичальника, оформлених під заставу, визначається при кредитуванні за реальною (ринковою) вартістю з урахуванням практичної складності при реалізації майна у разі невиконання позичальником своїх зобов'язань. Застава оформлюється договором застави відповідно до Закону України «Про заставу». Застава обліковується у сумі, вказаній в договорі застави, за наступними позабалансовими рахунками:

- 9500 «Застава, за якої предмет застави залишається у заставника» - якщо застава не передається на зберігання банку;

- 9501 «Застава, за якої предмет застави передається банку» - якщо застава передається на зберігання банку.

АБ «Енергобанк» як універсальна кредитно-фінансова установа здійснює кредитування фінансово стабільних та інвестиційно привабливих позичальників, що належать до різноманітних галузей економіки.

АБ «Енергобанк» здійснює такі види кредитних операцій:

- термінове кредитування;

- кредити в рамках кредитних ліній;

- короткострокові кредити у формі овердрафта;

- споживчі кредити;

- видача банківських гарантій;

- лізингові операції;

- кредитування з використанням доміцильованих векселів та фінансових векселів АБ «Енергобанк».

1) Термінове кредитування юридичних осіб у національній та іноземних валютах (короткострокове - до 1 року; довгострокове - більше 1 року).

2) Кредити в рамках кредитних ліній Підприємствам із безперервним циклом виробництва, що мають репутацію надійних позичальників, Банк надає кредити в рамках кредитних ліній на поточні потреби, пов'язані з реалізацією виробничих програм. Це дозволяє позичальнику протягом терміну дії кредитної лінії погашати отримані раніше й одержувати нові транші кредиту в рамках чинного ліміту кредитної лінії.

3) Короткострокові кредити у формі овердрафта надаються підприємствам, що є клієнтами Банку, з метою забезпечення їх оборотними коштами в окремі напружені періоди господарської діяльності, обумовлені різними термінами реалізації продукції чи сезонністю виробничого процесу, незалежно від галузевої приналежності і форми власності. Овердрафтне кредитування здійснюється шляхом оплати з поточного рахунка протягом операційного дня розрахункових документів позичальника з утворенням при цьому дебетового залишку.

4) Споживчі кредити надаються фізичним особам - резидентам України на отримання послуг, придбання товарів тривалого користування або поліпшення житлових умов і погашаються в розстрочку.

5) Видача банківських гарантій клієнтам здійснюється Банком:

- на оплату товарно-матеріальних цінностей;

- у формі гарантії перед кредитором щодо виконання клієнтом зобов'язань по кредиту.

У кредитній діяльності Банку особлива увага приділяється вдосконаленню існуючого механізму кредитування, постійному пошуку і впровадженню нових форм обслуговування. З метою розширення кредитних послуг клієнтам Банк здійснює:

6) лізингові операції.

7) кредитування з використанням доміцильованих векселів та фінансових векселів АБ «Енергобанк». [3]

Задача.

Визначити під яку процентну ставку клієнту банку вигідно розмістити капітал в сумі 500 тис. грн. строком на 2 роки:

а) під просту ставку процентів в 22% річних?

б) під складну ставку процентів у розмірі 16% річних при щоквартальному нарахуванні?

пасивний банк операція процентний

Рішення.

а) Р = 500 000 (1 + 0,22 * 2) = 720 000 грн.

б) Р = 500 000 (1 + 0,04)⁸ * = 685 000 грн.

Клієнту банку буде вигідно розмістити капітал у сумі 500 тис. грн строком на два роки під просту ставку процентів в 22% річних. Тому що його капітал, в цьому випадку, через 2 роки буде дорівнювати 720 тис. грн. А при складній ставці процентів у розмірі 16% річних при щоквартальному нарахуванні, капітал буде дорівнювати 685 тис. грн. Ця сума менше за попередню. Тому перший варіант буде вигідніший.

Використана література.

1. Закон «О банках и банковской деятельности»

2. Мороз А.М., Савлук М.І., Пуховкіна М.Ф., Банківські операції. Підручник; За ред. д-ра екон. наук, проф. А.М. Мороза. - К.: КНЕУ, 2000. - 384 с.

3. Інтернет, bank@enbank.kiev.ua

Размещено на Allbest.ru