Ринок страхових послуг України: стан та проблеми розвитку

Ринок страхових послуг України: стан та проблеми розвитку

Процес становлення сучасного ринку страхових послуг в Україні почався разом з глибокими соціально-економічними реформами. Створення мережі страхових компаній стало необхідною умовою формування нового економічного, соціального, інформаційно-аналітичного й політичного середовища, пов'язаного з різними видами ризику. Актуальність огляду страхового ринку пояснюється стабільним зростанням останніми роками в Україні попиту на страхові послуги, саме на страхування майна. Страхування суттєво впливає на соціально-економічну стабільність суспільства і належить до кола чинників, що безпосередньо визначають рівень економічної безпеки країни. Вітчизняний страховий ринок, попри стабільне нарощування обсягів страхових премій, ще не набув статусу впливового соціально-економічного чинника.

Основною метою розвитку страхового ринку є підвищення рівня страхового захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб, зменшення витрат держави на попередження і ліквідацію наслідків стихійних лих, катастроф, техногенних аварій, формування ефективних ринкових механізмів залучення інвестиційних ресурсів у національну економіку за рахунок забезпечення ефективного функціонування ринку страхових послуг з урахуванням міжнародного досвіду, застосуванням сучасної ринкової інфраструктури та фінансових інструментів. Організаційно-правова структура страхового ринку України є недосконалою. Має поступово зростати вплив організаційних структур, що посилюють координацію діяльності страховиків і дають змогу чіткіше уявляти потреби та можливості страховиків, сприяють розвитку інтеграційних процесів. В основу інституціонального структурування ринку страхових послуг покладено приватну, публічну або комбіновану форму власності. Страховий ринок України характеризується тим, що в його інституціональній структурі домінуюче становище займають страхові компанії, створені капіталом юридичних осіб. Територіальна структура страхового ринку України складається з чотирьох регіонів: Центрального, Східного, Західного та Південного. Найбільше страховиків (більше 50 %) зосереджено у Центральному регіоні, зокрема у м. Києві та Київській області; майже 25 % зосереджено у Східному регіоні, зокрема в таких крупних промислових центрах, як Харків, Дніпропетровськ, Донецьк. Найменш розвинутий ринок страхових послуг у Західному регіоні через відсутність там крупних промислових підприємств та через низький рівень платоспроможності населення. Особливість галузевої структури ринку страхових послуг виявляється у тому, що кожен із цих ринків має свою внутрішню структуру, елементи якої формують сегменти страхового ринку в цілому, визначають специфіку взаємодії страховиків та страхувальників у процесі купівлі-продажу страхової послуги та під час задоволення потреби у страховому захисті.

Розвиток національного страхового ринку на сучасному етапі відбувається за умов підвищення зацікавленості юридичних та фізичних осіб у захисті своїх майнових інтересів, розвитку ринку фінансових послуг та формування національної системи іпотечного кредитування, запровадження системи недержавного пенсійного забезпечення. З іншого боку стримують розвиток ринку страхових послуг - недосконалість захисту прав споживачів страхових послуг, вузька клієнтська база страховиків, недостатність надійних фінансових інструментів для інвестування, слабкий розвиток національного перестрахового ринку, низький рівень страхової культури населення.

Впровадження законодавчої бази щодо становлення національного страхового ринку після набуття Україною незалежності проходило в складних макроекономічних умовах на фоні знецінення заощаджень населення за договорами страхування в установах колишнього Держстраху, зменшення довіри населення до фінансових установ внаслідок їх банкрутства.

Прийнятий у березні 1996 р. Закон України «Про страхування» став першим кроком у системі заходів, спрямованих на формування цивілізованого ринку страхових послуг, посилення страхового захисту майнових інтересів підприємств, установ, організацій та громадян. Закон визначив систему контролю за рівнем платоспроможності страховиків і порядок розрахунку резервів, посилив норми, які регулюють нагляд за страховою діяльністю, упорядкував види обов'язкового страхування. Було запроваджено нові вимоги до порядку реєстрації страховиків, розмірів і структури їхніх статутних фондів.

У 2001 році Постановою Кабінету Міністрів України прийнята Програма розвитку страхового ринку України на 2001 - 2004 роки. За прогнозами цієї програми у найближчі роки кількість зайнятого населення у страхуванні повинна досягти 50 тис. чоловік - менеджерів, актуаріїв, брокерів, страхових експертів, фінансових аналітиків, бухгалтерів, юристів. З прийняттям Програми розвитку страхового ринку України на 2001 - 2004 роки та за умови збереження позитивної тенденції розвитку економіки України очікувався приріст страхових платежів на рівні 70 - 80%. При цьому випереджаючими темпами планується зростання частки добровільного страхування, переважно майнового та страхування відповідальності. Проте повного насичення страхового ринку до 2005 року не передбачається у зв'язку з фінансовими можливостями підприємств, які стримуються системою відшкодування витрат на страхування при розподілі виручки та доходу господарюючого суб'єкта. З метою реалізації державної політики у сфері страхування у цьому ж 2001 році була прийнята нова редакція Закону «Про страхування», в основу якої було закладено системний підхід щодо питань утворення, діяльності, реорганізації та ліквідації страхових компаній з урахуванням законодавства України, міжнародних стандартів і практики регулювання страхової діяльності.

Важливим етапом стало прийняття Концепції розвитку страхового ринку до 2010 року, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України. Вона є другим документом після аналогічної «Програми розвитку страхового ринку України на 2001 - 2004 роки». Але результати реалізації першої програми в пресі не були висвітлені. Як зазначає генеральний директор «Асоціації страхувальників України» Л. Хорін, ця Концепція повторює недоліки попередньої Програми і не містить жодних конкретних показників розвитку ринку, виконання яких може бути проконтрольовано [3].

Таким чином, ринок страхових послуг набув певного рівня розвитку, але не став реальним чинником стабільності і за своїми інституційними та функціональними характеристиками не відповідає завданням розвитку української економіки та тенденціям світових страхових ринків, що зумовлює його суттєве відставання у глобальному процесі формування світової фінансової системи. Страхування поки що не стало невід'ємною частиною ринку, що розвивається. Основний тягар витрат по ліквідації наслідків природних та техногенних катастроф лягає на державний бюджет. Можливості національних страхових компаній розміщувати значні страхові ризики (екологічні, атомні, індустріальні, транспортні) залишаються низькими. Компанії не мають достатнього досвіду в проведенні цих видів страхування.

Література

1. Концепція розвитку страхового ринку до 2010 року // Фінансовий ринок України. - 2005. - № 6-7. - С. 14-20.

2. Региональные рынки страхования в Украине: проблемы и перспективы развития // Финансовые услуги. - 2002. - № 7-8. - С. 6-11.

3. Хорін Л. Концепція розвитку страхового ринку: з невідомого минулого у незрозуміле майбутнє. // Фінансовий ринок України. - 2005. - № 11. - С. 26.