Контроль за додержанням економічних нормативів у діяльності комерційних банків

Контроль за додержанням економічних нормативів у діяльності комерційних банків

Діяльність комерційних банків регулюється чинним законодавством та нормативними документами НБУ. В процесі аудиторського контролю діяльності комерційних банків перевіряють додержання нормативно-правових актів, спрямованих на забезпечення стабільності банківської системи, захист інтересів вкладників за допомогою заходів щодо зменшення ризиків у діяльності банків.

Ризики у банківській діяльності поділяють на зовнішні і внутрішні.

До зовнішніх ризиків належать:

ліквідність - неспроможність банку забезпечити повну і своєчасну оплату своїх зобов'язань перед клієнтами;

валютні ризики - збитки від несприятливої зміни валютного курсу в умовах наявності відкритої валютної позиції;

ризики облікової ставки - збитки від зміни відсоткової ставки, встановленої по кредитах НБУ, в умовах фіксованої відсоткової ставки за надані кредити;

ризики цінних паперів - збитки від зміни курсу цінних паперів, що знаходяться у портфелі банку.

У процесі аудиту необхідно ретельно досліджувати зниження ризику ліквідності, бо валютний ризик незначний, у зв'язку з обмеженими можливостями здійснення комерційними банками валютних відносин за свої кошти. Порівняно невеликим є ризик операцій з цінними паперами у зв'язку з нерозвиненим фінансовим ринком в Україні, а низький ступінь ризику облікової ставки зумовлений тим, що НБУ встановлює її значно нижче від темпів інфляції.

До внутрішніх ризиків належать комерційні ризики банку, пов'язані з людським фактором - кваліфікація персоналу та ділові якості керівника, виконавча дисципліна, якість аудиторської служби та ін. Сюди відносять також операційно-технічні ризики, які відображають працездатність системи, що забезпечує внутрішню роботу банку, системи безпеки, бухгалтерського обліку, матеріально-технічних засобів, обчислювальної й організаційної техніки, системи електронного зв'язку тощо.

На зниження внутрішніх ризиків спрямовані процедури реєстрації банків, ліцензування, аудиторських перевірок, інспектування діяльності комерційних банків співробітниками НБУ.

Функцію контролю здійснює Департамент з банківського нагляду за діяльністю комерційних банків НБУ. У складі Департаменту є Управління методології і координації банківського нагляду й аудиту та Управління інспектування.

Операції з нагляду за діяльністю комерційних банків здійснюють також регіональні відділення НБУ.

За діяльністю комерційних банків НБУ здійснює загальний, інтенсивний, високого ступеня нагляд.

Загальний нагляд застосовується щодо банків, які стабільно працюють, фінансове стійкі, додержують економічних нормативів, законодавства та нормативних актів НБУ, мають добру ділову репутацію.

Інтенсивний нагляд поширюється на банки, котрі періодично порушують економічні нормативи, а також припускають у своїй діяльності незначні порушення, не характеризуються фінансовою стабільністю.

Нагляд високого ступеня здійснюється щодо банків, які систематично порушують економічні нормативи та припускають інші серйозні порушення законодавства, нормативних актів НБУ, мають незадовільне фінансове становище.

Аудитор перевіряє, наскільки ефективно впливає система нагляду НБУ на діяльність банку, тобто яким чином керівництво реагує на зауваження, чи вживає заходи щодо ліквідації їх та профілактики у наступній діяльності, наскільки ці недоліки позначаються па фінансовому становищі банку тощо.

Відповідно до законодавства про банки і банківську діяльність Із метою захисту інтересів клієнтів НБУ встановлює обов'язкові для всіх комерційних банків такі економічні нормативи:

мінімальний розмір статутного фонду;

платоспроможність банку;

показники ліквідності банку;

максимальний розмір ризику на одного позичальника;

максимальний розмір великих кредитних ризиків Інвестиційної діяльності;

обов'язкові резерви, які розміщуються у НБУ.

Мінімальний розмір статутного фонду і коефіцієнт достатності Н1 капіталу розраховують як відношення загального обсягу капіталу банку до суми активів з урахуванням ризику їх.

При встановленні мінімально припустимого розміру статутного фонду виходять із того, що попередньо сформований, як правило, на акціонерній основі власний капітал банку має гарантувати його фінансову надійність. Розмір фонду повинен бути достатнім для виконання зобов'язань банку перед клієнтами, покриття можливих збитків від його діяльності, а також для створення матеріально-технічної бази для діяльності банку, розширення банківського бізнесу за рахунок капіталізації частини прибутку.

НБУ затверджено Положення про економічні нормативи регулювання діяльності комерційних банків, яким визначено методику їх розрахунку та контролю за додержанням у банківській системі України.

Розмір статутного фонду комерційного банку в Україні диференційований за таким призначенням:

· реєстрації статуту та отримання ліцензії на проведення банківських операцій в сумі, еквівалентній 3 млн. ЕКЮ;

· одержання ліцензії на виконання валютних операцій і права на відкриття філій у сумі, еквівалентній 6 млн. ЕКЮ.

Платоспроможність Н2 банку - це достатність власних коштів банку для захисту інтересів вкладників та інших кредиторів банку.

Для визначення платоспроможності банку застосовуються такі співвідношення:

· власних і залучених коштів банку;

· власних коштів і активів з урахуванням коефіцієнтів за ступенем ризику.

Співвідношення власних коштів ВК і залучених ЗК визначає достатність капіталу, виходячи із загального обсягу діяльності, незалежно від розміру різних ризиків. Цей показник розраховують за алгоритмом

Власні кошти банку складаються з основного та додаткового капіталу.

Основний капітал банку включає фактично сплачений статутний фонд та інші фонди, які створюються банком за рахунок прибутку, що залишається у розпорядженні його після сплати податків і обов'язкових платежів (резервний, основні засоби, валютні резерви та ін.), а також коштів для компенсації втрат від знецінення статутних фондів банків.

У разі, коли у статутному фонді банку є внески в іноземній валюті, до основного капіталу включають їх перерахунок у національній валюті на звітну дату.

Додатковий капітал складається з фінансування капітальних вкладень самого банку, резервів для покриття кредитних і валютних ризиків та ризиків цінних паперів, а також резервів, створених за рахунок переоцінки фіксованих активів банку, та нерозподіленого прибутку.

При визначенні платоспроможності додатковий капітал включають до власних коштів банку в сумі, яка не перевищує основний капітал, а у випадках, коли додатковий капітал має від'ємний результат, то основний капітал зменшують на цю величину. Крім того, власні кошти для визначення платоспроможності банку зменшують на суму внесків до статутних фондів інших акціонерних товариств, підприємств та на кошти, перераховані банками організаціям для участі в їхній господарській діяльності.

Залучені кошти банку складаються з коштів на розрахункових поточних рахунках суб'єктів господарювання, на рахунках банків - кореспондентів, внесків та депозитів суб'єктів господарювання і населення, кредитів інших банків, а також коштів, отриманих від інших кредитів.

Співвідношення власних коштів і активів А банку визначає достатність капіталу банку для проведення активних операцій з урахуванням ризиків, характерних для різноманітних видів банківської діяльності.

Показник платоспроможності банку обчислюють за алгоритмом

При цьому активи банку підсумовують з урахуванням коефіцієнтів їх ризиків, тобто потенційної ліквідності, затверджених НБУ (табл. 1).

Значення показника платоспроможності комерційного банку не повинно бути меншим ніж 8%.

Ліквідність - це здатність банку забезпечити своєчасне виконання грошових зобов'язань. Ліквідність банку визначається збалансованістю між термінами і сумами погашення активів та термінами і сумами виконання зобов'язань банку.

Комерційні банки зобов'язані дотримуватись нормативів ліквідності: миттєвої НЗ, загальної Н4, співвідношення високоліквідних активів Ва до робочих активів Ра банку Н5.

Таблиця 1. Коефіцієнти ризиків комерційного банку, які підсумовують при визначенні платоспроможності

Норматив миттєвої ліквідності НЗ розраховується як співвідношення суми коштів на кореспондентському рахунку Ккр та в касі К до розрахункових Рп і поточних зобов'язань, за алгоритмом

Нормативне значення показника НЗ повинно бути не нижчим від 20%.

Норматив загальної ліквідності Н4 розраховується як співвідношення загальних активів А до загальних зобов'язань банку 3 за таким алгоритмом:

Нормативне значення показника Н4 повинно бути не меншим ніж 100%.

Норматив співвідношення високоліквідних активів Ва до робочих активів Ра банку Н5 характеризує питому вагу високоліквідних активів Ва в робочих активах Ра і розраховується за алгоритмом

Нормативне значення Н5 має бути не менше ніж 20%.

Високоліквідні активи складаються з коштів:

· у касі і прирівняних до них коштів;

· на кореспондентському рахунку в НБУ;

· на депозитних рахунках у банках;

· готівки в процесі інкасації;

· на рахунках в іноземних банках.

Загальні активи - сума активних залишків балансу банку.

Контроль за додержання VI показників достатності капіталу та ліквідності здійснюється комерційними банками, обласними управліннями НБУ та департаментом банківського нагляду НБУ на основі щоденних балансів банків.

Показники достатності капіталу та щоденної ліквідності є оціночними показниками діяльності банку і розраховуються з метою оптимального розрахунку регулювання їх активних і пасивних операцій для підтримання необхідного рівня ліквідності. Систематичне порушення банком (протягом 5 робочих днів на місяць) цих показників (або хоча б одного з них) може бути підставою для більш докладного вивчення діяльності банку та визначення особливого режиму банківського нагляду.

Показники поточної, короткострокової та загальної ліквідності розраховують за алгоритмом

де ЗБ - зобов'язання банку;

ЛА - активи банку.

До зобов'язань банку при розрахунку показників поточної, короткострокової та загальної ліквідності належать кошти на розрахункових, поточних, депозитних рахунках та в кредиторській заборгованості, а також суми гарантій і поручительств, наданих банком.

До активів при розрахунку ліквідності належать готівка та прирівняні до неї кошти, кошти на кореспондентському рахунку банку та в обов'язкових резервах, кошти, вкладені у цінні папери, дебіторська заборгованість та кредити.

Поточна ліквідність визначається співвідношенням зобов'язань банку до запитання та зі строком виконання протягом місяця і активів з відповідним строком погашення.

Короткострокова ліквідність визначається співвідношенням зобов'язань банку до запитання та зі строком виконання протягом трьох місяців і активів зі строком погашення, що настає не пізніше трьох місяців від дати, на яку провадиться розрахунок показника.

Загальна ліквідність визначається співвідношенням усіх зобов'язань банку і його активів. Національним банком України для комерційних банків встановлюються такі нормативи ризику:

максимальний розмір ризику на одного позичальника Н7, «великих» кредитних ризиків Н8, норматив інвестування Н9.

Максимальний розмір ризику Н7 на одного позичальника розраховується за алгоритмом

де Зс - сукупна заборгованість за позичками, міжбанківськими кредитами та зарахованими векселями одного позичальника та 100% суми забалансових зобов'язань, виданих стосовно цього позичальника;

ВК - власні кошти банку. Нормативне значення показника Н7 не повинно перевищувати 25%.

Розмір ризику на одного позичальника, шо перевищує 25% власних коштів банку, вважають «великим» кредитом

Норматив «великих» кредитних ризиків встановлюється як співвідношення сукупного розміру великих кредитних ризиків та власних коштів (капіталу) комерційного банку, %, і розраховується за алгоритмом

де Ск - сукупний розмір «великих» кредитів, наданих комерційним банком з урахуванням 100% забалансових зобов'язань банку.

Рішення про надання «великого» кредиту має бути оформлено відповідним висновком кредитного комітету комерційного банку, затвердженим його Правлінням.

Максимальне значення показника Н8 не повинно перевищувати восьмикратного розміру власних коштів банку.

Якщо сума всіх «великих» кредитів перевищує восьмикратний розмір власних коштів не більше ніж на 50%, то вимоги до платоспроможності подвоюються (16%), якщо ж перевищує більше ніж на 50%, то вимоги потроюються, тобто значення показника платоспроможності банку повинно бути не меншим ніж 24%.

Норматив інвестування характеризує використання власних коштів банків для придбання часток (акцій, цінних паперів) акціонерних товариств, підприємств та недержавних торгових зобов'язань.

Норматив інвестування встановлюється у формі відсоткового співвідношення між розміром коштів, які інвестуються, та загальною сумою власних коштів комерційного банку і розраховується за алгоритмом

де Кін - кошти комерційного банку, які інвестуються на придбання часток (акцій, цінних паперів) акціонерних товариств, підприємств, недержавних боргових зобов'язань.

Максимально допустиме значення Н9 не повинно перевищувати 25% розміру власних коштів банку.

Загальна сума зобов'язань будь-якого позичальника (фізичної чи юридичної особи, в тому числі банку) перед банком у результаті надання останнім одного або кількох кредитів не повинна перевищувати 25% власних коштів банку. Позичальники, які мають спільних засновників, акціонерів (учасників), загальна частка яких у статутному фонді банку перевищує 35%, включаються в розрахунок як один позичальник.

Комерційні банки та їхні філії повинні забезпечити виконання економічних нормативів як щодня, так і на звітну дату.

Контроль за додержанням комерційними банками економічних нормативів здійснюють підрозділи банківського нагляду регіональних управлінь НБУ та департамент банківського нагляду НБУ.

Комерційні банки подають за встановленими НБУ формами, строками та періодичністю баланс, розшифрування окремих рахунків балансу та розрахунки економічних нормативів.

Контроль за фактичним станом показників щоденної ліквідності здійснюється підрозділами банківського нагляду НБУ щодня на підставі щоденних балансів банків та їх установ.

Якщо рахунок банку знаходиться в ОПЕРУ Національного банку, то всі перелічені вище звіти подаються безпосередньо Департаменту банківського нагляду.

Регіональні управління щомісяця протягом трьох робочих днів після отримання необхідних даних перевіряють додержання комерційними банками нормативів. Не пізніше ніж 20 числа надсилають управлінню економічного аналізу діяльності банків та контролю економічних нормативів документи з висновком регіонального управління про додержання економічних нормативів по кожному банку окремо. Якщо коррахунок банку знаходиться в ОПЕРУ Національного банку України, то за додержанням економічних нормативів стежать працівники Департаменту банківського нагляду.

Висновки з контролю за додержанням комерційними банками економічних нормативів повинні відображати:

· оцінку додержання банком економічних нормативів;

· своєчасність надання банком документів для перевірки;

· заходи, вжиті регіональним управлінням НБУ у зв'язку а порушенням банком економічних нормативів.

Комерційні банки не пізніше від 10 числа кожного місяця повинні подавати безпосередньо Департаменту банківського нагляду НБУ електронною поштою дані про фінансове становище банку. Відповідальність за достовірність таких даних покладається на комерційний банк.

У разі порушення економічних нормативів до банків застосовуються санкції, передбачені Законом України «Про банки і банківську діяльність» у порядку, передбаченому в Положенні про застосування Національним банком України санкцій за порушення банківського законодавства, затвердженому НБУ.

При проведенні аудиторського контролю діяльності комерційних банків та підтвердженні достовірності балансу і фінансової звітності аудитори використовують викладену методику обчислення економічних нормативів регулювання діяльності комерційних банків. Виявлені відхилення фактичних показників діяльності банку від економічних нормативів, затверджених НБУ, відображаються у висновку аудитора, де зазначаються причини відхилень та заходи, яких вживає керівництво банку щодо додержання економічних нормативів, забезпечення платоспроможності і ліквідності банку та запобігання його банкрутству.