Деякі аспекти функціонування фондової біржі

2

Міністерство освіти та науки України

Національний університет водного господарства та природокористування

Кафедра обліку та аудиту

Наукова робота на тему

«Деякі аспекти функціонування фондової біржі»

Рівне - 2009

Зміст

Вступ

1. Розвиток фондових бірж на території України

2. Загальна характеристика фондової біржі

3. Держава і біржа

4. Вимоги до діяльності фондової біржі

5. Лістинг

6. Фондова біржа в Україні та за рубежем

Висновок

Список використаних джерел

Вступ

Актуальність теми даної наукової роботи. Ринкова економіка неможлива без активно функціонуючого фондового ринку. Тому одним із найважливіших напрямів регулювання розвитку її реального сектора є забезпечення повноцінної діяльності організованого ринку цінних паперів. В Україні його розвиток відбиває протиріччя перехідного періоду, пов'язаного з корінним реформуванням економіки і соціальної сфери. Незважаючи на те що за останні десять років ХХ століття вдалося створити хоча і недостатньо досконалі інфраструктуру і механізми регулювання фондового ринку, сам він у цілому і його організований сегмент, представлений фондовими біржами, зазнають серйозних труднощів, які обумовлені специфікою нинішнього етапу реформування економіки України.

Об'єктивна необхідність розробки науково обґрунтованих рекомендацій фондова біржа - організаційно оформлений, постійно діючий ринок, на якому здійснюється торгівля цінними паперами.

Предметом дослідження є об'єктивні умови й особливості формування і функціонування фондових бірж України.

Метою даної роботи є розробка науково-методичних основ забезпечення цілісності організованого ринку цінних паперів, підвищення конкурентоспроможності й активізації діяльності фондових бірж України.

У зв'язку з цим в науковій роботі поставлені для вирішення наступні завдання:

- дослідити розвиток фондових бірж на території України;

- розглянути загальну характеристику фондової біржі;

- проаналізувати відношення держави і біржі;

- розглянути основні вимоги щодо діяльності фондової біржі;

- проаналізувати процедуру лістингу;

- порівняти розвиток фондової біржі в Україні та зарубіжних країнах.

Теоретичною і методологічною основою дослідження стали положення економічної теорії, праці провідних учених і окремі дослідження в галузі світової та вітчизняної економіки і фондового ринку, історії їхнього розвитку, законодавчі й нормативні акти органів державної влади і управління.

Вірогідність і обґрунтованість досліджень і одержаних результатів було забезпечено використанням методів: системного історичного і порівняльного аналізу (при дослідженні закономірностей і особливостей становлення і розвитку організованих ринків цінних паперів в Україні і зарубіжних країнах), порівняльного економічного аналізу, статистичних методів групування й узагальнення даних (при дослідженні особливостей функціонування фондового ринку України).

1. Розвиток фондових бірж на території України

Під час виникнення фондових бірж Україна входила до Російської імперії, тому розвиток біржової торгівлі цінними паперами в Росії до розпаду СРСР безсумнівно пов'язаний з її розвитком на території України.

В Російській імперії розвиток фондового ринку проходив ті ж етапи, що й в інших країнах, але із врахуванням місцевих особливостей.

Операції з цінними паперами організовано стали здійснюватися ще в період правління Петра І. cпочатку угоди укладалися на зібраннях купців, а в 1703 році була відкрита перша в Російській імперії фондова біржа. На ній спочатку оберталися іноземні цінні папери, в основному векселі, але пізніше з'явилися акції та облігації як іноземних, так і вітчизняних емітентів. Вслід за Санкт-Петербурзькою з'явилися біржі в Одесі, Москві та інших містах.

Розвиток капіталізму в Росії, відміна кріпосного права у 1861 році призвели до появи якісно нових товарно-грошових відносин, а також до розширення внутрішнього ринку на базі капіталістичних відносин. Були створені відповідні організаційні механізми функціонування ринку цінних паперів. При цьому було широко перейнято зарубіжний досвід, оскільки в економіці дореволюційної Росії іноземний капітал займав досить помітне місце.

До кінця ХІХ ст. в Російській імперії не було жодної фондової біржі. Операції з цінними паперами здійснювалися на товарних біржах у відповідності з правилами біржової торгівлі товарами. На території Росії існувала 21 товарна біржа, а фондові операції здійснювалися на: Санки-Петербурзькій, Московській, Варшавській, Київській, Харківській, Одеській і Ризькій. Продаж і реалізація державних облігацій проводилися через Державний банк, але за активного посередництва комерційних банків та інших кредитних інститутів.

Рівень розвитку ринку цінних паперів в Російській імперії за своїми масштабами і глибиною операцій значно відставав від рівня розвитку фондових ринків західних країн, насамперед від Німеччини, Франції, Англії, США. Крім того, на російському ринку цінних паперів було мало випусків облігацій підприємств та компаній. Свого апогею фондовий ринок Росії досяг у 1914 році. Після революції, громадянської війни і проведення всезагальної націоналізації засобів виробництва ринок цінних паперів як такий перестав існувати.

В період НЕПу почалося певне пожвавлення ринку за рахунок випуску державних облігацій і незначної кількості акцій. Економіка набуває ринкового характеру, починає функціонувати відносно розгалужена кредитна система, використовується іноземний капітал. Проте ринок цінних паперів в період НЕПу носив досить обмежений характер.

Період так званої індустріалізації і колективізації призвів до ліквідації комерційного кредиту, реформуванню багатьох кредитних інститутів, до централізації банківських ресурсів в руках Держбанку і галузевих банків, а також до обмеженого механізму ринку цінних паперів у вигляді випуску державних позичок. Причому обертання державних позичок носило добровільно-примусовий характер і таким чином вони розміщувалися в основному серед населення. До Великої Вітчизняної війни, а також в перші післявоєнні роки і до кінця 50-х це були виграшні позички з наступним періодичним погашенням облігацій. Головна їх мета полягала в додатковій мобілізації грошових засобів населення в народне господарство СРСР для відновлення його після війни і надалі для реалізації різних великих промислово-інвестиційних проектів.

Проте в кінці 50-х років стало очевидним, що державі досить важко одночасно випускати позички і оплачувати їх населенню. Тому випуск таких позичок був зупинений, а виплати по них заморожені на досить довгий період. Єдиним видом цінних паперів залишилася Державна 3-х відсоткова виграшна позичка, яка купувалася і продавалася через систему ощадних кас. Таким чином, відбулося ще більше звуження ринку. Ліквідація похідного ринку цінних паперів в радянський період була зумовлена розвитком командно-адміністративної системи управління, яка замінила ринкові відносини.

З 1990 року в Україні почався етап відродження ринку цінних паперів і фондової біржі. Цей процес в умовах глибокої кризи проходив дуже боляче. По суті, ринок фінансових активів формувався в умовах економічної та політичної нестабільності. Тим не менше, в останні роки стає помітною тенденція до його успішного формування та подальшого розвитку.

В Україні у 1991 році був зроблений перший крок на шляху становлення найважливішої ланки фондової системи - фондової біржі. 1991 рік став роком утворення Української фондової біржі, родоначальником якої вважається Київська біржа, утворена у 1865 році.

Крім того, у 1991 році були зроблені певні кроки до розширення ринку цінних паперів України. Перш за все, це поява фондових бірж і фондових відділів товарних бірж. В цьому ж році було прийнято Закон України “Про цінні папери і фондову біржу”, в якому визначалися види цінних паперів, дозволені для випуску і обертання на території України, давалися їх характеристики, визначався порядок здійснення операцій з цінними паперами і реєстрації їх випуску, а також давалося поняття фондової біржі, визначалися її правові положення, установки та правила.

Одною з особливостей розвитку ринку цінних паперів в Україні є масовий випуск нового виду паперів - приватизаційного майнового сертифікату (ПМС). Він посвідчував право його власника на безумовне тримання в процесі приватизації частки майна державних підприємств.

Пізніше в обіг був випущений новий папір - компенсаційний сертифікат (КС), який надавав право його власнику на компенсацію визначеної суми ощадних вкладів. 1996 рік ознаменував собою прийняття і введення в дію Закону України “Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні”. Цей закон визначає правові основи здійснення державного регулювання фондового ринку і державного контролю за випуском і обертанням цінних паперів та їх похідних в Україні [6].

Як видно з вищесказаного, в умовах перехідної економіки приватизаційні процеси та розвиток фондового рину є взаємозалежними категоріями, що потребують ретельного вивчення впливу одне на одного. Аналіз цих явищ дасть змогу сформувати раціональну приватизаційну політику, яка приведе до стабільного розвитку фондового ринку і забезпечить здорове ринкове середовище в країні.

2. Загальна характеристика фондової біржі

Ефективність функціонування сучасного ринку безпосередньо залежить від діяльності бірж. Вони покликані забезпечити безупинність процесу розширеного відтворення і прискорення обігу капіталів, товарів та інших видів суспільного продукту. Скороченість часу руху товарів підвищує ефективність використання основних фонді, трудових ресурсів, зменшує потребу в оборотних коштах, банківському кредиті і, тим самим, дозволяє збільшити ресурси, які можна направити в інші галузі народного господарства [5].

Окремо законодавчо в Україні визначається правовий статус двох основних видів бірж: товарної та фондової (див. рис. 2.1).

2

Рис. 2.1. Поділ бірж в Україні

Закон України «Про цінні папери і фондову біржу» визначає фондову біржу як організаційно оформлений, постійно діючий ринок, на якому здійснюється торгівля цінними паперами.

Відповідно до Закону фондова біржа є акціонерним товариством, що в ньому зосереджується попит і пропонування цінних паперів, яке забезпечує формування їхнього біржового курсу та здійснює свою діяльність відповідно до цього Закону, інших актів законодавства України, власного статуту і правил.

Фондову біржу можуть створити не менше ніж 20 засновників -- торговців цінними паперами, які мають дозвіл на здійснення комерційної і комісійної діяльності з цінних паперів, за умови внесення ними до статутного фонду 10000 і більше неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Фондова біржа набуває прав юридичної особи з дня її реєстрації Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Фондова біржа -- організація, яка створюється не для отримання прибутку, а тільки для організації укладання угод з купівлі-продажу цінних паперів та їх похідних. Вона не може здійснювати операції з цінними паперами від власного імені та з доручення клієнтів, а також виконувати функції депозитарію (ст. 33 згаданого Закону, доповнена частиною 4 згідно із Законом № 523/97-ВР від 10.09.97 р.).

Статут та правила фондової біржі затверджуються її вищим органом (див. рис. 2.2.).

2

Рис. 2.2. Положення статуту та правила фондової біржі, які затверджують її вищі органи

Згідно зі ст. 35, користуватися найменуванням «фондова біржа», позначенням «фондова біржа» або будь-яким іншим, що в ньому міститься вислів «фондова біржа», може тільки організація, створена в порядку, визначеному у ст. 34 цього Закону.

Діяльність фондової біржі припиняється у тому разі, коли кількість її членів стала менше 10. Якщо ж залишилося 10 членів, її діяльність припиняється у разі неприйняття нових членів протягом шести місяців.

Діяльність фондової біржі може також бути припиненою відповідно до законодавства України про акціонерні товариства та інші види господарських товариств.

3. Держава і біржа

Згідно ЗУ «Про фондову біржу і цінні папери», державна комісія з цінних паперів та фондового ринку і її територіальні відділення здійснюють контроль за випуском та обігом цінних паперів, за винятком приватизаційних. Контроль за обігом приватизаційних паперів здійснює Фонд державного майна України. (Частина перша статті 38 в редакції Закону N 283/96-ВР від 09.07.96).

Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку призначаються державні представники на фондових біржах. Вони уповноважені здійснювати контроль за додержанням положень статуту і правил фондової біржі та мають право брати участь у роботі керівних органів фондових бірж. (Частина друга статті 38 в редакції Закону N 283/96-ВР від 09.07.96).

Антимонопольний комітет України здійснює контроль за дотриманням вимог антимонопольного законодавства при обігу цінних паперів. (Статтю 38 доповнено частиною третьою згідно із Законом N 82/95-ВР від 02.03.95) (див. рис. 3.1.).

2

Рис. 3.1. Контролюючі органи фондового ринку

Проте на нашу думку така роль держави у формуванні статутного фонду фондової біржі є досить малою. Оскільки, як згадувалось вище, фондова біржа є акціонерним товариством, то вона діє самостійно, як звичайна приватна компанія і лише деякий вплив на неї здійснює Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку. Тобто, це означає, що держава не бере на себе гарантій ні щодо стабільності біржової торгівлі, ні щодо зменшення ризику фондових операцій.

Тому, ми вважаємо, що фондова біржа повинна перебувати під постійним контролем з боку держави, навіть бути державною установою. Юридичний статус такого роду бірж можна, навіть, назвати публічно-правовим: держава не тільки бере участь в опрацюванні правил біржової торгівлі, а й призначає маклерів, забезпечує порядок торгів, стежить за законністю фондових операцій.

На сьогоднішній день фондова біржа є державною установою у Німеччині, а також кількох країнах Європи, зокрема в Франції, Італії та Швейцарії.

4. Вимоги до діяльності фондової біржі

У будь-якої біржі є дві основні функції (див. рис. 4.1.) у вигляді двох взаємозв'язаних і збалансованих сторін її діяльності.

2

Рис. 4.1. Функції біржі

Зрозуміло, що такою самою є роль будь-якого посередника фондового ринку, у тім числі в його позабіржовому секторі, але тільки фондова біржа спроможна забезпечити високий рівень ліквідності вкладень в цінні папери і задовольнити їхню надійність.

Відповідальна роль фондової біржі породжує й великі до неї вимоги. Згідно з чинним законодавством України юридичні особи, створені як організаційно оформлені централізовані ринки з фіксованим торговельним майданчиком і електронною торговельно-інформаційною мережею, на яких постійно відбувається торгівля цінними паперами, мають право іменуватися фондовою біржею тільки за виконання ними цілої низки вимог (див. рис. 4.2.) [4].

2

Рис. 4.2. Вимоги до фондової біржі

На нашу думку, до даного списку вимог потрібно також додати, що фондовою біржею визнається тільки такий організатор торгівлі цінними паперами, котрий не поєднує цю роботу з іншими видами діяльності, за винятком депозитарної функції або визначення взаємних зобов'язань.

Дане обмеження разом з іншими обмеженнями посилить основні функції фондової біржі.

5. Лістинг

Однією з найвідповідальніших біржових процедур є лістинг (дослівно «включення до списку»), тобто процедура одбору клієнтів і цінних паперів для наступного допуску до біржових торгів. Ця процедура є досить трудомісткою, забирає багато часу, а тому фондові біржі в деяких країнах, зокрема і в Україні, обходяться без неї. Така «демократизація» біржової діяльності є дуже зручною для емітентів, але надто небезпечною для інвесторів, котрі змушені купувати «кота в мішку».

Для того щоб лістинг справді був ефективним, опрацьовуються жорсткі правила внесення компаній до біржового списку. До відділу лістингу біржі необхідно подати значну кількість документів, що підтверджують легітимність і фінансовий стан компанії. Наскільки жорсткі вимоги лістингу, можна судити з процедури, яку прийнято на Нью-Йоркській фондовій біржі. Фірма, що проходить цю процедуру, має документально підтвердити перелік вимог щодо її діяльності (див. рис. 5.1) [7].

2

Рис. 5.1. Вимоги лістингу до клієнтів і цінних паперів

Лістинг зв'язаний не тільки з додатковими витратами, а ще й з малоприємним контролем за діяльністю компанії-емітента. Зате він підвищує престиж емітента, полегшує випуск ліквідних облігацій та оцінку акцій у процесі оподаткування. Лістинг забезпечує так звану мартабельність, тобто високу ліквідність цінних паперів, їх придатність для швидкої реалізації та відносну стабільність цін [7].

Фондова біржа відповідає лише за операції з такими цінними паперами, що пройшли лістинг. Підприємцеві-початківцю (і не тільки початківцю) слід пам'ятати, що банки і брокери дуже неохоче погоджуються проводити передплату на нові випуски акцій та облігацій тих підприємств, які відмовилися від проходження процедури лістингу хоча б на одній із зареєстрованих фондових бірж. Натомість компанії, які пройшли цю процедуру, стають відомими, їм довіряють банки, вони займають на ринку стійкіші позиції. Фондова біржа також виграє від лістингу. Вона здобуває репутацію організації, котра працює лише зі «справжніми» цінними паперами, за які відповідає разом з емітентом. Довіра до фондової біржі зростає, якщо її наділено правом призупиняти котирування цінних паперів тієї чи іншої компанії і взагалі виключати її з біржового списку у разі фінансової неспроможності компанії або її ухиляння від лістингу (несвоєчасного подання щорічного звіту про свою фінансову діяльність) [2].

Зважаючи на всі позитивні і негативні сторони лістингу, ми вважаємо, що фондові біржі України також повинні вдаватися до процедур лістингу. Проте, для забезпечення появи достатньої кількості цінних паперів і впровадження системи допуску (лістингу) цих паперів, потрібно розв'язати ряд важливих, у тому числі і законодавчих, питань, до яких, насамперед, відносяться визначення концепції ринку цінних паперів і фондової біржі та розробка методики оцінки майна всіх об'єктів народного господарства.

Процедура лістингу сприятиме організаційному упорядкуванню національного ринку цінних паперів - на УФБ будуть надходити лише ті з них, що пройшли оцінку основних фондів і аналіз усієї господарської діяльності в Міністерстві фінансів України. У той же час лістинг підвищить гарантії для інвестора, дозволить формувати біржовий реєстр і біржові бюлетені, що відображають обіг і котирування цінних паперів на фондовому ринку.

6. Фондова біржа в Україні та за рубежем

Відповідно до сформованої у світі практики центральною ланкою фондового ринку є фондова біржа. Індикатори біржової торгівлі, зокрема динаміка курсів цінних паперів, є надійним орієнтиром для інвесторів.

Нині у світі налічується близько 200 фондових бірж: у Великобританії -- 22, ПІЇТА - 13, Японії - 9, Франції та Німеччині -- по 8, Канаді -- 5. Найбільш відомі Нью-Йоркська фондова біржа, Токійська, Лондонська, Паризька, Франкфуртська, Копенгагенська, Амстердамська, Міланська, Торонтська, Австралійська, Цюрихська, Сеульська, Манільська (на Філіппінах), Бангкокська (в Таїланді), Сингапурська та ін [3].

В Україні першою виникла Українська фондова біржа (УФБ), конкурентами стали (з 1995р.): Київська міжнародна фондова біржа (КМФБ), Українська міжбанківська валютна біржа (УМВБ), Донецька фондова біржа (ДФБ) і Позабіржова фондова торгова система (ПФТС).

Фондові біржі розвинутих країн зосереджують у собі значну і найвисоколіквіднішу частину ринку цінних паперів. У переважній більшості країн світу їх постійний обіг обумовлює існування стійкого вторинного ринку, що є невід'ємною і характерною ознакою активно діючої фондової біржі.

Цими найважливішими якостями українські фондові біржі поки не володіють. Багаторічна перманентна криза в економіці, сертифікатна приватизація, вкрай низький рівень доходів переважної більшості населення ніяк не сприяли ні створенню повнокровного фондового ринку в цілому, ні розвитку біржової торгівлі цінними паперами і самих фондових бірж зокрема. І хоча фондові біржі активно брали участь у процесах грошового етапу приватизації, їм не вдалося організувати значний, стійкий і ліквідний вторинний ринок корпоративних цінних паперів.

Низькі доходи фондових бірж України, які є наслідком невеликих обсягів біржового обороту цінних паперів, служать серйозною перешкодою для їхнього технічного переозброєння, яке б відповідало сучасному світовому рівню. З іншого боку, вкрай низька ліквідність фондового ринку робить економічно неефективними великі витрати на створення і функціонування відповідних технічних систем.

Як правило, в економічно розвинутій країні налічується кілька фондових бірж, котрі створюють певну біржову систему. Розрізняють моносистему, в якій головну роль відіграє одна з бірж (наприклад Лондонська біржа у Великобританії) і полісистему, котрій властива наявність кількох великих бірж (Німеччина, Канада). Є й проміжні форми наприклад біржова система США, де поряд із пануванням Нью-Йоркської фондової біржі досить упевнено почувають себе регіональні фондові біржі.

В зв'язку з тим, що в Україні розвинута полісистема, то інфраструктура організованого ринку цінних паперів далека від оптимальності, оскільки кількість фондових бірж не відповідає реальним обсягам фондового ринку. Біржі зазнають конкуренції, що все загострюється, з боку позабіржової Першої фондової торговельної системи (ПФТС), яка володіє сучасними технологіями і технічними засобами оснащення торгівлі цінними паперами [5].

У силу цих і ряду інших причин фондові біржі стоять перед загрозою повної втрати своїх позицій на фондовому ринку України. Тому з метою забезпечення розвитку організованого ринку цінних паперів в Україні, потрібно провести інтеграцію фондових бірж у Єдину біржову фондову системи України.

Про створення Єдиної біржової фондової системи України свідчить навіть фінансово-економічний стану фондових бірж. Адже фондові біржі України через низькі обсяги товарного обороту не мають можливості самостійно придбати дорогих сучасних програмно-технічних засобів оснащення торгів, що в свою чергу суперечить вимогам щодо діяльності фондової біржі. Виникає питання: чому вони ще існують?

Гострий брак ліквідних фінансових інструментів, яких потребують організатори торгівлі, і значна перевага неорганізованого ринку цінних паперів над організованим, породжені недосконалістю законодавства України у відношенні акціонерних товариств (зокрема, їхньої дивідендної та емісійної політики), а також торговців цінними паперами.

Висновок

У даній науковій роботі розглянуто деякі аспекти діяльності фондової біржі, та було встановлено, що:

1. В умовах перехідної економіки приватизаційні процеси та розвиток фондового рину є взаємозалежними категоріями, що потребують ретельного вивчення впливу одне на одного. Аналіз цих явищ дасть змогу сформувати раціональну приватизаційну політику, яка приведе до стабільного розвитку фондового ринку і забезпечить здорове ринкове середовище в країні.

2. Ефективність функціонування сучасного ринку безпосередньо залежить від діяльності бірж. Вони покликані забезпечити безупинність процесу розширеного відтворення і прискорення обігу капіталів, товарів та інших видів суспільного продукту. Скороченість часу руху товарів підвищує ефективність використання основних фонді, трудових ресурсів, зменшує потребу в оборотних коштах, банківському кредиті і, тим самим, дозволяє збільшити ресурси, які можна направити в інші галузі народного господарства

3. Встановлено, що фондова біржа повинна перебувати під постійним контролем з боку держави, навіть бути державною установою. Юридичний статус такого роду бірж можна, назвати публічно-правовим: держава не тільки бере участь в опрацюванні правил біржової торгівлі, а й призначає маклерів, забезпечує порядок торгів, стежить за законністю фондових операцій.

4. До списку вимог щодо діяльності фондової біржі, потрібно також додати, що фондовою біржею повинен визнаватися тільки такий організатор торгівлі цінними паперами, котрий не поєднує цю роботу з іншими видами діяльності, за винятком депозитарної функції або визначення взаємних зобов'язань. Дане вимога, разом з іншими вимогами, посилить основні функції фондової біржі.

5. Зважаючи на всі позитивні і негативні сторони лістингу, фондові біржі України повинні вдаватися до процедур лістингу. Проте, для забезпечення появи достатньої кількості цінних паперів і впровадження системи допуску (лістингу) цих паперів, потрібно розв'язати ряд важливих, у тому числі і законодавчих, питань, до яких, насамперед, відносяться визначення концепції ринку цінних паперів і фондової біржі та розробка методики оцінки майна всіх об'єктів народного господарства.

Процедура лістингу сприятиме організаційному упорядкуванню національного ринку цінних паперів - на УФБ будуть надходити лише ті з них, що пройшли оцінку основних фондів і аналіз усієї господарської діяльності в Міністерстві фінансів України. У той же час лістинг підвищить гарантії для інвестора, дозволить формувати біржовий реєстр і біржові бюлетені, що відображають обіг і котирування цінних паперів на фондовому ринку.

6. З метою забезпечення розвитку організованого ринку цінних паперів в Україні, потрібно провести інтеграцію фондових бірж у Єдину біржову фондову системи України.

Список використаних джерел

1. Закон № 1201. - Закон України від 18.06.91р. № 1201-ХІІ «Про цінні папери і фондову біржу».

2. Закон № 642/97. - Закон України від 18.11.97р. № 642/97-ВР «Про державне регулювання ринку цінних паперів».

3. Морква О. Підсумки не радують, - прогноз не втішний // Україна business: Фінансово-економічний тижневик. - К.: 2008. - № 16/17. - С. 6.

4. Лебедько С. Полювання за великими грошима // Персонал плюс: всеукраїнський загальнополітичний освітянський тижневик. - К.: 2008. - № 12. - С. 10.

5. Шкарпова О., Дубогриз Є. Хазяйка біржі // Галицькі контракти: Діловий тижневик. - К.: 2007. - № 6. - С. 36 - 38.

6. www.ua.all-biz.info/publication/?pubid=80

7. www.simcapital.com.ua/informacia/istoria