Організація банківського споживчого кредитування

При виборі показників оцінки кредитоспроможності виділяють традиційні коефіцієнти: ліквідності, прибутковості і т. ін. Поряд з цім пропонується використовувати ряд додаткових показників. Так в західних країнах, визначаючи кредитоспроможність клієнта, банк розглядає комплекс факторів. Інформація про позичальника займає інколи до 80% об`єму листа опитування. Питання ж обрані і сформульовані так, щоб не задіти гідність позичальника.

Крім того, існують методики застосування спеціальної шкали для виміру рейтингу позичальника по системі «кредит - скорингу», тобто нарахування балів клієнту в залежності від його рівня кредитоспроможності. Наприклад, «скоринг-формуляр» німецького банку складається з 12 показників, по кожному з яких клієнту нараховуються бали. Чим більше балів набере клієнт в сумі, тим вища його кредитоспроможність. Максимальний бал таблиці - 20. Перші п`ять показників відносяться до фінансових можливостей клієнта.

Перший. Відсутність несприятливої інформації кредитно-довідкового бюро - 10 балів.

Другий. Здатність погасити заборгованість: до 60% - 0 балів, 61 - 80% - 10 балів, 81 - 100% - 20 балів.

Третій. Наявність забезпечення : 0 - 25% - 1 бал; 26 -50% - 4 бали; 51 - 75% - 7 балів; 76 - 100% - 12 балів, більше 100% - 20 балів.

Четвертий. Наявність майна - нерухомість, цінні папери, вклади в банки - 10 балів.

П`ятий. Кредити, отримані в банку раніше: не отримував раніше кредити - 5 балів; своєчасно гасив раніше отримані кредити - 15 балів.

Шостий. Кваліфікація: нема кваліфікації - 0 балів; допоміжний персонал - 2 бали; спеціаліст - 7 балів; службовець - 9 балів; пенсіонер - 13 балів; керівний працівник - 13 балів.

Сьомий. Трудова діяльність у останнього наймача: до 1 року - 0 балів; до 2 років - 3 бали; до 3 років - 5 балів; до 5 років - 8 балів; більше 5 років - 12 балів; пенсіонер - 0 балів.

Восьмий. Сфера діяльності: держслужба - 10 балів; інші сфери - 6 балів; пенсіонери - 0 балів.

Дев`ятий. Вік: до 20 років - 0 балів; 25 років - 2 бали; 30 - 4 бали; 35 - 8 балів; 50 - 9 балів; 60 - 11 балів; більше 60 - 16 балів.

Десятий. Сімейний стан: неодружений - 8 балів; одружений - 14 балів; розлучений - 8 балів; вдовець - 8 балів.

Одинадцятий. Спосіб найму житла : не має житла - 0 балів; за наймом - 5 балів; власне - 10 балів.

Дванадцятий. Кількість утриманців : 0 - 10 балів; 1 - 7 балів; 2 - 5 балів; 3 - 2 бали; більше 3 - 0 балів.

Таким чином при набраній сумі в 81 бал співробітник банку приймає позитивне рішення про кредитування самостійно, від 61 до 80 балів - потрібна згода вищестоящої особи. Коли рейтинг сягає нижче 60 балів, то в видачі суди клієнту відмовляють.

Для визначення платоспроможності позичальника - підприємця замість довідки з місця роботи використовують декларацію про доходи завірену податковою інспекцією. Якщо в процесі аналізу платоспроможності позичальника виявляються об`єктивні передумови незбереження рівня доходів на протязі обумовленого терміну кредиту (Наприклад, при нестійкому положенні організації в якій працює позичальник, наявність в сумі доходу разових не гарантованих виплат і. т.п.), то величина кредиту корегується в меншу сторону.

А взагалі вперше техніка кредитного скорингу була запропонована американським економістом Д. Дюраном на початку 40 - х рр. [72]. Для відбору позичальників по споживчому кредиту. Дюран зауважував, що виведена ним формула «може допомогти кредитному працівнику легко й швидко оцінити якість звичайного претендента на кредит, але в екстра ординарних випадках її прогнозні якості послаблюються «.

Дюран виявив групу факторів, що дозволяють, на його думку, з достатньою достовірністю визначити ступінь кредитного ризику при отриманні споживчого кредиту. Він використовував слідуючи коефіцієнти при нарахуванні балів:

1. Вік: 0,01 за кожен рік більше 20 років ( максимум 0,3)

2. Стать : жіноча - 0,4, чоловіча - 0;

3. Термін проживання : 0,042 за кожен рік проживання в даній місцевості ( максимум 0,42);

4. Професія: 0,55 за професію з низьким ризиком, 0 - за професію з високим ризиком, 0,16 - для других професій;

5. Робота в галузі: 0,21 - підприємства загального користування, державні установи, банки та брокерські фірми;

6. Зайнятість: 0,059 за кожен рік роботи на даному підприємстві (максимум - 0,59);

7. Фінансові показники: 0,45 за наявність банківського рахунку,

8. 0,35 за володіння нерухомістю,

9. 0,19 при наявності полісу страхування життя.

Використовуючи ці коефіцієнти Дюран визначив границю, що розділяє «гарних» та «поганих» позичальників - 1,25 бала. Клієнт, що набрав більше 1,25 бала, може бути віднесений до групи помірного ризику, а той що набрав менше 1,25 бала рахується не бажаним для банка.

Метод скорингу дозволяє провести експрес-аналіз заявки на кредит в присутності клієнта. У французьких банках клієнт, що попросив персональну суду та заповнив спеціальну анкету, може отримати відповідь про можливість надання споживчого кредиту на протязі декількох хвилин.

До спеціальної анкети великого французького банку «Креді агріколь», яку заповнюють індивідуальні позичальники, входять такі дані:

1. ціль кредиту (від 0 балів при грошовому кредиті до 100 балів при купівлі автомобіля);

2. участь клієнта у фінансуванні угоди (при сплаті готівкою менше 10% суми - 0, від 10 до 45% - 30 балів, більше 45% - 50 балів);

3. сімейний стан (від 0 для розведених подружь до 60 з кількістю дітей менше трьох );

4. професія (від 0 балів для студентів до 100 для державних службовців);

5. вік (від 0 балів для осіб молодше 25 років, до 100 балів більше 65 років);

6. зайнятість (від 0 балів при терміні менше одного року до 100 - більше 4-х років);

7. чистий річний дохід (від 0 - при доході до 60 тис. франків до 100 - при доході більше 160 тис. фр.);

8. володіння нерухомістю (від 0 балів при наймі квартири до 80 при наявності власного будинку);

9. термін кредиту (від 140 балів при терміні менше 1-го року до 0 при терміні більше 2- х років - 4

10. сума на банківському рахунку (від 0 при залишку менше 5 тис. фр. до 150 при залишку більше 50 тис. фр. ).

Якщо позичальник набрав більше 510 балів, банк відразу дає згоду на видачу кредиту, при 380 - 509 балах проводиться додаткове вивчення умов (сума, термін кредиту, гарантії), при набранні менше 380 балів слідує відмова від видачі споживчого кредиту.

Також для прикладу наведу рейтинг якості кредиту (по бальній системі), який рекомендується Світовим Банком для використання (див додаток А та додаток Б). [2]

Методи перевірки кредитоспроможності позичальників по бальній системі отримують все більше визнання західних банків, які не жаліють ні часу, ні коштів на їх розробку.

Світова банківська практика аналізу клієнтської заборгованості безперечно заслуговує глибокого та всебічного вивчення зі сторони банків України.

У випадку позитивного висновку про кредитоспроможність потенційного позичальника банк приступає до розробки умов кредитного договору. Цей етап називається структуруванням суди. В процесі структурування визначає основні характеристики суди:

- ціль кредиту;

- суму;

- порядок погашення;

- строк;

- забезпечення;

- ціну кредиту;

- інші умови.

1.4. Напрямки удосконалення організації споживчого кредитування

Кредитування з найдавніших часів є ризиковим видом діяльності. Кредитний ризик, що породжується даною діяльністю, та методи його мінімізації цікавлять як практиків, так і теоретиків. Про це свідчить велика кількість наукових публікацій, що з`явились останнім часом. Не дивлячись на той факт, що проблема кредитного ризику надзвичайно актуальна серед науковців, дослідження причин виникнення, особливо в конкретних галузях, та методи мінімізації кредитного ризику не можна вважати повністю вивченими та дослідженими.

Перш за все, звернемося до визначення кредитного ризику. Під кредитним ризиком, традиційно розуміють ймовірність несплати позичальником основного боргу та відсотків, які належать до сплати за користування кредитом у терміни, визначені у кредитній угоді. У взаємовідносинах кредитора та позичальника предметом спільного інтересу є кредит. Із ним пов`язані протилежні за своєю суттю ситуації: кредитор має право вимагати повернути йому борг, а боржник зобов`язаний віддати позику, як це вказано у кредитній угоді. Недотримання цих домовленостей загрожує кредитору фінансовими збитками.

Сучасна банківська практика сформувала різні системи запобіжних заходів щодо зменшення впливу кредитного ризику.

Однією із таких запобіжних систем є страхування, прояв якого відбувається через самострахування (формування та використання резерву на можливі втрати за кредитними операціями) та методом прямого страхування, що відбувається за участю страхових компаній.

Метод самострахування полягає в накопиченні певної кількості фінансових ресурсів, які при необхідності використовуються на покриття можливих втрат при настанні несприятливих обставин. Правлінням НБУ було прийнято Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями. Згідно з цим Положенням комерційний банк зобов`язаний створювати резерв під кредитні ризики, необхідність створення цього резерву зумовлена кредитними ризиками, що притаманні банківській діяльності. «Кредитні операції - це вид активних операцій, що пов`язані з наданням клієнтам коштів у тимчасове користування або прийняттям зобов`язань про надання коштів у тимчасове користування, а також надання гарантій, поручительств, авалів, розміщення депозитів, проведення факторингових операцій, фінансового лізингу, видача кредитів у формі врахування векселів, у формі операцій «репо». Розрахунок резерву під кредитні ризики банки здійснюють, класифікуючи кредитний портфель за кожною кредитною операцією, залежно від стану позичальника, обслуговування позичальником кредитної заборгованості та з урахуванням забезпечення кредитної операції. [55]

За результатами класифікації кредитного портфеля визначається категорія кредитної операції: «стандартна»; «під контролем»; «субстандартна»; «сумнівна»; «безнадійна».

Загальна заборгованість за кредитними операціями становить валовий кредитний ризик для кредитора. З метою розрахунку резервів на покриття можливих втрат за кредитними операціями визначається чистий кредитний ризик (в абсолютних показниках) шляхом зменшення валового кредитного ризику, класифікованого за ступенем ризику, на вартість прийнятого забезпечення. Банки зобов`язані створювати та формувати резерви для можливих втрат на повний розмір чистого кредитного ризику, за всіма видами кредитних операцій у національній та іноземній валютах. Резерв формується в тій валюті, в якій враховується заборгованість. «Комерційні банки створюють резерв на всю суму нарахованих за кредитними операціями доходів, що прострочені на строк понад 30 днів.» [56] Резерв формується за рахунок відрахувань, які відносяться на витрати банку в межах отриманого доходу банку. Перевага даного методу в тому, що самострахування дає змогу оперативно вирішити питання відшкодування збитків, що виникли при невиконанні позичальниками своїх кредитних зобов`язань, це дає змогу комерційному банку не втратити свої фінансові ресурси.

Наступний метод полягає у залученні до системи запобіжних заходів страховиків. Страхування кредитних ризиків - порівняно мало досліджена тема. Тут в основному висвітлені загальні положення, страхування кредитних ризиків знайшло своє відображення у наукових працях Осадця С.С., Базилевича В.Д., Клапкова М. Багато публікацій з`явилося з ініціативи практиків-страховиків, які роблять перші кроки в реалізації такої послуги як страхування кредитних ризиків.

«Об`єктом при кредитному страхуванні виступає відповідальність позичальника, який з певних причин не виконав свої договірні зобов`язання».[21] На сьогодні кредитне страхування представлене двома основними видами: страхування кредитів (страхувальником у цьому разі виступає банк, банк перекладає ризик на страховика і є одночасно страхувальником та застрахованим) та страхування відповідальності позичальника за непогашення кредиту (страхувальником тут є боржник, який страхує кредит на користь свого кредитора). Кредитне страхування на вітчизняному ринку страхових послуг з`явилось порівняно недавно, на початку 90-х років.

Розглянемо відносини при страхуванні кредитів: банк після укладання кредитного договору може самостійно застрахувати надану позику, підписавши зі страховою компанією угоду про добровільне страхування кредитного ризику. В цьому випадку сума страхових внесків враховується при встановленні ставки відсотка за кредит. Ініціаторами таких страхових операцій повинні бути банки, що потребують страхового захисту. За характером ця операція аналогічна страхуванню від нещасного випадку, яким, власне, і є неповернення кредиту. У вітчизняній практиці даний варіант страхування поки не одержав необхідного розвитку.

Головна причина того, що комерційні банки побоюються використовувати страхування кредитів як форму захисту від ризиків банківської діяльності, криється в тому, що без страхового аудиту, широкого висвітлення в економічній пресі балансів, фінансових звітів страхових компаній виникає сумнів щодо платоспроможності. Прийнята нова редакція Закону України «Про страхування» підвищує вимоги до страховиків щодо їх платоспроможності, це сприятиме зростанню довіри до страхових організацій. З іншого боку, через надмірно високі страхові тарифи підвищуються страхові премії, а отже, й витрати виробництва, що, врешті, обертається підвищенням ціни на кредитні ресурси. Не сприяє поширенню цього варіанта страхування й ускладнена процедура оформлення страхового договору. Вона потребує від банків дуже відповідальної аналітичної роботи, коли доводиться узгоджувати страхові тарифи, характер відповідальності, надавати страховику документи, необхідні йому для відкриття регресного позову до боржника, тощо.

Другий вид кредитного страхування - страхування відповідальності за непогашення кредиту, розглядається як різновид гарантійного листа страхової компанії банку за фінансовими зобов`язаннями до його клієнтів-позичальників. Для цього банку необхідно через позичальника одержати від страхової компанії і розглянути такі документи:

- свідоцтво про державну реєстрацію;

- статут і установчі документи;

- ліцензію на проведення страхової діяльності з переліком видів страхування, у тому числі й страхування відповідальності;

- правила (умови) страхування, затверджені у передбаченому статутом порядку;

- страховий поліс (свідоцтво або сертифікат) за типовою формою.

На платоспроможність страхової компанії в цілому вказує наявність перевищення фактичного розміру її вільних активів над пасивами. Проте не завадить конкретно проаналізувати можливості страхової компанії, спираючись на оцінку факторів, які забезпечують фінансову стійкість страховика:

- власні капітали і резерви, вільні від зобов`язань;

- методологію розрахунку страхових тарифів;

- збалансованість страхового портфеля;

- величину страхових резервів (чи вони адекватні обсягам зобов`язань);

- розміщення страхових резервів (із дотриманням принципів їх диверсифікації, повернення, ліквідності та прибутковості);

- можливості перестрахування.

За результатами аналізу всіх поданих матеріалів з урахуванням внесених банком поправок укладається договір страхування, який подається в банк разом зі страховим полісом.

У випадку підготовки рішення про страхування відповідальності за непогашення кредиту і відсотків за ним банк повинен уважно розглянути проект договору добровільного страхування з огляду на виконання таких вимог:

- термін дії договору страхування (угоди) повинен перевищувати кінцевий строк погашення кредиту і відсотків по них на період, протягом якого страховик зобов`язаний виплатити страхове відшкодування, охоплюючи термін подачі і розгляду заяви;

- договір страхування повинен набути чинності не пізніше дати видачі кредиту;

- строк подання страховій компанії заяви про настання страхового випадку повинен бути мінімальним, крім заяви страхувальника, відповідну заяву може подати банк-кредитор;

- дата настання страхового випадку відповідальності страхової компанії за виплату відшкодування має відповідати даті погашення кредиту і виплати відсотків. Період, протягом якого проводиться відшкодування, повинен бути мінімальним;

- договір страхування набуває чинності лише після сплати страхувальником усієї суми страхового платежу (премії).

Недоліком даної форми страхування є те, що страховик не вступає у безпосередні правові відносини з банком-кредитором, а пов`язаний з ним опосередковано. Практика показує, що позичальник дуже часто не виконує умов договору або свідомо порушує строки їх виконання, що дає можливість відмовити страховику у виплаті страхового відшкодування банку. Ситуація ускладнюється тим, що на українському страховому ринку не вироблено загальних умов кредитного страхування, які б охоплювали найсуттєвіші норми кожного виду страхування.

Страхування - це ефективна система щодо зменшення впливу кредитних ризиків, що передбачає такі варіанти: самострахування, яке активно впроваджувалось в банківську практику і знайшло втілення через формування та використання резервів по кредитних операціях та страхування, за яким страхувальник шляхом сплати премії забезпечує собі або третій особі, в разі настання події, обумовленої договором, суму виплати страховиком, який утримує певний обсяг відповідальності. Причому, останнє не одержало необхідного розвитку в силу недосконалості страхового ринку, слабкої практики з даних видів страхування та неповної законодавчої бази стосовно кредитного страхування. Але в подальшому страхування кредитних ризиків, очевидно, розвиватиметься не лише шляхом удосконалення діючих умов страхування, але й розширення видів страхування кредитних ризиків, особливо з огляду на розширенням факторингових операцій, операцій лізингу, форфейтингу. Поєднання самострахування та страхування відзначається більшою стабільністю та захищеністю інтересів кредиторів, особливо це стосується спеціалізованих банків, в яких зосереджено значна кількість однотипних ризиків.

Перспективи збільшення банківського обороту та можливість інтенсифікації кредитних операцій природним чином поєднуються зі зростанням важливості завдань оптимізації управління ризиками. Портфель банку підпадає під усі основні види ризику, що супроводжують фінансову діяльність: ризик ліквідності, ризик процентних ставок, ризик неплатежів за позикою (кредитний ризик). Сьогодні, коли говорять, що здорова банківська система держави здатна оздоровити економіку в цілому, то мають на увазі, в першу чергу, здатність банків до кредитування. Нам хотілося б відзначити, що кредитування - одна з найризикованіших операцій комерційних банків України на сучасному етапі їх діяльності.

Кредитний ризик залежить від зовнішніх економічних факторів (це стан економічного середовища, кон`юнктура ринків тощо) та від ряду факторів, викликаних помилковими діями співробітників банку. Можливість управління зовнішніми факторами обмежена, хоча своєчасний аналіз та прогноз кон`юнктури можуть сприяти запобіганню значних витрат. Однак основні важелі управління кредитним ризиком лежать у сфері внутрішньої політики банку.

Згідно з проведеним аналізом, програма надає наступні висновки з розподілом позичальників на п`ять груп (А, Б, В, Г, Д):

1) клас «А» - фінансова діяльність дуже добра (прибуткова), що свідчить про можливість своєчасного виконання зобов`язань за кредитними операціями, зокрема погашення основної суми боргу та процентів за ним, відповідно до умов кредитної угоди; вище керівництво позичальника має відмінну ділову репутацію. Забезпечення за кредитною операцією має бути першокласним. Одночасно можна зробити висновок, що фінансова діяльність і надалі здійснюватиметься на такому ж високому рівні;

2) клас «Б» - фінансова діяльність позичальника цієї категорії близька за характеристиками до класу «А», тобто фінансова діяльність добра або дуже добра (прибуткова, але окремі економічні показники погіршились або мають незначні відхилення від мінімально прийнятих значень), але ймовірність підтримання її на цьому рівні протягом тривалого часу є низькою. Позичальники, віднесені до цього класу, потребують більшої уваги через потенційні недоліки, що ставлять під загрозу достатність надходжень коштів для обслуговування боргу та стабільність одержання позитивного фінансового результату їх діяльності. Забезпечення кредитної операції не має викликати жодних сумнівів. Недоліки в діяльності позичальників, віднесених до класу «Б», мають бути лише потенційними. При наявності реальних недоліків класифікацію позичальника потрібно понизити;

3) клас «В» - фінансова діяльність задовільна і потребує більш детального контролю, є тенденції щодо її погіршення, а також - ймовірність несвоєчасного погашення кредитної заборгованості в повній сумі і в строки, передбачені договором, якщо недоліки не будуть виправлені;

4) клас «Г» - фінансова діяльність незадовільна і спостерігається її явна нестабільність протягом року. Існує високий ризик значних збитків, ймовірність погашення кредитної заборгованості є низькою. При проведенні наступної класифікації, якщо немає безсумнівних підтверджень погашення кредитної заборгованості (строк погашення якої наступив) у місячний строк, позичальника треба класифікувати у більш негативній категорії. За кредитом, що виданий під сумнівне забезпечення або виданий без забезпечення, позичальник, віднесений до цього класу на підставі оцінки його фінансового стану, класифікується на клас нижче (клас «Д»);

5) клас «Д» - фінансова діяльність незадовільна, є збитки, кредитна операція не забезпечена ліквідною заставою (або безумовною гарантією).

Так, наприклад, розраховується:

? можлива (сподівана) величина збитків за кредитним портфелем:

(1.1)

де S - сума і - ї кредитної угоди, і = 1, 2...N

Р_і(С) - ймовірність виникнення збитків щодо і-ї кредитної угоди (показник ризику);

? середньозважений кредитний портфельний ризик:

(1.2)

Слід враховувати, що зорове сприйняття інформації для людини має важливе значення. Спираючись на це, для автоматизованого проведення обчислень і зручного відображення результатів не тільки у табличному вигляді, але й у вигляді графічних зображень (діаграм, гістограм, графіків), застосовано можливості табличного процесора Ехcеl 97. Таким чином, для проведення розрахунків за формулами були сформовані таблиці, що вміщують не тільки вхідні дані, а й розрахункові формули і підсумкові результати. Потрібні проміжні значення та результати також відображаються у вигляді графіків різного вигляду. Крім того, слід зауважити, що досить важливим і зручним є те, що, при внесенні змін у будь-які вхідні дані, здійснюється автоматичне перерахування за формулами, і всі результати та графіки одразу набувають іншого вигляду.[28]

Застосовані підходи та форми впровадження програмних засобів не є вичерпними. Вони лише узагальнюють досвід, а також демонструють той факт, що використання інформаційних технологій не лише значно покращує якість виконаної роботи, але й сприяє більш конкретному інтегруванню спеціальних знань і практичних навичок безпосередньої роботи з комп`ютером.

1.3 Система оцінки кредитоспроможності фізичних осіб

Ощадбанк, як і кожен з комерційних банків здійснює оцінку фінансового стану позичальника в кожному випадку укладання договору про здійснення кредитної операції, а в подальшому не рідше одного разу на три місяці з урахуванням поточного стану обслуговування позичальником кредитної заборгованості.

При взаємодії служби безпеки банку та юрисконсульта перевіряються достовірність анкетних даних позичальника, платоспроможність поручителя (гаранта), внесення пропозицій щодо умов кредитування здійснюється цими службами після експертизи документів кредитного досьє.

За результатами перевірки фінансового стану клієнта, з точки зору його платоспроможності, відбувається віднесення позичальника до одного з класів: А,Б,В,Г чи Д.

Оцінка фінансового стану позичальника здійснюється на основі методики, що адаптована до умов держави з перехідною економікою.

Метою реалізації методики є формалізація процесу прийняття рішень з приводу надання споживчих кредитів на основі оцінки фінансового стану індивідуальних позичальників. За допомогою даної методики здійснюється також оцінка ризику існуючого портфеля споживчих кредитів. Основним джерелом для роботи алгоритму є дані про клієнтів, зазначені в анкеті позичальника.

Додаткова інформація формується в ході першого контакту з позичальником кредитного працівника першого рівня. Алгоритм обробки заявки передбачає декілька основних розділів аналізу:

1. «Загальні дані»;

2. «Фінансові показники»;

3. «Характеристика кредиту»;

4. «Моральні якості»

Питома вага кожного з розділів в загальному підсумку дорівнює 30,40,25 і 5% відповідно.

Кожному з параметрів, що використовуються, надається відповідна вага, яка визначає його значущість.

В залежності від варіанту відповіді за кожним з параметрів формується підсумкова оцінка параметра шляхом добутка ваги параметру на бальну оцінку варіанту відповіді.

Сума всіх бальних параметрів утворює підсумок розділу. Сума підсумків всіх розділів утворює загальний підсумок алгоритму.

В результаті за конкретним запитом встановлюється відповідний ризик кредитування. В залежності від суми накопичених балів приймається один з варіантів рекомендацій прийняття рішення:

1. Менше 30 балів - надання кредиту недоцільне;

2. Від 30 до 45 балів - рекомендується розглянути можливість додаткового високоліквідного забезпечення кредиту, реалізація якого в подальшому, можливо, буде служити джерелом погашення кредиту;

3. Від 45 до 55 балів - фінансовий стан задовільний , інформація потребує подальшої обробки, але надання кредиту можливе;

4. Від 55 до 75 балів - фінансовий стан відповідає вимогам банку, надання кредиту можливе;

5. Більше 75 балів - позитивна рекомендація щодо надання кредиту, фінансовий стан позичальника не викликає сумнівів.

Розділ 1 «Загальні дані». В даному розділі аналізуються загальні дані про позичальника, які впливають на його спроможність погашати зобов`язання.

Вік визначає фінансові можливості позичальника, рівень добробуту, стабільність теперішнього стану, його перспективи, мотиви щодо використання кредитних коштів. Найбільш сприятливим є вік в інтервалі від 30 до 45 років.

Час проживання в даній місцевості характеризує ступінь стабільності його зв`язків з зовнішнім середовищем. Найбільш сприятливим для кредитування є термін проживання більше 10 років.

Місце роботи є значущим фактором, що визначає фінансові потоки позичальника. Посада відображає поточний рівень доходів. Чим вище службове положення клієнта, тим вище його рейтинг. Значний стаж роботи на підприємстві знижує ймовірність звільнення. Найбільш бажаним вважається стаж більше 7 років.

Військове зобов`язання підвищує ризик прикликання до служби, що може вплинути на виконання зобов`язань за кредитним договором. Освіта має безпосередній вплив на бажання брати кредит разом з відповідальністю.

Спеціальність за дипломом характеризує рівень спеціальної підготовки працівника. Сьогодні найбільш привабливими є спеціальності фінансиста, юриста, перекладача та програміста.

Сімейний стан є визначним для мотивації клієнта. Наявність дітей у родині зміцнює відповідальність людини, в тому числі щодо зобов`язань по кредиту.

Наявність страхових полісів є важливим фактором у разі настання нещасливого випадку з позичальником або його майном. Перевага надається позичальникам, що мають страховий поліс. Даний фактор має важливе значення при кредитуванні під заставу особистого майна громадян.

Розділ 2 «Фінансові показники». Даний розділ розглядає безпосередньо можливості клієнта погасити кредит та відсотки по ньому.

При цьому досить важливим показником є кредитна історія. Відсутність претензій за раніше наданими кредитами свідчить про високий ступінь відповідальності за порядність клієнта.

Наявність пластикових карток є свідченням рівня добробуту та позитивного іміджу клієнта. Вид картки якісно доповнює цей показник. Наявність рахунків в «Ощадбанку» дає можливість відслідкувати депозитну історію клієнта. Наявність цінних паперів говорить про активність фізичної особи на фондовому ринку, а ліквідних паперів дає додаткову можливість для збільшення, в разі необхідності, суми забезпечення.

Сальдо платіжного балансу, а також співвідношення суми щомісячних виплат за кредитом до сальдо платіжного балансу говорить про можливість позичальника погасити заборгованість виходячи з поточних грошових потоків. При від`ємному сальдо платіжного балансу, а також у випадку перевищення суми щомісячних виплат за кредитом 90% позитивного сальдо сімейного бюджету, кредитування вкрай небажане.

Володіння нерухомістю характеризує позичальника з точки зору його забезпеченості і стабільності. Ринкова вартість нерухомості відображає рівень забезпечення. Аналогічне значення має і володіння автомобілем. Володіння ж фірмою характеризує позичальника з підприємницької точки зору. Ринкова вартість фірми відображає рівень досягнень у підприємництві.

Розрахунок питомої ваги суми кредиту до ринкової вартості майна є відображенням значущості суми кредиту в житті позичальника, а відповідно, досвід управління такими грошовими потоками.

Розділ 3 «Характеристика кредиту». Даний розділ відображає ризик, пов`язаний з умовами кредитування.

Так, термін користування кредитом несе в собі ризик, пов`язаний з процесами, які в змозі впливати на виконання своїх зобов`язань позичальником перед банком. Чим менший проміжок часу, тим менш ймовірна негативна зміна поточного фінансового стану позичальника.

Сума кредиту, що запитується, є абсолютним значенням ризику банку, пов`язаним з непогашенням кредиту.

Схема погашення характеризує адекватність реального використання кредиту, цілям, що обумовлені в заявці. Для банків найбільш привабливим є графік щомісячного погашення як суми основного боргу кредиту, так і відсотків за ним.

Розділ 4 «Моральні якості». Даний розділ є характеристикою позичальника як людини.

Комунікабельність відображає ступінь відкритості клієнта для спілкування. Зобов`язаність характеризує потенційного позичальника з точки зору виконання взятих раніше на себе зобов`язань. Підприємництво є свідченням адаптації до реально існуючих зовнішніх факторів. Перше враження про позичальника є найбільш об`єктивним, але не відображає багатьох глибинних факторів і мотивуванні клієнта.

Думка, що склалася за підсумками бесіди, є найбільш суб`єктивною, але в той же час є відображенням в більшій мірі глибинних мотивів позичальника. Зовнішність та вигляд клієнта говорять про рівень його добробуту та відповідний образ життя.

В результаті проведеної нами роботи були детально вивчені теоретичні аспекти, які стосуються як банківського споживчого кредитування так і тих сфер з якими цей продукт стикається. Що стосується теоретичних аспектів, то вони розкривають класифікаційні види споживчого кредиту (в залежності від цільового характеру, суб`єктів кредитних відносин, способів організації надання позичкових коштів, форм видачі кредиту, ступені покриття кредитом вартості споживчих товарів, строків надання кредиту) та детально описують всі елементи кредитного процесу з урахуванням тієї особливості, що позичальником, як правило, є фізична особа.

Розділ 2. Аналіз споживчого кредитування в ВАТ «Ощадбанк»

2.1 Загальна характеристика ВАТ «Ощадбанк»

2.1.1 Юридична довідка про Ощадбанк України

Згідно з Законом України «Про банки і банківську діяльність», що визначає правові основи банків, порядок створення і основні принципи їх діяльності згідно з Декларацією про державний суверенітет України (55-12) та Законом України «Про економічну самостійність Української РСР» (142-12), ощадну справу в Україні здійснює Ощадний банк України та інші комерційні банки.

За Статтею 39 Закону, Ощадний банк України є спеціалізованим комерційним банком. Ощадний банк України - юридична особа. Керівництво Ощадним банком України здійснює Правління банку. Україна гарантує збереження вкладів і цінних паперів громадян в Ощадному банку України та їх видачу вкладникам на першу вимогу.

До функцій Ощадбанку України належить: відповідальність за ефективну організацію ощадної справи в країні, забезпечення впровадження прогресивних форм розрахунково-кредитного та касового обслуговування населення, розширення безготівкових розрахунків, розповсюдження та погашення цінних паперів, кредитування населення, валютне обслуговування іноземних та українських громадян, надання різноманітних платних послуг.

Згідно з Статтею 41 Закону України «Про банки і банківську діяльність», Ощадний банк України встановлює процентні ставки по вкладах населення в межах максимальних процентних ставок, визначених Національним банком.

Грошові кошти, залучені Ощадним банком України, передаються за плату Національному банку, а також використовуються ним для кредитування населення та здійснення інших банківських операцій.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 1999 р. № 876 «Про деякі питання управління Державним спеціалізованим комерційним ощадним банком України» (із змінами № 1356, № 1924 та № 254) на виконання розпорядження Президента України від 20 травня 1999 р. N 106 (106/99-рп) та з метою удосконалення структури і організації управління Державним спеціалізованим комерційним ощадним банком України, створення умов для більш ефективної реалізації державою прав власника Кабінет Міністрів України постановляє:

1. Перетворити Державний спеціалізований комерційний ощадний банк України (далі - Ощадбанк) у відкрите акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» (далі - Банк). Установити, що Банк є правонаступником прав і обов'язків Ощадбанку.

2. Затвердити статутний фонд Банку у розмірі 158 млн. гривень із закріпленням у власності держави 100 відсотків акцій, що випускаються на величину його статутного фонду.

3. Рішення про зміну розміру статутного фонду Банку приймаються і затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Установити, що:

1. банк діє на підставі статуту, який затверджується спостережною радою Банку;

2. вищим органом управління Банку є спостережна рада, яка діє на підставі положення про неї, що затверджується Кабінетом Міністрів України;

3. голова правління Банку призначається на посаду та звільняється з посади Кабінетом Міністрів України;

4. спостережна рада затверджує рішення голови правління про призначення на посаду та звільнення з посади першого заступника, заступників голови правління та членів правління Банку.

У своїй діяльності Ощадбанк керується нормативними документами Українського законодавства, НБУ і нормативними документами, які регламентують діяльність установ ВАТ «Ощадбанк». Перелік нормативних документів, які регулюють діяльність установ Головного управління по м. Дніпропетровську та Дніпропетровській області ВАТ «Ощадбанк» подано в додатку В.

2.1.2 Банківські продукти і послуги

Ощадбанк України пропонує різноманітні банківські продукти і послуги (понад 200 видів), що надаються фізичним та юридичним особам відповідно до їх потреб. Ним виконуються операції в національній та іноземних валютах, здійснюється кредитування громадян, малого і середнього бізнесу, впроваджуються прогресивні форми розрахунково-касового обслуговування населення.

Ощадбанк - найбільший оператор на ринку державних цінних паперів, емітований Мінфіном України. Він проводить тут усі можливі операції. Як банківська установа банк виконує на ринку приватизації функції з обліково-розрахункового обслуговування клієнтів, депозитарію інвестиційного фонду, агента фінансових посередників при здійсненні різноманітних операцій під час проведення приватизації. Традиційною послугою банку є залучення коштів населення. На сьогодні установами банку пропонується широкий вибір видів вкладів для населення в національній та іноземній валюті. Умови, на яких залучаються кошти, враховують інтереси найширших верств населення. Рахунок в Ощадбанку може відкрити школяр і пенсіонер, робітник і бізнесмен. Крім того, для вкладників банку передбачені заохочення залежно від виду вкладу, на який внесено кошти.

ВАТ «Державний ощадний банк України» з 1997 року є принциповим членом міжнародної платіжної системи MasterCard та з 1998 року - принциповий член Visa International, та пропонує майже весь спектр карткових продуктів цих двох найбільших платіжних систем. Починаючи з 26 серпня 1998 року (випуск першої міжнародної платіжної картки) і до 1 жовтня 2005 року Ощадбанк емітував більш ніж 144 тисячі міжнародних платіжних карток.

ВАТ «Державний Ощадний банк України» здійснює такі валютні операції: купівлю-продаж готівки іноземної валюти, купівлю-продаж усіх видів дорожніх чеків (THOMAS COOK, AMERICAN EXPRESS, VISA); операції по залученню тимчасово вільних коштів громадян в іноземній валюті на поточні рахунки та нарахування відсотків на залучені кошти. При цьому Банк гарантує збереження і своєчасне повернення коштів і нарахування відсотків. Відкриття та закриття поточних рахунків фізичних осіб в іноземній валюті здійснюється безкоштовно ; перекази іноземної валюти за межі України і по території України за рахунок особистих коштів осіб-резидентів і нерезидентів. Переказ коштів здійснюється як з валютних рахунків фізичних осіб так і шляхом внесення готівки до каси банку.

Ощадбанк контролює значну частину ринку особистих вкладів населення, оперує більш як 90 мільйонами рахунків. Банк має тісні зв'язки з іноземними банками в багатьох країнах світу. Вже не один рік Ощадбанк підтримує добрі відносини з німецькими ощадкасами, які мають багаторічний досвід ощадної справи, а також Фондом міжнародного співробітництва, Комітетом TACIS Європейської Комісії. На правах членства банк входить до всесвітньо відомих організацій Visa International, Europay International. Ощадбанком встановлено прямі кореспондентські відносини з провідними іноземними банками. (див додаток Ж)

Операції з корпоративними цінними паперами:

- купівля - продаж акцій, на замовлення клієнтів на Українській фондовій біржі (УФБ), Українській міжбанківській валютній біржі (УМВБ), торгівельному майданчику Першої фондової торгівельної системи (ПФТС);

- перереєстрація прав власності на цінні папери;

- розповсюдження емітованих цінних паперів в тому числі і на умовах андерайтингу;

- організація скупки акцій через установи банку по замовленню клієнтів.

Операції з векселями суб`єктів господарської діяльності:

- врахування векселів;

- інкасування векселів;

- доміцілювання векселів;

- придбання, продаж і міна векселів по дорученню клієнта;

- акцептація векселів, виданих на банк його кредитором;

- видача простих векселів кредитору;

- видача переказних векселів на боржника банку;

- видача банку простих векселів на боржника банку;

- вексельний платіж банка кредитору;

- вексельний платіж боржника банку;

- авалювання векселів;

- надання гарантій в забезпечення оплати векселів;

- відповідальне зберігання векселів.

Депозитарна діяльність (дозвіл ДКЦПФР від 20.10.2000 р. № 55-З):

- зберігання цінних паперів;

- обслуговування обігу цінних паперів на рахунках у цінних паперах;

- обслуговування операцій емітента по випущених ним цінних паперам.

Трансфертні операції на замовлення клієнта:

- конвертація цінних паперів в інші;

- обмін цінних паперів при реорганізації емітента;

- обмін цінних паперів при використанні похідних цінних паперів (варанту);

Довірчі операції на замовлення клієнта:

- здійснення розрахунків за цінні папери;

- погашення цінних паперів при настанні строку платежу;

- отримання доходів за цінними паперами;

- реінвестування доходів за цінними паперами;

- представництво на загальних зборах та участь у роботі органів управління.

Обслуговування інвестиційних фондів:

- викуп інвестиційних сертифікатів;

- сплата доходу за інвестиційними сертифікатами;

- виконання функцій інвестиційного керуючого інвестиційних фондів.

Консультаційно-експертна діяльність:

- обґрунтування і визначення умов емісії цінних паперів виходячи з кон`юнктури ринку;

- розробка документів та реєстрація емісії в ДКЦПФР;

- оцінка ліквідності конкретного цінного паперу;

- оцінка залогової вартості цінних паперів.

Банк зацікавлений в придбанні або реалізації пакетів акцій зазначених у додатку емітентів (див додаток Д).

Установи Ощадного банку України приймають від фізичних осіб платежі до бюджету, платежі до державних цільових фондів, добровільні внески громадян і платежі на користь юридичних осіб (незалежно від форм власності) за реалізовані товари, надані послуги і виконані роботи готівкою або безготівково, шляхом списання коштів з власних поточних рахунків.

Приймання платежів здійснюється за прибутковими документами. Прибуткові документи складаються з двох частин - повідомлення та квитанції і містять обов'язкові реквізити: назву юридичної особи - одержувача платежів, ЗКПО, номер поточного рахунку, назву установи банку, в якому знаходиться рахунок одержувача, номер МФО, прізвище і номер особового рахунку платника (за його наявності) суму та період платежу, інші необхідні дані про платника.

Прибуткові документи заповнюються платником від руки чорнилом або кульковою ручкою, розбірливо і чітко, або роздруковуються юридичною особою-одержувачем платежів (такий документ може не відповідати встановленим формам, але обов`язково повинен містити всі необхідні реквізити). Виправлення в документах не допускаються. У разі відсутності в пред'явленому платником прибутковому касовому документі необхідних реквізитів або якщо сума наявних коштів менша за суму платежу, операція не виконується, а документ і готівка повертаються платнику.

Якщо платник відмовляється від здійснення платежу в цей же день, питання щодо повернення грошей вирішується на підставі письмової заяви платника за наявності квитанції та документа, що засвідчує його особу (паспорт, посвідчення). Операція скасовується, платник повертає квитанцію, йому повертають кошти.

У випадках постійних надходжень платежів від фізичних осіб (квартплата і комунальні платежі, плата за газ, електроенергію, телефонний зв`язок, плата за навчання тощо) між установами банку та юридичними особами, на користь яких приймаються платежі, можуть бути укладені договори з приймання платежів. У цьому разі плата за операції з платників не утримується, а плата за їх виконання здійснюється юридичною особою - одержувачем коштів відповідно до умов договору, при цьому додаткове утримання плати за цю операцію не допускається.

Розмір комісійної винагороди залежить від собівартості здійснення кожної операції, куди входять:

- собівартість однієї хвилини робочого часу одного працівника банку;

- кількість хвилин , які затрачають всі працівники, що виконували та контролювали операцію по прийманню платежів від населення та перерахуванню на рахунок підприємства з урахуванням рентабельності.

При укладанні договорів мають бути чітко визначені види платежів, форми прибуткових документів і порядок їх заповнення, умови приймання і терміни зарахування платежів, форма представлення і спосіб передачі прибуткових документів (реєстр платежів), відповідальність та обов`язки сторін, сума комісійної, яку сплачують юридичні особи установам банку за здійснення цих операцій. Отримувачі платежів самостійно виготовляють бланки первинних прибуткових документів із заповненими своїми платіжними реквізитами.

Ощадний банк України надає широкий спектр послуг з розрахунково-касового обслуговування компаніям «AVON», «ZEPTER», «AICE» та іншим клієнтам.

Приймання платежів на користь організацій, з якими не укладені угоди про надання банківських послуг, установи банку проводять на платній основі на прибуткових документах заповнених платником необхідними реквізитами для здійснення платежу. Плата за обслуговування утримується безпосередньо з платника при проведенні операції. Розмір комісійної винагороди за здійснення операції визначається згідно тарифів, затверджених Правлінням Ощадного банку України.

Переваги переходу підприємств та установ на обслуговування в установах Ощадбанку (перспективи розвитку зарплатних проектів).

Виплата заробітної плати безпосередньо на робочих місцях має суттєві недоліки. Підприємства несуть певні економічні витрати пов`язані з тим, що виплата заробітної плати проводиться як правило в робочий час. На підприємствах для виплати працівникам заробітної плати крім штатних касирів додатково залучається велика кількість громадських касирів з числа виробничого персоналу, що призводить до витрат не тільки робочого часу але і додаткових витрат на сплату їм винагороди. Крім того, при виплаті заробітної плати безпосередньо на підприємствах призводить до додаткових витрат пов`язаних з виконанням додаткового обсягу робіт, пов`язаних з отриманням, доставкою, перерахуванням, обліком та забезпеченням схоронності значних готівкових коштів.

Тоді як виплата заробітної плати через установи банку позитивно впливає на вирішення багатьох соціально-економічних проблем, серед яких:

- виплата заробітної плати у зручний для клієнта час повністю або частинами відразу після надходження коштів та широкий вибір місця отримання заробітної плати, враховуючи розгалуженість системи Ощадбанку;

- отримання заробітної плати за довіреністю іншою особою;

- нарахування відсотків за залишками на поточних рахунках;

- оплата за дорученням вкладника комунальних та інших послуг шляхом списання відповідних сум з його вкладу;

- отримання банківських платіжних карток, що дає можливість вкладнику не тільки отримувати готівку, а й здійснювати безготівкові розрахунки з торговими та іншими організаціями і підприємствами.

Як заявив голова правління Ощадбанку Олександр Морозов Державний Ощадний банк, який входить у групу найбільших, має намір у нинішньому 2006 році почати залучення зовнішніх позик.

У планах банку залучення синдикованого кредиту в обсязі до 25% від величини власного капіталу (на 1 січня 2006 власний капітал банку становив 775,6 млн. гривень).

Чисті активи Ощадбанку на 1 січня 2006 становили 9 515,3 млн. гривень, кредитний портфель - 1 997,8 млн. гривень, власний капітал - 775,6 млн. гривень.

2005 рік банк закінчив із чистим прибутком 20,159 млн. гривень. 100% акцій банку перебувають у державній власності.

2.2 Загальний аналіз фінансового стану ВАТ «Ощадбанк»

Фінансові результати діяльності банку (від реалізації його продукту) характеризуються такими показниками: доходи, видатки, прибуток (до сплати податку на прибуток і після сплати податку - чистий прибуток).

Завдання аналізу фінансових результатів діяльності комерційних банків визначаються роллю і значенням прибутку банків як джерела формування їх капіталу, а отже, і фактором, що забезпечує стабільність їх фінансового стану, який, в свою чергу, є однією з умов нормального функціонування банків. Завданням аналізу фінансових результатів діяльності банку є:

- оцінка виконання фінансового плану за показниками доходів, видатків, прибутків та їх динаміки;

- виявлення факторів і визначення їх впливу на зміну фінансових результатів;

- визначення резервів збільшення доходів, економії видатків і збільшення прибутку;

- розробка заходів щодо мобілізації резервів підвищення прибутковості діяльності банку.

Значення аналізу фінансових результатів діяльності банку полягає в тому, що його результати дозволяють керівництву банку сформувати відповідну диверсифікаційну політику надання послуг, виявити «вузькі місця», розробити рекомендації щодо їх усунення. Однак необхідність цього аналізу викликається значенням прибутку не тільки для банку, а і для всіх учасників економічного процесу. Акціонери зацікавлені в прибутку, бо він являє собою доход на інвестиційний капітал. Прибуток приносить вигоди вкладникам, бо завдяки збільшенню резервів і підвищенню якості послуг складається більш стабільна, надійна й ефективна банківська система. Позичальники опосередковано зацікавлені в достатньому банківському прибутку в зв'язку з тим, що спроможність банку надавати позички залежить від розміру і структури його капіталу. Навіть інші фінансово-кредитні установи, які безпосередньо не вдаються до послуг комерційних банків, мають непряму вигоду від банківського прибутку, бо надійна банківська система означає безпеку вкладів і наявність джерел кредиту, від яких залежать фірми і споживачі.

Інформаційною базою аналізу фінансових результатів діяльності банку є дані фінансового плану, звіту форми №2-КБ «Звіт про прибутки і збитки комерційного банку», бухгалтерського обліку в банку. Вірогідність даних річного звіту форми №2-КБ повинна бути підтверджена висновком аудиторської фірми (аудитора).

Метою аналізу фінансових результатів діяльності банку є виявлення резервів росту прибутковості цієї діяльності і формування на цій основі пропозицій по мобілізації виявлених резервів. [33]

Основним показником, який узагальнює результати діяльності і свідчить про ефективність діяльності банку, є прибуток.

Прибуток -- це фінансовий показник результативності діяльності банку. Його величина залежить від трьох «глобальних» компонентів: доходів, видатків і податків, сплачених до бюджету.

Визначення кінцевого фінансового результату діяльності банку передбачає аналіз:

- джерел прибутку;

- доходів комерційного банку: структурний аналіз, оцінка рівня доходів;

- видатків банку: структурний аналіз, оцінка рівня видатків;

- абсолютного розміру прибутку та факторів, що на нього впливають;

- фінансових коефіцієнтів прибутковості: вивчення динаміки коефіцієнтів, оцінку коефіцієнтів з погляду їх нормативного рівня;

- факторний аналіз динаміки коефіцієнтів.

Фінансовим результатом діяльності комерційного банку є прибуток, який залежить переважно від співвідношення його доходів і видатків.

Для аналізу фінансової діяльності Ощадбанку нами було використано інформацію мережі Інтернет на сайті Асоціації українських банків. Для аналізу занесемо необхідні дані в таблиці, для наочності побудуємо графіки і зробимо за результатами висновки.

Таблиця 2.1 - Активи та зобов'язання (млн. грн.)