Факторингові послуги

У світовій практиці діють такі види факторингового обслуговування:

купівля рахунків із знижкою і оплатою фактору;

взяття на себе фірмою-фактором (чи банком) усіх операцій з обліку продажів компанії з веденням рахунків її дебіторів, підготовкою регулярних звітів про стан рахунків та інкасації боргу;

надання гарантій повної оплати товару навіть у тому разі, якщо покупець прострочить або взагалі не сплатить борг.

Зазвичай подібні послуги надаються великим фірмам, котрі мають великий торговий оборот. Розмір комісійних оборотів становить від 1,5 до 2,5%. Тому не кожне підприємство може скористатися послугами факторингової компанії. Так,

факторинговому обслуговуванню не підлягають:

підприємства з великою кількістю дебіторів, заборгованість кожного з котрих виражається невеликою сумою;

підприємства, які займаються виробництвом нестандартної або вузькоспеціалізованої продукції;

будівельні та інші фірми, які працюють із субпідрядниками;

підприємства, які реалізують свою продукцію на умовах після продажного обслуговування і практикують компенсаційні (бартерні) угоди;

підприємства, які укладають із своїми клієнтами довгострокові контракти і виставляють свої рахунки після завершення певних етапів роботи чи до здійснення поставок (авансовий платіж).

Факторингові операції також не проводяться за борговими зобов'язаннями фізичних осіб, філіалів або відділень підприємства.

Подібні обмеження пов'язані з тим, що в наведених випадках факторинговій компанії (банку) надто складно оцінити кредитний ризик, а також невигідно брати на себе підвищений обсяг робіт і додатковий ризик, який виникає при перевідступленні таких вимог, оплату котрих може бути не проведено в строк через невиконання постачальниками яких-небудь своїх договірних зобов'язань.

Необхідною умовою використання факторингу як фінансової послуги високої вартості для постачальника є вимога виробництва товарів та послуг високої якості з перспективою швидкого розширення виробництва і збільшення прибутку. Тільки в цьому разі тимчасові причини не наявності грошових коштів, пов'язані з невчасним погашенням боргів кредиторами, наявністю понаднормативних запасів і ризиком виробничого процесу, які викликають використання факторингових операцій, можуть виправдати себе економічно.

Головна мета факторингового обслуговування - інкасування дебіторських боргів своїх клієнтів і одержання належних їм платежів. Ця послуга може надаватися фактором клієнту як без фінансування, так із фінансуванням:

у першому випадку клієнт факторингової компанії (банку), відвантаживши продукцію, пред'являє рахунки своєму покупцю через фактора, завдання котрого одержати на користь клієнта платіж у строки згідно із господарським договором (зазвичай - 30 - 120 днів);

у другому випадку факторингова компанія купує рахунки-фактури у клієнта на умовах негайної оплати 80 - 90% вартості відвантаження, тобто авансує обіговий капітал свого клієнта (дисконтування рахунків-фактур).

Отримання такої послуги найбільш повно відповідає проблемам підприємств, оскільки дозволяє їм через посередництво фактора перетворити продаж з відстрочкою платежу на продаж з негайною оплатою і в результаті пришвидшити рух свого капіталу.

У техніці здійснення факторингу можна виділити кілька основних найпростіших операцій, кожна з яких окремо давно відома банкам: це ведення дебіторських рахунків, інкасо, фінансування вимог клієнтів, кредитні гарантії та ін. Факторингові компанії інформують клієнтів про неплатоспроможність покупців, беруть на себе гарантії з неплатежів у зарубіжних країнах, приймають ризики неплатоспроможності боржників.

Але факторингова компанія не прийме на себе безнадійних боргів, укладаючи договір з новим клієнтом, тому що фактор пильно вивчає його фінансові показники, маючи потужні інформаційні бази усіх платників, не лише у своїй країні, але й за рубежем.

В основі класифікації факторингових операцій лежить кілька ознак, які дозволяють охарактеризувати даний вид багатоцільових послух з різних боків.

Факторингові операції бувають:

внутрішні, коли постачальник та його клієнт і фактор знаходяться в одній країні, і міжнародні, коли один із учасників операції - за рубежем;

відкриті, якщо боржника повідомлено про участь в угоді факторингової компанії, що здійснюється шляхом відповідного запису на рахунку-фактурі, який підтверджує, що правоспадкоємцем виникаючого боргу є факторингова компанія, з котрою укладено договір, і що платіж має здійснюватися на її користь, або закриті (конфіденційні);

з правом регресу, тобто зворотної вимоги до постачальника відшкодувати сплачену суму, чи без подібного права; умови пов'язані з ризиками, котрі виникають при відмові платника від виконання своїх зобов'язань, тобто - з кредитними ризиками;

з умовою про кредитування постачальника у формі попередньої оплати (до 80% перевідступлених їм боргових вимог) чи оплати вимог на певну дату. Головною перевагою попередньої оплати є те, що її розміри є фіксований процент від суми боргових вимог, отже, постачальник автоматично отримує більше коштів у результаті реалізації своєї продукції і має умови для збільшення обсягу продажів;

за способом обліку рахунків-фактур факторингових операцій, коли можуть бути партії товарів, на які проводиться відкритий облік рахунків-фактур і платники переказують фактору всі платежі, призначені постачальнику, і агентського типу, коли дисконтуються продажі окремим покупцям, а кредит забезпечується факторинговою компанією з відкриттям спеціальних рахунків під конкретні операції.

За видом обслуговування операцій факторинг може бути простим і вексельним, коли розрахунок з постачальником проводиться векселем, а факторингова компанія здійснює облік цих векселів.

Загальна схема класифікації факторингових операцій представлена на рис.1.

Богдан Луців описує 6 видів операцій факторингу:

регулярне придбання права на одержання дебіторської заборгованості постачальник передає факторинговій компанії, вказуючи на це своєму платнику. У цьому разі фактор перераховує кошти як виставлену платіжну вимогу зі свого рахунку на рахунок постачальника. В подальшому фактор на підставі платіжного документа слідкує за надходженням платежу. Складається реєстр виставлених вимог, що й обслуговує фактор;

одноразова купівля фактором права на отримання дебіторської заборгованості після повідомлення постачальникові банком платника про те, що немає коштів у покупця-платника. Ця операція ефективна при наявності простроченої дебіторської заборгованості у великих розмірах;

оплата пред'явлених покупцю платіжних документів, тобто придбання права на кредиторську заборгованість, проявляється в тому, що фактор за рахунок своїх обігових коштів оплачує претензії за рахунком організації (підприємства) за одержані товарно-матеріальні цінності. Протягом дії договору всі претензії до рахунку підприємства, котрі не можуть бути ним оплачені за рахунок власних коштів або банківського кредиту, оплачується з рахунку факторингової компанії чи банку-фактора без оформлення яких-небудь зобов'язань та інших документів. Після такої операції право на одержання грошових коштів, котрими користується постачальник, переходить до фактора. Це право може бути реалізовано в міру надходження коштів на рахунок клієнта. Одночасно туди перераховується пеня, оплачувана постачальникові клієнтом. Пеня є доходом фактора. За домовленістю сторін може біти встановлено ще й комісійний збір. Подібні операції дають можливість різко зменшити взаємну дебіторсько-кредиторську заборгованість, скоротити обсяг кредиту і спростити роботу банку.

Представлені операції вигідні всім учасникам угоди: платники, уклавши договір з факторинговою компанією, одержують гарантію платежів, що підвищує їхній авторитет і зміцнює стосунки з постачальниками та виконавцями робіт, постачальники отримують гарантію вчасного надходження коштів за продукцію, що є основою зміцнення договірних зобов'язань з покупцями;

придбання векселя є перевідступленням права власника векселя банку. Вексель набуває характеру перевідного. Власнику векселя фактор оплачує вексель з відрахуванням певної суми (дисконта) і вступає у взаємовідносини з векселедавцем;

надання бланкових кредитів здійснюється за аналогією до надання кредитів банком. Фактор може мати більш вигідне становище, якщо буде використовувати більш високу процентну ставку, а при єдиній процентній політиці даний вид кредитування не набуде свого розвитку;

поручительство при комерційному кредитуванні. У даному разі факторинг виступає організуючою ланкою у договорі між підприємством-кредитором, гарантуючи другому погашення позики із своїх коштів, якщо платник стане неплатоспроможним. Фактор бере на себе в такій операції функції страховика.

Залежно від різноманітних вимог постачальника до факторингової компанії є кілька типів внутрішніх факторингових угод.

Використання угоди про повне обслуговування (відкритий факторинг без права регресу) відбувається при постійних і достатньо тривалих контактах між постачальником і факторинговою компанією (банком).

Наприклад, англійська фірма “Барклайз комершіал сервісез” висуває під час укладення угоди про повне обслуговування такі умови:

річний плановий оборот постачальника має бути не нижче 200 тис. фунт. ст., реалізація продукції має здійснюватись на звичайних умовах, частка одного боржника в загальній сумі дебіторської заборгованості не може перевищувати 25-40%, а кожна вимога має виставлятися на суму не менше 100 фунт. ст.

Повне обслуговування включає: повний захист від виникнення сумнівних боргів та забезпечення гарантованого припливу грошових коштів; управління кредитом; облік реалізації; кредитування у формі попередньої оплати (за бажанням постачальника) чи оплату суми перевідступлення боргових вимог (за мінусом витрат) на певну дату.

Повне обслуговування проводиться за умови, що постачальник перевідступає фактору борги всіх своїх клієнтів. Така умова оптимальна для сторін, оскільки мова йде про сукупний кредитний ризик усього портфеля постачальника, що не дискримінує факторингову компанію у виборі окремого ризику, а постачальникові немає необхідності вести окремий облік неперевідступлених боргових вимог.

Угода про повне обслуговування з правом регресу відрізняється від попередньої тим, що факторингова компанія (банк) не страхує кредитного ризику, котрого продовжує зазнавати страховик. Це означає: фактор має право повернути постачальникові боргові вимоги на будь-яку суму, не оплачені клієнтами протягом певного строку (зазвичай впродовж 90 днів від установленої дати платежу).

Головною метою більшості підприємців, котрі використовують операції факторингу з повним обслуговуванням, є одержання додаткових грошових коштів. Як було вже зазначено, фактор, як правило, сплачує лише 80% вартості перевідступлених боргових вимог. Цей захід викликаний рядом об'єктивних причин: передусім необхідний деякий запас уникнення помилок і спірних питань у рахунках, крім того, щоб фактор при необхідності міг компенсувати попередньо сплачені суми в разі порушення постачальником умов факторингової угоди. Різновид факторингу з повним обслуговуванням є агентською угодою. Підприємство має власну ефективну систему обліку та управління кредитами, але воно потребує захисту від кредитних ризиків. В умовах укладеної факторингової угоди зазначається, що фактор придбаває неоплачені боргові вимоги, а постачальник виступає як його агент з інкасування. Надпис на рахунку повідомляє про участь в операції факторингової компанії (банку), хоча платіж буде здійснюватися на ім'я постачальника, який виступає агентом, але на користь фактора. Перевага даного типу факторингових угод полягає в тому, що знижуються витрати фактора на оцінку кредитоспроможності клієнта, а плата за операцію стягується з постачальника.

Якщо постачальник зацікавлений тільки в кредитуванні з боку факторингових компаній, то може бути укладено угоду про облік (дисконтування) рахунків-фактур. Укладення такого виду угоди надто ризиковано для фактора, який висуває у цьому разі найбільш жорсткі вимоги до постачальника, фінансове становище котрого достатньо стійке.

3. Перспективи розвитку факторингових послуг