6

Зміст

• Зміст
• Операції НБУ з дорогоцінними металами
• Характеристика ринків золота у світової практиці
• Моделі обслуговання кореспондентського рахунка комерційного банку в СЕП
• Список літератури

Операції НБУ з дорогоцінними металами

В Україні відроджується ринок золота. Зробивши глибокий історичний екскурс та ґрунтовно проаналізувавши тенденції сучасного світового ринку золота, автори переконують: становлення вітчизняного ринку банківських металів -- явище необхідне та закономірне, і Національний банк своїми нормативними документами забезпечив його ефективне функціонування та розвиток.

Забезпечення динамічного розвитку фінансового ринку -- важливе завдання держави на етапі реформування економіки. Фінансовий ринок має складну внутрішню структуру; від ефективної взаємодії всіх його сегментів залежить якість функціонування фінансової системи держави, швидкість її адаптації до змін в економічному і соціально-політичному житті. Крім того, Україна як держава з перехідною економікою має вирішити завдання інтеграції своєї фінансово-банківської системи у світові фінансові ринки. Тому напрями розвитку вітчизняного фінансового ринку повинні визначатися як внутрішніми факторами, так і світовими тенденціями.

Щоб побудувати ефективний фінансовий ринок, в основу його створення необхідно закласти певні науково обґрунтовані методи та принципи. Важливо також забезпечити функціонування різноманітних фінансових інструментів, їх ефективність, конкурентоспроможність, відповідність міжнародним стандартам та сучасній фінансово-банківській практиці.

Саме під таким кутом зору слід розглядати введення Національним банком України в дію Положення "Про здійснення уповноваженими банками операцій з банківськими металами", а також "Правила проведення Торговельної сесії та здійснення окремих операцій, пов'язаних з купівлею-продажем іноземних валют та банківських металів" і "Правила надання уповноваженим банкам індивідуальних ліцензій на вивезення за межі України банкнот іноземних держав, банківських металів та на право переказування за межі України іноземної валюти для оплати банківських металів і спеціальних дозволів на ввезення в Україну бланків чеків та порядок ввезення в Україну банкнот іноземних держав і банківських металів". Адже ці нормативні документи детально регламентують порядок функціонування нового для нашої країни сегмента фінансового ринку -- ринку банківських металів, а також умови і порядок широкого доступу всіх учасників ринку до цього фінансового активу.

Нормативно-правові акти визначають суб'єктів ринку та клієнтів (фізичні особи, фізичні особи підприємці та юридичні особи, в тому числі промислові споживачі) і регламентують порядок проведення ними операцій з банківськими металами (БМ). Поширено проведення операцій купівлі продажу на міжбанківському валютному ринку та на біржах (у тому числі на УМВБ). При цьому структура операцій з БМ наближена до операцій з іноземними валютами I групи Класифікатора НБУ. У документах також визначено режими рахунків у БМ, операнд уповноважених банків з БМ на валютному ринку України та на міжнародних ринках.

Слід зазначити, що ряд українських банків останніми роками вже набув певного досвіду проведення операцій на ринку БМ. Проте рівень розвитку фінансових інструментів цього сегмента фінансового ринку ще досить незначний. Розвиток вітчизняного ринку банківських металів стримують не лише об'єктивні (скажімо, недостатній соціально-економічний рівень добробуту потенційних учасників ринку), а й суб'єктивні фактори, зокрема:

незначна практика використання БМ у ролі застави, отримання кредитів, розміщення депозитів тощо;

недостатній рівень розвитку інфраструктури українського ринку БМ;

низький рівень інформаційно-маркетингового забезпечення діяльності банків на ринку БМ.

На нинішньому етапі розвитку банківської системи України банки є найпотужнішими учасниками фінансового ринку. Деякі з них чи їх групи, зайнявши певну нішу, зосереджують свої зусилля на наданні традиційних послуг. Однак традиційні способи отримання прибутку в основному вже задіяні, а корпоративні клієнти розподілені між банками. В умовах зростаючої конкуренції завдання переосмислення ринкової стратегії з метою формування індивідуальних рис і визначення свого місця на ринку фінансових послуг набуває для українських банків особливої ваги. 3 огляду на це впровадження сучасних банківських продуктів і фінансових інструментів на ринку БМ дасть змогу розширити спектр послуг, сприятиме зростанню клієнтської бази та мінімізації сукупних витрат банків.

Усе це спонукає українські банки вивчати досвід надання фінансових послуг на ринку дорогоцінних металів, який має глибоку історію.

Першим міжнародним правовим документом, який регулював правила операцій з дорогоцінними металами, була угода між Францією, Бельгією, Італією та Швейцарією про створення так званого Латинського монетного союзу (1865 р.). Згодом до нього приєдналися Греція, Румунія, Болгарія, Іспанія, Фінляндія та Сербія. Згідно з угодою країни -- члени Латинського союзу вільно карбували монети із золота та срібла (у вартісному співвідношенні 15.5:1). Франки, ліри та драхми, які містили 4.5 грама срібла або 0.29 грама золота, вільно оберталися в усіх країнах союзу. Населення і центральні банки цих країн вільно приймали власну та іноземну валюту.

Падіння довіри до американського долара та дефляційні процеси, які згідно з політикою Федеральної резервної системи США супроводжуються емісією грошей з метою підвищення ліквідності банківської системи країни

Центробанки можуть впливати також на характер попиту приватних інвесторів. Скажімо, центральний банк Франції, маючи значні резерви золота, поки що не проводив значних інтервенцій на ринку золота, тому попит на нього впродовж кількох років задовольняють здебільшого приватні інвестори.

Важливий вплив на ринок золота мають тенденції на суміжних ринках. Швидке зростання фондового індексу NASDAQ і капіталізації високотехнологічних компаній стимулювало значні інвестиції у ці сектори ринку, в тому числі за рахунок продажу золота приватними інвесторами у США, Німеччині та інших розвинутих країнах. 3 іншого боку, крах багатьох компаній "нової економіки" та зниження капіталізації цього ринку призвели в 2001 р. до падіння обсягів виробництва електронної промисловості США, Японії, Швденної Кореї та зменшення потреби у золоті.

Не менш важливий чинник -- національні традиції. Так, маючи значні золоті резерви, країни Азїї (зокрема, Індія, запаси якої оцінюються на рівні 20% від світових) не відіграють помітної ролі на світовому ринку золота. Традиційним для них є інвестування золота в ювелірні вироби як засіб збереження багатства та заощаджень.

На думку деяких аналітиків, вартість золота визначається передусім тим, що протягом тисячоліть населення всього світу розглядало його як засіб утворення скарбу. Золото й нині вважають більш потужнішою "мильною бульбашкою" є не завищені котирування акцій або високі ціни на житло, а вартість долара. Тому він прогнозує тенденції до підвищення попиту на золото та акції золотодобувних компаній і, навпаки, -- зменшення попиту на долари.

Зрозуміло, аналогічний критерій поведінки інвестора на ринку золота можна розрахувати і для умов України. Хоча, з огляду на початковий етап розвитку українського ринку золота, невелику частку монетарного золота у структурі золотовалютних резервів і сталі пріоритети щодо страхування заощаджень за допомогою доларів США, значення цього індексу, на нашу думку, не відображатиме реальної ситуації на ринку банківських металів в Україні. Хоча, зробивши відповідні розрахунки, дізнаємося, що, наприклад, на 31.12.2001 року воно становило майже 0.0156.

Утім, зростання інтересу до ринку БМ характерне і для України. В цьому можна пересвідчитися, проаналізувавши динаміку цін на банківські метали (див. графік). Бона переконливо свідчить, що сьогодні водночас із відновленням минулого значення золота на світовому фінансовому ринку народжується новий сегмент фінансового ринку України -- ринок банківських металів.

Доволі цікавий метод прогнозування ситуації на ринку золота використовує редактор видання "Freemarket Gold & Money Report" Джеймс Терк (James Turk). Він же є фундатором відомої платіжної системи GoldMoney.com, у якій засобом платежу слугують грами золота. Для визначення характеру тенденцій на ринку золота Терк вводить так званий "індекс страху", обчислюючи його шляхом множення поточного обсягу золотих резервів США на ринкову ціну золота і ділячи отриманий результат на поточне значення грошового агрегату МЗ. На його думку, розрахований таким чином індекс є індикатором міри недовіри більшості інвесторів до золота і надлишку довіри до паперових грошових знаків, які друкуються ФРС. Якщо отримане значення індексу перевищує своє 21місячне ковзне середнє і при цьому значення середнього зростає, це є сигналом до купівлі золота.

Тим самим запропоновано своєрідний критерій поведінки інвестора на ринку золота. Так, наприкінці грудня 2002 р. у США цей індекс досяг значення 1.06. Це є історичним мінімумом із 1971 р., коли США відмовилися від обміну доларів на золото за ціною 35 доларів за унцію, що стало одним із вагомих чинників краху Бреттон-Вудської валютної системи. На думку Терка, це означає, що 1.06% долара підтримується федеральними золотими резервами, а 98.94% -- борговими зобов'язаннями. Експерт доходить висновку, що найполюють попит на золото як резервні активи. Все це спонукає провідних фінансистів та аналітиків знову розцінювати золото як фактор стабілізацїї макроекономічних процесів. Не дивно, що голова ФРС США А. Грінспен називає золото "індикатором ринкової психологи".

Психологічні фактори -- доволі вагомі чинники поведінки приватних інвесторів на ринку. Адже більшість світових золотих запасів, які оцінюються в 1.7 трлн. доларів, знаходиться в їхніх активах -- насамперед у вигляді ювелірних виробів. Тому приватні інвестори також можуть визначати політику на ринку золота і суттєво впливати на динаміку цін. Так, на початку 2002 р. внаслідок банківської кризи в Японії було призупинено програму страхування довгострокових депозитів, що спричинило стрімке зростання попиту на "жовтий метал" (див. таблицю 3), -- золоті мірні злитки, монети і медалі, попри їх незначну дохідність, стали розглядати як найнадійніші та найліквідніші активи. Аналогічна ситуація спостерігалась у СШАпісля подій 11 вересня 2001 року.

Графік 4. Динаміка цін на основні дорогоцінні метали

Золото (XAU) за 1 тр. ун. Паладій (XPD) за 1 тр. ун.

Характеристика ринків золота у світової практиці

У сучасній світовій практиці застосовуються різні форми організації ринку дорогоцінних металів:

жорстко регульований державою ринок, на якому єдиним (або головним) покупцем та продавцем золота є центральний банк, а інші суб'єкти ринку продають чи купують золото у нього (Китай, Південно-Африканська Республіка);

торгівля золотом зосереджена на спеціалізованих біржах (або у спеціалізованих секціях товарних чи валютних бірж), правила здійснення операцій на яких та доступ операторів (насамперед, нерезидентів) регулюється центральними банками (Франція, Туреччина);

система вільної біржової торгівлі золотом (США, Люксембург, Гонконг);

система міжбанківської торгівлі золотом, фактично монополізованої кількома великими банками або їх об'єднанням -- пулом (Німеччина, Швейцарія, Великобританія);

¦система конкурентної міжбанківської торгівлі з фактичним домінуванням кількох банків -- "маркетмейкерів" (США, Японія, Голландія).

Нині до числа золотодобувних входить понад 70 країн, але в багатьох із них видобуток дорогоцінного металу обмежується лише кількома тоннами чи сотнями кілограмів. Тому вони несуттєво впливають на світовий ринок золота (інформацію щодо провідних країн-видобувників та обсягів видобутку золота подано в таблиці 1). Майже половину світового видобутку золота і срібла забезпечують чотири країни-лідери.

Необхідно зазначити, що за останні чотири роки золота видобуто більше, ніж протягом усього стародавнього періоду -- відповідно 10 336 і 10 257 тонн (див. таблицю 1, побудовану за даними Г.

Джерело: http://www.dailyfutures.com/metals/.

Як свідчить аналіз, останніми роками обсяги щорічного використання золота майже стабілізувалися на рівні його видобутку й обсягів продажу із офіційних резервів (див. таблицю 1).

Рівень видобутку золота завжди був важливим критерієм розвитку світової економіки, навіть незважаючи на те, що в результаті Ямайської (Кінгстонської) угоди 1976 р. до статуту МВФ ("IMF's Articles of Agreement") було внесено Другу поправку, яка скасувала вимогу щодо визначення золотого вмісту валют країн -- членів МВФ та офіційно закріпила демонетизацію золота. 3 1978 р., після ратифікації цієї поправки країнами -- членами МВФ, золото остаточно втратило функцію світових грошей.

Відтоді офіційні курси національних валют країн -- членів МВФ, а також ціни на золото встановлюються згідно з ринковою кон'юнктурою. Питання регулювання операцій із золотом та іншими дорогоцінними металами повністю перейшли до компетенції внутрішнього законодавства держав. Змінилася також роль золота у формуванні валютних резервів країн, а деякі з них (Франція, ФРН, Швейцарія), маючи значні запаси золота, почали обліковувати його за ринковими цінами. Разом із тим чітко відстежувалася тенденція до постійного збільшення продажу золота з офіційних резервів.

Функції монетарного металу золото частково зберегло у Західній Європі, забезпечуючи конкурентоспроможність як національних валют, так і попередника євро -- екю. Крім того, саме у цей період там набули значного розвитку фінансові послуги на ринку кредитування під заставу золота. Збільшився також попит на нього з боку ювелірної промисловості країн, що розвиваються, -- нестабільність національних валют спонукала до купівлі золотих виробів, котрі, як правило, не мали високої художньої вартості, але завдяки значному вмісту металу, ринкова ціна якого у доларах США залишалася доволі стабільною, становили засіб збереження багатства.

Проте з кінця 1970х років золото поступово було витіснене із числа основних регуляторів світового фінансового ринку. Його ринкова вартість, яка в 1980 р. сягнула свого максимуму (підвищує дохідність американського фондового ринку в цілому, яка визначається над 800 доларів США за тройську унцію), різко зменшилася. Останнє 30річчя дехто з аналітиків поділяє на ряд періодів, які характеризуються зміною цін на золото.

Таблиця 2. Динаміка цін на світовому ринку золота

Останніми роками золото поступово відновлює свою колишню силу на фінансових ринках світу. Скажімо, "золотий" індекс Чиказької біржі опціонів і ф'ючерсів (СВОЕ Gold Index) у 2002 p. підвищився майже на 50%. Динаміка його зростання суттєво переважає за індексом Standard & Poor's 500. Усе це свідчить про певні переваги золота як об'єкта інвестицій.

Початок військових дій в Іраку чимало інвесторів сприйняло як сигнал до швидкої стабілізації економічної ситуації у США та зміни тенденцій на світовому фондовому ринку. Із підвищенням інтересу до акцій ціни на золото почали знижуватися. До середини березня 2003 p. його вартість впала до 335, а на кінець місяця -- нижче 330 доларів США за тройську унцію. Падіння цін на золото супроводжувалося зниженням котирування акцій золотодобувних компаній. Так, на Філадельфійській біржі індекс акцій компаній, зайнятих у сфері видобутку золота і срібла (Philadelphia Gold & Silver Index), який минулого року зріс на 41%, із початку 2003 р. до 10 квітня зменшився майже на 14%. Але попри певне зниження у 2003 р. "золотого" індексу Чиказької біржі, середня прибутковість за операціями з акціями золотодобувних компаній в останні 12 місяців усе ще істотно перевищує зростання індексу широкого ринку S&P 500. При цьому ряд експертів продовжує рекомендувати акції золотодобувних компаній як об'єкти для інвестицій.

Таблиця 3. Баланс пропозиції золота у світі

Чимало аналітиків основним чинником вірогідної "втечі" інвесторів на ринок золота вважають геополітичні проблеми і не виключають, що після вирішення конфлікту на Близькому Сході фактором політичної нестабільності може стати Північна Корея. Хоча нинішній стан ринку золота свідчить, що події в Іраку не надто вплинули на його динаміку: тенденції до підвищення привабливості золота для інвесторів зберігаються. Повідомлення про ціну золота -- інформація, ретельно відстежувана на світових фінансових ринках. У кожен конкретний момент часу золото коштує стільки, скільки готові заплатити за нього учасники ринку. Ціноутворення на ринку золота визначається не так обмеженими обсягами чи надзвичайними фізичними властивостями "жовтого металу", як взаємодією множини різноманітних політичних і соціально-економічних факторів.

Моделі обслуговування кореспондентського рахунка комерційного банку в СЕП

Забезпечення безперебійності та безперервності платежів між різними суб'єктами підприємницької діяльності є однією з найважливіших умов нормального функціонування економіки. Широке розгалуження господарських зв'язків, територіальна віддаленість підприємств, наявність рахунків у різних банках приводять до того, що розрахунки між партнерами здійснюються шляхом виконання розрахунків між банками. У статті висвітлюються результати роботи системи електронних міжбанківських переказів Національного банку України за 2003 рік порівняно з 2002 роком. Для здійснення міжбанківських розрахунків Національний банк України розробив та запровадив систему електронних платежів (СЕП) і систему термінових переказів (СТП), які й становлять систему електронних міжбанківських переказів (СЕМП).

Перш ніж підбити підсумки міжбанківських розрахунків у 2003 році, зазначимо, що в січні 2004 року виповнилося десять років відтоді, як в Україні в повному обсязі почала функціонувати система електронних платежів, котра дала змогу повністю відмовитися від використання поштових і телеграфних авізо, значно підвищити швидкість, якість і надійність виконання платежів, гарантувати безпеку та конфіденційність банківської інформації.

Постійно вдосконалюючись, система електронних платежів за період функціонування неодноразово доводила свою спроможність відповідати вимогам часу і потребам їі учасників щодо здійснення міжбанківських розрахунків. Пригадаємо такі пам'ятні події, як запровадження гривні в ході грошової реформи у вересні 1996 року; перехід банківської системи України на міжнародні стандарти бухгалтерського обліку та звітності у січні 1998 року; розробка та впровадження моделей обслуговування консолідованого кореспондентського рахунку; підключення до системи органів Державного казначейства України тощо.

Створена Національним банком України, система електронних міжбанківських переказів здійснює нині переважну більшість міжбанківських розрахунків і охоплює всю банківську систему країни. У 2003 році через СЕМП виконано 191 342 тисячі початкових платежів на суму 1 767 712 млн. грн., що відповідно на 17 та 32 відсотки більше, ніж у 2002 році.

Система електронних платежів НБУ забезпечує проведення міжбанківських розрахунків у пакетному режимі.

Протягом 2003 року кількість учасників СЕП збільшилася на 31 одиницю і за станом на 01.01.2004 року їх налічувалося 1 644 (в тому числі 161 юридична особа); серед них -- 1 615 банківських та 29 інших установ, зокрема органи Державного казначейства України.

Кількість платежів, здійснюваних засобами СЕП, постійно зростає. Так, у 2003 році через СЕП виконано 191 341 тисячу початкових платежів на суму 1 767 678 млн. грн., що відповідно на 17 та 32 відсотки більше, ніж 2002 року. Банківськими установами виконано зокрема 173 345 тисяч початкових платежів на суму 1 516 292 млн. грн., що відповідно на 17 та 31% перевищує аналогічні показники 2002 року. Динаміку зростання здійснених учасниками СЕП початкових платежів за 2002--2003 роки відображено на графіку 1.

Графік 1. Динаміка зростання кількості здійснених учасниками СЕП початкових платежів у 2002--2003 роках

Аналіз обсягу виконаних початкових платежів засобами СЕП у 2003 році свідчить, що найбільше трансакцій припадає на банківські установи. Загальний обсяг платежів, виконаних учасниками СЕП за 2003 рік, у процентному відношенні такий:

91% -- припадає на банківські установи;

7% -- на органи Державного казначейства України;

2% -- на установи Національного банку України.

Аналіз структури платіжних трансакцій за їх сумами свідчить, що найбільше, а саме 75% -- це платежі на суму до 1000 грн. (див. графік 2).

Учасники системи електронних міжбанківських переказів мають змогу вибрати, як працювати: за незалежним кореспондентським рахунком чи за однією з моделей обслуговування консолідованого кореспондентського рахунку.

Графік 2. Розподіл кількості початкових платежів, здійснених учасниками СЕП у 2003 році, за сумами платежів

Національний банк розробив та впровадив вісім моделей обслуговування консолідованого кореспондентського рахунку. Остання, восьма модель, розроблена 2003 року, характеризується тим, що в ній керування філіями здійснюється в реальному часі засобами системи термінових переказів.

Загалом можливістю працювати в СЕМП за консолідованим кореспондентським рахунком скористалися 73 учасники (72 банки та Державне казначейство України), 9 із них отримали на це дозвіл Національного банку протягом 2003 року. Отже, 85% учасників СЕМП надали перевагу роботі за консолідованим кореспондентським рахунком, тоді як 15% працюють за незалежним кореспондентським рахунком і є самостійними учасниками СЕМП.

Найбільшим попитом серед учасників СЕМП користується третя модель (див. графік 3), за якої юридична особа мае консолідований кореспондентський рахунок, а для виконання переказів між філіями та міжбанківських переказів використовується внутрішньобанківська платіжна система. Цю модель вибрали 604 банківські установи, тобто 37% від загальної кількості учасників СЕМП. Протягом 2003 року ними виконано 69 624 тисячі початкових платежів на суму 673 932 млн. грн. Порівняно з 2002 роком кількість початкових платежів, виконаних банками за цією моделлю, збільшилася на 15%, а сума -- на 41%.

Решта 807 (48% від загальної кількості) учасників СЕМП, які працюють за консолідованим кореспондентським рахунком, використовують 1, 2, 4, 6, 7, 8 моделі. Протягом 2003 року цими установами виконано 86 957 тисяч початкових платежів на суму 576 164 млн. грн., що перевищує показники 2002 року відповідно на 19 та 31 відсоток.

За незалежним кореспондентським рахунком у СЕМП працює 232 банківські установи, у тому числі -- 87 юридичних осіб. Кількість виконаних ними платіжних трансакцій протягом 2003го порівняно з 2002 роком зросла на 11% і становить 34 761 тисячу штук, сума початкових платежів збільшилася на 22% -- до 517 617 млн. грн.

Середньодобова завантаженість системи за кількістю початкових платежів порівняно з 2002 роком зросла на 17% і сягнула більш як 762 тисячі платежів, а за сумою початкових платежів зросла на 32% і становить близько 7 043 млн. грн.

Упродовж року середньоденний залишок коштів на рахунках учасників СЕМП коливався від 5.2 до 8.7 млрд. грн. Протягом одного банківського дня середньоденна сума залишків на рахунках учасників СЕП оберталася близько 1.1 раза.

Щодо СТП, то вона дає змогу здійснювати розрахунки в режимі реального часу і відкрита для всіх учасників СЕП. Приєднання до СТП -- справа добровільна і залежить від готовності банку до роботи за онлайновими технологіями. На жаль, на сучасному етапі коло учасників СТП розширюється дуже повільно. Так, за 2003 рік їх стало всього на 2 більше і на 01.01.2004 року загалом налічувалося п'ять учасників. Це свідчить про те, що нині для учасників розрахунків гострої необхідності у підключенні до СТП немає, оскільки швидкість здійснення міжбанківських переказів через систему електронних платежів цілком задовольняє її учасників.

Графік 3. Розподіл учасників СЕМП за способом обслуговування кореспондентського рахунку

Удосконалення Національним банком України діючої платіжної системи є фактором підвищення стабільності фінансового сектору та економіки країни в цілому. У перспективі -- робота над розширенням безготівкових розрахунків, запровадженням сучасних технологій та методів передачі платіжної інформації, забезпеченням ефективного й надійного обслуговування всіх учасників розрахунків.

Список літератури

1. Ринок золота України // Законодавчі і нормативні акти з банківської діяльності -- додаток до журналу "Вісник Національного банку України". -- 2003. № 9 (спеціальний випуск).

2. Марфунін А.С. История золота. -- М. 2002

3. Положення про організації міжбанківських розрахунків на території України, затверджене в 1999 р

4. ЗУ «Про банки та банківську діяльність» - м. Київ, 7 грудня 2000 р.;

5. Колодізєв О. Становлення банківської системи України: минуле, світовий досвід, проблеми реформування. // Банківська справа. К. 2000. №2, с.28-29