Міністерство освіти і науки України

Східноукраїнський національний університет ім. Володимира Даля

Магістратура державного управління

Контрольна робота

з дисципліни

Грошово-кредитна політика

Варіант № 26

Становлення та розвиток міжбанківських розрахунків в Україні

Слухач гр. ДС-241з

Льовіна М.О.

№ з/к 04-90

Викладач доц. Заєць О.В.

Луганськ 2006 р.



Зміст

Вступ

1. Організація міжбанківських та міждержавних розрахунків

2. Розвиток Національної системи масових електронних платежів

3. Перспективи розвитку платіжної системи України

Висновки

Список використаної літератури



Вступ

Забезпечення безперебійності та безперервності платежів між різними суб'єктами підприємницької діяльності є однією з найважливіших умов нормального функціонування економіки. Широке розгалуження господарських зв'язків, територіальна віддаленість підприємств, наявність рахунків у різних банках приводить до того, що розрахунки між партнерами здійснюються шляхом виконання розрахунків між банками. Для здійснення міжбанківських розрахунків Національний банк України розробив та запровадив систему електронних платежів (СЕП) і систему термінових переказів (СТП), які й становлять систему електронних міжбанківських переказів (СЕМП).

Із часу заснування у 1991 році Національного банку України одним із найважливіших напрямів його діяльності було реформування міжбанківських розрахунків, створення ефективної, надійної та безпечної платіжної системи. Система електронних платежів (СЕП) НБУ функціонує як внутрішньодержавна банківська платіжна система із січня 1994року. Вона охоплює всю банківську систему України та відповідає світовим стандартам. СЕП працює у пакетному режимі. У рамках СЕП Національний банк створив нову Систему термінових переказів (СТП), яка використовує он-лай-нові технології. Було введено у промислову експлуатацію. СЕП та СТП неодноразово доводили, що відповідають вимогам часу та потребам їх учасників щодо здійснення міжбанківських переказів.

Постійно вдосконалюючись, система електронних платежів за період функціонування неодноразово доводила свою спроможність відповідати вимогам часу і потребам її учасників щодо здійснення міжбанківських розрахунків.



1. Організація міжбанківських та міждержавних розрахунків

Оскільки господарські зв'язки економічних суб'єктів є розгалуженими і характеризуються значною територіальною віддаленістю підприємств та організацій, це зумовлює необхідність взаємних розрахунків між комерційними банками - міжбанківських розрахунків.

Міжбанківські розрахунки - це система організації та здійснення платежів за грошовими вимогами та зобов'язаннями, що виникають між банківськими установами.

Роль центрального банку в організації міжбанківських розрахунків є визначальною, оскільки він несе відповідальність за здійснення платежів, а також має бездоганне фінансове становище та значний авторитет.

Комерційні банки для проведення міжбанківських та міжнародних операцій встановлюють кореспондентські відносини з іншими банками. Кореспондентські відносини можуть встановлюватися безпосередньо між комерційними банками, або між комерційними банками та центральним банком.

Кореспондентські відносини - договірні відносини між кредитними установами, метою яких, є здійснення платежів і розрахунків за дорученням один одного, а також надання кредитів, інвестиційних та інших послуг. Такі відносини можуть виникати між банківськими установами як всередині країни, так і за її межами.

Банки-кореспонденти - це банки, котрі на основі договору виконують доручення один одного за платежами і розрахунками через спеціально відкриті рахунки ("Лоро" і "Ностро").

Рахунок "Лоро" ~ рахунок, відкритий комерційним банком банкові-кореспонденту ("ваш рахунок у нас"). На "Лоро"-рахунки заносять усі суми, що надходять чи видаються згідно з дорученням банку.

Рахунок "Ностро" - рахунок даного комерційного банку в банку-кореспонденті, на якому відображаються взаємні платежі ("наш рахунок у вас").

Міжбанківські розрахунки, хоча і можуть здійснюватися різними способами, базуються на загальних принципах.

Основними вимогами до розрахунків у процесі міжбанківських кореспондентських відносин є достатня оперативність та передбачуваність платежів, висока надійність, безпека, економічна ефективність і значна їх різноманітність відповідно до потреб користувачів.

До основних принципів здійснення міжбанківських розрахунків слід віднести:

Ш підтримка комерційними банками своєї ліквідності на рівні, що забезпечує безперебійне, у повному обсязі, проведення розрахунків з іншими банками, особливо щодо платежів клієнтів;

Ш проведення контролю за правильністю здійснення міжбанківських розрахунків, що полягає у постійному взаємному контролі за синхронністю та повною ідентичністю переказів.

Враховуючи зазначені принципи, а також залежно від характеру стосунків між учасниками платіжного процесу, розрізняють три основні методи здійснення міжбанківських розрахунків:

1) розрахунки через організацію двосторонніх кореспондентських відносин;

2) розрахунки з використанням рахунків у банку-посереднику, що відіграє роль агента з розрахунків (як правило, це установи центрального банку);

3) розрахунки з використанням спеціалізованих розрахункових установ і мереж (клірингових установ).

Усі комерційні банки України, починаючи з 1994 р., здійснюють розрахунки в межах України через систему електронних платежів.

Система електронних платежів НБУ (СЕП) - це загальнодержавна платіжна система, що забезпечує здійснення розрахунків між банківськими установами, органами державного казначейства на території України із застосуванням електронних засобів приймання, оброблення, передавання та захисту інформації.

До основних завдань СЕП НБУ слід віднести:

Ш задоволення потреб економіки, що реформується і розвивається;

Ш удосконалення грошово-кредитної політики, яку проводить НБУ, завдяки отриманню оперативної та точної інформації про переміщення грошових коштів і стан кореспондентських рахунків;

Ш виконання міжбанківського етапу всіх видів безготівкових розрахунків;

Ш мінімізація часу на виконання міжбанківських розрахунків та на обіг грошових коштів;

Ш високий рівень безпеки міжбанківських розрахунків;

Ш надання широкого спектру послуг для користувачів;

Ш високий рівень внутрішнього бухгалтерського обліку та контролю;

Ш мінімізація вартості банківського посередництва шляхом оптимізації платіжних засобів і раціоналізації систем.

Основними функціями системи електронних платежів НБУ є:

- здійснення розрахунків між банками України в національній валюті країни та в інших іноземних валютах;

- ефективне використання тимчасово вільних ресурсів банків;

- забезпечення ефективного контролю НБУ щодо стану коррахунків комерційних банків;

- надання інформаційних послуг учасникам розрахунків;

- забезпечення надійності розрахунків;

- багатоступеневий контроль за достовірністю даних на всіх стадіях розрахунків;

- багаторівневий захист інформації від несанкціонованого доступу на усіх стадіях обробки та ін.

Національний банк організовує та регламентує міжбанківські розрахунки через систему електронних платежів, приймає участь у здійсненні розрахунків. НБУ забезпечує функціонування СЕП шляхом надання усім її учасникам відповідних програмно-технічних комплексів СЕП, захисту інформації та електронного зв'язку.

До загальних принципів організації роботи СЕП слід віднести:

- операції зарахування (списання) коштів за кореспондентським рахунком комерційного банку (філії) -- учасника СЕП можуть виконуватися тільки після відкриття йому в РП (ЦРП) технічного рахунку;

- СЕП базується повністю на безпаперовій технології - використовуються лише електронні розрахункові документи та службові повідомлення;

- початкові платежі від учасника СЕП приймаються в межах поточного значення його технічного рахунку, за винятком випадків, що визначені Національним банком;

- оброблення електронних розрахункових документів та службових повідомлень СЕП здійснюється у порядку черговості їх надходження до системи. Інші пріоритети обробки трансакції за будь-якими ознаками відсутні;

- електронний розрахунковий документ, прийнятий СЕП, не може бути відкликаний;

- обмеження на суми здійснення трансакцій учасників СЕП не встановлюються. Технологічно сума трансакції обмежена лише поточним значенням залишку коррахунку банку-ініціатора трансакції;

Результати розрахунків за відісланими та отриманими електронними розрахунковими документами відображаються на технічних рахунках комерційних банків (філій) у СЕП в режимі реального часу.

СЕП є закритою системою -- грошові кошти циркулюють у закритому фінансовому просторі і перебувають під суворим емісійним контролем НБУ. Внаслідок цього ризики цієї платіжної системи обмежені. Для розподілу фінансових ризиків у СЕП Національний банк застосовує такі принципи:

§ фактична передача коштів банку-одержувачу здійснюється лише після списання коштів з рахунку банку-відправника та зарахування їх на рахунок одержувача (це дозволяє усунути кредитний ризик);

§ кошти, що надходять на рахунок банку, зараховуються у режимі реального часу (такий принцип обмежує ризик ліквідності);

§ овердрафт на коррахунках банків заборонений (це обмежує системний ризик).

У СЕП упроваджено сім моделей обслуговування комерційних банків (філій) за консолідованим коррахунком та інформаційну модель(модель0), які враховують специфіку роботи та потреби банків (див. Таблицю). Усі моделі використовуються лише при виконанні міжбанківських розрахунків у гривні.

Внутрішньобанківська платіжна система - це програмно-технічний комплекс із власними засобами захисту інформації, який експлуатується комерційним банком та його філіями і використовується для здійснення розрахунків між учасниками цієї системи , а також забезпечує взаємодію з СЕП, у тому числі з інформаційно-пошуковою системою. Як правило, великі банки створюють власні ВПС для міжбанківських та внутрішньо системних розрахунків, що є надійним способом для головного банку керувати роботою філій.

2. Розвиток Національної системи масових електронних платежів

Національний банк України прагне організовувати свою роботу згідно зі світовими стандартами, орієнтуватися на взаємодію в майбутньому з міжнародними платіжними системами. Тому великого значення НБУ надає відповідності системи електронних міжбанківських розрахунків Базовим принципам для системно важливих платіжних систем.

Безпека й ефективність цих вирішальних для економіки платіжних систем має бути метою державної політики. За останні роки склався широкий міжнародний консенсус щодо потреби зміцнення їх шляхом поширення міжнародне визнаних стандартів і практики розробки та експлуатації таких систем. Комітет з платіжних і розрахункових систем (СР83) Банку міжнародних розрахунків (ВІЗ) у Базелі розробив із цією метою Базові принципи для системно важливих платіжних систем і опублікував їх у січні 2001 року.

Усього визначено десять Базових принципів і чотири обов'язки центральних банків щодо їх застосування. Адже центральні банки зобов'язані забезпечувати фінансову стабільність держави; піклуватися про функціонування грошових ринків для здійснення грошово-кредитної політики, про підтримку довіри до національної валюти країни; вони надають учасникам платіжної системи можливість використовувати для розрахунків рахунки у центральному банку тощо. Тому центральні банки мають відігравати провідну роль щодо системно важливих платіжних систем, а отже, визначено відповідні обов'язки центральних банків, які містять оцінку існуючих платіжних систем з точки зору Базових принципів та ініціювання або заохочення дій для їх дотримання.

Базові принципи носять характер універсальних вказівок, вони покликані сприяти розробці та експлуатації безпечніших й ефективніших системно важливих платіжних систем в усьому світі. У новосформованих ринкових економіках, де докладаються зусилля до вдосконалення існуючих або створення нових систем, вони особливо необхідні, щоб краще упоратися зі зростаючими потоками платежів. Для того, щоб Базовими принципами могли скористатися у всіх країнах і користуватися ними протягом тривалого часу, вони свідомо сформульовані в загальному вигляді і не є шаблоном для розробки або експлуатації конкретної системи, але пропонують необхідні характеристики, які повинні задовольняти всі системно важливі платіжні системи.

Національний банк України у рамках своїх передбачених законом функцій, до яких входить здійснення міжбанківських розрахунків, розробив та у січні 1994 року впровадив у промислову експлуатацію систему електронних міжбанківських платежів (СЕП НБУ), створену з використанням передових комп'ютерних технологій на безпаперовій основі. СЕП визнається як системно важлива платіжна система, оскільки вона є єдиною для міжбанківських розрахунків України і використовується всіма банками країни.

Розглянемо послідовно, як забезпечується виконання вимог Базових принципів у СЕП і як виконує НБУ свої обов'язки стосовно цих принципів.

Забезпечення вимог базових принципів у СЕП

Принцип 1. Система повинна мати надійну нормативно-правову основу у всіх тих юрисдикціях, що її стосуються. Нормативно-правові засади для банківської діяльності та платіжних систем у цілому визначені в законах України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні", "Про банки і банківську діяльність", "Про Національний банк України", "Про захист інформації в автоматизованих системах". Загальні засади безготівкових розрахунків, окремим видом яких є міжбанківські, стандарти платіжних інструментів тощо визначаються Інструкцією "Про безготівкові розрахунки в Україні".

Детальні правила роботи системи, стосунки між НБУ та учасниками СЕП, права та обов'язки сторін визначаються Інструкцією "Про міжбанківські розрахунки в Україні", іншими нормативно-правовими документами НБУ та двосторонніми угодами. Всі ці документи визначають: права власності на систему; правила розрахунків; права та обов'язки учасників розрахунків; обов'язки НБУ щодо виконання розрахунків; правила використання програмного забезпечення та апаратних засобів захисту інформації; правила генерації, розповсюдження та оновлення ключів системи криптозахисту; правила вирішення спірних питань (арбітраж тощо); плату за послуги.

Принцип 2. Правила і процедури системи повинні давати учасникам можливість ясно розуміти вплив системи на кожний вид фінансового ризику, на який вони наражаються, беручи в ній участь.

Принцип 3. Система повинна мати чітко визначені процедури управління кредитним ризиком і ризиком ліквідності, в яких вказуються відповідні обов'язки оператора й учасників системи і забезпечуються достатні стимули для управління ризиком і його обмеження. Вищезгадані законодавчі та нормативно-правові документи досить чітко й детально окреслюють правила роботи системи, стандарти платіжних інструментів, стосунки між НБУ та учасниками системи, права та обов'язки сторін.

Усі учасники системи зобов'язані ознайомлюватися із цією документацією і враховувати відповідні положення та вимоги. А її розробниками вжито всіх заходів з метою обмеження різних видів ризику.

СЕП -- система вузької області застосування (виконує тільки міжбанківські розрахунки), отже, і низького рівня ризику. Кредитного ризику тут не існує, оскільки одержувач отримує кошти тільки після того, як дебетується рахунок банку відправника кредитується рахунок банку-отриму-вача. Ризик ліквідності зведений до мінімуму, оскільки система працює в режимі реального часу, за якого списання та надходження коштів негайно відображаються на кореспондентському рахунку банку. Можливість поширення ризику в системі (тобто системний ризик) мінімізована завдяки забороні овердрафту за коррахунками та унеможливленню ряду фінансових ризиків.

Принцип 4. Система повинна забезпечувати швидкий остаточний розрахунок на дату валютування, бажано -- протягом дня і, як мінімум, -- наприкінці дня.

СЕП веде технічні коррахунки банків протягом дня в режимі квазіре-ального часу: початкові трансакції відображаються в момент приймання до системи, трансакції у відповідь -- у момент підтвердження банком-от-римувачем їх завершення. Середні терміни проходження платіжних документів від платника до отримувача -- від 10 хвилин до 2 годин. Для відображення міжбанківських розрахунків використовуються кореспондентські рахунки учасників та транзитні рахунки для сум, не підтверджених отримувачем, відкриті в Національному банку. Відображення платіжних документів на цих рахунках наприкінці банківського дня за міжнародне визнаними стандартами є остаточним розрахунком.

Платіжний документ, прийнятий системою від банку-платника, не може бути не виконаним (скасованим чи відкликаним), тобто гарантується остаточний розрахунок.

Принцип 5. Система, в якій відбуваються клірингові розрахунки, повинна, як мінімум, гарантувати своєчасне завершення щоденних розрахунків у разі нездатності учасника розрахуватися з найбільшими зобов'язаннями за одним розрахунком. Цей принцип не стосується СЕП, оскільки вона є системою валових розрахунків (Gross- settlement system).

Принцип 6. Бажано використовувати при розрахунках активи, що знаходяться в центральному банку; якщо використовуються інші активи, пов'язаний з ними кредитний ризик повинен бути невеликим або зовсім відсутнім. Для міжбанківських розрахунків використовуються кореспондентські рахунки та відповідні транзитні рахунки, відкриті в Національному банку України.

Принцип 7. Система повинна мати об'єктивні і загальновідомі критерії участі, які забезпечують справедливий і відкритий доступ. Критерії участі в системі електронних міжбанківських розрахунків визначаються Інструкцією "Про міжбанківські розрахунки в Україні". Учасниками системи можуть бути будь-які кредитно-фінансові установи й організації, які мають кореспондентські рахунки в одному з територіальних управлінь НБУ, задовольняють технічні вимоги роботи в системі і є суб'єктами міжбанківських розрахунків на території України.

Користувачами (прямими учасниками) даної системи є банківські установи України, територіальні управління, установи та навчальні заклади НБУ, а також банківські установи, створені нерезидентами. У 2001 р. Державне казначейство України (центральний апарат і 27 територіальних управлінь) підключилися до СЕП як самостійні учасники. Опосередкованими учасниками системи є банківські установи -- філії прямих учасників, які виконують розрахунки в СЕП, користуючись послугами прямих учасників.

Принцип 8. Засоби керування системою повинні бути ефективними, контрольованими і прозорими. Права та обов'язки НБУ стосовно керування системою визначені в законах "Про Національний банк України", "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні" та в Інструкції "Про міжбанківські розрахунки в Україні".

У своїй діяльності Національний банк завжди керується цими засадами. Всі згадані документи доступні широкому загалу і забезпечують достатній рівень ефективності функціонування системи, як свідчить досвід її експлуатації.

Обов'язки Центрального банку щодо застосування базових принципів

Обов'язок А. Центральний банк повинен чітко визначити свої цілі в галузі платіжних систем і поінформувати широку громадськість щодо своєї ролі та основних напрямів політики стосовно системно важливих платіжних систем.

Відповідно до законодавства України НБУ займає центральне місце в платіжній системі держави. Його завданням є забезпечення її надійності та безперебійного функціонування. Національний банк відповідає за нагляд над платіжними системами. Його діяльність у цій сфері відзначається відкритістю і прозорістю, а роль, цілі та завдання відображені у відповідних законодавчих актах України, проекти яких розроблено за безпосередньої участі НБУ.

Зокрема, у розробленому й ухваленому 2001 року Законі України "Про платіжні системи і переказ грошей в Україні", а також у законах "Про банки і банківську діяльність", "Про Національний банк України" чітко викладено цілі центрального банку нашої держави стосовно платіжних систем, визначено його роль та основні напрями політики відносно системно важливих платіжних систем.

Крім того, НБУ розробляє (самостійно або із залученням інших організацій) і вводить у дію нормативні документи, що визначають загальні принципи діяльності платіжних систем, права й обов'язки учасників, стандарти (бухгалтерські, технічні і технологічні), інтерфейси взаємодії системи електронних міжбанківських розрахунків НБУ з іншими платіжними системами, вимоги до їх програмного забезпечення, програмних та апаратних засобів захисту інформації тощо.

Обов'язок В. Центральний банк повинен забезпечити виконання вимог базових принципів у системах, якими він керує.

Система електронних міжбанківських розрахунків є власністю Національного банку України, який завжди відігравав провідну роль у процесі її створення і впровадження, а нині є ії оператором і наглядовим органом. Розробляють систему підрозділи НБУ, що входять до складу департаменту інформатизації; експлуатують -- спеціальні підрозділи Національного банку: Центральна розрахункова палата і розрахункові палати територіальних управлінь НБУ.

Отже, забезпечення виконання Базових принципів у СЕП НБУ повністю належить до компетенції центрального банку нашої держави і, як показано вище, це завдання успішно здійснюється.

Обов'язок С. Центральний банк повинен наглядати за виконанням вимог.

Базових принципів у системах, якими керує не він, і повинен мати можливість здійснювати цей нагляд.

Національний банк України як орган кредитно-грошового регулювання і кредитор останньої інстанції несе відповідальність за підтримку стабільності (надійності, безпеки й ефективності) всієї фінансової системи, важливим елементом якої є платіжні системи.

Згідно із законами України "Про Національний банк України" та "Про платіжні системи і переказ грошей в Україні" НБУ встановлює для банків правила проведення банківських операцій, бухгалтерського обліку і звітності, захисту інформації, коштів та майна; визначає систему, порядок і форми платежів, у тому числі між банками; визначає напрями розвитку сучасних електронних банківських технологій, створює, координує та контролює створення електронних платіжних засобів, платіжних систем, автоматизації банківської діяльності та засобів захисту банківської інформації; здійснює банківське регулювання та нагляд.

Відтак НБУ має достатні повноваження для забезпечення виконання Базових принципів у всіх внутрідержавних міжбанківських платіжних системах і послідовно використовує такі повноваження із цією метою.

Обов'язок D. Центральний банк, підвищуючи надійність і ефективність завдяки використанню Базових принципів, повинен співпрацювати з іншими центральними банками та іншими національними або міжнародними органами у цій сфері.

У 2000 році, коли Комітет з платіжних та розрахункових систем Банку міжнародних розрахунків (Базель) розробляв Базові принципи для системно важливих платіжних систем, НБУ брав участь в обговоренні проекту цих принципів та надав комітету свої пропозиції, які були з вдячністю сприйняті розробниками. Національний банк України співпрацює на двосторонній основі з багатьма центробанками, в тому числі й у галузі платіжних систем: бере участь у зустрічах із працівниками центро-банків, обміні інформацією, семінарах та конференціях. Налагоджено співробітництво з такими міжнародними фінансовими організаціями, як Міжнародний валютний фонд, Світовий банк і Європейський банк реконструкції та розвитку. Зокрема, МВФ і Світовий банк надали певну допомогу у справі розвитку й удосконалення СЕН НБУ, завжди охоче ділилися з фахівцями Національного банку своїм досвідом та допомагали фаховими порадами.



3. Перспективи розвитку платіжної системи України.

Система електронних платежів НБУ експлуатується з 1994 р. і протягом уже восьми років успішно виконує покладені на неї функції вітчизняної платіжної системи. СЕП зручна для її учасників і на сьогодні цілком задовольняє потреби останніх. Проте ця система розроблена на основі програмного забезпечення, що не відповідає сучасним стандартам для систем подібного класу і в майбутньому СЕП не зможе забезпечити достатню надійність, гнучкість, продуктивність, належний рівень захисту інформації. Пропускна спроможність СЕП має запас не більше, ніж у три рази, а обсяги трансакцій банківських установ постійно зростають.

Зважаючи на світові тенденції розвитку платіжних систем, НБУ створює систему електронних міжбанківських розрахунків України (СЕМР) - цілісну систему, що признач Обов'язки Центрального банку щодо застосування базових принципів

ена для виконання міжбанківських, розрахунків у найбільш зручній для певного користувача формі (режим реального часу, кліринг) та для моніторингу коррахунків банківських установ України. Складовими СЕМР є:

- система моніторингу рахунків - це підсистема, що призначена для централізованого ведення і моніторингу коррахунків комерційних банків у НБУ;

- система термінових переказів - підсистема для обслуговування платежів великими сумами і термінових платежів у режимі реального часу;

- система клірингових розрахунків - підсистема для виконання платежів малими сумами в пакетному режимі.

На даний час НБУ в межах СЕП створив підсистему термінових переказів, що працює в режимі "он-лайн", тобто, з точки зору користувача, реагує на ініційовану трансакцію практично миттєво. Окремі банки вже беруть участь у цій підсистемі міжбанківських розрахунків, що забезпечує швидкість та надійність розрахунків за умови мінімального системного ризику.

Користувачі системи термінових переказів отримали такі можливості:

- зарахування коштів на коррахунок банку - отримувача здійснюється у момент надсилання банком-відправником трансакції до системи;

- банки можуть виконувати важливі платежі практично миттєво, будучи впевненими у надходження платежу на коррахунок отримувача.

Впровадження системи переказів коштів у режимі реального часу дозволяє наблизити НБУ до участі в системі міждержавних розрахунків TARGET, оскільки необхідною умовою участі країни в такій системі розрахунків є наявність державної системи міжбанківських розрахунків класу RTGS - системи розрахунків великими сумами, в якій і обробка інформації, і остаточний розрахунок здійснюються безперервно, в режимі реального часу. Система термінових переказів є власне системою класу RTGS.



Висновки

Система електронних міжбанківських переказів Національного банку України на поточний момент загалом задовольняє потреби банківської системи нашої держави. Проте, враховуючи світові тенденції розвитку платіжних систем, у подальшому передбачено її реформування на основі сучасних інформаційних технологій та новітніх програмно-технічних засобів. При цьому має бути забезпечений компроміс між потребами в розвитку сучасних технологій та фінансовими, технічними й організаційними можливостями банків щодо доопрацювання власного програмно-технічного забезпечення. Ми прагнемо забезпечити високий рівень сервісу та належне обслуговування як для провідних банків із найсучаснішими системами автоматизації, так і для малих та середніх банківських установ з обмеженими можливостями застосування новітніх інформаційних технологій.



Список літератури

1. Закон України «Про заставу» // Відомості Верховної Ради України. -- 1992.--№47.

2. Положення про порядок здійснення Національним банком України з банками операції РЕПО. Затв. Постановою Правління НБУ 29.05.2001р. № 204 // Збірник нормативних актів національного банку України . Вісник НБУ за 2001 р. №6.с. 34.

3. Основні засади грошово-кредитної політики на 2005 р., схвалено рішенням Ради НБУ від 14.09.04 //Вісник НБУ. - 2004. - № 10. - С. 4-7.

4. Основні засади грошово-кредитної політики на 2006 р., схвалено рішенням Ради НБУ від 09..09.05 № 17. //Вісник НБУ. - 2005. - № 10. - С.3-6.

4. Інструкція про міжбанківські розрахунки в Україні. Затв. Постановою Правління НБУ від 27.12.1999 №621 // Законодавчі і нормативні акти з банківської діяльності. Вісник НБУ за 2000 р. №3.с. 3.

5. Національний банк і грошово-кредитна політика: Підручник / За ред. А.М. Мороза, М. Ф. Пуховкіної. -- К.: КНЕУ, 1999.

6. Долай Э.Дж., Кэмпбелл К.Д., Кэмпбелл Р.Дж. Деньги, банковское дело и денежно-кредитная политика / Пер. с англ. В. Лукашевича и др.: Под общ. ред. В. Лукашевича, М. Ярцева. --СПб., 1994.

7. Платіжні системи: Навч. посібник для студентів вищ. закладів освіти / В.А. Ющенко, А.С. Савченко, С.Л. Цокол та ін. -- К.: Либідь, 1998.

8. Бугулов В.М., Бугулова Т.В. Національний банк та його операції: Конспект лекцій.- К.: МАУП, 1997.- 44с