Правові аспекти європейської інтеграції банків

ПРАВОВІ АСПЕКТИ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ІНТЕГРАЦІЇ БАНКІВ

Зміст

Вступ

1. Загальні підходи європейської правової інтеграції

2. Міжнародні стандарти та відповідне законодавство ЄС

Вступ

Євроінтеграційний курс України на сьогодні є основним вектором політичної, економічної, соціальної інтеграції. Після розширення Європейського Союзу в 2004 р. нові країни-члени стали межувати з Україною, що надає відповідний імпульс у інтеграційних намаганнях нашої країни.

Банківська система є складовою економічної системи України, тому інтеграція в економічний простір Європейського Союзу буде мати для неї відповідні наслідки. Зрозуміло, що банківська система в Україні є досить молодою, тому їй притаманні такі проблеми як: недостатність капіталізації, відсутність концентрації капіталу, значні банківські ризики, низька ефективність діяльності банків, недостатній банківський менеджмент, якість і кількість банківських послуг. Інтеграція України до Європейського Союзу створить додаткові ризики для банківської системи.

Звичайно, що європейська інтеграція не є явищем, яке виникло несподівано в економічній політиці держави. Україна має на державному рівні затверджену програму Європейської інтеграції, відповідно до якої здійснюється поступова адаптація (насамперед законодавства) до вимог і стандартів ЄС. Не є винятком з цього процесу й банківська система.

Аналіз джерел і публікацій показує, що проблема європейської інтеграції досить активно вивчається такими західними дослідниками, як Дж. ван Хаген (J. von Hagen), М. Брукнер (M.Bruckner), Анна-Марія Брук (Anne-Marie Brook), Д. Дайнен (D. Dinen) в основному в контексті проблем, пов'язаних з виконанням критеріїв євроконвергенції, впливу нових країн-членів на економіку ЄС. Російські вчені М.Е. Дорошенко, А.А. Вишневський, В. Гутник та інші досліджують проблеми євроінтеграції у контексті використання досвіду ЄС для євразійської інтеграції Російської Федерації з країнами пострадянського простору або співпраці її з країнами-членами ЄС.

Українські вчені О.І. Барановський, І.В. Бураковський, В.М. Геєць, В.В. Козюк, В.В. Корнєєв, З.О. Луцишин, І.О. Лютий, В.І. Міщенко, А.М. Мороз, В.Є. Новицький, В.Я. Пищик, О.І. Рогач, М.І. Савлук, В.С. Стельмах, С.Л. Тігіпко, А.П. Яценюк приділяють значну увагу інтеграційним процесам, які відбуваються у фінансово-банківській сфері.

В працях вітчизняних та зарубіжних вчених відсутній комплексний підхід до висвітлення проблем і ризиків, які можуть виникнути під час євроінтеграційного шляху України. Недостатньо уваги в дослідженнях приділяється проблемам та ризикам, які очікують фінансову, зокрема банківську, систему країни. Зосередження уваги лише на проблемах доступу іноземного капіталу в країну не дає можливості виявити весь спектр проблем, які виникають у банківській системі та економіці країни відповідно. Метою цієї наукової роботи є дослідження проблемних питань реформування вітчизняної банківської системи. В роботі поставлено такі завдання:

· вивчити та систематизувати критерії євроінтеграції відповідно до етапів вступу країни до ЄС та ЕВС;

· вивчити євроінтеграційний досвід;

· визначити головні ризики, на які наражатиметься банківська система України в контексті поглиблення європейської інтеграції.

Основні результати дослідження викладені в пропозиціях щодо шляхів реформування банківського сектору України в умовах євроінтеграції, зокрема:

- заходи з управління потоками капіталів, зокрема поступова лібералізація потоків капіталу разом із запровадженням нагляду за банками на основі оцінки ризиків і покращенням можливості прогнозування волатильних короткострокових потоків капіталу та керування ними;

- заходи з реформування банківського нагляду, зокрема поетапне впровадження міжнародної системи банківського нагляду Базель 2 та розширення транскордонного співробітництва органів банківського нагляду, а також запровадження нагляду на основі ризиків;

- розроблення і впровадження політики управління банківськими ризиками, зокрема встановлення видів можливих ризиків для макроекономічної і фінансової стабільності та визначення заходів для їх управління;

- запровадження комплексного аналізу фінансового сектору на основі методу оцінки потоків фінансових ресурсів, які визначаються за допомогою фінансового рахунку; - підвищення конкурентоспроможності банківської системи шляхом своєчасного застосування заходів щодо посилення конкурентоспроможності українських банків.

1. Загальні підходи європейської правової інтеграції

Європейська інтеграція є еволюційним процесом, що зумовлює обов'язок держави-претендента на вступ до ЄС достатньою мірою продемонструвати свій прогрес, свої досягнення порівняно з середніми показниками держав-членів ЄС. Обравши курс на інтеграцію в Європейський Союз, Україна фактично зобов'язалася перед своїм народом і європейською спільнотою докорінно реформувати всі сфери суспільного життя, зокрема й власну банківську систему, відповідно до наявних у ЄС стандартів [11].

Особливістю європейської інтеграції у банківській сфері є проникнення права Європейського Союзу в систему національного права. Основна причина такого явища полягає в тому, що кожній окремій державі-членові Європейського Союзу досить важко дотримуватися різних стандартів і процедур, одних - для національного законодавства, інших - для законодавства ЄС. Тому з часом національні інституції щораз більше спираються на стандарти ЄС і запроваджують позитивний досвід у реалізації, тобто використанні, дотриманні, виконанні й застосуванні національного законодавства та законодавства Європейського Союзу, пристосовуючи його до своїх умов. Пояснення цьому просте: більшість аспектів роботи урядів держав - членів ЄС підпадають під acquis communautaire (надбання Співтовариства, яке ще називають зводом правил і вимог (або законодавства) Співтовариства). Поширене в науково-практичному вжитку словосполучення acquis communautaire охоплює все, що Європейський Союз набув у правовому і політичному розумінні та зафіксував документально.

Слід значити, що в праві ЄС виправдано виділяють дві складові [6, с. 12], які умовно можна назвати політичною та економічною (зустрічаються також такі визначення як інституційне та матеріальне право).

Для ефективної реалізації процесу регулювання інтеграційних процесів на наднаціональному рівні недостатньо використовувати лише зазначені основоположні принципи. Це пояснюється наявністю суттєвих відмінностей у практиці регулювання банківської діяльності в різних державах - членах ЄЕС.

Діяльність банківської установи, в країні заснування якої регулювання банківської діяльності менш суворе порівняно з регулюванням банківської діяльності у країні її перебування може спричинити погіршення умов конкуренції. Така ситуація може бути спричинена наявністю у банківської установи більших свобод заснування та надання послуг.

Тому впровадження принципів свободи заснування та свободи надання послуг на міждержавному рівні повинно супроводжуватись інституційною конвергенцією, тобто гармонізацією діяльності банківських установ на національних рівнях. Такий підхід щодо гармонізації на різних рівнях банківського права в державах-членах ЄЕС створить оптимальні умови для формування єдиного ринку банківських послуг. Проблема правової неузгодженості та визначення шляхів її розв'язання висвітлюється в більшості банківських директив. За основу було взяте положення, в якому на рівні Співтовариства встановлюється лише мінімум правил, які мають міститися у законодавстві кожної держави.

Принцип єдиної ліцензії - означає, що кредитний інститут має право здійснювати свою діяльність у державі перебування на підставі ліцензії, отриманої в державі заснування (без необхідності додаткового ліцензування у державі перебування), також є подібним до двох попередніх. Діяльність банківської установи повністю контролюється компетентними органами держави заснування, тому ці органи можуть ліцензувати діяльність такого банку незалежно від того, чи здійснюється діяльність на території держави заснування чи іншої держави Співтовариства.

Крім основоположних принципів, на яких ґрунтується економічне право ЄС, існують також особливості прийняття нормативних актів у Європейському Союзі, які поділяються на:

* регламенти, які мають пряму юридичну дію у всіх країнах-членах ЄС;

* директиви, які повинні бути транспоновані в національне законодавство країн-членів ЄС;

* рекомендації, які не є юридично обов'язковими для виконання країнами-членами ЄС.

При прийнятті регламентів і директив у Європейському Союзі було розроблено процедуру, що отримала назву «принцип Ламфалуссі». Мета цього принципу - спростити та прискорити складний і тривалий законодавчий процес ЄС шляхом так званого принципу чотирирівневого погодження. У грудні 2002 р. Євросоюз вирішив застосувати принцип Ламфалуссі до всього фінансового сектору ЄС.

Згідно з принципом Ламфалуссі (рис. 3.1), на першому рівні Європейська Комісія виступає із законодавчою ініціативою. Під патронатом комісії комітети приймають рамкове законодавство. Закон проходить процедуру погодження шляхом спільного прийняття рішення за участю Європейського Комітету Міністрів фінансів (ЄКМФ - ECOFIN) та Європейського Парламенту. На другому рівні Європейська Комісія розробляє технічні засоби реалізації закону за допомогою чотирьох спеціальних комітетів - Європейський банківський комітет (ЄБК - EBS), Європейський комітет з цінних паперів (ЄКЦП - ESC), Європейський комітет зі страхування та пенсійного забезпечення (ЄКСПЗ - EIOРС) та Комітет з фінансових конгломератів (КФК - FCC). Останній розглядає питання стосовно міжгалузевих груп. До складу цих комітетів входять вищі посадові особи, призначені національними міністерствами фінансів під патронатом Європейської Комісії. Вони приймають рішення із запропонованих Комісією рішень з реалізації рамкового законодавства. Комісія може самостійно затвердити ці заходи, якщо вони схвалені кваліфікованою більшістю членів відповідного спеціального комітету.

На третьому рівні при розробленні заходів з реалізації законодавства Комісію, згідно з принципом Ламфалуссі, консультують експертні комітети: Комітет європейських органів банківського нагляду (КЄОБН - CEBS), Комітет європейських органів регулювання ринку цінних паперів (КЄОРЦП - CESR) і Комітет з нагляду за страхуванням та пенсійним забезпеченням (КНСПЗ - CEIOPS). До складу цих комітетів входять вищі посадові особи національних органів нагляду, а КЄОБН також включає представників національних центральних банків та ЄЦБ. Крім надання консультативної допомоги та загального сприяння Комісії у розробленні заходів з реалізації законодавства, експертні комітети третього рівня також займаються питаннями обміну наглядовою інформацією, узгодженого застосування європейських законодавчих актів, впорядкування методів і способів здійснення нагляду за європейським ринком фінансових послуг.

КБН надає консультативну допомогу ЄЦБ, який також здійснює аналіз фінансової стабільності банків та процесів, що відбуваються у банківських структурах ЄС, та надає висновки щодо нових нормативних актів і директив. Європейська Комісія у тісній співпраці з державами - членами ЄС, регулюючими органами, що беруть участь у законодавчій діяльності на третьому рівні, та представниками приватного сектору перевіряє послідовність впровадження законодавства Європейського Союзу. Однією з головних передумов набуття країною-кандидатом повноправного членства в Євросоюзі є виконання політичних та економічних критеріїв. Ці критерії були прийняті під час саміту ЄС у Копенгагені 21-22 червня 1993 р. До них належать:

* інституційна стабільність та гарантія демократичного і правового устрою;

* дієздатна ринкова економіка, яка спроможна витримувати конкуренцію на ринку ЄС;

* прийняття новими членами спільних завдань та цілей ЄС, зокрема щодо утворення політичного та валютного союзу.

Для забезпечення дотримання вищезазначених критеріїв необхідна повномасштабна імплементація acquis communautaire в національне законодавство, тобто адаптація законодавчої бази країни-кандидата до регулятивних норм, що діють у різних сферах спільного європейського ринку, в тому числі й банківського. Спочатку проводиться детальний аналіз існуючої в країнах-кандидатах законодавчої бази з метою чіткого визначення необхідних змін (так званий скрінінг), а потім узгоджується виконання програми наближення до законодавчих__ норм ЄС за кожним розділом, а саме: вільний рух товарів та послуг, вільний рух капіталів, податкова система, економічний та валютний союз, бюджет та фінансовий контроль та інші.

2. Міжнародні стандарти та відповідне законодавство ЄС

Європейські пруденційні стандарти частково відображають загальні принципи пруденційного нагляду, прийняті Базельським комітетом з питань банківського нагляду. Двадцять п'ять принципів ефективного банківського нагляду, встановлених Базельським комітетом, можна розподілити на вісім категорій:

1 - передумови ефективного банківського нагляду;

2 - критерії ліцензування та затвердження структурних змін;

3 - пруденційні положення та вимоги;

4 - методи безвиїзного банківського нагляду;

5 - інформаційні вимоги;

6 - повноваження органів нагляду;

7 - транскордонна банківська діяльність;

8 - схеми гарантування депозитів.

Таблиця 3.1

Загальна оцінка відповідності українського законодавства основним Директивам ЄС, які регулюють діяльність кредитних установ

Правила нагляду ЄС встановлюють тільки мінімальну гармонізацію на рівні створення необхідної атмосфери взаємодовіри між державами-членами при розширенні кредитними установами та інвестиційними фірмами своєї діяльності шляхом створення транскордонних установ чи прямого надання послуг.

З огляду на перспективи України стати спочатку асоційованим, а потім і повноцінним членом Європейського Союзу, перед органами банківського нагляду постає необхідність вирішення завдань, пов'язаних із європейською інтеграцією, зокрема, приведення українського банківського законодавства у відповідність основоположним принципам банківського законодавства ЄС.

Відповідність українського законодавства Директивам ЄС, які регулюють діяльність банківських установ, оцінювалася численними міжнародними установами (UEPLAC, Проект ЄС Tacis «Bistro» для Національного банку України, Світовий банк, МВФ, ЄБРР) наведена в табл. 3.1.

Національний банк України бере активну участь у процесі адаптації національних правових норм до європейського законодавства у сфері монетарної політики та банківської справи.

Проте, на жаль, в Україні на сьогодні не відпрацьовано механізму постійної адаптації національного банківського законодавства. Внесення змін і прийняття нових Директив в ЄС повинно автоматично спонукати до нормотворчого процесу у суб'єктів законодавчої ініціативи.

Список використаних джерел

1. Загоруйко Ю. Єврозона полегшує свої «кайдани» // Дзеркало тижня. - 2005. - № 15.

2. Законотворчість. Словник термінів і понять з міжнародного та європейського права. - К.: Українська школа законотворчості Інституту законодавства Верховної Ради України, 2005. - 159 с.

3. Исследование информационной прозрачности банков Украины в 2006 году: Невысокий уровень раскрытия информации наряду с потребностью в капитале / Standard & Poor's и Агентство финансовых инициатив, 19.12.2006.

4. Каруана Х. Питання фінансової стабільності з точки зору наглядових органів, включаючи внесок системи Базель ІІ у забезпечення фінансової стабільності, 2006 // www.cbr.ru

5. Катеринчук І. Проблема управління адаптацією права України до права ЄС у вітчизняній та зарубіжній думці/ І. Катеринчук (с. 158 - 161). Підприємництво, господарство і право. - К., 2006, № 10.

6. Козак Ю.Г., Єхануров Ю.І., Ковалевський В.В. та ін. Міжнародні стратегії економічного розвитку: Навч. посібн. / За ред. Ю.Г.Козака, Ю.І. Єханурова, В.В. Ковалевського. - К.: Центр навчальної літератури, 2005. - 353 с.

7. Копійка В.В. Європейський Союз: Досвід розширення і Україна. - К.: Юрид. думка, 2005. - 448 с.

8. Критерії вступу в ЄС (Accession Criteria) // http://europa.eu.int/comm/enlargement.

9. Кротюк В., Куценко О. Базель ІІ: нова концептуальна редакція Базельської угоди про капітал // Вісник Національного банку України. - 2006. - № 3. - С. 2-5.