Зміст

1. Зміст і задачі міжнародних розрахунків. Основні форми міжнародних банківських розрахунків

2. Порядок створення і ліцензування комерційних банків

Задача 1

Задача 2

Задача 3

Задача 4

1. Зміст і задачі міжнародних розрахунків. Основні форми міжнародних банківських розрахунків

Банки, які одержали ліцензію Національного банку України на проведення операцій з іноземною валютою, здійснюють міжнародні розрахунки за дорученням своїх клієнтів у трьох загальноприйнятих формах: банківський переказ, інкасо та акредитив. Форми розрахунків - це способи оформлення, передавання і оплати платіжних та товаросупроводжувальних документів, які склалися в міжнародній банківській та комерційній практиці. Вибір конкретної форми розрахунків визначається за погодженням сторін і фіксується в розділі “Умови платежу” зовнішньоторговельної угоди.

Банківський переказ. Банківський переказ являє собою просте доручення банку своєму банку-кореспонденту виплатити певну суму грошей за дорученням та за рахунок переказодавця іноземному одержувачу (бенефіціару) з вказівкою способу відшкодування виплаченої суми. Банківський переказ здійснюється безготівковим способом за допомогою платіжних доручень, адресованих одним банком іншому.

Переказні операції банки виконують тільки після подання платником у банк платіжного доручення на оплату контраккту. За даної форми розрахунків в обов'язки банку входить лише переказ платежу з рахунку переказодавця на рахунок переказоодержувача в момент подання платіжного доручення (рис.).



Рис.1 Схема розрахунку банківським переказом

Після укладення контракту (1) між імпортером та експортером імпортер направляє в банк заяву на переказ (2). Поставка товару (3) може передувати переказу або відбуватися за ним, що визначається контрактом та валютним законодавством країн.

Банк імпортера, прийнявши платіжне доручення від імпортера, направляє від свого імені платіжне доручення (4) у відповідний банк експортера. Одержавши платіжне доручення, банк експортера перевіряє його справжність та завершує операцію щодо зарахування коштів (5) на рахунок експортера.

Інкасо - це доручення експортера (кредитора) до свого банку одержати від імпортера (платника, боржника) безпосередньо або через інший банк певну суму або підтвердження (акцепт) того, що ця сума буде виплачена у встановлений термін.

Базою для проведення операцій документарного інкасо є “Уніфіковані правила по інкасо” (УПІ), розроблені Міжнародною Торговельною Палатою і визнані банками.

Згідно з УПІ інкасо - це операція, яка здійснюється банком на підставі одержаних інструкцій з документами з метою:

одержання акцепту та/або платежу;

видачі комерційних документів проти акцепту та/або платежу;

видачі документів на інших умовах.

Залежно від видів документів, за якими здійснюється інкасова операція, визначають два види інкасо:

чисте інкасо, тобто інкасо тільки фінансових документів;

документарне інкасо - інкасо комерційних документів, які іноді супроводжуються фінансовими документами, або інкасо тільки комерційних документів.

Головними комерційними документами є комерційні рахунки, або рахунки-фактури. Комерційний рахунок виставляється на покупця і містить суму, призначену для платежу, повне та точне найменування товару.

Транспортний документ є основою для оформлення комерційного рахунку. До транспортних документів належать:

коносаменти (морські та річкові), які дають право власності на товар їх держателям;

накладні;

акти прийняття-передавання товару, а також поштові квитанції та ін.

Страхові поліси та страхові сертифікати свідчать про наявність договору страхування вантажу. Учасниками інкасової операції є:

довіритель - клієнт, який доручає операцію з інкасування своєму банку;

банк-ремітент - банк, якому довіритель доручає операцію з інкасування;

банк-інкасатор - будь-який банк, що не є банком-ремітентом, котрий бере участь в операції з виконання інкасового доручення;

репрезентуючий банк - банк, який безпосередньо одержує платіж або акцепт та подає документи платнику.

Отже, після укладання контракту (рис.), в якому сторони вказують банки, що будуть здійснювати розрахунки (1), експортер відвантажує товар (2) відповідно до умов укладеного контракту. Одержавши від транспортної організації транспортні документи (3), він готує комплект документів, до якого входять комерційні і фінансові документи, і подає їх до свого банку (банку-ремітента), використовуючи при цьому інкасове доручення (4).

Рис. 2. Схема розрахунків за інкасо

Одержавши від довірителя документи, банк-ремітент перевіряє їх за зовнішніми ознаками, які вказані в інкасовому дорученні, і надалі діє згідно з інструкціями довірителя, які містяться в даному дорученні.

Банк-ремітент відправляє документи банку-інкасатору (5), котрий, як правило, є банком країни-імпортера.

В інкасовому дорученні банк-ремітент указує інструкції з переказування коштів, отриманих від платника.

Банк-інкасатор, одержавши інкасове доручення та документи, передає їх платнику (6) для перевірки з метою отримання від нього платежу або акцепту згідно з інструкцією, яка міститься в інкасовому дорученні.

Банк-інкасатор може надати документи платнику самостійно або через інший банк - репрезентуючий банк.

Інкасове доручення може передбачати різні інструкції щодо передання документів платнику, а саме:

видати документи проти платежу;

видати документи проти акцепту тратти;

видати документи без оплати. Банк-інкасатор (репрезентуючий банк) повинен дотримуватись інструкцій експортера.

Якщо інструкціями передбачена видача документів проти платежу, репрезентуючий банк направляє платнику повідомлення про отримання інкасового доручення з документами та з проханням оплатити документи (6). Після отримання платежу від імпортера (7) банк передає йому документи. Банк-інкасатор переказує виручку банку-ремітенту (8) поштою або телеграфом (телексом). Отримавши переказ, банк-ремітент зараховує виручку на рахунок експортера (довірителя) (9).

Якщо ж інструкціями, які містяться в інкасовому дорученні, передбачено передання документів платнику проти акцепту, банк повинен передати йому документи після отримання від нього акцептованого переказного векселя (тратти), направленого довірителем при інкасовому дорученні. Акцептувавши вексель, платник бере на себе зобов'язання виконати платіж у відведений термін.

Акредитив - це умовне грошове зобов'язання банку, яке виставляється на підставі доручення його клієнта-імпортера провести платіж на користь експортера (акцептувати його тратти) або забезпечити платіж (акцепт тратт) іншим банком у межах певної суми та у встановлені терміни проти документів, указаних в акредитиві.

У розрахунках за зовнішньоторговельними операціями використовуються документарні акредитиви (платежі здійснюються за умови подання в банк комерційних документів).

Застосування акредитивів у міжнародних розрахунках регулюється спеціальним документом - “Уніфікованими правилами і звичаями для документарних акредитивів” (УПДА).

Учасниками акредитивних операцій є:

- покупець (імпортер), який звертається до банку з проханням відкрити акредитив;

- бенефіціар (експортер) - сторона, якій адресується акредитив і на користь якої буде виконано платіж за умови подання документів, указаних в акредитиві;

- банк-емітент - банк, який відкриває акредитив на прохання клієнта або просить інший банк відкрити акредитив за його рахунок та за його дорученням;

- авізуючий банк - банк, який повідомляє бенефіціара про відкриття на його ім'я акредитива. Авізуючим банком може бути банк-емітент, виконуючий банк або ж будь-який третій банк;

- підтверджуючий банк - банк, який бере на себе зобов'язання в доповнення до обов'язків банку-емітента здійснити платіж (акцепт тратт) бенефіціару при додержанні ним умов акредитива. Підтверджуючим може бути авізуючий банк або будь-який третій банк, але він має бути добре відомим, великим банком, бажано першокласним;

- банк-платник (виконуючий банк) - банк, указаний в акредитиві як виконуючий платіж бенефіціару проти документів, передбачених акредитивом; ним може бути банк-емітент, підтверджуючий, авізуючий банк або будь-який інший банк, уповноважений банком-емітентом;

- негоціюючий банк - банк, який виконує платіж проти документів та бере на себе ризик, якщо навіть цей банк не має відношення до акредитива. Негоціюючим банком може бути банк, який здійснює платіж, або підтверджуючий банк.

Окрім банків, в акредитивній операції беруть участь інші небанківські установи: транспортні компанії, митні брокери, страхові компанії.

Розрахунки за акредитивом виконуються у такий спосіб (рис.). Експортер та імпортер укладають між собою контракт (1), в якому вказують, що розрахунки за поставлений товар здійснюватимуться у формі документарного акредитива. У контракті мають бути чітко сформульовані умови майбутнього акредитива, а також указаний банк, в якому буде відкрито акредитив, вид акредитива, назва авізуючого та виконуючого банків, умови виконання платежу, перелік документів, проти яких буде виконуватися платіж, строки дії акредитива, порядок виплати банківської комісії та ін. Умови платежу, що визначені в контракті, повинні відображатися в дорученнях імпортера банку про відкриття акредитива.

Рис. 3. Схема розрахунку акредитивом

Після укладення контракту експортер готує товар до відвантаження, про що повідомляє імпортера (2). Одержавши повідомлення експортера, покупець направляє своєму банку заяву про відкриття акредитива, в якій указує умови платежу (3), що містяться в контракті. Після оформлення відкриття акредитива банк-емітент направляє акредитив до іноземного банку, як правило, до банку, що обслуговує експортера (4), - авізуючого банку. Авізуючий банк, перевіривши достовірність одержаного акредитива, сповіщає експортера про відкриття та умови акредитива (5).

Експортер перевіряє відповідність умов акредитива платіжним умовам укладеного контракту. Якщо експортер приймає умови відкритого на його користь акредитива, він відвантажує товар в указані в контракті строки (6). Одержавши від транспортної організації транспортні документи (7), експортер подає їх разом з іншими документами, передбаченими акредитивом, до свого банку (8).

Банк перевіряє відповідність поданих документів умовам акредитива, повноту документів, правильність їх оформлення. Перевіривши документи, банк експортера відсилає їх банку-емітенту (9) для оплати або акцепту. У супроводжувальному листі вказується порядок зарахування виручки на рахунок експортера.

Отримавши документи, банк-емітент ретельно перевіряє їх і переказує суму платежу банку, що обслуговує експортера (10). На суму платежу дебетується рахунок імпортера (11). Банк експортера зараховує виручку на рахунок експортера (12).

Імпортер, отримавши від банку-емітента комерційні документи (13), вступає у володіння товаром.

За ступенем банківського забезпечення платежу для продавця акредитиви поділяються на:

- підтверджені - тверде зобов'язання двох банків (один з яких, як правило, розташований у країні експортера, а другий - у країні покупця);

- непідтверджені - банк експортера обмежується лише повідомленням експортера про відкриття акредитива і платить тільки у тому разі, якщо банк імпортера перераховує йому відповідну суму.

Обидва акредитиви є безвідкличними, тобто такими, що не можуть бути анульованими (відкликаними) або заміненими банком імпортера до настання строку без згоди експортера, на користь якого вони відкриті.

Акредитив у зовнішній торгівлі має бути безвідкличним, оскільки відкличний дає змогу іноземному покупцю, навіть після відвантаження товарів, скоригувати або навіть відмінити цей акредитив без попереднього повідомлення експортера. Безвідкличний акредитив може бути скоригованим або відміненим тільки після отримання згоди всіх сторін цього акредитива.

Усе частіше в міжнародній банківській практиці застосовується трансферабельний (переказний) акредитив. Він дає змогу здійснювати платежі не тільки на користь бенефіціара, а й третіх осіб.

Якщо умовами акредитива не передбачена можливість його переказування, а бенефіціар за акредитивом не є постачальником товару, в розрахунках може бути використано компенсаційний акредитив. Він відкривається бенефіціаром за основним, базисним акредитивом як зустрічний акредитив на користь виробника товару або субпостачальника. Базисний та компенсаційний акредитиви є самостійними і з правового погляду не зв'язані між собою.

При постійних поставках товару рівними партіями в розрахунках може бути використано револьверний (поновлювальний) акредитив. Револьверний акредитив передбачає поповнення акредитива на певну суму (квоту) або до початкової величини у міру використання. При відкритті револьверного акредитива, як правило, вказується загальна сума акредитива, розмір однієї квоти та кількість квот, а також термін використання квот.

Для забезпечення платежу за акредитивом може відкриватись акредитив з валютним покриттям. При відкритті покритих акредитивів банк-емітент подає в розпорядження іноземного банку, виконуючого акредитив, валютні кошти на суму відкритого акредитива на строк його дії з умовою використання цих коштів для виплат за акредитивом. У міжнародній практиці в основному використовуються непокриті акредитиви, які не потребують відвернення коштів банку-емітента в момент відкриття акредитива.

Іноді в міжнародній практиці використовуються акредитиви “з червоним застереженням”, які передбачають видачу виконуючим банком експортеру авансу до певної суми. Аванс, як правило, використовується бенефіціаром для закупівлі товару, передбаченого для експорту. Фактично частина суми акредитива витрачається на оплату невідвантаженого товару. Банки видають аванси проти пред'явлення експортером “зобов'язання здійснити відвантаження” або іншого аналогічного документа.

Відкриваючи акредитив з “червоним застереженням”, банк-емітент зобов'язується відшкодувати виконуючому банку суму виплачених авансів навіть у тому разі, якщо відвантаження товару за цим акредитивом не було здійснено.

Як спосіб виконання зобов'язань за контрактом у міжнародній практиці використовується резервний (гарантійний) акредитив. Він відкривається як на користь експортера, так і на користь імпортера за контрактом. Резервний акредитив може використовуватись аналогічно документарному, а також для додаткового забезпечення платежів на користь експортера при розрахунках у формі інкасо чи банківського переказу. Водночас резервний акредитив може бути забезпеченням повернення раніше виплаченого імпортером авансу або виплати штрафів на користь імпортера при невиконанні експортером умов контракту.

Платежі за резервним акредитивом виконуються банками на основі заяви бенефіціара про те, що наказодавець по резервному акредитиву не виконав своїх зобов'язань. При цьому банки не перевіряють достовірність такої заяви, тобто виконують платіж безумовно. Отже, резервний акредитив можна розглядати як гарантію забезпечення платежу в тому разі, якщо наказодавець за резервним акредитивом не виконав своїх обов'язків за контрактом.

2. Порядок створення і ліцензування комерційних банків

Комерційний банк вважається створеним і набуває статусу юридичної особи з часу його реєстрації Національним банком України в Реєстрі банків, їх філій та представництв, валютних бірж і фінансово-кредитних установ.

Взагалі, механізм створення та функціонування українських банків, як і інших суб'єктів підприємництва, діяльність яких заснована на комерційному розрахунку, визначається чинним законодавством. Спеціальні вимоги та умови створення і реєстрації банків визначено Законом України “Про банки і банківську діяльність” та відповідними нормативними актами НБУ.

Банки в Україні можуть створюватися в формі акціонерного товариства, товариства з обмеженою відповідальністю або кооперативного банку.

Згідно із Законом України "Про банки і банківську діяльність" мінімальний розмір статутного капіталу банку на момент реєстрації не може бути меншим: для місцевих кооперативних банків - 1 млн. євро; для комерційних банків, які здійснюють свою діяльність на території однієї області, - 3 млн. євро; для банків, які здійснюють свою діяльність на території всієї України, - 5 млн. євро.

Формування та збільшення статутного капіталу банку може здійснюватися виключно шляхом грошових внесків. Грошові внески для формування та збільшення статутного капіталу банку резиденти України здійснюють в гривнях, а нерезиденти - в іноземній вільно конвертованій валюті або в гривнях.

Учасниками банку можуть бути юридичні та фізичні особи, резиденти і нерезиденти, а також держава в особі Кабінету Міністрів України або уповноважена ними органами. Власники істотної участі в банку повинні мати бездоганну ділову репутацію та задовільний фінансовий стан. Учасниками банку не можуть бути юридичні особи, в яких банк має суттєву участь, об'єднання громадян, релігійні та благодійні організації.

Статутний капітал банку не повинен формуватися з непідтверджених джерел.

Забороняється використовувати для формування капіталу банку бюджетні кошти, якщо такі кошти мають іншу цільову спрямованість.

Юридична або фізична особа, яка має намір придбати суттєву участь в банку або збільшити його таким чином, що така особа буде прямо або опосередковано володіти або контролювати 10, 25, 50 та 75 % статутного капіталу банку або право голосу придбаних акцій (паїв) в органах управління банку, зобов'язана отримати письмовий дозвіл Національного банку України.

Перерахування розміру статутного капіталу в гривні здійснюється за офіційним курсом гривні до іноземної валюти, визначеним Національним банком України на день підписання установчого договору.

Уповноважені засновниками банку особи надають НБУ для державної реєстрації наступні документи:

1 - заяву про реєстрацію банку,

2 - установчий договір,

3 - статут банку,

4 - рішення про створення банку (протокол установчих зборів),

5 - бізнес-план, який визначає види діяльності, які банк планує здійснювати в найближчий рік, та стратегію діяльності банку на найближчі три роки згідно встановленими НБУ вимогами,

6 - інформацію про фінансовий стан учасників, які будуть мати суттєву участь в банку. У випадку, якщо засновником банку є юридична особа, надається інформація про членів ради директорів та осіб, які мають суттєву участь в цій юридичній особі,

7 - бухгалтерську та фінансову звітність за останні чотири звітних періоди (квартали) - для учасників - юридичних осіб, які будуть мати суттєву участь в банку, довідку Державної податкової адміністрації України про доходи за останній звітний період (рік) - для учасників - фізичних осіб, які будуть мати суттєву участь в банку,

8 - відомості про кількісний склад спостережливої ради, правління (ради директорів), ревізійної комісії,

9 - копію платіжного документу про внесення плати за реєстрацію банку, яка встановлюється НБУ,

10 - нотаріально завірену копію установчих документів, які є юридичними особами та будуть приймати суттєву участь в банку,

11 - копію звіту про проведення відкритої підписки на акції - для банку, який створюється у формі відкритого акціонерного товариства,

12 - відомості про професійну придатність та ділову репутацію голови та членів правління (ради) директорів та головного бухгалтера банку.

НБУ в тижневий строк з дати надання документів для державної реєстрації банку відкриває тимчасовий рахунок для накопичення підписних внесків засновників та інших учасників банку.

Рішення про державну реєстрацію банку або відмову в державній реєстрації приймається НБУ не пізніше трьохмісячного строку з моменту надання повного пакету документів. Після прийняття Національним банком України відповідного рішення комерційному банку видається свідоцтво про реєстрацію.

Банк має право здійснювати банківську діяльність лише після отримання банківської ліцензії. Без отримання банківської ліцензії не дозволяється здійснювати одночасно діяльність по залученню вкладів та інших коштів, які підлягають поверненню, та наданню кредитів, а також вести рахунки. Особи, які винні в здійсненні банківської діяльності без банківської ліцензії, несуть кримінальну, цивільну або адміністративну відповідальність згідно законів України.

НБУ може відмовити в наданні ліцензії, якщо вказані вимоги не виконані банком протягом одного року з дати державної реєстрації банку. В цьому випадку державна реєстрація банку відміняється і банк ліквідується.

Рішення про надання банківської ліцензії або про відмову в її наданні приймається НБУ протягом одного місяця з дня отримання необхідного повного пакету документів.

Банківська ліцензія не може передаватися третій особі.

Банківська ліцензія надається НБУ на основі клопотання банку при наявності документів, які підтверджують:

наявність сплаченого зареєстрованого підписного капіталу банку в розмірі, встановленому Законом України “Про банки та банківську діяльність”,

забезпеченість банку належним банківським устаткуванням, комп'ютерною технікою, програмним забезпеченням, приміщенням у відповідності з вимогами НБУ,

наявність як мінімум трьох осіб, призначених членами правління (ради директорів) банку, які мають відповідну освіту та досвід, необхідний для управління банком.

Задача 1

Банк купив на фондовій біржі 1500 облігацій. Ставка доходності по облігаціях складає 2%. Обліковий відсоток банку під час здійснення операції склав 6% річних. Через деякий час ставка досягла 5%. Номінальна вартість облігації 75 грн. визначити яку суму коштів банк отримає чи втратить у зв'язку зі зміною облікового відсотка.

Рішення:

Визначимо загальну суму вартості облігацій

Вартість облігацій = 1500 * 75 = 112500 грн.

Сума обліку банку = 112500 * 6% / 100% = 6750 грн.

Сума в обороті = 112500 - 6750 = 105750 грн.

Визначмо суму доходу при ставці 2%

Доход = 105750 * 2% / 100% = 2115 грн.

При ставці 5% дохід складе = 105750 * 5% / 100% = 5287 грн.

Таким чином, банк отримає додатковий дохід у сумі

Додатково отримає = 5287 - 2115 = 3172 грн.

Задача 2

Фабрика відвантажила продукцію на 80 тис. грн. і вирішила укласти угоду з банком про стягнення боргу з покупця. Розмір авансу 70%. Процент за кредити 35% річних. Оплата покупцем одержаної продукції очікується в такій послідовності 20 тис. грн. через 5 днів після одержання фабрикою авансу, 40 тис. грн. ще через 5 днів і 20 тис. грн. через 7 днів.

1. Назвати види факторингу.

2. Обчислити комісійну винагороду банку за виконання факторингової послуги та плату за користування авансом

Рішення:

Визначимо витрати на факторинг

Визначимо суму кредиту, яку отримує підприємство

Кредит = 80000 * 70% / 100% = 56000 грн.

Визначимо відсотки за користування кредитом

Перші 5 днів = 56000 * 35% * 5 днів / 365 днів * 100% = 268 грн.

Другі 5 днів = (56000 - 20000) * 5 днів * 35% / 365 днів * 100% = 172 грн.

Загальна сума втрат підприємства = 268 + 172 = 440 грн.

Задача 3

Таблиця. У балансі та інших документах банку підбито такі показники, тис. грн.

	Показники	Варіанти
		І	ІІ	ІІІ
1	Зобов'язання банку до запитання з терміном, що залишився не більше за місяць.	346	260	420
2	Зобов'язання банку до запитання з терміном, що залишився до їх виконання не більше за 3 місяці	349	320	435
3	Зобов'язання банку незалежно від строку їх виконання	351	340	510
4	Активи балансу до запитання з терміном, не більше місяця, що залишився до їх виконання	275	295	420
5	Активи балансу до запитання з терміном, що залишився до їх виконання, не більше за три місяці	393	300	490
6	Активи банку незалежно від строку їх повернення	465	350	600

Що таке ліквідність балансу?

Ліквідність балансу - це можливість банку в будь - який момент часу задовольнити платіжні вимоги суб'єктів господарювання.

Обчислити показники поточної та загальної ліквідності.

Поточна ліквідність - це співвідношення поточних зобов'язань до поточних активів.

1 варіант = 275 / 346 = 0,79

2 варіант = 295 / 260 = 1,13

3 варіант = 420 / 420 = 1,0

В другому та третьому варіанті банк є повністю поточно ліквідним, тобто в змозі негайно задовольнити всі вимоги.

Загальна ліквідність - це відношення зобов'язань банку до його активів.

1 варіант = 275+393+465 / 346 +349+351= 1,08

2 варіант = 295+300+350 / 260+320+340 = 1,02

3 варіант = 420 +490+600/ 420+435+510 = 1,10

отже, всі банки є ліквідними.

Які санкції застосовуються НБУ за недодержання комерційним банком показників ліквідності.

За умови недодержання банками показників ліквідності НБУ може призупинити ліцензію банку або застосувати штрафні санкції.

Задача 4

Банк у Києві оголосив такі курси валют:

	Курс купівлі	Курс продажу
USD/фунт стерлінг	1,01	1,65
Євро/фунт стерлінг	1,67	1,71

Визначити крос. Курс дол. США до Евро (купівлі та продажу), а також яку суму Євро клієнт може придбати за 2000 дол. Та яку суму дол. Клієнт може придбати за 1500 дол.?

Крос курс продажу дол. до євро = 1,65/1,67=0,98

Крос - курс купівлі = 1,67 / 1,71 = 0,97

За 2000 дол можна купити євро = 2000 * 0,98 = 1960 євро

За 1500 дол. можна купити фунтів = 1500 / 1,65 = 909 фунтів стерлінгів

Список літератури:

Банківські операції: Підручник / За ред. д-ра екон. наук, проф. А.М. Мороза. - К.: КНЕУ, 2000.

Васюренко О.В. Банківські операції - К.: Т-во “Знання”, КОО, 2000.

Вступ до банківської справи / Під ред. М.І. Савлука. - К.: Лібра, 1998.

Лаврушин О.И. Банковское дело - М.: «Экономика», 1992

Мороз А.Н. Основы банковского дела - К.: «Либра», 1994