Зміст

1. Порядок відкриття, ведення та закриття рахунків

2. Суть та значання споживчого та контокорентного кредитів

3. Задача

Література

1. Порядок відкриття, ведення та закриття рахунків

Для забезпечення виконання однієї зі своїх найважливіших функцій - розрахунково-платіжної - комерційні банки здійснюють різноманітні посередницькі операції, пов'язані з обслуговуванням руху грошових коштів клієнтів.

Основною передумовою проведення цих операцій є необхідність відкриття банками рахунків клієнтам у національній та іноземній валютах.

Комерційні банки відкривають та обслуговують в національній валюті рахунки таких типів:

- поточні;

- депозитні (вкладні);

- поточні бюджетні рахунки.

Клієнти мають право вільного вибору банку для відкриття власного рахунка (за умови згоди на це самого банку).

У разі відкриття (закриття) усіх видів рахунків (крім рахунків фізичних осіб та іноземних офіційних представництв) комерційний банк зобов'язаний повідомити про це податковий орган за місцем реєстрації власника рахунка протягом 3 робочих днів з дня відкриття або закриття рахунка (включаючи цей день). Таке повідомлення надсилається також до Національного банку України для включення до зведеного електронного реєстру власників рахунків.

Власниками рахунків в українських банках можуть бути:

юридичні особи;

фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності;

філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи підприємств - юридичних осіб;

виборчі фонди (політичні партії, блоки партій та кандидатів у депутати);

представництва юридичних осіб нерезидентів;

іноземні інвестори;

фізичні особи.

На сьогодні немає жодних обмежень щодо кількості банківських рахунків, які можуть відкривати вказані особи. Водночас у разі відкриття двох і більше поточних рахунків власник рахунка - суб'єкт підприємницької діяльності протягом 3 робочих днів з дня відкриття наступного рахунка визначає один з рахунків як основний, на якому обліковується заборгованість, що списується у беззаперечному порядку, і повідомляє номер цього рахунка податковому органу за місцем своєї реєстрації та банкам, в яких відкриті додаткові рахунки. У свою чергу банки, в яких відкриваються додаткові рахунки, протягом 3 робочих днів крім податкових органів повідомляють також установу банку, в якій відкрито основний рахунок, про відкриття додаткових рахунків.

Для зберігання грошових коштів та здійснення усіх видів операцій з ними юридичні особи-резиденти та їх підрозділи, а також фізичні особи - підприємці відкривають у банках поточні рахунки. Поточні бюджетні рахунки відкриваються підприємствам та їх відокремленим підрозділам у разі, якщо їм виділяють кошти за рахунок державного або місцевого бюджету для цільового використання.

Депозитні рахунки підприємствам та їхнім підрозділам відкривають на визначений строк та на відповідній платній основі. Кошти на депозитні рахунки перераховуються з поточного рахунка і після закінчення строку зберігання повертаються на поточний рахунок. Не дозволяється здійснення безготівкових платежів та видача готівкових коштів з депозитного рахунка.

Для відкриття поточних рахунків та поточних бюджетних рахунків підприємства зобов'язані надати банківським устано вам такі документи:

- заяву на відкриття рахунка встановленого зразка за підписом керівника та головного бухгалтера (якщо в штаті посади головного бухгалтера немає, заяву підписує тільки керівник) (див. Додаток В);

- копію свідоцтва про державну реєстрацію;

- копію зареєстрованого статуту (положення), завірену нотаріусом або реєструючим органом;

- картку зі зразками підписів осіб, яким надано право розпорядження рахунком та підписання розрахункових документів, завірену нотаріально (див. Додаток Г);

- копію документа, що підтверджує взяття підприємства на податковий облік, засвідчену податковим органом або нотаріально;

- довідку про реєстрацію в органах Пенсійного фонду України.

Якщо підприємства зареєстровані у формі господарських товариств, договірних об'єднань, товарних бірж, друкованих засобів масової інформації, то крім документів, вказаних вище, вони повинні додатково подати до банку нотаріально засвідчену копію установчого договору.

З метою запобігання організаційно-фінансовим зловживанням (зокрема відкриттю та веденню рахунків фірм, зареєстрованих на підставних осіб) Національний банк України зобов'язав усі банківські установи приймати документи для відкриття (переоформлення) банківських рахунків суб'єктів підприємницької діяльності особисто від керівника чи головного бухгалтера. При цьому уповноважений працівник комерційного банку зобов'язаний перевірити повноваження особи, яка подає документи для відкриття рахунка, її паспорт та зробити у присутності цієї особи копії перших чотирьох сторінок її паспорта, які мають зберігатися у справі про відкриття рахунка.

Що стосується фізичних осіб, то вони можуть відкрити в українських банках такі рахунки в національній валюті:

- вклади до запитання (поточні рахунки);

- вкладні (депозитні) рахунки.

Поточні рахунки відкриваються фізичним особам:

- резидентам - громадянам України;

- резидентам - іноземцям, які отримали посвідку на проживання в Україні;

- нерезидентам - громадянам України, які постійно проживають за межами України;

- нерезидентам - іноземцям та особам без громадянства, які проживають в Україні згідно з відкритою візою строком до 1 року, які отримали спадщину в Україні або одержали кошти внаслідок здійснення іноземної інвестиції в Україну.

Поточні рахунки призначені для обліку коштів за вкладами фізичних осіб до запитання і використовуються ними для зберігання коштів і проведення безготівкових розрахунків з іншими фізичними та юридичними особами. Для відкриття поточного рахунка фізична особа подає до банку такі документи:

- заяву на відкриття рахунка;

- документ, що посвідчує особу;

- договір на відкриття та обслуговування рахунка між установою банку та громадянином;

- картку зі зразком підпису, який вчиняється у присутності працівника банку, що відкриває рахунок, та засвідчується цим працівником.

Виконання операцій на поточних рахунках здійснюється на підставі розрахункових документів у безготівковій та готівковій формах.

На поточні рахунки фізичних осіб-резидентів зараховуються:

- оплата праці, пенсії, допомоги, авторські гонорари;

- страхові платежі;

- плата за надання в оренду власного майна;

- кошти за реалізоване власне майно та сільськогосподарську продукцію;

- кошти в національній валюті за продану іноземну валюту;

інші надходження згідно з чинним законодавством.

З поточних рахунків фізичних осіб-резидентів можуть бути здійснені за їх розпорядженням такі платежі:

- розрахунки за надані послуги юридичними та фізичними особами;

- розрахунки за придбані товари;

- відрахування обов'язкових платежів до бюджету;

- вкладення у статутні фонди підприємств;

- розрахунки за куплену іноземну валюту;

- інші платежі, що не суперечать чинному законодавству. Не дозволяється перерахування коштів на будь-який рахунок фізичних осіб-нерезидентів.

Щодо фізичних осіб-нерезидентів, то на їх поточні рахунки можуть бути зараховані:

- готівкові кошти (за наявності підтвердження джерел їх походження);

- кошти, одержані як оплата праці, допомога, авторські гонорари;

- кошти від продажу власного майна;

- успадковані кошти;

- страхові суми;

- кошти, що були раніше зняті власником рахунка, але не використані ним;

інші надходження, що не суперечать чинному законодавству.

З поточних рахунків фізичних осіб-нерезидентів можуть здійснюватись такі платежі:

- видача коштів готівкою;

- розрахунки за послуги, надані юридичними та фізичними особами на території України;

- сплата мита, податків та інших обов'язкових платежів;

- перерахування на рахунок іншої фізичної особи;

- вкладення в статутний фонд юридичної особи-резидента у випадках, передбачених чинним законодавством;

- інші платежі, що не суперечать законодавству України.

Вкладні (депозитні) рахунки відкриваються фізичним особам тих же категорій, що були вказані при характеристиці поточних рахунків.

Вкладні (депозитні) рахунки фізичних осіб призначені для обліку коштів, внесених на визначений строк та за встановлену плату. Кошти на ці рахунки можуть бути внесені готівкою, перераховані з власного вкладного рахунка в іншому банку чи власного поточного рахунка. Для фізичних осіб-нерезидентів встановлено порядок зарахування готівкових коштів тільки за наявності підтвердження джерел їх походження.

Після закінчення строку дії договору про відкриття вкладного рахунка кошти з цього рахунка можуть бути виплачені готівкою або перераховані на власний поточний рахунок фізичної особи.

Слід також зазначити, що фізична особа-резидент для відкриття будь-якого банківського рахунка зобов'язана мати власний ідентифікаційний номер платника податку, копію довідки про присвоєння якого потрібно подати до банківської установи.

Національний банк України встановив окремий порядок відкриття і ведення рахунків у національній валюті іноземним організаціям та установам. Комерційні банки можуть відкривати таким клієнтам рахунки типу «Н» і типу «П». Однією з головних умов відкриття цих рахунків с наявність індивідуальної ліцензії обласного управління НБУ на відкриття рахунка того чи іншого типу.

Рахунок типу «Н» відкривається:

- іноземним дипломатам, консульським, торговельним та іншим офіційним представництвам, міжнародним організаціям та їх філіям, що користуються імунітетом та дипломатичними привілеями;

- представництвам іноземних банків;

- представництвам юридичних осіб-нерезидентів, установам, які представляють інтереси юридичних осіб-нерезидентів в Україні і не займаються підприємницькою діяльністю на українській території.

Встановлено певний порядок функціонування цих рахунків щодо операцій із зарахування та списання грошових коштів. На рахунок типу «Н» можуть бути зараховані кошти:

- від продажу на міжбанківському валютному ринку України іноземної валюти, отриманої від відповідного органу іноземної держави чи юридичної особи-нерезидента;

- отримані за надані консульські послуги, у тому числі і в готівковій формі;

- від нарахованих процентів за залишками коштів на цьому рахунку;

- від продажу на території України майна, що належить представництву.

Кошти, що надійшли на рахунок типу «Н», можуть бути використані його власником для:

- розрахунків, пов'язаних з утриманням установи або представництва (оплата праці, орендна плата, обслуговування обладнання та техніки, поточний ремонт приміщення тощо);

- страхування об'єктів, що належать представництву, а також його працівників;

- перерахування благодійних внесків на користь юридичних осіб-резидентів;

- впровадження програм та проектів міжнародної допомоги;

- купівлі іноземної валюти з метою її перерахування на рахунок відповідного органу іноземної держави чи рахунок юридичної особи-нерезидента або на власний рахунок в іноземній валюті в уповноваженому банку для використання коштів на оплату праці працівників-нерезидентів, на відрядження та представницькі витрати за кордоном.

Рахунок типу «П» відкривається постійним представництвам іноземних компаній, фірм, міжнародних організацій, створеним у будь-якій організаційній формі без статусу юридичної особи, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність нерезидента на території України.

Рахунок типу «П» використовується його власниками відповідно до правил, встановлених для поточних рахунків резидентів України. Таким чином, за цими рахунками можуть проводитись будь-які розрахункові операції, не заборонені чинним українським законодавством. Виняток становлять лише операції з купівлі іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України. Так, названі кошти з рахунка типу «П» можуть бути використані його власником для купівлі іноземної валюти з метою її подальшого перерахування тільки на:

а) рахунок юридичної особи-нерезидента, інтереси якої представляє на території України власник рахунка, на суму коштів:

- отриманих внаслідок здійснення в Україні операцій купівлі-продажу товарів (робіт, послуг);

- нарахованих та зарахованих процентів за розміщеними депозитами і за залишком коштів на цьому рахунку;

- залишку на рахунку (після сплати обов'язкових податків і платежів) у разі припинення діяльності на території України;

б) власний рахунок в іноземній валюті в уповноваженому банку України для використання на:

- оплату праці працівників-нерезидентів;

- виплату коштів на відрядження за кордон;

представницькі витрати за кордоном відповідно до чинного законодавства України. Таким чином, головною відмінністю у призначенні та режимі функціонування рахунків «Н» і «П» є те, що рахунок типу «Н» може відкриватися тільки установам, діяльність яких не спрямована на отримання прибутків на території України, в той час як рахунок типу «П» призначений саме для обслуговування іноземних представництв та установ - суб'єктів підприємницької діяльності в Україні.

Поточні рахунки клієнтів банків закриваються:

на підставі заяви клієнта;

на підставі рішення органу, на який законом покладено функції щодо ліквідації або реорганізації юридичної особи;

на підставі відповідного рішення суду або господарського суду про ліквідацію суб'єкта господарювання;

у разі смерті власника рахунку -- фізичної особи (за зверненням до банку спадкоємців);

на інших підставах, передбачених законодавством України або договором між банком і клієнтом.

Банк може відмовитися від договору банківського рахунку та закрити поточний рахунок клієнта, якщо операції за цим рахунком не здійснюються протягом трьох років підряд і на цьому рахунку немає залишку коштів.

За наявності рішення уповноваженого державного органу про скасування державної реєстрації юридичної особи або державної реєстрації фізичної особи-підприємця, визнання в установленому порядку юридичної особи фіктивною або оголошення фізичної особи померлою чи визнання безвісно відсутньою банк закриває рахунки таких осіб і протягом трьох робочих днів надає інформацію спеціально уповноваженому органу виконавчої влади з питань фінансового моніторингу щодо таких рахунків. Залишки коштів за такими рахунками перераховуються на окремі аналітичні рахунки, що відкриті за балансовим рахунком, визначеним Національним банком для обліку кредиторської заборгованості за операціями з клієнтами банку. У разі ненадходження протягом семи робочих днів розпоряджень від спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з питань фінансового моніторингу або рішення суду стосовно вжиття чи невжиття заходів щодо цих коштів банк зараховує ці кошти на балансовий рахунок, визначений Національним банком для обліку коштів за недіючими рахунками клієнтів.

2. Суть та значення споживчого та контокорентного кредитів

Фізичні особи - резиденти України можуть одержувати в комерційних банках споживчі кредити на придбання споживчих товарів тривалого користування та послуг, але тільки в національній валюті. Банки надають споживчі кредити розміром, що визначається, виходячи з вартості товарів і послуг - об'єктів кредитування. Розмір кредиту на будівництво, купівлю і ремонт житлових будинків, дач та інших будівель визначається в межах вартості майна, майнових прав, які можуть бути передані банку в забезпечення повернення кредиту фізичною особою, та сумою поточних доходів позичальника. Строк споживчого кредиту визначається залежно від мети кредитування, розміру позики, платоспроможності позичальника, але він не повинен перевищувати 10 років з дня його надання.

Нині комерційні банки України відкривають кредитні лінії, як звичайно, сільськогосподарським підприємствам, підприємствам переробних галузей народного господарства, торговельним підприємствам.

Овердрафт -- короткостроковий кредит, що його надає банк надійному підприємству понад залишок його коштів на поточному рахунку (в межах заздалегідь обумовленої суми) через дебетування його поточного рахунка.

Для підприємства в комерційному банку може бути відкритий спеціальний рахунок -- контокорент (італ. conto corrente -- поточний рахунок) -- єдиний рахунок, на якому враховуються всі операції підприємства. На контокорентному рахунку відображуються, з одного боку, погашення кредиту банку та інші платежі на доручення підприємства, з другого -- кошти, які надходять на користь підприємства (виручка від реалізації продукції, наданий кредит та інші надходження). Контокорент -- це поєднання позичкового рахунка з поточним, і він може мати дебетове та кредитове сальдо.

Підприємству-позичальнику банк відкриває контокорентний рахунок за схемою, зображеною на рис. 1.

Підприємство може підтримувати комерційні відносини з багатьма партнерами, і в нього постійно виникають грошові зобов'язання та вимоги. Банк бере на себе здійснення розрахунків за поточними вимогами і зобов'язаннями підприємства і з цією метою відкриває йому контокорентний рахунок. Грошові зобов'язання, які має підприємство, можуть часом перевищувати його фінансові можливості. У зв'язку з цим виникає потреба в отриманні контокорентного кредиту.

Рис. 1. Порядок відкриття контокорентного рахунка

Якщо підприємство використовує контокорентний кредит без згоди з банком або виходить за встановлені межі кредиту, то цю частину кредиту називають терміном «овердрафт».

За кредитового сальдо контокорентного рахунка банк за використані ним кошти сплачує підприємству відсотки, як водиться, у розмірі ставки на вклади до запитання. За дебетового сальдо, навпаки, підприємство сплачує банку відсотки в розмірі, передбаченому кредитною угодою (рис. 2).

Рис. 2. Механізм контокорентного кредитування

Відкриваючи контокорентний рахунок підприємству, банк визначає ліміт кредиту (певний відсоток від надходжень на поточний рахунок підприємства), який може бути протягом року переглянутий за згодою сторін. Ліміт кредитування може бути збільшений, як правило, не більше ніж на ЗО %, якщо підприємство переконає банк у доцільності такого рішення (плановане збільшення обсягів виробництва тощо).

Ліміт кредиту за контокорентним рахунком залежить від розміру необхідного кредиту, можливості підприємства погашати його, щоденного обсягу реалізації продукції, міри довіри банку до свого клієнта.

Коли підприємство робить перевитрати за контокорентним рахунком, то банк може:

* переглянути ліміт кредиту (за наявності об'єктивних причин);

* стягнути штраф;

* відмовити в контокорентному кредиті.

Використання контокорентного кредиту пов'язане з більшими витратами для підприємства. Відсотки за користування позичкою за контокорентним рахунком є найвищими в банківській практиці.

Контокорентний кредит може використовуватись для:

* фінансування придбання засобів виробництва, готової продукції, виробничих запасів;

* подолання тимчасових фінансових труднощів. Характерні особливості контокорентного кредиту:

* визначення ліміту кредитування;

* можливість скасування кредитної угоди будь-коли.

Однак контокорентний кредит має й певні переваги для підприємства-позичальника:

* відсотки за кредит нараховуються лише за фактичні дні користування;

* кредитними коштами підприємство може скористатися будь-коли без укладення додаткової кредитної угоди.

3. Задача

Банк надав кредит на строк 3 місяці з 1.05 по 1.08 в розмірі 6000 грн по простій ставці 18 % річних. Після закінчення строку проведено пролонгацію кредиту до 15.09 з підвищенням відсотку за кредит на 20 % від діючої процентної ставки. По закінченню строку погашення кредит не проланговано і застосовано штрафні санкції в розмірі 100 % від річної ставки. Кредит погашений через місяць після закінчення строку погашення.

Визначити суму доходу банку у вигляді відсотку за кредит протягом всього періоду користування позикою.

Рішення:

Плату за кредит визначимо за формулою:

S=P*(1+i*n)

S - сума нарощування;

P - початкова сума;

i - відсоткова ставка;

n - термін нарощування.

S=6000*(1+0,18*3/12)=6270 грн.

Сума сплати за рахунок пролонгації:

S=6000*(0,38*1,5/12)+6270=6555 грн.

Сума до сплати зі штрафними санкціями становить:

S=6000*0,18+6555=7635 грн.

Загальна сума до повернення:

S=6000*(0,38/12)+7635=7825 грн.

Сума відсотків банку: 555+190=745 грн.

Література

Гроші та кредит: Підручник / М. І. Савлук, А. М. Мороз, М. Ф. Пуховкіна та ін.; За заг. ред. М. І. Савлука. - К.: КНЕУ, 2001.

Деньги и кредит, банки : Справочное пособие / Под ред. Г.И.Кравцовой.- Мн.: Меркавание, 1994

Долан Э.Дж., Кэмпбэлл Р.Дж. Деньги, банковское дело и денежно-кредитная политика / Пер. с англ. В.Лукашевича.- Л., 1991

Лагутін В.Д. Гроші та грошовий обіг: Навчальний посібник.-К.: Товариство Знання, 1998

Лаврушин О.Й. Банковское дело. - М.: "Дело Лтд", 1992. - 387 с.

Лаврушин О.Й. Организация й планирование кредита. - М.: "Дело Лтд", 1991. -154с.

Лексис В. Кредит и банки. - М.: "Финансі й статистика", 1994. - 276 с.

Мирун Н.И., Герасимович А.М. Банковское обслуживание предприятий й населения.-К.: Нац.акад.упр., 1996.-278 с.