Останнім часом було зафіксовано декілька випадків недопущення банківськими установами уповноважених працівників Національного банку України до проведення перевірок банків на предмет дотримання вимог валютного законодавства. При цьому, такі свої дії банки пояснювали тим, що завдання (розпорядження) на проведення перевірок були оформлені з порушенням вимог ст.71 Закону України "Про банки і банківську діяльність".

З метою припинення повторення подібних неправомірних дій банків в майбутньому, незважаючи на підстави їх виникнення - недостатню кваліфікацію керівництва банківської установи чи нічим не підкріплену амбіційність цього керівництва, Національний банк України в межах своєї компетенції надає наступне роз'яснення для банківської системи щодо порядку проведення працівниками НБУ перевірок банків на предмет дотримання валютного законодавства, інспекційних перевірок, а також стосовно деяких положень ст.71 Закону України "Про банки і банківську діяльність".

Функції, які виконує Національний банк України, визначені в ст.ст.6, 7 Закону України "Про Національний банк України". Засобом виконання двох з цих функцій, зокрема здійснення банківського нагляду, а також здійснення валютного контролю за комерційними банками та іншими кредитними установами, які отримали ліцензію Національного банку на здійснення операцій з валютними цінностями, є проведення перевірок комерційних банків.

Перша з цих функцій Національного банку України знайшла відображення в розділі X Закону України "Про Національний банк України" і розділі IV Закону України "Про банки і банківську діяльність".

Так, згідно зі ст.71 "Інспекційні перевірки банків" Закону України "Про банки і банківську діяльність" кожний банк є об'єктом перевірки на місці інспекторами Національного банку України чи аудиторами, призначеними Національним банком України. Перевірка банків здійснюється відповідно до плану, затвердженого Національним банком України, але не частіше одного разу на рік. Проведення позапланової інспекційної перевірки банку можливе лише за наявності обґрунтованих підстав. Цією ж статтею чітко визначено мету цих перевірок - визначення рівня безпеки і стабільності операцій банку, достовірності звітності банку і отримання банком законодавства України про банки і банківську діяльність, а також нормативно-правових актів Національного банку країни.

ВИСНОВКИ

Банк -- це такий ступінь розвитку кредитних відносин, при якому кредитні, грошові та розрахункові операції в їх сукупності зосереджуються в єдиному центрі. До ознак банку можна віднести також те, що кредит по суті стає платним. Процент за користування кредитом покриває при цьому не тільки витрати банківського дому, але й обумовлює продуктивне використання позичальником грошових ресурсів, отриманих ним в тимчасове користування на умовах, які пропонує кредитор.

На сьогодні банківське право є самостійною галуззю права, тому воно має свою власну законодавчу базу. Банківське законодавство налічує велику кількість різноманітних за юридичною силою нормативних актів. Тому найперша проблема, яка виникає на сучасному етапі розвитку банківського законодавства є те, що воно не є кодифікованим і не приведене у якусь узгоджену систему. Це, в свою чергу, викликає безліч суперечностей в нормах законодавчих актів, а також неоднозначне тлумачення цих норм.

Сучасне регулювання банківської діяльності здійснюють: Конституція України, яка визначає основні принципи та загальні засади банківської діяльності, закони України „Про банки та банківську діяльність”, „Про Національний банк України”, які визначають правовий статус Національного банку, комерційних банків, їх повноваження та функції, „Про цінні папери та фондову біржу”, який регулює відносини щодо обігу цінних паперів та роль банків в цьому процесі, Господарський, Цивільний кодекси, декрети та постанови Кабінету Міністрів України, наприклад, Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», постанови Національного банку України та інші нормативно-правові акти такі, як Інструкція НБУ № 7 «Про безготівкові розрахунки в господарському обороті України» тощо.

Останнім часом значно збільшилась кількість запитів, які надходять до Національного банку України від філій банків. При цьому, досить часто філії одного і того ж банку порушують однакові питання, що свідчить про певну неврегульованість їх у системі цього банку. Чимало випадків, коли у запитах філій по суті викладена відповідь, але є бажання отримати її письмове підтвердження від Національного банку. Крім того, значна кількість запитів пов'язана з поверхневим вивченням працівниками філій чинного законодавства, нормативно-правових актів та роз'яснень Національного банку України.

Основними шляхами вирішення посталих на сьогодні проблем банківського законодавства є узагальнення цього законодавства, узгодження його положень, навіть можливе створення кодифікованого нормативного акту.

Перелік використаних джерел

1. Конституція України від 28.06.96 № 254к-96 / Відомості Верховної Ради України - 1996, № 30 - ст. 141

2. Цивільний Кодекс України від 16.01.2003 р. № 435-ІV

3. Кримінально-процесуальний кодекс України від 28.12.1960 / Відомості Верховної Ради України, 1961, № 2, ст. 15

4. Закону України “Про банки і банківську діяльність” від 07.12.2001 № 2121-ІІІ / Відомості Верховної Ради України - 2001, № 5-6, ст.. 30

5. Закон України ”Про цінні папери і фондову біржу” від 18 червня 1991 р. № 1201-XII / Відомості Верховної Ради України - 1991, № 38, ст.. 508

6. Закон України ”Про Національний банк України” від 8 липня 1991 р. № 1201-XII / Відомості Верховної Ради України - 1991, № 38, ст.. 408

7. Указу Президента України від 14 вересня 1994 р. „Про випуск та обіг векселів для покриття взаємної заборгованості суб'єктів підприємницької діяльності України”;

8. Положення НБУ «Про міжбанківські розрахунки в Україні», затвердженим постановою Правління НБУ від 21 березня 1996 р. № 65.

9. Інструкція НБУ № 7 «Про безготівкові розрахунки в господарському обороті України», затвердженій постановою Правління НБУ від 2 серпня 1996 р. № 204.

10. Положення НБУ «Про кредитування», затверджене постановою Правління НБУ від 28 вересня 1995 р. № 246

11. Наказ Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку № 2 від 9 січня 1997 р. «Про затвердження Правил розгляду справ про порушення вимог законодавства на ринку цінних паперів та застосування санкцій»

12. Указ Президента України від 12.06.95 N 436/95 "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки"

13. Роз'яснення деяких положень банківського законодавства / "Налоговый, банковский, таможенный Консультант", N 21, 23.05.2000

14. Головне управління національного банку України по м. Києву і Київській області Управління готівкового обігу та касових операцій відділ готівкового обігу N 07-115/18710 від 01.11.2001 Керівникам комерційних банків м. Києва і Київської області Про роз'яснення окремих положень постанов НБУ з питань готівкового обігу

15. Постанова Правління Національного банку України від 07.12.2001 N 502.

16. Роз'яснення щодо застосування заходів впливу до комерційних банків за порушення нормативів обов'язкових резервів N 14-011/1180-2818 від 28.04.2000.

17. Фінансове право: Підручник / (Алісов Є.О., Воронова Л.К., Кадькаленко С.Т. та ін.); Керівник авторського колективу і відповідальний редактор Л.К. Воронова. -- Видання друге, виправлене та доповнене -- X.: Фірма «Консум», 1999. -- 496 с.

18. Финансово-банковский словарь / Сост. В.Н. Копорулина, Л.В. Копорулина. -- Харьков: Консум, 1997.

19. Банківське право: Навчальний посібник - К.: Юрінком Інтер. 2000. - 288 с. - Бібліогр.: с. 260-262.

20. Олейник О.М. Основы банковского права: Курс лекций. -- М.: Юристъ, 1997.

21. Паламарчук В.О., Бойченко О.К. Банківська діяльність за умов перехідної економіки: економіко-правові аспекти // Фінанси України. -- 1998. -- № 3.