1. Що таке фінансовий ф'ючерс, для чого він використовується

1.1 Визначення і види ф'ючерсів

Ф'ючерс -- це біржовий дериватив, який засвідчує зобов'язання на біржовому ринку купити чи продати базовий актив за стандартизованими вимогами щодо характеристик базового активу, термінів і умов виконання за ціною, зафіксованою на момент укладення угоди.

Ф'ючерсні угоди укладаються лише на біржах. Сторонами виступають не продавець і покупець контракту, а продавець (покупець) і біржа або її розрахункова (клірингова) палата. Вона виплачує стороні, яка виграла і відповідно отримує від сторони, яка програла, різницю між вартістю контракту в день його укладення і вартістю контракту на момент його виконання. Тобто ф'ючерсна угода є законною угодою між покупцем (продавцем) і біржою або п кліринговою палатою, в якій покупець (продавець) погоджується прийняти (здійснити) поставку певного активу за обумовленою ціною в кінці визначеного періоду часу. Дату виконання умов угоди називають датою поставки. (Більшість фінансових ф'ючерсів мають стандартизовані дати поставки в березні, червні, вересні, грудні.) Ціну базового активу, зафіксовану в контракті, називають ціною поставки.

Якщо учасник ринку уклав угоду на поставку певного активу, то кажуть, що він відкрив коротку позицію, або продав контракт. Якщо учасник ринку уклав угоду, у якій зобов'язався прийняти поставку певного активу, то вважають, що він відкрив довгу позицію, або купив контракт.

Закриття (ліквідація) позиції полягає у виконанні умов угоди чи передачі зобов'язань по ній іншій особі через укладення зворотної (офсетної) угоди. Під зворотною розуміють угоду, протилежну за змістом даній угоді. Наприклад, якщо є угода на продаж 100 акцій корпорації А з датою поставки через,3 міс, то зворотною буде угода на купівлю 100 акцій корпорації А з датою поставки через три місяці.

Отже, ліквідувати позицію можна в будь-який момент до дати поставки, придбавши угоду протилежного змісту (уклавши офсетну угоду). При цьому прибутком чи збитком учасника ф'ючерсного ринку буде різниця в цінах на ф'ючерсний контракт у момент відкриття та закриття позиції. Якщо протягом періоду ціни на ф'ючерсному ринку зросли, то той, хто відкрив, а потім ліквідував довгу позицію (купив, а потім продав контракт), отримає прибуток, хто відкрив/закрив коротку позицію, отримає збитки. Варто підкреслити, що близько 98% контрактів ліквідуються саме через укладення офсетних угод, а не реальної поставки активів. У разі якщо позиція не була ліквідована до дати поставки, ф'ючерсна угода буде виконана одним з двох способів: з поставкою або без поставки базового активу. В контракті з поставкою базового активу продавець в день виконання контракту здійснить поставку стандартної кількості базового активу за розрахунковою ціною (ціною закриття останньої торгової сесії), а покупець оплатить та прийме відповідний базовий актив. У контракті без поставки базового активу (розрахунковий ф'ючерс) одна сторона у день виконання контракту виплатить другій стороні грошову суму, що дорівнює різниці в цінах контракту на дату укладення угоди та дату виконання її умов (на дату відкриття та закриття позиції).

Учасники ф'ючерсного ринку проводять дві основні стратегії на ринку: вони або хеджують позиції, або грають на коливаннях цін. У першому випадку їх називають хеджерами, в другому -- спекулянтами. З допомогою ф'ючерсного ринку хеджери управляють ризиком та переносять його на спекулянтів. Спекулянти приймають на себе ризик і, як правило, отримують за це додаткові прибутки. Вони викуповують та продають необхідні іншим учасникам ринку контракти, заповнюють простір між покупцями та продавцями і створюють цінову рівновагу. Цим самим спекулянти виконують дуже важливу економічну функцію: вони стабілізують ринок та збільшують його ліквідність.

Основна економічна функція ринку ф'ючерсів полягає в наданні учасникам ринку ефективного механізму управління ціновим ризиком та у визначенні форвардних цін, які суттєво впливають на формування поточних ринкових цін на відповідні активи.

1.2 Механізм укладення ф'ючерсних угод

Учасниками ф'ючерсного ринку можуть бути будь-які юридичні чи фізичні особи. Безпосередньо брати участь у торгах і укладати угоди на біржі можуть тільки фінансові посередники, які мають право проводити операції від свого імені (ділери) чи від імені клієнтів (брокери). Учасники ринку, які не мають права самостійно укладати угоди на ф'ючерсному ринку, звертаються до брокерів, стають клієнтами брокерських контор.

Клієнт брокерської контори з допомогою брокера укладає відповідну ф'ючерсну угоду, відкриваючи тим самим довгу чи коротку позицію. При цьому він вносить на свій рахунок, відкритий в кліринговій палаті, деяку суму, що називається початковою маржею.

Початкова маржа є внеском клієнта в забезпечення виконання умов контракту, тобто є певною гарантією того, що клієнт має намір виконувати свої обов'язки.

Як початкова маржа можуть бути прийняті не тільки грошові кошти, а й деякі види державних цінних паперів. Початкова маржа, як правило, становить 1--6% від загального обсягу контракту. Причому на хеджерські рахунки традиційно нараховується менша маржа, ніж на спекулятивні. Якщо, наприклад, мінімальна вимога біржі щодо початкової маржі становить 5%, то брокерська контора підвищить цю маржу для хеджерів до 7--10% , для спекулянтів -- до 10--15% . Вимоги щодо початкової маржі коливаються залежно від базового активу та ситуації на ринку. На ф'ючерсні контракти, що мають більші цінові коливання, нараховується більша початкова маржа.

Після перевірки ф'ючерсних контрактів кліринговою палатою вони перестають бути зобов'язаннями між покупцем та продавцем, а стають зобов'язаннями між покупцем (продавцем) і кліринговою палатою. Остання з моменту реєстрації укладеної угоди на біржі бере на себе зобов'язання перед покупцем поставити актив, а перед продавцем -- оплатити його в обумовлені контрактом строки.

Отже, клірингова палата стає контрагентом і гарантом виконання угоди як для покупця, так і для продавця. Крім того, наявність клірингової палати значно полегшує ліквідацію позиції учасника до дати поставки. Покупцю чи продавцю ф'ючерсного контракту допоможуть, якщо це необхідно, придбати протилежний контракт.

Наприкінці кожного біржового дня біржею визначаються ціни ф'ючерсних контрактів, які потім використовуються для внесення змін у рахунки клієнтів. Цю процедуру називають marked to market -- переоцінка позицій відповідно до поточних ринкових цін. Клірингова палата знімає кошти з рахунків тих, хто зазнав збитків, і нараховує відповідні суми тим, хто отримав прибутки. Кошти із збиткових рахунків переказуються на прибуткові протягом ночі.

Якщо протягом дня ціна деякого ф'ючерсного контракту зменшиться на ЗО гр. од., то продавцю цього контракту нарахують кошти у розмірі ЗО гр. од., а з рахунку покупця цього контракту знімуть ЗО гр. од. При падінні цін на певні ф'ючерсні контракти продавці цих контрактів отримують прибутки, а покупці контрактів зазнають таких самих збитків. При зростанні цін на ці контракти виграють покупці контрактів і програють продавці контрактів.

Поточний прибуток або збиток по відкритій позиції, який виражається в платежах клієнта або від клієнта, називають варіаційною маржею.

Варіаційна маржа -- це грошові кошти, що підлягають нарахуванню або списанню по кліринговому рахунку клієнта в разі відхилення ціни укладення угоди від котирувальної. Тобто це прибуток або збиток, по якому виконуються взаєморозрахунки між учасниками ринку.

Якщо в результаті операцій залишок коштів на клієнтському рахунку стане меншим від деякої встановленої біржею величини, яку називають підтримуючою маржею, клієнт внесе на свій рахунок так звану додаткову маржу. Якщо додаткова маржа не буде внесена клієнтом протягом 24 год., його позиція на біржі закриється. На відміну від початкової маржі додаткова маржа вноситься тільки грошовими коштами. Підтримуюча маржа -- це мінімальний рівень, до якого може знизитись залишок коштів на рахунку інвестора в результаті небажаного руху цін. Сума, що перевищує підтримуючу маржу, може бути вилучена інвестором в будь-який час.

Брокерські контори дають 3--5 днів своїм клієнтам для додаткових внесків. Клієнти, неспроможні внести додаткові кошти, повинні закрити свої позиції на ринку та свої рахунки. Якщо клієнт не покриває потреби в додаткових коштах і його рахунок вичерпано, усі подальші збитки відшкодовуються за рахунок брокерської контори.

Більшість ф'ючерсних контрактів мають дозволену верхню та нижню межі коливання ціни кожного дня. Це так звані граничні значення котирувальної ціни -- максимальне та мінімальне значення, в межах якого може змінюватися ціна контракту протягом торгової сесії. В разі, коли ціна переходить допустимі межі, говорять про закриту верхню чи нижню межу. Закрита нижня межа не дає можливості покупцям вільно увійти або залишити ринок, а закрита верхня межа так само впливає на продавців. Тобто торги продовжуються, але у напрямі зменшення цінових коливань. Якщо закрита цінова межа діє протягом кількох днів, біржа розширює цю межу.

Цінові межі встановлюються для стабілізації ринку та утримання його під контролем. Встановлення межі -- своєрідна затримка часу для того, щоб ринок зміг пристосуватися до подій, які спричиняють коливання цінової межі.

Клірингова палата є одним з відділень біржі або незалежною організацією. Через клірингову палату здійснюються реєстрація, узгодження, гарантування, закриття позицій та поставка активів за укладеними угодами. Фінансові звіти також готує клірингова палата. Членами клірингової палати є розрахункові фірми, які виконують розрахунки для брокерських контор.

Брокерські контори несуть фінансову відповідальність перед своїми розрахунковими фірмами, а клірингова палата діє гарантом для своїх членів -- розрахункових фірм у проведенні всіх розрахункових операцій по торгах. Усі члени клірингової палати вносять і тримають на рахунках по кожній торговельній позиції так звану клірингову маржу, яка є гарантією належного виконання ф'ючерсних контрактів з боку учасників ринку. Щодня кліринговою палатою звіряються рахунки членів палати, встановлюється та регулюється маржа залежно від ситуації на ринку.

1.3 Основні принципи ціноутворення у форвардних та ф'ючерсних контрактах

Розглянемо основні принципи ціноутворення та основні складові ф'ючерсних та форвардних цін. При цьому не будемо брати до уваги витрати на відкриття та закриття позиції у ф'ючерсному контракті чи інші витрати на проведення операцій. Не будемо враховувати і різницю у процентних ставках по залученню та інвестуванню коштів.

Нагадаємо, що базовими активами в форвардних контрактах можуть виступати різноманітні фінансові або матеріальні активи, валюта, процентні ставки, фондові індекси тощо. Ціноутворення в угодах на купівлю-продаж валюти чи в угодах про форвардні процентні ставки мають свою специфіку.

Розглянемо звичайну форвардну угоду на купівлю-продаж деякого фінансового активу X. Ціну активу, зафіксовану в форвардному контракті, називають ціною поставки (відповідно до дати поставки). Форвардною ціною називають ціну поставки в форвардних контрактах, які укладаються в даний момент. Щодня укладаються форвардні угоди і щодня змінюються не тільки ціни спот, а й форвардні ціни на ті чи інші активи. Чим ближче дати поставки, тим менша різниця між цінами на ринку спот та форвардними цінами.

При визначенні теоретичної форвардної ціни роблять два припущення:

операція на форвардному ринку не здійснюється за власні кошти, тобто при проведенні операцій на форвардному ринку не здійснюється інвестування власних коштів, вони залучаються під деяку ринкову процентну ставку;

фінансові результати від реалізації двох протилежних за змістом стратегій, які полягають у купівлі активу згідно з форвардним контрактом і безпосередній купівлі того самого активу на ринку, мають збігатися і дорівнювати нулю.

Це означає, що в цьому випадку неможливо здійснити арбітражну угоду й отримати арбітражний прибуток. Арбітражні угоди полягають в паралельному проведенні операцій на кількох ринках з метою отримання прибутку від різниці в цінах на один і той самий актив на різних ринках. Причому не обов'язково, щоб це були однакові за своїм функціональним призначенням ринки (наприклад,

купівля-продаж акцій на біржі в США і на біржі в Німеччині). Арбітражна угода може полягати і в паралельному проведенні операцій на ринках строкових угод та угод спот.

Визначення теоретичної форвардної ціни проілюструємо на прикладі. Ціна спот фінансового активу X становить 100 гр. од. По цьому активу раз на квартал сплачується дохід у розмірі 5 гр. од. Форвардний контракт на актив X має дату поставки через три місяці. Ринкова процентна ставка по фінансуванню чи інвестуванню коштів на три місяці дорівнює 16% річних.

Розглянемо дві стратегії.

І. Припустимо, що форвардна ціна активу X -- 104 гр. од. Тоді інвестор продає форвард (тобто укладає форвардну угоду на поставку активу X через 3 міс. за ціною 104 гр. од.), позичає 100 гр. од. на три місяці під 16% річних і купує фінансовий актив X за ринковою ціною 100 гр. од.

Через три місяці інвестор отримує дохід по активу в розмірі 5 гр. од., здійснює поставку активу, отримує за це 104 гр. од. і повертає основну суму боргу в розмірі 100 гр. од. та проценти в розмірі: 100 0,16 : 4 = = 4 гр. од.

Результатом реалізації такої стратегії є прибуток в розмірі 5 гр. од. Дійсно, доходи та витрати по проведеній операції становлять:

Доходи	Гр. од.	Витрати	Гр. од.
Позичка Дохід по активу X Продаж активу X по форвардному контракту	100 5 104	Повернення боргу Проценти по боргу Купівля активу X	100 4 100
Всього	209	Всього	204

Отже, Прибуток = Доходи - Витрати = 209 - 204 = 5 гр. од.

II. Припустимо, що форвардна ціна активу X -- 93 гр. од. Інвестор позичає у брокера на 3 міс. (як правило, позичка безпроцентна) актив X, продає його на ринку за 100 гр. од. і інвестує кошти на 3 міс. під 16% річних. Одночасно він купує форвард (тобто укладає форвардну угоду на купівлю активу X через 3 міс. за ціною 93 гр. од.).

Через 3 міс. інвестор отримує інвестовані 100 гр. од. та дохід по них: 100 * 0,16 : 4 = 4 гр. од. Згідно з форвардним контрактом купує актив за ціною 93 гр. од. і повертає брокеру актив X та дохід по активу X. Доходи і витрати від реалізації такої стратегії становлять:

Доходи	Гр. од.	Витрати	Гр. од.
Продаж активу X Повернення інвестованих коштів Дохід по інвестованих коштах	100 100 4	Інвестування коштів Купівля активу X по форварду Виплата доходу по активу X	100 93 5
Всього	204	Всього	198

Отже, Прибуток = Доходи - Витрати = 204 - 198 = 6 гр. од.

Перша та друга стратегії є прикладами арбітражних стратегій, які дають змогу отримати арбітражний прибуток у випадках, коли форвардна ціна нижча чи вища від теоретичної форвардної ціни.

Теоретичну форвардну ціну визначимо, прирівнявши прибуток, отриманий в результаті реалізації першої чи другої стратегій, до нуля. Нехай Ц_с -- ціна спот активу X; r-- відповідно ставки по фінансуванню та інвестуванню; Ф -- форвардна ціна активу X; k -- дохідність активу X, виражена у процентах до ринкової ціни. Тоді доходи та витрати згідно із стратегіями І та II матимуть такий вигляд:

I. Доходи = Ц_с + Цк_л + Ф; Витрати = Ц_с + Ц_сr + Ц_с;

II. Доходи = Ц_с + Ц_сr + Ц_с; Витрати = Ц_с + ЦД + Ф.

Прибуток буде дорівнювати нулю, якщо виконується рівність:

Доходи = Витрати,

Тобто Цс +Цсk +Ф = Цс+ Цсr +Цc,

або

Цc+ Цсr+Цc = Цc + Цc k + Ф

Отже,

Ф = Ц_{с +} Ц_с (r_ф - k)

Процентні ставки в даному випадку виражені не в річних процентах, а за квартал. Відповідно до наведеного вище прикладу rф = ri = 16 : 4 = 4% , k_л - 5%, оскільки на інвестовані в актив X кошти за квартал сплачують 5 гр. од. доходу. Якщо прийняти rф = ri = r, отримаємо вираз для теоретичної форвардної ціни

Ф_т = Ц_с + Ц_с (r - k)

Це теоретична ціна для контрактів, які не переоцінюються наприкінці дня, як біржові ф'ючерсні контракти. Якщо вважати процентну ставку по фінансуванню вищою від ставки по інвестуванню (rф > ri), що більше відповідає дійсності, отримаємо верхню та нижню межі форвардних цін:

Фв=Цс+Цс (rф-kа)

Теоретична форвардна ціна перебуває в інтервалі Ф_н, Ф_в, тобто Фн < Фт < Ф_в. Врахування коштів на відкриття та закриття позиції розширюють межі Ф_н, Ф_в.

Різницю між вартістю фінансування та дохідністю активу r - k_a називають чистою вартістю фінансування (net financing cost, або cost of carry). При наближенні дати поставки форвардна ціна наближається до ціни на грошовому ринку, і в день поставки ці ціни збігаються, тобто Ф_т = Ц_с, оскільки вартість фінансування і дохід по активу дорівнюють нулю (r = kа)

Припустимо, що за період до дати поставки по активу X не сплачується дохід, тобто k_а = 0. Тоді вираз матиме вигляд

Ф_т = Ц_с + Ц_с r = Ц_с (1 + г),

аналогічний формулі теперішньої та майбутньої вартості

FV = PV(1 + r).

Це означає, що ціна спот є дисконтованою величиною майбутньої ціни активу X, яку інвестор погоджується заплатити на дату поставки (у нашому прикладі через три місяці). Якщо позначити через г річну процентну ставку, що сплачується т раз на рік, вираз матиме вигляд:

Фт = Цс (1 +rp : m)

Поряд з процентними ставками, що нараховуються т раз на рік, використовують поняття неперервної процентної ставки, тобто ставки, що нараховується неперервно, -- rn . Дискретна процентна ставка, що нараховується т раз на рік rp з достатнім ступенем точності при rp , що не досягає великих значень, може бути виражена через процентну ставку г_н:

За такою самою формулою може бути розрахована і нарощена сума від інвестування під неперервну процентну ставку r_н:

FV=PVexp(rn/m)

Отже, теоретична форвардна ціна отримується з умови рівності результатів таких двох стратегій.

I. Купити актив у даний момент за ціною спот.

II. Інвестувати кошти, що дорівнюють приведеній вартості ціни поставки на період до дати поставки, а потім купити актив згідно з форвардним контрактом.

Якщо по активу за період до дати поставки сплачується дохід, теоретична форвардна ціна визначається з рівності результатів таких двох стратегій

I. Купити актив в даний момент і отримати дохід по ньому.

II. Інвестувати кошти, що дорівнюють приведеній вартості ціни поставки і доходу по активу, а потім придбати актив згідно з фор вардним контрактом.

Визначимо, якою буде ціна форвардного контракту, якщо через -місяць власник контракту продасть його іншому інвестору.

Для зручності використаємо неперервну процентну ставку і вираз , що визначає теоретичну форвардну ціну.

Як і в попередньому прикладі ціна спот активу X дорівнює 100 гр. од. Неперервна процентна ставка для інвестування чи фінансування г_н -- 16% річних. Дата поставки за форвардним контрактом -- через три місяці. Дохід по активу X протягом періоду не сплачується. Згідно з теоретична форвардна ціна

Фх=Цсexp(rн/m)

(т = 4, оскільки термін контракту три місяці).

Якщо форвардна ціна вища або нижча від теоретичної, укладаються відповідні арбітражні угоди. .

I. Якщо форвардна ціна нижча за теоретичну (наприклад, Ф = 102 гр. од.), позичається фінансовий актив у брокера, продається на ринку за 100 гр. од., а кошти інвестуються на 3 міс. під 16% річних. Одночасно купується форвард, по якому через 3 міс. буде куплено актив за 102 гр. од. Арбітражний прибуток від реалізації цієї стратегії дорівнює різниці між доходом від інвестицій (нарощена сума визначається за формулою (8.7) і дорівнює 104,08 гр. од.) та витратами на купівлю активу згідно з форвардним контрактом за ціною 102 гр. од.

Прибуток дорівнює 104,08 - 102 = 2,08 гр. од.

II. Якщо форвардна ціна вища за теоретичну і дорівнює 107 гр. од., продається форвардний контракт і купується актив за позичені під 16% кошти. Через 3 міс. продається згідно з форвардним контрактом актив X за 107 гр. од. і віддається борг у розмірі 104,08 гр. од. Арбітражний прибуток від реалізації цієї стратегії: 107-104,08 = = 2,92 гр. од.

Припустимо, що через 1 міс, коли ціна спот активу становитиме 103гр. од., власник контракту захоче продати контракт іншому інвестору. Ціна поставки, зафіксована в контракті, дорівнює 104,08 гр. од. Якою буде ціна форвардного контракту?

Новий власник повинен буде через 2 міс. за цим форвардним контрактом сплатити за актив 104,08 гр. од. На даний момент це еквівалентно сумі

104,8 : ехр(0,16 : 6) = 101,34 гр. од.

Отже:

I. Інвестувавши сьогодні 101,34 гр. од., через 2 міс. можна отри мати 104,08 гр. од. і сплатити за актив X згідно з форвардним контрактом або:

II. Купити актив X за ціною спот 103 гр. од. на ринку.

Ціну форвардного контракту ф модна обчислити виходячи з умови рівності результатів першої та другої стратегій, а саме:

101,34 + ф = 103 гр. од.

Звідси ф = 1,66 гр. од., або в загальному вигляді:

ф = Ц_с-Ц_п- ехр (-r/m)

Якщо врахувати вираз , отримаємо

Ф=(Ф-Цв)* ехр (-r/m)

Тобто ціна форвардного контракту дорівнює різниці між ціною спот Цс і приведеною вартістю ціни поставки Ц_п, або дорівнює приведеній вартості різниці між поточною форвардною ціною Ф і ціною поставки Ц_п.

Виходячи з викладеного можна зробити такі висновки.

При оцінці форвардної ціни активу слід виходити з рівності результатів від купівлі форварду на актив або самого активу.

Якщо форвардна ціна вища або нижча від ціни спот, можна здійснити арбітражну форвардну угоду. Якщо форвардна ціна вища за ціну спот, продається форвард і купується актив. Якщо форвардна ціна нижча за ціну спот, купується форвард і продається актив. В обох випадках отримується арбітражний прибуток.

Якщо форвард продається на вторинному ринку, він має ціну, що відображає різницю між ціною поставки і поточною форвардною ціною.

1.4 Хеджування за допомогою ф'ючерсів

Хеджування за допомогою будь-яких строкових угод полягає в частковій або повній нейтралізації несприятливих коливань ринкової кон'юнктури як для покупців, так і для продавців фінансових чи матеріальних активів. Метою хеджування є перенесення цінового ризику з того, хто здійснює хеджування, на іншу особу, частіше на фінансового посередника.

Хеджування зменшує вплив небажаних цінових змін, зменшує вплив цінових ризиків, водночас зменшує і можливі прибутки чи збитки від проведення операцій на ринку. Хеджування допомагає хеджеру уникнути великих збитків, проте не дає змоги отримати значні прибутки від сприятливих змін у ринковій кон'юнктурі.

Оскільки хеджери часто не є професійними учасниками фінансового ринку, а виробниками чи споживачами різноманітних товарів та послуг, вони більшою мірою зацікавлені в точному прогнозі своїх майбутніх доходів та витрат, ніж у додатковому, однак досить непевному прибутку. Заради визначеності перспектив свого фінансового розвитку вони готові поступитися можливістю отримати додатковий прибуток.

Викладене вище не означає, що фінансові посередники не здійснюють хеджування. Поряд із спекулятивними та арбітражними угодами вони проводять хеджування своїх позицій з допомогою різних строкових угод, у тому числі ф'ючерсних.

Для захисту від можливого падіння цін на певний актив, фінансовий чи матеріальний, використовується коротке хеджування, при якому хеджер продає ф'ючерс, тобто зобов'язується здійснити поставку цього активу. Здійснюючи коротке хеджування, хеджер фіксує майбутню ринкову ціну активу і передає ціновий ризик від володіння активом покупцю ф'ючерсу. Коротке хеджування, або хеджування продажем, здійснюють, як правило, власники фінансових чи матеріальних активів, які мають намір продати на ринку через деякий час активи, що їм належать.

Введемо поняття базису, яке має велике значення в теорії ф'ючерсів. Базисом б називається різниця між ціною спот Цс та ф'ючерсною ціною активу Ф у деякий момент часу:

б = Ц_с-Ф

Як правило, це момент відкриття або закриття позиції за ф'ючерс-ним контрактом (момент початку та закінчення хеджування). Механізм хеджування ф'ючерсними контрактами покажемо на прикладах.

Приклад 1. Припустимо, що компанія А через місяць має намір продати на ринку 200т цукру. Бажаючи уникнути цінового ризику, пов'язаного зі зміною ціни на цукор через місяць, вона проводить коротке хеджування ф'ючерсами.

Початкова ціна цукру на ринку (ціна спот) становить 302 дол./т, ф'ючерсна ціна -- 303,3 дол./т. Обсяг базового активу -- цукру у ф'ючерсному контракті стандартний -- 50 т. Компанія А продає чотири ф'ючерсні контракти (оскільки має продати 200 т цукру) за ціною 4 * 50*303,3 = 60 660 дол. Через місяць вона закриває позицію по ф'ючерсних контрактах (купує чотири ф'ючерсні контракти) і продає цукор безпосередньо на ринку. Розглянемо кілька варіантів перебігу подій на ринку, залишаючи незмінними початкові умови.

1.Через місяць ціна спот цукру на ринку становить 300,4 дол./т, ф'ючерсна ціна цукру -- 301,7 дол./т. Продавши 200 т цукру на ринку спот за ціною 300,4 дол./т, а не по 302 дол./т, як це було на початку місяця, компанія втрачає:

Цс2-Ф2=Цс1-Ф1, або б1=б2

На ф'ючерсному ринку компанія саме стільки виграє, продавши на початку чотири ф'ючерси за 60 660 дол., а через місяць купивши за 4 * 50 * 301,7 = 60 340 дол. Виграш на ф'ючерному ринку становить

Ф1-Ф2=4*50(303,3-301,7)=320дол

У цьому випадку має місце ідеальне хеджування, при якому ризик можливих втрат від падіння цін на реальному ринку повністю нейтралізується в результаті укладання ф'ючерсного контракту. Втрати від падіння цін, які несе фірма на реальному ринку (320 дол.), повністю нейтралізуються виграшем на ф'ючерсному ринку. У кінцевому підсумку в результаті ідеального хеджування фірма отримує від реалізації цукру на ринку суму, що дорівнює ціні спот на початку хеджування:

C=200*300.4+320=60400дол

Використовуючи вирази, для випадку ідеального хеджування отримаємо:

Цс2-Ф2=Ц1-Ф1 або b1=b2

Тобто при ідеальному хеджуванні базис не змінюється. В цьому випадку:

b1=302-303,3=-1,3 дол., b2=300,4-301,7=-1,3дол

2. Через місяць ціна спот цукру на ринку становить 304,5 дол. /т, ф'ючерсна ціна цукру -- 305,8 дол./т. Продавши 200 т. цукру на ринку спот за ціною 304,5, а не по 302 дол./т, як це було на початку місяця, компанія виграє

На ф'ючерсному ринку компанія саме стільки втрачає, продавши на початку чотири ф'ючерси за 60 660 дол., а через місяць купивши за 4 * 50 * 305,8 = 61 160 дол. Втрати на ф'ючерному ринку становитимуть:

Ф2-Ф1=4*50(305,8-303,3)=500 дол

В цьому випадку також має місце ідеальне хеджування. Виграш, який отримує фірма при зростанні цін на реальному ринку, повністю нейтралізується втратами на ринку ф'ючерсів. Купівля-продаж ф'ючерсних контрактів не дали змоги фірмі скористатися сприятливою кон'юнктурою на реальному ринку й отримати додатковий прибуток від реалізації цукру за ціною 304,5 дол./т. Проте, як і в першому випадку, в результаті хеджування фірма отримує від реалізації цукру суму, що дорівнює початковій ціні на ринку спот, а саме:

С=Цс2-(Ф1-Ф2)=60900-500=60400дол

При цьому базис залишається незмінним: б = -1,3 дол.

3. Припустимо через місяць, як і в першому випадку, ринкова ціна цукру становить 300,4 дол./т, а ф'ючерсна ціна -- 302,3 дол./т. Втрати фірми на ринку спот, як і в першому випадку, -- 320 дол., але вони ненейтралізуються виграшем на ф'ючерсному ринку, який в даному випадку становить 200 дол.:

Ф1-Ф2=4*50(303,3-302,3)=200дол

Цей випадок є прикладом неідеального хеджування, коли втрати на реальному ринку лише частково нейтралізуються виграшем на ф'ючерсному ринку, а базис на початку хеджування не дорівнює базису в момент закриття позиції,/тобто 6_t= -1,3 дол., б₂= -1,9 дол.

Результатом хеджування в цьому разі є загальні втрати в розмірі 320- 200 = 120 дол.

4. Протягом місяця ринкова ціна цукру зросла і становить, як і в другому випадку, 304,5 дол./т. Ф'ючерсна ціна -- 305,3 дол./т. Базис на початку хеджування б,= -1,3 дол., на момент закриття позиції б₂= -0,8 дол. Виграш на ринку спот дорівнює 500 дол., втрати на ф'ючерсному ринку

Ф2-Ф1=4*50(305,3-303,3)=400дол

Результат хеджування в цьому випадку -- виграш в сумі 500 - 400 = = 100 дол. Виграш на реальному ринку частково нейтралізується втратами на ринку ф'ючерсів. Слід зауважити, що при більшому зростанні цін на ф'ючерсному ринку у четвертому випадку (наприклад, при Ф₂ = 306 дол.) хеджування призводить до втрат, незважаючи на сприятливу ринкову кон'юнктуру. Не проводячи хеджування, фірма виграла б від зростання цін на ринку, реалізувавши цукор за ціною 304,5 дол./т. При хеджуванні втрати на ф'ючерсному ринку (540 дол.) перевищують виграші на ринку спот (500 дол.) і роблять результати хеджування від'ємними. Звичайно, такі випадки трапляються нечасто, оскільки при стійкій сприятливій тенденції на ринку спот і збитках на ф'ючерсному ринку можна завчасно закрити позицію по ф'ючерсному контракту і припинити хеджування.

Як бачимо, механізм хеджування ф'ючерсними контрактами полягає в паралельному проведенні операцій на ринках спот та ф'ючерсному. Схематично механізм короткого хеджування можна зобразити так:

прийняття рішення про продаж на ринку активу через період т;

прийняття рішення про хеджування і продаж ф'ючерсу (відкриття короткої позиції);

через період т продаж активу на ринку спот і закриття позиції на ф'ючерсному ринку (укладання офсетної угоди -- купівля ф'ючерсу);

сума, отримана від продажу активу, визначається за формулою

С=Цс2+(Ф1-Ф2)

Для захисту від можливого зростання цін на актив, що буде куплений на грошовому ринку в фіксований момент у майбутньому, використовують довге хеджування, або хеджування купівлею. При цьому хеджер купує ф'ючерсний контракт і тим самим погоджується прийняти поставку активу. Хеджування купівлею застосовують учасники ринку, які мають намір через деякий час придбати актив, що хеджується на реальному ринку.

Приклад 2. Нехай компанія А через місяць має намір купити на ринку 200 т цукру. Бажаючи уникнути цінового ризику, пов'язаного зі зміною ціни на цукор через місяць, вона проводить довге хеджування ф'ючерсами. Початкова ціна цукру на ринку становить 302 дол./т, ф'ючерсна ціна -- 303,3 дол./т. Компанія А купує чотири ф'ючерсні контракти (оскільки має купити 200 т цукру) за ціною 4 * 50 * 303,3 дол. = = 60 660 дол.

1. Через місяць ціна спот цукру становить 303 дол./т, ф'ючерсна
ціна -- 304,5 дол./т. Компанія закриває позицію по ф'ючерсних кон
трактах (продає чотири ф'ючерсні контракти) і купує цукор безпосе
редньо на ринку. Втрати на ринку спот

Цс2-Цс1=200(303-302)=200дол

На ф'ючерсному ринку компанія виграє, купивши спочатку чотири ф'ючерси за 60 660 дол., а через місяць продавши дорожче за 4 * 50 * 304,5 = 60 900 дол. Виграш на ф'ючерному ринку становить:

Ф2-Ф1=4*50(304,5-303,3)=240дол

У цьому випадку хеджування допомагає не тільки нейтралізувати втрати на реальному ринку, а й отримати вигоду, незважаючи на несприятливу ринкову кон'юнктуру.

2. Через місяць ціна спот цукру становить, як і в першому випад ку, 303 дол./т, а ф'ючерсна ціна -- 303,8 дол./т. Втрати на ринку спот становлять 200 дол., виграш на ф'ючерсному ринку

Ф - Ф = 4 * 50 (303,8 - 303,3) = 100 дол.

Хеджування дає змогу частково нейтралізувати втрати від зростання цін на реальному ринку. Сума, яку сплачує фірма за цукор в результаті хеджування:

С=Цс2-(Ф2-Ф1)=60600-100=60500ДОЛ

Ця величина в даному випадку більша за ціну спот, що була на ринку на початок хеджування, але менша від ціни спот наприкінці періоду хеджування при ліквідації позиції. Механізм довгого хеджування такий:

прийняття рішення про купівлю на ринку активу через період т;

прийняття рішення про хеджування і купівля ф'ючерсу (відкриття довгої позиції);

купівля через період т активу на ринку і закриття позиції (продаж ф'ючерсного контракту);

сума, сплачена при купівлі активу в результаті хеджування:

Зауважимо, що всі попередні приклади є прикладами так званого повного хеджування, коли кількість активу, що хеджується, дорівнює кількості базового активу в N ф'ючерсних контрактах. Якщо до деякої кількості активу не можна знайти ціле число N контрактів, говорять про неповне хеджування.

Крім того, всі розглянуті вище приклади хеджування належать до прямого хеджування, коли актив, що хеджується, збігається з базовим активом ф'ючерсного контракту. Оскільки ф'ючерсні контракти стандартизовані, в торгах на біржі беруть участь контракти на стандартну кількість визначених базових активів із стандартними датами поставки. Це означає, що у разі потреби прохеджувати деякий актив А не завжди можна знайти ф'ючерс на цей актив. У таких випадках застосовують перехресне хеджування (або крос-хеджування), що полягає в хеджуванні активу ф'ючерсним контрактом, базовий актив якого споріднений до активу, що хеджується. Спорідненим до деякого активу вважають актив, ціна на який тісно пов'язана (корелює) з ціною даного активу.

2. Які функції виконує Національний банк України в сфері валютного регулювання

Валютний ринок в Україні -- це переважно міжбанківський ринок, адже саме в ході міжбанківських операцій здійснюється основний обсяг угод з купівлі-продажу іноземних валют. Шляхом проведення міжбанківських операцій на валютному ринку забезпечується обслуговування міжнародного обороту товарів, послуг і капіталів (міжнародних платежів).

Суб'єктами валютного ринку є:

продавці валюти

покупці валюти;

посередники.

До складу валютного ринку України, входять такі суб'єкти:

Національний банк України;

комерційні банки, які одержали ліцензію Національного банку на право здійснення операцій із валютними цінностями (уповноважені банки);

інші кредитно-фінансові установи -- резиденти (страхові, інвестиційні, дилерські компанії), які одержали ліцензію Національного банку;

юридичні особи, які уклали з уповноваженими банками угоди на відкриття пунктів обміну іноземної валюти;

кредитно-фінансові установи -- нерезиденти, в тому числі іноземні банки, які одержали індивідуальний дозвіл Національного банку України на право здійснення операцій на міжбанківському валютному ринку України;

валютні біржі, або валютні підрозділи товарних чи фондових бірж, які одержали ліцензію Національного банку на право організації торгівлі іноземною валютою.

Центральним банком нашої держави є Національний банк України (НБУ), який було утворено у березні 1991 р. відповідно до Закону "Про банки і банківську діяльність" на базі Української республіканської контори Держбанку СРСР. Основні функції Національного банку України:

здійснює зберігання і використання золотовалютних резервів України й інших державних цінностей, а також забезпечує платоспроможність держави;

представляє інтереси України у відносинах із центральними банками й іншими фінансово-кредитними установами зарубіжних країн і міжнародними валютно-фінансовими організаціями;

здійснює обмін і розрахунки за наданими й одержаними державними кредитами і позиками, провадить операції з централізованими валютними резервами, які надаються в його розпорядження;

регулює курс національної валюти щодо грошових одиниць інших держав.

Національний банк України є також головним органом валютного контролю в державі, який:

здійснює контроль за виконанням правил регулювання валютних операцій на території України з усіх питань, не віднесених до компетенції інших державних органів;

забезпечує виконання уповноваженими банками функцій щодо здійснення валютного контролю.

НВУ за досить незначний час перетворився у справжній поважний центральний банк держави. Він опанував керівництво грошовим обігом, впровадив низку інструментів управління кредитним і валютним ринками, ринком цінних паперів. А технологія створеної та впровадженої власними силами системи електронних розрахунків, за оцінками незалежних експертів, стала найпередовішою серед країн Центральної та Східної Європи.

За роки своєї діяльності колектив Національного банку України розробив і втілив у життя специфічну, притаманну Україні, стратегію і тактику його поведінки залежно від змін соціально-економічної ситуації в державі.

було закладено фундамент ідеології Національного банку, визначено її головні орієнтири і пріоритети.

Другий етап розпочався після проголошення у промові колишнього Президента України Л. Д. Кучми (жовтень 1994 р.) програми макроекономічної стабілізації, охоплює часовий проміжок з жовтня 1994 р. до серпня 1996 р. Це був період суто прагматичних реформ, коли були створені й запущені в дію нові монетарні механізми, притаманні сучасній соціально орієнтованій економіці.

Третій етап розпочався з вересня 1996 p., коли було введено гривню як повноцінну національну валюту України.

Особлива роль НБУ як центрального банку держави яскраво виявилася після сумнозвісних подій у Росії 17 серпня 1998 p., коли було успішно реалізовано вироблену стратегію діяльності на валютному ринку й ефективне використання валютних резервів НБУ.

Отже, успішна діяльність Національного банку як головного суб'єкта валютного ринку України цілком закономірно є результатом колосальної праці й таланту конкретних людей, що виявилося в утвердженні стійкої національної валюти держави як одного з найвагоміших компонентів її незалежності. Тому справедливо, що за рейтингом західних засобів масової інформації НБУ був визначений у числі 25 центральних банків світу, які проводять здорову грошову політику.

Таким чином, найважчий іспит на виживання держави було успішно складено. Утвердження України як самостійної і незалежної держави, зміцнення її авторитету як у світі, так і в очах власних громадян, є і продовжує залишатися основним завданням діяльності її центрального банку.

Література

1.Шелудько В.М. Фінансовий ринок:Навч. посіб. - К.:Знання-Прес,2002-535с.

2.Боринець С.Я. Міжнародні валютно-фінансові відносини:Підручник .5-те вид.,перераб, і доп. -- К.:Знання,2008.-582с.