Соціальне страхування, його види та значення

Зміст

Вступ

1. Поняття, принципи та види загальнообов'язкового державного соціального страхування

2. Суб'єкти загальнообов'язкового державного соціального страхування

3. Об'єкти загальнообов'язкового державного соціального страхування

4. Види соціальних послуг і матеріального забезпечення в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування

5. Джерела коштів загальнообов'язкового державного соціального страхування

6. Порядок обчислення середньої заробітної плати (доходу) для виплат за соціальним страхуванням

7. Нагляд, контроль та відповідальність суб'єктів у сфері загальнообов'язкового державного соціального страхування

Література

Вступ

Загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.

Порядок формування коштів цільових страхових фондів, здійснення платежів, строки сплати внесків регулюються нормативно-правовими актами, що регулюють відносини у сфері загальнообов'язкового державного соціального страхування .

1. Поняття, принципи та види загальнообов'язкового державного соціального страхування

Нова система соціального страхування була впроваджена в Україні з прийняттям 14 січня 1998 р. Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Цей Закон відповідно до Конституції України визначив принципи та загальні правові, фінансові й організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян в Україні.

Загальнообов'язкове державне соціальне страхування -- це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом (далі -- роботодавець), громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.

Окрім згаданих Основ законодавство у сфері соціального страхування включає такі основні нормативно-правові акти: закони України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23 вересня 1999 р., "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" від 2 березня 2000 р., "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" від 18 січня 2001 р., "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 р., "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 26 червня 1997 р., "Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового державного соціального страхування" від 11 січня 2001 р., а також інші нормативно-правові акти, прийняті на виконання згаданих законів.

У сфері соціального страхування діє загальне правило, згідно з яким, якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, то застосовуються норми міжнародного договору.

Завданням законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування є встановлення гарантій щодо захисту прав та інтересів громадян, які мають право на пенсію, а також на інші види соціального захисту.

Залежно від страхового випадку є такі види загальнообов'язкового державного соціального страхування:

пенсійне страхування;

страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням;

медичне страхування;

страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності;

страхування на випадок безробіття;

інші види страхування, передбачені законами України.
Загальнообов'язкове державне соціальне страхування громадян України здійснюється за принципами: законодавчого визначення умов і порядку здійснення загальнообов'язкового державного соціального страхування; обов'язковості страхування осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) та інших підставах, передбачених законодавством про працю, та осіб, які забезпечують себе роботою самостійно (члени творчих спілок, творчі працівники, які не є членами творчих спілок), громадян -- суб'єктів підприємницької діяльності; надання права отримання виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням особам, зайнятим підприємницькою, творчою діяльністю тощо; обов'язковості фінансування страховими фондами (установами) витрат, пов'язаних із наданням матеріального забезпечення та соціальних послуг, в обсягах, передбачених законами з окремих видів загальнообов'язкового соціального страхування; солідарності та субсидування; державних гарантій реалізації застрахованими громадянами своїх прав; забезпечення рівня життя, не нижчого за прожитковий мінімум, встановлений законом, шляхом надання пенсій, інших видів соціальних виплат та допомоги, які є основним джерелом існування; цільового використання коштів загальнообов'язкового державного соціального страхування; паритетності представників усіх суб'єктів загальнообов'язкового державного соціального страхування в управлінні загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням.

2. Суб'єкти загальнообов'язкового державного соціального страхування

Суб'єктами загальнообов'язкового державного соціального страхування є застраховані громадяни, а в окремих випадках -- члени їх сімей та інші особи, страхувальники і страховики

Право на забезпечення за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням згідно з Основами мають застраховані громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено законодавством України, а також міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Застрахованою є фізична особа, на користь якої здійснюється загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

За загальним правилом загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню підлягають:

особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту): а) на підприємствах, в організаціях, установах незалежно від їх форм власності та господарювання; б) у фізичних осіб;

особи, які забезпечують себе роботою самостійно (члени творчих спілок, творчі працівники, які не є членами творчих спілок), громадяни -- суб'єкти підприємницької діяльності.

Водночас перелік, доповнення та уточнення кола осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню, а також конкретних видів загальнообов'язкового державного соціального страхування, до яких належать особи, визначаються законами України з окремих видів загальнообов'язкового державного соціального страхування. Конкретизація осіб відбувається у законах, які регламентують правове регулювання окремих видів соціального страхування: на випадок безробіття, від нещасного випадку на виробництві тощо.

Громадяни України, які працюють за межами території України та не застраховані в системі соціального страхування країни, в якій вони перебувають, мають право на забезпечення за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням в Україні за умови сплати страхових внесків, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Особи, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню, одержують свідоцтво про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, яке є єдиним для всіх видів страхування та документом суворої звітності.

Порядок видачі та зразок свідоцтва про загальнообов'язкове державне соціальне страхування затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2000 р. № 1306. Страхове свідоцтво є єдиним для всіх видів загальнообов'язкового державного соціального страхування документом суворої звітності, що підтверджує право застрахованої особи на одержання послуг та матеріального забезпечення за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням. Реєстрація застрахованих осіб, персоніфікований облік відомостей про них та оформлення страхових свідоцтв здійснюються органами Пенсійного фонду.

Страхове свідоцтво видається кожній особі, яка підлягає будь-якому виду загальнообов'язкового державного соціального страхування, на підставі анкети застрахованої особи після обов'язкової реєстрації цієї особи в органах Пенсійного фонду. Особи, які забезпечують себе роботою самостійно (особи, які займаються підприємницькою, адвокатською, нотаріальною, творчою та іншою діяльністю, пов'язаною з одержанням доходу безпосередньо від цієї діяльності, в тому числі члени творчих спілок, творчі працівники, які не є членами творчих спілок), особи, які добровільно сплачують страхові внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а також громадяни України, які працюють за межами України і не застраховані в системі соціального страхування країни, де вони перебувають, подають анкету до органів Пенсійного фонду за постійним місцем проживання самостійно одночасно з реєстрацією в ньому як платники страхових внесків. Особи, які на час початку реєстрації не працюють, але раніше працювали та сплачували збори на обов'язкове державне пенсійне страхування і обов'язкове соціальне страхування, проходять реєстрацію та одержують страхове свідоцтво в органах Пенсійного фонду за місцем проживання. Оформлене органом Пенсійного фонду страхове свідоцтво разом із супровідною відомістю, форма якої встановлюється Пенсійним фондом, надсилається відповідному страхувальнику. Страхувальник протягом тижня з дня одержання страхового свідоцтва зобов'язаний видати його застрахованій особі під розписку в супровідній відомості.

Страхове свідоцтво пред'являється застрахованою особою у разі одержання послуг та матеріального забезпечення за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, укладення трудового договору (контракту), договору цивільно-правового характеру, предметом якого є виконання робіт та надання послуг, під час прийому на навчання, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Страхове свідоцтво та його дублікати видаються безкоштовно, а бланки страхового свідоцтва розповсюджуються централізовано Пенсійним фондом. Страхове свідоцтво зберігається у застрахованої особи.

Страхувальниками за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням є роботодавці та застраховані особи, якщо інше не передбачено законами України. Роботодавцями відповідно до Основ вважаються: власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання і фізичні особи, які використовують найману працю; власники розташованих в Україні іноземних підприємств, установ та організацій (у тому числі міжнародних), філій та представництв, які використовують працю найманих працівників, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Застрахована особа є своїм страхувальником, оскільки також бере участь у сплаті страхових внесків на соціальне страхування.

Страховик загальнообов'язкового державного соціального страхування -- цільовий страховий фонд, який здійснює страхову діяльність з окремого виду соціального страхування. Основами законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування (1998 р.) передбачено утворення цільових страхових фондів з кожного виду обов'язкового соціального страхування. В Україні діють такі соціальні страхові фонди: Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності; Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття; Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань. Страхові фонди є органами, які здійснюють керівництво та управління окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, провадять збирання та акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечують фінансування виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням та здійснюють інші функції згідно з затвердженими статутами. Усі застраховані громадяни є членами відповідних страхових фондів залежно від виду соціального страхування. Страхові фонди є некомерційними самоврядними організаціями.

Слід зазначити, що нині Пенсійний фонд України є не страховим фондом, а центральним органом виконавчої влади, бюджет Пенсійного фонду України затверджує Кабінет Міністрів України. Згідно із Законом "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" Пенсійний фонд України протягом 5 років має бути перетворений у Пенсійний фонд, який набуде статусу неприбуткової самоврядної організації, тобто буде перетворений у Пенсійний фонд із повним страховим статусом.

Цільові страхові фонди, якщо інше не передбачено законами України, не можуть займатися іншою діяльністю, крім тієї, для якої їх створено, та використовувати свої кошти на цілі, не пов'язані з цією діяльністю. Кошти цільових страхових фондів не включаються до складу Державного бюджету України. Страхові фонди діють на підставі статутів, що затверджуються у порядку, визначеному законами України з окремих видів загальнообов'язкового державного соціального страхування. Так, Статут Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття затверджений постановою правління Фонду від 6 липня 2000 р. № 2, а Статут Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності затверджений постановою правління Фонду від 5 червня 2001 р. № 9.

Управління страховими фондами здійснюється на паритетній основі державою та представниками суб'єктів соціального страхування -- застрахованими особами і страхувальниками. Безпосереднє управління фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування здійснюють правління та виконавча дирекція фонду, які забезпечують визначені законами конкретні види соціального страхування. Правління страхового фонду має таку компетенцію: затверджує документи, що регламентують внутрішню діяльність фонду, в тому числі виконавчої дирекції; подає у встановленому порядку пропозиції щодо визначення розмірів загальнообов'язкових внесків для забезпечення відповідного виду соціального страхування (за винятком страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання); затверджує річні бюджети фонду та звіти про їх виконання, порядок використання коштів з окремих видатків бюджету фонду; створює резерви коштів для забезпечення виплат та надання соціальних послуг застрахованим особам; затверджує структуру органів фонду, граничну чисельність працівників, схеми їх посадових окладів та видатки (за погодженням зі спеціальним уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері фінансів, праці та соціальної політики). Порядок обрання правління страхового фонду визначається законами України з окремих видів соціального страхування.

Виконавча дирекція страхового фонду є виконавчим органом правління фонду, який забезпечує виконання рішень правління. Виконавча дирекція є підзвітною правлінню фонду та здійснює діяльність від імені страхового фонду в межах та порядку, що визначаються його статутом та положенням про виконавчу дирекцію, яке затверджується правлінням страхового фонду. Керівник виконавчої дирекції входить до складу правління страхового фонду з правом дорадчого голосу. Робочими органами виконавчої дирекції є її відділення, страхові каси тощо.

Інформація у сфері загальнообов'язкового державного соціального страхування використовується з дотриманням вимог, передбачених законодавством про інформацію. Забороняється розголошувати без згоди застрахованої особи відомості про страховий стаж, страхові випадки, результати медичних обстежень, суми одержуваних виплат тощо. Так, постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 29 липня 2004 р. № 55 затверджено Інструкцію про порядок обліку, зберігання і використання документів, справ, видань та інших матеріальних носіїв інформації, які містять конфіденційну інформацію, що є власністю держави, у виконавчій дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України і її робочих органах.

Страховики через засоби масової інформації зобов'язані роз'яснювати населенню права та обов'язки, передбачені законодавством про загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Страховики надають страхувальникам та застрахованим особам консультації з питань загальнообов'язкового державного соціального страхування на безоплатній основі. Фонди періодично публікують в офіційних засобах інформації звіти про використання коштів фонду за відповідний період.

Правовий статус Пенсійного фонду має особливості. Вони зумовлені тим, що в Україні ще не створено повноцінної нормативно-правової бази щодо пенсійного страхування як єдиної системи прав, обов'язків і гарантій суб'єктів цього страхування відповідно до правової моделі, що передбачена Основами про загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Відповідно до Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 1 березня 2001 р. № 121/2001, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, що здійснює керівництво та управління солідарною системою загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, провадить збирання, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та готує документи для їх виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, інших соціальних виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду України. Діяльність Пенсійного фонду України спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України.

3. Об'єкти загальнообов'язкового державного соціального страхування

Об'єктом загальнообов'язкового державного соціального страхування є страховий випадок, з настанням якого у застрахованої особи (члена її сім'ї, іншої особи) виникає право на отримання матеріального забезпечення та соціальних послуг, передбачених статтею 25 Основ.

Слід розрізняти страховий випадок і страховий ризик.

Страховий ризик -- обставини, внаслідок яких громадяни та/або члени їх сімей можуть втратити тимчасово або назавжди засоби до існування і потребувати матеріальної підтримки або соціальних послуг за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням. Тобто страховий ризик -- це подія, яка має характер імовірності. Вона ще не сталася, але може статися.

Страховий випадок -- це подія, яка відбулася. І саме ця подія вважається за законом об'єктом соціального страхування. Основи визначають страховий випадок як подію, з настанням якої виникає право застрахованої особи на отримання матеріального забезпечення або соціальних послуг, передбачених законами України з окремих видів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

До страхових випадків, з настанням яких надаються матеріальне забезпечення та соціальні послуги, належать:

тимчасова непрацездатність;

вагітність і пологи, догляд за малолітньою дитиною;

інвалідність;

хвороба;

досягнення пенсійного віку;

смерть годувальника;

безробіття;

соціальні послуги та інші матеріальні витрати, пов'язані з певними обставинами;

нещасний випадок на виробництві;

професійне захворювання.

Умови надання соціальних послуг і матеріального забезпечення особам за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, їх види та розміри матеріального забезпечення за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням визначаються законами України з окремих видів загальнообов'язкового державного соціального страхування, іншими нормативно-правовими актами, які містять норми щодо загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Однією з умов надання соціальних виплат та послуг у системі соціального страхування є страховий стаж. Слід звернути увагу на суттєві зміни щодо розуміння стажу роботи особи, який слугуватиме однією з підстав для набуття права на певні страхові виплати, зокрема пенсії. З часу набрання чинності відповідними законами про види соціального страхування трудовий стаж замінюється на страховий стаж, який згідно із законом визначається як період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню та сплачуються внески (нею, роботодавцем) на страхування, якщо інше не передбачено законодавством (ст. 9 Основ). Особливості обчислення страхового стажу з окремих видів загальнообов'язкового державного соціального страхування визначаються відповідними законами України. Період, протягом якого особа має бути застрахованою за окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування для отримання права на страхові виплати, визначається відповідними законами України.

Страховики у своїй діяльності співпрацюють у проведенні заходів, пов'язаних із наданням матеріального забезпечення та соціальних послуг, і мають право спільно у кожному конкретному випадку приймати рішення щодо того, хто з них братиме участь у фінансуванні цих заходів.

Якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між страховиками виник спір щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернулася застрахована особа. При цьому неналежний страховик має право звернутися до належного страховика щодо відшкодування понесених ним витрат.

4. Види соціальних послуг і матеріального забезпечення в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування

Згідно зі статтею 25 Основ та відповідно до законів з конкретних видів соціального страхування надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення:

пенсійне страхування: пенсії за віком, по інвалідності внаслідок загального захворювання (в тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсії у зв'язку із втратою годувальника (крім випадків, передбачених у п. 4 ст. 25 Основ); медичні профілактично-реабілітаційні заходи; допомога на поховання пенсіонерів;

з введенням медичного страхування з відповідного фонду будуть забезпечуватися: діагностика та амбулаторне лікування; стаціонарне лікування; надання готових лікарських засобів та виробів медичного призначення; профілактичні та освітні заходи; забезпечення медичної реабілітації осіб, які перенесли особливо важкі операції або мають хронічні захворювання;

страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням: допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною); допомога по вагітності та пологах; допомога при народженні дитини та по догляду за нею; допомога на поховання (крім поховання пенсіонерів, безробітних та осіб, які померли від нещасного випадку на виробництві); забезпечення оздоровчих заходів;

страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання: профілактичні заходи щодо запобігання нещасним випадкам на виробництві та професійним захворюванням; відновлення здоров'я та працездатності потерпілого; допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; відшкодування збитків, заподіяних працівникові каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним своїх трудових обов'язків; пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; пенсія у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; допомога на поховання осіб, які померли внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання;

страхування від безробіття: допомога по безробіттю; відшкодування витрат, пов'язаних із професійною підготовкою або перепідготовкою та профорієнтацією; дотація роботодавцю для створення робочих місць; допомога на поховання безробітного.

Цей перелік матеріального забезпечення та соціальних послуг конкретизується згідно з законами України з окремих видів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Підстави для припинення виплат і надання соціальних послуг за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням. Виплати та надання соціальних послуг, на які має право застрахована особа за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, може бути припинено:

а) якщо виплати призначено на підставі документів, що містять неправдиві відомості;

6) якщо страховий випадок стався внаслідок дії особи, за якої настає кримінальна відповідальність;

в) якщо страховий випадок стався внаслідок умисної дії особи;

г) внаслідок невиконання застрахованою особою своїх обов'язків щодо загальнообов'язкового державного соціального страхування;

д) в інших випадках, передбачених законами.

5. Джерела коштів загальнообов'язкового державного соціального страхування

Основними джерелами коштів загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до Основ законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування є внески роботодавців і застрахованих осіб. Бюджетні та інші джерела коштів, необхідні для здійснення загальнообов'язкового державного соціального страхування, передбачаються відповідними законами з окремих видів загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також законами України про Державний бюджет України на відповідний рік.

Розміри внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування з кожного його виду визначаються виходячи з того, що вони мають забезпечувати: надання особам матеріального забезпечення та соціальних послуг, передбачених законодавством; фінансування заходів, спрямованих на профілактику страхових випадків; створення резерву коштів для забезпечення виплат і надання соціальних послуг застрахованим особам; покриття витрат страховика, пов'язаних зі здійсненням загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Розміри внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування залежно від його виду щорічно встановлюються Верховною Радою України відповідно для роботодавців і застрахованих осіб з кожного виду страхування на календарний рік у відсотках одночасно із затвердженням Державного бюджету України, якщо інше не передбачено законами України з окремих видів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Об'єктом оподаткування для визначення розмірів страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є:

для роботодавців -- сума фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, що включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України "Про оплату праці", та підлягають обкладанню податком з доходів фізичних осіб;

для найманих працівників -- сума оплати праці, що включає основну та додаткову заробітну плату, а також інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, які підлягають обкладанню податком з доходів фізичних осіб.

Обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням здійснюється згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2001 р. № 1266, якою затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням.

Джерела та порядок формування коштів цільових страхових фондів для забезпечення осіб, які повністю або на певний час звільняються від сплати внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначаються законами України з окремих видів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Закон України "Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового державного соціального страхування" від 11 січня 2001 р. (зі змін, і доп.) визначає розміри внесків до Фонду соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття так:

1) на страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням:

для роботодавців -- 2,9 % суми фактичних витрат на оплату праці найманих працівників;

для роботодавців -- на підприємствах та в організаціях громадських організацій інвалідів, де кількість інвалідів становить не менше 50 % загальної чисельності працюючих і за умови, що фонд оплати праці таких інвалідів становить не менше 25 % суми витрат на оплату праці, -- окремо 0,7 % суми

фактичних витрат на оплату праці найманих працівників-інвалідів та 2,9 % суми фактичних витрат на оплату праці інших працівників;

для роботодавців -- на підприємствах та в організаціях товариств УТОГ і УТОС -- 0,5 % суми фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, що включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі;

для найманих працівників -- від суми оплати праці, що включає основну та додаткову заробітну плату, а також інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, які підлягають обкладанню податком з доходів фізичних осіб:

0,25 % -- для найманих працівників -- інвалідів, які працюють на

підприємствах і в організаціях УТОГ і УТОС;

0,5 % -- для найманих працівників, заробітна плата яких нижча прожиткового мінімуму, встановленого для працездатної особи;

1,0 % -- для найманих працівників, заробітна плата яких вища прожиткового мінімуму, встановленого для працездатної особи;

2) на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок

безробіття:

для роботодавців -- 1,6 % суми фактичних витрат на оплату праці найманих працівників;

для найманих працівників -- 0,5 % суми оплати праці, які підлягають

обкладанню податком з доходів фізичних осіб;

на підприємствах та в організаціях громадських організацій інвалідів,
де кількість інвалідів становить не менше 50 % загальної кількості працюю
чих і за умови, що фонд оплати праці таких інвалідів становить не менше
25 % суми витрат на оплату праці, роботодавці звільняються від сплати внесків у частині витрат на оплату праці найманих працівників-інвалідів;

роботодавці підприємств та організацій товариств УТОГ і УТОС звільняються від сплати внесків;

3) для осіб, які беруть участь у загальнообов'язковому державному соціальному страхуванні на добровільних засадах, забезпечують себе роботою самостійно (члени творчих спілок, творчі працівники, які не є членами творчих спілок), фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, осіб, які виконують роботи (послуги) згідно з цивільно-правовими угодами, а також громадян України, які працюють за межами України та не застраховані в системі обов'язкового державного соціального страхування країни, в якій вони перебувають, -- 5,5 % суми оподатковуваного доходу (прибутку), у тому числі:

* 3,4 % -- на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням;

* 2,1 % -- на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття.

Фінансування Фонду соціального страхування від нещасних випадків, згідно з Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", здійснюється за рахунок: внесків роботодавців: для підприємств -- з віднесенням на валові витрати виробництва, для бюджетних установ та організацій -- з асигнувань, виділених на їх утримання та забезпечення; капіталізованих платежів, що надійшли у випадках ліквідації страхувальників; прибутку, одержаного від тимчасово вільних коштів Фонду на депозитних рахунках; коштів, одержаних від стягнення відповідно до законодавства штрафів і пені з підприємств, а також штрафів з працівників, винних у порушенні вимог нормативних актів з охорони праці; добровільних внесків та інших надходжень, отримання яких не суперечить законодавству.

Працівники не несуть ніяких витрат на страхування від нещасного випадку. Внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань сплачує виключно роботодавець. Постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 14 вересня 2004 р. № 66 затверджено Положення про обчислення середньої заробітної плати для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності.

Кошти на здійснення страхування від нещасного випадку не включаються до складу Державного бюджету України, використовуються виключно за їх прямим призначенням і зараховуються на єдиний централізований рахунок Фонду соціального страхування від нещасних випадків в установах банків, визначених Кабінетом Міністрів України для обслуговування коштів Державного бюджету України, або спеціалізованого банку, який обслуговує фонди соціального страхування.

Закон України "Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 22 лютого 2001 р. № 2272-ІП встановлює страхові тарифи страхування від нещасного випадку відповідно до класів професійного ризику виробництва. Всього передбачено 67 класів професійного ризику і відповідні страхові тарифи у відсотках до фактичних витрат на оплату праці найманих працівників -- від 0,86 до 13,80 %. Для підприємств та організацій, створених громадським організаціям інвалідів, страхові тарифи встановлюються в розмірі 50 % встановлених страхових тарифів. Для бюджетних установ та об'єднань громадян страхові тарифи встановлюються в розмірі 0,2 % від сум фактичних витрат на оплату праці найманих працівників. Добровільно застрахована фізична особа сплачує внесок до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у розмірі однієї мінімальної заробітної плати, а якщо ця особа є інвалідом, -- у розмірі 0,5 мінімальної заробітної плати, встановленої на день сплати страхового внеску в розрахунку на календарний рік.

Наповнення Пенсійного фонду України має свої особливості. Передусім з платників стягується не страховий внесок, а пенсійний збір. Це зумовлено тим, що формування механізму пенсійного страхування ще повністю не завершено. На основі Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", який уже набрав чинності, призначаються пенсії з солідарної системи, але Пенсійний фонд України, з якого відбувається виплата цих пенсій, ще не є страховим.

Законом України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 26 червня 1997 р. № 400/97-ВР¹⁰ (зі змін, і доп.) встановлено, що Пенсійний фонд України не включається до Державного бюджету України. Забороняється використання коштів Пенсійного фонду України не за цільовим призначенням, у тому числі на кредитні, депозитні операції, надання позичок тощо. Тимчасово вільні кошти в разі відсутності заборгованості з виплати пенсій можуть бути використані Пенсійним фондом України виключно на придбання державних цінних паперів. Фінансування витрат на утримання органів Пенсійного фонду України та його апарату провадиться у межах кошторису, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Перелік платників пенсійного збору включає роботодавців, найманих працівників, осіб, які самостійно забезпечують себе роботою, а також значну частину інших зобов'язаних суб'єктів, які своїми обов'язковими платежами забезпечують додаткове наповнення бюджету Пенсійного фонду.

Роботодавці зобов'язані зареєструватися в органах Пенсійного фонду України. Комерційні банки при відкритті відповідних банківських рахунків зобов'язані вимагати інформацію від таких платників щодо зазначеної реєстрації.

Законом встановлено такі ставки збору на обов'язкове державне пенсійне страхування:

1) роботодавці (фізичні і юридичні особи), які використовують працю найманих працівників, сплачують 32,3 % від фактичних витрат на оплату праці працівників, а також від суми винагород, які виплачуються фізичним особам за договорами цивільно-правового характеру (для платників збору, які мають найманих працівників, але не здійснюють витрат на оплату їх праці, сплачують 32,3 % від суми коштів, що визначається розрахунково як добуток визначеного законом мінімального розміру заробітної плати на кількість працівників такого платника збору, на яких здійснюється нарахування заробітної плати), а також 100 % від фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" -- "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення;

фізичні особи -- суб'єкти підприємницької діяльності, які не використовують працю найманих працівників, а також адвокати, їх помічники, приватні нотаріуси, інші особи, які не є суб'єктами підприємницької діяльності й займаються діяльністю, пов'язаною з одержанням доходу, сплачують 32 % від суми оподатковуваного доходу (прибутку) а також від суми винагород, які виплачуються фізичним особам за договорами цивільно-правового характеру;

працівники:

а) фізичні особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту), та фізичні особи, які виконують роботи (послуги) згідно з цивільно-правовими договорами, в тому числі члени творчих спілок, творчі працівники, які не є членами творчих спілок тощо, сплачують від сукупного оподатковуваного доходу:

1 % від об'єкта оподаткування, якщо сукупний оподатковуваний дохід не перевищує 150 гривень;

2 % від об'єкта оподаткування, якщо сукупний оподатковуваний дохід перевищує 150 гривень;

б) для платників збору з числа осіб льотних екіпажів повітряних суден і цивільної авіації (пілотів, штурманів, бортінженерів, бортмеханіків, бортрадистів, льотчиків-наглядачів) і бортоператорів, які виконують спеціальні роботи в польотах:

1 % від об'єкта оподаткування, якщо сукупний оподатковуваний дохід становить менше 150 гривень;

2 % від об'єкта оподаткування, якщо сукупний оподатковуваний дохід становить від 150 до 250 гривень;

3 % від об'єкта оподаткування, якщо сукупний оподатковуваний дохід становить від 250 до 350 гривень;

4 % від об'єкта оподаткування, якщо сукупний оподатковуваний дохід становить від 350 до 500 гривень;

5 % від об'єкта оподаткування, якщо сукупний оподатковуваний дохід перевищує 500 гривень;

в) для платників збору, які мають статус державного службовця або працюють на посадах, робота на яких зараховується до трудового стажу, що дає право на одержання пенсії відповідно до законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про статус народного депутата "України", "Про Національний банк України", "Про службу в органах місцевого самоврядування". Митного кодексу України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 18 жовтня 1995 р.№ 379/95:

1 % від об'єкта оподаткування з частини сукупного оподатковуваного доходу, що не перевищує 150 гривень;

2 % від об'єкта оподаткування з частини сукупного оподатковуваного доходу в розмірі від 151 до 250 гривень;

3 % від об'єкта оподаткування з частини сукупного оподатковуваного доходу в розмірі від 251 до 350 гривень;

4 % від об'єкта оподаткування з частини сукупного оподатковуваного

доходу в розмірі від 351 до 500 гривень;

5 % від об'єкта оподаткування з частини сукупного оподатковуваного доходу в розмірі понад 501 гривню.

Окрім зазначених внесків нині Пенсійний фонд України також наповнюється за рахунок додаткових надходжень. Платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування також є юридичні та фізичні особи, що здійснюють операції з купівлі-продажу валют; суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють торгівлю ювелірними виробами із золота (крім обручок), Платини і дорогоцінного каміння; юридичні та фізичні особи при відчуженні легкових автомобілів, крім легкових автомобілів, якими забезпечуються інваліди, та тих автомобілів, які переходять у власність спадкоємцям за законом; підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше; підприємства, установи та організації, фізичні особи, які користуються послугами стільникового рухомого зв'язку, а також оператори цього зв'язку, які надають свої послуги безоплатно.

6. Порядок обчислення середньої заробітної плати (доходу) для виплат за соціальним страхуванням

Порядок обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2001 р. № 1266, визначає правила обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням на випадок безробіття, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням і від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності (далі -- страхові виплати) у разі настання страхового випадку, а також оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів підприємства, установи, організації чи фізичної особи, яка використовує працю найманих працівників. Цей Порядок поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від організаційно-правових форм і форм власності та на фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників (далі -- роботодавці).

Розрахунковим періодом, за який обчислюється середня заробітна плата (дохід) для розрахунку страхових виплат та оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця, є період роботи за останнім основним місцем роботи перед настанням страхового випадку, протягом якого застрахована особа працювала та сплачувала страхові внески або за неї сплачувалися страхові внески. Розрахунковим періодом для застрахованих осіб (включаючи осіб, які працюють неповний робочий день (робочий тиждень), робота яких пов'язана із сезонним характером виробництва, та добровільно застрахованих осіб) є останні 6 календарних місяців (з 1-го до 1-го числа), що передують місяцю, в якому настав страховий випадок. Якщо застрахована особа працювала та сплачувала страхові внески або за неї сплачувалися страхові внески менш як 6 календарних місяців, середня заробітна плата (дохід) обчислюється за фактично відпрацьовані календарні місяці, за які сплачено страхові внески. У разі коли застрахована особа працювала та сплачувала страхові внески або за неї сплачувалися страхові внески менше ніж календарний місяць, середня заробітна плата (дохід) обчислюється за фактично відпрацьований час перед настанням страхового випадку.

Середня заробітна плата застрахованої особи обчислюється виходячи з нарахованої заробітної плати за видами виплат, що включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати (у тому числі в натуральній формі), які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України "Про оплату праці", та підлягають обкладанню прибутковим податком з громадян, не враховуючи передбачені законодавством пільги щодо сплати зазначеного податку чи суми, на які цей дохід зменшується, з яких сплачувалися страхові внески до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Середній дохід добровільно застрахованої особи обчислюється виходячи із суми оподатковуваного доходу (прибутку), з якого сплачувалися страхові внески.

До середньої заробітної плати (доходу) включається заробітна плата (дохід) у межах максимальної величини (граничної суми) заробітної плати (доходу) та оподатковуваного доходу (прибутку), з яких сплачуються страхові внески до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування. Законом України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" установлено з 1 січня 2005 р. максимальну величину витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничну суму заробітної плати (доходу), з яких відповідно до законодавства справляються страхові внески до фондів на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, в розмірі 4100 гривень на місяць у розрахунку на кожну фізичну особу.

Військовослужбовцям, особам рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ, кримінально-виконавчої системи та податкової міліції, звільненим у зв'язку зі скороченням чисельності або штату без права на пенсію та за станом здоров'я, для обчислення середнього грошового забезпечення для надання допомоги по безробіттю враховуються такі виплати грошового забезпечення: оклад за посадою, оклад за військовим чи спеціальним званням з урахуванням відсоткової надбавки за вислугу років та додаткові види грошового забезпечення, що виплачуються щомісяця.

Якщо на дату звернення за страховою виплатою особа, яка має у зв'язку з ушкодженням здоров'я право на отримання страхових виплат, вже не працює на виробництві, з яким пов'язана втрата працездатності, середня заробітна плата обчислюється виходячи з середньої заробітної плати відповідного працівника (на дату подання потерпілим документів медико-соціальній експертній комісії для встановлення йому ступеня втрати професійної працездатності) за тією професію (посадою, розрядом, роботою) на підприємстві (в цеху, на дільниці, ділянці), де працювала зазначена особа до моменту ушкодження здоров'я. У цьому разі за бажанням потерпілого середня заробітна плата для розрахунку страхових виплат може обчислюватися відповідно до положення, затвердженого правлінням Фонду соціального страхування від нещасних випадків за погодженням з Мінпраці.

У разі коли на час звернення за страховою виплатою у потерпілого відсутня довідка про його заробітну плату у зв'язку з ліквідацією підприємства, установи чи організації, страхові виплати розраховуються виходячи з діючої місячної тарифної ставки (посадового окладу) за відповідною місячною тарифною ставкою (посадовим окладом) аналогічної професії (посади), але не меншою від розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом України на день виплати.

Довідка про середню заробітну плату видається роботодавцем на вимогу застрахованої особи або робочих органів виконавчих дирекцій фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на підставі платіжних відомостей та інших документів про нараховану заробітну плату.

Довідка про оподатковуваний дохід добровільно застрахованим особам видається державними податковими органами за місцем проживання зазначених осіб на підставі декларацій, поданих ними в установленому законодавством порядку.

Застраховані особи, які сплачують фіксований сільськогосподарський податок, єдиний податок з фізичних осіб -- суб'єктів підприємницької діяльності або прибутковий податок за фіксованим розміром шляхом придбання патенту чи спеціального торгового патенту, подають робочим органам виконавчих дирекцій фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування довідку про сплату встановленого розміру податку, яка видається органом державної податкової служби, в якому платник податків перебуває на обліку. Розрахунки середнього доходу зазначеним у цьому пункті особам здійснюють робочі органи виконавчих дирекцій фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

У разі коли страхові виплати призначаються особі, котра вже не працює на виробництві, з яким пов'язана втрата працездатності, довідку про діючу тарифну ставку (посадовий оклад) на підприємстві, в установі та організації за професією (посадою) за запитом робочих органів виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків та професійних захворювань видає підприємство, установа чи організація, де працювала особа.

Якщо підприємство (установа, організація), на якому працювала особа, ліквідовано, довідка про середню тарифну ставку (посадовий оклад) за аналогічною професією (посадою) видається місцевим органом з питань праці та соціального захисту населення, а у разі відсутності в цьому органі таких відомостей -- центральним органом виконавчої влади, який координує діяльність галузі, до якої належали ліквідовані підприємство, установа чи організація.

Робочі органи виконавчих дирекцій фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування мають право перевіряти обґрунтування видачі довідок про середню заробітну плату, достовірність зазначених у них відомостей на підприємствах, в установах чи організаціях або шляхом звірення бази даних персоніфікованого обліку застрахованих осіб Пенсійного фонду з базою даних Державної податкової адміністрації.

7. Нагляд, контроль та відповідальність суб'єктів у сфері загальнообов'язкового державного соціального страхування