Розрахунок форвардних і ф’ючерсних контрактів. Котирування курсів валют

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

з дисципліни «Ринок фінансових послуг»

ЗАДАЧА (ВАРІАНТ №3)

Мерія міста Монреаля придбала на біржі NYMEX у Нью-Йорку 7000 ф'ючерсних контрактів на топочний мазут ( у одному контракті 8000 галонів, початкова маржа на 1 контракт - 350$) за вартістю 0,8131$ за 1 галон.

На час поставки ціна на мазут зросла до 0,8138$ за 1 галон, а вартість закриття ф'ючерса в останній день торгівлі перед поставкою склала 0,8433$ за 1 галон.

Визначити:

1) варіаційну маржу хеджера;

2) еквівалентну маржу хеджера;

3) початкову маржу хеджера;

4) суму, що необхідна мерії Монреаля на придбання топочного мазуту по поставці;

5) розмір компенсації, яку додатково отримав хеджер від операції на ринку ф'ючерсів.

Рішення

Ф'ючерсний контракт (futures contract) - типова угода про покупку/ продаж товару відповідно до специфікації. Параметри контракту встановлюються біржами. У специфікації вказується кількість і сорт товару, термін і місце постачання. Ціна постачання визначається в процесі біржових торгів.

Хеджування(hedging) - страхування від ризику втрат, викликаних несприятливим рухом цін, шляхом покупки чи продажу контрактів на ф'ючерсному ринку. У цьому випадку на ф'ючерсному ринку відкривається позиція, протилежна позиції на ринку наявного товару, тобто довга наявна позиція хеджируется короткою ф'ючерсною позицією (коротке хеджування) і навпаки (довге хеджування).

Спот (spot) - ринок, на якому товари готові до негайного постачання. Також відноситься до цін на визначений товар на наявному ринку.

Базис (basis) - різниця між наявною і ф'ючерсною цінами товару. НАЯВНА ЦІНА - Ф'ЮЧЕРСНА ЦІНА = БАЗИС. Термін «базис» також використовується для позначення різниці між цінами на різних ринках чи між різними сортами товару.

Варіаційна маржа (variation margin call) - розрахункова палата вимагає маржу від учасника клірингу. Ця вимога виникає, коли маржа учасника клірингу істотно знизилася через несприятливі зрушення цін. Вимога повинна бути задоволена за одну годину.

Довга позиція (long) - покупка ф'ючерсного контракту, звичайно в чеканні росту ціни. Також термін «довгий» використовується для опису осіб, що купили ф'ючерсний контракт чи наявний товар. Трейдер, що тримає довгу позицію, розраховує дістати прибуток через підвищення ціни.

Коротка по базисі позиція (short-the-basis) - коли особі чи компанії необхідно купити товар у майбутньому, вони можуть захистити себе від росту цін, зробивши покупку, на ринку фьючерсов. Тепер ризик переходить у ризик зміни базису (наявна ціна - ф'ючерсна ціна). Така позиція називається «короткої по базисі», тому що хеджер дістає прибуток, якщо базис стане більш негативним;

Коротка позиція (short) - продаж ф'ючерсного контракту. Такий продаж є юридично законною угодою про здійснення постачання товару визначеної кількості і сорту протягом обговореного терміну.

Ліквідувати (liquidate) - термін відноситься до закриття відкритої позиції по фьючерсу. Для відкритої довгої позиції це означає продаж контракту, для короткої - покупку контракту.

Маржа (ф'ючерсна) - (Margin (future)) Сума грошів або інша застава, покладена клієнтом у брокера, або розрахунковим членом у розрахунковій палаті, як того вимагає біржа та/або розрахункова палата для відкритих ф'ючерсних позицій. Початкова маржа - це загальна кількість маржових внесків на кожний контракт, які вимагаються брокером на час відкриття клієнтом ф'ючерсної позиції; маржа підтримки - це мінімальна сума грошів на кожен контракт, що повинен утримуватись на рахунку весь час, поки позиція не закрита.

Постачання (delivery) - передача реального товару, фінансового чи активу наявних від продавця ф'ючерсного контракту його покупцю при ліквідації ф'ючерсної угоди. Лише близько 2-5% усіх ф'ючерсних контрактів безпосередньо завершуються фізичним постачанням чи виплатою готівки за товар. Що залишилися 95-98% просто погашаються, що означає закриття більшістю учасників своїх позицій (продавці купують ф'ючерсні контракти, що вони продали, покупці продають куплені ними контракти) до настання дати постачання за контрактом.

Основні інструменти хеджування.

У залежності від форми організації торгівлі, всі інструменти хеджування можна розділити на біржові і позабіржові.

Позабіржові інструменти хеджування - це, у першу чергу, форвардні контракти і товарні свопи. Угоди цих типів полягають прямо між контрагентами чи за посередництвом дилера (наприклад, дилера по свопам).

Біржові інструменти хеджування - це товарні фьючерси й опціони на них. Торгівля цими інструментами виробляється на спеціалізованих торгових площадках (біржах); істотним моментом при цьому є те, що однією зі сторін у кожній угоді купівлі-продажу є Розрахункова палата біржі, що гарантує виконання як продавцем, так і покупцем, своїх зобов'язань. Основною вимогою до біржових товарів є можливість їхньої стандартизації.

Стратегії хеджування

Стратегія хеджування - це сукупність конкретних інструментів хеджування і способів їхнього застосування для зменшення цінових ризиків.

Усі стратегії хеджування засновані на рівнобіжному русі ціни «спот» і ф'ючерсної ціни, результатом якого є можливість відшкодувати на терміновому ринку збитки, понесені на ринку реального товару.

Існує 2 основних типи хеджування - хедж покупця і хедж продавця.

Хедж покупця використовується у випадках, коли підприємець планує купити в майбутньому партію товару і прагне зменшити ризик, зв'язаний з можливим ростом його ціни. Базовими способами хеджування майбутньої ціни придбання товару є покупка на терміновому ринку ф'ючерсного контракту, покупка опціону типу «колл» чи продаж опціону типу «пута».

Хедж продавця застосовується в протилежній ситуації, тобто, при необхідності обмежити ризики, зв'язані з можливим зниженням ціни товару. Способами такого хеджування є продаж ф'ючерсного контракту, покупка опціону типу «пута» чи продаж опціону типу «колл».

Вартість хеджування

Основною відмінністю хеджування від інших видів операцій є те, що його метою є не витяг додаткового прибутку, а зниження ризику потенційних утрат.

Т.к. за зниження ризику практично завжди приходиться платити, хеджування, звичайно, сполучено з додатковими витратами (у виді прямих витрат і недоодержання прибутку). Перелічимо кілька джерел таких витрат:

Укладаючи угоду, хеджер передає частина ризику контрагенту; таким контрагентом може виступати інший хеджер (також знижує свій ризик) чи спекулянт, метою якого є закрити в майбутньому позицію по більш вигідній для себе ціні. Т.о., спекулянт приймає на себе додатковий ризик, за що одержує компенсацію у виді реальних коштів (наприклад, при продажі опціону) чи можливості їхнього одержання в майбутньому (у випадку з ф'ючерсним контрактом).

Друга причина витрат на хеджування полягає в тому, що будь-яка угода, що укладається, сполучена з витратами у формі комісійних платежів і різниці цін покупки і продажі.

Ще одна стаття витрат при здійсненні хеджування за допомогою термінових біржових інструментів - це гарантійний депозит, стягнутий біржею для забезпечення виконання своїх зобов'язань учасниками угоди. Величина цього депозиту звичайно складає від 2% до 20% від обсягу хеджируемой позиції і визначається, у першу чергу, мінливістю ціни базового товару. Гарантійне забезпечення потрібно тільки для тих термінових інструментів, по яких у їхнього власника чи виникають можуть виникнути визначені зобов'язання, тобто, для фьючерсов і проданих опціонів.

Нарешті, ще одне джерело витрат на здійснення хеджування - це варіаційна маржа, що розраховується щодня по ф'ючерсним, а в деяких випадках - і по опціонних позиціях. Варіаційна маржа знімається з біржового рахунка хеджера, якщо ф'ючерсна ціна рухається проти його термінових позицій (тобто, убік його позиції на реальному ринку), і вноситься на рахунок, якщо ф'ючерсна ціна рухається в іншу сторону. Саме у виді варіаційної маржі хеджер компенсує свої можливі збитки на ринку реального товару. Однак необхідно враховувати, що рух засобів по терміновій частині угоди звичайно передує руху засобів по її наявній частині.

Наприклад, у випадку хеджування ф'ючерсними контрактами, якщо хеджер несе збитки на ринку реального товару і дістає прибуток на терміновому ринку, те варіаційну маржу по відкритим фьючерсам він одержує до фіксації збитків на реальному ринку (тобто, ситуація для нього сприятлива). Однак, у протилежному випадку (збиток по термінових контрактах і прибуток на ринку «спот») хеджер виплачує варіаційну маржу також до одержання прибутку по реального постачання товару, що може збільшити вартість хеджування.

Результати розрахунків

1. Початкова маржа хеджера, яка внесена на біржу для сплати варіаційної маржі, становить:

2. Варіаційна маржа хеджера (позитивна), отримана від продавця за ф»ючерсними контрактами становить:

3. Премія хеджера (розмір компенсації) при закритті ф'ючерсного контракта продавцем, якій відказався від поставки та викупив контракт за різницею цін+штрафи,становить:

4. Таким чином, еквівалентна маржа хеджера становить:

5. На покупку необхідної кількості мазуту по «спот» ціні на момент закриття ф'ючерсного контракта мерія витратить:

6. В результаті руху початкової маржі (без врахування комісійних та внесків в біржову розрахункову палату) на момент закриття контакту:

а) хеджеру буде повернута сума:

б) продавцю ф'ючерса буде повернута сума:

Таким чином, за рахунок перерозподілу розрахунковою палатою біржі початкових сум маржі - хеджер виграв, а продавець програв.

ЗАДАЧА (ВАРІАНТ №5)

Фірма бажає отримати позику у 12 млн. Фінських марок на один рік під фіксовану ставку 6 відсотків річних, але є можливість отримати кредит тільки під плаваючу ставку.

Компанія може взяти кредит у євродоларах на міжнародному ринку під 7 відсотків, купити марки на отримані долари «на споті» та продати марки за долари по форварду на 1 рік.

Скільки треба взяти доларів у кредит та по якому форвардному курсу компанії вигідно продати марки за долари, якщо курс «спот» на момент отримання доларового кредиту дорівнює 3 фінських марки за долар.

Рішення

1. Теорія питань задачі (конверсійні, спот та форвардні валютні операції) наступна [1],[6]:

Форвардні операції

Форвардні операції (forward operations чи скорочено fwd) - це угоди по обмін валют по заздалегідь погодженому курсі, що заключаються сьогодні, але дата валютування (тобто виконання контракту) відкладена на певний строк у майбутньому.

Форвардні операції поділяються на два види: угоди аутрайт (outright) - одинична конверсійна операція з датою валютування відмінною від дати спот; угоди своп (swap) - комбінація двох протилежних конверсійних операцій з різними датами валютування.

Bid - це курс покупки.

По котируванню bid банк купує базову валюту, у нашому випадку USD - долари США, продає валюту котирування, тобто швейцарські франки FIM.

Offer - це курс продажу.

По котируванню offer банк продає базову валюту і долари, купує швейцарські франки.

У визначенні дій, які необхідно почати з базовою валютою по стороні bid чи стороні offer, важливе значення має, хто кому котирує валютний курс. Звичайно комерційні банки котирують курс своїм клієнтам і компаніям, фізичним особам, однак на міжбанківському ринку банки котирують курс один одному. Вищенаведене правило відноситься до банку, що котирує курс.

Якщо клієнт банку тримає валютний рахунок у доларах США, але за умовами контракту повинний заплатити за устаткування, що поставляється, швейцарські франки, клієнт фактично просить здійснити йому конверсію доларів у необхідні для закупівлі устаткування франки. Банк виконує конверсію по котируванню bid, купуючи в клієнта долари (шляхом списання їхній з рахунка клієнта) і продаючи йому швейцарські франки (зараховуючи на рахунок клієнта і здійснюючи платіж).

Різниця між правою і лівою стороною котирування називається спрэд (spread) чи маржа (margin) і є основою для одержання банком прибутку по протилежних угодах з чи клієнтами іншими банками. Маржа (спрэд) може розглядатися як «плата за послуги». Для здійснення подвійного котирування банк повинний покривати витрати, що виникають у зв'язку з проведенням операції, а також брати до уваги потенційні ризики зміни валютного курсу.

Валютний курс і котирування

Поточним конверсійним операціям відповідає обмінний курс спот. Він є поточним валютним курсом.

У банківській практиці прийняте наступне позначення курсів валют: наприклад, курс долара США до фінської марки позначають USD/FIM.

У даному позначенні ліворуч ставиться база котирування (базова валюта), а праворуч - валюта котирування (котируєма валюта). Дане написання позначає кількість котируємої валюти за одиницю базової валюти (у даному випадку, 3,000 фінських марки за один американський долар).

Котирування курсів спот буває пряме і непряме.

Пряме котирування кількість національної валюти за одиницю іноземної. Звичайно валюти порівнюються з американським доларом: кількість національної валюти за один долар США (тут долар є базою котирування). У виді прямого котирування офіційно котируються курси більшості валют світу - USD/FRF, USD/FIM, USD/RUR, USD/JPY, USD/CAD і т.д.

Непряме (зворотне) котирування кількість іноземної валюти, виражена в одиницях національної валюти. Звичайно це менш розповсюджений вид написання валютного курсу.

Непряме котирування = 1 / пряме котирування

Наприклад, при використанні прямого котирування курс долара до німецької марки буде виглядати як

USD/DEM = 1.5525.

При використанні непрямого котирування курс долара до німецької марки буде виглядати як

DEM/USD = 1/1.5525 = 0.6441

з округленням до четвертого знака після коми.

Операції спот

Розходження між двома групами конверсійних операцій полягає в даті валютування. У міжнародній практиці прийнято, що поточні конверсійні операції здійснюються на умовах спот, тобто з датою валютування на 2-й робітник день після дня висновку угоди. Міжнародний ринок поточних конверсійних операцій називається спотринком (spot market).

Умови розрахунків спот досить зручні для контрагентів угоди: протягом поточного і наступного дня зручно обробити необхідну документацію, оформити платіжні й інші телекси для виконання умов угоди.

Поточні угоди полягають з датою валютування «сьогодні» (today), «завтра» (tomorrow), а також на споте. Угоди з датою валютування «сьогодні» можливо здійснювати протягом усього робочого дня, тому що допізна можна здійснювати розрахунки по доларах (у США через восьмигодинну різницю в часі робітник день закінчується значно пізніше чим в України).

Сторони bid і offer і розмір маржі в котируванні процентних ставок

Звичайно процентна ставка для депозитів дається у виді двостороннього котирування, наприклад:

USD 1week =BID / 5,75 OFFER/ 5.93

Тут bid - ліва сторона котирування - ставка залучення. По ставці bid банк, що здійснює котирування, залучає кошти в депозит на даний період.

offer (чи ask) - права сторона котирування - ставка розміщення. По ставці offer банк, що здійснює котирування, пропонує до розміщення кошти на даний період.

Здійснення двостороннього котирування означає, що банк, що котирує, зобов'язується виконати або залучення, або розміщення коштів у депозит по котируємим ставкам.

Різниця між котируваннями bid і offer називається маржей (margin) чи спрэдом (spread) і є основою прибутку банку, що котирує депозитні ставки.

Форвардні курси

Для розрахунку форвардних кросїв-курсів застосовуються ті ж правила, що і для розрахунку кросс-курсів спот, тобто необхідно перемножити або розділити доларові форвардні курси валют.

Розрахунок форвардного курсу

Форвардний курс аутрайт = курс спот ± форвардні пункти (Forward outright rate) = Spot rate ± Forward points

Форвардні пункти також називають своп-пунктами, форвардною різницею чи своп-разницей. Вони являють собою абсолютні пункти даного валютного курсу (в одиницях валюти котирування), на які коректується курс спот при проведенні форвардних операцій, і відбивають різницю в процентних ставках за конкретні періоди між валютами, продаваними на міжнародних грошових ринках, - процентний диференціал (interest differential).

У нашому прикладі фінська марка (6% річних за розміщення коштів) повинна котируватися до американського долара(7% річних за розміщення коштів) на умовах форвард із премією (premium).

Існує правило, відповідно до якого:

- Валюта з низькою процентною ставкою за визначений період котирується на умовах форвард до валюти з високою процентною ставкою за той же період із премією.

- Валюта з високою процентною ставкою за визначений період котирується на умовах форвард до валюти з низькою процентною ставкою за той же період зі знижкою чи дисконтом.

Таким чином, форвардний курс розраховують додатком премії чи вирахуванням знижки з поточного курсу спот. Форвардні пункти розраховуються в такий спосіб:

Форвардні пункти= курс своп х (% валюти- %базової валюти) х у днів / [360 х 100 + (%базової валюти х у днів)]

Тут процентні ставки по валютах будуть відноситися до періоду (кількості днів), для якого розраховується форвардний курс.

Замість 360 днів, прийнятих для більшості валют як процентну базу, для фунта стерлінгів і бельгійського франка необхідно враховувати 365 днів.

Якщо отримані форвардні пункти будуть мати позитивний знак, вони являють собою премію і будуть додаватися до курсу спот; у випадку негативного знака вони будуть знижкою і відніматися з курсу спот.

По даній формулі можна розрахувати середні форвардні пункти для середнього курсу аутрайт (не приймаючи в розрахунок сторони bid і offer). Однак, як курс спот, так і курс аутрайт котируються банками у виді подвійного котирування. Форвардні пункти також розраховуються як bid і offer.

Форвардні пункти bid = спот bid x (%валюти bid -%бази offer) x у днів / [360 х 100 + (%базової валюти offer x у днів)]

Форвардні пункти offer = спот offer x (%валюти offer -%бази bid) x у днів / [360 х 100 + (%базової валюти bid x у днів)]

2. Згідно вихідних умов фірма розраховує на сплату суми за кредит в 12 млн. фінських марок ( FIM) за рік при ставці 6% річних (але таких умов немає):

Таким чином, пошук мінімізації сплати за кредит з використанням конверсійних операцій розраховується для умов, не гірше вихідних.

3. За умовами завдання - фірма на міжнародному ринку отримує позику в євродоларах та за курсом «спот»

Spot_USD/FIM = 3,0 USD/FIM

покупає собі необхідні 12 млн. фінських марок(FIM). Таким чином, фірма бере кредит на суму:

при цьому за отриманий кредит, вона повинна сплатити по ставці 7% річних

4. Прибутковість кредитної операції буде при форвардному курсі покупки доларів за фінські марки (через рік при поверненні кредиту в доларах США):

Таким чином, якщо на форвардному ринку поточний спот-курс «Долар-Фінська» марка 3,0 прогнозується зниженням через рік до форвардного рівня нижче 2,9719, тобто фінська марка має тенденцію ревальвації відносно долара США, то отримання конверсійного кредиту в доларах США - вигідне. Якщо форвардний курс не має таких тенденцій, то вигідніше брати кредит в фінських марках при річній ставці більше очікуємих 6%.

ПЕРЕЛІК ЛІТЕРАТУРИ

1. Банківські операції. Підручник / А.М. Мороз, М.І. Савлук, М.Ф. Пудовкіна та інш. Київ: КНЕУ, 2000.

2. Банковское дело: Учебник / Под ред. О.И. Лаврушина - Москва, «Финансы и статистика», 1998 - 576 с.

3. Белоусов Л.Ю. Основы банковского дела: Учебное пособие - Киев, 1999.

4. Гребенник Н. Основные направления денежно кредитной политики НБУ, «Вісник Национального банку України», 1998, №3.

5. Головач А.В., Захожай В.Б., Головач Н.А. Банківська статистика. - Київ, Українсько-фінський інститут менеджменту та бізнесу, 1998.

6. Деньги. Кредит. Банки. Ценные бумаги. Учебное пособие для ВУЗов. Под ред. Проф. Е.Ф. Жукова. - М.: ЮНИТИ-ДАН, 2001.

7. Драчов С.Н. Фондовые рынки: основные понятия, механизмы, терминология - М., 1992 г.

8. Миркин Я.М. Ценные бумаги и фондовый рынок. М., Перспектива, 1995.

9. Мертенс А.В. Инвестиции: Курс лекций по современной финансовой теории. - К.: Киевское инвестиционное агентство, 1997, 416 с.

10. О'Брайен, С. Шривастава. Финансовый анализ и торговля ценными бумагами. - М., 1995.

5. Рынок ценных бумаг / под ред. В.А. Галанова, А.И. Басова - М.: Финансы и статистика, 1996.