Моніторінг ресурсного забезпечення банківської ліквідності

Моніторінг ресурсного забезпечення банківської ліквідності

В роботі досліджується вплив ресурсного забезпечення банку на рівень ліквідності. Обґрунтовано необхідність проведення моніторингу активно-пасивних операцій для підтримання певного рівня ліквідності. Розглянуто економетричні моделі, застосування яких дозволяє банку своєчасно реагувати на дефіцит ліквідності.

Стабільність банківського сектора економіки України ґрунтується на кількох взаємопов'язаних та системоутворюючих складових: ретроспективний аналіз, поточний аналіз, прогнозні моделі. Симбіоз цих методів дає можливість виявити недоліки у діяльності банку у минулому періоді, оцінити нинішню ситуацію та зробити розрахунки на майбутнє. Такий підхід має бути застосований при дослідженні основних характеристик діяльності банку, зокрема ліквідності, достатній рівень якої є одним із важливих факторів його функціонування. За інших умов банки приречені до злиття з іншими банками, реорганізації та ліквідації.

Вітчизняними та зарубіжними вченими, міжнародними рейтинговими агентствами неодноразово робилися спроби систематизувати та ранжувати фактори впливу на банківську ліквідність, але єдиної думки так і не вдалося досягти в силу специфіки діяльності банків, фінансових ринків, учасниками яких вони є, банківських продуктів [3,6,7,8]. Але такі дослідження не були марними, позаяк дозволили прослідкувати вплив тих чи інших факторів на зміну банківської ліквідності. Ефективному вирішенню окреслених задач повинен сприяти моніторинг ресурсного забезпечення банківської ліквідності, який на сьогодні не має достатньої теоретичної бази та практичної обґрунтованості для подальшого впровадження.

Метою даної статті є аналіз впливу ресурсної бази банку на його ліквідність та пошук можливостей маневрування активно-пасивними операціями для підтримання бажаного рівня ліквідності на основі процедури моніторингу.

Процедура моніторингу передбачає безперервне стеження за процесом зміни ліквідності з метою виявлення його відповідності визначеним нормативам та факторам, що мають найбільший влив на динаміку. Моніторинг має бути інформаційно забезпеченим, тобто сформувати базу даних про показники діяльності банку, фінансових операцій з клієнтами, взаємоузгодженість термінів у активно-пасивних операціях та інші.

Позаяк банківська ліквідність має різну інтерпретацію на різних ієрархічних рівнях, то різняться і фактори, які впливають на кожен з них. Одним із факторів, що визначає стан ліквідності банку, є узгодженість термінів щодо активних та пасивних операцій, аналіз якої може бути, скоріше, використаний для оцінки рівня ліквідності балансу банку. Окрім ліквідності балансу, ліквідність банку залежить від додаткових характеристик активів та пасивів, які відображають їх здатність до переливу.

Важливим напрямом діяльності банку є надання кредитних послуг, тому його ліквідність залежить і від кредитоспроможності позичальника, ризикованості угоди, яка кредитується, від забезпеченості кредиту. Тобто ліквідність комерційного банку може підтримуватися завдяки умілій організації процесу кредитування. Аналіз динаміки надання кредитів як у цілому по Україні, так і для окремих банків (зокрема центрального відділення Промінвестбанку у Тернопільській області) вказує на значні темпи приросту кредитів (рис.1). Разом з тим слід зазначити, що негативний вплив на ліквідність і платоспроможність комерційних банків, з точки зору наданих кредитів, має заборгованість за кредити.

Рис. 1. Динаміка надання кредитів і заборгованість за них по центральному відділенню Промінвестбанку у Тернопільській області

Побудуємо прогнозні економетричні моделі процесів надання кредитів і заборгованості за ними, використавши наявну статистичну інформацію та програмний продукт STADIA [4].

Нами отримані такі економетричні моделі:

а) для наданих кредитів

б) для заборгованості за кредити

Дослідимо ефективність процесу кредитування або знайдемо ймовірність повернення кредитів з допомогою знаходження площ фігур, які описують відповідні функції.

Так, площа фігури прогнозу надання кредитів буде:

,

а площа фігури прогнозу заборгованості буде:

.

Тоді коефіцієнт ефективності або ймовірності повернення кредитів буде

Величину можна вважати кількісною оцінкою ризику заборгованості за надані кредити.

Подібно якості активів, структура і якість пасивів також впливають на ліквідність банку. Рівень власних коштів у пасиві балансу і їх структура характеризують успішність роботи банку, рівень іммобілізації капіталу показує, який обсяг власних коштів може бути вкладений у довготермінові і/або високоризиковані активи.

Структура залучених коштів характеризує стійкість ресурсної бази банку, дозволяє передбачити потреби у ліквідних коштах для погашення зобов'язання. На основі структури джерел визначається „портфель” активів як за термінами, так і за степенем ризику. Якість і вартість залучених ресурсів характеризує здатність банку зацікавити вкладників, які довіряють йому свої кошти. Чим стабільніші залучені пасиви, тим стійкіша основа для розвитку активних операцій банку, і чим нижче процентні ставки по залучених ресурсах, тим більше можливості у банку отримати прибуток. Як наслідок, достатньо дешеві стабільні пасиви є необхідною умовою ліквідності комерційного банку, а довіра з боку вкладників і кредиторів - своєрідним капіталом, завдяки якому навіть у несприятливих кон'юнктурних умовах банк не буде позбавлений своєї ресурсної бази.

Для забезпечення своєчасної оплати своїх зобов'язань банку потрібно знати з достатньою мірою точності, яка буде потреба у готівкових і безготівкових грошових коштах, що є практично неможливо. Тому банк повинен мати певний запас активів, реалізувати які без втрати він зможе у будь-який час.

Кількісну оцінку рівня ліквідності можна розглядати як відношення високоліквідних активів до обсягу залучених коштів. Обернене співвідношення цих величин назвемо ймовірністю відпливу залучених коштів, яке пов'язане з ліквідністю банку, і зобразимо її за допомогою такої формули:

, (1)

де: р - імовірність відпливу залучених коштів, пов'язаних із ліквідністю банку; Q - обсяг залучених коштів; L - обсяг високоліквідних активів, a - параметр моделі, 0<a<1.

Банк змушений виробити відповідну стратегію та визначити певну залежність між обсягами ліквідних активів та ймовірність відпливу залучених коштів. Цю залежність можна отримати економетричним методом із подальшим коригуванням впливу додаткових факторів.

Рис.2. Залежність імовірності відпливу залучених коштів від частки ліквідних активів у обсязі залучених коштів

Припустимо, що обсяг високоліквідних активів L менший від обсягу залучених коштів Q, тоді при використанні всіх залучених коштів у банку виникає дефіцит ліквідності величин (Q - L). У даному випадку банку доведеться додатково залучати кошти для фінансування отриманого дефіциту ліквідності. Такі дії призведуть до додаткових відсоткових витрат розміром В. Враховуючи випадковість даного процесу, виразимо сумарні сподівані витрати наступним чином:

, (2)

де r- розмір відсоткової ставки по залучених додаткових високоліквідних коштах. Далі розглянемо можливість використання залучених коштів з урахуванням створення обов'язкових резервів обсягом R. Якщо банк підтримує рівень ліквідності L та обов'язкові резерви R, тоді він здійснює відсоткові витрати на утримання тієї частини фонду залучених коштів, яку банк підтримує у ліквідній формі та у формі обов'язкових резервів, а заробляє відсоткову маржу по залишковій частині фонду. Такий вид доходу буде представлено із допомогою наступної формули:

,(3)

де І(L) - дохідність банку при заданих відсоткових ставках доходів і витрат; rk - відсоткова ставка для кредитів (ставка доходу); rd - відсоткова ставка для депозитів (ставка витрат).

Функція І(L) визначає дохідність інвестування фонду залучених коштів і має зміст при І(L)0. Знайдемо різницю функцій І(L) і В(L), внаслідок чого отримаємо функцію доходів, які матиме банк, підтримуючи певний рівень ліквідності та відповідний йому обсяг інвестицій у дохідні вкладення. Тоді ліквідність банку з урахуванням витрат на управління ліквідності набуде вигляду:

(4)

Знайдену функцію D(L) назвемо скоригованою дохідністю. Далі знайдемо оптимальний обсяг дохідності L. Для цього необхідно розв'язати рівняння:

 (5)

. (6)

Отже, маємо:

. (7)

(8)

Вираз (8) визначає оптимальний рівень інвестицій у дохідні статті активів із залучених коштів.

Рис. 3. Оптимальний рівень інвестування залучених коштів

Окрім цих факторів, моніторинг включає й оцінку фінансових результатів діяльності банку, зміни кон'юнктури фінансового ринку, стабільність банківського законодавства, виконання НБУ функцій по управлінню банківською ліквідністю.

Проведене дослідження дало змогу зробити наступні висновки.

1. При проведенні моніторингу дотримання банком встановленого рівня ліквідності мають бути враховані вхідні та вихідні фінансові потоки з метою розробки фінансової стратегії розвитку.

2. Проведення процедури моніторингу повинно охоплювати аналіз внутрішніх та зовнішніх факторів, впливаючи на окремі з яких, можна досягти бажаного рівня ліквідності.

3. На підтримання рівня ліквідності мають вплив не лише кредитні операції у кількісному вимірі, але й рівень заборгованості за них. Розглянута в статті економетрична модель із використанням програмного продукту STADIA дає можливість оцінити ризик заборгованості за надані кредити.

4. Оскільки банк для оцінки рівня ліквідності враховує як високоліквідні активи, так і залучені кошти, то розробка відповідної стратегії вимагає визначення залежності між обсягами ліквідних активів та ймовірністю відпливу залучених коштів (що й було запропоновано у даній статті), щоби могти в майбутньому без проблем фінансувати дефіцит ліквідності.

ЛІТЕРАТУРА

1. Аналіз діяльності комерційного банку. Навчальний посібник // За ред. проф. Ф.Ф. Бутинця та проф.. А.М. Герасимовича. - Житомир: ПП. “Рута”, 2001.

2. Бизнес - планирование в коммерческом банке/ Н.Н. Куницына, Л.И. Ушвицкий, А.В. Малеева. - М.: Финансы и статистика, 2002.- 304с.

3. Буздалин А.В. Формула оптимальной ликвидности. // Банковское дело.- 2005.- №3.

4. Іващук О.Т., Кулаічев О.П. Методи економетричного аналізу даних у системі STADIA: Навчальний посібник. - Тернопіль: ТАНГ, 2001.- 151с.

5. Ильясов С.М. Управление активами и пассивами банков// Деньги и кредит. - 2000. - №5.

6. Кох Т.У. Управление банком.: Пер. с англ.- Уфа: Спектр, 1993.- часть 3,4.

7. Ларионова И.В. Управление активами и пассивами в Кб.- М.: Издательство Консалтбанкир, 2003.

8. Олійник Д.М. Управління грошовими потоками банку з точки зору ліквідності та оптимізації фінансового результату // Вісник НБУ.- 2001.- № 8.- с. 28-29.