Біржі та їх роль в ринковій економіці

Біржі та їх роль в ринковій економіці

План

Вступ

Розділ 1. Біржі як ринковий інститут

1.1 Фондова біржа як посередник на ринку цінних паперів

1.2 Товарна біржа як ринковий механізм, що забезпечує рух товарів

Розділ 2. Роль бірж в ринковій економіці

2.1 Аналітичний огляд діяльності Української фондової біржі за 2001 рік

2.2 Роль товарної біржі в організації функціонування ринка

Розділ 3. Проблеми, шляхи виходу з них та перспективи розвитку біржової торгівлі і фондового ринку в Україні

Висновок

Використана література

Додатки до курсової роботи

Вступ

На етапі переходу економіки України до ринкових відносин активно формується інфраструктура ринкової економіки. У складі цієї інфраструктури одне з основних місць належить біржам. Вони займають важливе місце в організації торгово-посередницьких операцій, одну з найважливіших ланок товаропровідної мережі - від власника цінного паперу до покупця. Біржова торгівля повністю відповідає ринковим принципам торгівлі, у тому числі свободі у виборі товару, встановленню ціни в залежності від попиту і пропозицій і т.п.

Тема курсової роботи “Біржі та їх роль в ринковій економіці”. Об'єктом є біржі, які розглядаються як складові частини ринку, який підлягає державному регулюванню, а також як установи, що забезпечують рух товарів, послуг, грошей, цінних паперів, робочої сили. Вони забезпечують ефективне функціонування сучасного ринку, який знаходиться в прямої залежності від постійно відтвореного ринкового середовища.

Метою даної роботи є визначення ролі бірж в ринковій економіці, їх класифікація, ознайомлення з історією розвитку українських бірж, їх організацію, функції, вивчення проблем, які перешкоджають розвитку бірж, шляхи їх подолання. Для найбільш детального і докладного висвітлення основних аспектів представленої теми, об'єктивного аналізу проблем, які вона включає, робота розділена на три розділи.

Перший розділ присвячений теоретичним відомостям про товарні і фондові біржі: їх сутність, становлення на Україні, класифікація, функції, закони України, які регулюють діяльність бірж, члени, правила функціонування, вимоги до товару, стосовно якого проводять торги, їх рух.

У другому розділі розкривається роль цих бірж в ринковій економіці. Роль Фондової біржі розкривається на прикладі діяльності Української Фондової біржі за 2001 рік, порівнюючи його з 2000 (данні представлені в таблицях і діаграмах). Також розкривається роль товарної біржі в організації функціонування ринка, яка розкривається в її функціях.

В третьому розділі описуються причини та проблеми неефективного функціонування бірж, шляхи їх подолання, мета економічних реформ і перспектива розвитку біржової торгівлі і фондового ринку в Україні.

Розділ 1. Біржі як ринковий інститут

1.1 Фондова біржа як посередник на ринку цінних паперів

На території України фондові біржі почали діяти значно пізніше, ніж у Росії. Протягом майже цілого століття Санкт-Петербурзька біржа залишалася єдиною в Росії. У 1796 р. було відкрито біржу в Одесі, в 1834 р. -- в Кременчуку, в 1837 р. -- у Москві та деяких інших містах. Після реформи 1861 р. у Росії прискореними темпами почали встановлюватися капіталістичні відносини, кількість бірж значно зросла. На території України відкрились біржі в Києві (1869), Харкові (1876), Миколаєві (1885) та ін.

На Київській біржі проводились операції з державними цінними паперами, акціями цукрових заводів, облігаціями приватних підприємств, векселями, заставними листами, золотом, сріблом. Специфічно київськими паперами, які постійно котирувались на Київській біржі, були цінні папери міських кредитно-фінансових закладів, місцевих машинобудівних та чавуноплавильних заводів. Протягом 90-х років у Києві сформувався вторинний ринок паперів цукрових заводів, промислових товариств та комерційних банків. У 1907--1908 роках у зв'язку із зростанням експорту цукру виникли специфічні цінні папери, пов'язані з правами на вивіз цукру, які мали риси строкових угод. У роки Першої світової війни діяльність бірж припинилася. У серпні 1914 р. була закрита також Київська біржа, проте у вересні вона відновила свою роботу неофіційно. Контракти укладались на біржі навіть в 1916--1917 роках. Функціонування фондового ринку в імперії перервалося подіями 1917 р., а потім знову відновилося на деякий час у роки НЕПу. Перші товарні біржі виникли в 1921 р., а в 1923 р. при деяких з них були відкриті фондові відділи, призначені для визначення курсу червонця і впорядкування валютних операцій державних органів та кооперації. Згодом там почали розміщувати державні позики. У 1930 р. з ліквідацією багатоукладності в економіці, посиленням командно-адміністративної системи потреба в біржовій торгівлі відпала, і в країні ринок цінних паперів перервав своє існування на довгі роки.

Відновлення діяльності фондових бірж в Україні відбулося після проголошення нею незалежності. 29 жовтня 1991 року була зареєстрована перша Українська фондова біржа (УФБ), а вже 2 січня 1992 року розпочалася її практична діяльність, що стало початком відновлення національного ринку цінних паперів. Крім неї нині на фондовому ринку цінних паперів проводять торги Київська міжнародна фондова біржа (КМФБ); Українська міжбанківська валютна біржа (УМВБ); Донецька фондова біржа (ДФБ); Придніпровська фондова біржа (ПФБ), Українська міжнародна фондова біржа (УМФБ), Кримська фондова біржа (КФБ). Крім бірж на організованому фондовому ринку України діють дві торговельно-інформаційні системи: „Перша фондова торгівельна система" -- „Технічний центр „ПФТС" та „Південноукраїнська торговельно-інформаційна система" - „Південь-Сервер".

Фондова біржа - організаційно оформлений, постійно діючий ринок, на якому здійснюється торгівля цінними паперами.

Беручи за критерій визначення правового статусу бірж їх поділяють на три типи: публічно-правові; приватні, змішані.

Діяльність публічно-правових бірж постійно перебуває під державним контролем. Держава приймає активну участь в створенні правил біржової торгівлі, контролює їх виконання, забезпечує підтримку правопорядку на біржі під час проведення торгів, призначає біржових маклерів.

Приватні фондові біржі - це акціонерні товариства, що абсолютно самостійні в організації біржової торгівлі. Всі угоди на таких біржах укладаються у відповідності до чинного в країні законодавства. Держава не дає ніяких гарантій і не бере на себе ніякої відповідальності.

При змішаному типі -- фондова біржа створюється як акціонерне товариство, але при цьому 50% їх капіталу належить державі. Керівництво такими біржами здійснюється на виборній основі, але нагляд за біржовою діяльністю здійснюється біржовим комісаром, він же проводить офіційну реєстрацію біржових курсів.

Окрім цієї класифікації фондові біржі умовно поділяють також на „брокерські" та „банківські". До організації бірж першого типу торгівлею цінними паперами займаються лише брокери, а комерційним банкам „вхід" на біржу заборонено. За другим типом -- навпаки -- банки є найважливішими суб'єктами біржової торгівлі цінними паперами. В Україні під час створення першої фондової біржі існувала розвинута система комерційних банків, інших же різновидів інвестиційних посередників та мережі брокерських контор ще не було. Тому саме комерційні банки прийняли участь у створенні першої Української фондової біржі. У день реєстрації УФБ із 29 засновників -- 21 були комерційні банки.

Найбільшими за обігом та значенням залишаються ті національні біржі, які знаходяться в головному фінансовому центрі країни. На них концентруються операції загальнонаціональних масштабів, провінційні ж біржі поступово втрачають свої позиції.

До 1980 р. на біржі здійснювалося лише одне офіційне котирування, а починаючи з 1980 р. було введено три офіційних котирування і одне неофіційне. На сьогодні на біржі котирується близько 3500 цінних паперів, включаючи іноземні акції та облігації. В неофіційному котируванні перебувають близько 300 акцій. Мінімальний статутний фонд емітента для допуску до котирування має становити не менше ніж 50 тис. фунтів стерлінгів.

Існує п'ять основних категорії членів біржі, з яких дві перші головні.

1. Спеціалісти є центральними фігурами на біржі, які відіграють провідну роль у біржовій торгівлі. Вони ведуть торги окремими групами цінних паперів на окремих торгових майданчиках, виконуючи при цьому дві функції: як агенти-брокери вони виконують замовлення інших брокерів і як дилери працюють від свого імені і за свій рахунок. Їх основна функція -- забезпечити ліквідність та стабільність того сектора ринку, в якому вони працюють. Проводячи операції від свого імені та за свій рахунок, вони насамперед повинні дати змогу учасникам ринку продати акції при падінні цін та купити їх при підвищенні цін.

2. Брокери-комісіонери збирають заявки клієнтів, доставляють їх в операційний зал і забезпечують виконання.

3. Брокери торговельного залу, або біржові брокери, як правило, виконують у залі доручення інших брокерів, які з тих чи інших причин не можуть виконати заявку клієнта. Біржові брокери виконують також доручення своїх клієнтів.

4. Біржові (зареєстровані) трейдери здійснюють операції виключно за свій рахунок. Згідно з біржовими правилами їм забороняється виконувати доручення клієнтів.

5. Асоційовані члени мають допуск в операційний зал, проте не мають права укладати угоди.

До основних функцій фондової біржі відносять:

ѕ мобілізація і концентрація тимчасово вільних грошових накопичень і заощаджень шляхом продажу ЦП біржовими посередниками на первинному і вторинному ринках;

ѕ кредитування і функціонування держави й приватного актора шляхом придбання їх ЦП на первинному ринку:

ѕ кредитування і фінансування біржових спекулянтів і фінансово-кредитних закладів на вторинному ринку;

ѕ концентрація операцій з ЦП, встановлення цін на них, які відбивають рівень ПО і ПР;

ѕ забезпечення публічності ЦП.

На фондових біржах здійснюється переважно торгівля акціями, торгівля похідними цінними паперами зосереджується на спеціалізованих біржах із торгівлі ф'ючерсними та опціонними контрактами. Торгівля облігаціями на фондових біржах порівняно невелика за обсягами, оскільки переважна більшість облігацій перебуває в обігу на позабіржовому ринку.

За своїм правовим статусом фондові біржі можуть бути асоціаціями, акціонерними товариствами або установами, що підпорядковуються державі.

Діяльність фондової біржі в Україні регламентується Законом України від 18.06.91 р. „Про цінні папери і фондову біржу", іншими законодавчими актами України, статутом та правилами фондової біржі.

Відповідно до закону фондова біржа -- створюється не для одержання прибутку, а займається виключно організацією і укладанням угод купівлі та продажу цінних паперів і їх похідних. Вона не може здійснювати операції з цінними паперами від свого імені та за дорученням клієнтів, а також виконувати функції депозитарію.

Фондова біржа набуває прав юридичної особи з моменту її реєстрації ДКЦПФР. Підставою для діяльності фондової біржі є свідоцтво про реєстрацію. Засновниками біржі можуть бути не менше 20 торговців цінними паперами. Частка статутного фонду, що належить одному акціонеру, не має перевищувати 5%. Статут та правила фондової біржі затверджуються її вищим органом -- зборами акціонерів.

Діяльність біржі спрямована на створення в Україні централізованого ринку цінних паперів, який підлягає державному регулюванню і характерними ознаками якого мають бути котирування цінних паперів, ліквідність, відкритість, прозорість гласність ринкової інформації з метою задоволення запитів кожного вкладника, довіра з боку широких верств населення.

1.2 Товарна біржа як ринковий механізм, що забезпечує рух товарів

Щодо товарних бірж у сучасній економічній літературі вони розглядається, по-перше, як економічна категорія, що відображає складову частину ринку, специфікою якого є особлива оптова форма торгівлі товарами з визначеними характеристиками: масовість, стандартності, взаємозамінність. По-друге, це господарське об'єднання (суспільство) продавців, покупців і торговців-посередників з метою створення умов для торгівлі, полегшення, прискорення і здешевлення торгових угод і операцій. Такі об'єднання організовуються для поліпшення торгівлі, швидкого забезпечення товаровиробників необхідними товарами, прискорення обороту капіталу. Члени біржі виграють не від її функціонування, а від своєї участі в торгах. Члени товарної біржі, якими можуть бути як посередницькі (брокерські, торгові і т.п.), виробничі фірми, так і банківські установи, інвестиційні компанії, окремі громадяни, відповідно до встановлених біржових правил укладають угоди купівлі-продажу товарів за цінами, що складається безпосередньо в ході торгівлі в залежності від співвідношення попиту і їхньої пропозиції. Це свідчить про те, що біржа являє собою особливий ціноутворюючий механізм. У вільному ціноутворенні також укладається мета біржі.

Товарна біржа - це асоціація юридичних і фізичних осіб, що здійснює оптові торгові операції на основі стандартів, зразків у спеціальному місці, де ціни на товари визначаються шляхом вільної конкуренції.

На початку 90-х років у країнах, де функціонує ринок, нараховувалося близько 50 товарних бірж із загальним оборотом понад 10 трлн. доларів, що складає 25% їхнього валового національного продукту. На них реалізується продукція понад 60-ти видів.

У країнах з розвитою ринковою економікою товарні біржі в основному функціонують як безприбуткові асоціації, звільнені від сплати корпоративного прибуткового податку. Головними статтями їхнього доходу є: засновницькі і пайові внески і відрахування організацій, що утворять біржу; доходи від надання послуг членам біржі й інших організацій; виторг від інших надходжень.

Аналогічні цілі прагнуть ставити перед собою вітчизняні засновники бірж. Так, у статті 1 Закону України “Про товарну біржу” говоритися, що товарна біржа не займається комерційним посередництвом і не має на меті одержання прибутку. Однак на практиці біржі одержують прибутку, джерелом яких є відрахування із сум комісійної винагороди, що надходить від брокерських контор. Надходження від біржових операцій, визначені ст. 13 згаданого Закону, є одним із джерел формування майна біржі. Як правило, відрахування на користь бірж складають 0.1 - 0.5% від суми укладених брокерами угод.

У 1993 році в Україні функціонувало понад 60-ти товарні біржі. Така велика їхня кількість обумовлена низьким рівнем розвитку оптової торгівлі. Згодом, з розвитком економіки, кількість бірж зменшиться.

Особливостями українських бірж є в порівнянні з західними малий статутний капітал і універсальність, низький рівень спеціалізації.

У залежності від об'єкта продажу і біржі підрозділяються на універсальні і спеціалізовані. Об'єктом продажу Київської універсальної товарної біржі є картопля, капуста, консервовані помідори й огірки, яловичина, свинина і худоба.

В умовах скорочення виробництва закономірним є прискорення біржових процесів, розширення асортименту біржових товарів - і навпаки. От чому для нашої країни характерний ріст універсальних товарних бірж.

Біржі, на яких об'єктом торгівлі є окремі товари чи їхні групи, називаються спеціалізованими. У свою чергу, вони підрозділяються на спеціалізовані широкого профілю й вузькоспеціалізовані.

В Україні значно частіше зустрічаються спеціалізовані широкого профілю біржі. Серед них виділяється “Украгропромбіржа”, у яку входять центральна біржова структура і кілька регіональних. Через “Украгропромбіржу” реалізується сільськогосподарська і промислова продукція для задоволення потреб АПК України. У перспективі передбачається проведення як національних, так і міжнародних торгів цукром, зерном, металовиробами, сільгосптехнікою і транспортними засобами.

Біржі можна класифікувати по суб'єктах утворення. В Україні більшість товарних бірж організовуються державними установами, наприклад, органами постачання, міністерством сільського господарства і продовольства, іншими міністерствами і відомствами. Так були утворені Українська універсальна товарна біржа і “Украгропромбіржа”. Також існують біржі, організовані вільними підприємцями, наприклад, одеська приватна біржа “Світлана і ДО”. Визначені плюси мають кожний зі способів організації бірж. Перевагою перших є те, що вони мають відносно розвиту інфраструктуру, а інших - їхня приступність для більшої кількості суб'єктів.

Членами біржі варто вважати її акціонерів. Вони мають право відвідувати біржу, користатися її технічними коштами й укладати угоди. Крім членів біржі в торгах можуть брати участь відвідувачі, як постійні, так і разові. Статус постійного відвідувача біржі суб'єкт може одержати придбанням відповідного абонементу (чи облігації), як правило, на рік участі в біржових торгах. По цьому абонементі суб'єкт може відвідувати кожні біржові торги і приймати в них участь. Статус разового відвідувача суб'єкт може мати, купити разовий вхідний квиток, що дає йому право брати участь у торгах у день присутності на біржі.

Участь підприємств у біржовій торгівлі на постійній чи разовій основі може здійснюватися за визначену плату через брокерські контори і брокерів (маклерів).

Біржовий маклер є висококваліфікованим фахівцем і має особливий статус, що дозволяє йому виконувати наступні функції: а) посередництво при висновку угод у результаті прийняття доручень (наказів) членів і відвідувачів біржі і перебуванні відповідних контрагентів; б) представництво інтересів клієнтів шляхом ведення біржових операцій від свого імені; в) консультування торговців з питань якості і властивостей продаваних товарів; г) документальне оформлення угод і передача їх на реєстрацію; д) експертні оцінки і висновок по різних питаннях біржових угод, торгової кон'юнктури й ін.

Біржова угода, здійснена за участю маклера, набирає сили з моменту підписання маклерської записки сторонами і маклером, а при наявності в маклера пропозиції (оферта) однієї зі сторін і письмової згоди (акцепту) від іншої - лише маклером. Воно являє собою письмово оформлений документ купівлі чи продажу постачання двох видів: на реальний товар і термінові. При першому - товар переходить від продавця до покупця, тобто це реальний товарообіг. Товар повинний знаходитися в приміщенні біржі (її складах) чи, у крайньому випадку, повинний бути поставлений у термін 1-15 днів після висновку угоди.

Товар, щоб стати біржовим, повинний відповідати цілому ряду вимог. Насамперед необхідно, щоб він був масовим, отже, не монопольним. Кількість товару повинна бути визначена в угоді в кубічних метрах, штуках, вагонах, чи тоннах інших одиницях виміру. Якщо кількість проданого товару зазначено у вагонах, повинна бути відзначена і повна нормальна місткість вагона. Фактична величина продажу називається лотами, тобто партіями, що повинні бути числом, кратним біржовій одиниці.

Якість, що є також одним з вимог до біржового товару, в угоді визначається: по стандартних, технічних, договірних умовах, по зразках і при попередньому огляді. Визначальним фактором при стандартизації якості біржового товару є введення базового сорту як єдиної міри. Вона є тим критерієм, по якому дається якісна характеристика аналогічного товару. Як базовий сорт приймається найбільш розповсюджений вид продукції даного ринку.

Особливістю біржового товару є те, що його завжди можна і купити, і продати - він цілком ліквідний. Біржовий товар, перш ніж потрапити до споживача, багато разів переходить з рук у руки.

Котирувальна ціна - типова біржова ціна, установлювана біржею на основі реальної оцінки кон'юнктури ринку. Вона є ціною рівноваги попиту та пропозиції даного товару, встановлюється експертним шляхом на певний строк чи дату і є орієнтиром для продавців і покупців при висновку угод. Котирувальні ціни визначаються виборним органом біржі (котирувальною комісією). Причому комісія встановлює їх по характері ціни, а також ціни проведення операцій, ціни продавців і ціни покупців по моменті здійснення операцій, тобто до моменту відкриття біржі, у середині біржових торгів і наприкінці дня, перед закриттям біржі.

Котирування цін здійснюється двома способами: шляхом реєстрації фактичних цін попиту, пропозиції й угод, а також шляхом виведення типовий, тобто власне котирувальної чи довідкової ціни котирувальної комісії. Робиться це в такий спосіб. Виходячи з кон'юнктури ринку даного дня по визначеному товарі, при великій кількості угод типова ціна обчислюється як середня ціна угод, оскільки відповідно до закону великих чисел відхилення будуть взаємно компенсуватися. Кон'юнктура ринку встановлюється на основі трьох його характеристик: співвідношення попиту та пропозиції, тенденції руху цін протягом біржового дня, кількості здійснених угод. Визначення типової ціни при малій кількості угод - складний процес і вимагає великої компетенції котирувальної комісії. Довідкова (котирувальна) ціна не є офіційною чи твердою ціною біржі, а являє собою лише думку котирувальної комісії про те, якою саме є найбільш типова ціна.

Особливістю ф'ючерсних угод є постачання товару відповідно до попередньо укладених контрактів за цінами, що складається на ринку реального товару, чи за котирувальною ціною. Ф'ючерсні угоди укладаються між продавцями і покупцями, як правило не з метою продажу чи покупки товару, а з метою страхування від можливих змін ціни на нього на реальному ринку. Тобто при термінових операціях ф'ючерсного типу рух товару необов'язковий, оскільки це - продаж права на товар. Стандартний біржовий контракт, ставши об'єктом такої торгівлі, може реалізуватися за різними цінами (у момент купівлі і продажу ціни на ринку реальних товарів змінилися). Якщо ціна підвищилася, різницю виплачує продавець, і навпаки, - якщо вона знизилася - покупець.

Для того, щоб застрахуватися від можливих утрат унаслідок змін цін при виконанні контрактів на реальний товар, у біржових операціях застосовується хеджирування (огородження, захист). Хеджирування визначається як страхування ціни товару від ризику чи небажаного для виробника спаду, невигідного для споживача збільшення. Джерелом доходу для покриття фактичної ціни в порівнянні з ціною при висновку опціонної угоди виступає премія. Вона є величиною ризику, що дозволяє покупцю опціону завчасно знати, що він може втратити, якщо відмовиться від його придбання. На біржі реального товару існують також і термінові угоди, що не супроводжуються випуском ф'ючерсних контрактів. Вони укладаються на обумовлене раніше кількість товару, тобто лот, угода про постачання якого оформляється у виді біржового документа, що вказує точно визначені обов'язки сторін. Їх називають варратом. Це уніфікована складська записка, свідчення біржі про гарантію наявності товару в її розподільній сфері.

Отже, товарні і фондові біржі - установи, що забезпечують рух товарів, послуг, грошей, цінних паперів, робочої сили. Вони забезпечують ефективне функціонування сучасного ринку, який знаходиться в прямої залежності від постійно відтвореного ринкового середовища.

Розділ 2. Роль бірж в ринковій економіці

2.1 Аналітичний огляд діяльності Української фондової біржі за 2001 рік

Показники біржової діяльності протягом звітного року характеризуються значним падінням в порівнянні з аналогічними показниками у 2000 році. Насамперед це обсяг біржового обігу, який за 2001 рік склав лише 70,7 млн. грн. (відповідний показник 2000 року становив 233,3 млн. грн.). Таке коливання пояснюється насамперед різким зниженням обсягів торгівлі на первинному ринку у зв'язку з вагомим зниженням пропозицій з боку ФДМУ на продаж пакетів акцій інвестиційно привабливих підприємств, зокрема підприємств енергетичного та металургійного комплексів, а також введенням в дію Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами» від 21.12.2000р. №2181-ІІІ, що призвело до значного зниження обсягів пропозицій ринку векселів Пенсійного фонду України, як наслідок - до зниження попиту у цьому секторі біржового ринку.

Біржова інфраструктура. На кінець 2001 року на УФБ зареєстровано 140 брокерських контор членів біржі, які водночас є членами саморегулівної організації УФБ (83 з них працюють в столиці, решта - в регіонах).

Протягом року до складу членів СРО УФБ ввійшли 15 торговців цінними паперами, виключено - 23. Члени СРО УФБ в структурному розрізі представлені 32 банківськими установами та 108 торговцями цінними паперами.

Біржовий лістинг. У 2001 році зменшилася кількість емітентів, цінні папери яких допущені до котирування на УФБ. На кінець звітного періоду у Біржовому реєстрі налічувалися цінні папери 386 емітентів. Такі зміни пояснюються вилученням цінних паперів емітентів, які були допущені до котирування на УФБ в процесі приватизації за період 1995-2000 роки, в зв'язку з відсутністю їх вторинного біржового обігу. Станом на кінець 2001 року у Біржовому реєстрі у відділенні неофіційного котирування біржі знаходились цінні папери 377 емітентів, що пов'язано з організацією та проведенням на УФБ та її філіях торгів з продажу пакетів акцій, що належать державі, відкритих акціонерних товариств, а також певною активізацією діяльності на вторинному ринку корпоративних прав. 9 емітентів знаходяться у відділеннях офіційного котирування УФБ. Структура офіційного лістингу біржі представлена акціями 3 банків та 6 ВАТ, які створені в процесі приватизації.

Обсяги торгівельної діяльності. Протягом 2001 року на УФБ та її філіях проведено 123 торгових днів (311 торгівельних сесій), в ході яких реалізовано 108,95 млн. цінних паперів на суму 70,7 млн. гривень. Середньомісячний обсяг торгівлі склав 5,9 млн. грн. (відповідний показник у 2000 році становив 19,4 млн. грн.), за торговий день - 0,6 млн. грн. (в 2000 році - 1,5 млн. грн. відповідно).

За рік на УФБ та її філіях укладено 503 угоди (в середньому 4 угоди протягом одного торгового дня). Найбільша кількість угод була зафіксована у лютому - 77. Кількість угод у порівнянні з 2000 роком скоротилась в 2,8 рази [Таблиця 2.1].

Максимальний показник обсягу торгівлі у серпні обумовлений реалізацією на вторинному біржовому ринку векселів суб'єктів підприємницької діяльності, які віднесені до підприємств металургійної галузі: ВАТ «Північний ГЗК» та ТОВ «Метал-Інвест».

Структура біржового обігу у 2001 році характеризується значними змінами у порівнянні з 2000 роком. Якщо у 2000 році 86,7% біржового обігу займали акції (202,3 млн. грн.), а векселі - 13,3% (30,9 млн. грн.), то у 2001 році найбільша питома вага біржового обігу (63%) припадає на векселі (44,8 млн. грн.), акції займають 37% біржового обігу (25,9 млн. грн.) [Рис 2.1].

На противагу попередньому періоду домінуюче положення у структурі біржового обігу 2001 року займає вторинний ринок - 60% від загального біржового обігу (аналогічний показник в 2000 році - 7%), первинний ринок займає 40% від загального біржового обігу (аналогічний показник в 2000 році - 93%) [Рис 2.2].

На первинному ринку цінних паперів, як і в минулому році, домінуюче положення займає ринок приватизації - 76,5% від обсягу торгівлі в процесі розміщення на УФБ (в 2000 році цей показник становив 86,8%), ринок векселів ПФУ - 23,5% (в 2000 році цей показник складав 13,2%). Протягом 2001 року на первинному ринку УФБ було укладено 444 угод з купівлі-продажу 104,4 млн. цінних паперів на суму 28,3 млн. грн. (у 2000 році - 1362 угоди з купівлі-продажу 436,3 млн. цінних паперів на суму 216,5 млн. грн.).

А). Ринок приватизації. Питома вага коштів, які залучені до Державного бюджету від продажу державних пакетів акцій на УФБ протягом звітного року, становила більше 35% від загального обсягу продажу на 7 фондових біржах протягом 2001 року. Питома вага угод, в яких було перевищення ціни продажу акцій над їх номінальною вартістю, зафіксованих на УФБ протягом звітного року, становила більше 37% від загальної кількості угод, по яких було перевищення ціни продажу акцій над їх номінальною вартістю, зафіксованих протягом 2001 року на фондових біржах.

Проте, на противагу 2000 року, відсутність в 2001 році з боку ФДМУ нових вагомих надходжень пропозицій щодо акцій стратегічних підприємств, що віднесені Державною програмою приватизації на 2000-2002 роки до об'єктів групи Г, які передусім цікавлять вітчизняних та іноземних стратегічних інвесторів, призвела до значного зменшення обсягів продажу на УФБ пакетів акцій, що належать державі, ВАТ. Показники ринку приватизації на УФБ у 2000 році майже в 8 разів перевищують показники 2001 року у цьому секторі, що обумовлено реалізацією у 2000 році пакетів акцій підприємств металургійної та нафтопереробної галузі.

Протягом 2001 року на торгах УФБ та її філій в процесі приватизації були укладені 152 угоди (17 угод - з перевищенням ціни реалізації акцій над їх номінальною вартістю, в 2000 році відповідний показник становив 54 угоди) з купівлі-продажу 104,3 млн. акцій на суму 21,7 млн. гривень. Відповідні показники 2000 року становлять 436,3 млн. акцій на суму 187,9 млн. гривень.

В 2001 році ФДМУ запропонував до продажу на УФБ та її філіях акції 368 акціонерних товариств ( у 2000 році відповідний показник складав - 646). Найбільшу питому вагу в структурі надходжень поточного року займають підприємства, які віднесені Державною програмою приватизації на 2000-2002 роки до об'єктів групи В - 90,8% від загального річного обсягу пропозицій; підприємства групи Г складають лише 7,6%; 1,6% - підприємства групи Е. Тому найбільший обсяг реалізації в 2001 році припадає на об'єкти групи В - 82,3% (17,78 млн. грн.). Підвищення пропозицій акцій підприємств групи Г в певній мірі покращило б показники приватизації у 2001 році. Доказом цього є питома вага в 2000 році об`єктів групи Г - 79% (148,7 млн. грн.) від загального обсягу реалізації в секторі приватизація на УФБ та її філіях [Таблиця 2.2].

На виконання Державної програми приватизації на 2000-2002 роки у Києві до продажу пропонувалися 389,5 млн. акцій 134 акціонерних товариств. Найбільшим попитом у інвесторів користувалися пакети акцій підприємств матеріально-технічного забезпечення - 29% від загального обсягу реалізації; транспортної сфери - 26%; харчової промисловості - 10%; машинобудування, будівництва та наукової сфери - по 8%. Акції підприємств паливної, металургійної, легкої промисловостей та с/г в сукупності склали 15%. Протягом року на УФБ (м. Київ) було укладено 39 угод (10 угод було укладено з перевищенням ціни продажу акцій над їх номінальною вартістю) з купівлі-продажу 32,1 млн. акцій на суму 7,8 млн. гривень.

Більше 65% від обсягу продажу у секторі приватизації припадає на філії біржі (113 угод з купівлі-продажу 72,3 млн. акцій на суму 13,9 млн. гривень). Найбільш результативними були торгові сесії на філіях УФБ:

Кримській (м. Сімферополь) - 19,99 млн. акцій на суму 4,7 млн. грн. (33,4% від загального обсягу продажу на філіях біржі). Найбільшим попитом користувалися акції підприємств наступних галузей: будівельної - 32% від загального продажу на філії; транспортної та матеріально-технічного забезпечення - по 18% від загального продажу на філії;

Південноукраїнській (м. Одеса) - 22,5 млн. акцій на суму 3,2 млн. грн. (22,4% від загального обсягу продажу на філіях біржі). Найбільшим попитом користувалися акції підприємств наступних галузей: машинобудування та харчової промисловості - по 25% від загального продажу на філії; матеріально-технічного забезпечення - 18,9% від загального продажу на філії;

Миколаївській - 16,2 млн. акцій на суму 3,1 млн. грн. (22,1% від загального обсягу продажу на філіях біржі). Найбільшим попитом користувалися акції підприємств наступних галузей: машинобудування - 33,3% від загального продажу на філії; харчової промисловості, транспорту та лісового господарства - по 16,7% від загального продажу на філії [Таблиця 2.4].

З метою ліквідації наслідків аварії на очисних спорудах м. Харкова (згідно з п.117 Державної програми приватизації на 2000-2002 роки) на торгах УФБ та її Східноукраїнської філії протягом 2001 року реалізовано 12,7 млн. акцій на суму 4,5 млн. гривень.

Б). Розміщення векселів Пенсійного фонду України. Протягом 2001 року первинний ринок векселів, як і в 2000 році, був представлений відкритими торгами з розміщення на УФБ векселів, якими оформлена заборгованість із збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що становить 9,47% (6,7 млн. грн.) від загального біржового обігу. Різке скорочення цього ринку в звітному році в порівнянні з 2000 роком, коли цей показник становив 28,7 млн. грн., пояснюється насамперед введенням в дію Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами», що призвело до зменшення пропозицій на продаж векселів ПФУ і падіння активності учасників даного сектору біржового ринку.

Протягом звітного року в цьому секторі відбулися 43 торгові сесії. На них до продажу було запропоновано 4785 векселів загальною номінальною вартістю 144 млн. гривень (протягом 2000 року було запропоновано 8481 векселів на суму 430,4 млн. грн.).

В ході торгів зафіксовані угоди з купівлі-продажу 292 векселів на суму 6,7 млн. гривень. Середній дисконт склав 36,5%.

Попитом користувалися векселі підприємств-боржників ПФУ, які відносяться до хімічної, скляної, будівельної, електротехнічної та меблевої промисловостей, машинобудування, лісового господарства та матеріально-технічного постачання.

Вторинний ринок в звітному році займає 60% від загального біржового обігу. Структура вторинного біржового ринку змінилася на протилежні засади в порівнянні з 2000 роком: питома вага векселів суб'єктів підприємницької діяльності - 90% від обсягу реалізації на вторинному ринку та акції вітчизняних емітентів - 10% ( в 2000 році - 13,4% та 86,6% відповідно).

Протягом 2001 року на цьому ринку відбулося 33 торгові сесії (19 - в м. Києві та 14 - на філіях біржі), під час яких було зафіксовано 59 угод з купівлі-продажу 4,6 млн. цінних паперів на суму 42,3 млн. грн. (у 2000 році - 52 угоди з купівлі-продажу 59,6 млн. цінних паперів на суму 16,7 млн. грн.).

Протягом звітного періоду на вторинному ринку в секторі корпоративних цінних паперів було укладено 19 угод з купівлі-продажу 4,6 млн. акцій на загальну суму 4,2 млн. гривень.

На вторинному ринку векселів було зафіксовано 40 угод з купівлі-продажу 312 векселів на загальну суму 38,1 млн. гривень. Попитом користувалися векселі підприємств будівельної галузі, енергетики та металургійної промисловості. [Рис 2.3].

У 2001 році біржею продовжувалась науково-методична, просвітницька та видавнича діяльність, робота по підготовці кадрів для національного ринку цінних паперів, поглибленню зв'язків із зарубіжними фондовими біржами, міжнародними фінансовими організаціями.

2.2 Роль товарної біржі в організації функціонування ринка

Роль товарної біржі в ринковій економіці розкривається в її функціях.

На початок 1997 р. в Україні функціонувало майже 80 бірж, у тому числі понад 60 товарних, що значно більше, ніж у будь-якій країні Західної Європи. Така велика їх кількість зумовлена низьким рівнем розвитку оптової торгівлі. Згодом, з розвитком економіки, кількість бірж зменшилася. Так, за даними статистичного довідника "Бізнес-Україна 2000" у 2000 році на українському ринку функціонувало понад 40 товарних бірж.

За обсягом товарного обігу найбільшими є Українська універсальна товарна біржа (м. Київ), Київська універсальна товарна біржа, Українсько-Російська товарна біржа (м. Харків), Центральна Одеська товарна біржа та ін.

В умовах скорочення виробництва закономірним є прискорення біржових процесів, розширення асортименту біржових товарів і навпаки. Ось чому для нашої країни характерний ріст універсальних товарних бірж. Так, об'єктом продажу Київської універсальної товарної біржі є картопля, капуста, консервовані помідори й огірки, яловичина, свинина і худоба. В Україні значно частіше зустрічаються спеціалізовані широкого профілю біржі. Серед них вирізняється "Украгропромбіржа", до якої входять центральна біржова структура і кілька регіональних. Через "Украгропромбіржу" реалізується сільськогосподарська і промислова продукція для задоволення потреб АПК України. У перспективі передбачається проведення як національних, так і міжнародних торгів цукром, зерном, металовиробами, сільгосптехнікою і транспортними засобами.

Товарна біржа як сегмент загального ринку виконує функції збалансування попиту та пропозиції шляхом відкритої купівлі-продажу, упорядкування й уніфікації ринку товарних і сировинних ресурсів, стимулювання розвитку ринку, економічного індикатора.

1). За допомогою біржового механізму здійснюється організація ринку сировини:

ѕ насамперед біржа забезпечує попит на сировину, що прямо не пов'язаний із його використанням. Специфічний біржовий попит і пропозицію утворюють діячі біржі - біржові спекулянти. Біржова торгівля забезпечує можливість того, що при існуючих цінах не буде ні дефіциту, ні затоварення;

ѕ на біржі обертається не самий товар, а титул власності на нього або ж контракт на постачання товару. Сучасна товарна біржа - це ринок контрактів на постачання товару при невеличких розмірах його реальної поставки. Біржа, не змінюючи напрямку руху великих мас товарів, вирівнює попит і пропозицію;

2).Звідси ще один значний компонент організації ринку - стабілізація цін:

ѕ коливання ціни, викликані розбіжністю реального попиту і реальної пропозиції, слабко еластичні, не погашаються негайно, а скоріше мають кумулятивність - спроможність перетворюватися в різкі коливання ціни.

Біржова спекуляція є механізмом не підняття цін, а їхньої стабілізації;

важливий чинник стабілізації цін є гласність угоди, привселюдне встановлення цін на початок і кінець біржового дня (біржове котування), обмеження денного коливання цін межами, установленими біржовими правилами. З цим пов'язана інформаційна діяльність бірж.

3). Розробка товарних стандартів, установлення сортів, прийнятних для споживачів і які мають відносну ліквідність, реєстрація марок фірм, допущених до біржової торгівлі. Останнє особливо важливе. Це свого роду ценз на якість продукції, зробленого фірмою. Важливою стороною діяльності біржі є стандартизація типових контрактів, свого роду встановлення традицій торгівлі.

4). По старому біржі виконують свою товаропровідну функцію, тобто ту функцію, через яку вони спочатку і виникнули - покупка і продаж реального товару.

5). Стабілізуючи ціни на обмежений список сировини і товарів, біржі стабілізують і витрати на виробництво інших, не тільки біржових товарів.

6). Стабілізація грошового обігу і полегшення кредиту. Біржа збільшує об'єм грошового обігу, тому, що вона являє собою сферу максимальної ліквідності товарів.

7). Врегулювання всіляких суперечок і розбіжностей між сторонами-арбітражна діяльність.

8). Формування і функціонування світового ринку. Сучасна товарна біржа в цьому моменті з'єднує функціонування товарної, фондової і валютних бірж.

Отже, біржа - організація, що систематизує ринкову структуру. Задача біржі - не постачання економіки сировиною, капіталом, валютою, а організація, упорядкування, уніфікація ринків сировини, капіталу і валюти.

Розділ 3. Проблеми, шляхи виходу з них та перспективи розвитку біржової торгівлі і фондового ринку в Україні

На етапі переходу економіки України до ринкових відносин активно формується інфраструктура ринкової економіки. У складі цієї інфраструктури одне з основних місць належить біржам. Вони займають важливе місце в організації торгово-посередницьких операцій, одну з найважливіших ланок товаропровідної мережі - від власника цінного паперу до покупця. Біржова торгівля повністю відповідає ринковим принципам торгівлі, у тому числі свободі у виборі товару, встановленню ціни в залежності від попиту і пропозицій і т.п.

Біржова торгівля і фондовий ринок, які є стратегічно важливими компонентами економіки України, сьогодні не повною мірою відповідають своєму основному призначенню -- брати участь у формуванні інвестиційних ресурсів, створювати фінансовий механізм для залучення інвестицій у промисловість і сільське господарство, забезпечувати мобілізацію інвестицій і трансформацію накопичень в інвестиційний потенціал.

Тому, фондовий ринок ще не виконує ролі ефективного механізму трансформації цінних паперів в інвестиційні ресурси. Це пов'язано з рядом проблем, зокрема з відсутністю довіри до фондового ринку через слабку захищеність прав інвесторів, невідповідність законодавчої бази фондового ринку, кризовий стан економіки, недостатню розвиненість інфраструктури ринку, невідповідність міжнародним стандартам національної біржової і розрахунково-клірингової системи, недосконалість оподатковування операцій з цінними паперами і недостатній рівень національних заощаджень. Зазначені чинники значною мірою негативно впливають і на вторинний ринок цінних паперів.

Незначні обсяги угод з купівлі-продажу цінних паперів на вторинному ринку пояснюються насамперед небажанням більшості фінансових посередників здійснювати операції на біржовому ринку через його прозорість. Існування позабіржового неорганізованого ринку призводить до створення штучного курсу цінних паперів, сприяє розвитку криміногенної ситуації на фондовому ринку і практично є продовженням тіньової економіки. Тут доречно нагадати, що в Російській імперії угоди, укладені поза біржею, чинними не вважались і їх навіть не приймали до розгляду в судовому порядку.

На мій погляд, розвиток ринку має відбуватися знизу через створення відкритих акціонерних товариств та перетворенням закритих акціонерних товариств у відкриті. Створення інфраструктури є обов'язковим етапом повного досягнення цілей макроекономічної політики та політики інвестування шляхом розвитку ринку цінних паперів. Наступний етап -- інтернаціоналізація українського фондового ринку: вихід цінних паперів українських емітентів на зарубіжні ринки та обіг іноземних цінних паперів в Україні.

Саме такі етапи були покладені в основу розвитку фондових ринків Республіки Корея, Чилі, постсоціалістичних країн Східної та Центральної Європи, які довели свою економічну та соціальну ефективність.

Означені етапи розвитку національного ринку створять умови для його інтеграції у світові ринки капіталів та сприятимуть розвитку внутрішнього і зовнішнього інвестування. Водночас це дасть можливість розпочати формування Єдиної Національної системи електронного обігу цінних паперів України. Основними складовими такої системи є:

ѕ єдина національна депозитарна система;

ѕ єдина фондова електронна торговельно-інформаційна мережа (ЕТІМ);

ѕ єдина грошово-клірингова система;

ѕ єдиний гарантійний фонд інвесторів та учасників фондового ринку.

Сьогодні відповідно до вимог Закону України "Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні" УФБ спільно з Донецькою, Придніпровською фондовими біржами і Південноукраїнською торговельно-інформаційною системою (м. Миколаїв) та ще з 16 зберігачами цінних паперів створюють відкрите акціонерне товариство "Український депозитарій", який працюватиме як міжбіржовий кліринговий депозитарій. Робота Українського депозитарію відповідно до світових стандартів фондової торгівлі, враховуючи восьмирічний досвід УФБ щодо організації торгівлі цінними паперами, дасть змогу створити необхідні умови для підвищення ефективності інвестиційного процесу, у тому числі й у процесі приватизації.

Новим етапом грошової приватизації передбачається розміщення акцій приватизованих підприємств шляхом пільгового продажу, аукціонного продажу на фондовій біржі, проведення некомерційних та комерційних конкурсів. При цьому левову частку акцій планується розміщувати на комерційних та некомерційних конкурсах, які вже довели свою неефективність. Непоодинокі випадки, коли конкурси проводяться кулуарно, за участю одного покупця, із заниженням вартості державної власності, через що Фонд державного майна України змушений згодом анулювати їх результати. Неодноразово їх підсумки розглядала і Верховна Рада України. Трапляються випадки, коли покупці купують контрольний пакет акцій підприємства лише для того, щоб повністю зупинити виробництво і тим самим усунути з ринку конкурента. Такі процеси підривають основи національної економіки.

Як засвідчила практика, єдиним надійним і стабільним джерелом надходження коштів до державного бюджету залишається аукціонний продаж державних пакетів акцій відкритих акціонерних товариств, створених у процесі приватизації, за гроші фізичним та юридичним особам на фондовій біржі.

Враховуючи світовий досвід та практику залучення інвестицій на розвиток економіки, які здійснюються переважно на біржових ринках цінних паперів, пропонується створювати галузеві та міжгалузеві комплекси у формі холдингових компаній, що об'єднують стратегічно важливі промислові підприємства у групи, на базі яких утворюються відкриті акціонерні товариства.

Галузями, які потребують негайних інвестицій для їх розвитку, є атомна та гідроенергетична, авіаційне та космічне будування, телекомунікації, залізничний транспорт, метрополітен тощо. Саме від ВАТ, створених на базі підприємств цих галузей, можна очікувати значних надходжень до державного бюджету та ефективного залучення інвестицій для їх розвитку.

Наприклад, можуть бути створені холдингові компанії "Укренергоатом", до складу якої входять ВАТ, створені на базі діючих АЕС; "Укрзалізниця", що охоплює ВАТ усіх залізниць країни та провідні підприємства галузі; "Укртелеком", до складу якого входять провідні підприємства зв'язку; "Укравіакосмосбуд", що об'єднує усі авіаційні заводи та "Південмаш".

Наступним етапом може бути емісія цими ВАТ нових акцій (у межах до 25 % від статутних фондів), вартість яких дорівнює вартості інвестиційних проектів з реконструкції та модернізації підприємств. Пільговий продаж акцій при цьому не здійснюється.

Розміщення нових 25-відсоткових емісій акцій таких ВАТ здійснюється на Українській та інших фондових біржах водночас з аукціонним продажем певної частки (до 10 %) акцій, що належать державі.

Кошти, одержані від продажу акцій нових емісій, спрямовуються виключно на розвиток підприємств, що їх випустили, а від продажу державних пакетів акцій -- до державного бюджету.

Заслуговують на увагу пропозиції щодо коригування ринку цінних паперів в Україні, які містяться в Концепції, розробленій Українською фондовою біржею.

УФБ вважає, що необхідно створювати централізований фондовий ринок України, який повинен складатися з трьох основних елементів: єдиної національної фондової біржі, єдиного клірингового банку, єдиного Центрального депозитарію.

Перший інститут -- фондова біржа -- є місцем котирування, здійснення операцій з цінними паперами і укладання угод. Фондова біржа сприяє встановленню єдиної ціни на цінні папери, оскільки їх вартість визначається ринковим шляхом у процесі торгів. Це дає можливість протидіяти спекуляціям з цінними паперами внаслідок створення їх штучного курсу в різних регіонах, а також виключає можливість продажу фіктивних паперів.

Другий інститут -- кліринговий банк -- спеціалізується на розрахунках за операціями з цінними паперами. У Франції наприклад, його функції виконує Французький національний банк. Потрібно вирішити, хто займатиметься цим у нашій країні.

Третій інститут -- Центральний депозитарій, що уже створений при УФБ, -- займається зберіганням, обліком і переміщенням цінних паперів. Така структура сприяє запровадженню єдиної наскрізної нумерації цінних паперів, уніфікації правил здійснення операцій з платежів.

Особливостями українських товарних бірж порівняно із західноєвропейськими є незначний статутний капітал, універсальність і низький рівень спеціалізації. Багато товарних бірж (близько 50 %) працюють як універсальні і приймають до торгів разом з біржовим товаром (зерно, продовольчі товари, масло, текстильну сировину, метали -- усього 60-65 пропозицій) й інші види сировини та готової продукції.

Правильно розставлені параметри валютно-фінансової, кредитної, товарної, цінової політики та інші макроекономічні показники здатні автоматично відрегулювати всю решту економічних показників тільки за умови, якщо в економіці країни існує розвинена інфраструктура.

Відомо, що в нашій економіці інфраструктура взагалі, а товарних ринків зокрема, була чисто умовною і призначалася для централізованої планової економіки. Доринкові умови господарювання виходили з примусового визнання корисності товару або послуги незалежно від того, чи затребувана вона в даний період часу і для даного споживача чи ні. У результаті була сформована на жорсткій ієрархії управління логістичним ланцюгом інфраструктурних елементів руху товару.

Адміністративно-командна система серйозно деформувала розвиток інфраструктури товарних ринків. Це було обумовлено, по-перше, залишковим принципом виділення інвестицій на її розвиток і вдосконалення, по-друге, наростанням у зв'язку з цим розриву в рівнях розвитку виробничої та соціальної інфраструктур.

Негативні наслідки такого впливу виявилися в наступному:

Щоб подолати загальне відставання інфраструктури, нині необхідний колосальний обсяг інвестицій;

Значна частина інфраструктури товарного ринку через структурні перетворення економіки стає просто непридатною і непотрібною, в той же час на її демонтаж і виведення з експлуатації необхідні значні додаткові ресурси.

Таким чином, без створення адекватної інфраструктури товарного ринку успіх ринкових перетворень економіки забезпечити неможливо. Самі ж перетворення повинні мати серйозне теоретичне обґрунтування, початкові принципи якого полягають у наступному:

Розмежування якісно різних елементів інфраструктури товарного ринку. При всій важливості якого-небудь елементу, необхідно виділити ті елементи, які відіграють чільну роль у русі товарних потоків. Таке розмежування дозволяє реалістично оцінити перспективи структурних перетворень у відповідних ланках.

Розмежування матеріально-речової та соціально-економічної форм інфраструктури товарного ринку. Наприклад, виявити основну проблему розвитку інфраструктури товарного ринку - недолік інвестицій - можливо, а ось визначити дійсні умови її вирішення - складно. Адже докорінне питання реформування інфраструктури товарного ринку полягає не в обсягах інвестування, і навіть не в його джерелах, а в ефективності використання одержаних ресурсів.

Виділення внутрішніх і зовнішніх чинників розвитку того чи іншого елементу інфраструктури товарного ринку або підсистеми в цілому.

Прийняття до уваги ролі держави в перетворенні інфраструктури товарного ринку. Складнощі в цій сфері обумовлені державно-монополістичним характером сучасного стану інфраструктурного комплексу. Цей державний монополізм камуфлюється формою природних монополій, а держава, будучи “соціальним” монополістом, всіляко сприяє збереженню монопольного положення ряду галузей цієї підсистеми інфраструктури, не допускаючи туди приватний капітал. Для порівняння, частка приватного капіталу в інвестиціях в інфраструктуру в розвинених країнах складає понад 20%.