Екологічне страхування
Дослідження сутності екологічного страхування - страхування відповідальності суб’єктів господарювання, діяльність яких є джерелом ризику аварійного забруднення навколишнього природного середовища. Обов’язкові та добровільні види екологічного страхування.
| Рубрика | Банковское, биржевое дело и страхование |
| Вид | контрольная работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 16.08.2010 |
| Размер файла | 26,2 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Зміст
- Вступ
- 1. Сутність та основи екологічного страхування
- 2. Обов'язкові та добровільні види види екологічного страхування
- 3. Проблеми та перспективи впровадження екологічного страхування в Україні
- 4. Задача
- Висновок
- Список використаної літератури
- Вступ
- Актуальність теми. Через неврегульованість механізму економічної відповідальності суб'єктів господарювання, особливо підприємств з підвищеною небезпекою - винуватців аварій, держава бере на себе асигнування значних бюджетних коштів на подолання негативних екологічних явищ. У вирішенні цих проблем особливої актуальності набуває розробка та впровадження дійової системи екологічного страхування практично в усіх галузях народного господарства, і, зокрема, в аграрній сфері.
- Об'єктом дослідження даного реферату є процес забезпечення економічних, правових та організаційних відносин у сфері страхування екологічних ризиків.
- Предметом дослідження реферату є теоретико-методичні засади формування системи страхування екологічних ризиків та організація механізму страхового захисту в Україні.
- Теоретико-методологічні основи системи екологічного страхування та екологічних ризиків розглянуті в працях В.Д. Базилевича, В.А. Борисова, Є.В. Бридуна, Р.Д. Василишина, С.М. Гладченко, М.А. Гопонюка, В.С. Деньги, О.В. Козьменко, В.В. Лєсних, Г.А. Моткіна, С.А. Навроцького, О.В. Огаренко, С.С. Осадця, Г.І. Фаліна та ін. Проте рівень теоретичного дослідження причин виникнення екологічних ризиків, недосконалість механізму взаємовідносин між суб'єктами страхового ринку у відшкодуванні збитків від еколого-техногенних аварій (катастроф), а також рівень теоретико-методичного обґрунтування необхідності впровадження системи страхування екологічних ризиків потребують поглиблених науково-теоретичних розробок та практичної реалізації стосовно сучасних вимог раціонального природокористування.
- 1. Сутність та основи екологічного страхування
- Екологічне страхування - страхування відповідальності суб'єктів господарювання, діяльність яких є джерелом ризику аварійного забруднення навколишнього природного середовища, за заподіяння ними шкоди майновим інтересам третіх осіб внаслідок аварійного забруднення навколишнього природного середовища.
- Екологічне страхування забезпечує гарантію повного чи часткового відшкодування збитку, заподіяного внаслідок аварійного забруднення навколишнього природного середовища, обумовленого діяльністю суб'єктів господарювання, створює умови та забезпечує економічне стимулювання попередження аварійного забруднення навколишнього природного середовища [7].
- Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про страхування" передбачає запровадження екологічних напрямків страхування. Зокрема, видами обов'язкового страхування передбачені:
- - ст. 7.12 "страхування цивільної відповідальності оператора ядерної установки за шкоду, яка може бути заподіяна внаслідок ядерного інциденту";
- - ст. 7.14 "страхування цивільної відповідальності суб'єктів господарювання за шкоду, яку може бути заподіяно пожежами та аваріями на об'єктах підвищеної небезпеки, включаючи пожежовибухо-небезпечні об'єкти та об'єкти, господарська діяльність на яких може призвести до аварій екологічного та санітарно-епідеміологічного характеру";
- - ст. 7.15 "страхування цивільної відповідальності інвестора, в тому числі за шкоду, заподіяну довкіллю, здоров'ю людей, за угодою про розподіл продукції, якщо інше не передбачено такою угодою";
- - ст. 7.20 "страхування відповідальності експортера та особи, яка відповідає за утилізацію (видалення) небезпечних відходів, щодо відшкодування шкоди, яку може бути заподіяно здоров'ю людини, власності та навколишньому природному середовищу під час транскордонного перевезення та утилізації (видалення) небезпечних відходів" безпосередньо зачіпають страхування екологічних ризиків.
У зв'язку зі сказаним вище виникає потреба хоча б у найзагальнішому вигляді розглянути зміст та загальні засади екологічного страхування. Ретельніше висвітлення цієї проблеми має зайти своє відображення у Законі України "Про екологічне страхування", прийняття якого ще тільки очікується [14].
Необхідність запровадження екологічного страхування зумовлюють такі чинники:
- посилення негативних впливів господарської діяльності на стан екосистем, що проявляється в зменшенні біологічного різноманіття в рослинному та тваринному світі;
- створення господарською діяльністю ситуацій, які зумовлюють глобальні зміни в довкіллі;
- зростання кількості техногенно-екологічних аварій та катастроф;
- ядерні інциденти;
- загострення проблем зберігання та знешкодження екологічно небезпечних відходів;
- наявність об'єктів та видів діяльності, які є джерелами підвищеної небезпеки для навколишнього природного середовища і, як наслідок, для життєдіяльності та здоров'я людини тощо.
Екологічне страхування -- різновид страхування цивільної відповідальності власників або користувачів об'єктів підвищеної екологічної небезпеки у зв'язку з імовірним аварійним забрудненням ними довкілля та спричиненням шкоди життєво важливим інтересам третіх осіб, який передбачає часткову компенсацію збитків потерпілим.
Суб'єктами ринку екологічного страхування є:
· держава;
· підприємства;
· громадянин-власник;
· населення;
· страхові компанії.
Розглянемо коротко їх інтереси та функції.
Інтерес держави у запровадженні та розвитку екологічного страхування полягає в тому, що резерви держави перестають бути єдиним джерелом покриття збитків, пов'язаних з техногенними аваріями та катастрофами за шкоду, завдану життю та здоров'ю громадян, майну юридичних і фізичних осіб, стану довкілля тощо. Запровадження системи страхування цивільної відповідальності суб'єктів господарювання на об'єктах підвищеної небезпеки, держава зменшує тиск на державний і місцевий бюджети, посилює відповідальність господарюючих суб'єктів на цих об'єктах за можливі негативні наслідки їх діяльності.
Підприємства зацікавлені у цьому виді страхування тому, що у разі настання техногенних аварій, підприємства, які є об'єктами підвищеної небезпеки, не в змозі фінансово осилити своє власне виживання і відшкодувати збитки постраждалим. Екологічне страхування полегшує їм виконання цих завдань.
Громадяни-власники, будучи охоплені цим видом страхування, отримують гарантії захисту власного майна, а за умови настання страхової події -- забезпечення відновлення своїх прав.
Інтерес населення полягає у забезпеченні відносного збереження умов життєдіяльності та здоров'я людей.
Інтерес страховика полягає у здатності таким чином організувати страхування екологічних ризиків, щоб затрати на попередження настання страхових подій та виплати, пов'язані зі страховими подіями, не перевищували страхових премій за цим видом страхування.
Функції суб'єктів ринку екологічного страхування
Держава представлена на цьому ринку органами виконавчої, законодавчої та місцевої влади, котрі виступають головними замовниками, координаторами і контролерами екологічного страхування.
Підприємства та громадяни власники є страхувальниками на цьому ринку. Вони здійснюють сплату страхових внесків, забезпечують через страхування власну відповідальність за аварійне техногенне забруднення довкілля та захищають свої права власності та володіння.
Страховики виступають гарантами страхового захисту від реалізованих застрахованих екологічних ризиків [12].
Оскільки страхові суми в екологічному страхуванні досить значні і цей вид страхування передбачає досить вагомі збитки та виплати з їх відшкодування, якісне виконання страховиком, що бере на себе відповідальність зі страхування екологічних ризиків, своїх зобов'язань не можливе без інституту перестрахування.
Як свідчить статистика, протягом останнього 10-літ-тя кількість техногенних аварій та екологічних катастроф постійно зростає. Збитки від однієї екологічної застрахованої події подекуди перевищують мільярд доларів. Оскільки переважна більшість страховиків України характеризуються низьким рівнем платоспроможності, перестрахування цих ризиків вітчизняні страховики змушені здійснювати за межами нашої країни. З одного боку, ця ситуація вразлива для української економіки, бо страхові платежі за цим видом перестрахування спрямовуються за кордон.
З іншого -- у разі настання страхової події компенсація збитків здійснюється із закордонних джерел, і тому останні приймають форму іноземних інвестицій.
Оскільки збитки, спричинені техногенними аваріями і катастрофами, можуть бути непомірно великими, світова практика екологічного страхування використовує лімітування цивільної відповідальності за заподіяну шкоду.
Захист від екологічних ризиків може здійснюватись не тільки через страхування відповідальності, а й через майнове страхування (страхування майнових ризиків при промисловій розробці родовищ нафти і газу у випадках, передбачених Законом України "Про нафту і газ" (ст. 7.18 та ін.)) і особисте страхування (страхування персоналу ядерних установок, джерел іонізуючого випромінювання, а також державних інспекторів з нагляду за ядерною та радіаційною безпекою безпосередньо на ядерних установках від ризику негативного впливу іонізуючого випромінювання на їхнє здоров'я за рахунок коштів ліцензіатів (ст. 7.21)) та ін.
Головною відмінною рисою екологічного страхування є те, що його об'єктом є ризик цивільної відповідальності і ризик пред'явлення власнику або користувачеві об'єкта підвищеної екологічної небезпеки (страхувальнику) майнових претензій щодо відшкодування збитків з боку фізичних або юридичних осіб згідно норм цивільного законодавства.
Перелік страхового покриття збитків, завданих технологічною аварією, може бути досить різноманітним:
· витрати, пов'язані з ліквідацією аварії (очисткою території, відновленням процесу виробництва тощо);
· недоотримані доходи внаслідок пошкодження сільськогосподарських угідь і т. ін.;
· витрати, пов'язані з відновленням тварин;
· витрати на лікування хворих, якщо хвороба спричинена наслідками техногенних аварій і катастроф;
· витрати, пов'язані з очищенням водойм, забруднених внаслідок техногенних катастроф і т. ін [8].
2. Обов'язкові та добровільні види екологічного страхування
Обов'язкові види екологічного страхування. Страхування цивільної відповідальності суб'єктів господарювання за шкоду, яка може бути заподіяна пожежами та аваріями на об'єктах підвищеної небезпеки, включаючи пожежовибухонебезпечні об'єкти та об'єкти, господарська діяльність на яких може привести до аварій екологічного і санітарно-епідеміологічного характеру
Об'єктом страхування є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать законодавству, пов'язані з відшкодуванням страхувальником заподіяної їм прямої шкоди третім особам унаслідок пожежі та/або аварії на об'єкті підвищеної небезпеки.
Страховим випадком вважається заподіяння прямої шкоди третім особам внаслідок пожежі та/або аварії на об'єкті підвищеної небезпеки під час дії договору обов'язкового страхування, внаслідок чого виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхового відшкодування [18].
Страхова сума для групи об'єктів 1 категорії небезпеки - 200000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (НМД); (3 400 000 грн.)
для 2 категорії - 70000 НМД; (1 190 000 грн.)
для 3 категорії - 45000 НМД. (765 000 грн.)
Страховий тариф:
· для груп об'єктів 1 категорії - 1,5%;
· 2 категорії - 0,6%;
· 3 категорії - 0,4%.
Відповідно до постанови КМ України №1788 від 16.10.2002.
Добровільні види екологічного страхування. Страхування персоналу радіаційно-небезпечних об'єктів, а також державних інспекторів з нагляду за ядерною та радіаційною безпекою від ризику негативного впливу іонізуючого випромінювання на їхнє здоров'я.
Об`єкт страхування є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані із життям, здоров`ям, працездатністю застрахованих осіб.
Страховий випадок - подія, що передбачається договором страхування, що сталася, і з настанням якої виникає обов'язок страховика відшкодувати шкоду, заподіяну життю і здоров'ю застрахованої особи внаслідок негативного впливу іонізуючого випромінювання в результаті аварії на радіаційно-небезпечному об'єкті з послідуючою тимчасовою втратою загальної працездатності, одержання інвалідності, смертю застрахованої особи [18].
Страхова сума грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку.
Тариф
· персонал А - від 1,0 - 1,5%
· персонал Б - від 0,52 - 0,8
3. Проблеми та перспективи впровадження екологічного страхування в Україні
Після проголошення незалежності України на базі Конституції України, Законів України "Про страхування", "Про охорону навколишнього природного середовища", "Про об'єкти підвищеної небезпеки", "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення", було розроблено та введено в дію Страхове законодавство, яким передбачалось прийняття інших законодавчих актів у галузі екологічного страхування, в т.ч. Закону України "Про екологічне страхування". Пов'язано це із сучасним станом соціально-економічного розвитку в країні.
В умовах розвитку України, як незалежної держави, спостерігається економічний спад, ознаками якого стали техногенні аварії та катастрофи на промислових об'єктах підвищеної небезпеки.
Результатом негативного впливу наслідків господарчої діяльності на здоров'я населення та довкілля стали деградація природних екосистем, зменшення біорізновидів та загроза глобальних змін навколишнього природного середовища.
Запобіганню ризику екологічних аварій та катастроф може сприяти розробка та впровадження екологічного страхування - механізму забезпечення екологічної безпеки України [16].
Перш за все, треба визначити, що таке екологічне страхування, його мету та задачі. Екологічне страхування - це страхування цивільно-правової відповідальності виробництв - джерел підвищеної небезпеки для довкілля за заподіяну шкоду, яка може бути завдана громадянам та юридичним особам, внаслідок аварійного забруднення навколишнього природного середовища.
Складність цього механізму полягає саме у його меті, спрямованій на захист довкілля разом із людиною. Справа охорони довкілля сьогодні передбачає разом із вирішенням технологічних та соціально-екологічних задач, комплексного підходу, який охоплює широкий спектр галузей, та першочергово права.
Тільки при інтеграції всіх напрямків інститутів економіки та права можливо створити систему необхідних умов, при яких можна досягти оптимального рівня впровадження екологічних вимог.
У створенні системи екологічного страхування, побудованій на міцній нормативно-правовій та законодавчій базі, ми бачимо головну задачу, рішення якої є однією з першочергових у Конституції України та Екологічному законодавстві України.
Другою важливою задачею екологічного страхування - є поєднання соціально-економічних та екологічних аспектів, з урахуванням особливостей правового регулювання екологічних відносин в реальних кризових умовах. Це передбачає систематизацію, розробку та удосконалення екологічного та страхового законодавств щодо відповідної проблеми. А саме:
- вдосконалення нормативно-правових актів за структурою та змістом правових приписів, з урахуванням галузевих міністерств та відомств у сфері регулювання і контролю за використанням природних ресурсів, охороною довкілля та забезпеченням екологічної безпеки;
- обґрунтування, розробка та прийняття нових законодавчих актів, внесення до чинних актів змін і доповнень, що випливають із потреб практики здійснення страхової та природоохоронної діяльності щодо забезпечення екобезпеки та здоров'я громадян України;
- визначення органів держави та інституцій, наукових, навчальних закладів, окремих фахівців, спроможних на рівні сучасних світових вимог розробити проекти відповідних актів щодо екологічного страхування;
- обґрунтування економічного, інформаційного, матеріально-технічного забезпечення розробки та впровадження екологічного страхування;
- методичне забезпечення із залученням фахівців.
Кінцевою метою екологічного страхування є зменшення або запобігання забруднення навколишнього природного середовища шкідливими речовинами під час діяльності об'єктів підвищеної небезпеки.
Ситуація вимагає створення надійного і ефективного механізму залучення засобів у природоохоронну. При цьому, природно для більшості суб'єктів економіки основним мотивом, що спонукає, до фінансової участі в природоохоронній діяльності може бути або механізм владної мотивації, реалізований через адміністративно-командні методи і продиктований турботою про безпеку людей, або економічна вигода.
Важлива роль у цьому може бути відведена розвитку і забезпеченню економічної стабільності і безпеки населення, територій і організацій на основі удосконалення страхування екологічних і катастрофічних ризиків.
Страховий ринок в Україні до цього часу розвинений дуже фрагментарно. Питання страхування екологічних і катастрофічних ризиків, навіть в умовах сформованої ринкової системи, є проблематичними. В умовах України на все це ще накладаються труднощі економіки перехідного періоду.
Страхування екологічних ризиків на Заході розвивалося в рамках страхування майнової відповідальності, пов'язаної із збитком від забруднення. Страхування в цих країнах є могутнім фінансовим механізмом, що регулює цілий ряд проблем, які стосуються безпечної роботи підприємства та його відповідальності перед третьою стороною, а також питань охорони навколишнього середовища.
Звертатись до страхування відповідальності потенційних порушників змушує, насамперед, жорсткість судових рішень у випадку порушення природоохоронного законодавства. При цьому досить поширене добровільне страхування відповідальності за відшкодування збитку від аварійного забруднення навколишнього середовища в рамках загального страхування цивільної відповідальності підприємств [19].
Таким чином, розвиток системи страхування екологічних і катастрофічних ризиків дозволяє:
- зменшити витрати підприємств по задоволенню претензій третіх осіб у зв'язку зі збитком, нанесеним їм забрудненням навколишнього середовища;
- дати гарантію постраждалим в одержанні належних їм за законом сум відшкодування незалежно від фінансового положення підприємства-забруднювача;
- виконувати функції контролю за здійсненням підприємствами мір безпеки;
- бути одним із джерел фінансування заходів щодо забезпечення безпеки і таке інше.
При подальшому розвитку системи страхування екологічних і катастрофічних ризиків можуть бути прийняті різні стратегічні напрямки: страхування даних ризиків у рамках наявних традиційних видів страхування; формування самостійних видів страхування даних ризиків; комбінація перших двох напрямків. Другий напрямок є найбільш радикальним, який потребує термінового прийняття декількох законів про обов'язкове страхування, і воно в умовах реформування економічної системи може виявитися найефективнішим.
У цілому повинно передбачатися прийняття і поетапна реалізація відповідної Концепції, що, у першу чергу, повинна включати:
- прийняття пакета наступних Законів України "Про обов'язкове екологічне страхування" (страхуванню відповідальності осіб - власників джерел підвищеної екологічної небезпеки), "Про обов'язкове страхування від повеней" (майнове страхування), "Про обов'язкове страхування від метеорологічних небезпечних явищ" (майнове страхування) і ін.;
- створення пільгових умов для розвитку добровільного майнового страхування (майно усіх видів власності) і особистого страхування (страхування на випадок втрати працездатності, на випадок смерті, на дожиття до визначеної кількості років у зоні встановленого рівня забруднення та ін.) [15].
4. Задача
Завдання. Громадяни Антонов передав в оренду громадянину Бондарю земельну ділянку строком на 10 років. При цьому громадянин Антонов попередив громадянина Бондаря про те, що у його сусіда Золотаря є сервітутне право на використання земельної ділянки Антонова для прогону худоби. Через 4 місяці після укладання договору Золотарь звернувся до Антонова з проханням вирішити конфлікт з Бондарем, так як останній забороняє його проганяти худобу через земельну ділянку у звичний для Золотаря час о 9 годині ранку і вимагає перенести перегон на 8 годину, мотивуючи тим, що в цей час він випускає на пасовище коней, а своїми діями Золотарь йому перешкоджає.
Як вирішити ситуацію? Чим регулюється укладання земельного сурвітуту? Які права та обов'язки при цьому виникають?
Рішення. Відповідь.
Відповідно до нового Земельного кодексу України власник або землекористувач земельної ділянки (далі -- ЗД) має право вимагати встановлення земельного сервітуту для обслуговування своєї ділянки (ч. 1 ст. 100). Право земельного сервітуту -- це право власника або землекористувача ЗД на обмежене платне або безоплатне користування чужою ЗД (ч. Г ст. 98). Земельні сервітути можуть бути постійними і строковими (ч. 2 ст. 98). Власники або землекористувачі ЗД можуть вимагати встановлення земельних сервітутів відповідно до ст. 99. Земельний сервітут встановлюється за домовленістю між власниками сусідніх ЗД на підставі договору (ч. 2 ст. 100). Договір про встановлення сервітуту може бути укладений тільки між суб'єктами права власності на ЗД.
Отже, Золотарь має сервітутне право, а тому має повноцінне право випускати чи випасати худобу на території Антонова, отже необхідно примусити Бондаря пропускати худобу Золотаря, або розірвати договір з ним.
Висновок
В Україні екологічне страхування знаходиться ще тільки у зародковому стані. Багато питань стосовно цієї проблеми вимагають законодавчого врегулювання. Фахівців, які б достеменно володіли навичками обчислення рівня ризиковості екологічно небезпечних об'єктів та обрахування тарифів, теж замало.
Страхові компанії, які б могли забезпечити надійний страховий захист із цього виду страхування, ще мають бути створені. Низький рівень платоспроможності страхувальників не може сприяти створенню стійкого, фінансово могутнього страховика. В цьому полягають проблеми розвитку екологічного страхування в нашій країні.
Отже, зробимо висновки до даної роботи:
1. реальним і ефективним механізмом залучення ресурсів у діяльність по збереженню екологічної безпеки населення і територій може стати страхування екологічних і катастрофічних ризиків;
2. розвиток страхування безсумнівно зажадає розробки і розвитку принципово нових видів страхування, що охоплюють екологічні і катастрофічні ризики;
3. страхування екологічних і катастрофічних ризиків, у силу їх спустошливого впливу і значних страхових виплат, можливо тільки з прийняттям загальнодержавної Концепції і розвитком системи страхування в цілому, у першу чергу, прийняття пакета Законів України: "Про обов'язкове екологічне страхування" (страхування відповідальності осіб - власників джерел підвищеної екологічної небезпеки), "Про обов'язкове страхування від повеней" (майнове страхування), "Про обов'язкове страхування від метеорологічних небезпечних явищ" (майнове страхування) і ін.
Список використаної літератури
1. Конституція України. -К., 1996.
2. Про екологічну експертизу: Закон України від 9 лютого 1995 р. // Відомості Верховної Ради України. -- 1995. -- № 8. -- Ст. 54.
3. Про охорону атмосферного повітря: Закон України від 16 жовтня 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. -- 1992. -- № 50. -- Ст. 678.
4. Про охорону навколишнього природного середовища: Закон України від 25 червня 1991 р. (із наступними змінами і доповненнями) // Відомості Верховної Ради України. -- 1991. -- № 41. -- Ст. 546.
5. Про природно-заповідний фонд України: Закон України від 16 липня 1992 р.// Відомості Верховної Ради України. __ 1992. -- № 34. -- Ст. 502.
6. Про тваринний світ: Закон України від 3 березня 1993 р. // Відомості Верховної Ради України. -- 1993. -- №18. -- Ст. 181.
7. Андрейцев В. І. Екологічне право. Особлива частина. -- К.: Істина, 2001.- 468с.
8. Баб'як О. С., Біленчук П. Д., Чирва Ю. О. Екологічне право України: Навч. посіб. -- К., 2000- 440с.
9. Екологічне право України. -- Х.: Право, 2005- 250с.
10. Кілічава Т. М. Екологічне право. -- К.: Вид-во ун-ту “Україна”, 2001 - 180с.
11. Малишко М. І. Екологічне право України. -- К.: Юрид. кн., 2001- 632с.
12. Правова база з питань екології та охорони природного середовища. -- К.: Атика, 2001- 78с.
13. Тищенко Г. В. Екологічне право. -- К.: Юмана, 2001- 288с.
14. Давыдова Р.Т. Экологическое страхование - часть экономического механизма природопользования // Страховое дело (рус.).- 2002.- № 3.- C.49-59.
15. Мних М.В., Мних А.М. Екологічне страхування в Україні та в інших країнах світу // Економіка. Фінанси. Право (укр.).- 2003.- № 5.- C.15-19.
16. Погріщук Г.Б. Розвиток екологічного страхування й аудиту в Україні // Фінанси України (укр.).- 2003.- № 9.- C.119-124.
17. Гаврилов В. Проблемы экологического страхования // Управление риском (рус.).- 2004.- № 2.- C.61-64.
18. Игнатьева И.А. Экологическое страхование: содержание и возможности правового регулирования // Государство и право (рус.).- 2005.- № 11.- C.52-62.
19. Гаврилов В. Проблемы экологического страхования // Управление риском (рус.).- 2004.- № 2.- C.61-64.
Подобные документы
Страхування майна, страхування відповідальності та індивідуальне страхування. Договір страхування. Об'єкти страхування підприємницьких ризиків. Загальні основи і принципи класифікації по об'єктах. Принципи обов'язкового і добровільного страхування.
реферат [18,9 K], добавлен 22.01.2009Вивчення сутності, функцій та принципів страхування. Особливості страхування автомобільних, залізничних перевезень. Характеристика страхування від вогневих ризиків та від ризиків стихійних явищ. Основні форми страхування експортних комерційних кредитів.
шпаргалка [120,4 K], добавлен 20.09.2010Сутність, види та проблеми соціального страхування. Організація соціального страхування в Україні. Обов’язкове страхування та особливості його здійснення. Добровільне страхування та механізм його реалізації. Удосконалення системи соціального страхування.
курсовая работа [48,8 K], добавлен 18.11.2010Поділ страхування на окремі підгалузі. Страхові ризики в особистому страхуванні. Добровільне та обов'язкове страхування. Особисте страхування в Україні: страхування життя та страхування від нещасних випадків. Перспективи розвитку особистого страхування.
курсовая работа [69,7 K], добавлен 22.11.2014Ознайомлення із економічною сутністю, метою, умовами розвитку і функціонуванням страхового ринку. Характеристика особливостей майнового, особового, соціального, медичного страхування в Україні. Визначення об'єктів страхування ризиків та відповідальності.
реферат [43,1 K], добавлен 23.09.2010Страхування життя та його основні види. Змішане страхування життя. Страхування ренти і пенсій. Обов'язкове особисте страхування від нещасних випадків. Види страхових випадків. Індивідуальне та колективне добровільне страхування від нещасних випадків.
реферат [46,1 K], добавлен 19.05.2010Необхідність, зміст та значення соціального страхування. Види соціального страхування. Особисте страхування та його зв'язок із соціальним страхуванням. Страхування життя, страхування додаткової пенсії. Стан розвитку особистого страхування в Україні.
реферат [22,0 K], добавлен 11.05.2010Страхування життя та пенсій. Страхування життя та його види. Договір страхування життя. Основні випадки страхування життя. Класифікація страхування життя. Змішане страхування життя. Страхування ренти і пенсій.
контрольная работа [21,4 K], добавлен 26.09.2002Поняття страхового процесу. Сутність та еволюція особистого страхування. Значення, види та принципи майнового страхування. Поняття процесу страхування відповідальності. Перестрахування та співстрахування, фінансовий результат діяльності страховика.
курс лекций [1,6 M], добавлен 21.09.2010Обов'язкове медичне страхування як елемент системи страхової медицини. Особливості страхування витрат, які не пов'язані з лікуванням. Страхування здоров'я на випадок хвороби. Види страхових програм. Динаміка чистих страхових виплат за 2008-2010 рр.
реферат [36,8 K], добавлен 02.03.2012
