Аналіз розрахунково-касових операцій КБ ВАТ "Державний ощадний банк"

ЗМІСТ

ВСТУП

1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ ГРОШОВИХ РОЗРАХУНКІВ

1.1 Порядок здійснення розрахунково-касового обслуговування

1.2 Основні форми безготівкових розрахунків

2. АНАЛІЗ РОЗРАХУНКОВО - КАСОВИХ ОПЕРАЦІЙ КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ ВАТ «ДЕРЖАВНИЙ ОЩАДНИЙ БАНК»

2.1 Загальна організаційно-економічна характеристика банку

2.2 Організація розрахунково-касових операцій ВАТ “Державний ощадний банк”

2.3 Розрахунки за допомогою систем дистанційного обслуговування в ВАТ “Державний ощадний банк”

3. ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ РОЗРАХУНКОВО-КАСОВИХ ОПЕРАЦІЙ БАНКУ

ВИСНОВКИ І ПРОПОЗИЦІЇ

Список використаної літератури

ВСТУП

Банк - фінансовий посередник, який виконує комплекс базових операцій, які в сукупності представляють закінчений процес посередництва. Будучи самостійними суб'єктами грошового ринку, банки виконують певні економічні функції, в яких конкретизується їх сутність та призначення.

Комерційні банки відносяться до особливої категорії ділових підприємств. Вони залучають капітали, заощадження населення та інші вільні грошові кошти, які вивільняються у процесі господарської діяльності та надають їх у тимчасове користування іншим економічним агентам, які потребують додатковий капітал.

Існує певний базовий набір послуг, без якого банк не може нормально існувати та функціонувати [19].

До таких констатуючих операцій банка відносяться:

прийом депозитів;

здійснення грошових платежів;

видача грошових кредитів.

Саме на виконанні цих функцій і створюється той фундамент, на якому розвивається робота банку.

Розрахунково-касове обслуговування - надання банком клієнту на підставі укладеного між ними договору послуг, які пов'язані з переказом коштів з/на рахунку/ок цього клієнта, видачею йому грошей у готівковій формі, а також здійсненням інших операцій, передбачених договором, форму та зміст якого банк розробляє самостійно.

Оскільки важко недооцінити масштабність даних операцій в банківській діяльності та актуальність питання щодо можливості вдосконалення проведення даних операцій, була обрана тема курсової роботи - «Аналіз розрахунково-касових операцій банку».

Метою курсової роботи є ознайомлення з теоретичними основами та аналіз розрахунково-касових операцій на прикладі діючого банку. Виходячи з поставленої мети, були визначені наступні задачі:

- познайомитись з видами банківських рахунків та особливостями їх обслуговування;

- засвоїти форми та види безготівкових розрахунків;

- з'ясувати механізм здійснення міжбанківських розрахунків;

- зрозуміти порядок функціонування системи готівково-грошового обігу в банках.

Об'єктом дослідження був обраний Комерційний банк ВАТ “Державний Ощадний банк”.

1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ ГРОШОВИХ РОЗРАХУНКІВ

1.1 Порядок здійснення розрахунково-касового обслуговування

Банк здійснює розрахунково-касове обслуговування своїх клієнтів на підставі відповідних договорів і своїх внутрішніх правил здійснення безготівкових розрахунків, якщо ці правила відповідають вимогам нормативно-правових актів. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися коштами на власний розсуд.

Для забезпечення виконання однієї зі своїх найважливіших функцій - розрахунково-платіжної - комерційні банки здійснюють різноманітні посередницькі операції, пов'язані з обслуговуванням руху грошових коштів клієнтів.

Основною передумовою проведення цих операцій є необхідність відкриття банками рахунків клієнтам у національній та іноземній валютах.

Власниками рахунків в українських банках можуть бути:

юридичні особи;

фізичні особи -- суб'єкти підприємницької діяльності;

філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи підприємств -- юридичних осіб;

виборчі фонди (політичні партії, блоки партій та кандидатів у депутати);

представництва юридичних осіб-нерезидентів;

іноземні інвестори;

фізичні особи [3].

Комерційні банки відкривають та обслуговують в національній валюті рахунки таких типів [20]:

-поточні;

-депозитні (вкладні);

-поточні бюджетні рахунки.

Клієнти мають право вільного вибору банку для відкриття власного рахунка (за умови згоди на це самого банку) [3].

Поточні рахунки в національній валюті банки відкривають підприємствам усіх видів та форм власності, їх відокремленим підрозділам, представництвам фірм-нерезидентів, фізичним особам для приймання і зберігання їхніх власних грошових коштів та для здійснення всіх розрахунково-касових операцій з ними. Ці рахунки найчастіше використовуються у банківській практиці, за ними здійснюється переважна частина міжгосподарських платежів та платежів населення, що проходять через банківську систему. До поточних належать також карткові рахунки, за якими здійснюються операції за платіжними картками.

Депозитні (вкладні) рахунки в національній валюті відкриваються підприємствам, їх відокремленим підрозділам, фізичним особам на підставі депозитного договору, укладеного між банком і його клієнтом на певний строк.

Відкриття бюджетних рахунків здійснюється на підставі дозволів, які видаються фінансовими органами -- розпорядниками бюджетних коштів, а також заяви клієнта про відкриття рахунку, картки зі зразками підписів осіб -- розпорядників рахунків та відбитком печатки. Якщо даний клієнт має в цій установі банку поточний рахунок, то бюджетний рахунок йому може бути відкритий лише на підставі заяви без подання інших документів. Бюджетні рахунки відкриваються підприємствам (їх відокремленим підрозділам), військовим частинам, установам та організаціям, яким виділяються кошти за рахунок державного та місцевих бюджетів для цільового їх використання.

У разі відкриття (закриття) усіх видів рахунків (крім рахунків фізичних осіб та іноземних офіційних представництв) комерційний банк зобов'язаний повідомити про це податковий орган за місцем реєстрації власника рахунка протягом 3 робочих днів з дня відкриття або закриття рахунка (включаючи цей день). Таке повідомлення надсилається також до Національного банку України для включення до зведеного електронного реєстру власників рахунків.

На сьогодні немає обмежень щодо кількості банківських рахунків, які можуть відкривати вказані особи. Водночас у разі відкриття двох і більше поточних рахунків власник рахунка -- суб'єкт підприємницької діяльності протягом 3 робочих днів з дня відкриття наступного рахунка визначає один з рахунків як основний, на якому обліковується заборгованість, що списується у беззаперечному порядку, і повідомляє номер цього рахунка податковому органу за місцем своєї реєстрації та банкам, в яких відкриті додаткові рахунки. У свою чергу банки, в яких відкриваються додаткові рахунки, протягом 3 робочих днів крім податкових органів повідомляють також установу банку, в якій відкрито основний рахунок, про відкриття додаткових рахунків.

Національний банк України встановив окремий порядок відкриття і ведення рахунків у національній валюті іноземним організаціям та установам.

Встановлено певний порядок функціонування цих рахунків щодо операцій із зарахування та списання грошових коштів.

Грошовий оборот незмінно поділяється на дві нерівні частини:

1) сферу готівкових розрахунків і платежів, що посідає меншу питому вагу і має тенденцію до скорочення;

2) сфера безготівкових розрахунків, що забезпечує безперервні розрахунки і платежі між суб'єктами ринкових відносин.

Визначені такі принципи організації розрахунків [3]:

Кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів.

1.2 Основні форми безготівкових розрахунків

У сучасних умовах використовуються такі основні форми безготівкових розрахунків:

- розрахунки платіжними дорученнями;

- розрахунки платіжними вимогами-дорученнями;

- акредитиви;

- чекова форма;

- вексельна форма;

- розрахунки платіжними вимогами [4].

Кожна форма безготівкових розрахунків несе повне економічне навантаження, має свої сильні та слабкі сторони, специфічні особливості та сфери найефективнішого використання. Конкретний набір форм безготівкових розрахунків визначається як рівнем економічного розвитку країни, так і традиціями, історично встановленими звичаями та стереотипами у сфері платіжних відносин. [19].

Розрахунки платіжними дорученнями - одна з найпоширеніших форм безготівкових розрахунків у господарському обороті України.

Платіжне доручення - письмово оформлене доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунку зазначеної суми коштів та її перерахування на рахунок одержувача коштів у тій чи іншій банківській установі [6].

Позитивною рисою цих розрахунків є їх універсальний характер. Платіжні доручення використовуються при оплаті за придбані товари, надані послуги, виконані роботи, застосовуються в розрахунках за нетоварними операціями - платежі до бюджету, цільових державних фондів, за банківськими позичками тощо.

Технологія розрахунків платіжними дорученнями полягає у тому, що банк платника списує вказану у дорученні суму з рахунку його клієнта і перераховує її на рахунок постачальника.

Перевагами даної форми розрахунків можна назвати простоту, зручність документообороту, можливість використання при здійсненні нетоварних платежів. Недоліком даної форми розрахунків можна назвати незабезпеченість повної гарантії

Платіжна вимога-доручення - це розрахунковий документ, який містить вимогу постачальника (одержувача коштів) до покупця (платника) оплатити на підставі надісланих йому комерційних документів вартість відправлених товарів (виконаних робіт, наданих послуг) і одночасно доручення покупця своєму банку оплатити вказані документи, перерахувавши відповідну грошову суму постачальникові [6].

Розрахунки платіжними вимогами-дорученнями застосовуються переважно в міжміських розрахунках за відвантажені товарно-матеріальні цінності, виконані роботи, надані послуги, їх не застосовують стосовно розрахунків претензійного характеру навіть тоді, коли вони випливають із реальних відносин щодо поставки товарів і надання послуг.

Платіжна вимога-доручення є комбінованим розрахунковим документом, який складається з двох частин, кожна з яких відображає специфіку двох розрахункових документів:

- верхня частина - особливості платіжної вимоги;

- нижня частина - особливості платіжного доручення.

З метою забезпечення гарантованої і прискореної доставки платникам вимог-доручень вони передаються у комплекті з розрахунковими документами на відвантаження за поставлену згідно з договором продукцію (виконані роботи, надані послуги).

Незважаючи на переваги розрахунків платіжними вимогами -дорученнями, ця форма рідко використовується. Як показує практика, вони не призводять до прискорення розрахункових операцій через несвоєчасну оплату рахунків платниками, можливість відмови від акцепту, особливо необгрунтованого [6].

Платіжна вимога - це наказ одержувача коштів (стягувача) платнику про виплату певної грошової суми [9].

За допомогою платіжної вимоги здійснюється примусове стягнення та безакцептне списання коштів.

Примусове стягнення та безакцептне списання коштів здійснюється у випадках, передбачених чинним законодавством.

Розрахунковий чек - письмове розпорядження власника рахунка (чекодавця) банку-емітенту, в якому відкрито його рахунок, про сплату чекодержателю певної грошової суми, зазначеної у чеку [2].

Чеками розраховуються тільки за товарними операціями.

При розрахунках чеками виникають економічні відносини між наступними суб'єктами:

- чекодавцем - юридичною або фізичною особою, яка здійснює платіж за допомогою чека та підписує його;

- чекодержателем - юридичною або фізичною особою, яка отримує кошти за чеком;

- банком-емітентом - банком, що видає розрахунковий чек (чекову книжку) юридичній чи фізичній особі.

Чекова форма має ряд переваг. Це, насамперед, відносна швидкість розрахунків і надходження коштів на рахунок постачальника, що сприяє зменшенню дебіторської заборгованості і досягається максимальним наближенням оплати і постачання товару, також це гарантія оплати, забезпечення контролю платника за товарною угодою і простота розрахунків. Чеки можуть обслуговувати не тільки оптовий, але і роздрібний товарообіг, де вони, за відповідних умов, успішно конкурують з готівкою.

Використання чекової форми розрахунків вигідно як для постачальників, так і для покупців. Але для покупця інколи не вигідно використовувати чеки для розрахунків, що пов'язано з резервуванням коштів для забезпечення платежу, а це, у свою чергу, відволікає необхідні грошові суми з обороту. Крім того, до недоліків чеків можна віднести обмежену можливість їх використання у розрахунках за товари із складною, дрібною номенклатурою, коли важко розрахувати суми платежу, тривалий термін їх дії, що зменшує швидкість обороту коштів, складність оформлення чека і можливість його підробки [15].

Акредитив - це розрахунковий документ із дорученням однієї кредитної установи іншій здійснити за рахунок спеціально депонованих коштів оплату товарно-транспортних документів за відвантажений товар.

Відкриття акредитива здійснюється або за рахунок власних коштів покупця, або за рахунок банківського кредиту і супроводжується депонуванням коштів.

Акредитив виявляється ефективним інструментом забезпечення розрахунків і платежів за торгівельними угодами між партнерами, недостатньо знайомими один з одним і які не мають достатньої бази довіри.

Недоліком акредитивної форми безготівкових розрахунків можна вважати складний документооборот і можливі затримки руху документів, які пов'язані з контролем документів у банках і пересиланням їх між банками [9].

2. АНАЛІЗ РОЗРАХУНКОВО-КАСОВИХ ОПЕРАЦІЙ КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ ВАТ «ДЕРЖАВНИЙ ОЩАДНИЙ БАНК»

2.1 Загальна організаційно-економічна характеристика банку

Комерційний банк ВАТ “Державний Ощадний банк” входить до єдиної банківської системи України.

Банк у своїй роботі керується Законами України “Про банки і банківську діяльність”, “Про господарські товариства”, іншими законодавчими актами України, нормативними актами Національного банку України, єдиними правилами бухгалтерського обліку в банках на базі комплексної автоматизації та комп'ютеризації та Статутом ВАТ “Державний Ощадний банк”.

Статутний фонд ВАТ “Державний Ощадний банк” становить 19.74 млн. гривень.

Дирекція ВАТ “Державний Ощадний банк” є структурним підрозділом банку, суб'єктом господарювання, має власний консолідований баланс з урахуванням балансів підзвітних їй установ, субкореспондентський рахунок і МФО та здійснює свою діяльність на засадах повного господарського розрахунку відповідно до бізнес-плану Дирекції, затвердженого Правлінням банку.

Дирекція діє на підставі “Положення про Дирекцію ВАТ “Державний Ощадний банк” по Сумській області”.

ВАТ “Державний Ощадний банк” здійснює такі банківські операції:

- залучення та розміщення грошових вкладів і кредитів ;

- здійснення розрахунків за дорученням клієнтів, банків-кореспондентів та їх касове обслуговування ;

- ведення рахунків клієнтів і банків-кореспондентів;

- фінансування капітальних вкладень за дорученням власників або розпорядників інвестованих коштів;

- купівля, продаж і зберігання платіжних документів, цінних паперів, а також операції з ними;

- придбання права вимоги на поставку товарів і надання послуг, прийняття ризику виконання таких вимог та інкасація цих вимог (факторинг);

- придбання за власні кошти засобів виробництва для передачі їх в оренду (лізинг);

- купівля у організацій і громадян та продаж їм іноземної валюти готівкою і валюти, що знаходиться на рахунках і вкладах;

- довірчі операції (залучення та розміщення коштів, управління цінними паперами та ін.) за дорученням клієнтів;

- надання консультаційних послуг;

- проведення операцій по касовому виконанню державного бюджету за дорученням Національного банку України і Головного управління Державного казначейства Міністерства фінансів України;

- здійснення інших операцій з дозволу Національного банку України.

З метою більш повного забезпечення реалізації функцій ВАТ “Державний Ощадний банк” має право:

- вимагати від клієнтів при вирішенні питання видачі кредитів подання документів і відомостей, необхідних для всебічного виявлення їх фінансового стану та підтвердження кредитоспроможності;

- здійснювати перевірки використання позичальниками наданих їм позичок згідно з умовами кредитного договору. З цією метою проводити необхідні перевірки на місцях, а також контрольні обміри будівельно-монтажних робіт;

- припиняти кредитні відносини з позичальниками, достроково стягувати заборгованість по наданих позичках;

- порушувати справу перед судом про оголошення клієнта неплатоспроможним;

- брати участь у створенні і діяльності спільних підприємств і організацій як на території України, так і за її межами;

- використовувати частину прибутку, що залишилася після всіх обов'язкових платежів;

- самостійно регулювати чисельність апарату ВАТ “Державний Ощадний банк” в межах затверджених витрат на оплату праці;

- створювати територіально відокремлені структурні підрозділи;

- розпоряджуватися закріпленим майном, укладати від імені банку договори (угоди);

- надавати клієнтам на договірних засадах додаткові платні послуги, що не суперечать чинному законодавству.

Відділ касових операцій є структурним підрозділом ВАТ “Державний Ощадний банк” і керується Законом України “Про банки і банківську діяльність”, Статутом ВАТ “Державний Ощадний банк”, іншими законодавчими актами України, нормативними актами НБУ. Взаємодія відділу касових операцій з іншими підрозділами банку основується на правилах, встановлених інструкцією НБУ № 1 від 07.06.94р.

Задачі відділу:

- безумовне виконання законів України, Наказів Президента України, нормативних та інструктивних актів НБУ - № 1 від 07.06.94р., № 4 від 20.06.95р;

- раціональна організація готівкового обороту;

- своєчасна видача готівки підприємствам та іншим обслуговуючим організаціям на оплату праці, пенсії та інші цілі;

- виконання встановленого порядку касової та емісійної роботи.

Функції відділу:

1. Прийняття коштів та цінностей прибутковою касою.

2. Видача коштів та цінностей видатковою касою.

3. Прийняття та видача коштів (в т.ч. валюти) валютною касою.

4. Експертиза грошових білетів.

5. Перерахунок готівки.

6. Обробка, формування та пакування грошових білетів.

7. Щоденна звірка каси з виведенням залишків на кінець операційного дня.

8. Забезпечення належного зберігання грошей та цінностей.

9. Недопущення недостач, надлишків та прорахунків в касі.

10. Щоденне встановлення надлімітних залишків грошей та поповнення кореспондентського рахунку шляхом здавання готівки в НБУ.

11. Організація чіткого касового обслуговування підприємств, організацій, громадян - клієнтів.

Таблиця 2.1

Аналіз структури активних операцій ВАТ “Державний Ощадний банк”

Активи	Сума, тис. грн	Частка, %	Відхилення 2003 р від 2001 р
	2001 р	2002 р	2003 р	2001 р	2002 р	2003 р	в сумі	в питомій вазі
Валюта	297,33	264,85	279,04	1,39	1,73	1,93	-18,29	+0,54
Кошти на коррахунках у інших банках	4566,54	4134,06	3478,26	21,36	26,99	24,07	-1088,28	+2,71
Кредити надані	15889,4	10356,92	10053,1	74,31	67,61	69,58	-5836,3	-4,73
Матеріальні активи	568,9	536,42	610,25	2,66	3,50	4,22	+41,35	+1,56
Інші активи	59,77	27,29	28,3	0,28	0,18	0,2	-31,47	-0,08
Всього	21381,94	15319,54	14448,6	100,0	100,0	100,0	-6933,34	-

Як бачимо, основну частину активів, як і в будь-якому банку, складають надані кредити - 10053,10 тис.грн., або 69,58% від загальної суми активів. Але спостерігається їх зниження за 2 роки на 5836,3 тис. грн в сумі і на 4,73 % в питомій вазі. В касі знаходиться усього 279,04 тис.грн., або 1,93 % від суми активів, а в інших банках (в тому числі, в “головному” банку та в інших філіях) - 3478,26 тис.грн. (24,07%). Зазначимо, що основну частину цих коштів складають міжфілійні, а міжбанківські - дуже малу частину (біля 2 тис.грн.). І також спостерігається зменшення цих коштів в сумі, відповідно на 18,29 та 1088,28 тис. грн. Позитивним є невелике, але зростання їх питомої ваги. Матеріальні активи, тобто обладнання та приміщення коштують в 2003 році 610,35 тис.грн. або 4,22% від активів і є активами, що не приносять прямого доходу. І зростання їх питомої ваги та загальної вартості за 2 роки, відповідно на 1,56 % та 41,35 тис. грн. в даній ситуації можна вважати недоцільним. Частка інших активів є дуже малою і складає 0,2% від загальних.

За величиною сукупних активів (14448,60 тис.грн.) філію можна прирівняти до невеликих банків, що свідчить про деяку її значимість на ринку банківських послуг. Кредити, як бачимо, складають належну частку в активах, щоб можна було очікувати на високий доход.

Переважну частину пасиву становлять зобов'язання банку.

Зобов'язання - це вимоги до активів банку на фіксовану суму коштів, яку він повинен сплатити у визначений час у майбутньому.

Аналізуючи зобов'язання банку, необхідно дати їм кількісну та якісну оцінку. Передусім слід пам'ятати, що більшість зобов'язань є платними і через це витрати банку збільшуються. Проте серед зобов'язань є і дешеві ресурси.

Збільшення зобов'язань банку оцінюється позитивно, бо це свідчить про зростання суми кредитних ресурсів.

Чим більша питома вага строкових депозитів, тим вища стабільна частина ресурсів комерційного банку. Це позитивно позначається на його ліквідності і зменшує залежність від міжбанківських кредитів.

Таблиця 2.2

Аналіз структури зобов'язань ВАТ “Державний ощадний банк” за 2003 рік

Зобов'язання банку	Сума, тис.грн.	Структура, %
Коррахунки банків	5000	37,2
Міжбанківські кредити	0	0
Кошти клієнтів до запитання	5284,41	39,31
Строкові депозити	3069,25	22,84
ЦП власного боргу	32,5	0,24
Інші зобов'язання	54,74	0,41
Всього:	13440,6	100

Таким чином, зобов'язання банку на 39,31 % сформовані за рахунок коштів клієнтів до запитання.

Дорогі зобов'язання складають в нашому випадку 60,04 %, бо, хоча ми й віднесли міжбанківські розрахунки до коррахунків банків, по суті наша філія мусить сплачувати за ними досить високі проценти, як то ми побачимо далі. Тобто, наш банк (філія) несе досить значні витрати при сплаті процентів. Частка строкових депозитів, тобто стабільна частина ресурсів банку, складає 22,84 % від зобов'язань (в нашому випадку до досить стабільних ресурсів можна віднести також і міжбанківські кошти, інакше кажучи, всі дорогі ресурси - 60,04 %). Наш банк має досить надійну базу кредитних ресурсів і ризик вкладення коштів в кредити не є значним.

Робочі активи ВАТ “Державний ощадний банк” в 2003 році становлять 97,89 % від загальних, що свідчить, навіть при їх зниженні в порівнянні з 2001 роком на 0,78 відсоткових пункти, про досить високу ефективність використання банком наявних активів (недоходні активи становлять тільки 2,37 % загальних).

Таблиця 2.3

Коефіцієнтний аналіз балансу ВАТ “Державний ощадний банк” за 2001 - 2003 рр.

Показник	Роки	Відхилення 2003 р від 2001 р
	2001р	2002 р	2003 р
Високоліквідні активи	4863,87	4398,91	3757,3	-1106,57
Робочі активи	21097,49	15051,33	14143,48	-6954,02
Загальні активи	21381,94	15319,54	14448,6	-6933,34
Коефіцієнт співвідношення ліквідних і робочих активів, %	23,05	29,23	26,57	3,51
Коефіцієнт співвідношення ліквідних і загальних активів, %	22,75	28,71	26,00	3,26
Коефіцієнт співвідношення робочих і загальних активів, %	98,67	98,25	97,89	-0,78
Позики та лізинг клієнтам (нетто)	15889,4	10356,92	10053,01	-5836,39
Депозити клієнтів	17444,9	16897,21	13353,36	-4091,54
Коефіцієнт співвідношення позик та депозитів, %	91,08	61,29	75,28	-15,80
Активи, зважені на ризик	18801,34	12987,66	12417,79	-6383,55
Активи, зважені на ризик до загальних, %	87,9	84,8	85,9	-1,99

Хоча за даними таблиці 2.1 матеріальні активи складають 4,22 % загальних, та за методикою НБУ, що нею ми керувалися при визначенні робочих активів, матеріальні активи враховуються як доходні з коефіцієнтом 0,5. За такого значення коефіцієнта співвідношення робочих і загальних активів можна сподіватись на високий прибуток.

Основну частину доходів - 86,4 % в 2002 та 88,1% - в 2003 р. банк, як то й має бути, отримує як процентні доходи. Ще однією важливою складовою доходів є комісійні доходи за операціями з банками та клієнтами: це два основні джерела доходів - на долю всіх інших статей звіту припадає менше 3 % загального доходу (хоча за розвиненої банківської діяльності, що не обмежується лише наданням кредитів, значення цих статей може бути й більшим). У витратах, хоча процентні витрати (вартість залучення коштів) складає біля 70 % всіх витрат, але значна частина їх припадає ще на банківські неопераційні вирати, такі як утримання персоналу та основних засобів, сплата податків тощо. Аналізуючи структуру витрат, можна зауважити, що, хоча всі міжбанківські операції в даному випадку є міжфілійними, сплачуваний та отриманий проценти за ними відрізняються. Якщо доходи від “коштів у інших банках”, що по суті є коштами в одному банку, є низьким і основну частину доходів банк отримує, надаючи кредити клієнтам, то за коштами, «отриманими від інших банків наша філія сплачує 45,05 % загальних витрат та 65 % процентних витрат, хоча ці кошти складають лише 37,2 % від загальних зобов'язань.

Таблиця 2.4

Коефіцієнти прибутковості ВАТ “Державний ощадний банк”

Коефіцієнт	Значення, %	Норматив, %	Відхилення
Доход на активи	3,00	1,00	+
Доход на капітал		15,00
Чистий спред	2,01	1,25	+
Чиста процентна маржа	6,71	4,50	+
Доход від плати за послуги	2,86	1,00	+
Чиста операційна маржа	8,43	6,50	+
Управлінські витрати:	5,05	3,50	+
з них:
Витрати на персонал	2,95	2,00	+
Інші операційні витрати	2,05	1,50	+
Чистий доход до оподаткування	4,05	2,00	+

Ми бачимо, що доход ВАТ “Державний ощадний банк” на активи та чистий доход до оподаткування або просто прибутковість банку складає 3.00 %, що є високим показником, який перевищує оптимальний. Таке його значення свідчить про високу ефективність діяльності керівництва банку, що продуктивно використовує наявні ресурси. Всі показники ефективності перевищують нормативні значення - це свідчить про те, що банк надає кредити під значний відсоток, що перевищує сплачений відсоток за коштами більш як на 2 % (середній отриманий відсоток - 23,50 %, а середній сплачений -21,49), а також про високу частку непроцентних доходів банку. Проте в даному випадку збільшення цієї частки не свідчить про недостатність основного банківського доходу від процентів, а скоріше про широкий спектр фінансових послуг, що їх надає банк. З іншого боку, встановлюючи значну відсоткову ставку за своїми кредитами, банк ризикує коштами через можливу неспроможність клієнтів вчасно повернути ці кошти.

Щодо управлінських витрат, то вони також є високими: цей факт можливо пояснюється бажанням керівництва банку використовувати задля отримання високих прибутків кваліфікований персонал та досить потужне устаткування (витрати на персонал, і інші управлінські витрати перевищують нормативні (оптимальні) показники). З іншого боку, збільшення доходів призводить до збільшення управлінських витрат незалежно від того, чи буде таке розширення витрат стимулювати подальше збільшення доходів. Для вирішення такого питання необхідно аналізувати вже динаміку управлінських витрат.

2.2 Організація розрахунково-касових операцій ВАТ “Державний ощадний банк”

Ведення ВАТ “Державний ощадний банк” рахунків клієнтів є необхідною передумовою та важливою складовою їх розрахунково-касового обслуговування. Весь процес ведення рахунків умовно можна розділити на три стадії: відкриття, обслуговування, закриття рахунків.

Для відкриття поточних рахунків та поточних бюджетних рахунків підприємства зобов'язані падати ВАТ “Державний ощадний банк” такі документи:

заяву на відкриття рахунка встановленого зразка за підписом керівника та головного бухгалтера (якщо в штаті посади головного бухгалтера немає, заяву підписує тільки керівник);

копію свідоцтва про державну реєстрацію;

копію зареєстрованого статуту (положення), завірену нотаріусом або реєструючим органом;

картку зі зразками підписів осіб, яким надано право розпорядження рахунком та підписання розрахункових документів, завірену нотаріально;

копію документа, що підтверджує взяття підприємства на податковий облік, засвідчену податковим органом або нотаріально;

довідку про реєстрацію в органах Пенсійного фонду України.

Що стосується фізичних осіб, то вони можуть відкрити в ВАТ “Державний ощадний банк” такі рахунки в національній валюті:

вклади до запитання (поточні рахунки);

вкладні (депозитні) рахунки.

Поточні рахунки в ВАТ “Державний ощадний банк” відкриваються фізичним особам:

резидентам -- громадянам України;

резидентам-іноземцям, які отримали посвідку на проживання в Україні;

нерезидентам -- громадянам України, які постійно проживають за межами України;

нерезидентам-іноземцям та особам без громадянства, які проживають в Україні згідно з відкритою візою строком до 1 року; які отримали спадщину в Україні або одержали кошти внаслідок здійснення іноземної інвестиції в Україну.

Для відкриття поточного рахунка фізична особа подає до ВАТ “Державний ощадний банк” такі документи:

заяву на відкриття рахунка;

документ, що посвідчує особу;

договір на відкриття та обслуговування рахунка між установою банку та громадянином;

картку зі зразком підпису, який вчиняється у присутності працівника банку, що відкриває рахунок, та засвідчується цим працівником.

Виконання операцій на поточних рахунках в ВАТ “Державний ощадний банк” здійснюється на підставі розрахункових документів у безготівковій та готівковій формах.

На поточні рахунки фізичних осіб-резидентів в ВАТ “Державний ощадний банк” зараховуються:

оплата праці, пенсії, допомоги, авторські гонорари;

страхові платежі;

плата за надання в оренду власного майна;

кошти за реалізоване власне майно та сільськогосподарську продукцію;

кошти в національній валюті за продану іноземну валюту;

інші надходження згідно з чинним законодавством.

З поточних рахунків фізичних осіб-резидентів в ВАТ “Державний ощадний банк” здійснюються такі платежі:

розрахунки за надані послуги юридичними та фізичними особами;

розрахунки за придбані товари;

відрахування обов'язкових платежів до бюджету;

вкладення у статутні фонди підприємств;

інші платежі, що не суперечать чинному законодавству. Не дозволяється перерахування коштів на будь-який рахунок фізичних осіб-нерезидентів.

Вкладні (депозитні) рахунки в ВАТ “Державний ощадний банк” відкриваються фізичним особам тих же категорій, що були вказані при характеристиці поточних рахунків.

З дати відкриття поточного рахунку, вказаної на заяві клієнта, ВАТ “Державний ощадний банк” може здійснювати на ньому операції з зарахування коштів у готівковій та безготівковій формі. Видаткові операції, тобто списання грошей з рахунку, банк здійснює після одержання повідомлення від податкового органу про взяття клієнта на податковий облік.

У разі зміни номера будь-якого рахунку ВАТ “Державний ощадний банк” повідомляє про це податковий орган за місцем реєстрації власника рахунку протягом трьох робочих днів з дати зміни номера рахунку.

Клієнт ВАТ “Державний ощадний банк” має право змінити свій основний рахунок.

Грошові кошти, що надійшли на адресу клієнта, банк зобов'язаний не пізніше наступного робочого дня зарахувати на його рахунок. У разі наявності грошей на рахунку клієнта банк повинен негайно - протягом операційного дня - виконати розпорядження клієнта про списання грошей з рахунку для оплати його боргових зобов'язань. Якщо таке розпорядження надійшло в банк після завершення операційного дня, то воно виконується наступного дня.

Усі надходження коштів на поточний рахунок обліковуються в його кредитовій стороні - виручка від реалізації продукції, наданих послуг та виконаних робіт, виручка від продажу цінних паперів та проценти за ними, виручка від продажу іноземної валюти, одержані банківські позички, кошти з закритих депозитних рахунків тощо. Усі платежі з поточного, рахунку обліковуються в його дебетовій стороні - оплата купленої сировини, матеріалів, інших цінностей, одержаних послуг чи виконаних робіт, одержання готівки для оплати праці, витрат на відрядження, господарських витрат, платежі та збори до бюджету та позабюджетних фондів, погашення кредитів та сплата процентів за ними тощо.

Доручення платника на перерахування коштів приймаються ВАТ “Державний ощадний банк” виключно за наявності достатнього залишку коштів на його рахунках.

ВАТ “Державний ощадний банк” закриває поточні рахунки підприємств у національній та іноземній валюті на підставі:

- заяви власника рахунку;

- рішення органу, на який покладено обов'язки щодо ліквідації підприємства;

- рішення суду або арбітражного суду про ліквідацію підприємства;

- інших обставин, передбачених чинним законодавством чи договором між банком та клієнтом.

У разі ліквідації підприємства його основний рахунок переоформляється на ім'я ліквідаційної комісії, а всі додаткові рахунки закриваються.

Якщо на рахунку, що закривається, є залишок коштів, то підприємство повинно платіжним дорученням переказувати їх на інший рахунок, спеціально відкритий для цих цілей.

Після закриття рахунку клієнта документи (справа), на підставі яких відкривався рахунок, залишаються в установі відповідного банку.

Відділ касових операцій є структурним підрозділом Дирекції і керується Законом України “Про банки і банківську діяльність”, Статутом Дирекції, іншими законодавчими актами України, нормативними актами НБУ. Взаємодія відділу касових операцій з іншими підрозділами банку основується на правилах, встановлених інструкцією НБУ.

Основні задачі відділу:

- Безумовне виконання законів України, Наказів, нормативних та інструктивних актів НБУ.

- Раціональна організація готівкового обороту.

- Своєчасна видача готівки підприємствам та іншим обслуговуючим організаціям на оплату праці, пенсії та інші цілі.

- Виконання встановленого порядку касової та емісійної роботи.

Функції відділу:

1. Прийняття коштів та цінностей прибутковою касою.

2. Видача коштів та цінностей видатковою касою.

3. Прийняття та видача коштів валютною касою Дирекції.

4. Експертиза грошових білетів.

5. Перерахунок готівки.

6. Обробка, формування та пакування грошових білетів.

7. Щоденна звірка каси з виведенням залишків на кінець операційного дня.

8. Забезпечення належного зберігання грошей та цінностей.

9. Недопущення недостач, надлишків та прорахунків в касі.

10.Щоденне встановлення надлімітних залишків грошей та поповнення кореспондентського рахунку шляхом здавання готівки в НБУ .

11.Організація чіткого касового обслуговування підприємств, організацій, громадян - клієнтів.

При касовому обслуговуванні клієнтів використовуються бланки документів єдиної форми, а саме :

- об'ява на внесення готівки;

- прибутковий (приходний) касовий ордер;

- чек на отримання готівкових коштів;

- приходний касовий ордер;

- видатковий касовий ордер.

Всі касові документи повинні заповнюватися клієнтами без помарок та виправлень. Контроль за оформленням касових документів, які надходять від клієнтів, покладено на оператора-бухгалтера по розрахунково-касовим операціям, обслуговуючих їх, контролера - робітника обліково-операційного відділу, а потім касира.

По внутрішньобанківських операціях також використовуються бланки єдиної форми: прибуткові та видаткові касові ордери. Правильність заповнення, наявність помилок, виправлень та помарок перевіряє контролер, після того як документ був заповнений бухгалтером, а потім підписується касиром в підтвердження закінчення операції.

Для оформлення видачі авансів касирам і зведення операційного дня відділом використовуються слідуючи документи:

- книга обліку прийнятих та виданих грошей (цінностей), ф. № 155 для отримання національної та іноземної валюти та відомість на видачу гривень і валютних авансів робітникам обмінних пунктів;

- касові прибуткові та видаткові ордери ;

- довідка (справка) касира видаткової каси про суму під звіт;

- справка касира приходної каси про суму прийнятих грошей та кількості грошових документів, які надійшли в касу, та по яким були видані квитанції про прийняття готівки;

- зведена справка про касові обороти;

- звітна справка про касові обороти за день та залишків цінностей - для валютної каси.

2.3 Розрахунки за допомогою систем дистанційного обслуговування в ВАТ “Державний ощадний банк”

Оперативне ведення клієнтом своїх рахунків у ВАТ “Державний ощадний банк” та обмін технологічною інформацією, визначеною в договорі між ВАТ “Державний ощадний банк” та клієнтом, клієнт може здійснювати за допомогою систем дистанційного обслуговування.

Дистанційне обслуговування в ВАТ “Державний ощадний банк” здійснюється за допомогою систем "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк", "телефонний банкінг".

Програмне забезпечення систем дистанційного обслуговування відповідає вимогам нормативно-правових актів Національного банку, які пред'являються до технології та захисту електронних банківських розрахунків.

Юридичною підставою для роботи клієнта за допомогою систем дистанційного обслуговування і оброблення банком дистанційних розпоряджень клієнта є договір про розрахунково-касове обслуговування. У договорі обов'язково обумовлюються права, обов'язки та відповідальність сторін, порядок вирішення спорів у разі їх виникнення тощо.

Системи типу "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк", "телефонний банкінг" на підставі дистанційних розпоряджень клієнта можуть виконувати функції надання інформаційних послуг згідно з переліком, що зазначений в договорі між банком та клієнтом, здійснення операцій за рахунком клієнта.

Під час здійснення розрахунків за допомогою систем "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк" застосовуються електронні розрахункові документи. Якщо це передбачено договором між банком та клієнтом, то використання клієнтом системи не виключає можливе оброблення банком документів клієнта на паперових носіях.

Реквізити електронного розрахункового документа, що використовуються в системах "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк", визначаються договором між ВАТ “Державний ощадний банк” та клієнтом, але обов'язково цей документ має містити такі з них: дату і номер; назву, ідентифікаційний код (номер) платника та номер його рахунку; назву та код банку платника; назву, ідентифікаційний код (номер) одержувача та номер його рахунку; назву та код банку одержувача; суму цифрами; призначення платежу; електронний цифровий підпис; інші реквізити, які під час формування електронного розрахункового документа системою електронних платежів розміщуються в полі "Допоміжні реквізити".

Відповідальні особи платника, які вповноважені розпоряджатися рахунком і на законних підставах володіють особистим ключем, від свого імені або за дорученням особи, яку представляють, накладають підписи під час створення електронного розрахункового документа. Платник може формувати електронні розрахункові документи на підставі належним чином оформлених платіжних доручень, платіжних вимог-доручень, а також з використанням платіжних карток. Не дозволяється формування клієнтами електронних розрахункових документів на підставі розрахункових документів, які мають додатки (реєстр розрахункових чеків, реєстр документів за акредитивом тощо), а також формування стягувачем електронних розрахункових документів на підставі платіжних вимог на примусове списання, стягнення коштів, отримувачем - у разі договірного списання коштів. Ці платіжні вимоги стягувач/отримувач надсилає до банку на паперових носіях.

Під час використання систем "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк" ВАТ “Державний ощадний банк” щоденно роздруковує реєстр електронних розрахункових документів, які відправлені клієнтом. Реєстр має обов'язково містити відомості про дату і час подання власником рахунку електронних розрахункових документів до банку. Реєстр засвідчується підписом відповідального виконавця банку і відбитком штампа банку та підшивається до документів дня як первинний документ, що надійшов від клієнта до банку. Електронні розрахункові документи, які відправлені клієнтом, щоденно архівуються і зберігаються в банку протягом установленого строку.

Під час використання систем "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк" клієнт має дотримуватися всіх вимог, що встановлює банк, з питань безпеки оброблення електронних розрахункових документів. Якщо це передбачено в договорі, то банк має право виконувати періодичні перевірки виконання клієнтом вимог щодо захисту інформації та зберігання засобів захисту і припиняти обслуговування клієнта за допомогою системи в разі невиконання ним вимог безпеки.

3. ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ РОЗРАХУНКОВО-КАСОВИХ ОПЕРАЦІЙ БАНКУ

Існуюча система розрахунково-касових операцій є централізованою та адміністративною. Але, складання прогнозів касових оборотів (починаючи від суб`єктів господарювання і закінчуючи Національним банком України) є трудомістким і тривалим процесом, кількість показників та відповідних розрахунків досить значна, недостатньо аналізується стан і динаміка готівкового обігу в регіонах у зв`язку з економічною ситуацією, яка там склалася.

Окремі недоліки у практиці ведення касових операцій пояснюється певною мірою тим, що Інструкцією "З організації емісійно-касової роботи в установах банків України" не передбачено розмежування функцій регіональних управлінь НБУ та комерційних банків, а також єдиного порядку виконання комерційними банками операцій зі зберігання цінностей у депозитних сховищах і операцій з приймання комунальних та інших платежів від населення тощо.

Негативним фактом у справі поліпшення організації здійснення операцій з готівкою є відсутність комплексного підходу до проблеми обробки готівки. Це веде до зростання витрат на їх обіг, збільшення чисельності обслуговуючого персоналу, пов`язаного з обробкою готівки, зменшення швидкості обігу грошей, посилення вірогідності зловживань із боку обслуговуючого персоналу, звуження можливостей банку щодо надання клієнтам різноманітних послуг тощо.Істотним фактором, що негативно впливає на розвиток готівкового обігу, є недосконалість законодавчої і нормативної бази, якою регулюється більшість етапів обігу готівки. В установленому порядку мають бути розроблені нові або вдосконалені існуючі законодавчі та нормативні документи, які б створили необхідну нормативно-правову базу цілеспрямованого впровадження в практику концептуальних положень щодо створення ефективної системи управління готівковим обігом у країні.

Потребують нормативно-правового врегулювання такі питання, як:

- порядок виконання комерційними банками депозитних операцій та операцій із приймання комунальних платежів від населення;

- порядок організації зберігання цінностей у депозитаріях установ комерційних банків.

З метою децентралізації управління готівковим обігом у країні, забезпечення оперативного і безпосереднього ефективного регулювання взаємовідносин із комерційними банками регіональні управління Національного банку України наділяються правами самостійного розпорядження готівкою, яка зберігається в їхніх сховищах і в оборотній касі - передача банкнот і монет зі сховища до оборотної каси та з оборотної каси до сховища, здійснення підкріплень комерційних банків готівкою з оборотної каси за їхніми заявками, приймання надлишків готівки від комерційних банків.

Політика банку, зокрема ВАТ “Державний ощадний банк” має спрямовуватися в першу чергу на:

- проведення гнучкої, виваженої політики щодо організації розрахунків для активізації підприємницької діяльності;

- постійно здійснювати аналіз операцій за рахунками клієнтів виключаючи можливість проведення сумнівних і некоректних операцій;

- надання права комерційним банкам самостійно встановлювати тарифи на розрахунково-касове обслуговування клієнтів без обмеження їх граничного рівня;

- поступову передачу функцій контролю за дотриманням суб`єктами господарювання касової дисципліни органам Державної податкової адміністрації;

- скорочення готівкових розрахунків на основі розширення обсягів безготівкових платежів населення в сфері торгівлі, послуг шляхом створення національної системи масових електронних платежів, використання розрахункових чеків, векселів, акредитивів тощо та здійснення соціальних виплат населенню через установи банків;

- сприяння автоматизації та механізації касових операцій, здійснюваних суб`єктами господарювання в торгівлі та інших сферах обслуговування;

- розроблення ефективних санкцій за порушення суб`єктами господарювання правил готівкового обігу та застосування дійових економічних важелів для запобігання таких порушень.

Для створення і функціонування цілісної ефективної системи управління готівковим обігом потрібні нові підходи, що базуються на принципах застосування таких заходів, які спроможні створити умови для повного і своєчасного забезпечення потреб у готівці, зменшення питомої ваги готівки у загальному обсязі грошової маси, запровадження прогресивних технологій та сучасного обладнання на всіх операціях, пов`язаних з обробленням готівки; оптимізації витрат на підтримку готівкового обігу та чисельності обслуговуючого персоналу на операціях з готівкою, посилення безпеки при здійсненні готівкових операцій; вдосконалення організації та порядку обліку операцій з готівкою на всіх етапах руху готівки; перебудови системи інкасації та перевезення готівки; вдосконалення нормативного забезпечення ведення розрахунково-касових операцій.

Для організації контролю за технологічними процесами, виявлення порушень щодо дотримання персоналом інструкцій, запобігання випадків зловживання обслуговуючим персоналом повинно бути забезпечено збереження (в електронному вигляді) даних обробки інформації (балансові протоколи, протоколи розбіжностей, операційні протоколи тощо) на протязі 12-ти місяців з дати її обробки. За цей період ці дані зберігаються у системі на протязі строку, що обумовлений ємністю її пам'яті та обсягами даних обробки. Після чого (або у разі переповнення пам'яті системи до закінчення строку зберігання) вони видаляються з системи, активуються на магнітні носії і зберігаються в установленому порядку до закінчення встановленого терміну зберігання. Відповідальним за організацію вилучення даних з системи, а також за організацію їх зберігання на протязі нормативного строку є інспектор з питань безпеки.

Запровадження такої системи дозволить не тільки фактично щоденно контролювати технологічні процеси оброблення інформації щодо розрахунково-касових операцій у конкретному територіальному управлінні банку, але і у значній мірі дозволить управляти процесами в межах Національного банку. Крім того це надасть змогу мати своєчасну і якісну інформацію про стан та структуру операцій в обігу, оперативно приймати необхідні управлінські рішення, своєчасно забезпечувати перспективне прогнозування оборотів та обсягу розрахунково-касових операцій.

Вирішення таких завдань можливе тільки шляхом поступового, але цілеспрямованого впровадження сучасних технічних засобів, автоматизованих та комп`ютерних технологій.

В процесі управління діяльністю банку особливе місце займає проблема прогнозування очікуваного залишку грошових коштів по зобов'язанням до запитання. Як правило, значну питому вагу в структурі зобов'язань комерційного банку займають зобов'язання до запитання такі, як поточні (розрахункові) рахунки юридичних осіб, Лоро-рахунки інших банків та небанківських кредитно-фінансових установ, вклади юридичних та фізичних осіб до запитання. Цей факт потребує від банку пошуку і використання найбільш точних і надійних підходів прогнозування потенційного залишку коштів на поточних рахунках клієнтів для якісного керівництва своєю ліквідністю.

Кошти на рахунках до запитання вигідні банкам, тому що вони найдешевші з структури залучених ресурсів. Але при цьому кошти до запитання дуже непостійні, и значна їх частина (значний обсяг) є небезпечними для ліквідності банку [16].

Прогнозування розмірів умовно постійних залишків є не тільки важливим елементом процесу оцінки ліквідності банку, але и складною економіко-математичною задачею. Для того щоб ефективно справляться с цією проблемою, банку необхідно мати надійний методологічний інструментарій по обробці відповідної інформації.

Для вирішення задачі прогнозування поведінки залишків на рахунках до запитання пропонується використовувати підхід, який передбачає статистичну обробку ряду в залежності від виявлених закономірностей динаміки рахунків до запитання [9]. Цей підхід дозволяє на основі історичних відомостей про динаміку тимчасового ряду отримувати прогнозовану величину умовно - постійного залишку на визначений термін в майбутньому при заданому довірчому інтервалі.

Зроблений подібним чином прогноз може в подальшому використовуватися для оцінки ліквідності банку, а також при прогнозуванні залишку грошових коштів на рахунках до запитання. Ефективне управління ресурсами до запитання є важливою задачею для любого банка, а своєчасне и точне визначення величини коштів, що прирівняні до власних, дозволить банкам раціонально використовувати цей найбільш дешеве джерело запозичених коштів и отримувати значний прибуток.

ВИСНОВКИ І ПРОПОЗИЦІЇ

Основи банківської справи загальновідомі. Йдеться про залучення коштів від тих, хто має надлишкові капітали (вкладники) і надання цих коштів у позичку тим, хто хоче і може продуктивно використати надлишкові фонди (позичальники).

Метою даної курсової роботи стало ознайомлення з теоретичними основами та аналіз розрахунково-касових операцій банку. Виходячи з поставленої мети, ознайомилися з видами банківських рахунків та особливостями їх обслуговування; формами та видами безготівкових розрахунків; з'ясували механізм здійснення міжбанківських розрахунків; проаналізували порядок функціонування системи готівково-грошового обігу в банках.

Провівши дослідження, можна зробити наступні висновки.

Грошовий оборот незмінно поділяється на дві нерівні частини: сферу готівкових розрахунків і платежів, що посідає меншу питому вагу і має тенденцію до скорочення та сферу безготівкових розрахунків, що забезпечує безперервні розрахунки і платежі між суб'єктами ринкових відносин.

Для забезпечення виконання однієї зі своїх найважливіших функцій - розрахунково-платіжної - комерційні банки здійснюють різноманітні посередницькі операції, пов'язані з обслуговуванням руху грошових коштів клієнтів і основною передумовою проведення цих операцій є необхідність відкриття банками рахунків клієнтам у національній та іноземній валютах.

Окремі недоліки у практиці ведення розрахунково - касових операцій пояснюється певною мірою тим, що законодавчо не передбачено розмежування функцій регіональних управлінь НБУ та комерційних банків, а також єдиного порядку виконання комерційними банками операцій по обслуговуванню розрахунково - касових операцій тощо.

Потребують нормативно-правового врегулювання такі питання, як:

- порядок виконання комерційними банками депозитних операцій та операцій із приймання комунальних платежів від населення;