Валютні ризики та методи їх страхування

1

Валютні ризики та методи їх страхування

Взаємовідносини суб'єктів підприємницької діяльності з банками щодо відкриття рахунків регулюються Законом України «Про внесення до деяких законів України змін щодо відкриття банківських рахунків» та Інструкцією №3 «Про відкриття банками рахунків у національній та іноземній валюті».

Суб'єкти підприємницької діяльності (юридичні та фізичні особи) для зберігання коштів і здійснення всіх видів банківських операцій відкривають рахунки в банках на власний вибір і за згодою цих банків.

Кожне підприємство може відкривати два і більше поточних рахунків у національній валюті та рахунки в іноземній валюті.

Відкриваючи рахунки підприємству, установа банку повідомляє про це податковий орган за місцем реєстрації власника рахунка та Національний банк протягом трьох робочих днів із дня відкриття рахунка. Форма і зміст такого повідомлення встановлюються центральним податковим органом України. Операції за рахунками здійснюються тільки після отримання повідомлення від податкового органу про взяття цих рахунків на облік.

За наявності двох поточних рахунків у національній валюті власник рахунків протягом трьох робочих днів із дня відкриття або закриття кожного наступного рахунка визначає один із них як основний (для обліку заборгованості, яка стягується в безспірному порядку) і повідомляє його номер податковому органу за місцем реєстрації та банкам, в яких відкрито додаткові рахунки в національній та рахунки в іноземних валютах. У свою чергу, банки, що в них відкрито додаткові рахунки в національній та рахунки в іноземних валютах, також протягом трьох робочих днів повідомляють про це банк, в якому відкрито основний рахунок.

Усі суб'єкти підприємницької діяльності та установи банків зобов'язані дотримуватись вимог чинного законодавства щодо відкриття рахунків. За порушення належних вимог суб'єкти підприємницької діяльності та комерційні банки несуть відповідальність.

Підприємства та їхні відокремлені підрозділи можуть мати такі рахунки в національній валюті:

поточні рахунки, що відкриваються для зберігання грошових коштів та здійснення всіх видів банківських операцій;

бюджетні, що відкриваються підприємствам, яким виділяються кошти за рахунок державного або місцевого бюджетів для цільового їх використання;

кредитні, що відкриваються в будь-якій установі банку, котра має право видавати кредити (ці рахунки призначено для обліку кредитів, наданих способом оплати розрахункових документів чи переказу коштів на поточний рахунок позичальника відповідно до умов кредитної угоди);

депозитні, що відкриваються між власником рахунка та установою банку на визначений строк. Кошти на депозитні рахунки переказуються з поточного рахунка і після закінчення строку зберігання повертаються на нього ж. Відсотки на депозитні вклади перераховуються на поточний рахунок або зараховуються на поповнення депозиту. Проведення розрахункових операцій та видача коштів готівкою з депозитного рахунка забороняється.

Для відкриття поточних рахунків підприємства подають установам банків такі документи:

заяву на відкриття рахунка, підписану керівником та головним бухгалтером;

копію свідоцтва (засвідчену нотаріально) про державну реєстрацію в органі державної виконавчої влади або іншому органі, уповноваженому здійснювати державну реєстрацію;

копію статуту (положення), засвідчену нотаріально чи органом реєстрації. Установа банку, яка відкриває поточний рахунок, робить позначку про відкриття рахунка на тому примірнику статуту (положення), де стоїть позначка про взяття підприємства на облік у податковому органі, після чого цей примірник повертається власнику рахунка;

копію документа, що підтверджує взяття підприємства на податковий облік;

картку зі зразками підписів осіб, яким надано право розпорядження рахунком та підпису розрахункових документів зі зразком відбитка печатки підприємства;

копію документа про реєстрацію в органах Пенсійного фонду України, засвідчену нотаріально або органом, що видав відповідний документ.

Банківські рахунки в іноземній валюті поділяються на:

поточні;

розподільчі;

кредитні;

депозитні (вкладні).

Поточний рахунок в іноземній валюті відкривається підприємству для проведення розрахунків у безготівковій та готівковій іноземній валюті у разі здійснення поточних операцій.

Розподільчий рахунок призначений для попереднього зарахування коштів у іноземній валюті. Кошти, які були зараховані на розподільчий рахунок і не підлягають продажу на міжбанківському валютному ринку України, розподіляються за призначенням. Гривневий еквівалент коштів в іноземній валюті, які були зараховані на розподільчий рахунок і згідно з чинним законодавством України підлягають продажу на міжбанківському валютному ринку, у встановленому порядку зараховується на поточний рахунок.

Для відкриття поточного рахунка в іноземній валюті підприємство подає в банк ті самі документи, що і для відкриття поточного рахунка в національній валюті. Якщо поточний рахунок в іноземній валюті відкривається в тому самому банку, де відкрито поточний рахунок у національній валюті, підприємство подає тільки заяву про відкриття рахунка та картки зі зразками підписів і відбитком печатки.

За реорганізації підприємства (злиття, перетворення, відокремлення) необхідно переоформити рахунок. Для цього підприємство подає в установу банку такі самі документи, що і в разі створення підприємства. Якщо змінено назву підприємства, в установу банку подається заява власника рахунка, нова копія свідоцтва про державну реєстрацію та зміни до установчих документів. У разі зміни характеру діяльності власника рахунка в банк подається новий статут (положення).

Коли підприємство ліквідується, його основний рахунок переоформлюється на ім'я ліквідаційної комісії, для чого подається рішення про ліквідацію підприємства і нотаріально засвідчена картка зі зразками підписів уповноважених членів ліквідаційної комісії та відбитком печатки підприємства, що ліквідується. Ліквідаційна комісія вживає заходів для закриття додаткових рахунків.

Кредитні рахунки в іноземній валюті відкриваються вповноваженим банком у порядку, встановленому на договірній основі, юридичним особам - резидентам та нерезидентам - банківським установам. Кредитні рахунки призначені для обліку кредитів, наданих способом оплати розрахункових документів чи способом переказу кредитних коштів на поточний рахунок позичальника відповідно до умов кредитної угоди.

Валюта ціни - це валюта, у якій виражена ціна товару у ЗТК. Українська гривня не є вільно конвертованою валютою (ВКВ), і тому зовнішньоторгові операції України з іншими країнами здійснюються у ВКВ країн з розвиненою ринковою економікою, найчастіше - у USD, EUR, GBP, CHF, JPY, CND.

Теоретично валютою ціни товару може бути будь-яка ВКВ. Але інтереси експортерів та імпортерів при формуванні валютних умов завжди протилежні: експортери прагнуть фіксувати ціни товарів у ВКВ, курс яких стабільний або має тенденцію до підвищення, оскільки це забезпечить одержання найбільшої суми валюти платежу; імпортери, навпаки, прагнуть фіксувати ціни товарів, які закуповують, у ВКВ, що мак тенденцію до знецінення, оскільки у такому разі імпортер зможе розрахуватись меншою кількістю знецінених грошей.

У торгівлі готовими виробами валюта ціни є предметом угоди між продавцем-експортером та покупцем-імпортером, причому валюту ціни зазвичай пропонує експортер, а імпортер може погоджуватись або ні. У торгівлі сировиною та продуктами харчування застосовуються типові умови постачань, які розроблені ГАТТ/СОТ, міжнародними товарними біржами, міжнародними асоціаціями експортерів та імпортерів. Ці умови включають порядок визначення ціни, валюти платежу, валютних застережень та оформлення зовнішньоторгових документів, передусім рахунків-фактур та страхових документів.

Валюта платежу за товар - це валюта, в якій відбувається оплата товару за ЗТК.

В основному платіж здійснюється у ВКВ. Валютою платежу у торгівлі з фірмами розвинутих країн є, як правило, валюти цих країн; у торгівлі зі слаборозвинутими країнами (СРК) - вільно конвертована валюта промислово розвинутих країн (ПРК), причому в експортних контрактах із СРК - валюта тієї із ПРК, в банках якої зберігаються надходження СРК від експорту.

Валюта платежу зазвичай збігається з валютою ціни і називається валютою контракту або валютою розрахунків.

Якщо валюти ціни та платежу не збігаються, то у контракти включається курс перерахунку валют, за яким валюта ціни перераховується у валюту платежу. При цьому необхідно враховувати, що існують різні значення валютних курсів залежно від часу та від валютного ринку (вони є у всіх розвинених країнах). Крім того, розрізняють курс продавця та курс покупця (він нижчий від першого), курси різних платіжних засобів (із них - найвищий курс телеграфного переказу, а нижчі - поштового переказу, векселя, чека).

Отже, у контракті для визначення курсу перерахунку валюти ціни у валюту платежу слід зазначити:

1. Час перерахунку курсу. Перерахунок ніколи не здійснюється за курсом дня укладення контракту, тому що це може призвести до валютних втрат внаслідок знецінення валюти платежу на момент виконання контракту. Розрахунки завжди здійснюються за поточним курсом валюти - найчастіше як такий береться поточний ринковий курс за день до платежу або 2-3 дні, що передують дню платежу.

2. Ринок, котирування якого беруться за базу перерахунку (звичайно це ринок країни платника).

3. Курс продавця чи курс покупця (звичайно береться середній між ними курс).

4. Курс якого виду платіжних засобів використовується,

Наприклад, при продажу товару французькій фірмі та при фіксації ціни в USD з платежем у ЕUR у контракті необхідно передбачили, що переведення USD у EUR буде здійснюватися за середнім курсом між курсами продавця та покупця телеграфного переказу на валютному ринку Парижу у день, що передує дню платежу.

Особливо уважно до питань визначення курсу валют слід ставитись при великих угодах, тому що тут взагалі-то незначні відмінності у курсах валют суттєво впливають на суму платежу.

Внаслідок нестійкості курсів валют торгові партнери стикаються з проблемою валютного ризику. Пов'язані з цим валютні збитки, а для контрагента - вигоди можуть виникнути у таких випадках:

1) при зміні курсу валюти ціни відносно валюти платежу у період між підписанням ЗТК та здійснення платежу. Експортер буде мати збитки при зниженні курсу валюти ціни відносно валюти платежу, оскільки він отримає менший грошовий еквівалент зафіксованої у ЗТК валюти ціни; імпортер, навпаки, буде мати валютний ризик при .зростанні курсу валюти ціни відносно валюти платежу, оскільки для ЇЇ купівлі він повинен заплатити більше національної валюти;

2) при зміні курсу валюти контракту відносно національної валюти контрагентів у разі співпадіння валюти ціни та валюти платежу. Експортер буде мати збитки при девальвації валюти контракту відносно національної валюти експортера; імпортер, навпаки, буде мати збитки у разі ревальвації валюти контракту відносно національної валюти імпортера;

3) при падінні купівельної спроможності валют. Втрати у даному випадку виявляються у тому, що внаслідок зростання цін на купівлю тієї ж кількості товару доводиться витрачати більше грошових коштів.

Найбільше на валютний ризик наражається експорт та імпорт готових виробів, особливо машин та обладнання, оскільки саме ці товари потребують тривалого виготовлення та постачання і продаються, як правило, з відстрочкою платежу. Більшість прогнозів руху валютних курсів складається у середньому до одного року, і тому по довгострокових ЗТК запобігання валютним ризикам є складною проблемою, оскільки необхідно правильно оцінити напрямок руху курсу валют. Менше залежать від валютних ризиків експортери та імпортери сировинних товарів та продуктів харчування, оскільки вони постачаються на умовах негайного платежу і протягам коротких періодів часу. Цим ризикам запобігти простіше, і у ЗТК це легко враховується.

Для мінімізації валютних ризиків у ЗТК передбачають захисні валютні застереження - спеціальні умови, які включають у ЗТК і які передбачають перегляд-суми платежу у тій же пропорції, в якій відбудеться зміна курсу валюти платежу відносно валюти застереження. Зміст валютних застережень полягає у тому, що при знеціненні (подорожчанні) валюти ціни товару експортер отримує (імпортер платить) кількість одиниць валюти платежу згідно з курсом валюти, яка зазначена у валютному застереженні.

В залежності від того, чиї інтереси захищають валютні застереження, у світовій практиці розрізняють два види захисних валютних застережень:

§ односторонні застереження, які передбачають односторонні дії одного із контрагентів і, таким чином, захищають інтереси однієї із сторін ЗТК;

§ двосторонні застереження, які передбачають взаємну домовленість контрагентів, і тому у випадку зміни курсу валюти платежу збитки та вигоди однаково поширюються і на експортера, і на імпортера.

В залежності від того, співпадають чи ні валюта ціни та валюта платежу, у ЗТК поширені такі валютні застереження:

§ пряме валютне застереження, яке використовується, коли валюта ціни та валюта платежу співпадають, а ціна товару та сума платежу ставляться у залежність від зміни курсу валюти платежу відносно іншої, більш стабільної валюти; це валютне застереження називають ще одновалютним;

§ непряме валютне застереження, яке використовується, коли ціна товару зафіксована в одній з найбільш поширених у міжнародних розрахунках валют, курс якої стабільний або має тенденцію до підвищення, а платіж передбачений в іншій валюті (наприклад, у національній валюті покупця);

§ мультивалютне застереження, яке використовується, коли валюта ціни та валюта платежу співпадають, а ціна товару та сума платежу ставляться у залежність від зміни середньоарифметичного курсу декількох валют. Валют у валютному кошику може бути дві та більше, але захисні властивості мультивалютного застереження визначаються не кількістю, а якістю валют. В залежності від складу валют валютний кошик може бути: а) симетричний, який передбачає однакову питому вагу валют; 6) асиметричний, який передбачає різну питому вагу валют; в) стандартний, який передбачає зафіксовані валюти на певний період використання рахункової одиниці як валюти застереження; г) регульований, який передбачає валюти, які змінюються в залежності від ринкових факторів. Отже при використанні мультивалютного застереження застосовується принцип порівняння курсу валюти ціни відносно валютного кошика на дату підписання ЗТК та на дату платежу. З точки зору валютного ризику, обидва контрагенти знаходяться у рівню, умовах, оскільки мультивалютне застереження включає валюти, які мають різний ступінь стабільності.

Для запобігання валютних втрат експортери та імпортери можуть скористатись послугами страхових компаній та банків, які активно займаються страхуванням валютних ризиків. При підписанні ЗТК експортер або імпортер укладає зі своїм банком форвардну чи опціонну угоду з метою страхування (хеджування) валютних ризиків.

Хеджування-- це компенсаційні дії, які вживає покупець чи продавець на валютному ринку, щоб зберегти свій дохід у майбутньому від зміни валютного курсу.

Валютні форвардні угоди - це угоди з обміну двома валютами у кількості, яка визначена в угоді, на певну дату (більш, ніж через два робочі дні після його підписання) за узгодженим сьогодні курсом. Строк форвардних контрактів становить тиждень, місяць, три місяці, шість місяців та рік. Форвардний курс може дорівнювати курсу спот (тобто курсу, за яким обмінюються валютами протягом не більше двох робочих днів з моменту досягнення угоди про курс), бути нижчим або нижчим за нього. Якщо форвардний курс нижчий курсу спот, то іноземна валюта продається з форвардною знижкою, якщо вище, то - з форвардним надвишком.

У форвардній угоді фіксується еквівалент суми платежу у національній (або іншій іноземній) валюті, строк платежу, форвардний курс перерахунку іноземної валюти у національну (або іншу іноземну), зобов'язання банку відобразити цей еквівалент за узгодженим курсом на рахунку експортера (свого клієнта) на дату надходження валютної виручки незалежно від зміни курсу іноземної валюти до національної (або іншої іноземної) валюти, а також обумовлюється, що підприємство (клієнт банку) несе відповідальність за надходження від іноземного контрагента виручки або за переказ грошових коштів за кордон (в залежності від приналежності до експортуючої чи імпортуючої сторони).

Шляхом форвардних операцій експортер, побоюючись падіння курсу валюти платежу, продає суму, яку йому має заплатити імпортер, за національну (або іншу іноземну) валюту на строк і зводить, таким чином, до нуля свій валютний ризик, перекладаючи його на банк. Якщо форвардну угоду укладає імпортер, то банк зобов'язується списати з рахунка імпортера (свого клієнта) суму у національній (або іншій іноземній) валюті, яка визначена, виходячи із попередньо встановленого форвардного курсу цієї валюти. Якщо національна валюта контрагента є неконвертованою, форвардні угоди зазвичай здійснюються за участю двох іноземних банків.

Валютні опціонні угоди - це угоди, які дають покупцю опціону за певну плату (премію) право, яке не є його обов'язком, купити або продати певну кількість валюти за узгодженою ціною до настання певної дати. За механізмом виконання опціони поділяються на: опціони американського стилю - опціони, які можуть бути виконані у будь-який день до закінчення його строку або безпосередньо у день закінчення; опціони європейського стилю - опціони, які можуть бути виконані тільки у день закінчення строку.

При укладанні опціонної угоди клієнт на дату платежу отримує можливість вибирати із двох альтернатив: здійснювати розрахунок за форвардним курсом згідно з опціонною угодою, або анулювати угоду і здійснювати розрахунок, за поточним курдом (у разі його сприятливої зміни). Плата (або премія чи комісія) за цей вид операції становить до 5% величини угоди, і тому опціони слід використовувати в умовах суттєвих змін валютних курсів. У таких випадках ризик власника опціону заздалегідь обмежений ціною опціону, а виграш практично необмежений і може бути значним. Опціонний метод страхування відрізняється від форвардного тим, що за клієнтом залишається право вибору, що підвищує ефективність операції, зацікавленість клієнта та стимулює експорт.

Література

1. Гребельник О.П. Основи зовнішньоекономічної діяльності: Підручник. - К.: Центр навчальної літератури. - 2008. - 384 с.

2. Козик В.В., Панкова Л.А., Карп'як Я.С., Григор'єв О.Ю., Босак А.О. Зовнішньоекономічні операції та контракти: Навчальний посібник. - К.: Центр навчальної літератури, 2094. - 608 с.

3. Батченко Л.В., Ткаченко Е.Г., Филипенко Т.В. Валютно-финансовый механизм внешнеэкономической деятельности: Учебное пособие. - Донецк: ДонГАУ, 2002. - 212 с.