Банківське кредитування

Зміст

Вступ

1. Роль кредиту в ринковій економіці

2. Сутність і функції кредитного ринку

3. Кредитна система

4. Банківська система

5. Класифікація банківських кредитів і принципи банківського кредитування

Висновок

Використана література

Вступ

Кредит і гроші, кредитний ринок і банки - тісно зв'язані друг з іншому поняття. У цьому зв'язку, при розгляді питання про кредитний ринку, варто звернути увагу на банківську і кредитно-грошову систему в цілому. Цікаво також глянути на історію виникнення грошів і банків, а, отже, і на історію кредитові.

Гроші є одним з видатніших винаходів людства. Важко повірити, що колися грошів не існувало. Тім не менш, спочатку в положенні грошів виявлялися товари, маючи повсякденний попит і широке ходіння саме в силу їх визнаної корисності. Потім з'ясувалося, що хоча грішми може бути вусі, що завгодно, але матеріал для грошів повинний відповідати наступної вимогам:

· зносостійкість;

· портативність;

· стабільність;

· однорідність;

· подільність;

· пізнавальність.

У зв'язку з тім, що дорогоцінні метали відповідали цим вимогам, смороду і взяли на собі виконання цієї місії. Отже, що ж таке гроші? Чіткими, визнаними всіма економістами визначення сутності грошів немає. У К. Маркса в “Капіталі” сказано, що гроші - це особливий, суспільно визнаний товар - загальний еквівалент, більшість же економістів, що займалися питаннями теорії грошів, виводять їхня сутність з виконуваних грішми функцій і констатують, що грішми може бути вусі, що визнається людьми за гроші і виконує їхньої функції.

Якої ж функції виконують гроші? Серед сучасних економістів існує кілька думок із приводові числа і тлумачень функцій грошів, алі одностайно визнаються три: засоби звертання, засіб збереження багатства (нагромадження) , міра вартості (масштаб цін, рахункові гроші) . З цих трьох функцій, при розгляді питання про кредитах, найбільш важлива друга, тобто функція грошів як засобу збереження багатства (нагромадження) , тому що саме нагромадження і є джерелом кредитних ресурсів. У цій функції засобу збереження вартості (нагромадження) відбита здатність грошів використовувати відповідну вартість того, що було продано сьогодні для майбутньої покупки. За допомогою грошів їхній власник може в будь-який момент виконати будь-яку фінансове зобов'язання, оскільки гроші можуть бути використані як засіб платежеві і мають фіксовану номінальну вартість.

З появою грошів, з'явилися і банки, а потім і банківська система. Історично попередники сучасних банків з'явилися в тієї година, коли основною формою грошів були золоті і срібні монети, що робило “бізнес” небезпечним. Для безпеки і зручності ділових операцій середньовічні “бізнесмени” стали приносити свої монети місцевим ювелірам, одержуючи замість розписки. Розписки ювелірів охоче приймалися на сплату за товари і стали самою ранньою формою паперових грошів, а самі ювеліри поступово ставали середньовічними банкірами. Спочатку їхньої розписки цілком обмінювалися на золото, тобто представляли визначена кількість золота в резервах (володіли 100% ліквідністю) . Згодом, однак, ювеліри стали зауважувати, що кількість грошів, що люди вкладали у їхню крамницю (банк) , перевищувало суми, що смороду вилучали. Це навело на думка про надання частини золота своїх вкладників іншим особам за визначену плату (під визначені відсотки) . У багатьох випадках позичальники погоджувалися приймати паперові розписки. Це послужило початком створення так називаної банківської системи з частковими грошовими резервами, а також початком кредитування взагалі.

1. Роль кредитові в ринковій економіці

Роль кредитові в ринковій економіці важко переоцінити. Кредит забезпечує трансформацію копійчаного капіталу в позичковий і виражає відносини між кредиторами і позичальниками. При його допомозі вільні грошові капітали і доходи підприємств, особистого сектора і держави акумулюються, перетворюються в позичковий капітал, що передається за плату в тимчасове користування.

Капітал фізично, у виді засобів виробництва, не може переливатися з одних галузей в інші. Цей процес здійснюється звичайно у формі рухові копійчаного капіталу. Тому кредит у ринковій економіці необхідний, насамперед, як еластичний механізм переливові капіталу з одних галузей в інші й уравнивання норми прибутку.

Кредит дозволяє протиріччя між необхідністю вільного переходові капіталу з одних галузей виробництва в інші і закріпленістю виробничого капіталу у визначеної натуральній формі. Він дозволяє також переборювати обмеженість індивідуального капіталу. У тієї ж година кредит необхідний для підтримки безперервності кругообігу фондів діючих підприємств, обслуговування процесу реалізації виробничих товарів.

Позичковий капітал перерозподіляється між галузями, спрямовуючи з урахуванням ринкових орієнтирів у ті сфери, що забезпечують одержання більш високого прибутку або яким віддається переваги відповідно до загальнонаціональних програм.

Тому кредит виконує перерозподільну функцію. Ця функція носити суспільний характер і активно використовується державою в регулюванні виробничих пропорцій і керуванні сукупним грошовим капіталом.

Кредит здатний впливати на обсяг і структуру грошової маси, платіжного оборотові, швидкість звертання грошів. Завдяки кредитові відбувається більш швидкий процес капіталізації прибутку, а отже, концентрації виробництва.

Кредит стимулює розвиток виробничих сил, прискорює формування джерел капіталу для розширення відтворення на основі досягнень науково-технічного прогресу. Регулюючи доступ позичальників на ринок позичкових капіталів, надаючи урядові гарантії і пільги, держава орієнтує банки на переважне кредитування тихнув підприємств і галузей, діяльність яких відповідає задачам здійснення загальнонаціональних програм соціально економічного розвитку. Держава може використовувати кредит для стимулювання капітальних вкладень, житлового будівництва, експорту товарів, освоєння відсталих регіонів.

Без кредитної підтримки неможливо забезпечити швидке і цивілізоване становлення фермерських господарств, підприємств малого і середнього бізнесу, впровадження інших видів підприємницької діяльності на внутрішньодержавному і зовнішньому економічному просторі.

2. Сутність і функції кредитного ринку

Збільшення масштабів нагромадження копійчаного капіталу в умовах капіталізму обумовило розвиток кредитного ринку. Під впливом попитові та пропозиції відбувається рухові позичкового капіталу: капітал, що накопичується у виді грошових засобів, перетворюється безпосередньо у позичковий капітал.

Кредитний ринок як економічна категорія виражає соціально-економічні відносини, що визначаються законами капіталістичного господарювання, що формують у залишковому підсумку його сутність, тобто зв'язки і відносини як усередині самого ринку, так і в взаємодії з іншими економічними категоріями.

Грошовий капітал вивільняється в процесі відтворення. Він направляється туди у виді позичкового капіталу через ринок, а потім знову повертається до кредиторові (банкам і іншим кредитно-фінансовим інститутам) .

Сутність кредитного ринку не залежить від того, який грошовий капітал використовується на ньому: власний або чужий, акумульований, т.е. не має значення, чи веде банкір своя праворуч лише за допомогою власного капіталу або тільки за допомогою капіталу, депонованого в нього.

Зміст, характер використання, закономірності розвитку кредитного ринку визначаються соціально-економічними відносинами капіталістичного способові виробництва. У свою чергу сутність цього ринку визначає конкретну роль, що він виконує в сучасному механізмі державно-монополістичного капіталізму.

Кредитний ринок сприяє зростання виробництва і товарообігу, рухові капіталів усередині країни, трансформації грошових заощаджень у капіталовкладення, реалізації науково-технічної революції, відновленню основного капіталу. У цьому змісті ринок опосередковує різні фази відтворення, є своєрідною опорою матеріальної сфери виробництва, відкіля вона черпає додаткові грошові ресурси.

Економічна роль кредитного ринку полягає в його здатності об'єднати дрібні, розрізнені грошові кошти в інтересах усього капіталістичного нагромадження. Це дозволяє ринкові активно впливати на концентрацію і централізацію виробництва і капіталу.

Важливою особливістю кредитного ринку є посилення впливу на процес інтернаціоналізації світового господарства за допомогою забезпечення міграції капіталів. Крім того, кредитний ринок грає велику роль у структурній перебудові капіталістичної економіки, особливо таких промислово розвитих країн, як США, країни Західної Європи і Японія.

Кредитний ринок виконує макроекономічну функцію. У сучасній капіталістичній економіці грошовий капітал накопичується в основному у виді копійчаного позичкового капіталу. Тому нагромадження копійчаного капіталу важливо не саме по собі як відособлений процес, а, насамперед з погляду його впливу на весь хід капіталістичного відтворення, тобто в макроекономічному аспекті. У цьому відношенні нагромадження копійчаного капіталу тісно взаємодіє с реальним нагромадженням, що представляє в цілому інший процес. Велика частина копійчаного капіталу формується за рахунок заощаджень населення, а їхні розміри відіграють значну роль в утворенні загальнонаціональної норми реального нагромадження, частки капіталовкладень у валовому національному продукті.

Функції кредитного ринку визначаються його сутністю і роллю, якові він виконує в системі капіталістичного господарства, а також задачами по відтворенню капіталістичних виробничих відносин.

Варто виділити п'ять основних функцій кредитного ринку: обслуговування товарного звертання через кредит; акумуляція або збирання грошових заощаджень (нагромаджень) підприємств, населення, держави, а також іноземних клієнтів; трансформація грошових фондів безпосередньо в позичковий капітал і використання його у виді капіталовкладень для обслуговування процесу виробництва; обслуговування держави і населення як джерел капіталу для покриття державних і споживчих витрат; прискорення концентрації і централізації капіталу, сприяння утворенню могутніх фінансово-промислових груп.

Зазначені функції кредитного ринку спрямовані на підтримку капіталістичного способові виробництва, забезпечення функціонування економічної системи державно-монополістичного капіталізму.

Відбиваючи нагромадження і рух копійчаного капіталу, кредитний ринок органічно зв'язаний з рухом вартості в її грошовій формі, з утворенням і використанням різних грошових фондів у виді кредитних ресурсів і цінних паперів. За допомогою ринку можна вимірити і визначити рух, обсяг, напрямок грошових фондів, що йдуть на розвиток капіталістичного суспільного відтворення, вплив його на соціально-економічні відносини.

3. Кредитна система

Необхідність кредитних відносин у ринковій економіці загальновідома. З одному бокові, в окремих фірм, приватних осіб і інших учасників ринкових відносин виникають тимчасово вільні грошові кошти: надлишки коштів у виді амортизаційних відрахувань, тимчасово вільні засоби в зв'язку з розбіжністю години реалізації товарів і послуг і години придбання нових партій сировини, матеріалів і т.д., а також у зв'язку із сезонним виробництвом; засобу, накопичені, але не використані для розширення виробництва, виплати заробітної плати, грошові доходи і заощадження населення. З іншого бокові, в учасників ринкових відносин виникає потреба в додаткових засобах, понад тихнув, які смороду мають на даний момент.

Виникає протиріччя, що цілком розрили за допомогою особою інфраструктури ринкового господарства - кредитної системи.

При розгляді кредитної системи потрібно враховувати, що вона базується на реалізації складних економічних відносин, минулий тривалий історичний шлях розвитку і граючих консолідуючу роль у структурі всіх економічних взаємозв'язків.

Розрізняють два поняття кредитної системи:

Ш сукупність кредитних відносин, форм і методів кредитування (функціональна форма) ;

Ш сукупність кредитно-фінансових установ, що акумулюють вільні грошові кошти і надають їх у позичку (інституціональна форма) .

У першому аспекті кредитна система представлена банківським, споживчим, комерційним, державним, міжнародним кредитом. Усім цим видам кредитові властиві специфічні форми відносин і методи кредитування. Реалізують і організують ці відносини спеціалізовані установи, що утворять кредитну систему в іншому (інституціональному) розумінні. Ведучою ланкою інституціональної структури кредитної системи є банки.

Однак, кредитна система - більш широке і ємне поняття, чим банківська система, що включає лише сукупність банків, діючих у країні.

Як було сказаний вище, кредитна система держави складається з банківської системи і сукупності так званих небанківських банків, тобто небанківських кредитно-фінансових інститутів, здатних акумулювати тимчасово вільні засоби і розміщати їхній за допомогою кредитові. У світовій практиці небанківські кредитно-фінансові інститути представлені інвестиційними, фінансовими і страховими компаніями, пенсійними фондами, ощадними касами, ломбардами і кредитною кооперацією. Ці установи, формально не будучи банками, виконують багато банківських операцій і конкурують з банками. Однак, незважаючи на поступове стирання розходжень між банками і небанківськими кредитно-фінансовими інститутами, ядром кредитної інфраструктури залишається банківська система.

4. Банківська система

Уся сукупність банків у національній економіці утворить банківську систему країни. У даний година практично у всіх країнах з розвитий ринковою економікою банківська система має два рівня.

Перший рівень банківської системи утворить центральний банк (або сукупність банківських установ, що виконують функції центрального банкові, наприклад Федеральна резервна система США) . За їм законодавчо закріплюються монополія на емісію національних грошових знаків і ряд особливих функцій в області кредитно-грошової політики. Другий рівень дворівневої банківської системи займають комерційні банки. Смороду концентрують основну частину кредитних ресурсів, здійснюють у широкому діапазоні банківські операції і фінансові послуги для юридичних і фізичних осіб. Ці банки організуються на пайових (акціонерних) початках і за формою власності поділяються на державні, акціонерні, кооперативні.

Основними функціями комерційних банків є:

o мобілізація тимчасово вільних коштів і перетворення їх у капітал;

o кредитування підприємств, держави і населення;

o випуск кредитних грошів;

o здійснення розрахунків і платежів у господарстві;

o емісійно-засновницька функція;

o консультування, представлення економічної і фінансової інформації.

Що ж таке комерційний банк? Банк - це комерційне підприємство, метою якого є максимізація прибутку, збільшуючий власний капітал банкові, що сприяє збагаченню його власників. Однак банк повинний завжди співвідносити прибутковість з розуміннями безпеки і ліквідності. Банк, предлагаючий занадто багато позичок або виявляється не в стані забезпечити ліквідність, необхідну в деяких непередбачених ситуаціях, може виявитися неплатоспроможним. Робота в межах реально наявних ресурсів, що є основним принципом діяльності комерційного банкові, означає, що комерційний банк повинний забезпечувати не тільки кількісна відповідність між своїми ресурсами і кредитними вкладеннями, алі і домагатися відповідності характерові банківських активів специфіці мобілізованих їм ресурсів. Насамперед це відноситься до термінів тихнув і інших. Так, якщо банк залучає засобу головним чином на короткі терміни (внески короткострокові або до запитання), а вкладає їхній переважливо у довгострокові позички, ті його здатність без затримок розплачуватися за своїми обов'язками (тобто його ліквідність) виявляється під погрозою.

Логічно припустити, що банки не можуть віддати в борг усі наявні в них гроші вкладників, оскільки останні мають право відкликати свої гроші в будь-який момент. Однак банківський досвід показує, що банки можуть не тільки надати в кредит майже всі засобу на депозитах, алі і задовольнити вимоги своїх вкладників.

Проте, для забезпечення власної безпеки банки залишають собі визначену фіксовану частину депозитів незадіяної. Ці фонди іменуються банківськими резервами.

Традиційно банк розглядається як фінансова установа, яку приймає внески і видає комерційні позички. Ці традиційні банківські операції відносяться або до пасивних, або до активним. Пасивні операції - операції по мобілізації засобів, а саме: залучення кредитів, внесків (депозитних, ощадних) , одержання кредитів від інших банків, емісія власних цінних паперів.

Засобу, одержувані в результаті пасивних операцій, є основою безпосередньої банківської діяльності. Активні операції - операції по розміщенню засобів. У результаті активних операцій банки одержують дебетові відсотки, що повинні бути вище кредитових відсотків, виплачуваних банком по пасивних операціях.

Різниця між дебетовими і кредитовими відсотками (маржа) - одна з найважливіших традиційних статей доходові банкові (банківський прибуток формується і за рахунок комісійних зборів за банківські послуги) .

Депозитні операції - це термінові і безстрокові вкладення клієнтів банкові. Засобу, що зберігаються на рахунках до запитання (безтермінові вклади) , призначаються для здійснення поточних платежів - наявними або через банк за допомогою чеків, кредитних карток або акредитивів. Інший вид депозитних внесків - термінові внески (з визначеними термінами погашення). По цих внесках звичайно виплачуються більш високі відсотки, що залежати від терміну внеску, оскільки банки можуть більш тривалий година розпоряджатися засобами вкладника і мають можливість реінвестувати них. Найчастіше на термінові рахунки містяться засоби цільового призначення, наприклад суми, призначені підприємцем для покупки устаткування через 6 місяців.

До пасивних операцій відносяться і різні ощадні операції. Ощадні депозити служать для нагромадження засобів клієнта, про що клієнтові видається свідчення (ощадна книжка) .

Активні операції банків - це операції по видачі (розміщенню) різного роду кредитів. Найбільше що часто зустрічається видом кредитові, видаваного банками, є короткострокова позичка економічним агентам, звичайно для фінансування покупки товарно-матеріальних цінностей. Ця позичка може видаватися під реальне забезпечення або без нього, алі в будь-якому випадку для її одержання необхідно наявність звітних фінансових документів, що характеризують фінансове положення позичальника, для того щоб банк міг у будь-який момент оцінити імовірність своєчасного погашення позички.

Функція кредитування підприємств, держави і населення має важливе економічне значення. Пряме надання в позичку вільних грошових капіталів їхніми власниками позичальникам у практичного господарського життя утруднено. Банк виступає в якості фінансового посередника, одержуючи грошові кошти в кінцевих кредиторів і даючи їхнім кінцевим позичальникам. Комерційні банки надають позички споживачам на придбання товарів тривалого користування, сприяючи росту їхнього рівня життя. Оскільки державні витрати не завжди покриваються доходами, банки також кредитують фінансову діяльність урядові.

5. Класифікація банківських кредитів і принципи банківського кредитування

У ринкових умовах господарювання основною формою кредитові є банківський кредит, тобто кредит, наданий комерційними банками різних типів і видів. Суб'єктами кредитних відносин у області банківського кредитові є підприємства й організації, населення, держава і самі банки. Як відомо, у кредитній угоді суб'єкти кредитних відносин завжди виступають як кредитори і позичальники. Кредиторами є особи (юридичні і фізичні) , засоби, що надалі свої тимчасово вільні, у розпорядження позичальника на певний рядків.

Позичальник - сторона кредитних відносин, що одержує засобу в користування (у позичку) і зобов'язана їх повернути у встановлений термін. Що стосується банківського кредитові, то суб'єкти кредитних угод отут обов'язково виступають у двох особах, тобто як кредитор і як позичальник. Це зв'язано з тім, що банки працюють в основному на притягнутих засобах і, отже, стосовно підприємств і організацій, населенню, державі - власникам цих засобів, поміщених на рахунках у банкові, виступають як позичальників. Перерозподіляючи зосереджені в собі ресурси на користь нужденних у них, банки виступають як кредитори. Ті ж саме спостерігається і відносно іншої сторони кредитних угод - населення, господарства, держави; поміщаючи на рахунках у банкові свої грошові кошти, смороду виступають у ролі кредитора, а, просячи позичку, перетворюються в позичальників.

Комерційні банки надають своїм клієнтам різноманітні види кредитів, які можна класифікувати по різним ознакам. Насамперед, по основних групах позичальників: кредит господарству, населенню, державним органам влади.

По призначенню (напрямкові) розрізняють кредит:

ь споживчий;

ь промисловий;

ь торговельний;

ь сільськогосподарський;

ь інвестиційний;

ь бюджетний.

У залежності від сфери функціонування банківські кредити, надані підприємствам усіх галузей господарства (тобто суб'єктам, що хазяюють) , можуть бути двох видів: позички, що беруть доля в розширеному відтворенні основних фондів, і кредити, що беруть доля в організації оборотних фондів. Останні, у свою чергу, підрозділяються на кредити, що направляються в сферу виробництва, і кредити, що обслуговують сферу звертання.

По термінах користування кредити бувають до запитання і термінові.

Останні, у свою чергу, підрозділяються на:

§ короткострокові (до 1 долі) ;

§ середньострокові (від 1 до 3 років) ;

§ довгострокові (понад 3 років) .

Як правило, кредити, що формують оборотні фонди, є короткостроковими, а позички, що беруть доля в розширеному відтворенні основних фондів, відносяться до середньо- і довгострокових кредитів.

По розмірах розрізняють кредити великі, середн і дрібні.

По забезпеченню: незабезпечені (бланкові) кредити і забезпечені, котрі, у свою чергу, по характері забезпечення підрозділяються на заставні, гарантовані і застраховані.

По способі видачі банківські позички можна розмежувати на позички компенсаційні і платіжні. У першому випадку кредит направляється на розрахунковий рахунок позичальника для відшкодування останньому його власних засобів, вкладених у товарно-матеріальні цінності, або у витрати. У іншому випадку банківська позичка направляється безпосередньо на оплату розрахунково-грошових документів, пред'явлених позичальникові до оплати по кредитованим заходам.

По методах погашення розрізняють банківські позички, що погашаються в розстрочку (частинами, частками) , і позички, що погашаються одноразово (на одну визначену дату) .

Банківське кредитування підприємств і інших організаційно-правових структур на виробничі і соціальні нестатки здійснюється при строгому дотриманні принципів кредитування.

Останні являють собою основу, головний елемент системи кредитування, оскільки відбивають сутність і зміст кредитові, а також вимоги об'єктивних економічних законів, у тому числі й у області кредитних відносин.

До принципів кредитування відносяться: терміновість повернення, диференційованість забезпеченість і платність.

Зворотність є тією особливістю, що відрізняє кредит як економічну категорію від інших економічних категорій товарно-грошових відносин. Без зворотності кредит не може існувати. Зворотність є невід'ємною рисою кредитові, його атрибутом.

Терміновість кредитування являє собою необхідну форму досягнення зворотності кредитові. Принцип терміновості означає, що кредит повинний бути не просто повернутий, а повернутий у строго визначений термін, тобто в ньому знаходить конкретне вираження фактор години. І, отже, терміновість є тимчасова визначеність зворотності кредитові.

Диференційованість кредитування означає, що комерційні банки не повинні однозначно підходити до питанню про видачу кредитові своїм клієнтам, що претендують на його одержання. Кредит повинний надаватися тільки тім, хто в стані його вчасно повернути.

Тому диференціація кредитування винна здійснюватися на основі показників кредитоспроможності, під якою розуміється фінансове стан підприємства, що дає впевненість у здатності і готовності позичальника повернути кредит в обумовлений договором термін.

Принцип забезпеченості кредитові означає, що позички можуть видаватися під визначені види кредитного забезпечення. У світовий банківській практиці видами кредитного забезпечення крім матеріальних цінностей, оформлених заставним зобов'язанням, виступають гарантії і поручительства платоспроможних відповідно юридичних і фізичних осіб, а також страхові поліси оформленого позичальниками в страховій компанії ризику непогашення банківського кредитові. Причому не тільки одна, алі і всі перераховані форми юридичних зобов'язань одночасно можуть служити забезпеченням видаваного банком кредитові.

Принцип платності кредитові означає, що кожне підприємство-позичальник повинний внести банкові визначену плату за тимчасове користування його коштами. Реалізація цього принципові на практиці здійснюється через механізм банківського відсотка. Ставка банківського відсотка - це свого роду “ціна “кредитові. Платність кредитові покликана впливати на господарський (комерційний) розрахунок підприємств, спонукуючи них на збільшення власних ресурсів і ощадлива витрата притягнутих засобів.

Сукупне застосування на практиці всіх принципів банківського кредитування дозволяє дотриматися як загальнодержавні інтереси, так і інтереси обох суб'єктів кредитної догоди: банкові і позичальника.

Висновок

Отже, що ж таке кредитний ринок і для чого він потрібний? Кредитний ринок це насамперед механізм перерозподілу капіталу, що забезпечує трансформацію копійчаного капіталу в позичковий. При його допомозі тимчасово вільні грошові кошти можуть бути віддані в тимчасове користування за визначену плату (відсоток) . Кредит дозволяє протиріччя між необхідністю вільного переходові капіталу з однієї галузі виробництва в іншу і закріпленістю капіталу у визначеній формі, стимулює розвиток виробничих сил і прискорює формування джерел капіталу.

Очевидно, що для стійкого функціонування кредитного ринку необхідна інфраструктура, що забезпечувала б нормальне взаємодія між що мають вільні грошові ресурси і нужденними в них. Така інфраструктура, що складається із сукупності кредитно-фінансових установ, що акумулюють вільні грошові засобу і що надає потім них у позичку, представлена банками і іншими кредитно-фінансовими установами. Банки концентрують основну частину кредитних ресурсів, здійснюючи в широкому діапазоні банківські операції і надаючи фінансові послуги. Функції банків досить широкі і не обмежуються тільки посередництвом між власниками капіталу і позичальниками.

У широкому змісті слова, учасниками кредитних відносин є всі, починаючи від держави і закінчуючи громадянами. При цьому також усі є як кредиторами, так і позичальниками. Справді, вкладаючи гроші в банк, громадянин є кредитором, тому що надає свої засоби в тимчасове користування, а, одержуючи позичку, наприклад на придбання автомобіля, земельної ділянки і т.д., є позичальником. Держава, розміщаючи цінні папери на ринку, є позичальником, а надаючи кредит комерційним банкам - кредитором. Таким чином, коло учасників кредитного ринку дуже широкий і містить у собі суб'єктів, що хазяюють, населення і держава.

Використана література

1) Загальна теорія грошів і кредитові. Під ред. проф. Е. Ф. Жукова // Банки

і біржі. -- ЮНИТИ, 1995.;

2) Банківська праворуч. Під ред. проф. В. И. Колесникова, Л. П. Кроливецкой // Фінанси і статистика. -- 1996.;

3) Камаев В. Д. і ін. Підручник по основах економічної теорії. - “ВЛАДОС” , 1996.