Процес бюджетування в банку

13

Реферат

з дисципліни “Фінансовий менеджмент” на тему:

“Процес бюджетування в банку”

ЗМІСТ

Вступ

1. Сутність процесу бюджетування як складової фінансового планування в банку

2. Види і функції бюджетного планування в банку

3. Системи та методи бюджетного планування

Висновки

Список використаної літератури

ВСТУП

Українські банки, відчуваючи негативні наслідки світових і внутрішніх економічних процесів в умовах зниження обсягів ресурсів і доходів та зростання витрат, мають гостру необхідність в підвищенні ефективності системи управління та її основного елемента - фінансового планування.

Добре сформована система бюджетування в комерційних банках, що діють на теренах України, набуває особливого значення. На сучасному етапі розвитку комерційних банків та гострої конкуренції між ними вона вкрай потрібна.

Упровадженню технології бюджетування все більше комерційних банків приділяють значну увагу. Це обумовлено насамперед тим, що протягом певного часу банки розвивалися спонтанно, використовуючи породжені розвалом Радянського Союзу можливості для швидкого збагачення. В такій ситуації виробилася хибна думка, що банк може обходитись мінімальною кількістю аналітичних досліджень, інструментів автоматизації та обґрунтованого планування. Однак криза 1998 року переконливо довела, що до певної міри убезпечити банки від банкрутства може чітке планування, оперативний контроль за виконанням управлінських рішень структурних підрозділів, розподіл відповідальності між ними, тобто ефективна система бюджетування.

Удосконалення процесу бюджетування в банках досліджують такі вітчизняні автори, як Т.М.Неклюдова, О.Любунь, Ю.Овдій, М.Д.Білик та інші.

Мета дослідження - дослідження особливостей процесу бюджетування в банку, в т.ч. видів бюджету, функцій, систем, технологій бюджетування тощо.

1. Сутність процесу бюджетування як складової фінансового планування в банку

Ключовим показником рівня менеджменту банківської установи є розвиненість і якість планування. Планування - це інструмент управління, який охоплює всі аспекти банківської діяльності. Але, щоб скористатися ним, керівництво мусить визнати, що планування необхідне для життєздатності банку. Для багатьох керівників ціною усвідомлення цього факту стали невикористані можливості, недоотримані доходи, фінансові втрати.

Планування - це встановлення цілей і визначення шляхів їхнього досягнення. Довгострокове планування передбачає складання стратегічного плану розвитку суб'єкта, в якому формулюються фундаментальні орієнтири діяльності, модель існування банку.

Планування починається з формулювання мети, якій має підпорядковуватися діяльність установи. Ця перша складова стратегії розкриває бачення керівництвом того, яким банк повинен стати в ідеалі. Мета розробляється керівництвом банку на підставі їхнього знання сильних і слабких аспектів установи, а також знання навколишнього середовища. Виходячи з цього формулюються стратегічні цілі, які розкриваються у політиці і бізнес плані.

Основний принцип фінансового менеджменту полягає в тому, що максимізація вартості акціонерного капіталу є ключовим пріоритетним завданням. Усі банки - це корпорації, акціонери яких зацікавлені в зростанні вартості акціонерного капіталу і доходу за ним. Якщо цього не відбувається інвестори можуть забажати позбутися акцій і тоді банк відчуватиме труднощі при залученні нового капіталу для забезпечення свого зростання в майбутньому. Тому очевидно, що менеджери мають прагнути максимізувати вартість акціонерного капіталу при збереженні прийнятного рівня ризику за своїми операціями [2].

Нині для багатьох українських банків основною метою є виживання. Наповнення стратегії залежить від конкретних проблем, спричинених недостатньою капіталізацією, незадовільною якістю кредитного портфеля, марнотратною поведінкою.

Отже, найважливішими показниками будь-якого банку є прибутковість і ризик. Завдання комерційного банку, як і інших підприємницьких структур, - максимізація вартості коштів, вкладених акціонерами, при збереженні прийнятного рівня ризику. Це завдання складне, і поступово його розв'язання передбачає, що банківська установа має перебувати у постійному пошуку нових можливостей подальшого зростання, підвищення прибутковості й ефективнішого планування і контролю.

Основними елементами системи планування в банку є інформаційна система, методологічний апарат, планово-аналітична служба [6, С. 27].

Контроль за своєчасним складанням фінансових планів банків, а також за виконанням показників затверджених фінансових планів банків здійснює Спостережна рада банку. Відповідальність за достовірність та обґрунтованість планування окремих показників несе керівник банку.

У зарубіжній практиці оперативне фінансове планування визначають, як правило, поняттям “бюджетування”, що походить від англійського терміна “budgeting”. У сучасній вітчизняній науковій літературі і практиці термін “оперативне фінансове планування” трактується як синонім терміна “бюджетування” [7, C.104].

Бюджет банку - це фінансовий документ, який визначає джерела формування доходів і витрат та фіксує фінансовий результат діяльності банку.

Бюджетування в банку - це управлінська технологія, яка поєднує процес оперативного фінансового планування, обліку і контролю операцій банку.

Об'єктами фінансового бюджетування є фінансові потоки, окремі банківські операції, фінансові ризики, індикатори фінансових ринків, фінансові результати діяльності банку та його структурних підрозділів, ліквідна позиція та нормативи обов'язкового резервування, валютна позиція тощо [7, С.105].

Суб'єкти бюджетування: центри фінансової відповідальності (структурні підрозділи), Бюджетний комітет [7, C.109].

2. Види і функції бюджетного планування в банку

Існує безліч класифікацій бюджетів банку. Розглянемо найвідоміші з них (додаток А).

Як бачимо, існує велика кількість різних підходів до бюджетування в банку, що істотно розрізняються за різними критеріями. Кожен з них має певні переваги та недоліки порівняно з іншими, тому неможливо назвати той чи інший тип бюджетування найкращим.

Бюджет банку представлений, насамперед, бюджетом активів і пасивів (БАП), бюджетом доходів і витрат (БДВ), бюджетом руху грошових коштів (БРГК) і кошторисом капітальних вкладень, їх характеристику наведено в додатку Б [3].

Бюджетування -- це технологія складання, коригування, контролю й оцінки виконання бюджетів, а тому бюджетування перетворюється в основу основ усіх технологій внутрішньобанківського управління.

Процес бюджетування, як частина системи фінансового планування в банку, складається з трьох етапів:

o складання планового бюджету банку;

o облік фактичного виконання бюджету банку;

o контроль та аналіз результатів виконання бюджету.

Бюджетування як управлінська технологія включає три складові: методику, організацію та автоматизацію бюджетування.

Основою процесу бюджетування, є визначення його об'єктів.

Залежно від того, до якої групи належать операції банку (активні, пасивні чи розрахункові), існують різні підходи до їх фінансового планування. Але в будь-якому випадку, це планування здійснюється за двома основними складовими - обсяг та ціна.

Бюджетування вимагає побудови такої організаційно-фінансової структури банку, яка забезпечує формування бюджетних параметрів і контроль бюджетного процесу. Це завдання передбачає створення в банку фінансової структури, яка являє собою сукупність сфер фінансової відповідальності, що є об'єктами бюджетування і поділені між структурними підрозділами банку.

Складовими елементами фінансової структури банку є центри фінансового обліку, які поділяються на три типи: центри управління, центри прибутку, центри витрат (процесінг-центри, сервіс-центри). Вищим рівнем фінансової структури банку є “бізнеси”. Бізнес - сукупність центрів фінансового обліку, які належать до технологічно самостійного сегмента.

Процес складання планового бюджету повинен поділятися на чотири етапи:

o визначення керівництвом основних напрямів діяльності банку;

o підготовка бюджетними центрами своїх бюджетів;

o проведення керівництвом аналізу і перевірки пропозицій за бюджетами, наслідком яких є коригування бюджетними центрами своїх бюджетів відповідно до рекомендацій керівництва;

o затвердження бюджетів [4].

Перший етап - визначення керівництвом основних напрямів діяльності банку - обов'язково включає такі чотири складові:

o визначення орієнтирів діяльності банку в цілому;

o визначення планових значень макроекономічних показників (аналіз зовнішнього середовища);

o визначення орієнтирів за основними напрямами діяльності;

o визначення внутрішніх нормативів, у тому числі щодо не операційної діяльності.

Найважливішим етапом у процесі складання бюджету банку є підготовка бюджетними центрами банку планових бюджетів, до яких входять операційний бюджет, фінансовий бюджет та інвестиційний бюджет [5].

Для прийняття ефективних управлінських рішень топ-менеджменту необхідно в режимі реального часу отримувати інформацію про фактичне виконання бюджету банку. Це забезпечується впровадженням управлінського обліку з метою накопичення, обробки і використання інформації щодо фактичного обліку виконання бюджету в розрізі фінансової структури банку.

3. Системи та методи бюджетного планування

Система фінансового планування повинна ґрунтуватися на завданнях, поставлених перед банком, стратегії і тактиці їхнього виконання. Таким чином, фінансове планування забезпечує:

1) визначення конкретних фінансових показників для досягнення стратегічних цілей і тактичних завдань банку;

2) чітке бачення проблем і перешкод, що виникають у міру перетворення в життя стратегії і тактики банку;

3) вироблення нових тактичних шляхів для досягнення стратегічних цілей;

4) ефективне оперативне планування;

5) координацію, кооперацію і комунікації;

6) створення основ для оцінки і контролю виконання;

7) усвідомлення витрат на діяльність банку;

8) кількісне обґрунтування планів менеджерів;

9) мотивацію працівників через орієнтацію на досягнення цілей банку;

10) виконання вимог нормативних документів і контрактів.

Продуктами фінансового планування і бюджетування є:

o фінансова модель і план банківських операцій;

o бюджет банку і бюджети структурних підрозділів;

o розрахунок прогнозних показників.

У фінансовій моделі та плані банківських операцій задаються планові обсяги операцій, доходи і видатки по них, що в остаточному підсумку дає можливість побудувати планові показники для балансу, звіту про прибутки і збитки, які є надійним засобом контролю за показниками діяльності банку в наступному році. У бюджеті передбачаються витрати капіталу, нові програми або проекти, плановані видатки і фінансові результати діяльності на наступний фінансовий рік як у цілому для банку, так і для окремих підрозділів. Основною відмінністю фінансової моделі від бюджету є те, що призначення фінансової моделі і плану банківських операцій -- докладніше відобразити джерела й обсяги планових доходів банку, в той час як завдання бюджету -- детально відображати видатки і капітальні затрати банку. Розрахунок прогнозних показників необхідний для оцінки дотримання банком нормативних вимог регулятивних органів і внутрішніх управлінських нормативів [5].

Фінансове планування і бюджетування здійснюється у двох напрямках:

1 -- розробка показників, нормативів, лімітів для банку в цілому, із поділом за окремими видами банківських операцій;

2 -- підготування функціональних планів і бюджетів, тобто бюджетів окремих підрозділів банку. Таким чином, підрозділ банку, для якого може бути складений окремий бюджет і передбачений контроль за його виконанням, є бюджетним центром або центром відповідальності.

Взаємозв'язок цих напрямків полягає в тому, що на основі бюджетів окремих підрозділів визначається ставка розподілу їхніх видатків за окремими видами банківських операцій.

Згідно 3 розділу Постанови НБУ «Про схвалення методичних рекомендацій щодо організації процесу формування управлінської звітності в банках України» від 06.09.2007 N 324 банки повинні впровадити процес регулярної підготовки стратегічних і фінансових планів, а також моніторингу результатів роботи за цими планами. Виконавчий орган банку має здійснювати нагляд за впровадженням цього процесу та ухвалювати плани і бюджети перед їх поданням органу управління банку для остаточного погодження [1].

Планування охоплює такі основні сфери:

а) корпоративні пріоритети банку;

б) аналіз ринку та конкурентів;

в) стратегічне бачення;

г) місію (визначає загальну мету з точки зору суспільної вигоди та стандарти поведінки в банку; на підставі місії розробляються цілі і завдання діяльності банку);

ґ) стратегічний середньостроковий план (макроплан для банку в цілому);

д) тактичні середньострокові плани (упровадження стратегічного середньострокового плану);

е) плани заходів, щорічні оперативні плани та бюджет;

є) контроль і моніторинг.

Основними технологіями складання бюджету є:

а) ситуаційні плани (бюджети) - прогнозування песимістичної,

реалістичної і оптимістичної ситуації;

б) ітераційне планування - багаторазове узгодження бюджету на різних рівнях відповідальності (використовується в банках, які мають значну кількість філій);

в) планування (доходів і витрат) від досягнутого - складання бюджету на підставі фактичних результатів діяльності банку, досягнутих у попередньому періоді;

г) змінний (гнучкий) бюджет (складається, коли ситуація як у банку, так і в зовнішньому середовищі може різко змінитися).

Методики та формати, які використовуються у фінансовому плані, мають відповідати методикам і форматам, прийнятим у методологічній основі управлінського обліку та управлінській звітності, з метою сприяння проведенню порівняльного аналізу фактичних і запланованих даних, а також виявленню відхилень і привернення до них уваги членів виконавчого органу банку [2].

Скоригований та затверджений фінансовий план і бюджет є додатком до стратегічного плану. Стратегічний фінансовий план не розписується за статтями доходів і витрат, а містить основні річні показники (наприклад, на наступні три - п'ять років).

Існує три основні варіанти формування бюджетів у банківських установах (додаток В) [7].

Основою організаційного забезпечення бюджетування в банку є бюджетний регламент.

Бюджетний регламент - сукупність внутрішньобанківських документів та наказів, які описують порядок розроблення та складання бюджетів, учасників кожного етапу бюджетування (посада та підрозділ), дії кожного учасника (послідовність та терміни), джерела, строки та формати отримання та передання інформації [8, С.57].

Головне завдання бюджетного регламенту - забезпечення можливості контролювати хід складання та виконання бюджетів різних видів і рівнів управління.

Створення бюджетного регламенту повинно включати два етапи -- складання документів, необхідних для процесу бюджетування, та навчання персоналу роботі з бюджетними документами.

Контролювати процес бюджетування, не маючи достатніх автоматизованих засобів управління, неможливо, оскільки бюджетування -- складна і багатомірна система, особливо в банках. Це передбачає використання у банку автоматизованих систем бюджетування.

Програмний продукт не дешевий, але має велику функціональність, дозволяє бачити всю необхідну інформацію в режимі реального часу, сортувати її відповідно до специфіки роботи, у результаті чого всі бюджети банку виконуються в межах 98-105%.

Основні програмні продукти з бюджетування, які існують сьогодні на українському ринку: "Oracle Financial Analyzer", "Hyperion Planning", "Cognos Planning", "Bplan", "Контур Корпорация. Бюджет" та інші [7, С.111].

Узагальнивши практичний досвід, завдання автоматизації процесу бюджетування в банках можна звести до таких: скорочення часу обробки даних; забезпечення швидкого доступу до даних; можливість всебічного оперативного аналізу; підвищення надійності зберігання даних; можливість подання інформації в зручному вигляді; зниження “технічних” помилок персоналу.

За результатами дослідження, які провели О.Є.Кузьмін та О.Г.Мельник, найбільш суттєвими проблемами, що перешкоджають впровадженню та використанню бюджетування в організаціях, є:

- недостатній рівень інформаційного забезпечення розробки бюджетів (37,1%);

- опір працівників щодо розробки та виконання бюджетів (31,3%);

- недостатня кваліфікація розробників та виконавців бюджетів (28,2%);

- відсутність сучасного програмного забезпечення (23,7%);

- наявність конфліктів при розподілі ресурсів між підрозділами (20,0%);

- відсутність інформації про процедури і порядок розробки та реалізації бюджетів (13,3%) та інші проблеми (0,3%) [7, С.106].

Подолання визначених негативних чинників сприятиме удосконалення системи управління банком через технологію бюджетування.

ВИСНОВКИ

Дослідження показали, що бюджетування є одним із найефективніших інструментів пошуку внутрішніх резервів у діяльності банку та їх раціонального використання, що дозволяє насамперед спланувати доходи та витрати банку і в результаті втілити концепцію «управління винятками».

Концепція «управління винятками» є таким способом організації управління банком, при якому на основі реалізації функції планування за допомогою системи бюджетів подальший управлінський вплив, мотивація і контроль здійснюються за допомогою реалізації аналітичної функції у сфері оцінки відхилень від запланованих у бюджетах варіантів. Це дозволяє ефективніше використовувати фінансові ресурси, що є у розпорядженні банку для здійснення операцій та надання послуг, що, в свою чергу, підвищує операційну ефективність та вивільняє додаткові внутрішні резерви.

Через цю призму визначено сутність бюджетування, узагальнено підходи щодо методів організації бюджетування та обґрунтовано його роль у системі управління банком через функції бюджетного планування, організації, мотивування, контролю та регулювання. Науково-обґрунтована система банківського бюджетування має здійснюватися обраними методами поетапно та базуватися на принципах єдності, повноти, участі, відповідальності, координації.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Постанова НБУ «Про схвалення методичних рекомендацій щодо організації процесу формування управлінської звітності в банках України» від 06.09.2007 N 324.

2. Коваленко Л.О., Ремньова Л.М. Фінансовий менеджмент: Навч. посіб. - 2-ге вид., перероб. і доп. - К.: Знання, 2005. - 485 с. - (Вища освіта ХХІ століття).

3. Фінансовий менеджмент: Підручник / Кер. кол. авт. і наук. ред. проф. А.М. Поддєрьогін. - К.: КНЕУ, 2005. - 536 с.

4. Шелудько В.М. Фінансовий менеджмент: Підручник. - Знання, 2006. - 439 с. - (Вища освіта ХХІ століття).

5. Білик М.Д. Удосконалення бюджетування в комерційному банку // Ринок цінних паперів України. - 2005. - №1. - С.23-28.

6. Любунь О. Планування та бюджетування як універсальні інструменти управління банківською установою // Банківська справа. - 2007. - №5. - С.27-30.

7. Неклюдова Т.М. Сутність та принципи організації бюджетування у банку // Регіональна економіка. - 2009. -№2. - С.103-112.

8. Овдій Ю. Організаційне забезпечення процесу бюджетування в банку // Вісник НБУ. - 2005. - №11. - С.57-59.