13

Зміст

Вступ

1. Організація роботи з готівкового обігу та порядок видачі готівки з кас банку

2. Завдання регіональних управлінь НБУ в сфері організації готівкового обігу

3. Резервні фонди і операційна каса НБУ

4. Порядок випуску та вилучення грошей

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

Банки є суб'єктами господарської діяльності, проте характер їхньої діяльності є специфічним. З одного боку, вони залучають тимчасово вільні грошові кошти фізичних і юридичних осіб, а з другого -- задовольняють як власні потреби, так і потреби своїх клієнтів -- фізичних та юридичних осіб.

У ході історичного розвитку у поняття банку, банківських операцій або кредитних установ вкладали зовсім різний зміст. Це пояснюється тим, що постановка завдань, сфера діяльності і способи роботи банків з плином часу значно змінювались.

Щоб зрозуміти специфіку діяльності банку, звернімося до загальної теорії економіки виробництва. На першому плані -- людина, яка чітко визначає виробничу мету і, прагнучи досягти її, здійснює планомірну цілеспрямовану господарську діяльність. Згідно з теорією виробництва продукти цієї діяльності перетворюються на товар лише за умови продажу на ринку, що стає можливим, коли є суспільний попит на ці продукти.

Банківські послуги також потрібно продати. Зрештою банки функціонують, щоб задовольняти потреби клієнтів і забезпечувати власний дохід. Неодмінною умовою тривалої та успішної господарської діяльності банку є оптимальна продуктивність, економічність, рентабельність і ліквідність.

1. Організація роботи з готівкового обігу та порядок видачі готівки з кас банку

Касові операції банку становлять досить великий обсяг роботи і характеризують одну з головних функцій банку. Більше того, контроль стану ринку операцій з готівкою, що його покладено на банківську систему, є однією із важливих передумов поліпшення економічної ситуації в Україні.

Банки, здійснюючи своєчасне касове обслуговування контрагентів (клієнтів), забезпечують тим самим збереження їхніх коштів, а також сприяють додержанню емісійно-касової дисципліни.

Основні аспекти банківської діяльності за цими напрямами викладено в інструкції «Про організацію роботи з готівкового обігу установами банків України», затвердженої постановою Правління Національного банку України від 19.02.2001 за № 69.

Усі державні, кооперативні, акціонерні, орендні, колективні, громадські та інші підприємства, організації, установи незалежно від форми власності та видів діяльності, а також особи, що є суб'єктами підприємницької діяльності і мають поточний рахунок у банку, зобов'язані зберігати свої грошові кошти в установах банків. За потреби вони можуть одержати готівку з установ банку для розрахунків з оплати праці, грошових виплат та заохочень, купівлі цінних паперів, виплати дивідендів, гонорарів, стипендій, пенсій, витрат на службові відрядження, господарські потреби тощо.

Основним документом для одержання готівки є грошовий чек установленої форми. Для внутрішньобанківських операцій використовується видатковий касовий ордер. Цей документ заповнюють також індивідуальні позичальники, що одержують позики в банках, вкладники і пенсіонери.

В оформленні видаткових касових операцій крім відповідального виконавця і касира, для забезпечення захисту документообігу бере участь контролер видаткових операцій.

Для проведення видаткових операцій завідувач каси видає касирам під звіт готівку під розписку в книзі прийнятих і виданих грошей (цінностей). Щоразу, після одержання суми в підзвіт та сплати видаткових документів, касир видаткової каси проводить відповідні записи в книзі обліку прийнятих і виданих грошей (цінностей), указуючи кількість проведених документів і залишок підзвітних сум [1, с. 30].

Відповідальний працівник, приймаючи чеки та інші документи на одержання готівки, перевіряє наявність необхідної суми на поточному рахунку клієнта і достовірність самого чека, порівнюючи підписи, печатку і номер чека зі зразками, поданими до банку.

За паспортом встановлюється особа одержувача, підпис якої вміщений на зворотному боці чека. Відірвавши від чека контрольну марку, що повертається одержувачу, відповідальний працівник передає чек контролеру з видаткових касових операцій, у функції якого входить повторний контроль достовірності чека і правильності його заповнення, а також реєстрація чека у видатковому касовому журналі. Провівши цю роботу, контролер передає чек безпосередньо касирові до виконання.

Одержавши видатковий чек, касир перевіряє тотожність підписів службових осіб, які мають право дозволити видачу грошей, тим зразкам, що є в касира, і перевіряє суму, проставлену в документі цифрами та словами.

Далі касир за номером чека викликає одержувача. Приймаючи від нього контрольну марку, переконується в наявності паспортних даних, що засвідчують особу одержувача, і його розписки в одержанні грошей. Звіривши номер контрольної марки або талона з номером на відповідному видатковому документі, касир наклеює марку на чек, а талон додає до ордера і видає вказану суму.

Наприкінці операційного дня касир підраховує залишок грошей в касі, зіставляючи його з розрахунковим (виходячи із суми прийнятих грошей у підзвіт і суми сплачених видаткових документів), та складає відповідну довідку. Він також звіряє підсумкові касові обороти із записами в касових журналах операційних працівників. Звірка підтверджується підписами касира в касових журналах і операційних працівників -- на довідці касира [4, с. 35].

Залишок грошей і видаткові касові документи за день разом із довідкою касира передаються завідувачу каси під розписку в книзі обліку прийнятих і виданих грошей (цінностей).

Перевіривши довідку, завідувач каси підписує її та підшиває в документи дня.

Установи банків можуть за попередніми заявками заздалегідь готувати готівку для видачі клієнтам. Підготовка та пакування готівки проводяться на підставі одержаних від клієнтів чеків.

Підготовлені до видачі мішки можуть вкладатися в загальний мішок або візок, який замикається на ключ та пломбується касиром. До нього прикріплюється ярлик із зазначенням загальної суми вкладених грошей, а також проставляється дата, підпис та іменний штамп касира. Підготовлена готівка разом із видатковими документами приймається від касира завідувачем каси під розписку в книзі обліку прийнятих і виданих грошей (цінностей).

Розкриття мішків проводиться безпосередньо клієнтами у відведеному для цього місці під наглядом працівника банку, який зрізає пломби з мішків і пачок, якщо клієнт не перелічує готівки в банку.

В установах банків можуть створюватись об'єднані каси -- прибутково-видаткові. Приймання і видача грошей у цих касах здійснюється в порядку, встановленому відповідно для прибуткових і видаткових кас.

Після закінчення операційного дня касир складає зведену довідку про касові обороти, на зворотному боці якої вказує суму надходжень.

2. Завдання регіональних управлінь НБУ в сфері організації готівкового обігу

Територіальні управління Національного банку аналізують статистичну звітність про касові обороти в розрізі установ банків, за потреби здійснюють відповідні перевірки і щоквартально інформують Департамент готівково-грошового обігу про стан готівкового обігу та дотримання банками чинного законодавства України щодо контролю за значними та/або сумнівними операціями з готівкою їх клієнтів.

Видача готівки під звіт працівникам установ банків для проведення операцій з клієнтами банку за межами кас банків забороняється. Видача готівки під звіт працівникам установ банків для здійснення розрахунків, пов'язаних із виробничими (господарськими) потребами, утому числі на відрядження, проводиться безпосередньо з їх кас або через банкомати із застосуванням корпоративних карток. Підзвітні особи зобов'язані подати до бухгалтерії банку разом із невикористаним залишком готівки авансовий звіт про витрачання одержаних під звіт сум у строки, передбачені Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні.

Установи комерційних банків, які здійснюють касове обслуговування клієнтів, та територіальні управління Національного банку складають щоденний і місячний звіти про касові обороти відповідно за формами 747 (складається за такою ж формою, які 748, крім позабалансових показників) [3, с. 35].

Балансові установи комерційних банків надають територіальним управлінням Національного банку звіти за формами 747, 748, враховуючи дані безбалансових відділень, що здійснюють касове обслуговування клієнтів тієї області, де розташовані балансові відділення, та окремо для звіряння обігу готівки з балансом -- звіти в цілому по банку, враховуючи дані безбалансових відділень, які відкриті в інших областях.

Територіально відокремлені безбалансові відділення, що відкриті за межами області, у якій розташовані їх балансові відділення, надають звіт територіальному управлінню Національного банку за своїм місцезнаходженням, а також балансовому відділенню.

Крім того, для аналізу статистичної звітності балансові установи банків надають за запитом територіальних управлінь Національного банку інформацію про касові обороти в розрізі кожного територіально відокремленого безбалансового відділення, відкритого на його балансі.

Установи банків, що здійснюють касове обслуговування клієнтів інших установ комерційних банків, які не мають ліцензії на здійснення операцій з готівкою, обліковують суми, що видані та надійшли від цих клієнтів, за відповідними символами звіту.

Установи комерційних банків, які не здійснюють операцій з готівкою, складають звіт лише за позабалансовими символами. Звіт подається у відповідну установу банку, яка веде касові операції з їх клієнтами, для включення у звітність за формами 747 і 748.

За символами з 02 по 73 відображається обіг готівки, яка проходить через каси всіх установ банків, включаючи їх філії, безбалансові відділення.

За символами, починаючи з 74, поза балансом наводяться додаткові дані, що потрібні для аналізу готівкового обігу і відображаються в звіті форми 748.

Щоденний звіт складається за такою самою номенклатурою символів, крім символів 74-99, які зазначаються в місячному звіті.

Якщо після відправлення звітів установи банків виявлять помилки, то вони негайно повідомляють про виправлення цих помилок (з обов'язковим зазначенням усіх показників) територіальне управління Національного банку, а територіальне управління -- Національний банк [2, с. 66].

3. Резервні фонди і операційна каса НБУ

Національний банк України для контролю за грошовими агрегатами шляхом зниження (збільшення) грошового мультиплікатора використовує норматив обов'язкового резервування як один з інструментів здійснення грошово-кредитної політики. Обов'язковому резервуванню підлягають усі залучені та обліковані на балансі банку кошти юридичних та фізичних осіб як у національній, так і в іноземній валюті, за винятком кредитів, залучених від інших банків та іноземних інвестицій, отриманих від міжнародних фінансових установ. Обов'язкове резервування здійснюється відповідно до Положення про порядок формування обов'язкових резервів для банків України від 27 червня 2001 р.

Формування обов'язкових резервів здійснюється в процентному відношенні до зобов'язань у цілому за зведеним балансом банку -- юридичної особи, включаючи філії, і відповідна сума коштів обов'язкових резервів у національній валюті повинна перебувати на кореспондентському рахунку банку або на окремому рахунку в Національному банку України за встановлений період регулювання.

Норматив обов'язкових резервів установлюється єдиним для всіх банків. Національний банк України для різних видів зобов'язань може встановлювати диференційовані нормативи обов'язкового резервування залежно від:

- природи зобов'язань (депозити, ощадні вклади, кошти в розрахунках, поточні рахунки клієнтів, рахунки бюджетних організацій тощо);

- строку зобов'язань або пасивів (короткострокові пасиви, довгострокові пасиви).

Норматив обов'язкового резервування, період та механізм його застосування встановлюються за рішенням Правління Національного банку України з огляду на необхідність впливу на сферу пропозиції грошей в обігу. Для збільшення пропозиції грошей Національний банк України зменшує норматив обов'язкового резервування, для зменшення пропозиції грошей норматив обов'язкового резервування збільшується [3, с. 54].

Зобов'язання дотримуватися нормативу обов'язкового резервування коштів у банків виникає з часу отримання банківської ліцензії.

Зобов'язання банку щодо третьої особи не може бути підставою для звільнення його від дотримання нормативу обов'язкового резервування.

Покриття суми обов'язкових резервів, що формуються банками, окремими видами банківських активів може здійснюватися у разі потреби регулювання грошово-кредитного ринку за окремими рішеннями Правління Національного банку України.

Проценти за залишками коштів обов'язкових резервів, що перебувають на кореспондентському рахунку банку або на окремому рахунку в Національному банку України, не нараховуються.

4. Порядок випуску та вилучення грошей

Центральний банк як організатор грошового обороту є вихідним і кінцевим пунктом моделі грошового обороту, оскільки він - єдиний емісійний центр держави. Наповнення економіки грошовими коштами центральний банк здійснює через комерційні банки, які є основною ланкою моделі грошового обороту - через комерційні банки здійснюється колообіг готівки і безготівкових платежів.

Емісія грошей займає особливе місце в функціонуванні центрального банку. В історичному плані саме ця функція, точніше потреба в її державній монополізації, дала поштовх до надання одному з банків статусу центрального.

В процесі історичного розвитку ці банки в усіх країнах перетворилися в єдині емісійні центри. Тільки їм надано законодавче право випускати в обіг готівку - банкноти та розмінну монету. Обсяги емісії готівки регулюються центральним банком з урахуванням загальних задач його грошово-кредитної політики.

Сам випуск готівки здійснюється шляхом продажу банкнот і монети комерційним банкам в обмін на їх резерви в центральному банку.

Емісійну діяльність можна розглядати у вузькому та широкому розумінні. У вузькому розумінні під емісійною діяльністю центрального банку розуміють випуск в обіг лише готівки, а у широкому розумінні емісійна діяльність означає поповнення грошового обігу усіма видами грошових коштів, що обумовлює збільшення сукупного грошового обороту.

Центральний банк є монополістом щодо випуску в обіг готівки. Він здійснює також емісію безготівкових (депозитних) грошей, проте тут центральний банк не є монополістом. Створенням безготівкових грошей також займаються комерційні банки. Розглянемо це твердження детальніше [4, с. 36].

Процес створення грошей має дві стадії.

На першій стадії центральний банк країни збільшує свої активи шляхом надання кредитів уряду, комерційним банкам та іншим суб'єктам господарювання, купівлі ним цінних паперів та іноземної валюти. Збільшення активів центрального банку одночасно приводить до відповідного зростання його пасивів, отже - до створення грошей.

Друга стадія створення грошей настає тоді, коли комерційні банки, спираючись на свої резерви, збільшують кредитування клієнтів. Можливості комерційних банків самостійно створювати гроші обмежені, оскільки вони можуть здійснювати безготівкові платежі, надавати кредити і отримувати готівку лише в межах залишків коштів на своєму рахунку в центральному банку. Окрім того, необхідність зберігати частину коштів у формі депозитних резервних вимог у центральному банку є основним обмеженням для "створення" безготівкових грошей комерційними банками.

Таким чином, кількість грошей в обігу зумовлюється емісією центрального банку. Зростання його активів, незалежно від напряму росту, неминуче призводить до збільшення грошового обігу суспільства.

Національний банк, банки України зобов'язані вилучати фальшиві, підроблені або такі, що не мають необхідних ознак платіжності, грошові знаки (банкноти, монети).

Порядок вилучення таких грошових знаків встановлюється Національним банком і регулюється відповідними нормативними актами.

Національний банк та банки не зобов'язані відшкодовувати знищені, загублені, фальшиві, підроблені, а також такі, що стали недійсними, банкноти та монети.

Національний банк офіційно повідомляє через засоби масової інформації про вилучення з обігу грошових знаків України (банкнот, монет).

Виготовлення з метою введення в обіг або введення в обіг підроблених грошових знаків тягне за собою відповідальність відповідно до законодавства України.

Висновки

Банки є суб'єктами господарської діяльності, проте характер їхньої діяльності є специфічним. З одного боку, вони залучають тимчасово вільні грошові кошти фізичних і юридичних осіб, а з другого -- задовольняють як власні потреби, так і потреби своїх клієнтів -- фізичних та юридичних осіб.

Касові операції банку становлять досить великий обсяг роботи і характеризують одну з головних функцій банку. Більше того, контроль стану ринку операцій з готівкою, що його покладено на банківську систему, є однією із важливих передумов поліпшення економічної ситуації в Україні.

Територіальні управління Національного банку аналізують статистичну звітність про касові обороти в розрізі установ банків, за потреби здійснюють відповідні перевірки і щоквартально інформують Департамент готівково-грошового обігу про стан готівкового обігу та дотримання банками чинного законодавства України щодо контролю за значними та/або сумнівними операціями з готівкою їх клієнтів.

Формування обов'язкових резервів здійснюється в процентному відношенні до зобов'язань у цілому за зведеним балансом банку -- юридичної особи, включаючи філії, і відповідна сума коштів обов'язкових резервів у національній валюті повинна перебувати на кореспондентському рахунку банку або на окремому рахунку в Національному банку України за встановлений період регулювання.

Емісія грошей займає особливе місце в функціонуванні центрального банку. В історичному плані саме ця функція, точніше потреба в її державній монополізації, дала поштовх до надання одному з банків статусу центрального.

Список використаних джерел