Значення кредитного ризику в процесі банківської діяльності

Статут, оцінка

фінансового

стану, стану

рахунків та

заборгованості,

висновки ауди-

торів по страхо-

вій компанії

Законодавче забезпечення

ЗУ «Про банки

і банківську

діяльність»,

ЗУ «Про

заставу», ЗУ

«Про нотаріат»

тощо

ЗУ «Про банки

і банківську

діяльність», ЗУ

«Про підприєм-

ства в Україні»,

ЗУ «Про

нотаріат» тощо

ЗУ «Про банки і

банківську діяль-

ність», ЗУ «Про

підприємства в

Україні», ЗУ «Про

нотаріат» тощо

ЗУ «Про

страхування»,

ЗУ «Про банки

і банківську

діяльність»

тощо

Розділ III. Управління ризиками у комерційних банках

3.1 Аналіз і оцінка ризиків

Кількісний аналіз кредитного ризику комерційного банку здійснюється з використанням методу фінансових коефіцієнтів, статистичних та експертних методів.

Метод фінансових коефіцієнтів полягає у розрахунку відносних показників, які характеризують підприємство з огляду на стан його ліквідності, рентабельності і фінансової стійкості, і порівнянні їх із нормативними (критеріальними) значеннями. Не заперечуючи переваг цього методу, все ж слід зазначити, що він не позбавлений певних недоліків. Так, не завжди можна зробити однозначний висновок про те, наскільки кредитоспроможним є позичальник, оскільки значення одних його коефіцієнтів відповідають нормативним, а значення інших -- ні.

Серед статистичних методів оцінки кредитного ризику варто виокремити метод дискримінантного аналізу, який дає змогу розбивати позичальників на класи. Зокрема, за допомогою цього методу можна побудувати класифікаційні моделі для прогнозування результатів кредитної угоди (виконає позичальник умови чи ні). У міжнародній банківській практиці найвідоміші з таких моделей -- Z-модель Альтмана, модель Фулмера, які використовуються для прогнозування банкрутства підприємства, і модель нагляду за кредитами Чессера. Останніми роками набули поширення ще дві категорії моделей оцінки кредитного ризику: структурні моделі, засновані на дослідженнях Р. Мертона, та моделі скорочених форм.

Проте використання перелічених моделей у вітчизняній банківській практиці є необґрунтованим. На наш погляд, доцільно побудувати аналогічні моделі, які відповідатимуть реаліям вітчизняної економіки і враховуватимуть, зокрема, галузевий та часовий чинники.

Статистичні методи оцінки кредитного ризику потребують значних масивів даних, яких може просто не бути. Тому через нестачу чи брак інформації здебільшого доводиться застосовувати експертні методи.

Суть експертних методів полягає в обробці суджень досвідчених фахівців банківської справи щодо ймовірності виникнення різних значень збитків або тієї чи іншої несприятливої (небажаної) події у процесі банківського кредитування. Одним із наочних прикладів оцінки кредитного ризику експертними методами є рейтингові методи оцінки кредитоспроможності позичальника, досить поширені у вітчизняній банківській практиці.

Сукупний кредитний ризик комерційного банку можна розрахувати за формулою:

де l -- сподівана (середня) величина втрат за кредитним портфелем;

-- поправковий коефіцієнт (кван-тиль), що визначає положення значення випадкової величини (симетрично в обох "хвостах" розподілу) відносно середнього, вираженого в кількості середньоквадратичних відхилень;

-- стандартне відхилення можливих втрат за i-ою (j-ою) кредитною угодою;

р -- коефіцієнт кореляції ймовірностей дефолту i-го та j-го позичальника.

Щодо методів зниження кредитного ризику комерційного банку, то їх можна поділити на дві групи: зовнішні та внутрішні.

У разі застосування зовнішніх способів зниження кредитного ризику банк прагне перерозподілити ризик, перекладаючи його частини на інших суб'єктів.

Найпоширенішими зовнішніми способами зниження кредитного ризику комерційного банку є застава, гарантія (порука) та страхування.

Сенс застави в тому, що в разі невиконання позичальником забезпеченого заставою зобов'язання банк має право повернути собі борг за рахунок коштів, отриманих від реалізації заставленого майна, маючи при цьому пріоритет перед іншими кредиторами. Відтак, застава як спосіб зниження кредитного ризику -- це, по-перше, конкретизація та посилення права кредиторської вимоги, а по-друге, -- право на перевагу. Для договору застави характерна підпорядкованість чинності основного боргового зобов'язання: якщо воно з якихось причин виявиться недійсним, то й договір застави також не спричинить ніяких правових наслідків.

Гарантія (порука) -- це зобов'язання гаранта (поручителя) перед кредитором боржника (позичальника) відповідати за виконання боржником свого зобов'язання у повному обсязі або частково. Гарантія (порука) як спосіб зниження кредитного ризику у вітчизняній практиці має три основні специфічні риси: 1) підпорядкованість відповідальності гаранта (поручителя) чинності основного боргу; 2) однорідність основного та додаткового боргових зобов'язань; 3) виникнення ще одного боржника без втрати попереднього (першочергового) і без зміни кредитора за основним зобов'язанням. За допомогою гарантії (поруки) банк фактично перерозподіляє ризик, у такий спосіб зменшуючи його.

Ще одним зовнішнім способом зниження кредитного ризику є страхування. Його суть полягає у повній передачі ризику страховій установі. Кредитний ризик за допомогою страхування можна зменшувати двома способами. Перший полягає у тому, що позичальник укладає зі страховою компанією договір про страхування своєї відповідальності за непогашення кредиту, тобто страхувальником є позичальник. У другому випадку страхувальником є кредитор (банк), страхуючись від кредитного ризику.

Суть внутрішніх способів зниження кредитного ризику комерційного банку полягає в самострахуванні банком можливих втрат. Основними внутрішніми способами є лімітування, диверсифікація та створення резервів.

Лімітування -- це встановлення ліміту, тобто граничних сум здійснюваних кредитних операцій. Як приклад можна навести нормативи кредитного ризику, встановлені Національним банком України для комерційних банків: максимальний розмір ризику на одного позичальника; норматив "великих" кредитних ризиків; норматив максимального ризику на одного інсайдера; норматив максимального сукупного розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих інсайдерам. Лімітування спрямоване на обмеження зважених кредитних ризиків (ризиків у грошовому вираженні) комерційного банку.

Диверсифікація -- найпростіший та універсальний метод зниження портфельного кредитного ризику. Вона передбачає: 1) диверсифікацію позичальників за галузями; 2) диверсифікацію кредитів за розмірами, строками, видами відсоткових ставок; 3) диверсифікацію способів забезпечення повернення кредитів.

Ще одним внутрішнім методом зниження кредитного ризику банку є створення резервів на покриття можливих втрат при здійсненні кредитної діяльності.

Депозитний ризик комерційного банку -- це міра (ступінь) невизначеності щодо можливості переведення розрахункового або поточного рахунку до іншого банку чи дострокового вилучення вкладу.

За міру (ступінь) депозитного ризику можна взяти один із коефіцієнтів нестабільності депозитів:

К1 = (Сума достроково знятих депозитів терміном і) / (Загальна сума депозитів терміном і);

К2 = (Кількість достроково знятих депозитів терміном i) / (Загальна кількість депозитних договорів, укладених на термін і).

Щодо методів зниження депозитного ризику, то найефективнішими з них є диверсифікація вкладників та лімітування, тобто встановлення граничної суми вкладу.

Валютний ризик комерційного банку -- це міра (ступінь) невизначеності щодо можливості понесення ним втрат через коливання валютних курсів і цін на банківські метали. Цей ризик є наслідком незбалансованості активів і пасивів банку стосовно кожної з валют і стосовно кожного із банківських металів за термінами і сумами.

Один з методів вимірювання валютного ризику, відомий як Value at risk (VAR), застосовують особливо широко останніми роками -- сьогодні він використовується міжнародними банківськими організаціями як основний при встановленні нормативів величини капіталу банку щодо ризику його активів.

В основі розрахунку VAR -- визначення одноденної мінливості (волатильності) валютних курсів, тобто того, наскільки можуть змінюватись валютні курси за день. Найчастіше за міру одноденної мінливості беруть середньоквадратичне відхилення у відсотках, яке можна розрахувати на основі історичних даних. Для часових горизонтів, які перевищують один день, припускають, що волатильність валютних курсів пропорційна тривалості часового горизонту прогнозування. Це дає змогу отримати оцінку валютного ризику на необхідну перспективу шляхом масштабування одноденної величини VAR. VAR із часовим горизонтом Т днів і довірчим інтервалом х % за припущення відсутності хаосу можна розрахувати за законом дисперсії фрактального броунівського руху:

, (1)

де к_х -- поправковий коефіцієнт (квантиль), що визначає положення значення випадкової величини (симетрично в обох "хвостах" розподілу) відносно середнього, вираженого в кількості середньоквадратичних відхилень. (Так, для найчастіше використовуваних значень довірчого інтервалу в 95 та 99% відповідні квантилі дорівнюватимуть 1.65 і 2.33 середньоквадратичного відхилення);

О -- середньоквадратичне відхилення (одноденна волатильність) валютного курсу у відсотках.

Деякі автори вважають, що інколи доцільно відмовитися від наведеного спрощеного варіанта формули

в якому ступінь хаотичності валютних курсів, курсів цінних паперів та інших даних -- експонента Херста (Н) -- приймається рівним 0,5. Цей показник вказує, що дані є персистентними (Н > 0.5), чи навпаки (Н < 0.5), або ж свідчить про відсутність хаосу (Н = 0.5). У першому випадку за періодами зростання (падіння) випадкової величини йдуть в основному періоди подальшого зростання (падіння), у другому -- навпаки, за періодами зростання (падіння) йдуть переважно зворотні тенденції падіння (зростання) все це випадки процесу, що характеризується деякою пам'яттю і називається фрактальним броунівським рухом. При Н= 0.5 хаос відсутній, і має місце класичний броунівський рух, що не передбачає пам'яті.

Зазначимо, що оцінка VAR за формулою (1) є прийнятною лише для порівняно невеликих інтервалів часу, при цьому її точність знижується зі збільшенням часового горизонту.

Оцінка валютного ризику комерційного банку із застосуванням VAR-технології здійснюється у кілька кроків. Перший крок -- визначення розміру відкритої позиції, що піддається ризику, за кожною іноземною валютою. Такі позиції мають бути перераховані у національну валюту за офіційними валютними курсами на момент оцінки ризику (цей процес називається mark-to-market, або розрахунок ринкової вартості позиції). Другий -- визначення мінливості (волатильності) валютних курсів. Третій -- розрахунок VAR кожної з відкритих позицій, виражених у національній валюті. Він дорівнює добутку ринкової ціни позиції на мінливість валютного курсу. Четвертий крок -- визначення валютного ризику комерційного банку (який не дорівнює сумі VAR кожної з відкритих валютних позицій, оскільки коефіцієнт кореляції між змінами курсів валют, як правило, не дорівнює 1 або -1).

Валютний ризик щодо загальної відкритої валютної позиції комерційного банку -- VAR_n можна визначити за такою формулою:

, (2)

де S -- загальна відкрита валютна позиція банку в гривневому еквіваленті;

VAR_i(j) -- максимально можлива зміна курсу і-тої (j-тої) іноземної валюти щодо національної за період, протягом якого не може бути закрита валютна позиція;

х_і -- частка (питома вага) і-тої (j-тої) іноземної валюти у гривневому еквіваленті в загальній відкритій валютній позиції банку в гривневому еквіваленті;

р -- коефіцієнт кореляції між змінами курсів і-тої таї (j-тої) іноземних валют щодо національної валюти.

Зазначимо: якщо комерційний банк займає за певною іноземною валютою довгу валютну позицію (активи банку в цій валюті перевищують його пасиви в цій валюті), то у формулу (2) максимально можлива зміна курсу даної іноземної валюти щодо національної підставляється зі знаком "+"; якщо коротку (пасиви банку в цій валюті перевищують активи в цій же валюті) -- зі знаком "-".

Для зниження валютного ризику комерційний банк може використовувати такі прийоми:

1. Надання позички в одній валюті з умовою її погашення в іншій з урахуванням форвардного курсу, зафіксованого в кредитному договорі. Такі заходи дають змогу банку застрахуватися від можливого падіння курсу валюти, в якій надано кредит;

2. Хеджування за допомогою деривативів (форвардних контрактів, ф'ючерсів, опціонів);

3. Диверсифікація коштів банку в іноземній валюті. Суть цього методу зниження валютного ризику полягає у здійсненні операцій не з однією, а з

кількома валютами, які не є корельованими;

4. Страхування валютного ризику, що передбачає передачу банком усього ризику страховій компанії;

5. Визначення оптимальної структури загальної відкритої валютної позиції, яка забезпечує мінімальний ризик.

Відсотковий ризик комерційного банку -- це міра (ступінь) невизначеності щодо можливості понесення банком втрат через несприятливі зміни відсоткових ставок. Цей ризик є наслідком незбалансованості активів і пасивів з плаваючою відсотковою ставкою.

Основним методом оцінки відсоткового ризику банку є аналіз гепа.

Геп -- різниця між величиною чутливих до зміни ставки відсотка активів і пасивів банку, які необхідно переоцінити або погасити до певного терміну.

Чутливими до змін відсоткової ставки активами є видані кредити, придбані банком облігації, доходи майбутніх періодів тощо, чутливими до зміни відсоткової ставки пасивами -- кошти на розрахункових і поточних рахунках, депозити й отримані міжбанківські кредити. Нечутливі пасиви -- це фонди комерційного банку (статутний, резервний та інші).

Основними методами зменшення відсоткового ризику комерційного банку є управління гепом, імунізація портфеля (приведення у відповідність середньозваженої модифікованої дюрації активів та середньозваженої модифікованої дюрації пасивів банку), а також похідні інструменти. Кожен із похідних інструментів використовується, щоб знизити специфічним чином відсотковий ризик, зафіксувати відсоткову ставку за запозиченнями або вкладеннями, а також для регулювання співвідношення запозичень і вкладень за фіксованою та плаваючою відсотковими ставками у портфелі комерційного банку. Крім того, відсотковий ризик банку можна зменшувати за допомогою страхування, яке передбачає повну передачу відповідного ризику страховим компаніям.

Інвестиційний ризик банку -- це міра (ступінь) невизначеності щодо можливості знецінення цінних паперів, придбаних банком.

Основним методом зниження ризиковості інвестиційного портфеля банку є диверсифікація вкладень, тобто розподіл коштів між різними видами цінних паперів (акціями, облігаціями) різних емітентів із різними строками погашення.

Ризик ліквідності комерційного банку -- це міра (ступінь) невизначеності щодо спроможності банку забезпечити своєчасне виконання зобов'язань перед клієнтами шляхом перетворення активів у грошові кошти.

Цей ризик є похідним від ризиків, пов'язаних із активними та пасивними операціями банку.

Основним методом зниження ризику ліквідності є збалансування активів і пасивів банку. Характер активних статей банку, їх строковість мають відповідати характеру і строковості пасивних статей.



Ризик капітальної стійкості комерційного банку -- це міра (ступінь) невизначеності стосовно того, що втрати перевищать резерви на їх покриття. Цей ризик є похідним від ризиків за активними операціями банку. Ризик неплатоспроможності (банкрутства) -- це міра (ступінь) невизначеності стосовно того, що банк виявиться неспроможним відповідати за своїми зобов'язаннями. Інакше кажучи, це ризик того, що банк виявиться одночасно неліквідним, збитковим і з від'ємним капіталом. Ризик неплатоспроможності (банкрутства) комерційного банку є похідним від усіх розглянутих вище фінансових ризиків.

ЗОВНІШНІ РИЗИКИ КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ

Репутаційний ризик -- це міра (ступінь) невизначеності щодо можливості втрати банком довіри з боку клієнтів унаслідок невиконання ним своїх зобов'язань, поширення чуток про участь банку в різноманітних аферах тощо. Значення цього ризику не варто применшувати, адже, як свідчить практика, його наслідки можуть бути навіть тяжчими, ніж наслідки фінансових ризиків.

Політичний ризик-- це міра (ступінь) невизначеності стосовно того, що політична ситуація в державі негативно вплине на діяльність комерційного банку. Цей ризик пов'язаний із внутрішньополітичними "розборками", до яких може виявитися причетним колишнє або нинішнє керівництво банку.

Соціально-економічний ризик -- це міра (ступінь) невизначеності щодо можливості погіршення економічної ситуації в державі, падіння життєвого рівня населення, що може негативно позначитися на діяльності банку.

Форс-мажорний ризик -- це міра (ступінь) невизначеності щодо можливості виникнення стихійних лих, катастроф, які можуть призвести до фінансових втрат комерційного банку.

3.2 Методи зниження кредитного ризику

Розсудливий кредитний менеджер завжди визнає фундаментальну істину, що сама природа кредитної діяльності нерозривно пов'язана з чинниками випадковості, розпливчастості, неповноти інформації (невизначеності), тобто з ризиком. Він змушений знаходити практичні шляхи (способи) зменшення загрози банкрутства позичальника, пов'язаної з певними джерелами ризику, обирати найефективніші рішення, які забезпечать прийнятний ступінь кредитного ризику щодо кредитної угоди.

Кожний суб'єкт управління (кредитний менеджер, кредитний комітет) обирає конкретний спосіб (суперпозицію способів) зниження кредитного ризику щодо позичальника залежно від специфіки своєї кредитної діяльності, визначеної кредитної політики тощо.

Обираючи певний спосіб зниження кредитного ризику щодо пози чальника, кредитний менеджер повинен керуватися такими основ ними принципами:

* недоцільно ризикувати більшим заради меншого;

* недоцільно ризикувати більше, ніж це дозволяють власні кош ти (капітал) банку;

* необхідно заздалегідь піклуватися про можливі (ймовірні) на слідки ризику.

Способи зниження кредитного ризику щодо позичальника можна поділити на зовнішні та внутрішні

Зовнішні способи зниження кредитного ризику щодо позичальника свідчать про те, що банк прагне до перерозподілу ризику шляхом перекладання частини ризику на інші суб'єкти та об'єкти правовідносин. До зовнішніх відносяться способи забезпечення повернення позики.

Найпоширенішими цивільно-правовими видами забезпечення ви конання зобов'язань у кредитних правовідносинах між юридичними особами є гарантія, порука, застава (ст. 178 Цивільного кодексу (ЦК) України). Тепер широко застосовується і такий вид забезпечення виконання кредитних зобов'язань, як страхування Відноси ни страхування регулювалися дотепер декретом Кабінету МшістріЕ України «Про страхування», а з прийняттям 7 березня 1996 рок\ парламентом України нового правового акту -- Закону України «Пре страхування» -- цим законом та іншими правовими актами.

Гарантія (порука)

Згідно зі ст. 196 Цивільного кодексу України гарантія та порука по суті, тотожними способами забезпечення виконання кредитних зобов'язань. Відмінність між ними полягає лише в порядку їх юридичного оформлення. Для оформлення поруки обов'язковим є укладання договору поруки банком і поручителем, а гарантія може оформлюватися гарантійним листом гаранта. Враховуючи це, ми зупинимося на характеристиці гарантії, хоча все викладене буде справедливим і для поруки.

Згідно зі ст. 191 Цивільного кодексу України гарантія(порука) -- це зобов'язання гаранта (поручителя) перед кредитором боржника відповідати за виконання боржником свого зобов'язання в повному обсязі або частково.

Гарантія (порука) може забезпечувати лише дійсну кредитну угоду іст. 191 Цивільного кодексу України), вона є підпорядкованим зобов'язанням по відношенню до основного зобов'язання, яке забезпечується Тому дія гарантійного зобов'язання ліквідується, якщо дія основного зобов'язання закінчилась у зв'язку з виплатою боргу або інших причин, указаних в законі (новація, залік, прощення боргу). Зменшення суми основного зобов'язання тягне за собою зменшення обсягу відповідальності гаранта (поручителя). Якщо основне зобов'язання з якихось причин виявиться недійсним (юридичний ризик щодо позичальника), гарантійний лист (договір поруки) також -є спричинить ніяких правових наслідків Це дуже важлива обставина, яку обов'язково слід враховувати при розрахунку кредитного язику щодо угоди, яка забезпечена гарантією (порукою).

Страхування

Формою забезпечення повернення кредиту і сплати відсотків за нього може бути страхування відповідальності перед банком за непогашення кредиту і несплати відсотків за користування ним.

З метою вибору надійної страхової компанії і найбільш вигідних банку й позичальнику умов страхування рекомендується до прийняття рішення про забезпечення зобов'язань позичальника страхуванням уважно вивчити фінансовий стан конкретної страхової компанії, її платоспроможність і умови (правила) страхування.

У разі прийняття рішення про страхування відповідальності повчальника за непогашення кредиту та відсотків за ним банк повинен уважно розглянути проект укладеного договору страхування на предмет виконання таких вимог:

* строк дії договору страхування послуги (поліса) має перевищувати кінцевий строк погашення кредиту та відсотків за ним на період, упродовж якого страховик за умовами страхування зобов'язаний виплатити страхове відшкодування, включаючи строк подачі розгляду заяви;

* страхування відповідальності позичальника за непогашення кредиту має проводитися у повній сумі виданого кредиту та відсотків за користування ним;

* строк подання страховій компанії заяви про настання страхового випадку має бути мінімальним; крім заяви страхувальника про настання страхового випадку, може бути подана і відповідна заява "інку-кредитора;

* дата настання страхового випадку відповідальності страхової компанії з виплати відшкодування має відповідати даті погашення кредиту і виплати відсотків. Період, протягом якого проводиться відшкодування, має бути мінімальним.

Необхідно стежити за тим, щоб у договорі страхування було значно обмежено випадки, через які страхова компанія може відмовити у відшкодуванні.

Одночасно з підписанням кредитного договору або в період дії договору страхування страхувальником (позичальником) може бути передовірено банку право вимоги від страховика сплати страхового відшкодування шляхом укладення відповідного договору. Такий договір може бути двостороннім -- між страхувальником (позичальником) і банком або тристороннім -- за участю страховика.

Кредитний ризик щодо страховика -- це ймовірність того, що страховик не виконає хоча б одне із своїх зобов'язань, закріплених у договорі страхування. Позначатимемо його через Р(Вс).

Кредитний ризик щодо страховика є однорідним із кредитним ризиком щодо позичальника і кредитним ризиком щодо гаранта (поручителя).

Слід зазначити, що українські комерційні банки в своїй практиці майже не використовують страхування як спосіб забезпечення повернення позики, посилаючись на низьку платоспроможність страхових компаній України.

Застава

Застава як спосіб забезпечення повернення кредиту означає, що кредитор (банк) має право в разі невиконання боржником (позичальником) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами (ст. 181 ЦК України). Для того, щоб застава могла стати реальним забезпеченням повернення кредиту, необхідне дотримання низки економічних та юридичних вимог.

До економічних вимог відносяться: правильний вибір об'єкта застави, оцінка її вартості, визначення виду застави, організація, в необхідних випадках, контролю за зберіганням предметів застави. Юридичні вимоги такі: чітке визначення прав та обов'язків заставодавця позичальника) та заставодержателя (банку), правильне оформленні я документів відповідно до виду застави, порядок реєстрації та збігання документів щодо застави.

1. Вибір об'єкта (предмета) застави

Основними вимогами до предметів застави є:

* наявність у заставодавця права власності на предмет застави -бо права повного господарського володіння;

* відсутність претензій з боку інших кредиторів на той самий -редмет застави;

* відповідність визначеним критеріям якості, диференційованим залежно від виду майна застави;

* достатність вартості застави для задоволення відповідного зобов'язання клієнта;

* обов'язкова реєстрація в спеціальній книзі.

Як забезпечення позик банки можуть використовувати найрізноманітніше майно:

* нерухомість;

* ліквідні, що легко та швидко реалізуються, товари;

* різноманітні цінні папери (достатньо ліквідні);

* грошові кошти, включаючи інвалютні;

* інше майно;

* майнові права.

Основною вимогою до вибору виду майна як застави є рівень його ліквідності. Найбільш ліквідним об'єктом, що має найвищий рейтинг якості, є, звичайно, грошові кошти (готівка та залишки коштів на строкових депозитах, заощаджу вальних вкладах, валютних рахунках). Разом з тим, слід дотримуватися певних умов. Так, щоб залишки коштів на рахунках можна було прийняти як заставу, потрібно, щоб ці рахунки були відкриті в тому ж банку, що надає позику. У випадку, якщо банк надає гривневий кредит, використовуючи як заставу кошти на валютному рахунку позичальника, він повинен передбачити можливість за необхідності заблокувати вказаний рахунок на суму, еквівалентну величині виданого кредиту.

При банках доцільно створити спеціалізовані підрозділи з контролю за заставою, в обов'язки яких має входити економічна та юридична оцінка даного майна, а також, у разі необхідності, його реалізація. Ця служба розробляє документацію щодо застави, дає висновки в кредитний комітет щодо даного виду застави, готує проект договору застави з урахуванням специфіки запронованого об'єкта. Ця ж структура займається прийомом у заклад на власні складські майданчики, забезпечує виділення охорони та стежить за дотриманням належних умов зберігання і фактичною наявністю заставленого майна.

2. Оцінка вартості застави

Основні принципові позиції, з яких слід виходити, оцінюючи вар тість об'єкта застави, такі:

* немає необхідності користуватися поняттям «заставна вартість»;

* разом з поняттям «ринкова вартість» необхідно користуватися поняттям «ліквідаційна вартість», бо воно найбільше відповідає меті визначення вартості об'єктів застави;

* слід враховувати відмінність між ринковою та ліквідаційною вартістю об'єкта застави.

Причому варто враховувати, що ліквідаційна вартість завжди менша від ринкової. Засади цих позицій такі. У разі звернення щодо стягнення на предмет застави банк, зокрема, стикається із проблемою його реалізації, а отже, -- із визначенням виду і розміру вартості, за якою цей об'єкт можна продати з урахуванням інтересів кожної зі сторін заставних відносин.

3. Визначення (вибір) виду застави

Тут мета полягає в тому, щоб із різних можливостей обрати такий вид (варіант) застави, який найповніше відповідає умовам конкретної кредитної угоди.

По-перше, цей вибір можна зробити між звичайною заставою та закладом. В останньому випадку у заставодержателя (банку) з'являться деякі особливі зобов'язання, а саме:

* вживати заходи щодо забезпечення зберігання предмета застави (закладу), не допустити його псування;

* застрахувати предмет в обсязі його вартості за рахунок та в інтересах заставодавця.

Одночасно за договором банк може придбати право користування предметом закладу. Придбані таким чином майнові вигоди повинні спрямовуватися на покриття витрат на утримання вказаного предмета або зараховуватися в рахунок погашення відсотків за кредит чи самого кредиту.

Практична частина

Розрахувати: нормативи капіталу (Н1-норматив мінімального розміру регулятивного капіталу; Н2-норматив адекватності регулятивного капіталу;Н3-норматив адекватності основного капіталу; ) та нормативи ліквідності (Н4-норматив миттєвої ліквідності; Н5-норматив поточної ліквідності; Н6-норматив короткострокової ліквідності) за даними «Ощадного банку» та Першого українського міжнародного банку. Вихідні дані наведені в таблиці

Таблиця

Вихідні дані

	Показники	«ОЩАДНИЙ БАНК»	ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК
	Структура активів
1	Каса	52,89	15,12
2	Коррахунки в НБУ	106,28	153,2
3 4	Коррахунки в інших банках в т.ч. іноземних банках	63,86 21,91	276,66 276,66
5	Кредитний портфель · Позики місцевим банкам · Позики іноземним банкам · Кредити фізичним особам · Кредити юридичним особам	455,47 49,48 4,72 59,88 253,68	402,42 30,87 59,40 2,27 305,72
6	Цінні папери для продажу	8,14	0,01
7	Інвестиційні цінні папери	84,48	0,10
8	Державні облігації	256,69	15,05
9	Основні засоби	223,10	102,35
10	Дебіторська заборгованість	69,05	5,99
11	Інші активи	2291,30	1182,80
	Структура пасивів
1	Кореспондентські рахунки банків	27,39	3,94
2	В т.ч. нерезидентів	0,06	3,44
3	Отримані міжбанківські кредити	83,01	92,79
4	Кошти фізичних осіб	961,71	79,01
5	В т.ч. термінові	316,73	39,56
6	Кошти юридичних осіб · До запитання · термінові	94,10 92,82 1,29	503,40 399,42 103,97
7	Цінні папери	0,00	0,91
8	Кредиторська заборгованість	36,12	13,97
9	Бюджетні рахунки	106,66	0,09
10	Капітал	134,32	244,70
11	Статутний фонд	158,00	23,00

Розв'язок

· Нормативи капіталу

Регулятивний капітал є одним з найважливіших показників діяльності банків, основним призначенням якого є покриття негативних наслідків різноманітних ризиків , які банки беруть на себе в процесі своєї діяльності, та забезпечення захисту вкладів, фінансової стійкості й стабільної діяльності банків. Регулятивний капітал банку складається з основного (1-го рівня) капіталу та додаткового (2-го рівня) капіталу. Основний капітал уважається незмінним і таким, що не підлягає передаванню, перерозподілу та повинен повністю покривати поточні збитки. Додатковий капітал має менш постійний характер та його розмір піддається змінам. Основний капітал (капітал 1-го рівня) складається з таких елементів:

а) фактично сплачений зареєстрований статутний капітал.

б) розкриті резерви, що створені або збільшені за рахунок нерозподіленого прибутку :

дивіденди, що направлені на збільшення статутного капіталу;

емісійні різниці. ;

резервні фонди, що створюються згідно із законами України;

загальні резерви, що створюються під невизначений ризик при проведенні банківських операцій;

прибуток минулих років;

прибуток минулих років, що очікує затвердження.

Додатковий капітал (капітал 2-го рівня) складається з таких елементів:

резерви під стандартну заборгованість інших банків;

резерви під стандартну заборгованість клієнтів за кредитними операціями банків;

результат переоцінки основних засобів;

прибуток поточного року;

субординований борг, що враховується до капіталу . Національний банк установлює норматив мінімального розміру регулятивного капіталу (Н1), якого всі банки зобов'язані дотримуватися.

Для визначення нормативу мінімального розміру регулятивного капіталу розмір регулятивного капіталу додатково зменшують на балансову вартість активів.

Розраховуємо даний норматив для «ОЩАДНИЙ БАНК»

Капітал К=134,32+158,00=292,32 млн. грн.

Регулятивний капітал 292,32-8,14-84,48 = 199,7 млн. грн.

Н1=199,7/6,35 = 31,45 млн. є

Мінімальний розмір регулятивного капіталу (Н1) діючих банків має становити:

а) для місцевих кооперативних банків: не менше ніж 1300000 євро,

б) для банків, які здійснюють свою діяльність на території однієї області (регіональних), у тому числі спеціалізованих ощадних та іпотечних - не менше ніж 4000000 євро,

в) для банків, які здійснюють свою діяльність на території всієї України (міжрегіональних), у тому числі спеціалізованих інвестиційних і розрахункових (клірингових), центрального кооперативного банку: не менше ніж 6000000 євро,

Для «ОЩАДНИЙ БАНК» даний норматив виконується - тобто може покривати негативні наслідки різноманітних ризиків , які банки беруть на себе в процесі своєї діяльності, та забезпечити захисту вкладів, фінансової стійкості й стабільної діяльності банку.

Розраховуємо даний норматив для ПЕРШОГО УКРАЇНСЬКОГО МІЖНАРОДНОГО БАНКУ

Капітал К=244,70+23,00 = 267,7 млн. грн.

Регулятивний капітал 267,7-0,01-0,10 =267,59 млн. грн..

Н1=267,59/6,35 = 42,14 млн. Є

Для ПЕРШОГО УКРАЇНСЬКОГО МІЖНАРОДНОГО БАНКУ даний норматив виконується - тобто може покривати негативні наслідки різноманітних ризиків , які банки беруть на себе в процесі своєї діяльності, та забезпечити захисту вкладів, фінансової стійкості й стабільної діяльності банку.

Норматив адекватності регулятивного капіталу (норматив платоспроможності) відображає здатність банку своєчасно і в повному обсязі розрахуватися за своїми зобов'язаннями, що випливають із торговельних, кредитних або інших операцій грошового характеру. Чим вище значення показника адекватності регулятивного капіталу, тим більша частка ризику, що її приймають на себе власники банку; і навпаки: чим нижче значення показника, тим більша частка ризику, що її приймають на себе кредитори , вкладники банку. Значення показника адекватності регулятивного капіталу визначається як співвідношення регулятивного капіталу банку до сумарних активів і певних позабалансових інструментів, зважених за ступенем кредитного ризику та зменшених на суму створених відповідних резервів за активними операціями. Для розрахунку адекватності регулятивного капіталу банку його активи поділяються на п'ять груп за ступенем ризику та підсумовуються з урахуванням відповідних коефіцієнтів зваження:

а) I група активів із ступенем ризику 0 відсотків:

готівкові кошти;

банківські метали;

кошти в Національному банку;

боргові цінні папери центральних органів виконавчої влади, що рефінансуються та емітовані Національним банком;

нараховані доходи за борговими цінними паперами, що рефінансуються та емітовані Національним банком;

боргові цінні папери центральних органів виконавчої влади у портфелі банку на продаж і на інвестиції;

Розраховуємо для «ОЩАДНОГО БАНКУ»

52,89+106,28+256,69 = 415,68*0%=0 млн. грн..

Розраховуємо ПЕРШОГО УКРАЇНСЬКОГО МІЖНАРОДНОГО БАНКУ

15,12+153,20+15,05 = 183,37*0%=0 млн. грн..

б) II група активів із ступенем ризику 10 відсотків:

короткострокові та довгострокові кредити, що надані центральним органам виконавчої влади;

нараховані доходи за кредитами, що надані центральним органам виконавчої влади;

«ОЩАДНИЙ БАНК» та ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК таких активів не мають.

в) III група активів зі ступенем ризику 20 відсотків:

боргові цінні папери місцевих органів виконавчої влади, що рефінансуються та емітовані Національним банком;

боргові цінні папери місцевих органів виконавчої влади в портфелі банку на продаж та на інвестиції;

кредити овердрафт, овернайт та інші короткострокові кредити, що розміщені в банку, який має офіційний кредитний рейтинг не нижчий, ніж інвестиційний клас;

нараховані доходи за кредитами овердрафт, овернайт та іншими короткостроковими кредитами, що розміщені в банку, який має офіційний кредитний рейтинг не нижчий, ніж інвестиційний клас;

Розраховуємо для «ОЩАДНИЙ БАНК»

256,69*20% = 51,34 млн. грн..

Розраховуємо та ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК

15,05*20% = 3,01 млн. грн..

г) IV група активів зі ступенем ризику 50 відсотків:

кошти до запитання в інших банках, що не належать до інвестиційного класу;

нараховані доходи за коштами до запитання в інших банках, що не належать до інвестиційного класу;

короткострокові та довгострокові кредити, що надані місцевим органам виконавчої влади;

нараховані доходи за кредитами, що надані місцевим органам виконавчої влади;

гарантійні депозити в інших банках (покриті);

валюта та банківські метали, які куплені, але не одержані;

активи до одержання;

Розраховуємо для «ОЩАДНИЙ БАНК»

63,86*50% = 31,93 млн. грн..

Розраховуємо для ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК

276,66*50% = 138,33 млн. грн..

ґ) V група активів зі ступенем ризику 100 відсотків:

прострочені нараховані доходи за коштами до запитання в інших банках;

прострочені нараховані доходи за кредитами, що надані центральним і місцевим органам виконавчої влади;

довгострокові депозити, що розміщені в інших банках;

гарантійні депозити в інших банках (непокриті);

прострочена заборгованість і прострочені нараховані доходи за строковими депозитами, що розміщені в інших банках;

довгострокові кредити, що надані іншим банкам;

фінансовий лізинг (оренда), що наданий іншим банкам;

прострочена заборгованість і прострочені нараховані доходи за кредитами, що надані іншим банкам;

кредити, що надані суб'єктам господарської діяльності;

нараховані доходи за кредитами, що надані суб'єктам господарської діяльності;

прострочена заборгованість і прострочені нараховані доходи за кредитами, що надані суб'єктам господарської діяльності;

сумнівна заборгованість інших банків і за кредитами, що надані суб'єктам господарської діяльності;

сумнівна заборгованість за нарахованими доходами за міжбанківськими операціями;

дебіторська заборгованість за операціями з банками та за операціями з клієнтами банків;

сумнівна дебіторська заборгованість за операціями з банками та за операціями з клієнтами банків;

кредити, які надані фізичним особам;

нараховані доходи за кредитами, які надані фізичним особам;

прострочена заборгованість та прострочені нараховані доходи за кредитами, що надані фізичним особам;

сумнівна заборгованість за кредитами, що надані фізичним особам;

сумнівна заборгованість за нарахованими доходами за операціями з клієнтами;

боргові цінні папери, випущені фінансовими (небанківськими) установами та не фінансовими підприємствами, у портфелі банку на продаж та інвестиції;

нараховані доходи за акціями та борговими цінними паперами в портфелі банку на продаж та інвестиції;

прострочені нараховані доходи за борговими цінними паперами в портфелі банку на продаж та інвестиції;

товарно-матеріальні цінності;

основні засоби;

інші активи банку;

зобов'язання за всіма видами гарантій ;

сумнівні вимоги за операціями з валютою та банківськими металами;

Розраховуємо для «ОЩАДНИЙ БАНК»

49,48+4,72+253,68+69,05+59,88+8,14+84,48+223,10+2291,30 = 3043,83 *100% = =3043,83 млн. грн..

Сумарні активи=51,34+31,93+3043,83 = 3127,1 млн. грн.

Н2=31,45/3127,1=1,01%

Розраховуємо для ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК

30,87+59,40+305,72+5,99+2,27+0,01+0,10+102,35+1182,80 =

1689,51*100%= =1689,51 млн. грн.

Сумарні активи=3,01+138,33+1689,51 = 1830,89 млн. грн..

Н2=42,14/1830,89=2,30%

Нормативне значення нормативу Н2 діючих банків не може бути меншим, ніж 8 відсотків.

Норматив не виконується для ОЩАДНОГО БАНКУ і для ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК - банки не здатні своєчасно і в повному обсязі розрахуватися за своїми зобов'язаннями .

Норматив адекватності основного капіталу встановлюється з метою визначення спроможності банку захистити кредиторів і вкладників від не передбачуваних збитків, яких може зазнати банк у процесі своєї діяльності залежно від розміру різноманітних ризиків. Показник адекватності основного капіталу банку розраховується як співвідношення основного капіталу до загальних активів банку.

Загальні активи банку для розрахунку адекватності основного капіталу включають:

готівкові кошти;

кошти в Національному банку;

казначейські та інші цінні папери, що рефінансуються та емітовані Національним банком;

кошти в інших банках;

сумнівну заборгованість за нарахованими доходами за міжбанківськими операціями;

дебіторську заборгованість за операціями з банками;

кредити, що надані центральним і місцевим органам виконавчої влади, суб'єктам господарської діяльності, фізичним особам;

дебіторську заборгованість за операціями з клієнтами;

транзитний рахунок за операціями з клієнтами;

цінні папери в портфелі банку на продаж та на інвестиції;

товарно-матеріальні цінності;

інші активи банку;

суми до з'ясування та транзитні рахунки;

операційні та неопераційні основні засоби.

Загальні активи для «ОЩАДНОГО БАНКУ»

52,89+106,28+256,69+63,86+49,48+4,72+69,05+59,88+253,68+8,14+84,4

8+223,10+2291,30 =3523,55 млн.грн.

Основний капітал =292,32 млн. грн..

Н3=292,32/3523,55*100% = 8,29%

Загальні активи для ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК

15,12+153,20+15,05+276,66+30,87+59,40+5,99+2,27+305,72+0,01+0,10+

102,35+ +1182,80 = 2149,54 млн. грн..

Основний капітал = 267,7 млн. грн..

Н3 = 267,7/2149,54*100% = 12,45%

Нормативне значення нормативу Н3 має бути не меншим, ніж 4 відсотки.

Для аналізованих банків даний норматив виконується - банки спроможні захистити кредиторів і вкладників від непередбачуваних збитків, яких може зазнати банк у процесі своєї діяльності залежно від розміру різноманітних ризиків.

· Нормативи ліквідності

З метою контролю за станом ліквідності банків Національний банк установлює такі нормативи ліквідності: миттєвої ліквідності (Н4), поточної ліквідності (Н5) та короткострокової ліквідності (Н6).

Норматив миттєвої ліквідності встановлюється для контролю за здатністю банку забезпечити своєчасне виконання своїх грошових зобов'язань за рахунок високоліквідних активів (коштів у касі та на кореспондентських рахунках). Норматив миттєвої ліквідності визначається як співвідношення суми коштів у касі та на кореспондентських рахунках до зобов'язань банку, що обліковуються за поточними рахунками.

Розраховуємо для «ОЩАДНОГО БАНКУ»

Н4=(52,89+106,28+63,86/27,39+83,01+961,71+92,82+36,12+106,66)*100

% =17,05%

Розраховуємо для ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК

Н4=(15,12+153,20+276,66/3,94+92,79+79,01+399,42+13,97+0,09)*100%

=75,52%

Нормативне значення нормативу Н4 має бути не менше ніж 20 відсотків.

Для «ОЩАДНОГО БАНКУ» норматив не виконується - банки не забезпечують своєчасне виконання своїх грошових зобов'язань за рахунок високоліквідних активів, а для ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК норматив виконується - банки забезпечують своєчасне виконання своїх грошових зобов'язань за рахунок високоліквідних активів .

Норматив поточної ліквідності встановлюється для визначення збалансованості строків і сум ліквідних активів та зобов'язань банку. Для розрахунку нормативу поточної ліквідності враховуються вимоги і зобов'язання банку з кінцевим строком погашення до 31 дня . Норматив поточної ліквідності визначається як співвідношення активів первинної та вторинної ліквідності до зобов'язань банку з відповідними строками виконання. До активів первинної та вторинної ліквідності при розрахунку нормативу поточної ліквідності належать:

готівкові кошти;

банківські метали;

кошти на кореспондентських рахунках, які відкриті в Національному банку та інших банках;

строкові депозити, які розміщені в Національному банку та інших банках;

боргові цінні папери, що рефінансуються та емітовані Національним банком, у портфелі банку на продаж та на інвестиції;

боргові цінні папери в портфелі банку на продаж та на інвестиції;

надані кредити.

До зобов'язань належать:

кошти до запитання;

короткострокові та довгострокові кредити, які одержані від Національного банку та інших банків;

кошти бюджету України;

строкові депозити інших банків та клієнтів;

цінні папери власного боргу, емітовані банком;

субординований борг банку;

зобов'язання і вимоги за всіма видами гарантій, порук,

зобов'язання з кредитування, що надані клієнтам і банкам.

Розраховуємо для «ОЩАДНОГО БАНКУ»

Н5=(52,89+106,28+63,86+8,14+84,48+455,47/27,39+92,82+83,01+106,66

+316,73+1,29+0)*100% = 122,81%

Розраховуємо для ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК

Н5=(15,12+153,20+276,66+0,01+0,10+402,42/3,94+399,42+92,79+0,09+3

9,56+ 103,97+0,91)*100% = 132,28%

Нормативне значення нормативу Н5 має бути не менше ніж 40відсотків.

Нормативи виконуються для «ОЩАДНОГО БАНКУ» і для ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК - у даних банків збалансовані строки і суми ліквідних активів та зобов'язань до 31 дня .

Норматив короткострокової ліквідності встановлюється для контролю за здатністю банку виконувати прийняті ним короткострокові зобов'язання за рахунок ліквідних активів. Норматив короткострокової ліквідності визначається як співвідношення ліквідних активів до короткострокових зобов'язань. До розрахунку нормативу включаються ліквідні активи та короткострокові зобов'язання з початковим строком погашення до одного року.

До ліквідних активів включаються:

готівкові кошти;

банківські метали;

кошти на кореспондентських рахунках, що відкриті в Національному банку та інших банках;

короткострокові депозити, що розміщені в Національному банку та інших банках;

короткострокові кредити, що надані іншим банкам.

До короткострокових зобов'язань включаються:

кошти до запитання;

кошти бюджету України;

короткострокові кредити, які одержані від Національного банку та інших банків;

короткострокові депозити інших банків і клієнтів;

короткострокові цінні папери власного боргу, емітовані банком;

зобов'язання і вимоги за всіма видами гарантій, порук,

зобов'язання з кредитування, які надані банкам і клієнтам.

Розраховуємо норматив короткострокової ліквідності для «ОЩАДНОГО БАНКУ»

Н6=(52,89+106,28+63,86+49,48+4,72/27,39+92,82+106,66+83,01+316,73

+1,29+0)*100% = 44,15%

Розраховуємо норматив короткострокової ліквідності для ПЕРШОГО УКРАЇНСЬКОГО МІЖНАРОДНОГО БАНКУ

Н6=(15,12+153,20+276,66+30,87+59,40/3,94+399,42+0,09+92,79+39,56+

103,97+0,91)*100% = 83,54%

Нормативне значення нормативу Н6 має бути не менше ніж 20 відсотків. Для аналізованих банків норматив короткострокової ліквідності виконується, тобто вони можуть виконувати прийняті короткострокові зобов'язання за рахунок ліквідних активів.

Висновки

У зв'язку із суттєвими змінами, які відбулися в останні десятиліття в банківській справі у світі в цілому та в Україні зокрема, сталися відповідні зміни й у поглядах на банківські ризики. Про це свідчить реальна практика та дедалі зростаючий потік публікацій, присвячених актуальній проблематиці теорії і практики банківських ризиків. Стратегія, методики и процедури, які досить успішно застосовувалися впродовж десятиліть, сьогодні вже не дають бажаних результатів. Можна нагадати про декілька загальновідомих кризових ситуацій, які сталися в банківській сфері економічно розвинених країн. Спостерігається старіння та неадекватність тих основних принципів і положень, на підставі яких раніше здійснювалося управління банком.

Необхідно зазначити, що чинникам і джерелам ризику притаманні неоднозначність проявів, дискретність змін і раптовість як появи, так і зникнення. Нерідко ризик ототожнюється з негативними (небажаними) наслідками впливу стохастичних чи нечітко визначених (розпливчастих) подій. Це справедливо, але це лише один бік їхнього прояву. Чинники ризику, залежно від специфіки ситуації, можуть привести як до негативних, так і до позитивних результатів.

Отже, необхідно здійснювати аналіз та управління ризиком на засадах системного підходу.

Кредити становлять близько 50% усіх активів комерційного банку й приносять близько 2/3 усіх прибутків банку, тобто кредитні операції є найбільш прибутковими, але й найбільш ризиковими. Це зумовлює серйозне ставлення до кредитної політики банку, та зокрема до кредитного ризику.

Список використаної літератури

1. Закон України “Про Національний банк України” №679-XIV від 20.05.99

2. Закон України “Про банки та банківську діяльність” №2121-III від 07.12.00

3. Банківський менеджмент: Навчальний посібник / За ред. Васюренко О.В - К: 2001

4. Банківські операції: Навчальний посібник / За ред. Васюренко О.В. - К: 2000

5. Банківські операції: Підручник. -- 2-ге вид., випр. і доп. / За ред. А. М. Мороза. -- К.: КНЕУ, 2002

6. Банківська справа: Навчальний посібник / За ред. Петрук О.М.. - К: 2003

7. Банківська справа: Навчальний посібник./ Під ред. Р.І.Тиркало -Т.: 2001

8. Банківська справа: Навчальний посібник./ Під ред. М.О.Петрук -К.: 2004

9. О. Пернарівський. Аналіз, оцінка та способи зниження банківських ризиків // Вісник НБУ. - 2004. - №4

10. Я.Чайковський. Удосконалення комплексної оцінки кредитоспроможності позичальника // Вісник НБУ. - 2003. - №11

11. Ю.Потійко. Теорія і практика управління різними видами ризиків у комерційних банках // Вісник НБУ. - 2004. - №4

12. С.Фабер, І.Пожарська, О.Куценко. Нагляд на основі оцінки ризиків: українська перспектива// Вісник НБУ. - 2004. - №6.

Завдання 1.1

За методикою, яка наведена в активі скороченого аналітичного балансу (табл. 1.1), провести аналіз майна підприємства (табл. 1.2). Сформулювати висновки, в яких відобразити позитивні та негативні тенденції у майновому стані підприємства з точки зору інформації активу балансу.

Вихідна інформація: форма №1 «Баланс» за два роки.

Таблиця 1.1

Актив скороченого аналітичного балансу підприємства ЗАТ «Фірма Полтавпиво», тис.грн.

№№ з/п	Види активів (майна)	Порядок розрахунку за даними активу балансу (рядки)	2003р.	2004р.
	Майно - всього	280	82544,8	80527,0
1.	Необоротні активи	080	71384,0	70265,9
1.1.	Основні засоби	030	52757,6	51925,9
2.	Оборотні активи	260	11147,9	10249,5
2.1.	Оборотні виробничі фонди	сума із 100 по 120	4333,8	3260,4
2.1.1.	Виробничі запаси	100	2655,9	2460,4
2.2.	Фонди обігу	сума із 130 по 250 (без 161,162)	6814,1	6813,6
2.2.1.	Готова продукція і товари	130+140	502,8	289,8
2.2.2.	Поточна дебіторська заборгованість	сума із 150 по 210 (без 161, 162)	6073,7	6179,3
2.2.3.	Гротові кошти і погочн^фінансові інвестиції	сума із 220 по 240	237,6	344,5
2.2.4.	Інші оборотні активи	250	0,0	0,0
3.	Витрати майбутніх періодів	270	12,9	11,6

Таблиця 1.2

Аналіз майна підприємства ЗАТ «Фірма Полтавпиво» (станом на кінець року)

№№ з/п	Види активів (майна)	2003р.	2004р.	Зміни (+,-)
		сума, тис. грн.	у % до підсумку	сума, тис. грн.	у % до підсумку	суми, тис. грн.	питомої ваги, пунктів	у % до 2003р.
А	Б	1	2	3	4	5=3-1	6=4-2	7=5/1 *100
	Майно - всього	82544,8	100,0	80527,0	100,0	-2017,8	-	-2,4
1.	Необоротні активи	71384,0	86,5	70265,9	87,3	-1118,1	0,8	-1,6
1.1.	Основні засоби	52757,6	63,9	51925,9	64,5	-831,7	0,6	-1,6
2.	Оборотні активи	11147,9	13,5	10249,5	12,7	-898,4	-0,8	-8,1
2.1.	О6оротні виро-бничі фонди	4333,8	5,3	3260,4	4,0	-1073,4	-1,2	-24,8
2.1.1.	Виробничі запаси	2655,9	3,2	2460,4	3,1	-195,5	-0,2	-7,4
2.2.	Фонди обігу	6814,1	8,3	6813,6	8,5	-0,5	0,2	0,0
2.2.1.	Готова продукція і товари	502,8	0,6	289,8	0,4	-213,0	-0,2	-42,4
2.2.2.	Поточна дебіторська забор-гованість	6073,7	7,4	6179,3	7,7	105,6	0,3	1,7
2.2.3.	Грошові кошти і поточні фі-нансові інвес-тиції	237,6	0,3	344,5	0,4	106,9	0,1	45,0
2.2.4.	інші оборотні активи	0,0	0,0	0,0	0,0	0,0	0,0	-
3.	Витрати майбутніх періодів	12,9	0,0	11,6	0,0	-1,3	0,0	-10,1

Як бачимо з результатів аналізу, загальна вартість майна знизилася на 2017,8 тис. грн., у відсотках до 2003 року це становить 2,4%.

Негативною тенденцією для зменшення майна є зниження оборотних активів на 898,4 тис. грн.(у структурі 0,8 %) за рахунок зниження о6оротних виробничих фондів на 1073,4 тис. грн. (1,2%).

До позитивних змін слід віднести ріст поточної дебіторської заборгованість на 105,6 тис. грн., що призводить до додаткового залучення коштів, а також збільшення грошових коштів і поточних фінансових інвестицій з 237,6 тис. грн. до 344,5 тис. грн., тобто на 106,9 тис. грн..

Завдання 3.1

За методикою, яка наведена в табл. 3.1 і 3.2, провести групування активів за рівнем ліквідності та пасивів за терміновістю оплати, визначити надлишок (нестачу) платіжних засобів для покриття зобов'язань (табл. 3.3). Сформулювати висновки щодо стану та динаміки ліквідності балансу підприємства.

Вихідна інформація: форма №1 «Баланс» за два роки.

Таблиця 3.1

Групування активів підприємства ЗАТ «Фірма Полтавпиво» за рівнем ліквідності