Оцінка і управління комерційним ризиком підприємства на прикладі ВАТ КБ "Південкомбанк"

Розглянемо структуру зобов'язань банку (табл. 2.4).

Таблиця 2.4. - Структура зобов'язань ВАТ КБ “Південкомбанк”

Зобов'язання банку	2005 рік	2006 рік	2007 рік
	Сума, тис.грн.	Структура, %	Сума, тис.грн.	Структура, %	Сума, тис.грн.	Структура, %
Кошти банків, у т. ч. кредити від НБУ	28366	16,97	61197	16,47	131585	24,79
Кошти клієнтів до запитання	131322	78,55	290547	78,18	370841	69,86
Нараховані витрати до сплати	4126	2,47	6299	1,69	9903	1,87
Відстрочені податкові зобов'язання					260	0,05
Депозитні сертифікати, емітовані банком					4373	0,82
Інші зобов'язання	3367	2,01	13580	3,65	13859	2,61
Усього зобов'язань	167181	100	371623	100	530821	100

Таким чином, зобов'язання банку майже як на 70% сформовані за ра-хунок коштів клієнтів до запитання. Дешеві зобов'язання ста-новлять основу ресурсної бази банку, тобто даний банк не несе значних витрат при сплаті процентів.

У 2007 році з”явилися відстрочені податкові зобов'язання, які складають 0,05% і ощадні (депозитні) сертифікати, емітовані банком, що складають 0,82%.

Розглянемо структуру активних операцій ВАТ КБ “Південкомбанк” (табл. 2.5).

Таблиця 2.5. - Структура активних операцій ВАТ КБ “Південкомбанк”

Активи	2005 рік	2006 рік	2007 рік	Відхилення (2007-2005)
	сума, тис.грн.	%	сума, тис.грн.	%	сума, тис.грн.	%	у сумі, тис.грн.	у струк-турі, %
Кошти в НБУ та готівкові кошти банку	17424	7,69	38451	8,64	39095	5,95	644	0,30
Казначейські та інші цінні папери, що рефінансуються НБУ, і цінні папери, емітовані НБУ	2374	1,05	2041	0,46	2000	0,30	-41	-0,02
Кошти в інших банках	25942	11,45	86004	19,32	156674	23,83	70670	33,28
Цінні папери в портфелі банку на продаж	23211	10,24	16299	3,66	16578	2,52	279	0,13
Кредити та заборгованість клієнтів	147458	65,06	286626	64,4	425526	64,72	138900	65,40
Основні засоби та нематеріальні активи	7136	3,15	8238	1,85	11675	1,78	3437	1,62
Нараховані доходи до отримання	2412	1,06	5570	1,25	1853	0,28	-3717	-1,75
Відстрочений податковий актив	-	-	-	-	481	0,07	481	0,23
Інші активи	695	0,31	1836	0,41	3561	0,54	1725	0,81
Усього активів	226652	100	445065	100	657443	100	212378	100

З наведеної таблиці бачимо, що частка високоліквідних активів в загальній масі активів має сталу тенденцію до зниження, зростає сума наданих кредитів та кошти в інших банках.

Для того, щоб проаналізувати якість кредитного менеджменту розглянемо кредитний портфель банку за 2007 рік (табл. 2.6).

Таблиця 2.6. - Аналіз кредитного портфелю ВАТ КБ “Південкомбанк” за 2007 р.

Найменування статті	2007 рік	2006 рік	Відхилення, +/-
Овердрафт, у тому числі:	10630	3542	7088
Прострочені	444	482	-38
Враховані векселі	24848	21081	3767
Кредити в поточну діяльність, у тому числі:	382448	257083	125365
Сумнівні	2451	2864	-413
Прострочені	2564	2765	-201
Іпотечні кредити,	16971	13096	3875
Усього кредитів	434897	295284	139613
Резерви під заборгованість за кредитами	(9371)	(8658)	-713
Усього кредитів за вирахуванням резервів під кредити	425526	286626	138900

З наведених даних можна зробити висновок про професіоналізм менеджерів банку, адже значення сумнівних та безнадійних кредитів в 2007 році значно зменшилось.

Загалом фінансовий стан банку можна охарактеризувати як стабільний.

За підсумками 2006 року Банком отримано 52,2 млн. грн. загальних доходів, що у майже у 6 разів більше за доходи 2002 року. При цьому, за три квартали поточного року сума отриманих доходів становить 68,5 млн. грн. Структуру доходів ВАТ КБ “Південкомбанк” наведено в таблиці (Таблиця 2.7).

Таблиця 2.7. - Структура доходів ВАТ КБ “Південкомбанк”, %

Показники	Станом на 01.01.2005	Станом на 01.01.2006	Станом на 01.01.2007
Процентні доходи	50,79	55,94	77,26
Комісійні доходи	20,32	16,65	18,45
Результат від торговельних операцій	2,54	1,46	1,97
Інші операційні доходи	26,00	24,56	2,06
Інші доходи	0,07	1,03	0,27
Повернення списаних активів	0,00	0,00	0,00
Непередбачені доходи	0,29	0,36	0,00
Всього доходи	100,00	100,00	100,00

Із переорієнтацією Банку на обслуговування малого та середнього бізнесу основу стали складати процентні доходи, насамперед, за кредитами юридичним особам. При цьому, порівняно із трьома кварталами минулого року обсяг процентних доходів збільшено майже у два рази.

Комісійні доходи ВАТ КБ “Південкомбанк” на 65% складаються із доходів від розрахунково-касового обслуговування клієнтів. У свою чергу, результати від торговельних операцій повністю складаються із торгівлі іноземною валютою та банківськими металами.

До складу інших операційних доходів протягом аналізованого періоду належали переважно результати від торгівлі цінними паперами із портфеля Банку на продаж. При цьому, до початку 2006 року вони формували понад 20% загальних доходів та відігравали значну роль у формуванні прибутку Банку.

Відношення витрат до доходів має нестабільну динаміку і станом на 01.10.07р. складає близько 83%. За 2006 рік Банком понесено 41,5 млн. грн. загальних витрат. При цьому, за дев'ять місяців поточного року це значення становить 57,0 млн. грн. Структуру загальних витрат ВАТ КБ “Південкомбанк” наведено в таблиці Таблиця 2.8.

Таблиця 2.8. - Структура витрат ВАТ КБ “Південкомбанк”, %

Показники	01.01.2005	01.01.2006	01.01.2007
Процентні витрати	34,43	45,77	60,15
Комісійні витрати	0,74	0,61	3,13
Інші операційні витрати	9,24	5,45	6,87
Загальні адміністративні витрати	37,29	34,16	30,26
Відрахування в резерви	18,15	13,97	-1,75
Непередбачені витрати	0,00	0,00	0,00
Податок на прибуток	0,15	0,04	1,33
Всього витрат	100,00	100,00	100,00

За аналізований період структура витрат також зазнала суттєвих змін. По-перше, збільшилася частка процентних витрат, по-друге, покращення якості кредитного портфеля призвело до зменшення відрахувань у резерви та, відповідно, скорочення їхньої питомої ваги у загальних витратах.

Частка загальних адміністративних витрат підтримується на стабільному рівні, при цьому, їхню основу становлять витрати на утримання персоналу.

Зросли комісійні витрати ВАТ КБ “Південкомбанк”, що, насамперед, пов'язано із розрахунково-касовим обслуговуванням.

Інші операційні витрати складаються переважно із витрат на оренду приміщень, в яких знаходяться відділення та філії Банку.

Загалом, структура доходів та витрат банку покращилася, що відобразилося на зростанні чистого процентного та комісійного доходу (ЧПД та ЧКД відповідно).

Так, у 2006 році ЧПД становив 15,4 млн.грн., а ЧКД - 6,8 млн. грн. При цьому, за підсумками дев'яти місяців 2007 року ці значення відповідно становлять 20,9 млн. грн. та 12,6 млн. грн.

За підсумками 2006 року чистий прибуток склав 10,7 млн.грн., а за три квартали 2007 року - 11,5 млн. грн.

Показники ефективності діяльності банку наведено в таблиці 2.9.

Таблиця 2.9. - Показники ефективності діяльності ВАТ КБ “Південкомбанк”, млн. грн.

Показник	2005	2006
ROA	2,54	2,40
ROE	9,69	14,54
ЧПМ	2,81	3,45
Коефіцієнт ефективності	104,82	160,26

Показники ефективності діяльності (окрім коефіцієнта ефективності) ВАТ КБ “Південкомбанк” перебувають на рівні вищому за середні значення по банківській системі України.

2.3 Оцінка рівня ризиків банку

Основа успішної діяльності банку - визначення прийнятного рівня ризиків, постійний контроль та управління ними. Управління ризиками у ВАТ КБ “Південкомбанк” здійснюється на різних рівнях відповідно до повноважень, визначених Статутом банку та внутрішніми положеннями.

Зокрема, у банку створено Управління оцінки та аналізу ризиків. Його роботу очолює начальник управління, який підпорядковується Заступнику Голови Правління з економіки та фінансів.

Основним завданням Управління є розробка та впровадження в банку комплексної системи ризик-менеджменту, організаційне та функціональне забезпечення якої вміщує такі аспекти:

виявлення ризиків з використанням уніфікованих визначень. Ця сукупність ризиків формує підґрунтя для прийняття управлінських рішень;

вимірювання ризику на підставі уніфікованих факторів оцінки;

управління ризиками з визначенням адекватних механізмів управління та контролю за допомогою відповідних систем банку;

протидію спрямуванню великих ресурсів у сфери підвищеного або зростаючого ризику, відповідно до стратегії банку.

Для оцінку рівня ризиків банку використаємо нормативи ризику, встановлені для комерційних банків Національним банком України відповідно до Постанови Правління Національного банку України від 28 серпня 2001 року № 368 “Про затвердження Інструкції про порядок регулювання діяльності банків в Україні”.

До кредитних операцій належать активні операції банку, що пов'язані з наданням клієнтам залучених коштів у тимчасове користування (надання кредитів у готівковій або безготівковій формі, на фінансування будівництва житла та у формі врахування векселів, розміщення депозитів, проведення факторингових операцій, операцій репо, фінансового лізингу тощо) або прийняттям зобов'язань про надання коштів у тимчасове користування (надання гарантій, поручительств, авалів тощо), а також операції з купівлі та продажу цінних паперів за дорученням клієнтів і від свого імені (включаючи андеррайтинг), будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми.

Норматив максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента встановлюється з метою обмеження кредитного ризику, що виникає внаслідок невиконання окремими контрагентами своїх зобов'язань.

Показник розміру кредитного ризику на одного контрагента визначається як співвідношення суми всіх вимог банку до цього контрагента та всіх позабалансових зобов'язань, виданих банком щодо цього контрагента, до капіталу банку. [3]

Максимальний розмір ризику на одного позичальника (Н7) розраховується по формулі:

П1 = (Зс / К) * 100 %,

де Зс - сукупна заборгованість за позикою, міжбанківським кредитам і врахованим векселям одного позичальника і 100% суми позабалансових зобов'язань, виданих цьому позичальнику; К - капітал банку.

Нормативне значення показника не повинне перевищувати 25%.

За 2005 рік П1 = (7070 + 2374 + 4000) / 59471 = 0,226 або 22,6%

За 2006 рік П1 = (10100 + 604 + 2041 + 639) / 73 442 = 0,182 або 18,2%

За 2007 рік П1 = (8000 + 2000 + 1693) / 126621 = 0,092 або 9,2%

Отже, нормативне значення показника кредитного ризику на одного позичальника за проаналізовані 2005, 2006 та 2007 роки не перевищує 25% і становить відповідно 22,6%, 18,2% та 9,2%. Це свідчить про поліпшення роботи банку з клієнтами та покращення погашення клієнтами кредитів.

З метою обмеження концентрації кредитного ризику за окремим контрагентом або групою пов'язаних контрагентів установлюється норматив великих кредитних ризиків. Максимальний розмір “великих” кредитних ризиків (Н8) визначається як співвідношення суми всіх великих кредитних ризиків, наданих банком щодо всіх контрагентів або груп пов'язаних контрагентів, з урахуванням усіх позабалансових зобов'язань, виданих банком щодо цього контрагента або групи пов'язаних контрагентів, до регулятивного капіталу банку: Норматив великих кредитних ризиків визначається

П2 = Ск / К,

де Ск -- сукупний розмір “великих” кредитів, виданих комерційним банком з обліком 10% позабалансових зобов'язань.

“Великий” кредит - сукупний розмір позичок (у т.ч. міжбанківських) з урахуванням векселів і 100% сум позабалансових вимог (гарантій, поручительств), що є в комерційного банку щодо одного позичальника і який становить 10 відсотків і більше регулятивного капіталу банку.

Максимальне значення сукупного розміру “великих” кредитів не повинне перевищувати 8-кратного розміру капіталу банку.

За 2005 рік П2 = (147458 + 19815 + 56488) / 59471 = 3,76

За 2006 рік П2 = (286626 + 36029 + 18637) / 73442 = 4,65

За 2007 рік П2 = (425526 + 30163 + 10281) / 126622 = 3,68

З розрахунків бачимо, що максимальний розмір “великих” кредитних ризиків у 2007 році в порівнянні з 2006 роком зменшився на 0,97, а в порівнянні з 2005 роком - на 0,08. Тобто у 2006 році було деяке збільшення сукупного розміру “великих” кредитів. Але взагалі дане значення не перевищує нормативне.

З метою забезпечення контролю за інвестиційною діяльністю банків, а саме за прямими інвестиціями, Національний банк установлює нормативи інвестування.

Прямі інвестиції банків - це внесення банками власних коштів або майна до статутного фонду юридичної особи в обмін на корпоративні права (акції, пайові свідоцтва), емітовані такою юридичною особою.

Банки мають право здійснювати прямі інвестиції (за рахунок власних коштів і від власного імені) лише на підставі письмового дозволу Національного банку, що надається згідно з правилами, установленими відповідними нормативно-правовими актами Національного банку.

З метою обмеження інвестиційного ризику, пов'язаного із здійсненням інвестиційної діяльності та можливою втратою капіталу інвестора, Національний банк установив такі нормативи інвестування: норматив інвестування в цінні папери окремо за кожною установою (Н11), норматив загальної суми інвестування (Н12).

Норматив загальної суми інвестування встановлюється для обмеження ризику, пов'язаного з операціями вкладання (прямого чи опосередкованого) коштів банку до статутних фондів будь-яких юридичних осіб, що може призвести до втрати капіталу банку.

Цей норматив характеризує використання капіталу банку для придбання акцій (паїв/часток) будь-якої юридичної особи.

Норматив загальної суми інвестування визначається як співвідношення суми коштів, що інвестуються на придбання акцій (паїв/часток) будь-якої юридичної особи, до регулятивного капіталу банку.

До коштів, що інвестуються, включаються:

- акції та інші цінні папери з нефіксованим прибутком у торговому портфелі банку та в портфелі банку на продаж, що випущені банками, небанківськими фінансовими установами та іншими емітентами;

- вкладення в асоційовані та дочірні компанії.

Нормативне значення нормативу Н12 не має перевищувати 60 відсотків.

За 2005 рік H12 = 23211 / 59471 = 0,39 або 39%

За 2006 рік H12 = 16299 / 73442 = 0,2219 або 22,19%

За 2007 рік H12 = 16578 / 126622 = 0,1309 або 13,09%

Норматив поточної ліквідності встановлюється для визначення збалансованості строків і сум ліквідних активів та зобов'язань банку.

Норматив поточної ліквідності визначається як співвідношення активів первинної та вторинної ліквідності до зобов'язань банку з відповідними строками виконання.

Для розрахунку нормативу поточної ліквідності враховуються вимоги і зобов'язання банку з кінцевим строком погашення до 31 дня (включно).

Нормативне значення нормативу Н5 має бути не менше ніж:

30 відсотків, з 01.07.2002 - 35 відсотків, з 01.01.2003 - 40 відсотків.

За 2005 рік: Н5 = (7802 + 1406) / (2800 + 1659 + 17840) = 9208 / 22299 = 0,413 або 41,3%

За 2006 рік: Н5 = (12600 + 4429 + 207) / (10000 + 933 + 85 + 9093 + 3020 + 20 + 2947) = 17236 / 26098 = 0,66 або 66%

За 2007 рік: Н5 = 48350 / (43250 + 27280 + 157 + 9496 + 545 + 17 + 1737) = 48350 / 55202 = 0,876 або 87,6%.

З розрахунку видно, що управління активами та пасивами банку свідчить про забезпечення необхідного рівня ліквідності, який досягається за рахунок достатнього рівня надходжень та своєчасного підтримання ліквідних коштів на необхідному рівні.

3. Шляхи вдосконалення механізмів управління банківськими ризиками та мінімізація ризиків банку

3.1 Практика мінімізації ризиків банку

Ризик - це ймовірність негативного впливу різноманітних подій на результати діяльності банку.

Банківська діяльність нерозривно пов'язана із ризиками, і тому банк, який буде правильно та адекватно оцінювати ризики, вживати заходів по мінімізації їх, буде фінансово стійким та вчасно виконуватиме зобов'язання перед клієнтами.

У банку розроблено та впроваджено внутрішні положення та методики управління ризиками.

Основою управління кредитним ризиком є проведення оцінки індивідуального та портфельного ризику. До методів управління індивідуальним кредитним ризиком належать: визначення кредито- та платоспроможності позичальника окремо кредитним відділом та Управлінням оцінки та аналізу ризиків; забезпечення кредитних операцій майном, порукою інших осіб, майновими правами та іншими активами позичальника; лімітування; строки кредитування та відсоткова ставка, моніторинг фінансово-господарського стану позичальника та об'єкта застави тощо. [6, c.29]

До методів управління кредитного ризику портфеля в банку належать: побудова карти ризиків ВАТ КБ “Південкомбанк”, диверсифікація, встановлення лімітів на кредитування галузей економіки, окремих категорій позичальників, а також на ліміти кредитування за кредитними програмами та валютами, моніторинг кредитного портфеля тощо.

Для мінімізації кредитного ризику, окрім нормативів НБУ, в ВАТ КБ “Південкомбанк” розроблено власну систему лімітів для обмеження впливу зазначеного ризику на ліквідність та капіталізацію банку. Також управління кредитним ризиком здійснюється із прийняттям рішення відповідним колегіальним органом у межах встановленого ліміту.

Зокрема, на рівні відділень та філій Банку сформовано Кредитні комісії, які можуть самостійно надавати кредити на загальну суму до 60,0 тис. грн. Ліміт кредитування філіями встановлено на рівні 98,0 тис. грн. У випадку перевищення встановленого ліміту рішення приймається на Кредитному комітеті (КК) Головного офісу (до 100,0 тис. грн.). Повноваження КК у разі наявності письмового погодження Голови Правління розширюються до 1,0 млн. грн. У разі перевищення ліміту необхідно письмова згода Голови Спостережної Ради.

Рішення за кредитною операцією може бути прийнято за наявності позитивного висновку Служби безпеки Банку та Юридичного відділу.

До основних методів управління ризиком ліквідності є щоденний, щодекадний та щомісячний контроль за дотриманням економічних нормативів ліквідності НБУ, підтримання достатнього значення високоліквідних активів у чистих активах, складання платіжного календаря та виявлення дифіциту/надлишку ліквідності за допомогою ГЕП-аналізу, лімітування розривів ліквідності, проведення коефіцієнтного аналізу ліквідності (коефіцієнти збалансованості активно-пасивних операцій та стабільності ресурсної бази Банку). Крім цього у банку існує Положення про заходи з підтримки ліквідності у разі виникнення непередбачених обставин, у якому регламентовано порядок дій менеджменту та персоналу ВАТ КБ “Південкомбанк” у разі кризи ліквідності.

Для управління ризиком процентної ставки в банку застосовується ГЕП-аналіз (управління відносним та кумулятивним ГЕПом), контроль та управління чистою процентною маржею (не нижче 4%) та спредом, побудування кривої доходності тощо. Крім зазначеного, менеджмент ВАТ КБ “Південкомбанк” постійно проводить моніторинг ринку, визначаючи загальну динаміку відсоткових ставок за депозитами та кредитами, та виносить на Тарифний комітет та КУАП пропозиції щодо корекції ціноутворення для існуючих продуктів банку та затвердження нових.

Управління валютним ризиком відбувається як на щоденній основі, так і стратегічно. Методами управління валютним ризиком є: управління відкритою валютною позицією, контроль за дотриманням нормативів НБУ, лімітування операцій за контрагентами та уповноваженими дилерами, встановлення лімітів збитків (встановлення максимально можливого розміру збитків, після якого всі відкриті позиції мають бути закриті із збитками) тощо.

Щомісячно Управлінням оцінки та контролю ризиків разом із Фінансово-бюджетним Управлянням проводиться бек-тестування та щоквартально готуються аналітичні записки щодо схильності, чутливості до ризиків та ступеню впливу ризиків на ліквідність та капітал банку. Результати аналізу презентуються ТОР-менеджменту банку та Спостережній Раді ВАТ КБ “Південкомбанк”.

3.2 Впровадження та використання механізмів управління банківськими ризиками

ВАТ КБ “Південкомбанк” розробив заходи щодо удосконалення управління ризиками та їх мінімізації.

Кожен комерційний банк завжди, і тим більше в умовах кризи банківської системи, зацікавлений у збереженні та розширенні своїх позицій на ринку банківських послуг. Після обвалу фондового ринку основною формою отримання доходу є кредитування.

Банки України при виконанні своїх функцій зацікавлені в стійкості та безперебійній роботі банківської системи в цілому. Однією з форм контролю за діяльністю комерційних банків є встановлення Національним банком України економічних нормативів, обов`язкових резервів та здійснення контролю за їх виконанням. Для виконання нормативів банки намагаються збільшити розмір капіталу, зменшити рівень кредитних ризиків, вимагаючи від своїх клієнтів надання різних форм забезпечення повернення кредитів, які передбачені чинним законодавством.

При розрахунку процента за кредитами банк вибирає між високою дохідністю, що пов'язана з більшим ризиком, і ліквідністю актива, який дає прибуток і має меншу прибутковість та меншу ступінь ризику.

У більшості випадків при розгляді та затвердженні кредитної заявки клієнта першочергова увага звертається на ліквідність застави. Ефективність використанння кредитних ресурсів, що мають забезпечити погашення кредита та процентів по ним за рахунок виручки від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг, банки практично не розглядають. Але першочерговим джерелом забезпечення є виручка від реалізації, а не застава та його ліквідність. Сьогодні основною формою забезпечення кредитних ризиків є насамперед застава.

Практика кредитування та судових процесів свідчать про те, що далеко не завжди документація, що підтверджує забезпечення кредиту, збігається з реальною наявністю майна, яке закладалося. У деяких випадках виявлялося, що юридична особа брала в різних банках кредит під заставу одного і того ж самого майна.

Оцінка ризику кредиту, що видається банком, була б більш об`єктивною, якщо банк міг би перевірити інформацію клієнта про фактично існуючу його заборгованість іншим банкам за позичками.

Вирішення цієї проблеми ВАТ КБ “Південкомбанк” планує здійснити за допомогою створення інформаційної бази даних, куди б потрапляла інформація про розміри кожного виданого кредиту усіма банками та філіями на певній території із зазначенням конкретних отримувачів позики, розміру наданого кредиту, терміну погашення, засобів забезпечення.

Інформація має бути оперативною, яка постійно поновлюється. У такій інформації мають бути зацікавлені перш за все самі банки та їх філії, які розташовані на одній території. Саме такі бази даних вже існують у розвинених європейських країнах.

Така база даних може бути створена і у Національному банку України із забезпеченням конфіденційності такої інформації.

ВАТ КБ “Південкомбанк” за допомогою електронної пошти щоденно у міру потреби може робити запити з приводу того, чи має юридична особа, підприємець чи фізична особа будь-які кредити в інших комерційних банках на певній території.

Інформація з бази даних може надаватися тільки про загальну суму кредитів, строки їх надання певному поозичальнику, форми та розміри забезпечення без зазначення джерела кредитування і будь-якої іншої інформації, що є комерційною таємницею.

Плата за користування цією інформацією ВАТ КБ “Південкомбанк” планує зробити мінімальною, що забезпечить покриття здійснених витрат. Рівень технічного забезпечення банку дасть змоги забезпечити отримання цієї інформації та передання її в базу даних. Національний банк України мав би можливість забезпечувати контроль за переданням інформації.

Досвід свідчить про те, що достовірність і повнота інформації про позичальника є одним з факторів, які визначають стійкість комерційних банків, знижують ризик неповернення кредитних ресурсів.

Активність банків знижується через збільшення у них активів, які не дають прибуток за загальною структурою активів, затрат ресурсів у зв`язку з проведенням високо ризикованих кредитних операцій. Інформаційна система може знизити ризик, а саме банки матимуть впевненість у наданій інформації. При цьому недобросовісні клієнти втрачають можливість ошуканим шляхом отримати кредит у декількох банках під одну й туж саму заставу.

Національний банк в у цьому разі матиме змогу забезпечувати економічний аналіз стійкості комерційного банку.

Одним із порівняно нових шляхів мінімізації фінансових ризиків ВАТ КБ “Південкомбанк” є страхування кредитних ризиків. Цей вид страхування відрізняється від інших. Частіше за все це може бути ризик, пов`язаний з неповерненням кредитних ресурсів (у тому числі і по договорам міжбанківського кредиту), з неоплатою куплених банком векселів тощоі. Поступово “приживається” на вітчизняному страховому ринку відоме за кордоном страхування, пов`язане з помилками співробітників банку, що може бути причиною непередбачених виплат та витрат, а також ризиків, пов`язаних з нечесністю персоналу тощо.

Найважливіші моменти в страхуванні - міра відповідальності, встановлення страхового випадку та визначення страхового відшкодування. Це обов`язкові атрибути страхового договору.

За кордоном практикують дві основні форми кредитного страхування - страхування власне кредитів (делькредерне) та страхування застави під отримані кредити (кауційне). [7, c.59]

1. Делькредерне. В цій формі страхування Страхувальник, (як правило, це банк, застрахований) безпосередньо захищає власні інтереси, застосовуючи механізм страхування.

Відносини сторін характеризуються такими ознаками:

а) страхувальник (банк)

отримує страхове відшкодування збитків у випадку невиконання боржником своїх зобов"язань;

бере на себе частину відповідальності;

зобов`язується кредити, які страхуються, позичати під звичайні відсотки;

б) страховик

застосовує санкції при порушенні страхувальником зобов`язань (аж до повної відмови виплатити відшкодування при страховому випадку);

пропонує форму договору, як правило, це так зване "загальне покриття" страховим захистом;

залишає за собою право перевірки самостійного прийняття рішень щодо запропонованих до страхування ризиків;

переймає право регресу до кредитоотримувача.

2. Кауційне. Ця форма страхування передбачає, що страхувальник-боржник захищає право свого кредитора чи вірителя (які фактично становлять застраховану сторону). У випадку заставного гарантійного страхування боржник є страхувальником, а застрахованим, як правило, виступає кредитор.

Кожна з форм страхування, безумовно, має бути представлена конкретними видами страхування, зміст яких визначають умови надання кредитів. Але попри відмінності техніко-організаційного здійснення страхових операцій їх економічний сенс один: в усіх випадках кредитного страхування йдеться про захист кредиторів від ймовірних втрат.

На українському ринку страхування кредитів практикується порівняно нещодавно у таких двох варіантах:

добровільне страхування ризику непогашення кредитів;

2) добровільне страхування відповідальності позичальника за непогашення кредитів.

В першому варіанті страхувальник - банк по укладенні кредитного договору може самостійно застрахувати надану позику, підписавши із страховою компанією угоду про добровільне страхування кредитного ризику. В цьому випадку сума страхових внесків враховується при встановлені ставки відсотка за кредит. За логікою пов`язаних інтересів ініціаторами таких страхових операцій повинні бути банки як шукачі страхового захисту. За характером ця операція аналогічна страхуванню від нещасного випадку, яким власне, і є для банку неповернення кредиту.

У вітчизняній практиці перший варіант страхування поки що не вельми популярний. Головна причина в тому, що комерційні банки не побоюються використовувати страхування кредитів як основну форму захисту від ризиків банківської діяльності. Без страхового аудиту, широкого висвітлення в економічній пресі балансів, фінансових звітів страхових компаній цілком виправдано може виникнути сумнів щодо їх платоспроможності. З іншого боку, через надмірно високі страхові премії підвищуються страхові платежі, а отже, й витрати виробництва, що, врешті, обертається підвищенням цін на товари й послуги. Не сприяє поширенню цього варіанту страхування й ускладнена процедура оформлення страхового договору. Вона потребує від банків як рутинної роботи, так і дуже відповідального аналізу.

Дещо простішим щодо процедури, є страхування відповідальності позичальника за непогашення кредиту, оскільки страховий поліс розглядається як різновид гарантійного паперу страхової компанії банку за фінансовими зобов`язаннями до його клієнтів-позичальників. Цей варіант страхування може забезпечити повернення кредиту і сплати відсотків лише у випадку, коли страхова фірма згодна і спроможна виплатити страхову винагороду.

Недоліком заставної форми страхування є те, що страховик не вступає у безпосередні правові відносини з банком-кредитором, а пов`язаний з ним лише опосередковано. Отже, банк як третя особа втрачає пріоритет при захисті своїх інтересів. Ситуація ускладнюється ще й тим, що на українському страховому ринку не вироблено загальних умов страхування кредитів, які б охоплювали найсуттевіші норми кожного виду страхування. Тому в подальшому страхування кредитів, очевидно, розвиватиметься не лише шляхом удосконалення діючих умов страхування відповідальності, на зразок страхування застави (кауцій), а й через поступове його перетворення у страхування делькредерного типу, яке можна буде розглядати як страхування банкив-кредиторів від "нещасного випадку" у їхній діяльності.

В умовах нестабільної економічної кон`юктури одним з шляхів мінімізації банківських ризиків ВАТ КБ “Південкомбанк” вважає ринок ф`ючерсних контрактів. За своїм призначенням строковий ринок має бути механізмом страхування фінансових ризиків. Приваблює вин також тим, що проопонує високоприбуткові інструменти інвестування вільних коштів.

Строковий ринок - молодий сегмент ринкової економіки, який динамічно розвивається, має відлагоджену організаційну структуру. Торгівля строковими контрактами концентрується переважно у великих міжнародних фінансових центрах, зокрема, на провідних світових біржах Америки, Європи та Азії. Річні обсяги операцій на цьому ринку обчислюються у сотнях мільярдів доларів.

Строковий ринок України розвивається дуже повільно і має багато недоліків: відсутня обгрунтована законодавча база, яка б відповідала реальній економічній ситуації в Україні, не вирішено питання бухгалтерського обліку операцій із ф`ючерсними контрактами. Але саме через доларові ф`ючерси можуть бути захеджовані ризики, пов`язані з можливою несприятливою зміною курсу гривні щодо долара США.

В Україні торгівля ф'ючерсними контрактами здійснюється на Київській універсальній біржі (КУБ). Планується організація ф'ючерсного ринку на Українській міжбанківській валютній біржі (УМВБ), що дає надії на активізацію ф`ючерсної торгівлі у країні.

Необхідність розвитку внутрішньго ф'ючерсного ринку в Україні зумовлена такими основними причинами:

на міжнародних ф'ючерсних ринках не існує таких типів контрактів, які б відповідали потребам українських хеджерів;

не існує міжнародних ф'ючерсних контрактів, де однією з валют була б гривня, яка є базовою валютою для українських виробників;

на міжнародних ринках не створено ф`ючерсних контрактів, які б дозволяли використовувати ці ринки для хеджування "внутрішніх" фінансових ризиків;

українські хеджери мають обмежений доступ на міжнародні ф'ючерсні ринки.

Тому створення і активізація власного ф'ючерсного ринку, який відповідав би потребам і можливостям вітчизняних виробників, є найбільш реальним та перспективним напрямком розвитку фінансових ринків в Україні. У майбутньому такий ринок може інтегруватися в міжнародну систему ф'ючерсної торгівлі.

Висновки

За результатами досліджень, проведених в даній роботі можна зробити наступні висновки.

В першій главі даної курсової роботи теоретичні основи управління комерційним ризиком банку, а саме: сутність комерційного ризику, особливості його визначення та класифікація ризиків, види комерційних ризиків банку, а також загальна стратегія управління комерційним ризиком банку. Банк повинен вміти вибирати такі ризики, які він може правильно оцінити і якими здатний ефективно керувати. Вирішивши прийняти визначений ризик, банк повинен бути готовим керувати ним, відслідковувати його. Отже, процес управління банківськими ризиками складається з трьох основних етапів:

усвідомлення наявності ризиків, визначення причин їх виникнення та ризикових сфер;

обчислення величини ризиків за допомогою кількісних методів;

мінімізація ризиків шляхом використання відповідних методів.

У другій главі роботи проведено аналіз фінансового стану ВАТ КБ “Південкомбанк” та здійснено розрахунок рівня ризиків банку. Показники ефективності діяльності ВАТ КБ “Південкомбанк” перебувають на рівні вищому за середні значення по банківській системі України. Розраховані значення рівнів ризиків не перевищуються знаходяться в межах нормативних, та у 2007 році в порівнянні з попередніми мають покращені значення.

В третій главі даної роботи розглянуто мінімізацію ризиків ВАТ КБ “Південкомбанк” та шляхи вдосконалення механізмів управління банківськими ризиками. Виявлено, що до методів управління кредитного ризику портфеля в банку належать: побудова карти ризиків ВАТ КБ “Південкомбанк”, диверсифікація, встановлення лімітів на кредитування галузей економіки, окремих категорій позичальників, а також на ліміти кредитування за кредитними програмами та валютами, моніторинг кредитного портфеля тощо. Застосовується методи управління ризиком ліквідності такі, як щоденний, щодекадний та щомісячний контроль за дотриманням економічних нормативів ліквідності НБУ, підтримання достатнього значення високоліквідних активів у чистих активах, складання платіжного календаря тощо.

ВАТ КБ “Південкомбанк” має на меті вдосконалення системи управління ризиками шляхом створення бази даних з інформацією про розміри кожного виданого кредиту усіма банками та філіями на певній території із зазначенням конкретних отримувачів позики, розміру наданого кредиту, терміну погашення, засобів забезпечення, а також застосування страхування кредитних ризиків.

Об'єктивно економічна діяльність і комерція не можливі без певного ризику, котрим вони обтяжені. Навіть абсолютна бездіяльність в бізнесі обтяжена ризиком невикористаних можливостей, закопаних талантів.

Список використаної літератури

1. Закон України “Про банки і банківську діяльність” від 07.12.2000р. №2121-ІІІ.

2. Закон України “Про Національний банк України” від 20.05.1999 р. № 679-XIV зі змінами та доповненнями.

3. Постанова Правління Національного банку України від 28.08.2001 року № 368 “Про затвердження Інструкції про порядок регулювання діяльності банків в Україні”.

4. Інструкція Правління НБУ “Про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах” від 12.11.2003р. №492.

5. Методичні вказівки з інспектування банків “Система оцінки ризиків”, схвалені постановою Правління НБУ від 15 березня 2004 р. № 104.

6. Алексеєнко М.Д. Капітал банку: питання теорії і практики. Київ: КНЕУ, 2002. - 276 с.

7. Балабанов И.Т. Риск-менеджмент. - М.: ИНФРА-М, 1999. - 214 с.

8. Батракова Л. Г. Экономический анализ деяльности коммерческого банка: Учебник для вузув. - М.: Изд. Корпорация "Логос", 1998, - 344 с.

9. Башинський А. А., Зазуляк І. І. Банківське право України: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закладів / Херсонський економічно-правовий ін-т. -- Херсон : ВАТ ХМД, 2006. -- 336с.

10. Береславська О.І., Наконечний О.М., Пясецька М.Г. Міжнародні розрахунки та валютні операції. Київ: КНЕУ, 2002. - 392 с.

11. Васюренко О.В. Банківські операції: Навч. посібник. -- 3. вид., стер. -- К. : Т-во "Знання", КОО, 2002. -- 255с.

12. Вітлінський В. В., Наконечний С.І. Ризик у менеджменті. - К.: ТОВ Борисфен-М, 2003. - 336 с.

13. Волошин И.В. Оценка банковских рисков: новые подходы. Киев: Эльга, Ника-Центр, 2004. - 216 с.

14. Герасимович А.М., Алексеєнко М.Д., Парасій-Вергуненко І.М. Аналіз банківської діяльності. Київ: КНЕУ, 2003, 599 с.

15. Головач А.В., Захожай В.Б, Головач А.В. Банківська статистика. К,:Українсько-фінський інститут менеджменту та бізнесу, 1998. - 192с.

16. Денисенко М.П. Гроші та кредит у банківській справі. Київ: Алерта, 2004. - 478 с.

17. Заруба О.Д. Фінансовий менеджмент в комерційному банку. Київ, Знання, 1997. - 340 с.

18. Заруба О., Шиллер Р. Фінансова стійквсть комерційних банків : способи визначення. // Вісник НБУ, №7. - 2003.

19. Івасів Б.С. Операції комерційних банків : навчальний посібник.-К.: НМК ВО, 2006.

20. Иванов В.В. Анализ надежности банка. М. Рус. Деловая литература, 1996, - 320 с.

21. Качан О.О. Банківське право: Навч. посіб. / Національна академія внутрішніх справ України. -- К. : Школа, 2004. -- 320с.

22. Кіндрацька Л.М. Бухгалтерський облік у банках України. Київ: КНЕУ, 2001. - 636 с.

23. Кириченко О.А.. Гіленко І.В., Роголь С.Л. та ін. Банківський менеджмент. Київ: Знання-Прес, 2002. - 438 с.

24. Ковальчук Т.Г., Коваль М.М. Ліквідність комерційних банків.-К.:Знання, 2006.

25. Корнєєв В.В. Кредитні та інвестиційні потоки капіталу на фінансових ринках. Київ: НДФІ, 2003. - 376 с.

26. Костюченко О.А. Банківське право України. Банківська система. Національний банк. Комерційні банки. Розрахунки і кредитування. Ринок цінних паперів. Національне валютне законодавство. Банківські системи зарубіжних країн. Інститут банківської таємниці: Підручник. -- 4-е вид. -- К. : А.С.К., 2006. -- 624с.

27. Кочетков В. М. Організація управління фінансовою стійкістю банку в ринкових умовах. Київ: Видавництво Європейського університету, 2003. - 285с.

28. Кузьмін В.В., Андрейченко О.В. Банківські операції: Навч. посібник для студ. екон. спец. вищих навч. закл.. -- К. : ННЦ "Ін-т аграрної економіки", 2006. -- 418с.

29. Лаптєв С. М., Денисенко М. П., Кабанов В. Г., Любунь О. С. Банківська діяльність (вітчизняний та зарубіжний досвід). Київ: ВД "Професіонал", 2004. - 320 с.

30. Луців Б.Л. Банківська діяльність у сфері інвестицій. Тернопіль: Економічна думка, Карт-бланш, 2001. - 320 с.

31. Міщенко В.І., Яценюк А.П., Коваленко В.В., Коренєва О.Г. Банківський нагляд. Київ: Знання, 2004. - 406 с.

32. Мороз А.М., Савлук М.І., Пуховкіна М.Ф., Олексієнко М. Д., Остапишин Т. П. Банківські операції: Підручник / КНЕУ / А.М. Мороз (ред.). -- 2. вид.,виправ.і доп. -- К. : КНЕУ, 2002. -- 476с.

33. Мочерний Степан В., Тришак Лідія С Банківська система України: Навч. посіб.. -- Л. : Тріада плюс, 2004. -- 304с.

34. Пантелєєв В., Халява С. Фінансова стійкість комерційного банку : проблеми регулювання. // Банківська справа, 2005.

35. Подік С.М. Банки і банківська діяльність: Навч.-метод. посіб. / Національний ун-т харчових технологій. - К. : ФАДА, ЛТД, 2006. - 250с.

36. Раєвський К. Інсайдерські ризики в банківській діяльності. // Вісник НБУ, 2006.

37. Родионова Н.В. Антикризисный менеджмент. Москва: ЮНИТИ-ДАНА, 2001. - 223 с.

38. Саркисянц А.Г. Злиття і банкрутства банків. Світовий досвід. «Світова економіка і міжнародні відносини», 1998, № 10.

39. Тиркало Р.І., Шивоблок З.І. Фінансовий аналіз комерційного банку: основи теорії, експрес-діагностика, рейтинг. Навч.посібник, - К., “Слобожанщина”, 1999. - 236 с.

40. Халява С. Прибутковість і ліквідність комерційних банків та управління грошовою позицією. // Вісник НБУ, №5, 2003.

41. Швайка М.А. Банківська система України: шляхи реформування і підвищення ефективності. Київ: Парламентське видавництво, 2000. - 193 с.

42. Шевченко Р.І. Банківські операції: Навч.-метод. посіб. для самост. вивч. дисципліни / КНЕУ - К. : КНЕУ, 2003. - 276с.

43. Ястремський О.І. Основи теорії економічного ризику: Навчальний посібник для студентів екон. спец. вищ. навч. закладів. - К.: АртЕк, 1997. - 248с.

44. Вікіпедія офіційний сайт http://uk.wikipedia.org

45. ВАТ КБ “Південкомбанк” // офіційний сайт http://www.pivdencombank.com/.

46. Матеріали сайту Національного банку України: http://www.bank.gov.ua