Ліцензування страхової діяльності. Взаємовідносини страховика і держави

Академія педагогічних наук України

Університет менеджменту освіти

Контрольна робота

з курсу: "Страхування"

Виконав студент

Кравченко Олександр Олександрович

Чернігів 2009 р.

ЗМІСТ

• 1. Вступ
• 2. Ліцензування страхової діяльності
• 3. Взаємовідносини страховика і держави. Дотримання комерційної таємниці страховика. Гарантії прав і законних інтересів страховиків
• 4. Дати роз'яснення страхових понять і термінів
• 5. Список літератури
• 1. Вступ
• Формування в Україні ринкової економіки, розбудова її інфраструктури, створення дієвих механізмів господарювання для усіх суб'єктів ринку передбачає необхідність теоретичного з'ясування суті страхової діяльності, пошук адекватних новим умовам методів захисту та відшкодування втрат як фізичним, так і юридичним особам.
• Разом із розвитком ринкових відносин, ускладненням взаємозв'язків між усіма суб'єктами господарювання зростає ймовірність виникнення непередбачуваних ускладнень, підвищується ступінь ризику на всіх рівнях. Підприємець у ринкових умовах ризикує втратити свій капітал, може спричинити своєю необачною поведінкою втрати капіталу у своїх постачальників, споживачів або посередників. Працівник в умовах ринку може втратити роботу, здоров'я, працездатність, заощадження, майно. Одні втрачають годувальника, комусь не повертають кредит, хтось потерпає від зміни курсу валюти і т. ін.
• Суттєво впливає на зростання ризиків, пов'язаних із технікою та технологією, розвиток науково-технічного прогресу. Все більшої гостроти набувають екологічні проблеми. Потребують професійного вирішення політичні аспекти суспільного буття.
• Зростання ризику в усіх сферах людського життя та господарської діяльності зумовлює необхідність захисту громадян від можливих втрат та розподілу збитків серед широкого загалу. Закономірність тут така: чим більше суб'єктів охоплено страхуванням, тим менше воно коштує окремій особі.
• Отже, страхування -- це спосіб захисту майнових інтересів громадян в умовах ринкової економіки. З іншого боку, страхова справа є прибутковим різновидом підприємництва, яке в Україні тільки починає розвиватися.
• 2. Ліцензування страхової діяльності
• Ліцензування -- видача страховим організаціям ліцензій (дозволів) на право проведення тих чи інших видів страхування. В Україні ліцензування страхової діяльності здійснює спеціальний Уповноважений орган. Умови ліцензування зазначені у Законі України "Про страхування".
• Уповноважений орган видає страховикам ліцензію на проведення конкретних видів страхування.
• Страховики, які отримали ліцензію на страхування життя, не мають права займатися іншими видами страхування. Ліцензії на проведення страхування життя видаються без зазначення в них строку дії. Кабінет Міністрів України встановлює розмір плати за видачу ліцензій на проведення конкретних видів страхування.
• Керівниками страховика (голова виконавчого органу та головний бухгалтер страховика) мають бути дієздатні фізичні особи. Голова виконавчого органу страховика або його перший заступник повинен мати вищу економічну або юридичну освіту, а головний бухгалтер страховика повинен мати вищу економічну освіту.
• Для одержання ліцензії страховик подає до Уповноваженого органу заяву, до якої додаються:
• · копії установчих документів та копія свідоцтва про реєстрацію;
• · довідки банків або висновки аудиторських фірм (аудиторів), що підтверджують розмір сплаченого статутного фонду;
• · довідка про фінансовий стан засновників страховика, підтверджена аудитором (аудиторською фірмою), якщо страховик створений у формі повного чи командитного товариства або товариства з додатковою відповідальністю;
• · правила (умови) страхування;
• · економічне обґрунтування запланованої страхової (перестрахувальної) діяльності;
• · інформація про учасників страховика, голову виконавчого органу та його заступників, копія диплома голови виконавчого органу страховика або його першого заступника про вищу економічну або юридичну освіту, копія диплома головного бухгалтера страховика про вищу економічну освіту, інформація про наявність відповідних сертифікатів у випадках, передбачених Уповноваженим органом.
• Уповноважений орган зобов'язаний розглянути заяву страховика про видачу йому ліцензії у строк, що не перевищує 30 календарних днів з часу одержання всіх передбачених цією статтею документів.
• Про внесення змін у зазначені у цій статті документи страховик зобов'язаний повідомити Уповноважений орган в десятиденний строк з часу реєстрації цих змін у встановленому порядку.
• Уповноважений орган може відмовити у видачі ліцензії на проведення страхової діяльності.
• Підставою для відмови у видачі юридичній особі ліцензії на здійснення страхової діяльності може бути невідповідність документів, що додаються до заяви, вимогам чинного законодавства України.
• Про відмову у видачі ліцензії Уповноважений орган повідомляє юридичну особу в письмовій формі з зазначенням причини відмови.
• Спори про відмову у видачі або відкликанні ліцензії розглядаються у судовому порядку.
• 3. Взаємовідносини страховика і держави. Дотримання комерційної таємниці страховика. Гарантії прав і законних інтересів страховиків
• Державне управління економікою здійснюється шляхом впливу держави на організацію й регулювання економічної діяльності суб'єктів ринку з метою їх упорядкування і підвищення результативності.
• Необхідність державного регулювання страхової діяльності як однієї із складових державного управління економікою визначаються такими чинниками:
• 1. Страхування забезпечує сталий розвиток суб'єктів економіки шляхом компенсації збитків при настанні страхових випадків і є ефективним механізмом ринкової економіки.
• 2. Страхування забезпечує суб'єкти економіки інвестиційними засобами.
• 3. Страхування взаємодіє з багатьма суб'єктами економіки й громадянами, забезпечуючи соціальну стабільність суспільства. Невиконання зобов'язань, визначених у договорах страхування, порушує соціальну рівновагу, претензії щодо невиконання зобов'язань пред'являються державі.
• Залежно від засобу впливу методи державного регулювання розподіляються на:
• · правові (заходи держави щодо встановлення обов'язкових для виконання юридичних норм поведінки суб'єктів права);
• · адміністративні (прямий вплив держави на діяльність суб'єктів ринку за допомогою ліцензій, санкцій, норм, стандартів регулювання, цін тощо);
• · економічні (непрямий вплив держави на суб'єктів ринку шляхом бюджетної, податкової, грошово-кредитної, амортизаційної тощо державної економічної політики);
• · пропагандистські (роз'яснення і популяризація мети і змісту регулювання; засоби морального заохочення).
• Згідно із Законом України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" метою державного регулювання ринків фінансових послуг в Україні, зокрема страхового ринку, є:
• · проведення єдиної і ефективної державної політики у сфері фінансових послуг;
• · захист інтересів споживачів фінансових послуг;
• · створення сприятливих умов для розвитку і функціонування ринків фінансових послуг;
• · створення умов для ефективної мобілізації і розміщення фінансових ресурсів учасниками ринків фінансових послуг з урахуванням інтересів суспільства;
• · забезпечення рівних можливостей для доступу до ринків фінансових послуг і захисту прав їх учасників;
• · додержання учасниками ринків фінансових послуг норм законодавства;
• · запобігання монополізації та створення умов розвитку добросовісної конкуренції на ринках фінансових послуг;
• · контроль за прозорістю і відкритістю ринків фінансових послуг;
• · сприяння інтеграції у європейський та світовий ринки фінансових послуг.
• Державний нагляд за страховою діяльністю здійснюється з метою дотримання вимог законодавства України про страхування, ефективного розвитку страхових послуг, запобігання неплатоспроможності страховиків та захисту інтересів страхувальників.
• Державний нагляд за страховою діяльністю на території України здійснюється Уповноваженим органом та його органами на місцях.
• Основними функціями Уповноваженого органу є:
• 1) ведення єдиного державного реєстру страховиків (перестраховиків) та державного реєстру страхових та перестрахових брокерів;
• 2) видача ліцензій страховикам на здійснення страхової діяльності та проведення перевірок їх відповідності виданій ліцензії;
• 3) видача свідоцтв про включення страхових та перестрахових брокерів до державного реєстру страхових та перестрахових брокерів та проведення перевірки додержання ними законодавства про посередницьку діяльність у страхуванні та перестрахуванні і достовірності їх звітності;
• 4) проведення перевірок щодо правильності застосування страховиками (перестраховиками) та страховими посередниками законодавства про страхову діяльність і достовірності їх звітності;
• 5) розроблення нормативних та методичних документів з питань страхової діяльності, що віднесена цим Законом до компетенції Уповноваженого органу;
• 6) узагальнення практики страхової діяльності і посередницької діяльності на страховому ринку, розроблення і подання у встановленому порядку пропозицій щодо розвитку і вдосконалення законодавства України про страхову і посередницьку діяльність у страхуванні та перестрахуванні;
• 7) прийняття у межах своєї компетенції нормативно-правових актів з питань страхової і посередницької діяльності у страхуванні та перестрахуванні;
• 8) проведення аналізу додержання законодавства об'єднаннями страховиків і страхових посередників;
• 9) здійснення контролю за платоспроможністю страховиків відповідно до взятих ними страхових зобов'язань перед страхувальниками;
• 10) забезпечення проведення дослідницько-методологічної роботи з питань страхової і посередницької діяльності у страхуванні та перестрахуванні, підвищення ефективності державного нагляду за страховою діяльністю;
• 11) встановлення правил формування, обліку і розміщення страхових резервів та показників звітності;
• 12) проведення і координація у визначеному законодавством порядку навчання, підготовки і перепідготовки кадрів та встановлення кваліфікаційних вимог до осіб, які провадять діяльність на страховому ринку, організація нарад, семінарів, конференцій з питань страхової діяльності;
• 13) участь у міжнародному співробітництві у сфері страхування і посередницької діяльності у страхуванні та перестрахуванні, вивчення, узагальнення, поширення світового досвіду, організація виконання міжнародних договорів України з цих питань;
• 14) здійснення організаційно-методичного забезпечення проведення актуарних розрахунків.
• Уповноважений орган може здійснювати інші функції, необхідні для виконання покладених на нього завдань.
• Взаємовідносини страховика і держави будуються на наступному принципі - страховик не відповідає за зобов'язаннями держави, а держава -- за зобов'язаннями страховика.
• Не допускається, за винятком обов'язкових видів страхування, страхування життя, майна громадян, перестрахування, страхування експортно-імпортних поставок під гарантію держави та діяльності страхових посередників, будь-яке централізоване регулювання (уніфікація, обмеження, обов'язковість тощо) розмірів страхових платежів (тарифів) і страхових сум (страхового відшкодування), умов укладання страхових договорів, взаємовідносин страховика і страхувальника, якщо вони не суперечать законодавству України.
• Посадові особи Уповноваженого органу у випадку розголошення в будь-якій формі відомостей, що є таємницею страхування, несуть відповідальність, передбачену законом.
• Конфіденційна інформація щодо діяльності та фінансового стану страхувальника -- клієнта страховика, яка стала відомою йому під час взаємовідносин з клієнтом чи з третіми особами при провадженні діяльності у сфері страхування, розголошення якої може завдати матеріальної чи моральної шкоди клієнту, є таємницею страхування.
• Інформація щодо юридичних та фізичних осіб, яка містить таємницю страхування, надається страховиком у таких випадках:
• · на письмовий запит або з письмового дозволу власника такої інформації;
• · на письмові вимоги суду або за рішенням суду;
• · органам прокуратури України, Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ України, податкової міліції Державної податкової адміністрації України на їх письмову вимогу стосовно операцій страхування конкретної юридичної або фізичної особи за конкретним договором страхування у разі порушення кримінальної справи щодо даної фізичної або юридичної особи.
• Обмеження стосовно одержання інформації, що містить таємницю страхування, не поширюються на службовців Уповноваженого органу, які в межах повноважень, наданих цим Законом, здійснюють державний нагляд за страховою діяльністю.
• Держава гарантує дотримання і захист майнових та інших прав і законних інтересів страховиків, умов вільної конкуренції у здійсненні страхової діяльності.
• Втручання в діяльність страховиків з боку державних та інших органів забороняється, якщо воно не пов'язане з повноваженнями органів, які здійснюють державний нагляд та контроль за діяльністю страховиків.
• 4. Дати роз'яснення страхових понять і термінів
• Форс-мажор (force majeure):
• 1) події, надзвичайні ситуації, які не можуть бути передбачені, попереджені або усунені якими-небудь заходами;
• 2) обумовлені правилами страхування надзвичайні обставини, на випадок яких страховик звільняється від виконання зобов'язань за договором страхування.
• Більшість страховиків відносять сюди випадки, що зумовлені воєнними діями, ембарго, міжнародними санкціями, валютними обмеженнями, страйками, запровадженням надзвичайного стану, радіоактивними викидами, дії держави, які унеможливлюють виконання сторонами страхового договору своїх зобов'язань.
• Франшиза (deductible, franchise) -- звільнення страховика від покриття збитків передбачене підписаним страховим договором. Вона може бути встановлена у відсотках або в абсолютних розмірах стосовно страхової суми, вартісної оцінки об'єкта або розміру збитків.
• Розрізняють умовну (інтегральну) та безумовну (ексцедентну) франшизи.
• Умовна франшиза звільняє страховика від відповідальності за збитки, які не перевищують встановленої франшизи, і зобов'язує його покривати збитки повністю, якщо розмір їх перевищує франшизу.
• Безумовна франшиза теж передбачає певне застереження (клаузу) в страховому договорі. Вона за будь-яких умов звільняє страховика від компенсації перших Х% страхової суми, незалежно від величини збитків. При безумовній франшизі страхове відшкодування завжди дорівнює різниці між збитками та безумовною франшизою.
• Таким чином, франшиза називається безумовною тому, що вона (безумовно, незалежно від умов) за будь-яких умов вилучається із зобов'язань страховика, і умовною, оскільки вилучається за умови, що збитки не перевищують встановленої величини франшизи.
• Страховий тариф (insurance tariff) - ставка страхових платежів з одиниці страхової суми або об'єкта страхування за певний період. Страховий тариф складається з нетто-ставки і навантаження, їх сума дорівнює брутто-ставці. Страховий тариф з обов'язкових видів страхування затверджуються державою, добровільних - визначаються страховиками.
• Страхувальник (insured) -- юридичні особи та дієздатні громадяни, які уклали із страховиками договори щодо страхування свого власного інтересу або інтересу третьої особи, сплачують страхові премії і мають право (за договором або за законом) на отримання компенсації (відшкодування) при настанні страхового випадку.
• Страховик (insurer) -- юридичні особи (акціонерні, повні, командитні товариства або товариства з додатковою відповідальністю), що одержали у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності. Вони виробляють умови страхування і пропонують страхові послуги своїм клієнтам.
• У страховій справі страховик та страхувальник -- головні суб'єкти.
• Цедент (перестрахувальник) (cedent) - страховик, що передає за плату частину прийнятого за договором зі страхувальником ризику на перестрахування іншому страховикові або професійному перестраховикові.
• 5. Список літератури
• 1. Базилевич В.Д., Базилевич К.С. Страхова справа.// - К.: Знання, 2001 р..
• 2. Закон України "Про страхування" 07.03.96 р. зі змінами.
• 3. Заруба О.Д. Страхова справа: Підручник.// -К.: Знання, 2002 р..
• 4. Під ред. Шакуна В.І., Мельника П.В. Правові основи підприємницької діяльності // - К. - Правові джерела. 1999 р.
• 5. Под ред. Н.Н. Резник, // Страхование для начинающих, Конспект лекций / - Суми, 2002 г..
• 6. Сашенко О.Л., Борисова В.А. Соціально-економічні основи страхування: Навчальний посібник. - Суми: // Університетська книга, 2000 р..