Посередники на страховому ринку України

Зміст

1. Посередники на страховому ринку України: їх види та функції

2. Зробіть аналіз кон'юнктури страхового ринку України за 2003-2005 р.р

3. Завдання 1

4. Завдання 2

5. Завдання 3

Список використаної літератури

1. Посередники на страховому ринку України: їх види та функції

Страховий ринок є на сьогодні головним сектором ринків небанківських фінансових послуг України, який забезпечує близько 80% їх обсягу. На сьогодні можна з упевненістю зазначити, що з кожним роком зростає довіра населення до страхування як інституту реального захисту майнових та соціальних інтересів громадян. Свідченням цього є постійне збільшення активів страхових компаній, кількість страхових відшкодувань та підписаних угод. Проте потенціальні можливості вітчизняного страхування значно більші і вимагають свого розвитку. Цьому могла б сприяти масова пропаганда можливостей галузі, консалтингу послуг тощо. Але засобами рекламних акцій це питання не вирішити. Назріла необхідність створення посередницького ринку між страховиками і потенційними клієнтами.

Страховий посередник діє на страховому ринку поряд зі страхувальником і страховиком. Страхова індустрія використовує різні типи посередників та їхні комбінації. Посередницькі функції можуть виконувати: персонал страхових компаній, агенти, брокери, банки, туристичні агентства, відділення зв'язку, агентства нерухомості, автосалони тощо.

Закон України «Про страхування» від 7 березня 1996 р. № 85/96-ВР надає таке визначення посередників: «Страховики можуть здійснювати страхову діяльність через страхових посередників (страхових агентів і страхових брокерів). При цьому зазначає, що Закон України «Про страхування» від 7 березня 1996 р. № 85/96-ВР, ст. 15:

Страхові агенти - це громадяни або юридичні особи, які діють від імені та за дорученням страховика, виконують частину його страхової діяльності (укладання договорів страхування, одержання страхових платежів, виконання робіт, пов'язаних з виплатами страхових сум і страхового відшкодування). Страхові агенти є представниками страховика і діють в його інтересах за комісійну винагороду на підставі договору зі страховиком.

Страхові брокери - це громадяни або юридичні особи, які зареєстровані у встановленому порядку як суб'єкти підприємницької діяльності та здійснюють посередницьку діяльність на страховому ринку від свого імені на підставі доручень страхувальника або страховика.

Страховим посередникам в Україні заборонено працювати на користь іноземних страховиків, іноземним страховим посередникам дозволяється працювати на українському страховому ринку тільки через представництво, яке є платником податку, або через створене ними дочірнє підприємство.

Діяльність страхових агентів і страхових брокерів багато в чому збігається, але юридичний статус таких осіб різний.

Страхові брокери (обов'язкова державна реєстрація):

· юридичні особи, суб'єкти підприємницької діяльності, офіційно зареєстровані в державному реєстрі страхових брокерів України;

· громадяни-підприємці, офіційно зареєстровані в державному реєстрі страхових брокерів України; представництвах іноземних страхових брокерів, зареєстровані в Україні як платники податку та в державному реєстрі страхових брокерів України.

Страхові агенти (обов'язкова реєстрація відсутня):

· юридичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, для яких посередницька діяльність на страховому ринку - виключний вид діяльності (страхові агентства);

· юридичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, для яких посередницька діяльність на страховому ринку - не виключний вид діяльності (туристичні агентства, консалтингові фірми, транспортні й експедиторські організації, юридичні контори тощо);

· громадяни-підприємці, що працюють зі страховою компанією на підставі агентської угоди;

· фізичні особи, які працюють страховими агентами за контрактом із страховою компанією;

· страхові компанії - резиденти, що продають страхові послуги іноземних страховиків на умовах агентської угоди;

· спеціалізовані об'єднання страховиків із правом реалізації страхових послуг учасників об'єднання;

· представництва іноземних страхових агентів - юридичних осіб, зареєстровані в Україні, як платники податку;

· представники іноземних страхових агентів фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності.

Слід також окреслити відмінності між страховими посередниками. Страховий агент є уповноваженим страховика і діє згідно з агентською угодою на визначеній території. Страховий брокер, навпаки, є уповноваженим страхувальника або страхової компанії, що бажає перестрахувати ризики за взятими на себе зобов'язаннями. Клієнт доручає брокерові здійснювати всі необхідні дії, пов'язані з управлінням своїми договорами страхування (перестрахування) і розміщенням їх у страховій компанії на вибір брокера. Незалежність брокера від страховика або перестраховика (тобто від другої сторони угоди) - ключова відмінність брокера від агента. Саме незалежність брокера є гарантом того, що він, обираючи страхову компанію для свого клієнта, керується виключно інтересами останнього.

Страхові агенти діють від імені та за дорученням страховика. Страхові агенти беруть на себе частину обов'язків страховика. Через них страховик може здійснювати укладання договорів страхування, має можливість отримувати страхові платежі. Також вони забезпечують надання страхового відшкодування у разі настання страхового випадку.

Агент може виконувати: підготовку договорів страхування; укладення договорів страхування; обслуговування договорів страхування; оформлення документів для виплати відшкодування виплати страхових сум і відшкодувань.

Є кілька типів страхових агентів. В Україні страховими агентами є переважно фізичні особи, що працюють у тій чи іншій страховій компанії.

Роль агентів виконують також транспортні підприємства при здійсненні обов'язкового особистого страхування від нещасних випадків на транспорті. Вони збирають страхові внески під час продажу пасажирам проїзних квитків, а потім перераховують їх до страхових компаній.

На практиці можна спостерігати розвиток відносин «страхова компанія страховий агент» від простих до складних форм. Уже згадувалися страхові агенти - фізичні особи (іноді їх називають «прямими агентами»), що працюють у штаті конкретної страхової компанії. У зарубіжних страхових компаніях є більш прогресивна та гнучка структура - страхові агенти - фізичні особи, які працюють на умовах контракту з однією («мономандатні страхові агенти») або кількома («багатомандатні страхові агенти») страховими компаніями. Такі агенти мають постійні зв'язки зі своїми клієнтами.

Альтернативну мережу продажу страхових продуктів становить сукупність юридичних осіб, що відіграють роль страхових агентів конкретного страховика. Ними є банки, нотаріальні контори, туристичні агентства, відділення зв'язку тощо, які поряд з послугами зі своєї основної діяльності, пропонують клієнтам укласти договори з того чи іншого виду страхування. Відносини між страховою компанією та страховими агентами - юридичними особами регулюються за допомогою укладання генеральних угод про співробітництво та підписання щорічних протоколів до них або контрактами працівників цих юридичних осіб, які є агентами за сумісництвом. Базилевич В.Д., Базилевич К.С. Страхова справа. -- К.: Знання, 1997.--с.158

Система генеральних страхових агентств характеризує вищий ступінь відносин між страховою компанією та страховим агентом. Нині така система переважає на міжнародних страхових ринках. Генеральні агенти - це фізичні особи, що уповноважені одним або кількома страховиками, яких вони представляють у тому чи іншому територіально-адміністративному регіоні. Робота такого агента контролюється інспектором і працівниками страхової компанії, яка його уповноважила. Юридично відносини між генеральним страховим агентом та страховою компанією оформляються договором про призначення на посаду. Таким договором обумовлено вид страхування, в якому агент уповноважений працювати, максимальний ліміт ризику, який він може прийняти, територіальні обмеження, зобов'язання зі здійснення та управління контрактами, виплату страхових сум і страхових відшкодувань, розмір комісійної винагороди. Кожному генеральному агентству, що починає свою роботу, страхова компанія відкриває фінансування на організацію справи (оренда приміщення, оплата праці спеціалістів, рекламні заходи тощо). Безперечними перевагами системи генеральних страхових агентств є їх гнучкість та мобільність.

Діяльність страхових агентів оплачується у вигляді комісійної винагороди або комісії, розмір якої обумовлюється агентською угодою і, як правило, це відсоток від страхової премії, сплаченої страхувальником за конкретним договором страхування.

Поява інституту страхових брокерів на Україні - наслідок вступу нашої країни на шлях ринкових відносин, інтеграції в європейське співтовариство. З одного боку, західні компанії прагнуть вийти на нові ринки, і Україна в цьому розумінні представляє для них великий інтерес. З іншого боку, - український страховий ринок переймає західні технології. Особлива роль при цьому надається страховому брокеру, який є об'єднуючою ланкою між страховою компанією і клієнтом. Факт залишається фактом - потенційний клієнт вимагає грамотної та повноцінної консультації. Така практика інших країн (зокрема, високорозвинених), і Україна не є виключенням. Більш того, сюди можна додати «особливості національного страхування»: наш менталітет і події недалекого минулого.

Як представник свого клієнта страховий брокер має спеціальні знання «ринку страхування», тобто знає межі можливостей широкого кола страхових компаній. Саме ці знання, які потрібні клієнту і які він розраховує одержати від страхового брокера, стають важливим аргументом на користь страхового посередництва. Ось чому розумний покупець страхового полісу бажає, щоб йому запропонували різні варіанти. На страховому ринку існує велика кількість напрямів діяльності, де можна скористатись послугами страхового брокера. Наприклад, працівники підприємства можуть висловити бажання мати додаткову пенсійну програму, тому що державне пенсійне забезпечення, на жаль, є недостатнім. Страховий брокер може допомогти в розробці пенсійного плану для цілого заводу й розміщенні програми в надійній (щодо фінансів) страховій компанії.

Страхові брокери, як і страхові агенти, поділяються на кілька типів. Брокерами можуть бути як фізичні, так і юридичні особи (брокерські контори з найманим персоналом). Великі корпорації можуть мати свого так званого «кептивного брокера».

Найвідоміші в усьому світі брокери мають акредитацію на страховому ринку Ллойда і можуть розміщувати на ньому страхові ризики (так звані брокери Ллойда). Процедура розміщення ризиків у Ллойді не є унікальною, але вона - найдавніша. У загальних рисах її можна уявити за такою схемою. Брокер готує сліп. На цьому сліпі він розміщує всю необхідну інформацію щодо конкретного страхування під такими рубриками:

· найменування страхувальника/перестрахувальника;

· предмет (інтерес) страхування/перестрахування;

· тип (наприклад, факультативне перестрахування);

· клас (страхові ризики);

· ліміт відповідальності (страхова сума/франшиза);

· дата та період;

· премія (ставка або сума);

· загальні умови та винятки;

· спеціальні умови (гарантії);

· брокераж;

· андеррайтингова інформація.

Щоб отримати ціну для конкретного ризику, який брокер бажає розмістити в Ллойді, він показує сліп та андеррайтингову інформацію так званому андеррайтеру-лідеру. Після докладного вивчення всієї інформації, яка пов'язана з конкретним ризиком, призначається ціна. Якщо клієнт брокера погоджується на таку ціну, лідер формально приймає ризик і ставить на сліпі свій штамп та зазначає частку (відсоток) ризику, яку він на себе бере. Частина ризику, що залишилась, розміщується серед інших андеррайтерів.

Діяльність брокера тісно пов'язана з «життєвим циклом» страхового поліса. Безперечно, що перша стадія - це знайти клієнта. Кожний страховий брокер має свою власну стратегію пошуку клієнта.

Далі брокерові слід добре зрозуміти потреби клієнта з метою їх найліпшого задоволення. Якщо страховий брокер не знає свого клієнта та його бізнесу, він не може ефективно виконувати свої зобов'язання щодо нього. Послуги, які брокер надає своєму клієнтові, можна об'єднати під назвою «найліпша порада». На цій стадії брокер відіграє роль консультанта з ризик-менеджменту і розробляє спеціальну програму управління ризиком клієнта.

Наступна стадія включає пропонування брокером ризику на страховому ринку, початок переговорів про укладання договору страхування. Переговори проводяться згідно з правилом «попиту та пропозиції» і тривають до моменту, коли сторонами буде остаточно досягнуто умов договору.

Коли «життєвий цикл» страхового поліса наближається до кінця, страховий брокер звертається до свого клієнта з пропозицією поновити дію договору на новий термін, і цикл починається спочатку.

Страховий брокер має певну кількість клієнтів, яких він представляє на ринку. Брокер постійно вивчає ситуацію на ринку, де ставки і розміри страхового покриття коливаються, а з розвитком страхової індустрії з'являються нові страхові продукти. Окрім знань ринкової інформації, брокеру потрібні, наприклад, відомості про зміни в законодавстві, що можуть впливати на бізнес клієнта. Юрченко Л. А. Финансовый менеджмент страховщика: Учеб. пособие. - М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2000. - с.56. Великі брокери витрачають значні кошти на дослідження та прогнози. Вони не чекають запитань від свого клієнта, а намагаються попередити їх. Персональна увага брокера не залишається непоміченою. Клієнт цілком довіряє йому, а в умовах конкуренції це вельми важливо.

Слід також зазначити, що брокер має усвідомлювати свою відповідальність перед ринком. Вона полягає в тому, щоб не знижувати ціни до неекономічного рівня. Фінансова стабільність страховиків важлива як для брокера, так і для його клієнта.

Істотним питанням є визначення розміру комісійної винагороди, яку брокер отримує за свою роботу. Така винагорода іноді називається брокеражем і вираховується з премії, що належить страховій компанії, в якій брокер розмістив ризик клієнта. Розмір винагороди регулюється ринком.

Ключовою вимогою до всіх без винятку посередників є вимога щодо їх обов'язкової реєстрації (ліцензування цієї діяльності не передбачається). Відповідно до згадуваного проекту у країнах ЄС передбачатимуться санкції до страховиків, які користуються послугами незареєстрованих посередників.

У більшості країн законодавство, що регулює діяльність страхових посередників, передбачає порядок їх реєстрації, вимоги до рівня професійної підготовки та надання інформації, а також необхідність фінансових гарантій покриття відповідальності, що виникає при посередницькій діяльності.

Реєстрація вирішує принаймні два завдання: по-перше, вона дозволяє контрольно-ревізійним службам і клієнтам перевірити ділові зв'язки посередників і, можливо, згрупувати їх за чіткими категоріями. По-друге, що ще важливіше, перевірити, наскільки посередник відповідає визначеним критеріям. Сам факт реєстрації посередника визначає наявність попереднього етапу отримування дозволу і попередню перевірку кваліфікації. Усе залежить від критеріїв, яким має відповідати страховий посередник, та від того, наскільки важко пройти реєстрацію. У цьому розумінні реєстрація, що здійснюється без висунення вимог до страхового посередника, - вельми небезпечна річ. Адже вона хоча й дозволяє вести статистичний облік, проте формує в клієнта хибне почуття захищеності: дає підстави вважати, що посередник володіє кваліфікацією, якої в нього фактично немає, оскільки реєстрація - суто формальний акт.

Професійна компетентність страхових посередників становить суттєвий елемент захисту страхувальників, і тому необхідні заходи, спрямовані на отримання страховими посередниками загальних, комерційних та професійних навичок і знань. Зміст кваліфікаційних вимог у різних країнах неоднаковий. Міжнародне бюро страховиків та перестраховиків (об'єднання національних професійних асоціацій страхових посередників Європейського Союзу) у своїй резолюції від 7 жовтня 1992 р. пропонує встановити програму навчання з мінімальним обсягом у 300 годин за період, що становить 18 місяців, з обов'язковим складанням іспитів після курсу навчання. Шелехов К.В., Бігдаш В.Д. Страхування. Страхові послуги. - К.: ІЕУГП, 2000. - с.101.

У тому разі, коли посередники незадовільно виконують свої обов'язки і, відповідно, їхні клієнти зазнають фінансових втрат, останні мають отримати компенсацію. Надання таких фінансових гарантій вимагається насамперед від брокерів. Загалом вважається, що страхові компанії несуть повну фінансову відповідальність за професійні дії своїх агентів.

З розвитком та поглибленням відносин на страховому ринку України роль страхових посередників зростатиме, що піде на користь як страхувальникам, так і страховикам. При цьому забезпечуватиметься постійне поліпшення якості страхових продуктів за рахунок налагодження тісних відносин страхових посередників і страхувальників. Отже, наявність значної кількості страхових посередників дозволить активізувати український страховий ринок і наблизити його до Єдиного світового ринку страхування.

2. Зробіть аналіз кон'юнктури страхового ринку України за 2003 2005 р.р.

Страховий ринок - це сфера економічних відносин, у процесі яких формуються попит і пропозиція на страхові послуги та здійснюється акт їх купівлі-продажу.

Існує також думка, що під страховим ринком слід розуміти сукупність його суб'єктів (страхувальників, страховиків та посередників) і страхових послуг, які є предметом купівлі-продажу. Можливо, з теоретичного погляду таке визначення не досить коректне, проте воно набуло певного визнання, особливо серед практиків.

Український страховий ринок перебуває сьогодні на порозі поступового інтегрування у світовий. Становище на страховому ринку визначається дією багатьох факторів, найважливішими з яких є ризикова ситуація, грошові доходи страхувальників, страхові тарифи тощо. Умови реалізації страхових послуг, які складаються в конкретному регіоні на певний період, називаються кон'юнктурою страхового ринку. Вона характеризує в першу чергу ступінь збалансованості попиту і пропозиції страхових послуг в залежності від цього можуть бути сприятливою чи несприятливою як для страховика, так і страхувальника. Шелехов К.В., Бігдаш В.Д. Страхування. Страхові послуги. - К.: ІЕУГП, 2000. - с.136

Розвинутий страховий ринок припускає, що пропозиція визначає попит. Об'єктивною основою попиту на страхову послугу є потреба в страховому захисті, яка реалізується як страховий інтерес. Об'єктивно існуюча потреба в страховому захисті не забезпечує автоматичного перетворення потенційного страхувальника в реального тому, що крім страхового інтересу необхідною умовою є платоспроможність страхувальника.

Отже, охарактеризуємо кон'юнктуру страхового ринку України за 2003-2005 р.р.

1. Кількість страхових компаній станом на 31.12.2005 cтановила 398 (станом на 31.12.2004 - 387 ), тому числі 50 страховиків, що здійснювали страхування життя (Life) та 348 страховики, що здійснювали види страхування інші, ніж страхування життя (Non-Life).

2. Страхові премії

2.1 Загальна (валова) сума страхових премій, отриманих страховиками від страхування та перестрахування ризиків за 12 місяців 2005 року, становить 12 853,5 млн. грн.

У порівнянні з аналогічним періодом 2004 року обсяги вказаного показника зменшились на 34% в основному за рахунок зменшення обсягів надходжень від страхувальників-юридичних осіб коштів на страхування фінансових ризиків (в 2004р. на страхування та перестрахування фінансових ризиків надійшло 46,2% від валових премій, тоді як за 2005 рік частка цього виду страхування залишилася на рівні 31,6%).

Сума страхових премій, отриманих від страхувальників-фізичних осіб, склала 1616,2 млн. грн., що перевищує аналогічний показник за 2004 рік на 570 млн. грн. (у 1,6 разів).

Рис. 1 - Валові страхові премії (поквартально) наростаючим підсумком за 2003-2005рр.

2.2 На кінець 2005 року чисті страхові премії (валові за вирахуванням премій належних перестраховикам-резидентам) становили 7482,8 порівняно з попереднім, спад показника чистих страхових премій становив 22,5% за рахунок зменшення операцій зі страхування фінансових ризиків. Сайт у мережі Інтернет Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України (http://www.dfp.gov.ua).

Рис. 2. - Динаміка обсягів надходження валових та чистих страхових премій у 2002-2005 рр.

За 2003 рік структура страхових премій, тобто питома вага страхових премій за видами страхування у загальних (валових) надходженнях страхових премій не змінилася:

види страхування інші, ніж страхування життя становлять 99,2% (9 062,4 млн.грн.);

страхування життя - 0,8% (72,9 млн.грн.).



За 12 місяців 2004 року структура валових страхових премій премій не змінилася:

Рис. 3. - Структура валових страхових премій у 2004р

У 2005 році спостерігалася позитивна тенденція до зростання рівня конкуренції на всьому страховому ринку України.

3. Страхові виплати

3.1 Загальна (валова) сума страхових виплат за підсумками 12 місяців 2005 року за договорами страхування та перестрахування становила 1 894,2 млн. грн., у тому числі страхувальникам-фізичним особам було виплачено 616,6 млн. грн. (32,5%) та перестрахувальникам-резидентам 347,5 млн.грн. (18,5%). У порівнянні з аналогічним періодом 2004 року сума валових страхових виплат зросла на 353,9 млн. грн. (у 1,2 рази), а виплат страхувальникам-фізичним особам на 146,8 млн. грн. (у 1,3 рази). Обсяг чистих виплат (валові виплати зменшені на суму виплат перестрахувальникам-резидентам) становив 1 546,7 млн.грн.

3.2 За останні 4 роки (з 2002 по 2005 рр.) страхові виплати зросли у 3,4 рази. Темпи приросту за 2001 р. у порівнянні до 2000 р. становили 4,2%; в 2002 р. порівняно з 2001 р. - 28,0%; в 2003 р. порівняно з 2002 р. - 58,5%; в 2004 р. порівняно з 2003 р. - 79,0%; в 2005 р. порівняно з 2004 р. -235%.

4. Рівень страхових виплат

4.1 В цілому по страховому ринку рівень валових виплат (відношення валових виплат до валових премій) за результатами 12 місяців 2005 року досяг 14,7%, це на 6.8 п.п. вище аналогічного показника 2004 року, що свідчить про продовження тенденції до збільшення рівня страхових виплат, яка спостерігається з початку 2005 року.

Рівень чистих виплат (відношення обсягу валових виплат за вирахуванням виплат, здійснених перестрахувальникам-резидентам, до обсягу валових премій за вирахуванням премій, належних перестраховикам-резидентам), що є вільним від подвійного обліку операцій внутрішнього перестрахування, за результатами 12 місяців 2005 року становив 20,7%, що свідчить про реальне зростання фактичних виплат. Порівняно із 12 міс.2004 року, рівень чистих виплат зріс майже у 1,4 рази, а у порівнянні із показником 2002 року у 1,5 рази.

Рис. 4.

Рис. 5. - Страхові премій за видами страхування за 2005 р

4. Темпи росту валових страхових премій та страхових виплат за видами страхування.

За підсумками 2005 року у порівнянні із аналогічним періодом 2004 року валові премії зросли зі страхування життя (+71,9%), добровільного особистого страхування (+25,4%), страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів (+131,1%) та недержавних обов'язкових видів страхування (+65,7%). Спад темпів росту відмічався з майнового страхування (-36,6%), в основному за рахунок падіння темпів росту зі страхування фінансових ризиків (-54,8%), добровільного страхування відповідальності (-69,8%) та державного обов'язкового страхування (-6,3%).

ІV. Перестрахування

За договорами перестрахування ризиків у 2005 році українські страховики (цеденти, перестрахувальники) сплатили 6,05 млрд.грн. (47% від валових страхових премій по ринку), з них:

перестраховикам-нерезидентам - 676,3 млн. грн. (5% від валових премій по ринку), з них обсяг премій сплачених діючими на кінець 2005 року компаніями становив 440,5 млн.грн., та тих, страховиків, що на кінець року припинили свою діяльність - 235,8 млн.грн.

перестраховикам-резидентам - 5 370,7 млн. грн. (42% від валових премій по ринку).



Рис. 6.

Обсяги перестрахування за кордон за результатами 2005 року зменшилися як в абсолютних показниках (676,3 млн. грн. за 2005 р. у порівнянні з 1907,2 млн. грн. за 2004 рік), так і у відносних (5% від валових премій 2005 р. та 10% у 2004 р.).

III. Сформовані страхові резерви

Величина сформованих страхових резервів станом на кінець IV кварталу 2005 року становила 5045,8 млн. грн., що на 3226,4 млн. грн. менше аналогічного показника на кінець IV кварталу 2004 року.

Сформовані страхові резерви

	Станом на 31.12.2004 (млн.грн.)	Станом на 31.12.2005 (млн.грн.)	Приріст (у %)
Величина сформованих страхових резервів на кінець звітного періоду, із них:	8272,2	5045,8	-39%
а) технічних резервів	8110,3	4700,4	-42%
у тому числі резервів збитків	111,8	322,1	+188%
б) резервів із страхування життя	161,9	345,4	+113%



Рис. 7. - Загальна величина сформованих страхових резервів за 2003-2005р.р. млн.грн.

V. Активи страховиків та розміщення страхових резервів

Станом на 31.12.2005 р. статутний капітал страховиків становив 6 641 млн. грн., та у порівнянні із аналогічною датою 2004 року цей показник зріс у 1,2 рази; частка іноземного капіталу складала 897 млн.грн., що, відповідно, становило 13,4% (всього 58 СК, створених за участю іноземного капіталу).

Рис. 8. - Обсяг сплачених статутних фондів (наростаючим підсумком)

Станом на кінець IV кварталу 2005 року сукупний розмір активів страховиків (згідно балансів) склав 20 920,1 млн. грн. (1 073 млн. грн. - СК "life" і 19 847,1 млн. грн. - СК "non-life"); активів, визначених статтею 31 Закону України "Про страхування" -12 346,5 млн.грн.



Рис. 9

Рис. 10. - Структура наявних активів страховиків, визначених статтею 31 Закону України "Про страхування" станом на 31.12.2005

3. Завдання 1

Розрахувати страхове відшкодування:

1) по дійсній вартості;

2) згідно пропорційної системи страхування;

3) згідно системи першого ризику.

Дані:

1. Дійсна вартість майна (Ц), 15 тис.грн.

2. Страхова сума (С), 13,5 тис.грн.

3. Збиток страхувальника внаслідок страхового випадку:

З_а - 14 тис.грн.;

З_б - 13 тис.грн.

Рішення:

1. Знайдемо страхове відшкодування по дійсній вартості. Страхова сума при дійсній вартості дорівнює ціні: Ц = С, тобто Ц = 15 тис.грн., отже, страхова сума дорівнює збитку: В = З, тобто

а) В = З_а = 14 тис.грн.

б) В = З_б = 13 тис.грн.

2. Знайдемо страхове відшкодування згідно пропорційної системи страхування. При цьому С < Ц, отже, В = (С * З) / Ц, тобто

а) В = (13,5 * 14) / 15 = 12,6 тис.грн.

б) В = (13,5 * 13) / 15 = 11,7 тис.грн.

3. Знайдемо страхове відшкодування згідно системи першого ризику. При цьому С < Ц:

1) якщо З_а > С, тобто 14 > 13,5,

В = С, то В = 13,5

2) якщо З_б <= С, тобто 13 <= 13,5,

В = З, то В = 13

4. Завдання 2

Розрахувати франшизу та страхове відшкодування

1) За договором страхування передбачається умовна франшиза (УФ) 1% від страхової суми.

Страхова сума (С) 15 тис.грн.

Фактичний збиток склав:

З_а - 80 грн.;

З_б - 4000 грн.

2) За договором страхування передбачається безумовна франшиза (БФ) 2% від страхової суми.

Страхова сума (С) 15 тис.грн.

Фактичний збиток склав:

З_а - 300 грн.;

З_б - 8000 грн.

Рішення

Франшиза -- звільнення страховика від покриття збитків -- передбачена підписаним страховим договором. Вона може бути встановлена у відсотках або в абсолютних розмірах стосовно страхової суми, вартісної оцінки об'єкта або розміру збитків.

Розрізняють умовну (інтегральну) та безумовну (ексцедентну) франшизи.

Умовна франшиза звільняє страховика від відповідальності за збитки, які не перевищують встановленої франшизи, і зобов'язує його покривати збитки повністю, якщо розмір їх перевищує франшизу.

Тобто, якщо З >= УФ, то відшкодування (В) = УФ,

якщо З < УФ, то В = 0.

В нашому випадку

УФ = 15 * 1% = 0,15 тис.грн. = 150 грн.

З_а = 80 < УФ = 150, отже В = 0;

З_б = 8000 > УФ = 150, отже В = 8000.

Безумовна франшиза теж передбачає певне застереження (клаузу) в страховому договорі. Вона за будь-яких умов звільняє страховика від компенсації перших Х% страхової суми, незалежно від величини збитків. При безумовній франшизі страхове відшкодування завжди дорівнює різниці між збитками та безумовною франшизою.

БФ = 15 * 2% = 0,3 тис.грн. = 300 грн.

При З_а = 300 грн. В = 300 - 300 = 0 грн.,

а при З_б = 8000 грн. В = 8000 - 300 = 7700 грн.

5. Завдання 3

Визначити страховий тариф і суму страхового платежу при страхуванні ризику пошкодження обладнання, яке знаходиться на гарантійному обслуговуванні. Страхова сума всіх застрахованих об'єктів складає 100000000 грн. Кількість одиниць обладнання на гарантійному обслуговуванні - 150000 шт. Нагрузка (НГ) - 20%.

Кількість відказів обладнання: Місяці:

1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12
6100	7100	6200	7000	5700	4400	6300	7000	6900	5600	5700	4800

Рішення:

1. Знайдемо середню кількість відказів обладнання:

2.

3. Ряд стійкості:

4. Розрахуємо середнє квадратичне відхилення:

Місяць
1	6100 - 6067 = 33	1089
2	7100 - 6067 = 1033	1067089
3	6200 - 6067 = 133	17689
4	7000 - 6067 = 933	870489
5	5700 - 6067 = -367	134689
6	4400 - 6067 = -1667	2778889
7	6300 - 6067 = 233	54289
8	7000 - 6067 = 933	870489
9	6900 - 6067 = 833	693889
10	5600 - 6067 = -467	218089
11	5700 - 6067 = -367	134689
12	4800 - 6067 = -1267	1605289
	Всього:	8446668

, отже

5. Знайдемо ризикову надбавку:

6. Знайдемо нетто-тариф:

НТ = Т_о + РН

НТ = 4,04 + 1,17 = 5,2%

7. Знайдемо брутто-тариф:

БТ = (100 * НТ) / (100 - НГ)

БТ = (100 * 5,2) / (100 - 20) = 6,5%

8. Визначимо страховий платіж:

Р = (БТ / 100) * С, де С - страхова сума

Р = (6,5 / 100) * 100000000 = 6500000 грн.

Список використаної літератури

1. Закон України «Про страхування» від 07.03.1996р. № 85/96-ВР.

2. Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про страхування" // Урядовий кур'єр. - 2001. - 7 листопада.

3. Базилевич В.Д., Базилевич К.С. Страхова справа. -- К.: Знання, 1997.--216с.

4. Ефимов С. Л. Энциклопедический словарь: Экономика и страхование. _ М.: Церих - ПЭЛ, 1996. - 528 с.

5. ЛаріоноваЛ. Страховий ринок в Україні: Яким йому бути? // Фінанси України. - 1996. - № 8. - С. 99 - 101.

6. Страхування: Підручник / Керівник авт. колективу і наук, ред. С. С. Осадець. - Вид. 2-ге, перероб. і доп. - К.: КНЕУ, 2002. - 599 с.

7. Шелехов К.В., Бігдаш В.Д. Страхування. Страхові послуги. - К.: ІЕУГП, 2000. - 268 с.

8. Юрченко Л. А. Финансовый менеджмент страховщика: Учеб. пособие. - М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2000. - 199 с.

9. Сайт у мережі Інтернет Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України (http://www.dfp.gov.ua).