Державне регулювання страхової діяльності

Зміст

1. Державне регулювання страхової діяльності: досвід зарубіжних країн і реалії України

2. Зробіть аналіз кон'юнктури ринку добровільного майнового страхування України за 2003-2005 р.р

3. Завдання

4. Завдання

5. Завдання

Список використаної літератур

1. Державне регулювання страхової діяльності: досвід зарубіжних країн і реалії України

Здійснення процесу ринкових перетворень в Україні вимагає створення дієвої системи захисту майнових інтересів підприємців, посилення соціального захисту громадян та їх сімей, забезпечення економічної та екологічної безпеки держави, що неможливо без ефективного функціонування страхової діяльності в Україні.

Світовий досвід розвинених країн свідчить, що державне регулювання є ключовим важелем розвитку страхової діяльності. Тому, на сьогодні, страхова діяльність в Україні не може існувати без державного регулювання, яке, в свою чергу, не може обмежуватись лише окремими рішеннями.

Водночас сучасний стан страхової діяльності характеризується повільністю, складністю і суперечливістю щодо свого розвитку. Одним з головних показників рівня розвитку страхування як важливого соціально-економічного інституту є частка совокупної страхової премії у ВВП. Можна констатувати, що по цьому важливому показнику Україна відстає від розвинених країн в десятки разів, що пов'язано насамперед з недооцінкою загальної ролі страхового сектора економіки як дійового ринкоутворюючого фактора. Однак, сучасна економічна ситуація в Україні вимагає негайного розв'язання багатьох теоретичних та практичних питань розвитку страхової діяльності.

За цих умов першочергової ваги набуває проблема побудови механізму державного регулювання страхової діяльності на новій основі з урахуванням специфіки перехідного періоду, тобто шляхом органічного поєднання активного державного впливу з ринковими засобами регулювання економіки.

Необхідна цілісна система науково-обгрунтованих заходів державного регулювання, направлених на розвиток цієї економічно та соціально важливої діяльності і перетворення її в активного агента ринкових реформувань.

Отже, створення повноцінного страхового ринку як об'єктивного атрибуту ринкової економіки та ефективного механізму державного регулювання страхової діяльності - гаранта його надійного функціонування, потребує певних наукових розробок і вдосконалення державної політики в сфері страхування.

Водночас в Україні практично немає спеціальних досліджень, які б були присвячені проблемі державного регулювання страхової діяльності. Досить незначна увага приділялася розв'язанню проблеми теоретико-методологічного осмислення основ страхування. Зовсім мало уваги відведено проблемі теоретичного та практичного осмислення діяльності державних органів страхового нагляду на страховому ринку України. Не розглядалась належним чином проблема правового регулювання страхової діяльності як важливої складової розвитку страхового ринку. Досі не найшла належного відображення проблема визначення шляхів та напрямків підвищення ефективності страхової діяльності в Україні. Також потребує напрацювання теоретичної бази питання проведення обгрунтованої державної протекціоністської політики у світлі лібералізації страхового простору України. Таркуцяк А.О. Страхові послуги: Навч. посіб.- К.:Вид-во Європ. ун-ту, 2004. - с.216

Даючи характеристику зарубіжному досвіду державного регулювання страхової діяльності, слід акцентувати увагу на таких трьох його моделях: жорстка, проміжна і ліберальна, що розвиваються в його межах. Вони грунтуються на визнанні існування державного регулювання страхової діяльності як невід'ємної складової державного регулювання економіки країни, орієнтуються на використанні внутрішніх сил ринкового саморегулювання та безпосереднього впливу держави. Результатом збалансованості компонентів механізму регулювання страхової діяльності є зниження формальних вимог до діяльності страховика, що призводить до підвищення ефективності страхової діяльності, а це вже досягнення більшої відповідності між пропозицією і попитом і, зрештою, вищої якості послуг за розумну ціну.

На основі діючих моделей державного регулювання страхової діяльності, які застосовуються в країнах ЄС, не можна повною мірою окреслити принципи, методи та механізм державного регулювання страхової діяльності у перехідній економіці. Тому ті моделі, що грунтуються на налагодженій правовій базі, розвинутій управлінській структурі, а також на перевірених часом методах контролю та досвіді саморегулювання страховиків, в умовах перехідної економіки є не завжди корисними для перейняття. Даний висновок сприятиме поглибленому позитивному розумінню закономірностей функціонування страхування в трансформаційних системах.

Правове забезпечення страхування здійснюється шляхом прийняття актів законодавства та нормативних актів, що регулюють страхову діяльність як у цілому, так і за окремими її напрямками й питаннями.

Система правового регулювання страхової діяльності включає в себе норми, визначені:

- Конституцією України;

- міжнародними угодами, що їх підписала і ратифікувала Україна;

- Цивільним кодексом України;

- законами та постановами Верховної Ради України;

- указами та розпорядженнями Президента України;

- декретами, постановами та розпорядженнями Уряду України;

- нормативними актами (інструкції, методики, положення, накази), котрі прийняті Міністерствами, відомствами, центральними органами виконавчої влади і зареєстровані в Міністерстві юстиції України;

- нормативними актами органу, що згідно із законодавством України здійснює нагляд за страховою діяльністю;

- нормативними актами органів місцевої виконавчої влади у випадках, коли окремі питання регулювання страхової діяльності були делеговані цим органам за рішенням Президента або Уряду України;

- окремими нормативними актами колишнього Радянського Союзу та УРСР, які не були відмінені законодавством незалежної України.

Конституція України, прийнята у червні 1996 року, визначила, що виключно законами України встановлюються засади створення і функціонування фінансового ринку (стаття 92), а Кабінет міністрів України забезпечує проведення фінансової політики (стаття 116). Отже, Конституція України встановила загальні норми правового регулювання фінансової політики, складовою частиною якої є страхова справа.

Цивільний кодекс України, прийнятий ще за радянських часів, не дає, на жаль, повного законодавчого тлумачення правового регулювання страхової діяльності. У ньому страхування визначене тільки як "державне". Цивільне право України : Підручник. / Є. О. Харитонов, Н. О. Саніахметова. -- К.: Істина, 2003. -- с.518 Тому велике значення матиме прийняття нового Цивільного кодексу України, який дозволить узгодити основні поняття в системі законодавства.
Законодавче регулювання страхової діяльності в Україні має певну історичну специфіку, яка значною мірою накладає свої особливості в цілому на систему правового забезпечення.

Отже, з розвитком ринкової економіки України постала потреба прийняти новий законодавчий акт, який повністю врегулював би як понятійно-смисловий апарат, так і порядок здійснення страхової діяльності (давно застосовуваний у розвинених країнах).

6 березня 1996 року Верховною Радою України був прийнятий новий Закон "Про страхування" (далі - Закон), який є сьогодні головним законодавчим актом у цій галузі в нашій державі.

Закон України "Про страхування" має 5 основних розділів і 47 статей. У першому розділі встановлюється основний понятійно-термінологічний апарат: визначаються такі базові поняття, як страхування, страховики, страхувальники, об'єкти і види страхування, форми страхування, страхові ризики і страхові випадки, страхова сума, страхове відшкодування, страхові платежі і тарифи, співстрахування, перестраховування, об'єднання страховиків, страхові агенти та страхові брокери і деякі інші. Закон України “Про страхування” від 07.03.1996р. № 85/96-ВР

Центральне місце в цьому розділі посідають норми, що визначають вимоги до страховика при його створенні і реєстрації, а також порядок здійснення обов'язкового страхування. Зокрема, цим Законом в Україні встановлюється особливий механізм (який не має повних аналогів у жодній країні), коли види обов'язкового страхування можуть визначитися лише цим Законом, а не іншими законодавчими актами. При цьому Кабінетові міністрів України надається право регулювати порядок проведення кожного виду обов'язкового страхування за умови, що цей вид передбачено Законом.

Другий розділ Закону регулює порядок проведення страхування:
визначає вимоги до договорів та правил страхування й відповідної валюти, установлює обов'язки страховиків і страхувальників у кожній конкретній ситуації. Важливість законодавчих норм, передбачених цим розділом, полягає в тому, що вони з максимальною повнотою відбивають особливості договірних відносин, прав та обов'язків сторін у сфері страхування. Фактично конкретизуються загальні норми цивільного права у сфері страхування.

Третій розділ визначає умови забезпечення платоспроможності страховиків і має дуже важливе значення. Саме тут подається фінансовий механізм здійснення страхової діяльності, установлюються певні обмеження щодо можливості прийняття зобов'язань і визначаються загальні принципи аудиту страховика. Важливими статтями цього розділу є ті, де йдеться про порядок формування та види страхових резервів як технічних, так і зі страхування життя. Ряд статей регулює суто фінансові питання: порядок обчислення прибутку та витрат, створення гарантійних фондів, порядок обліку та звітності.

Четвертий розділ визначає принципи державного нагляду за страховою діяльністю. Цим розділом визначено орган, що здійснює державний нагляд, - за страховою діяльністю, а саме Комітет у справах нагляду за страховою діяльністю, і встановлено його права та функції. У цьому розділі наведено порядок ліцензування страхової діяльності, що забезпечує правове регулювання роботи страховиків па страховому ринку. Статгя 43 цього Закону відображає, зокрема, особливості ліквідації, реорганізації та санації страховиків, що дозволяє передбачити контроль після припинення ними своєї діяльності.

Заключний, п'ятий, розділ передбачає регулювання таких загальних моментів, як розгляд спорів, урахування міжнародного права і т. ін.

Прийняття Закону дозволило Уряду запровадити цілий ряд під законних актів, зокрема постанов і розпоряджень, що регулюють окремі питання здійснення страхової діяльності.

Так, окремою Постановою Уряду визначено порядок регулювання системи перестраховування в Україні. Зокрема, передбачається, що страховик повинен враховувати певні обмеження при перестраховуванні у нерезидента своїх зобов'язань, а саме: він може здійснювати таке перестраховування лише за наявності в нерезидента ліцензії від свого вітчизняного органу страхового нагляду та за відсутності порушень протягом певного часу та ряду інших вимог.

Іншою постановою Уряду здійснюється правове регулювання діяльності посередників - брокерів та агентів на страховому ринку. Насамперед передбачаються певні обмеження діяльності посередників, зокрема щодо можливості прийому коштів страхувальників на власний рахунок, термінів укладання договору страхування з боку посередників, деяких інших моментів.

Постановою Уряду щодо товариств взаємного страхування визначено особливості функціонування цього виду страховика. Завдяки цій постанові в нашій державі започатковано реєстрацією товариств взаємного страхування, які вельми поширені в Західних країнах.

Нормативними актами міністерств і відомств - інструкціями, положеннями, методиками, наказами, що реєструються в Міністерстві юстиції, деталізуються ті чи інші законодавчі норми. Це передусім стосується тих питань, які належать до сфери регулювання кількох відомств. Наприклад, такими актами регулюється порядок ведення бухгалтерської та статистичної звітності страховиків, здійснення з боку митних органів або правоохоронних органів спільного фінансового та страхового нагляду. Іноді такими актами затверджуються методики розрахунку страхових тарифів. Спільними актами встановлюється й порядок реєстрації страховиків у системі різних відомств/

Нормативні акти, що їх видає орган, уповноважений здійснювати контроль за страховою діяльністю (а це згідно із Законом - Комітет у справах нагляду за страховою діяльністю, далі - Комітет), є обов'язковими для страховиків. Цими актами (наказами, розпорядженнями, рішеннями колегії) установлюються, по-перше, інструкції та методики щодо здійснення окремих видів діяльності; по-друге, заходи з покарання страховиків за виявлені порушення - приписи, зупинки, обмеження та відкликання ліцензії; по-третє, вимоги до звітності й обліку; по-четверте, порядок реєстрації, ліцензування, вилучення з реєстру, ліквідації та реорганізації; по-п'яте, порядок здійснення навчання, підготовки та перепідготовки кадрів страховиків.

В окремих випадках нормативними актами Комітету подаються певні роз'яснення та визначаються'ті чи інші організаційні заходи.

І нарешті, дуже незначне місце у правовому забезпеченні страхової діяльності в Україні посідають нормативні акти колишнього Мінфіну СРСР стосовно страховиків, заснованих на базі колишніх Держстраху та Індержстраху.

Законом України "Про страхування" визначено єдиний орган державної виконавчої влади, що здійснює цей нагляд, - Комітет у справах нагляду за страховою діяльністю - Укрстрахнагляд, утворений 17 вересня 1993 року Постановою Кабінету міністрів України згідно з вимогами Декрету "Про страхування".

Комітет у справах нагляду за страховою діяльністю є центральним органом державної виконавчої влади, який підпорядковано Кабінетові міністрів України. За своїм статусом Комітет має ранг Державного комітету України.

Законом України "Про страхування" визначені такі основні функції Комітету:

1) ведення єдиного державного реєстру страховиків (перестрахо-виків);

2) видача ліцензій на здійснення страхової діяльності;

3) контроль за платоспроможністю страховиків щодо виконання ними страхових зобов'язань перед страхувальниками;

4) установлення правил формування, розміщення та обліку страхових резервів;

5) розробка нормативних і методичних документів з питань страхової діяльності, що віднесена цим Законом до компетенції Комітету у справах нагляду за страховою діяльністю;

6) узагальнення практики страхової діяльності, розробка і подання у встановленому порядку пропозицій щодо розвитку й удосконалення законодавства України про страхову діяльність;

7) участь у здійсненні заходів, спрямованих на підвищення кваліфікації кадрів для страхової діяльності.

У рамках цих основних функцій Укрстрахнагляд виконує такі конкретні завдання:

- видачу ліцензій страховикам на право здійснювати страхову діяльність та перевірку щодо додержання ними видів страхування і перестраховування, передбачених ліцензіями;

- перевірку щодо правильності застосування страховиками законодавства України про страхову діяльність та достовірності їх звітності;

- методичне забезпечення (згідно зі своєю компетенцією) роботи страховиків;

- розробку проектів актів законодавства з питань страхової діяльності та рекомендацій для захисту фінансових інтересів страховиків і страхувальників;

- прийом нормативних актів з питань страхової діяльності;

- аналіз додержання об'єднаннями страховиків чинного законодавства;

- контроль за платоспроможністю страховиків згідно зі взятими страховими зобов'язаннями;

- забезпечення дослідницько-методологічної роботи з питань страхової діяльності та підвищення ефективності державного страхового нагляду;

- установлення правил формування й розміщення страхових резервів, а також (за погодженням з Мінфіном та Мінстатом) правил їх обліку та показників звітності;

- розробку та подання до Мінфіну і Мінстату пропозицій про впровадження єдиних методологічних засад бухгалтерського обліку і звітності, а також форм статистичної звітності для страховиків;

- контроль за ефективністю використання і зберігання закріпленого за підприємствами, установами й організаціями державного майна;

- видачу дозволу Фондові державного майна на створення спільних підприємств будь-яких організаційно-правових форм, до статутного фонду яких передається майно, що є загальнодержавною власністю;

- підготовку разом з відповідними місцевими Радами народних депутатів висновків та пропозицій для Кабінету міністрів України щодо розмежування державного майна між загальнодержавною, республіканською (Автономна Республіка Крим) і комунальною власністю;

- інші функції з управління майном, передбачені чинним законодавством.

Рішення Укрстрахнагляду з питань страхової діяльності, видані в межах його повноважень, є обов'язковими для виконання центральними і місцевими органами державної виконавчої влади, органами місцевого та регіонального самоврядування, а також підприємствами, установами, організаціями та громадянами. Комітет у справах нагляду за страховою діяльністю має центральний апарат, місцеві органи. Центральний апарат Комітету має підрозділи, що забезпечують виконання основних його функцій.

Сам нагляд здійснюється у трьох напрямках. Перший, початковий, припадає на етап подання документів на ліцензування. Усі підрозділи Комітету вивчають подані документи, роблять свої зауваження до них. Страховики згідно з цими зауваженнями усувають зазначені недоліки. Особлива увага звертається на правила (умови страхування, страхові продукти), які розробляє страховик за тими видами страхування, на які він має намір отримати ліцензію. При цьому з боку Комітету звертається увага на відповідність правил вимогам закону, а також на те, аби окремі положення не призвели до можливих зловживань щодо страхувальників. Крім того, контролюються розрахунки страхових тарифів, насамперед актуарні.

Другий напрямок - це аналіз звітності, яку щокварталу подають страховики. Комітет звертає особливу увагу на додержання умов платоспроможності, визначених законодавчими та нормативними актами, а також на розміщення страхових резервів на умовах, ним установлених.
Крім того, особливо аналізуються розмір і причини заборгованості перед страхувальниками. За результатами аналізу формується план перевірок страховиків на наступний за звітним квартал.

І, нарешті, третій напрямок - проведення безпосередніх перевірок на місці. Перевіряючі Комітету аналізують первинну бухгалтерську та фінансову документацію, вивчають відповідність договорів страхування правилам, затвердженим при ліцензуванні та реєстрації, вивчають банківські документи. За результатами перевірок складаються відповідні акти, що є підставою для прийняття санкцій до страховиків.

На місцях Укрстрахнагляд здійснює свою роботу через уповноважених в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі. Уповноважені Укрстрахнагляду підпорядковані Комітету, хоча й співпрацюють у спільних питаннях із місцевою виконавчою владою. Залетов А.Н. Страхование в Украине. Под ре. О.А.Слюсаренко. - К.: Международная агенция “Вее Zone”, 2002. - с.86. Уповноважені Укрстрахнагляду здійснюють на первинному етапі всі функції з нагляду за страховиками. Конкретно їхні основні функціональні обов'язки полягають ось у чому:

- перевірка щодо правильності застосування страховиками законодавства України про страхову діяльність;

- аналіз додержання страховиками чинного законодавства;

- контроль за платоспроможністю страховиків" згідно зі взятими ними страховими зобов'язаннями;

- контроль за додержанням правил формування й розміщення страхових резервів;

- аналіз стану й тенденцій розвитку страхової діяльності в адміністративно-територіальній одиниці та регіоні; узагальнення практики страхової діяльності;

- проведення інформаційно-роз'яснювальної роботи через місцеву пресу, телебачення, радіо та інші засоби масової інформації з питань страхової діяльності;

- розгляд пропозицій та запитів громадян з питань, що належать до компетенції зазначених уповноважених;

- підготовка разом з відповідними місцевими органами влади пропозицій щодо вдосконалення чинного законодавства про страхування, які подаються Укрстрахнагляду на розгляд.

Законом України "Про страхування" визначено єдиний орган державної виконавчої влади, що здійснює цей нагляд, - Комітет у справах нагляду за страховою діяльністю - Укрстрахнагляд, утворений 17 вересня 1993 року Постановою Кабінету міністрів України згідно з вимогами Декрету "Про страхування".

Комітет у справах нагляду за страховою діяльністю є центральним органом державної виконавчої влади, який підпорядковано Кабінетові міністрів України. За своїм статусом Комітет має ранг Державного комітету України.

Законом України "Про страхування" визначені такі основні функції Комітету:

1) ведення єдиного державного реєстру страховиків (перестрахо-виків);

2) видача ліцензій на здійснення страхової діяльності;

3) контроль за платоспроможністю страховиків щодо виконання ними страхових зобов'язань перед страхувальниками;

4) установлення правил формування, розміщення та обліку страхових резервів;

5) розробка нормативних і методичних документів з питань страхової діяльності, що віднесена цим Законом до компетенції Комітету у справах нагляду за страховою діяльністю;

6) узагальнення практики страхової діяльності, розробка і подання у встановленому порядку пропозицій щодо розвитку й удосконалення законодавства України про страхову діяльність;

7) участь у здійсненні заходів, спрямованих на підвищення кваліфікації кадрів для страхової діяльності.

У рамках цих основних функцій Укрстрахнагляд виконує такі конкретні завдання:

- видачу ліцензій страховикам на право здійснювати страхову діяльність та перевірку щодо додержання ними видів страхування і перестраховування, передбачених ліцензіями;

- перевірку щодо правильності застосування страховиками законодавства України про страхову діяльність та достовірності їх звітності;

- методичне забезпечення (згідно зі своєю компетенцією) роботи страховиків;

- розробку проектів актів законодавства з питань страхової діяльності та рекомендацій для захисту фінансових інтересів страховиків і страхувальників;

- прийом нормативних актів з питань страхової діяльності;

- аналіз додержання об'єднаннями страховиків чинного законодавства;

- контроль за платоспроможністю страховиків згідно зі взятими страховими зобов'язаннями;

- забезпечення дослідницько-методологічної роботи з питань страхової діяльності та підвищення ефективності державного страхового нагляду;

- видачу дозволу Фондові державного майна на створення спільних підприємств будь-яких організаційно-правових форм, до статутного фонду яких передається майно, що є загальнодержавною власністю;

- інші функції з управління майном, передбачені чинним законодавством.

Основні засади вдосконалення державної політики в галузі страхування можна визначити так:

- подальший розвиток законодавчої і нормативної бази;

- створення об'єднань страховиків з найважливіших проблем страхування;

- подальша інтеграція України в міжнародні структури, що визначають міжнародну політику в галузі страхування;

- створення оптимальної структури співвідношення між обов'язковим і добровільним страхуванням;

- залучення страхового ринку до вирішення найважливіших питань соціального страхування;

- створення комплексної системи підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів;

- посилення впливу держави на проведення інвестиційної політики з боку страховиків.

Подальший розвиток законодавчої та нормативної баз передбачає розробку й прийняття низки законодавчих актів, які розвивають страхове законодавство України.

Потребує невідкладного впорядкування нормативна база у сфері обліку, статистичної і бухгалтерської звітності, аудиту. Адже тепер баланс страховика нічим не відрізняється від балансу будівельного комбінату. Не вирішено повністю, як саме в системі обліку слід ураховувати передачу резервів перестраховикові або резерви в майбутніх виплатах після вирішення спірних питань тощо. Необхідна комплексна система фінансових показників та їх розшифрувань для страхової компанії (окремі форми звітності для податкових і статистичних органів, органів страхового нагляду, а також преси і страхувальників).

Важливо також законодавче й нормативне вдосконалювати систему страхування життя, медичного та пенсійного страхування, страхування політичних ризиків, діяльності товариств взаємного страхування і т. ін.

Страхове бюро має відповідати - і наше законодавство наближається до цього - загальним світовим вимогам до страхового пулу.

У найближчій перспективі державне регулювання через обов'язкові пули - страхові бюро - стане одним із основних напрямків державного регулювання в галузі страхування.

Важливе значення має також подальша інтеграція України у світові структури, що визначають міжнародну політику в галузі страхування.
Україна лише 1992 року почала активно залучатися до міжнародної інтеграції. Очевидно, що за час, який минув відтоді, наша країна ще не ввійшла в усі необхідні структури як на європейському, так і на світовому рівні. Проте вже є певні успіхи в цьому плані. Так, у 1997 році Україна стала асоційованим членом системи "Зелена картка".

Наша держава бере також активну участь у нарадах страхнаглядів світу, що регулярно відбуваються за участю Організації економічного розвитку та співробітництва (OSED), дедалі тісніше співпрацює з іншими міжнародними організаціями.

Державна політика має також удосконалюватися через регулювання оптимального співвідношення між обоє 'язковим та добровільним страхуванням. Закон України "Про страхування" передбачає запровадження обов'язкового страхування тільки внесенням змін до цього Закону, тобто мож
ливості запровадження такого страхування дуже обмежені і процедура досить складна. Таке положення цілком виправдане, оскільки введення того чи іншого виду обов'язкового страхування підвищує ступінь відповідальності держави за ситуацію на страховому ринку. Тобто при розширенні поля обов'язкового страхування держава фактично змушує громадян або юридичних осіб до використання цієї послуги. А оскільки в умовах демократичного суспільства та ринкової економіки примус з боку держави має бути мінімальним, відповідальність при запровадженні обов'язкового страхування набуває великої ваги. У цілому сфера розширення поля обов'язкового страхування уже значною мірою вичерпана, і головне завдання полягає нині не у запровадженні нових видів, а у вдосконаленні діючих.

Зазначене завдання споріднене з таким: залучення страхового ринку до вирішення найважливіших питань соціального страхування.

Завдання держави - регулювати систему короткотермінової перепідготовки кадрів з дуже вузьких питань, таких як актуарні проблеми, перестрахування тощо. І, нарешті, серйозного значення набуває сьогодні посилення впливу держави на проведення інвестиційної політики з боку страховиків

Суттєво поліпшити ефективність страхової діяльності в Україні неможливо без вирішення питання погашення існуючої заборгованості з обов'язкового державного особистого страхування. З метою недопущення зростання існуючої заборгованості необхідно запровадити замість діючого інший механізм відшкодування заподіяних втрат шляхом перерахування відповідної суми з державного бюджету через Головдержказначейство безпосередньо потерпілим, або їх сім'ям як цільові платежі за місцем роботи потерпілого. Це дасть можливість спрямовувати кошти державного бюджету безпосередньо потерпілим, уникнувши проміжних ланок в ланцюгу фінансування цих державних витрат, скоротити термін отримання відшкодування потерпілими, або їх сім'ями та більш ефективно використовувати кошти держбюджету.

Сформульовані напрямки реформування податкової політики у сфері страхування, які передбачають створення мотиваційної системи заохочення придбання страхових послуг: 1) виключення з бази оподаткування фізичних осіб витрат на сплату страхових платежів, а також отриманих ними страхових виплат; 2) встановлення відповідного відсотка коштів, у межах якого підприємства можуть відносити страхові платежі по певних видах страхування до валових витрат. Ці принципи повинні бути закладені у основу заходів з підвищення ефективності використання потенціалу страхування як важливого елементу економіки.

2. Зробіть аналіз кон'юнктури ринку добровільного майнового страхування України за 2003-2005 р.р.

За 2003 рік у порівнянні з 2002 роком значно прискорилися темпи росту страхових премій з страхування життя - до 305% та добровільних видів майнового страхування - до 227%. В загальній сумі страхових премій добровільних видів страхування 52% (це 4443,6 млн.грн.) займає страхування фінансових ризиків (48,6% у страхових преміях з усіх видів страхування).

Найвищі темпи росту страхових виплат були з видів недержавного обов"язкового страхування - до 210% та добровільного майнового страхування - до 197%. Знизились темпи росту страхових виплат: з видів державного обов"язкового страхування на 10%, з страхування життя на 4%. Страхові виплати за всіма видами страхування у 2003 році порівняно з 2002 роком зросли в 1,6 раза. Інформаційні матеріали офіційного серверу Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України (http://www.dfp.gov.ua/).

Види страхування	Страхові премії	Страхові виплати
	2002 рік (млн.грн.)	2003 рік (млн.грн.)	Темпи росту	2002 рік (млн.грн.)	2003 рік (млн.грн.)	Темпи росту
1	2	3	4	5	6	7
Види страхування інші, ніж страхування життя, у тому числі:	4 418,2	9 062,4	205,1%	540,4	858,0	158,8%
Добровільне майнове страхування, в тому числі	3 413,8	7 734,4	226,6%	227,4	447,9	197,0%
- страхування фінансових ризиків	1624,7	4 443,6	273,5%	48,6	165,2	339,9%

Рівень страхових виплат за 2002-2003 р.р

Види страхування	Рівень виплат
	за 2002 рік (в%)	за 2003 рік (в%)
Види страхування інші, ніж страхування життя, в тому числі:	12,2%	9,5%
Добровільне майнове страхування, в тому числі:	6,7%	5,8%
- страхування фінансових ризиків	3,0%	3,7%
Добровільне страхування відповідальності	16,1%	12,5%

Найбільші суми в 2003р. були сплачені на перестрахування з добровільних видів майнового страхування (63,6% від отриманих страхових премій з цих видів) - 4854,0 млн. грн., з них за межі України - 2746,3 млн.грн. У тому числі, з страхування фінансових ризиків - сплачено на перестрахування 3112,3 млн.грн. (70% від премій з цього виду), з них за межі України -1944,7 млн.грн.

За вимогами страховиків (цедентів, перестрахувальників) щодо сплати (компенсації) страхових виплат за страховими випадками згідно з укладеними договорами перестрахування у страховиків (перестраховиків) резидентів та нерезидентів частини своїх обов'язків перед страхувальниками, українські страховики отримали 248,3 млн.грн., з них у розрізі видів страхування компенсовано часток страхових виплат 71,4% з добровільних видів страхування ( на суму 177,2 млн. грн., з них нерезидентами 43,2 млн.грн.).

За 12 місяців 2004 року у порівнянні з аналогічним періодом 2003 року зросли обсяги добровільного майнового страхування - 2,1 рази

Види страхування	Валові страхові премії	Валові страхові виплати
	12 м. 2003р., млн.грн.	12 м. 2004р., млн.грн.	Темпи зростання	12 м. 2003р., млн.грн.	12 м. 2004р., млн.грн.	Темпи зростання
1	2	3	4	5	6	7
Добровільне майнове страхування	7 734,4	16 612,7	214,8%	447,9	923,6	206,2%
- в тому числі страхування фінансових ризиків	4 443,6	8 973,7	201,9%	165,2	241,2	146,0%

Рівень страхових виплат за видами страхування (відношення страхових виплат до страхових премій)

Види страхування	Рівень валових виплат у 2004 р.	Рівень валових виплат у 2003 р.	Рівень виплат фізичним особам у 2004 р.*	Рівень виплат фізичним особам у 2003 р.*	Рівень чистих виплат у 2004 р.**	Рівень чистих виплат у 2003 р.**
1	2	3	4	5	6	7
Добровільне майнове страхування	5,56%	5,79%	37,91%	40,09%	10,37%	6,97%
- в тому числі страхування фінансових ризиків	2,69%	3,72%	21,05%	71,67%	4,69%	3,87%

- відношення обсягів виплат страхувальникам-фізичним особам до обсягів премій, одержаних від страхувальників-фізичних осіб

* - відношення обсягу валових виплат за вирахуванням виплат, здійснених перестрахувальникам-резидентам, до обсягу валових премій за вирахуванням премій, належних перестраховикам-резидентам)

Страхові премій та страхові виплати за видами страхування за 2005 рік

Види страхування	Cтрахові премії, в млн.грн.	трахові виплати, в млн.грн.
	Валові	Чисті	Валові	Чисті
	2004р.	2005р.	2004р.	2005р.	2004р.	2005р.	2004р.	2005р.
1	2	3	4	5	6	7	8	9
Добровільне майнове страхування	16 612,7	10 526,1	7 905,0	5 498,2	923,6	1 361,0	819,9	1 9,91
- в тому числі страхування фінансових ризиків	8 973,7	4 056,1	3 843,7147	1 473,5	241,2	566,9	180,2	388,9

За підсумками 2005 року у порівнянні із 2004 роком обсяги валових страхових виплат виплат з усіх видів зросли на 23%, у розрізі видів - з добровільного майнового страхування (+47,4%), в тому числі виплати зі страхування фінансових ризиків зросли до +135%.

3. Завдання 1

Розрахувати страхове відшкодування:

1) по дійсній вартості;

2) згідно пропорційної системи страхування;

3) згідно системи першого ризику.

Дані:

1. Дійсна вартість майна (Ц), 20 тис.грн.

2. Страхова сума (С), 16 тис.грн.

3. Збиток страхувальника внаслідок страхового випадку:

4.

З_а - 18 тис.грн.;

З_б - 15 тис.грн.

Розв”язання:

1. Спочатку розрахуємо страхове відшкодування по дійсній вартості. Страхова сума при дійсній вартості дорівнює ціні:

Ц = С,

тобто Ц = 16 тис.грн.

отже, страхова сума дорівнює збитку:

В = З,

тобто

а) В = З_а = 18 тис.грн.;

б) В = З_б = 15 тис.грн.

2. Знайдемо страхове відшкодування згідно пропорційної системи страхування. При цьому

С < Ц, отже, В = (С * З) / Ц, тому

а) В = (16 * 18) / 20 = 14,4 тис.грн.

б) В = (16 * 15) / 20 = 12 тис.грн.

3. Тепер розрахуємо страхове відшкодування по системі першого ризику. В цьому випадку

С < Ц:

1) якщо З_а > С, тобто 18 > 16, то В = С, тоді В = 16

2) якщо З_б <= С, тобто 15 <= 16, то В = З, тоді В = 15

4. Завдання

Розрахувати франшизу та страхове відшкодування.

1) За договором страхування передбачається умовна франшиза (УФ) 2% від страхової суми.

Страхова сума (С) 20 тис.грн.

Фактичний збиток склав:

З_а - 350 грн.;

З_б - 9500 грн.

2) За договором страхування передбачається безумовна франшиза (БФ) 1% від страхової суми.

Страхова сума (С) 20 тис.грн.

Фактичний збиток склав:

З_а - 100 грн.;

З_б - 9800 грн.

Розв”язання:

Франшиза - це частина збитків, що в будь-якому випадку не відшкодовується страховою компанією згідно з договором страхування. Її функція - захист від страхового шахрайства.Існує умовна (інтегральна) та безумовна (ексцедентна) франшизи. Умовна франшиза звільняє страховика від відповідальності за збитки, які не перевищують встановленої франшизи, і зобов'язує його покривати збитки повністю, якщо розмір їх перевищує франшизу.

Якщо З >= УФ, то відшкодування (В) = УФ, а якщо З < УФ, то В = 0.

За умовами даної задачі

УФ = 20 * 2% = 0,4 тис.грн. = 400 грн.

З_а = 350 < УФ = 400, отже В = 0;

З_б = 9500 > УФ = 400, отже В = 9500.

Безумовна франшиза теж передбачає певне застереження (клаузу) в страховому договорі. Вона за будь-яких умов звільняє страховика від компенсації перших х% страхової суми, незалежно від величини збитків. При безумовній франшизі страхове відшкодування завжди дорівнює різниці між збитками та безумовною франшизою.

БФ = 20 * 1% = 0,2 тис.грн. = 200 грн.

При З_а = 100 грн. З_а < В, тоді В = 0 грн.,

а при З_б = 9800 грн. В = 9800 - 200 = 9600 грн.

5. Завдання

Визначити страховий тариф і суму страхового платежу при страхуванні ризику пошкодження обладнання, яке знаходиться на гарантійному обслуговуванні. Страхова сума всіх застрахованих об'єктів складає 100000000 грн. Кількість одиниць обладнання на гарантійному обслуговуванні - 150000 шт. Нагрузка (НГ) - 20%.

Кількість відказів обладнання:

Місяці:

1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12
3900	4100	3800	4100	4780	4200	4750	3800	4050	5000	4970	5200

Розв”язання:

Середня кількість відказів обладнання дорівнює:

Ряд стійкості:

Спочатку розрахуємо середнє квадратичне відхилення. Розрахунок зробимо в таблиці:

Місяць	О
1	3900	-488	237656,25
2	4100	-288	82656,25
3	3800	-588	345156,25
4	4100	-288	82656,25
5	4780	393	154056,25
6	4200	-188	35156,25
7	4750	363	131406,25
8	3800	-588	345156,25
9	4050	-338	113906,25
10	5000	613	375156,25
11	4970	583	339306,25
12	5200	813	660156,25
Разом:			2902425

, отже

Ризикова надбавку буде дорівнювати:

Знайдемо нетто-тариф:

НТ = Т_о + РН

НТ = 2,9 + 0,68 = 3,58%

Знайдемо брутто-тариф:

БТ = (100 * НТ) / (100 - НГ)

БТ = (100 * 3,58) / (100 - 20) = 4,5%

Страховий платіж буде дорівнювати:

Р = (БТ / 100) * С, де С - страхова сума, отже

Р = (4,5 / 100) * 100000000 = 4500000 грн.

Список використаної літератури

1. Закон України «Про страхування» від 07.03.1996р. № 85/96-ВР.

2. Вовчак О.Д. Страхування: Навчальний посібник. 2-ге видання, виправлене. -Львів: «Новий Світ-2000», 2005. -480 с.

3. Залетов А.Н. Страхование в Украине. Под ре. О.А.Слюсаренко. - К.: Международная агенция “Вее Zone”, 2002. - 452 с.

4. Кривошлик Т.Д. Страхування майна громадян // Фінанси України. - 2001. - № 11. - С. 131 - 136.

5. Петров Д.А. Страховое право. - Санкт Петербург, 2000. - 138с.

6. Покотило Я. НАСК “Оранта”- 80 років на страховому ринку. // Страхова справа. - 2001. -№ 4(4), с.54-57.

7. Таркуцяк А.О. Страхові послуги: Навч. посіб.- К.:Вид-во Європ. ун-ту, 2004. -584 с.

8. Цивільне право України : Підручник. / Є. О. Харитонов, Н. О. Саніахметова. -- К.: Істина, 2003. -- 776 с.

9. Інформаційні матеріали офіційного серверу Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України (http://www.dfp.gov.ua/).